PRAKTIKUM_Ch_1_NOVIJ_2014

2

УДК 94(100) «04/14» (075.8) ББК 63.1:63.2(о)

Г67

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

(лист №1/1-3262 від 11.03.2014 р.)

РЕЦЕНЗЕНТИ

Земський Юрій Сергійович

доктор історичних наук, професор, завідувач кафедрою економічної теорії та історії Білоцерківського національного аграрного університету

Салата Оксана Олексіївна

доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії Київського університету імені Бориса Грінченка

Сокирська Владилена Володимирівна

кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії та правознавства Уманського державного універистету імені Павла Тичини

Рекомендовано до друку на засіданні вченої ради Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

(протокол № 3 від 28 жовтня 2013 року)

Гордієнко В. В., Гордієнко Г. М. Кривошея І. І.

Г67 Історія середніх віків. Практикум. Частина І: навч. посібник / В. В. Гордієнко, Г. М. Гордієнко, І. І. Кривошея. – Умань: Видавничо-поліграфічний центр «Візаві», 2013. – 574 с.

Практикум призначається для забезпечення навчального процесу з дисципліни «Історія середніх віків» у вищих навчальних закладах. Практикум розроблено згідно з навчальною програмою для студентів історичних факультетів, яка передбачає вивчення розвитку історичного процесу упродовж середніх віків. Частина І «Практикуму» присвячена ранньому Середньовіччю Західної Європи і середньовічному Сходу.

Для викладачів, аспірантів і студентів вищих навчальних закладів зі спеціальності «Історія».

УДК 94(100) «04/14» (075.8) ББК 63.1:63.2(о)

3

ЗМІСТ

4

ВСТУП

Курс «Історії середніх віків» спрямований на засвоєння студентами знань про період Середньовіччя як складову частину всесвітньоісторичного процесу і ключовий етап розвитку суспільства. Епоха Середньовіччя – це час становлення основ європейської цивілізації і століття процвітання азіатського типу виробництва. Дисципліна покликана сформувати у студентів– бакалаврів з напряму «Історія» уявлення про економічне, політичне і соціальне життя середньовічних спільнот.

Підвищити продуктивність навчального процесу можна з допомогою занять із використанням історичних джерел. «Практикум з історії середніх віків. Частина І» підготовлений з метою забезпечення проведення занять саме такого типу. Тематика практичних занять відповідає вимогам до курсу з історії середніх віків і відбиває основні проблеми середньовічної історії. На практичних заняттях студенти мають можливість розглянути питання генезису феодалізму, розвиток його аграрного ладу, складання васально–ленних стосунків, еволюції державних інституцій, утвердження християнської церкви і найважливіших проявів класової боротьби. «Практикум» сприятиме поглибленню знань, які студенти отримують під час лекційних занять і самостійної роботи.

Важливим завданням «Практикуму» є оволодіння студентами методикою критики й аналізу історичних джерел. Використовуючи матеріали «Практикуму», студенти мають навчитися користуватися свідченнями письмових джерел. Комплекс письмових джерел з кожної теми сприятиме студентам отримати навички роботи з джерелами різних видів і характеру в контексті конкретних історичних подій.

Перша тема присвячена аналізові джерел з історії середніх віків. Студенти отримують значний обсяг знань про типи, види і особливості історичних джерел з цього періоду всесвітньої історії. Кожен фрагмент письмового джерела, який міститься в «Практикумі», студент має можливість класифікувати. Після цього застосовується практичний аналіз джерела. «Позитивістський стандарт» включає як обов’язковий елемент практичний аналіз, який складається із зовнішньої і внутрішньої критики джерела. Зовнішня критика джерела – це точне

5

прочитання тексту, виявлення лакун (ступінь збереження), виявлення вставок і фальсифікацій, встановлення початкового і вторинного тексту (евристика), визначення часу укладання тексту, авторство, місце написання, мету і обставини створення джерела (герменевтика) та ін. Внутрішня критика джерела полягає в співвіднесенні автора і його епохи, яку він представляє. Важливо встановити соціальну приналежність автора, його релігійні, політичні і етичні погляди, фахові якості. Далі, студентові слід встановити повноту свідчень джерела, їхню достовірність і точність та справжність тексту.

Третім етапом роботи з історичними джерелами, згідно з «позитивістським стандартом», є джерелознавчий синтез.

Оскільки «Практикум» містить не оригінали історичних джерел, тексти яких вже давно опрацьовані фахівцями і знаходяться в науковому обігу, а їх переклади, то студенти мають можливість застосувати лише окремі елементи з означеного «позитивістського стандарту». Так, під час підготовки до практичного заняття студенти можуть визначити зв’язок між джерелами, співставити їх, встановити нові факти, про які не йдеться в підручниках і довідниках.

Студентам варто знати, що сьогодні існують різні схеми аналізу історичних документів. Так, деякі фахівці пропонують багаторівневий підхід до аналізу історичного джерела:

•Перший рівень питань, які дослідник ставить перед джерелом пов’язані з особистістю автора, часом, місцем і обставинами створення джерела. Комплекс таких питань має назву – «паспортизація» документу.

•Другий рівень роботи з письмовим історичним джерелом передбачає вибіркове читання джерела і опрацювання свідчень, які знаходяться на поверхні тексту. Комплекс питань другого рівня умовно називають історико-логічними. Ці питання забезпечують побудову певної схеми бачення задля виявлення сутнісного, головного в джерелі, яке вивчається. Мова йде про факти, що повідомляє нам автор тексту, причинно–наслідкові зв’язки, авторські міркування з приводу оприлюднених фактів та інших тлумачень подій, які відбулися в минулому.

•Третій рівень питань до джерела – це аксіологічний аналіз. На цьому рівні досліднику потрібно встановити й проаналізувати

6

комплекс ціннісних установок, норм, традицій, звичаїв, забобонів тощо, які притаманні різним культурам, видатним особистостям або соціально-політичним групам, які прямо, чи опосередковано представлені в тексті джерела. Дослідник, по можливості, повинен виявити й проаналізувати ціннісні переваги, які властиві авторові тексту історичного джерела.

•Комплекс питань четвертого рівня спрямований на критику джерела. Тут дослідник джерела повинен піддати сумніву достовірність тексту, спробувати пояснити мотивацію і причини, які змусили автора історичного джерела вдатися до маніпуляцій

зісторичними фактами і тими джерелами, якими він сам користувався при створенні тексту.

•П’ятий рівень питань до джерела має системно–аналітичний характер. На цьому рівні відбувається встановлення цінності історичного джерела у вивченні відповідної теми і дослідженні відповідної проблеми. Слід мати на увазі, що деякі проблеми середньовічної історії, які виносяться на практичні заняття, залишаються дискусійними. Студентам варто ознайомитися з різними точками зору на ту, чи іншу проблему і встановити самостійно, яка з них є найбільш аргументованою і якій вони віддають перевагу.

Для більш ефективної підготовки до практичного заняття студентові слід ознайомитися спочатку з роботами методологічного характеру. Після цього потрібно уважно прочитати навчальну літературу загального характеру з даної теми, в тому числі матеріал лекцій. Далі можна працювати з історичними джерелами, намагаючись отримати з них нові факти і свідчення. Завершується робота з підготовки до практичного заняття ознайомленням із спеціальною літературою. Це сприятиме кращому розумінню сутності історичного джерела. Крім цього, спеціальна література допоможе деталізувати деякі фрагменти джерел, виявити ту інформацію, яка пропущена в джерелі. «Практикум з історії середніх віків. Частина І » містить матеріали до 15 практичних занять. Кожна тема «Практикуму» включає перелік питань, список джерел і літератури, методичні рекомендації і фрагменти середньовічних письмових джерел, перекладених українською мовою.

7

ТЕМА 1 ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ СЕРЕДНІХ ВІКІВ

V – серед. ХVІІ ст. План

І. Загальна характеристика, класифікація та методи дослідження середньовічних історичних джерел.

ІІ. Історичні джерела раннього Середньовіччя.

2.1.Загальна характеристика джерел V – ІХ ст.

2.2.Джерела з історії варварських держав.

2.3.Джерела з історії каролінгської імперії.

2.4.Джерела з історії Візантії.

ІІІ. Історичні джерела високого Середньовіччя.

3.1.Загальна характеристика джерел Х – ХV ст.

3.2.Джерела з історії Хрестових походів.

3.3.Джерела з історії країн Західної Європи і Візантії.

3.4.Джерела з історії католицької церкви.

ІV. Історичні джерела пізнього Середньовіччя.

4.1.Загальна характеристика джерел ХVІ – ХVІІ ст.

4.2.Джерела з історії країн Західної Європи.

Джерела

1.Історія західноєвропейського Середньовіччя. Хрестоматія / Упорядник М. О. Рудь: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2005.

2.История средних веков. Хрестоматия. Пособие для учителей. / Сост. В. Е. Степанова, А. Я. Шевеленко. – М.: Просвещение, 1969.

3.Заборов М. А. История крестовых походов в документах и материалах. – М.: Высшая школа, 1977.

4.Памятники средневековой латинской литературы ІV – ХІ веков. – М.: Наука, 1970.

5.Хрестоматия по истории средних веков: В 3-х т. / Под ред. С. Д. Сказкина. – М.: Соцэкгиз, 1961. – Т.1.

Література

1. Барг М. А. Эпохи и идеи. Становление историзма. – М.:

8

литература Италии. – М.: Наука, 1972.

4.Гутнова Е. В. Историография истории средних веков. Учебное пособие. – М: Высшая школа, 1985.

5.Зашкільняк Л. Методологія історії від давнини до сучасності. – Львів, 1999.

6.Косминский Е. А. Историография средних веков. – М.: Изд-

во МГУ, 1963.

7.Люблинская А. Д. Источниковедение истории средних веков. Учебное пособие. – М.–Л.: Наука, 1955.

8.Проблеми источниковедения западноевропейского средневековья / Под ред. В. И. Рутенбурга. – Л.: Наука, 1979.

Методичні рекомендації

Головним завданням цього практичного заняття є з’ясування загального обсягу та особливостей комплексу історичних джерел періоду Середньовіччя. Студенти повинні засвоїти загальноприйняту в медієвістиці класифікацію середньовічних джерел. Варто зазначити, що джерельна база історії Середньовіччя є набагато вагомішою ніж сукупність джерел періоду Античності. Серед джерел епохи Середньовіччя переважають письмові джерела

– найбільш інформаційно насичені і найбільш доступні для опрацювання.

Розглядаючи питання заняття, які стосуються джерел раннього Середньовіччя, студентам варто знати, що від цього періоду збереглось небагато письмових джерел. Але ті, що збереглись є надзвичайно цінними для реконструкції різних сторін соціального життя ранньосередньовічної Європи. Слід встановити спільні і відмінні риси, притаманні джерелам, які збереглись від варварських держав. Слід збагнути обставини і чинники значного розширення видів і кількості джерел в епоху імперії Карла Великого і правління його наступників. Студентам варто встановити унікальність документів і наративних джерел з історії Візантії.

Аналізуючи матеріал з питань, які присвячені високому Середньовіччю, студенти повинні виявити зрушення, які відбулись в

9

структурі писемних джерел цього періоду. Важливим є також порівняння джерел, які походять з різних країн Західної Європи. Оскільки інститут церкви відігравав одну з ключових ролей в епоху Середньовіччя загалом, і особливо в період високого Середньовіччя, потрібно уважно розглянути документи папської курії і католицької церкви.

Якщо для раннього і високого Середньовіччя більш важливими були писемні джерела наративного характеру, то від епохи пізнього Середньовіччя залишились джерела, переважну більшість яких становлять документи. Студентам слід встановити, якого характеру були ці документи, і у зв’язку з якими соціальними обставинами вони виникали.

Для ілюстрації висновків під час виступу на практичному занятті студентам варто скористатися зразками різноманітних писемних історичних джерел, перекладених українською мовою і які поміщені в «Практикумі» з даної теми.

ЗРАЗКИ ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ

НАРАТИВНІ ДЖЕРЕЛА АЛЬТАЙХСЬКІ АННАЛИ Частина перша

Написана Вольфхерієм із Хільдесхайма. А. Аннали, вибрані Авентином

708 р. Править Піпін1, Кенред2, король Британії, йде в Рим і стає там ченцем.

709 р. [Рік] суворий і убогий плодами. 710 р. Піпін [вирушив] в Аламанію. 711 р. Надмірне розлиття вод.

712 р. Смерть Херіберта3, короля лангобардів. 715 р. Помер король Дагоберт4.

718 р. Карл5 спустошує Саксонію великим розоренням.

719 р. Помер король Ратбот1. Франки переможені біля Суассону.

1Піпін ІІ Геристальський – майордом в 687 – 714 рр.

2Кенред – король Мерсії в 704 – 709 рр.

3Херіберт ІІ – король лангобардів в 701 – 712 рр.

4Дагоберт – король франків у 711 – 715/716 рр.

5Карл Мартелл – незаконний син Піпіна Геристальського; майордом в 715 – 741 рр.

10

720 р. Карл бився з саксами.

722 р. Великий достаток упродовж року.

723 р. Два сини Дрого2 зв’язані, один [із них] помер; Карл захворів.

727 р. Помер святий Екберт3.

732 р. Карл бився з сарацинами у суботній день4. 733 р. Сонячне затемнення5.

740 р. [Рік] без жодної ворожнечі.

741. Народився Тассілон10. Монастир в Альтайху збудований божественним Маврикієм.

742 р. Народився Карл Великий11…

(Немецкие анналы и хроники Х – ХІ столетий. – М.: Русский Фонд Содействия Образованию и Науке, 2012).

1Ратбот (пом. у 719 р.) був герцогом фризів.

2Дрого (пом. у 708 р.) – герцог Шампані; син Піпіна ІІ Геристальського.

3Екгард – помер 24 квітня 729 р.

4Мова йде про битву при Пуату у жовтні 732 р.

514 серпня 733 р.

6Беда Вельмишановний, автор «Церковної історії англів» та ін.. творів, помер 26 травня 735 р.

7У цьому році Штурм, абат Фульди в 744 – 779 рр., заснував тут тільки одну келію; монастир же був заснований у 769/779 рр. архієпископом Майнцським Луллом.

8Септиманії.

9Нині Марсель.

10Тассілон ІІІ (пом. після 794 р.) – герцог Баварії у 748 – 788 рр.

11Карл Великий (нар. 742 р. 2 квітня, пом. у 814 р. 28 січня) – король франків у 768 –

814рр; імператор з 800 р.