PRAKTIKUM_Ch_1_NOVIJ_2014

261

поля обертати в подушний наділ. З приватними полями цього робити не можна. Якщо в межах якого-небудь адміністративного району виявляться пустопорожні землі, і хто-небудь з чиновників або з населення захоче їх узяти для обробки, їм надається право їх розробити і засіяти. У випадку, якщо той, хто узяв таку ділянку кине її, ця ділянка повертається в казну.

Стаття 30. У разі тяжби урожай зі спірної ділянки надходить до тієї особи, яка отримала цю ділянку за рішенням суду і її обробила, хоча б надалі рішення суду й змінилося. Однак тій особі, яка встигла в такому випадку тільки зорати цю ділянку, але ще не засіяла її, відшкодовується тільки вартість витраченої праці. Якщо хто-небудь, не дочекавшись судового рішення, насильно зоре і засіє ділянку, з урожаєм вчиняють згідно з

провінційних установ (сікібунден) встановлюються у таких розмірах:

дадзай-но соцу – 10 тьо дайні – 6 тьо сьоні – 4 тьо

дайкан, сьокан, дайхандзі – 2 тьо дайку, сьохандзі, тайтен, секіморьо-сьо, камуцукаса, хакасе –

1 тьо 6 тан сьотен, інйосі, ісі, сьоку, сансі, фуне-но, цукаса, секіморі-суке

–1 тьо 4 тан рейсі – 1 тьо сісей – 6 тан

дайкокусю – 2 тьо 6 тан дзекокусю, дай коку-суке – 2 тьо 2 тан тюкокусю – дзьококу-суке – 2 тьо

гекокусю, дайкокудзьо – дзьококудзьо – 1 тьо 6 тан тюкокудзьо, дайкокумоку, дзьококумоку – 1 тьо 2 тан тюкокумоку, гекокумоку – 1 тьо Стаття 32. Посадові наділи (сікібунден) для адміністрації

повітів встановлюються у таких розмірах: тайрьо – 6 тьо сьорьо – 4 тьо

сюсей, сютьо – по 2 тьо кожен.

262

У районах малоземельних дотримуватися цих розмірів не обов’язково.

Стаття 33. Поштові наділи при поштових дворах (екіден) відводяться поблизу від поштового двору в таких розмірах:

на великих дорогах – 4 тьо на середніх дорогах – 3 тьо на малих дорогах – 2 тьо.

Стаття 34. При зміні адміністрації врожай зі службових наділів чинів вищих місцевих установ надходить у розпорядження колишнього чиновника, якщо він встиг засіяти поле. Якщо колишній чиновник встиг тільки зорати поле, але ще не засіяв його, новий чиновник відшкодовує лише вартість його праці. Якщо на даний наділ немає чиновника, цей наділ обробляється казенною робочою силою (корікі) місцевих установ. Після прибуття на місце нового чиновника урожай з цього наділу видається йому відповідно до числа місяців.

Стаття 35. Новопризначеним чинам місцевої адміністрації винагорода до осіннього збору видається натурою згідно з правилами.

Стаття 36. У Кінай встановлюються урядові поля (канден):

в Ямато і Сецу – по 30 тьо, в Коті і Ямасіро – по 20 тьо. На цих полях належить розводити худобу у розрахунку 1 віл на кожні 2 тьо. Розведення худоби покладається на окремі двори з розрахунку 1 віл на 1 двір (для цього беруться, проте, двори не нижче «середньо – середнього розряду»).

Стаття 37. При призначенні працівників на урядові ділянки встановлюється наступний порядок: міністерство двору щорічно наперед визначає, згідно з правилами, потрібну кількість робочої сили на майбутній рік відповідно до видів культур, які засіваються і кількості тан, доводить про це до відома влади і відає цією робочою силою. При посилці на роботу правителі провінцій узгоджуються з тим, чи вільний даний місяць для населення чи зайнятий, і відповідно з цим направляють на роботу. Завідувачі урядовими ділянками підлягають щорічній

263

зміні. По закінченні року міністерство перевіряє кількість зібраного врожаю та відповідно нагороджує або карає.

(Чернова Л. Н. История стран Азии и Африки (программа курса, тематика контрольных работ, источники). Учебно– методическое пособие. – Саратов: ИЦ «Наука», 2010).

264

ТЕМА 10 ДОІСЛАМСЬКА ІНДІЯ План

1.Характеристика джерел.

2.Господарство і побут індійців.

3.Державний устрій.

4.Соціальна структура суспільства. Індійська община і касти.

5.Традиційна індійська родина і морально-етичні засади суспільства.

6.Стан військової справи.

7.Індійське судочинство.

Джерела

1. Выдержки из описания Индии китайским путешественником Сюан Цзаном // Хрестоматия по истории средних веков: В 3 т. / Под ред. акад. С.Д. Сказкина. – М.: Наука, 1961. – Т.1: Раннее средневековье.

Література

1.Aлaeв Л.Б. О характере общественного строя средневековой Индии // Очерки экономической и социальной истории Индии. – М.: Наука, 1973.

2.Алаев Л.Б. Южная Индия. Общественно-политический строй VІ – ХІІІ векав. – М.: ИВИ РАН, 2011.

3.Антонова К.А., Бонгард-Левин Г.М., Котовский Г.Г. История Индии. – М.: Наука, 1979.

4.Бонгард–Левин Т.М. Древнеиндийская цивилизация. – М.: Восточная литература, 2007.

5.Всемирная история экономической мысли: В 6 т. – М.:

Наука, 1987. Т. 1.

6.История Востока: В 6 т . – Т.2. Восток в средние века / Отв. ред. Л.Б. Алаев. – М.: Наука, 2000.

7.Кудрявцев М.К. Кастовая система в Индии. – М.: Наука,

1992.

8.Куценков Л.А. Эволюция индийской касты. – М.: Восточная литература, 1983.

265

9.Медведев Е. М. Очерки истории Индии до 13 века. – М.: Наука, 1990

10.Мюллер М. Шесть систем индийской философии. – М.: Искусство, 1995.

11.Ольденбург С. Ф. Культура Индии. – М.: Наука, 1991.

12.Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу: Підручник. –

К.: Либідь, 2002.

13.Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2000.

14.Серебряков И. Д. Литературный процесс в Индии 7 – 13 вв. – М.: Восточная литература, 1979.

15.Серебряков И. Д. Литературы народов Индии. – М.: Восточная литература, 1985.

Методичні рекомендації

На відміну від інших східних країн Середньовіччя, історія середньовічної Індії розпадається на два чітко окреслені періоди. Перший період – доісламський (ІІІ – VІІІ стст.). Для цього періоду властивим був соціокультурний процес, в основі якого зберігалися традиційні індійські канони буддизму та індуїзму і санскрит як загальноіндійська літературна і державна мова. Другий період – індо-мусульманський, синкретичний (ІХ – ХVІІ стст.). Упродовж цього періоду завойовники араби і тюрки поширили в Індії іслам. Представники панівних верств були мусульмани, а основна маса селянства залишалася прихильниками індуїзму. Замість санскриту офіційною мовою державного діловодства, літератури, науки стала новоперська мова (фарсі, або дарі).

Студенти на цьому семінарському занятті мають розкрити зміст головних сфер суспільного життя домусульманської Індії. Варто звернути увагу на те, що через культурно-історичні та ментальні обставини індійці не створили своєї власної історіографічної традиції. Студентам доведеться вивчати доісламську Індію на основі джерела, яке залишив іноземець – китайський паломник Сюань Цзан та літературного тексту придворного поета правителя Харші Бани. Для правильної інтерпретації багатьох повідомлень Сюань Цзана варто

266

використати твір Бани «Харшачаріта» з допомогою порівняльного методу. Слід враховувати також панегіричний характер тексту придворного поета.

Спираючись на джерела, студенти повинні встановити багатогалузевий характер господарства ранньосередньовічної Індії. Варто звернути увагу на майже цілковиту відсутність внутрішньої торгівлі поряд з прибутковою та інтенсивною зовнішньою торгівлею. Потрібно показати зв’язок цього явища з наявністю майже автономних міського і сільського соціально– економічних укладів життя. Доречним буде висвітлення індійського повсякдення – житло, харчування, одяг, особиста гігієна тощо.

Збагнути особливість індійської цивілізації допоможе вивчення соціально-політичної структури ранньосередньовічної Індії. Тут слід простежити за еволюцією традиційної вар новокастової системи, її пристосування до нових соціальноекономічних реалій. Необхідно встановити зв’язок варновокастової системи з наявними політичними інституціями і стійкістю та стабільністю суспільного життя.

Важливим доповненням картини доісламської Індії мусить стати аналіз сімейно-шлюбної сфери. Виявлення специфічних рис індійської родини сприятиме кращому розумінню моральноетичних засад суспільства.

Студентам варто звернути увагу на стан військової справи в ранньосередньовічної Індії. Потрібно, з допомогою наявних джерел, встановити структуру індійського війська, його озброєння, тактику бойових дій, систему поповнення особовим складом, методи морально-психологічної підготовки військових.

Повнота реконструкції середньовічної індійської цивілізації можлива за умови висвітлення системи права. Студентам необхідно показати особливості судочинства, комплекс законів, способів покарань за злочини і запобігання поширенню правопорушень.

Наприкінці необхідно встановити залежність між системою права в середньовічній Індії та унікальністю її етнічної, соціально-стратифікаційної, релігійної та ментальної структур.

267

БАНА (БАНАБХАТТА) ХАРШАЧАРІТА (ЖИТТЄПИС ХАРШІ)

ОБРЯД ВИРУШАННЯ В ПОДОРОЖ

Одного дня, спекотної літньої пори, до будинку, в якому відпочивав після обіду Бана, зайшов його зведений брат по матері–шудрянці1 Чандрасена із словами: «Біля порогу чекає знатний кур’єр, якого послав до тебе Крішна, брат Шрі Харші, царя царів, господаря чотирьох океанів, нігті на руках якого відполіровані верхівками коштовностей усіх інших монархів, великого «махараджадхіраджі2». «То запрошуй його скоріше», – відповів Бана.

Потім він зустрів посланця, що входив до нього: ноги його були важкими і втомленими від тривалої подорожі, одяг був міцно перев’язаний забрудненою стрічкою, вузол волосся на голові розпався й ледь тримався завдяки відрізу тканини, пакунок з листами, перев’язаний тонкою ниткою, він також ніс на голові. «Чи все добре в мого вельмишановного друга Крішни?» – спитав Бана передусім у посланця. «Так, все добре», – відповів той, і віддавши шану господареві, пройшов і сів трохи далі. «Цього листа надсилає тобі наш славетний господар», – сказавши так, він простягнув Бані лист, той прийняв його з повагою й почав читати про себе...

Посланець, якого звали Мекхалака, мовив: «Мій господар, зважаючи на Вашу мудрість, на словах просив передати Вам таке: «Ваша честь знає, що означає належати до однієї готри, чи то касти3, бути рівнею за народженням, разом зростати, постійно бачити й чути одне одного, жити в одній країні, вивчати одні науки, намагатися досягти одних і тих самих чеснот і добрих рис

– усе це веде до виникнення любові й прихильності. Та навіть без будь–якої вагомої причини моє серце переповнює любов і ніжність до тебе, навіть, коли ти так далеко від мене...», – сказав

1Батько Бани мав двох дружин, одна з яких належала до касти шудр, набагато нижчої, ніж каста брахманів, до якої належав батько Бани й сам Бана.

2Махараджадхірадж – найвищий титул володаря, дослівно – «цар царів».

3Готра, або каста – замкнута група індійського суспільства, його основна одиниця; люди, що належать до однієї касти, мають традиційне коло занять, спілкуються між собою, займають певне становище в суспільній ієрархії і не можуть за життя вийти за межі своєї касти.

268

наш махараджа1. Доки Ви були далеко від двору, цар чув про Вас багато новин, у тому числі не дуже добрих. Та можливо, вони не є правдивими... Господар нагадує з повагою до Вас, що молоді роки кожної людини, коли життя тільки–но починається, сповнені легковажністю поведінки, але він хоче знати всю правду, тому належить Вам без затримки прибути до царського палацу...»

Почувши це, Бана наказав Чандрасені нагодувати царського посланця, освіжити його одяг та надати йому можливість відпочити...

Наступного дня Бана прокинувся рано-вранці, здійснив омивання, узяв одяг з білого шовку, одягнув гірлянду з квітів, декілька разів повторив священні гімни, які завжди співають перед початком подорожі, і звернувся до бога Шиви, змастивши його зображення молоком, запаливши світильники, узявши пахощі, мазі, прапорці, духмяні квіти та інші святі речі, прочитав молитву. Потім він віддав належні почесті вогню, праведне полум’я якого підтримав, вливши туди багато топленого масла, та посилив його тріщання, вкинувши в нього сухе насіння гірчиці, приготоване заздалегідь. Він зробив належні для такого випадку подарунки брахманам, обійшов урочисто довкола корови, яка стояла, повернувшись до сходу, і яку він сам перед тим прикрасив білою гірляндою, наніс на її тіло візерунки білою маззю. Собі у вуха він вдягнув прикраси з білих квітів, жмут волосся на голові прикрасив жовтими квітами гірчиці.

Весь ритуал, необхідний для початку подорожі, було здійснено за участю матері молодшої сестри його батька Малаті, вдягненої в усе біле, із серцем, переповненим ніжністю, яка була наче сама богиня Махашвєта-Сарасваті2. Його благословили старші жінки родини, схвалили Його намір присутні там старші чоловіки, дали добрі порада вчителі, у ноги яким він вклонився, голову його поцілували всі найстаріші, кого він вшанував, в той час ж птахи своєю передвісткою посилювали його рішучість, і жерці–астрологи благословили його, пообіцявши підтримку

1Махараджа – царський титул в Індії.

2Махашвєта-Сарасваті - богиня знання та мудрості, дружина бога Брахми, одного з головних індуїстських богів.

270

про дороги, які вони подолали, а вуха були прикрашені червоними квітами, тож нагадували поля, встелені червоними лотосами...

У таборі перебувало багато ворожих господарів, узятих у полон... Вони постійно запитували у слуг та різних придворних людей, що проходили повз них постійно з усілякими завданнями: «Добра людино, чи станеться це сьогодні? Чи буде великий цар давати аудієнцію сьогодні в залі після обіду? Чи може він вийде на подвір’я?» Так минав день за днем, сповнений надією на зустріч з махараджею.

Були тут й інші царі, які прибули за власним бажанням, щоб відчути велич великого махараджі; вони прибули з північних країн і тепер чекали на ту мить, коли зможуть його нарешті побачити. Сиділи тут також різні учені люди: джайни, архати, монахи-бхікшу, прихильники Шиви, брахмачаріни1; представники кожної землі, святі люди з кожного лісу, що сягав берегів океану, були тут і посланці інших країн...

Нарешті б рамник сказав Бані: «Ходімо, зараз ти зможеш побачити на власні очі нашого великого господаря!» Почувши ці слова, Бана ледь зміг підвести вгору свої очі, що розглядали прикрашені щоки царського слона й були напівзакриті від солодких пахощів, та прослідував по дорозі, яку вказував воротар, пройшов через три двори, в яких було безліч царів– васалів, і нарешті, в четвертому побачив махараджу Харшу, що сидів на невеличкому майданчику перед павільйоном, в якому давав аудієнції після прийняття їжі. Трохи далі від нього стояли слуги: вишикувані в одну лінію, стрункі, зростом кожен з них був близько шести футів, світлошкірі, як квіти карнікари, добре озброєні, а за походженням із старих родин; усі вони нагадували золоті колони. Поруч з царем розмістилися його фаворити. Харша сидів на троні, зробленому з каменю, ясного, як перли, омитому сандаловою водою, яскравому, як повний місяць, із поверхнею, холодною, наче талий сніг. Тіло своє цар обпирав з

1 Джайни – послідовники однієї з традиційних індійських релігій, засновником якої був Вардхамана Махавіра; архати – вчені-самітники; монахи-бхікшу – буддійські монахи-жебраки; брахмачаріни – учні брахманів, які опановують традиційне індуїстське вчення.