PRAKTIKUM_Ch_1_NOVIJ_2014
.pdf301
дуже високими вежами, що стоять одна навпроти іншої... Тут зосереджуються у великій кількості цінні товари. Народ заможний і задоволений, будинки багаті й добротні. Скрізь безліч квітів і фруктів. Сівба та жнива здійснюйся відповідно до сезонів. Клімат приємний і м’який, населення за своїм способом життя моральне та щире. Зовні люди шляхетні й добрі. Вони одягаються у прикрашені малюнком яскраві (тканини). Віруючих у Будду єретиків (не буддистів) тут приблизно порівну. Тут є близько сотні буддійських монастирів з 10 тисячами старців. Вони вивчають і велику, і малу колісницю. Тут є 200 індуїстських храмів з кількома тисячами послідовників.
ПРО ДЕРЖАВУ АЙОДХ’Я
У ній чимало зернових культур, а також вирощують багато квітів і фруктів. Клімат в Айодх’ї помірний та приємний, а люди доброчесні й люб’язні. Вони поважають приписи релігії та наполегливо вчаться.
ПРО ДЕРЖАВУ КАУШАМБІ
Земля тут родюча й урожаї надзвичайно великі. В Каушамбі багато вирощують рису й цукрової тростини. Клімат тут дуже жаркий, манери в жителів грубі.
ПРО КАПІЛАВАСТУ
У цій країні є близько десяти покинутих міст. Вони абсолютно пусті та зруйновані. Столиця теж зруйнована лежить у руїнах...
Заселених сіл тут небагато, й до того ж вони занедбані. У Капілавасту немає верховного правителя. Щороку місто призначає свого правителя... В цій країні є 1000 чи більше зруйнованих буддійських монастирів.
ПРО ЦАРСТВА РАМАГРАМА ТА КУШИ НАГАРА
Царство Лан-Мо зруйноване й безлюдне вже багато років. Відомостей про його розміри немає. Міста в занепаді й жителів у них мало... Ми пішли звідси на північний схід великим лісом, але небезпечним і важким шляхом, де дикі бики, стада слонів, розбійники та мисливці постійно завдають клопоту мандрівникам. Пройшовши цей ліс, ми опинилися в царстві
302
Кушинагара. Столиця цієї країни в руїнах, а міста й села розорені та покинуті.
ПРО ЦАРСТВО ВАРАНАСІ (БЕНАРЕС)
Країна в окружності має 4 тисячі лі. Столиця – 18 – 19 лі довжини та 5 – 6 ширини... Вона щільно заселена. Родини тут дуже багаті, і в домівках є речі надзвичайно високої цінності. Характер у людей м’який і добрий. Вони мають велику схильність до наук. Жителі переважно невіруючі, і лише дехто вшановує Закон Будди. Клімат тут теплий, урожаї щедрі, фруктові дерева чудові, а підлісок скрізь густий.
ПРО ЦАРСТВО ЧЕН-ЧУ (ГХАЗІПУР)
Населення багате й процвітаюче, міста й села розташовані неподалік одне від одного. Ґрунт багатий і родючий, земля ж обробляється регулярно...
ПРО ЦАРСТВО МАГАДХА
Міста, укріплені мурами, не мають численних жителів, але звичайні міста густо заселені. Ґрунт багатий і родючий, отож зерна вирощують чимало. Тут сіють незвичайний сорт рису, зерна якого великі, духмяні й дуже смачні. Він особливо (славиться) чудовим кольором. Як правило, його називають «рисом для знаті». Оскільки земля тут низинна й волога, міські поселення будують на високих місцях. Після першого літнього місяця й до другого місяця осені всю рівнинну частину затоплює вода і зв’язок можливий тільки за допомогою човнів.
Південніше ріки Ганг лежить старе місто, яке має майже 70 лі в окружності. Хоча його давно покинули, мури збереглися до сих пір. Раніше, коли люди жили безліч років, це місто називалося Кусумапура за царським палацом, в якому було багато квітів. Згодом, коли міське життя вже налічувало кілька тисяч років, його знову змінили на Паталіпутру.
303
ПРО НАЛАНДСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Жерці, яких тут кілька тисяч, – люди великих здібностей і талантів. Тепер вони дуже відомі. Є багато сотень таких, чия слава швидко поширилася у віддалених районах. Їхня поведінка чиста й непорочна. Вони суворо дотримуються приписів морального закону. Правила, що існують в їхньому монастирі, суворі, і кожен жрець зобов’заний їх виконувати. В усіх областях Індії поважають і беруть з них приклад. Дня не вистачає, щоб відповісти на глибокі запитання. З ранку до самісінької ночі поглинають роздуми. Старі й молоді взаємно допомагають один одному. Тих, хто не знає Тріпітаку1, не поважають і від сорому (вони) змушені ховатися.
Віная (Лю), бесіди (Лун), сутри (Кін) – усе це буддійські книжки) і, хто може дати повне пояснення однієї категорії цих книжок, звільняється від влади кармадани (закон відплати людині за ділами), що він може пояснити зміст книжок двох категорій, то дістає, крім цього, одне з верхніх місць або кімнату на горішньому поверсі. До того, хто може дати пояснення щодо трьох категорій книжок, приставляють різних слуг, які мають прислуговувати й коритися йому. Тому, хто може пояснити чотири категорії книжок, прислуговують «чисті люди» – прихильники з-поміж мирян. Той, хто може пояснити п’ять категорій щонічних текстів, одержує цілий ескорт прислужників... Якщо хто-небудь виявить під час диспуту особливу красномовність, тонкий аналітичний розум, глибоке розуміння предмета й нахил до логічного мислення, його садовлять на слона й урочистою процесією в оточенні численного почту супроводять до брами монастиря. А якщо хто– небудь Сучасників диспуту збивається в доведеннях, говорить бідною мовою, вживаючи невишуканих висловлювань, або порушує закони логіки, що відповідно відбивається в його словах, йому розмальовують обличчя червоною й білою фарбами, вивалюють у пилюці та багнюці і заносять у яке-небудь глухе місце або кидають у канаву.
1 Тріпітака (санскр. Тіпітака – «Три кошики») – збірка канонічних текстів ортодоксального буддизму.
304
«…безліч учених з різних міст, які бажають швидко дістати славу вмілого дискутанта, приходять в Наланду, щоб розвіяти свої сумніви, після чого потік їхньої мудрості поширюється в усіх напрямках. З цієї причини дехто присвоює собі ім’я наландського вченого, завдяки чому користується повагою, де б не бував.
ПРО ДЕРЖАВУ КАДЖУГРІХА (БІЛЯ ЧАМПИ)
Вже кількасот років як власний царський рід тут вимер, і країною керує сусідня держава. В результаті міста тут спорожніли, і більшість люду живе в селах і селищах. Через це, коли раджа Шиладітья (Харшавардхана)1 був у Східній Індії, він побудував тут палац, в якому вирішував справи своїх залежних держав. Палац звели як тимчасову резиденцію з гілок дерев і спалили, коли Харша покинув його.
ПРО КРАЇНУ УДРА (ОРІССА)
Ґрунт тут багатий і родючий. Він дає щедрий урожай зерна, а різноманітних фруктів вирощують у ньому більше, ніж в інших країнах... Населення в ній (країні) огрядне, високе на зріст і має коричневий колір шкіри. Слова та вимова в них не такі, як у Центральній Індії. Вони мають потяг до науки й постійно нею займаються. Більшість вірує в Закон Будди. На південно– східному кордоні цієї країни є місто Чарітра окружністю в 20 лі. Купці вирушають звідси у віддалені країни, а чужоземці дорогою заходять у це місто та зупиняються в ньому. Мури міста міцні й високі. У Чарітрі (Орісса) зустрічаються всі сорти рідкісних і дуже цінних предметів. За містом є 5 монастирів, які стоять один за одним. їхні багатоповерхові вежі дуже високі та прикрашені чудово створеними різними зображеннями святих.
1 Харшавардхана (Харша, 606 – 646) – наймогутніший раджа (цар) держави Пушпабхуті, останній індійський володар доісламської доби, якому вдалося об’єднати в межах єдиної індо-буддійської імперії майже всю Індо-Ганзьку долину.
305
ПРО ДЕРЖАВУ КОНІОДХА (СУЧАСНИЙ ҐАНДЖАМ)
Земля тут низинна й сира. Вона регулярно обробляється та дає добрий урожай... Люди тут високі на зріст, чорні й брудні. Вони досить ввічливі та чесні. Написання букв у них те саме, що й у Серединній Індії, але мова та вимова зовсім інші. Вони дуже шанують учення єретиків і не вірують у Закон Будди... У межах цієї країни розташовані кілька десятків невеликих містечок, збудованих біля моря поряд з підніжжям гір. Їхні цитаделі високі й міцні, вояки завзяті та відважні. Вони за допомогою сили управляють сусідніми областями й ніхто не може їм простояти. Ця країна, розмістившись біля моря, рясніє рідкісними та коштовними речами. У торгівлі люди користуються мушлями каурі1 та перлинами.
ПРО КАЛІНГУ
Земля в Калінзі обробляється регулярно й дає добрий урожай... Ліси й джунглі в ній тягнуться на багато сотень. Тут водяться великі бурого кольору слони, яких високо цінують сусідні князі... У старі часи царство Калінга було густозаселеним. Людей жило так багато, що вони терлися плечима один об одного, колісниці торкалися дна до одної своїми осями, а коли люди піднімали догори руки, то з їхніх рукавів утворювався справжній шатер. Але (будучи проклятою святим подвижником, ця область опустіла). Через багато років країну поступово знову заселили пришельці з інших областей. Проте країна це недостатню заселена. Ось чому тепер так мало жителів.
ПРО КОСАЛУ
(У ВЕРХІВ’ЯХ МАХАНАДИ Й ГОДАВАРІ)
Ґрунт тут багатий та родючий і дає щедрий урожай. Міста й села стоять близько одне до одного, вони густо–заселені. Люди високі на зріст і мають темну шкіру. Вдача їхня сувора й несамовита. Вони сміливі та поривчасті. Серед них є і єретики, і віруючі (у Будду). Вони високоосвічені та старанні в науках.
1 Мушлі каурі середньовічні індійці використовували як дрібні грошові одиниці, своєрідні «розмінні монети».
306
їхній цар із кшатріїв. Він дуже шанує Закон Будди й широковідомий своєю доброчесністю та любов’ю.
ПРО КРАЇНУ ДХАНАКАТТА (СУЧАСНА БЕДЖВАДА?)
Ґрунт багатий та родючий і регулярно обробляється, дає багаті врожаї. Це дуже занедбана країна, і міста в ній мають невелику кількість жителів.
ПРО КРАЇНУ ЧОЛА
Країна занедбана й дика. Вона вкрита болотами та джунглями. Населення в ній нечисленне, і зграї розбійників відкрито бродять країною... Люди тут безпутні й жорстокі. У них люта природна вдача. Вони схильні до єретичного вчення.
ПРО МАХАРАШТРУ
Ґрунт тут багатий і родючий. Він регулярно обробляється й дає великий урожай... За своєю вдачею народ правдивий і простий. Люди тут високі на зріст, а характером суворі й мстиві. Людям, які роблять їм добро, вони відповідають тим самим, але до ворогів безжалісні. Якщо їх ображають, вони задля помсти готові жертвувати життям, але, якщо хто в біді звертається до них по допомогу, вони забувають самих себе в бажанні якомога швидше подати цю допомогу. Коли людина йде помститися за образу, вона перш за все сповіщає про це кривдника, а потім і той, і інший із зброєю в руках вступають у бій один з одним. Якщо один з них утікатиме, інший переслідуватиме його, але не вб'є, якщо той визнає себе переможеним. Коли воєначальник програє битву, жителі Махараштри не карають його, але дарують йому жіночий одяг, і тому він сам змушений шукати собі смерть. У країні є загін захисників чисельністю в декілька сотень людей. Щоразу, як вони готуються до битви, вони оп’яняють себе вином, і тоді одна людина готова зустріти й викликати на бій тисячу чоловік. Якщо один з таких захисників зустріне людину та вб’є її, то за законами країни він не підлягає покаранню. Завжди, коли вони кудись вирушають, то попереду йдуть барабанщики. Крім того, беручи із собою на війну сотні слонів, вони напоюють їх
307
доп’яна, самі напиваються вина, потім, кинувшись уперед усією масою, затоптують на своєму шляху все, і ніякий ворог не може встояти перед ними.
ПРО ЦАРСТВО АТАЛІ (СУЧАСНИЙ УЧХ?)
Населення численне. Кількість коштовного каміння й коштовних речей, які тут є, надзвичайно велика, земля дає все необхідне, а втім торгівля – головне заняття жителів.
ПРО КРАЇНУ ВАЛАБХА
Населення тут дуже численне. Люди багаті. Є майже сотня родин, що володіють сотнями лакхів1. Тут часто зустрічаються рідкісні й цінні продукти з віддалених областей.
ПРО СІНД
Ґрунт тут сприятливий для зернових і дає щедрий урожай пшениці та проса. Країна багата також на золото, срібло й мідь. Вона має сприятливі умови для розведення биків, овець, верблюдів, мулів та інших видів худоби. Верблюди тут невеликі на зріст і одногорбі. Тут добувають багато солі червоного кольору, немов кіновар. Люди тут суворі й запальні, проте чесні...
Берегами ріки Сіндх (Інд), на пласкій та болотистій рівнині, яка простяглася приблизно на тисячу лі, живе кількасот тисяч родин... Вони займаються виключно тваринництвом і з цього живуть. Над ними немає хазяїв, і будь то жінки чи чоловіки, серед них немає ані багатих, ані бідних...
ХАРШАВАРДХАНА
Цар, який тепер займає престол, належить до (варни) вайшіїв. Його ім’я – Харшавардхана. Землею володіє група чиновників. Протягом двох останніх поколінь (на престолі) побували три
1 Лакх – сто тисяч.
308
царі. Батька нинішнього царя звади Прабхакаравардханою, ім’я його старшого брата – було Радж’явардхана.
Радж’явардхана посів трон як старший син і гідно правив країною. Та в цей час цар Карнасуварни, країни на сході Індії, ім’я якого було Шашанка1, став часто звертатися до своїх міністрів з такими словами: «Якщо сусідня країна має гідного правителя, то це нещастя для нашого царства». Тому вони одного разу запросили Радж’явардхану до себе на переговори й підступно його вбили.
Народ залишився без свого правителя, країна почала розпадатися. Тоді головний міністр Бханді, чия влада та авторитет мали велику вагу, звернувся до міністрів з такою промовою: «Тепер повинна вирішитися доля народу. Син старого царя помер. Проте брат Радж’явардхани – чуйний та добрий за своєю вдачею, яку дарувало йому небо, сповнений усвідомлення обов’язку й покори. Тому він міцно прив’язаний до своєї родини, і народ йому віритиме Я пропоную, щоби він узяв царську владу. То нехай кожен скаже: що він думає з цього приводу».
Усі присутні погодилися з такою пропозицією й визнали її дуже правильною.
Потім усі головні міністри та посадові особи заходилися переконувати його (царевича):
«Нехай царевич вислухає! Здобуті заслуги й видатні чесноти попереднього царя (батька) були настільки великими, що забезпечували щасливе управління його царством. Коли Радж’явардхана успадкував його титул, ми мали надію, що дні свої він закінчить як цар, та через помилки власних міністрів він потрапив до рук ворогів, і тепер царство зазнає великих страждань. Однак усе це помилки міністрів. Думка ж народу, що її можна почути в піснях, доводить його справжню покору вашим видатним чеснотам. Тож будьте славним царем для цієї країни, здобудьте перемогу над ворогами вашого роду, відплатіть за удари, завдані вашому царству та пам’яті вашого славнозвісного батька! Нехай стануть великими ваші заслуги в цій справі! Ми благаємо вас не відмовлятися від нашого прохання».
1 Шашанка – правитель північно-індійського царства Гауда, яке за його володарювання (кінець VI ст. – 30-ті роки VII ст.) вело тривалу й виснажливу боротьбу з державою Пушпабхугі за регіональну гегемонію.
309
Царевич відповів: «Управління країною – важка справа, пов’язана з труднощами. Обов'язки государя такі, що про них треба добре поміркувати. Стосовно мене, то я насправді мало значу. Проте, оскільки мого батька й брата більше немає, то якщо я відмовлюся від корони, це може завдати шкоди народові. Я повинен прислухатися до думки народу й забути про свою неспроможність. На березі Гангу є статуя бодхісаттви Авалокітешвари1, яка творить різні дива. Я піду до неї та попрошу пораду».
Він одразу вирушив до місця, де стояла статуя, і залишався перед нею з молитвами, дотримуючись посту. Довідавшись про його щирі наміри, бодхісаттва обернувся в тілесну форму й запитав його:
«Чого ти прагнеш, з такою щирістю творячи молитви?» Царевич відповів:
«Я страждаю під тяжким тягарем. Мій дорогий добрий батько помер, а мого брата, людяного й ніжного, підступно вбили. Я, недостойний, схилився перед цими бідами. Проте народ прагне передати мені царський титул, аби я зайняв високе місце мого славетного батька. Але ж справді недостойний та нерозумний. У своїх ваганнях рошу священної вказівки бодхісаттви». Бодхісаттва відповів: «У колишньому своєму існуванні ти жив у цьому лісі самітником і своїм запальним старанням та непохитного гою здобув таку силу релігійних заслуг, що народився царським сином. Цар країни Карнасуварна знищив Закон Будди. Тепер, коли ти успадкував владу царя, ти повинен використати її для великої любові та співчуття (як цар Шашанка використовує царську владу для переслідування буддистів). Якщо ти спрямуєш свій розум на співчуття нещасним і дбатимеш про них, то довго управлятимеш (усіма) п’ятьма Індіями. Якщо ти, зміцнивши свою владу, виконуватимеш мій наказ, то завдяки моїй таємничій силі отримаєш ще додаткове знання, і тоді жоден із сусідніх государів не зможе тебе здолати. Проте не сідай на лев’ячий трон і не називай себе магараджею2.
1Авалокітешвара – божество милосердя в системі буддійської міфології.
2Махараджа - великий цар.
310
Отримавши ці вказівки, він (Харшавардхана) повернувся і прийняв царську владу. Він назвав себе кумара, а титул його був Шиладітья1. І тоді він наказав своїм міністрам: «Вороги мого брата ще не покарані, сусідні країни не приведені до покори. Доки це так, моя права рука ніколи не піднесе їжі до мого рота. Тому ви всі, простий люд і чиновники, будьте єдиними й збирайте сили».
Згідно з цим наказом вони зібрали всіх вояків своєї країни, скликали всіх богатирів. Вони зібрали військо, що складалося з п’яти тисяч слонів, 20 тисяч вершників і 50 тисяч піших вояків. Він (Харшавардхана) пройшов зі ходу на захід, підкоряючи всіх, хто сам не підкорився; слонів не звільняли від упряжі, вояки не знімали поясів. За шість років він підкорив (усі) п’ять Індій. Коли його володіння настільки розширилися, він збільшив і своє військо: тепер у нього було 60 тисяч бойових слонів 100 тисяч вершників. Тридцять років його зброя відпочивала й він царював мирно.
Наскільки міг, він дотримувався правил помірності й так дбав про зростання дерева релігійних заслуг, що інколи забував їсти й спати. Під страхом смертної кари він без жалю заборонив по всіх п’яти Індіях умертвіння будь–яких живих істот чи вживання в їжу м’яса2. Він збудував на берегах ріки Ганг кілька тисяч ступ3, кожна з яких досягала ста футів висоти, по всій Індії в містах і селах, на всіх великих шляхах він спорудив спеціальні будинки для подорожуючих, які забезпечувалися їжею та питною водою, і направив туди лікарів, аби вони скуповувалися і давали ліки мандрівникам та бідним жителям. Скрізь, де були священні реліквії (Будди), він звів сангхарами.
Раз на п’ять років він скликав великі збори, які називалися Мокша. Він спустошував свої скарбниці, аби роздати все майно, а зберігав лише зброю для вояків, бо вона не годиться для того, щоб віддавати її в дар. Щороку він збирав ченців з усіх країн і третього й сьомого дня наділяв їх чотирма різновидами дарунків.
1Кумара – царевич, Шиладітья – сонце доброчесності.
2Принцип «не убий» буддизм завжди трактував значно ширше від християнства й періодично поширював не лише на людей, а й на все живе взагалі.
3Ступа – різновид сангхарами.