PRAKTIKUM_Ch_1_NOVIJ_2014

242

становищі [багатства і бідності]. Таким чином, реєстри не відповідали дійсному стану. Останнім часом державна влада витрачала кошти без жодного обмеження. У зв’язку з заколотом великих розбійників [князів] і початком воєн фінанси ще більш виснажилися. У результаті всього цього система «цзу, юн, дяо» зруйнувалася. При імператорі Дайцзуні1 вперше встановили тариф податку з му і почали стягувати податі по два рази на рік: влітку і восени. Під час царювання Децзуна2 канцлер (сян) Ян Янь розробив систему «ляншуй»3 – подвійних податей. Річний податок повинен був стягуватися не пізніше шостого місяця, а осінній внесок – не пізніше 11 місяця. Для керівництва засновувалася посаду ляншуйші – начальника зі спостереження над збором обох поборів. Спочатку підраховували необхідні витрати і відповідно до цього встановлювали суму податків. Скасовувалася відмінність між дворами: чжу – основними та ке – прийшлими, і всіх місцевих жителів занесли в реєстрові книги. Люди, незалежно від того, чи були вони тягловими (дін) або ще не цілком повнолітніми (чжун – середніми), розрізнялися лише по бідності і багатству. Купці повинні були виплачувати одну тридцяту розміру податку. Вони також були зобов’язані нарівні з місцевими мешканцями виконувати трудову повинність (і). Податок на землю стягувався за кількістю земель, що обробляються в 14 році правління Далі [779 р.]. У всі провінції (дао) були послані чучжі ші [чиновники, уповноважені підвищувати і знижувати посадових осіб], щоб перевірити відповідність записів [з наявністю] тяглового населення і господарств, а також для того, щоб звільнити від податку вдівців і вдів, одиноких, сиріт, які опинилися в безпорадному стані. Якщо хто насмілювався стягувати податки понад встановлений тариф, він підлягав покаранню як порушник закону. Люди вважали, що система «цзу, юн, дяо» встановлена законами імператорів Гаоцзу [618 – 626 рр.] і Тайцзуна [627 – 649 рр.] і її не можна так просто скасувати. Але імператор Децзун вірив Ян Яню і не сумнівався в ньому. Згідно з колишніми записами, в країні було загалом 3805 тис. дворів. У результаті перевірки,

1Дайцзун – посмертне ім’я імператора Лі Юя (763 – 779 рр.)

2Децзун – посмертне ім’я імператора Лі Гуа (780 – 804 рр.)

3Ляншуй – система податків, згідно з якою податі стягувалися 2 рази на рік.

243

проведеної уповноваженими, виявилося 3800 тис. основних дворів – чжу ху і 800 тис. прийшлих дворів – ке ху. Для потреб периферії в рік збирали грошима понад 20500 тис. зв’язок монет і рисом понад 4 млн. ху. Для забезпечення потреб столиці збирали грошима ще понад 9,5 млн. зв’язок монет і рисом більше 16 млн. ху. Після проведення в життя цього закону про податки сили народу не зміцнилися. У зв’язку зі зрадою Чжу Тао, Ван У–цзуна і Тянь Юе, які уклали між собою союз проти престолу, брак коштів став ще більшим. Тоді–то і було видано наказ про позики в купецтва. До цього тайчан боші [радник] Вей Ду–Бінь і Чжень Цзін запропонували взяти позики у багатих купців. Імператор Децзун запитав у дучжі [відав фінансами] його думку. Ду Ю доповів імператору, що якщо скорочувати військові витрати протягом декількох місяців і якщо вдасться отримати від купців 5 млн. зв’язок монет, то коштів вистачить на півроку. Імператор призначив помічника начальника відомства фінансів (шілан хубу) Чжао Цзаня за сумісництвом на посаду дучжі замість Ду Ю. Чжао Цзань провів у життя закон про позику. Він запевнив, що ці позики будуть повернуті після закінчення війни. Помічник начальника столичного округу Вей Чжень і начальник міста Чан’ань Сює Цзуй вибивали позики зі страшною жорстокістю. Траплялося, що люди, не витерпівши образ, кінчали життя повішенням. Домівки людей виглядали так, немов після нальоту розбійників. З багатих і впливових жителів столиці казна отримала всього лише 800 тис. зв’язок монет за їх землі, садиби і рабів. Крім того, брали у господарів ломбардів чверть суми, яку вони самі віддали за закладені речі. І ще брали в тій же пропорції у людей, які продавали просо і пшеницю на ринку, у зв’язку з чим в місті Чан’ань припинилася торгівля. Городяни, зібравшись натовпом, стали поперек дороги, по якій їздив канцлер, і плачучи скаржилися йому. Але Лу Ці [канцлер] швидко промчав повз. Вей Чжень [помічник начальника столичного округу] злякався і почав просити дозволу звільнити від податків тих, у кого було грошей менше 100 зв’язок монет або у кого проса і пшениці менше 50 ху. Пізніше вдавалося збирати грошима всього лише 2 млн. зв’язок монет.

Хуайнаньский військовий намісник (цзедуші) Чжень Шао-ю збільшив у своєму окрузі податок до 200 монет па кожну в’язку

244

гроші. Імператор наказав за цим зразком збільшити податок у всій Піднебесній.

(Чернова Л. Н. История стран Азии и Африки (программа курса, тематика контрольных работ, источники). Учебно– методическое пособие. – Саратов: ИЦ «Наука», 2010.

С. 29 – 35).

245

ТЕМА 9 СТАНОВЛЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ДЕРЖАВИ В ЯПОНІЇ

План

І. Заходи Сьотоку-Тайсі зі створення централізованої держави в Японії (початок VІ ст.).

1.1.Ідейні засади «Конституції Сьотоку» і «Табеля про ранги».

1.2.Політичні принципи і принципи державного управління, згідно з «Конституцією Сьотоку».

1.3.Зміст і смисл «Табеля про ранги».

ІІ. Реформи Тайка (середина VІІ ст.)

2.1.Переворот Тайка: причини, сутність, наслідки.

2.2.Соціальні перетворення.

2.3.Реформи в галузі адміністративного устрою.

2.4.Удосконалення державного управління.

2.5.Господарсько-економічні перетворення.

2.6.Значення реформ Тайка.

ІІІ. «Надільна система» в Японії.

3.1.Соціально-економічні і політичні причини аграрних перетворень в Японії.

3.2.Основні категорії землевласників – отримувачів наділу.

3.3.Структура земельного наділу, система податків і повинностей землевласників.

3.4.«Надільна система» і чиновництво.

3.5.Особливості «надільної системи» в Японії і причини її недовговічності.

Джерела

1.Закон из 17 статей (Из « Нихонги ») // Хрестоматия по истории средних веков: В 3 т. / Под ред. акад. С.Д. Сказкина. – М. Наука, 1961. – Т. 1: Раннее средневековье.

2.Попов К.А. Законодательные акты средневековой Японии.

–М.: Наука, 1984.

3.Табель о рангах (Из «Нихонги») // Хрестоматия по истории средних веков.

4.Тысяча журавлей. Антология японской классической литературы VIII – XIX вв. / Сост. Т.П. Редько. – СПб: Евразия, 2004.

5.Манифест Тайка // Хрестоматия по истории средних веков.

247

японської цивілізації. Запропоновані для даної теми з історії ранньосередньовічної Японії тексти взяті із трьох японських історичних пам’ятників: «Ніхонгі», «Сьоку Ніхонгі» і «Тайхорьо». «Ніхонгі» або «Ніхон сьоку» («Аннали Японії») – одна з перших офіційних історій Японії, складена в 720 р. Оповідь починається від глибокої давнини – від «століття богів», тобто із часу, коли, відповідно до традиційних вірувань, діяли ще боги – предки японців, і закінчується вже цілком точно датованими роками правління імператриці Дзіто (687 – 696 рр.), тобто для укладачів цих «Анналів» – майже їхньою сучасністю. Студентам варто знати, що цей пам’ятник може служити джерелом відомостей про Японію VІ – початку VІІІ ст., і про більш давній період її історії. Але користуватися ним треба з певною обачністю: на цьому джерелі відбився дух епохи – століття становлення ранньої державності. З «Ніхонгі» узяті наступні документи: «Табель про ранги» (604 р.), «Закон 17 статей» (604 р.) і «Маніфест Тайка» (646 р.). «Табель про ранги» був складений за ініціативи принца-регента Умаядо, більше відомого за його посмертним іменем Сьотоку-Тайсі (Принц Святі Чесноти, 572 – 621 рр.). Студентам слід уважно вивчити зміст «Табеля про ранги». Найменування рангів означають властивості людини, розроблені в конфуціанстві. Введення Табеля означало, що представники старої знаті, що грали більшу роль у колишній системі управління країною з огляду на свої споконвічні родові прерогативи, відтепер повинні були стати чиновниками держави, місце яких в апараті управління визначалося пожалуваним їм імператором рангом. «Закон 17 статей» («Конституція Сьотоку») також укладений за наказом регента Сьотоку-Тайсі. Студенти мають пам’ятати, що термін «конституція», уживаний тут, має на увазі не основний закон держави, а імператорський указ. Повне найменування «Конституції Сьотоку» можна перекласти у такий спосіб: «Сімнадцятистатейна конституція спадкоємця Сьотоку». Зміст «Конституції Сьотоку» не залишає сумнівів у тім, що перед нами – збірник повчань або настанов на адресу посадових осіб державного управління. Такі настанови були типовими для середньовічного Китаю. Але студентам слід пам’ятати, що державна система, яка панувала в той час, не мала ні обдуманої теорії правління, ні інструкцій для чиновників, ні морального

248

кодексу. Тому навіть просте формулювання норм моралі для ранньосередньовічного японського суспільства було майже революцією. Студенти мають виявити у цьому документі новаторський підхід до управління, показати обгрунтування ідеї централізованої держави. Важливим питанням даного практичного заняття є аналіз реформ Тайка. Головним джерелом з цієї проблеми є «Маніфест Тайка». Відомо, що імператором, від імені якого проголошувався даний законодавчий акт, був японський правитель Котоку, що займав престол в 645 – 654 рр. Студентам варто пам’ятати, що термін «Тайка» позначає в цьому випадку девіз перших п’яти років його правління, що припадають на 645 – 650 рр. Смисл цього терміну можна визначити як «великі зміни» або «переворот». Текст «Маніфесту Тайка» складається всього із чотирьох статей. Однак вони мають досить насичений зміст і охоплюють великий обсяг питань суспільного життя і управління. Студенти повинні встановити, у чому полягає радикалізм цього документу.

Кодекс законів «Тайхорьо» закріпив результати реформ, здійснених у Японії в другій половині VІІ ст. Термін «Тайхо» у його назві позначає девіз першого періоду правління імператора Момму (701 – 703 рр.). Використовуючи текст джерела, студенти мають ґрунтовно проаналізувати аграрні відносини в ранньосередньовічній Японії і висвітлити особливості становлення державної надільної системи в країні.

Табель про ранги (Із «Ніхонгі»)

Кн. 22. На 12-у місяці 11-го року правління Суйко [603 г.] був вперше започаткований табель про ранги.

Ступені були по-суті такі: Дай-току – (велика чеснота) Сьо-току – (мала чеснота)

Дай-нін – (велика гуманність, милосердя) Сьо-нін – (мала гуманність)

Дай-рай – (велика церемонія) Сьо-рай – (мала церемонія) Дай-сін – (велика віра, істина)

вони належать. Лише деякі з них мудрі... Деякі не підкоряються своїм панам і батькам і йдуть в сусідні селища. Однак, коли

1Ранги за китайським зразком відрізнялися за формою і тканиною головного убору. В епоху династії Суй пурпуровий колір присвоювався вищим рангам; рангу нін присвоювався зелений колір; рангу рай – червоний; рангу сін – жовтий; рангу гі – білий і рангу ті – чорний.

212-й рік правління Суйко відповідає 604 року європейського літочислення. Роки правління Суйко – 592 – 628 рр.

3«В 4-му місяці» в Ямато в VІІ ст.. застосовувався місячний календар, запозичений із Китаю в VІІ ст.

4«День тигра» - 3-й день місяця. В цьому джерелі для позначення днів використаний китайський спосіб обчислення за 60 циклічними знаками. 60-денний (60-літній) цикл обчислювався по таблиці циклічних знаків (10 «стовбурів» і 12 «гілок»). Ці два знаки пишуться поряд, причому на 11-1 «гілці» вже повторяється.

5«На молодика у день дракона», тобто, 5-й день молодика. У місячному календарі початок місяця іноді не співпадав з молодиком.

250

нагорі панує гармонія, то і внизу все спокійно і при обговоренні справ досягаються згода і вірний погляд. Тоді все виявляється можливим, і немає нічого, що не могло б бути зроблено.

2.Великим є шанування трьох скарбів. Три скарби – суть Будда, Закон і Чернецтво, що є остаточним притулком істот чотирьох народжень, кінцевою метою віри у всіх країнах.

Що за людина, і в якому віці може вона шанувати закон? Деякі люди погані, їх можна навчити діяти за законом. Але якщо вони не вдаються до трьох скарбів, що ж тоді допоможе виправити їх невірний шлях?

3.При отриманні наказу володаря слід йому повністю коритися. Небо – пан, а Земля – слуга; Небеса покривають зверху,

аЗемля підтримує. Так слідують у певному порядку чотири пори року, і духи природи проявляють свою могутність.

Коли Земля прагне покрити зверху, Небеса осягає лихо. Ось чому, коли пан говорить, підлеглий слухає, коли вищий діє, нижчий дає згоду. При отриманні наказу володаря слід його виконувати повністю.

4.Сановники і чиновники повинні дотримуватися належних правила поведінки, бо головне в управлінні народом полягає в дотриманні основних норм поведінки. Якщо вищий не слідує цим правилом, нижчі впадають у смуту. Коли пан і підлеглі дотримуються норми, ранги не змішуються. Коли народ поводиться належним чином, держава управляється як належить.

5.Обов’язок чиновника – справедливо, не піддаючись спокусі обжерливості і жадібності, розглядати скарги, які йому подаються. За один день народ приносить до тисячі прохань. Якщо їх стільки накопичується за один день, наскільки ж більше їх має бути за кілька років? Коли при розгляді скарги нехтують причиною і розраховують на вигоду [хабар], тоді скарга багатого подібна каменю, кинутому у воду, а скарги бідняка – воді, яка зімкнулась над каменем. За таких обставин бідняк не може знати, як вчинити Обов’язок чиновника – привести все у відповідність.

6.Одне з добрих правил давнини полягало в покаранні поганого і заохоченні гарного. Тому не приховуй те хороше, що бачиш у людей, і не випускай можливості виправити погане. Підлабузники і обманщики – гостра зброя, що підриває державу, відточений меч, націлений на згубу народу. Підлабузники