PRAKTIKUM_Ch_1_NOVIJ_2014

121

користування закладаю вам містечко, мою власність, звану так– то, в такому-то окрузі, у всій її цілості, на тій умові, щоб, коли закінчиться призначене число років і ти збереш з відданої землі стільки-то врожаю, я зазначений борг тобі сплатив і майно моє разом з моїм забезпеченням із твоїх рук прийняв. Якщо ж знехтую або забарюся [зі сплатою], зазначений борг подвійно сплатити я тобі зобов’язуюсь.

II. КАБАЛЬНІ ФОРМУЛИ І ГРАМОТИ VI – IX ст.

9. АНЖЕРСЬКА ФОРМУЛА, кінець VI ст.

Панові моєму такому-то і дружині його такій-то, такий-то. Оскільки поплутав мене гріх і я скоїв крадіжку ваших речей і не інакше, як віддавши повну мою свободу вам у рабство, можу дати вам задоволення, – от я без жодного примусу і покарання, але цілком добровільно, закабаляю себе за цей гріх в рабство. Я повинен отримати від вас ціну, яка мною установлено, стільки–то солідів, а ви відтепер будете мати повну владу робити зі мною все, що завгодно, як з іншими підвладними вам рабами. Якщо ж я сам, або хто з моїх родичів, або ж хто зі сторонніх наважиться протидіяти цьому продажу, який здійснений на моє прохання, добровільно, нехай внесе тобі і казні штраф стільки-то солідів ... а цей продаж нехай залишиться незмінним.

Хто закабалює себе у рабство іншому

10. ФОРМУЛА МАРКУЛЬФА, КН.II, № 28, близько 700 р.

Своєму панові такому-то такий-то. Оскільки за ворожим потуранням і через власну мою неміч я скоїв тяжкий злочин, за який міг зазнати небезпеки смерті, а ваше благочестя викупило мене, вже засудженого до страти, своїми грошима і за мій злочин дало багато зі свого майна, я ж зі своїх коштів не можу відшкодувати ваше благодіяння, тому закабаляю вам за це стан моєї свободи, так що відтепер я не можу вийти з рабської

122

слухняності вам, але обіцяю чинити за вашими або уповноважених ваших наказами, як і решта рабів ваші роблять. Якщо ж я цього не зроблю чи захочу яким-небудь чином звільнити себе від вашого рабства і шукати підпорядкування іншому ... ви вправі піддати мене якому завгодно покаранню, продати або зробити зі мною все, що вам буде завгодно.

Кабальна грамота

11. САНСЬКА ФОРМУЛА № 4, кінець VIII ст.

Пану братові моєму такому-то. Всім відомо, що крайня бідність і тяжкі турботи мене спіткали і зовсім не маю чим жити й одягатися. Тому за проханням моїм ти в найбільшій потребі моїй не відмовив вручити мені з своїх грошей стільки–то солідів, а у мене зовсім немає чим виплатити ці соліди. Тому я просив звершити і затвердити закабалення тобі моєї вільної особи, щоб відтепер ви мали повну свободу робити зі мною все, що ви повноважні робити зі своїми природженими рабами, а саме: продавати, вимінювати, піддавати покаранню. Якщо ж, чого, я впевнений, не буде, ви або хто із спадкоємців моїх, або будь–хто інший наважиться заперечувати це закабалення, нехай внесе тобі і казні штраф у стільки-то унцій золота; справжня ж кабала нехай залишається незмінною.

Віддача себе у рабство

12.КЛЮНІЙСЬКА ГРАМОТА, 887 р.

Вім’я Господа, віддавання [себе в рабство] і повідомлення про те, як до деяких кращих людей, які це повідомлення або віддавання затвердили, прийшов якийсь чоловік на ймення Бертерій на віллу Азіне і публічно у церкві св. Петра, в присутності маси народу і знатного чоловіка графа Теобальда [сказав]: таким було моє прохання і ваша воля, що я не силою і не

зпримусу, не з обману, а повною своєю волею накинув собі на шию ремінь і передав себе під владу Аларіада і його дружини Ерменгарди цілком, згідно з римським законом. Бо сказано, що кожна вільна людина вільна покращувати або погіршувати своє становище; та щоб з цього часу ви та спадкоємці ваші могли робити зі мною і потомством моїм все, що вам завгодно, – володіти, продавати, дарувати, звільняти. А якщо ж я сам або за

123

порадою злих людей задумаю звільнитися від цієї рабської залежності, ви або ваші посланці повинні мене затримати і покарати, як і решту природжених ваших рабів. Вчинено це в присутності людей, котрі бачили ремінь і підтвердили цю грамоту.

ІМУНІТЕТ 13. ІЗ ГРАМОТИ КОРОЛЯ ДАГОБЕРТА, ЯКИЙ ЖАЛУЄ

ІМУНІТЕТ РЕЙХСБАХСЬКОМУ МОНАСТИРЮ, 635 р.

…Угодно нам було додати, щоб ніхто із королівських посадовців ні сьогодні, ні в майбутньому не посмів заходити для розбору судових справ або для яких– небудь зборів на землі, право на володіння якими коли-небудь було пожалувано (монастиреві) або нашими щедротами, або приношеннями означених Дадона, його братів, його батьків, або кого–небудь іншого. Але по праву повного імунітету нехай означений монастир і братія його володіють пожалуваним їм усіма судовими штрафами і нехай все, що там казна з їх людей – вільних і рабів або інших, які мешкають на їх землях або як–небудь інакше могла б отримувати, йде по милості нашій на лампади означеного святого місця і на оплату рабам божим як за нашого життя, так і на наступні часи.

14. ІЗ ФОРМУЛИ МАРКУЛЬФА (VІІІ ст.)

На прохання єпископа такого-то заради отримання собі нагороди у вічному житті подарували ми йому благодіяння, що полягало в тому, щоб межі помість церкви цього єпископа, як тих, які нині має подарованими нами або будь-ким іншим, так і тих, чиє милосердя Боже у подальшому дозволить передати у власність цього святого місця, не сміє входити жодна державна посадова особа для слухань посадових справ або збирання будьяких судових справ, або збирання будь-яких судових штрафів,

124

але сам єпископ і його наступники во ім’я Боже, внаслідок повного імунітету, хай володіють усіма зазначеними правами… Постановляємо тому, щоб ні ви, ні помічники і нащадки ваші і жодна інша особа, наділена владою, ні в який час на насмілилися входити на землю церкви… ні для слухання судових справ, ні для збирання штрафів з будь-яких судових рішень, ні для користування постоєм і продовольством, ні для затримання поручителів. І все, що могла б отримати там скарбниця з вільних і невільних, і інших людей, які проживають на землях… церковних, хай навіки надходять на лампади зазначеної церкви.

15. ІЗ ГЕРИСТАЛЬСЬКОГО КАПІТУЛЯРІЯ, 779 р.

Розділ 9. (Лангобардська версія). Розбійників з імунітетної території посадові особи і фогти імунітетів повинні представляти на графський суд, коли їм про те буде оголошено. І якщо скаже (фогт) що не може представити розбійника, він має поклястися, що не може представити, після того, як йому поставлено вимогу (він повинен також поклястися), що не вступав у змову з розбійником для зволікання з судом і не віддаляв його від себе… з метою такого зволікання. А також повинен поклястися, що добровільно, якщо зможе, представить цього розбійника для суду. Хто цього не зробить, втрачає бенефіцій і посаду.

III. КАПІТУЛЯРІЇ ФРАНКСЬКИХ КОРОЛІВ

(ІМПЕРАТОРІВ) VIII – IX ст.

16. ІЗ КАПІТУЛЯРІЯ КАРЛА ВЕЛИКОГО 776 р.

Розділ 1. По-перше, всі ми відповідно постановили, щоб зобов’язувальні грамоти, дані деякими людьми, які закабалили і себе [самих] і своїх дружин, синів і дочок в рабство, якщо будуть десь знайдені, знищувалися і щоб перебували вільними, як раніше .

17. ІЗ КАПІТУЛЯРІЯ КАРЛА ВЕЛИКОГО 787 р.

Розділ 6. До слуху нашого також дійшло, що помічники графів та інші государеві слуги, а також деякі з більш сильних графських васалів взяли за звичай різні платежі і побори ... і всякі роботи, [саме] по збиранню врожаю, оранці, посіву ... косовиці й

125

інші вимагати від народу ... і не тільки від церковних людей, але й від інших; все це, на наше і всього народу розуміння, належить справедливості заради скасувати, бо в деяких місцевостях народ цим так утиснутий, що багато ... розбіглися від панів і патронів своїх і землі їх запустіли...

18. ІЗ КАПІТУЛЯРІЯ КАРЛА ВЕЛИКОГО 790 р.

Розділ 13. Було завгодно нам, щоб графи наші не гнобили вільних людей рабськими службами на свою користь, а якщо хто зробить це, понесе відповідальність за нашим вироком.

19. ІЗ КАПІТУЛЯРІЯ КАРЛА ВЕЛИКОГО 803 р.

Якщо вільний, віддавши себе у заставу під владу іншого, завдасть кому-небудь збиток, той, хто взяв його у заставу, нехай або покриє збитки, або ж, привівши людину на судові збори, відпустить його на волю, втрачаючи разом з тим борг, через забезпечення якого він узяв його в заставу; той же, хто завдав шкоди, будучи відпущений на волю, хай заплатить штраф, згідно з суттю справи. Якщо ж до того, як віддав себе в заставу, одружився з вільною і мав синів, нехай перебувають вільними.

20. ІЗ КАПІТУЛЯРІЯ КАРЛА ВЕЛИКОГО 805 р.

Розділ 16. Про утиски вільних людей [постановили]. Щоб сильні люди не чинили їм протизаконних утисків різними злими хитрощами, так, що ті вимушені продавати і віддавати їм своє майно. Внаслідок цього, як сказано вище про вільних людей, родичі не повинні незаконно позбавлятися майна для того, щоб королівська служба не мала збитків, а самі спадкоємці через злидні не перетворювались би в розбійників і злодіїв.

21. ІЗ КАПІТУЛЯРІЯ КАРЛА ВЕЛИКОГО 810 – 811 рр.

Розділ 3. Якщо яка-небудь вільна людина завдасть іншій таку шкоду, за яку не зможе сплатити повного штрафу, самого себе нехай віддасть у заставу як раба, поки не внесе повного штрафу.

126

22. ІЗ КАПІТУЛЯРІЯ КАРЛА ВЕЛИКОГО 811 р.

Розділ 1. Якщо яка-небудь вільна людина, будучи викликана для несення військової служби, явкою знехтує, вона повинна сплатити повний герібанн, тобто 60 солідів.

Якщо ж не буде мати, чим заплатити цю суму, самого себе нехай віддасть у заставу королю, як раба, поки не сплатить повністю вищезазначеного герібанна, і тоді знову нехай повернеться до свого попереднього стану. Якщо ж той, хто віддасть себе за несплату герібанна в рабство, в цьому рабському стані помре, спадкоємці його не втрачають того, що залишилося від його спадщини, ні своєї свободи, а також за сплату зазначеного герібанна не відповідають.

Розділ 2. [Свідчать], що бідняки скаржаться на позбавлення їх власності; однаково скаржаться і на єпископів, і на абатів, і на їхніх опікунів, на графів і на їхніх сотників.

Розділ 3. Свідчать, що, якщо хто відмовляється передати свою власність єпископу, абатові, графу чи сотникові, шукають нагоди, щоб засудити такого бідняка, а також змусити його йти на війну, і це до тих пір, поки, збіднілий, волею–неволею власність свою не передасть або не продасть, і ті, хто зробить передачу, проживають тоді вдома без усякого неспокою.

Розділ 4. Що єпископи, абати, графи, а також аббатиси посилають своїх вільних людей на панський двір під ім’ям міністеріалів, то вони – ловчі, сокільничі, збирачі мит, старости, десятники, повинні приймати і супроводжувати державних посланців.

Розділ 5. Довідатися [у них] слід, чи відрікся від світу той, хто володіння свої щоденно всіляко примножати силується, принаджуючи блаженством небесного царювання, чи страхаючи вічними муками пекла, і в ім’я Боже багатих і бідняків, необізнаних ... простаків позбавляючи майна, а законних спадкоємців – їх спадщини, тим самим через збідніння їх ...

штовхає на ганьбу і злодійства; бо з необхідності йдуть на злодійство і розбій ті, у кого батьківську спадщину чужою людиною відібрано.

Розділ 6. А ще дізнатися слід, чи відрікся світу той, хто, спонукуваний жадібністю, чужого майна жадає, підкупом спонукає людей до клятвопорушення і неправдивих свідчень, і не

127

справедливого і богобоязливого опікуна ... шукає, але безжального, жадібного і такого, що не зупиняється перед клятвопорушенням.

Розділ 21. Хай ні єпископи, ні абати, ні графи, ні вікарії і ніхто інший жодним чином ... злими хитрощами майно бідних ... ні купувати, ні силою віднімати не наважуються.

23. ІЗ КАПІТУЛЯРІЯ ЛЮДОВІКА БЛАГОЧЕСТИВОГО

818 – 819 рр.

Розділ 7. Постановлено, щоб жоден з церковників не насмілювався приймати земельні внески від тих осіб, діти чи родичі яких не дали згоди на це і можуть виявитися позбавленими спадщини ... Якщо ж ті хто відбирає майно і надалі захоче це робити, підлягає суворому осуду собору або імператора, землі ж нехай повернуться до тих, хто виявився позбавленим спадщини.

(История средних веков: учебное пособие для студентов исторических факультетов университетов / под ред. проф. Г.П. Мягкова. – Часть 1. Западная Европа в период раннего средневековья. – Ижевск: Изд-во «Удмуртский университет»,

2011. – 288 с.).

128

ТЕМА 5 ПРОЦЕС ХРИСТИЯНИЗАЦІЇ ГЕРМАНСЬКИХ НАРОДІВ

План

1.Боги й вірування германців язичницької доби.

2.Основні шляхи проникнення християнства до германських народів.

3.Прийняття християнства франками в епоху Меровінгів.

4.Прийняття християнства англосаксами й північними германцями–скандинавами.

5.Християнське місіонерство в VІІ – VІІІ ст.

6.Християнизація як одне зі знарядь зовнішньої експансії за Каролінгів.

7.Язичництво й «народне християнство».

8.Держава й церква раннього середньовіччя.

Джерела

1.Історія західноєвропейського Середньовіччя. Хрестоматія / Упорядник М.О. Рудь: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2005.

2.Памятники средневековой латинской литературы ІV – ХІ веков. – М.: Наука, 1970.

3.Старшая Эдда / Пер. А. Корсуна (любое издание).

4.Снорри. Младшая Эдда / Пер. О.А. Смирницкой (любое издание).

5.Хрестоматия по истории средних векав: В 3-х т. / Под ред. С.Д. Сказкина. – М.: Соцэкгиз, 1961. – Т.1.

Література

1.Балух В. О., Коцур В.П. Історія середніх віків: У 2–х т. Т.1 Раннє Середньовіччя: курс лекцій. Чернівці: ТОВ «Наші книги»,

2009.

2.Безрогов В. Г. Ранние монастырские общины Британских

островов: Св. Колумба и обитель на острове Иона // Общности и человек в средневековом мире. – М.: Саратов, 1992.

3.Гвоздецкая Н. Ю. Бэда: монах, ученый, поэт (около 673 –

735)// Семь портретов средневековых интеллектуалов. – Иваново,

1997.

4.Гергей Е. История папства. – М.: Республика, 1996.

129

5.Глебов А. Г. Англия в раннее средневековье: проблемы культурной истории и внешних связей. – Воронеж, 1997.

6.Глебов А. Г. Христианизация англосаксов и ирландское монашество // Шэмрок. Shamrock. Журнал ирландских исследований № 1. – Irish studies magazine. – № 1. – Воронеж,

1997.

7.Глебов А. Г. Англия в раннее средневековье. – Воронеж,

1998.

8.Гуревич А. Я. Проблемы средневековой народной культуры.

–М.: Искусство, 1981.

9.Даркевич В. П. Народная культура средневековья. – М.:

Наука, 1988.

10.Добиаш–Рождественская О. А. Духовная культура Западной Европы IV – IX вв. // Добиаш-Рождественская О. А. Культура западноевропейского средневековья. – М.: Наука, 1987.

11.История Европы. – М.: Наука, 1992. – Т. 2. Средневековая Европа.

12.История Франции. – М.: Наука, 1972. – Т. 1.

13.Крижановська О.О., Крижановський О.П. Історія середніх віків. Вступ до історії західноєвропейського Середньовіччя: курс лекцій. – К.: Либідь, 2006.

14. Лебек С. Происхождение франков. IV – IX вв. – М.: Скарабей, 1993.

15.Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. – М.: Пргогресс-Академия, 1992. – Гл. 1, 2, 5.

16.Левандовский А. П. Карл Великий. Через Империю к Европе. – М. : Соратник, 1995.

17.Лозинский С. Г. История папства. М.: Политиздат, 1986.

16.Савело К. Ф. Раннефеодальная Англия. – Л.: Ленинградский университет, 1977.

17.Средневековая Европа глазами современников и историков

/Под ред. А. Л. Ястребицкой. – М.: Интерпракс, 1994. – Ч. 1;

1995. – Ч. 3.

130

18. Тейс Л. Наследие Каролингов. IX – X вв. – М.: Скарабей, 1993

Методичні рекомендації

Християнизація германських народів була одним з найважливіших моментів ранньосередньовічної європейської історії. Саме християнство в цю епоху сприяло організації германського світу, а потім стало духовним стрижнем середньовічної цивілізації.

Процес християнизації германських народів йшов повільно й різними шляхами, і ще повільніше відступало їхнє язичество. Головним завданням семінару на дану тему й повинне стати з’ясування того, коли і як християнство проникало до різних німецьких народів, яку роль зіграли в цьому королівська влада, римські папи, проповідники й місіонери, наскільки мирним був сам процес, особливо в каролінгську епоху й, нарешті, як поводилася церква, і що відбулося з нею й з самим християнством на германському ґрунті.

Джерела по темі можна розділити на кілька груп: наративні, у тому числі – літературні й епістолярні, законодавчі й документальні. За часом вони розпадаються на ранні (І – VІІ ст.) і більш пізні (VІІІ – X ст.).

Найраніші з наративнх джерел – уже відомі нам твори Гая Юлія Цезаря (100 – 44 до н.е. ) і Публія Корнелія Тацита (55 – 120). «Записки про Галльську війну» Цезаря містять відомості про германців у трьох книгах із семи, «Германія» Тацита (46 глав) цілком присвячена їхній історії, суспільному ладові, побуту й звичаям. Обидва твори включають деякі дані про богів і вірування германців.

Багатий матеріал про богів містять літературні джерела – давні міфи германо-скандинавського походження, записані в XІІІ ст. – «Молодша Еда» ісландського поета–скальда й історика Сноррі Стурлусона (1178 – 1241), його ж твір «Хеймскрингла» (історія норвезьких королів), а також «Старша Еда» – поетичні сказання, що існували із давніх часів, про богів і героїв, записані в тому ж XІІІ ст. Відомості про імена богів і їхні функції