PRAKTIKUM_Ch_1_NOVIJ_2014

111

статний і діяльний. Так як брати вирізнялися надзвичайною хоробрістю і мали сильне, численне військо, Амаларіх, син Аларіха, король Іспанії, попросив їхню сестру собі за дружину. Вони охоче задовольнили його прохання і самі відправили сестру в Іспанію з безліччю прикрас і дорогоцінностей.

Кн.V Розділ 28

А король Хільперік наказав увести в усьому своєму королівстві нові обтяжливі податки. Тому багато людей, залишивши ті міста1 і свої володіння, подалися в інші королівства, вважаючи, що краще жити на чужині, ніж зазнавати таких утисків [на батьківщині]. Справді, землероб мусив віддавати зі своєї землі одну амфору вина з арипена2. Крім того, були й інші податки – з решти землі і з рабів3, – які неможливо було сплатити. Коли народ Ліможа побачив, що йому нестерпно під таким тягарем, він зібрався у березневі календи4 і хотів убити рефендарія5 Марка, якому було наказано виконати це розпорядження. Єпископ Ферреол врятував Марка від неминучої небезпеки. Натовп, що зібрався, вирвав податкові книги і спалив їх. Ось чому король, дуже занепокоєний цим, послав туди людей зі свого почту і покарав народ великими штрафами та стратами. Переказують, що тоді навіть прив’язували до дерев абатів і пресвітерів і катували їх, бо королівські посланці звели наклеп на них, сказавши, нібито вони під час народного повстання брали участь у спаленні податкових книг. І народ знову мусив платити ще тяжчі податки.

1Міста підвладні Хільперіку.

2Арипен (арпан) – 1/10 бонуарія. Бонуарій – земельна міра, що дорівнює приблизно

128арам (ар – 100 кв. м.) Ємність амфори – приблизно 26,2 л.

3Тут йдеться як про земельний, так і про подушний податок. Обидва податки римського походження. Франкські королі запровадили римську податкову систему, хоча й у спрощеному вигляді.

4Оскільки з першого березня (тобто у березневі календи) складалися списки на обкладання податками.

5Референдарій – начальник королівської канцелярії. У перших франкських королів референдарієм називався той, кому доручалося опікуватися королівським перснемпечаткою; він же підписував королівські грамоти і виконував інші доручення короля.

112

(Історія західноєвропейського Середньовіччя. Хрестоматія

/Упорядник М.О. Рудь: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2005).

4.ІЗ «ХРОНІКИ ФРЕДЕГАРА» (КІНЕЦЬ VI – VII СТ.)

У613 р. держава об’єдналася під владою короля Хлотаря II, сина Хільперіка, після того як магнати Австразії і Бургундії видали Хлотарю свою правительку королеву Брунгільду, яка намагалася обмежити аристократію і посилити королівську владу у підвладних їй землях .

Кн. IV

Розділ 42. Коли перед Хлотарем постала Брунгільда, він, не маючи проти неї ніякого [особистого] зла, але ставлячи їй у провину те, що вона погубила десять франкських королів, а саме, і Сігіберта, і Меровея, батька Хлотаря – Хільперіка, Теодеберта з сином Хлотарем, другого Меровея – сина Хлотаря, Теодоріка і трьох його дочок, – протягом трьох днів піддавав її різним катуванням. Потім наказав посаджену на верблюда провезти по всьому війську і прив’язати за волосся, руку і ногу до хвоста неприборканого коня. Так від каменів і швидкості бігу коня вона була розірвана на частини. Варнахарій був поставлений майордомом Бургундії, взявши від Хлотаря клятву в тому, що ніколи за життя не буде позбавлений влади. У Австразії таким же чином отримав цю посаду Родон.

(Хрестоматия по истории средних веков. – M.: Издательство социально–экономической литературы, 1939. –

Т.1).

113

ТЕМА 4 ПРОЦЕС ФЕОДАЛІЗАЦІЇ У ФРАНКСЬКОМУ

СУСПІЛЬСТВІ VІІ – ІХ ст. План

1.Основні джерела, їхні типи.

2.Особливості господарського устрою селянського аллоду.

3.Соціально–економічні й політичні причини розорення аллодистів.

4.Основні шляхи втрати аллодів і потрапляння селян у поземельну залежність:

а) прекарні угоди; б) застави; в) продаж землі;

г) захоплення з боку великих землевласників, церкви.

5.Шляхи втрати волі й потрапляння в особисту залежність:

а) кабальні угоди; б) роль прямого насильства.

6.Основні шляхи формування феодального землеволодіння.

7.Ставлення королівської влади до процесу розорення селянства. Двоїстість політики франкських королів.

8.Зміна в становищі общини у процесі феодалізації.

9.Сутність аграрного перевороту при Каролінгах.

Джерела

1.Історія західноєвропейського Середньовіччя. Хрестоматія / Упорядник М.О. Рудь: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2005.

2.Практикум по истории средних веков. – М.: Просвещение,

1971.

3.Памятники средневековой латинской литературы ІV – ХІ веков. – М.: Наука, 1970.

4.Хрестоматия по истории средних веков: В 3-х т. / Под ред. С.Д. Сказкина. – М.: Соцэкгиз, 1961. – Т.1.

Література

1. Балух В.О., Коцур В.П. Історія середніх віків: У 2-х т. Т.1 Раннє Середньовіччя: курс лекцій. – Чернівці: ТОВ «Наші книги», 2009.

114

2.Барг М.А. О природе феодальной собственности // Вопросы истории. – 1978. – №7.

3.Данилова А.И. К вопросу о светской вотчине в эпоху генезиса феодализма // Средние века. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – Вып. 12.

4.Данилова Г.М. К вопросу о возникновении государства у франков // Учен. зап. Петрозаводск. пед. ун-та. – 1974. – Т.19. – Вып.4.

5.История крестьянства в Европе (Эпоха феодализма): В 3-х т.

–М.: Наука, 1986. Т.1.

6.История средних веков: В 2–х т. / Под ред. С.П. Карпова. – М. Изд–во МГУ, 2003. Т1.

7.Корсунский А.Р. Возникновение феодальный отношений в Западной Европе. Учеб-метод. пособие. – М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1968. – Вып.3.

8.Мильская Л.Т. Аллод в системе феодального землевладения // Средние века. – М., 1987. – Вып.50.

9.Михайловская Н.С. Каролингский иммунитет // Средние века. – М.: Изд-во АН СССР, 1946. – Вып.2.

10.Неусыхин А.И. Возникновение зависимого крестьянства как класса раннефеодального общества в Западной Европе VІ – VІІІ вв. – М.: Изд-во АН СССР, 1956.

11.Неусыхин А.И. Судьба свободного крестьянства в Германии в VІІІ – ХІІ вв. – М.: Наука, 1964.

12.Романов С.Д. Прекарий на землях Сен-Галленского абатства в VІІ – ІХ вв. // Средние века. – М., 1959.

13.Серовайский Я.Д. Социальные противоречия и классовая борьба во Франкском государстве. – М.: Наука, 1979.

14.Сказкин С.Д. Очерки по истории западноевропейского крестьянства в средние века. – М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1968.

15.Шевеленко А.Я. Торжество феодальной собственности в Бретани ІХ ст. // Французский ежегодник, 1971. – М.: Наука,

1973.

Методичні рекомендації

Процес феодалізації почався у франків в VІІ ст., коли перетворення земельних наділів вільних общинників у їхню приватну власність уможливило відчуження цих аллодів. При

115

вивченні теми слід виявити, які причини змушували селян вступати в поземельні угоди, яким чином останні приводили до втрати права власності на землю й перетворення аллоду в тягле тримання, чому і як вільний франк потрапляв у кабалу, яка роль прямого насильства у цьому процесі. Не менш важливо простежити, як відбувається формування феодального землеволодіння, з’ясувати роль імунітету й бенефіційної реформи у зміцненні феодалізму, визначити історичні підсумки аграрного перевороту за Каролінгів.

Вивчення цих явищ здійснюється на основі документальних і законодавчих джерел: перші представлені грамотами, формулами, картуляріями, другі – дипломами й капітуляріями франкських королів.

Грамоти – це записи, що реєструють певні угоди: прекарні, дарчі, станові, купівлі–продажу землі, кабальні, комендаційні, дарування королями земель і привілеїв та ін. Дійшли вони до нас, в основному, в копіях. Найраніші датовані VІ – VІІ ст., у VІІІ – ІХ ст. їхня кількість різко зростає.

Формули – зразки грамот, які заготовлялись у канцеляріях, що свідчило про масовий характер заключення в VІІІ – ІХ ст. різних угод. При оформленні угоди підбирали підходящу на цей випадок формулу й заповнювали її конкретними даними (імена, дати, об’єкт і умови угоди). У результаті виходила грамота, що після її підписання набувала чинності. Формули є цінним джерелом, тому що відбивають типові явища. Збереглося кілька збірників формул, які розрізнялися за місцем укладання або за іменем видавця. У практикумі приводяться формули зі збірника Маркульфа (складений бл. 700 р. ченцем Маркульфом у Північній Галлії, доповнений і перероблений наприкінці VІІІ ст.); зі збірника салічних формул Маркеліана (складений бл. 770 р., доповнений за Людовіка Благочестивого); зі збірника імперських формул (бл. 830 р.) і т.д..

Картулярії – збірники грамот, їхніх копій, формул. Найраніший з них від VІІ ст. – Вестготський. У VІІ – ІХ ст. складені картулярії монастирів: Клюнійського (початок ІX ст.), Сен-Галленского (друга половина ІX ст.), а також картулярії найбільших абатств: Санського, Сен-Бертенського, Фульдського та ін. Якщо в меровінгський період коло їхньої дії – це в

116

основному Галлія, то до середини ІX ст. картулярії застосовуються майже по всій території імперії.

Капітулярії (від лат. «capіtulum») – так стали з 770 р. називатися укази й постанови франкських королів (при Меровінгах видавалися едикти, декрети, приписи). Такий же вигляд (розподіл тексту на глави) мали інструкції королівським посланцям з управління королівськими маєтками й т.д. Найбільше їх видав Карл Великий (в 776 – 790, 803, 805, 810 – 811 р.), від його правління збереглося 80 капітуляріїв. При вивченні прекарних і станових грамот студент повинен визначити форми, у які вилився процес втрати селянських прав на землю й зростання великої земельної власності. Найбільшої уваги, вимагає аналіз прекарних угод. Оскільки прекарії (від лат. «preces» – прохання) – двостороння угода, грамоти називалися або прекарними, якщо вони складені від імені особи, що просить надати йому прекарій, або престарними, складеними від імені земельного власника, що передає прекарій. Варто розібратися в тім, які види прекарія позначають у грамотах: «даний», «повернутий» або «з винагородою», у чому причина висновку того або іншого виду прекарія, чим вони відрізняються один від одного, визначити, на яких умовах і на який строк передається земля, яке положення спадкоємців прекариста, до чого приводить заключення прекарної угоди. При аналізі грамоти про заставу землі з’ясовуються причини, характер і наслідки подібних угод. Нарешті, розглядаються грамоти про передачу всього майна якій– небудь впливовій особі для того, щоб усвідомити, які обставини штовхали на це селян.

При аналізі кабальних грамот варто виявити причини укладання подібних угод, у чому полягають права власника, людини, що себе закабалила й безправ’я останнього, нарешті, на яких умовах кабала стає спадкоємною.

Опубліковані уривки з капітуляріїв варто аналізувати з точки зору з’ясування методів і прийомів, якими користувалися великі церковні й світські власники при втягуванні селян у залежність; слід встановити значення прямого насильства в процесі залучення вільних общинників у систему феодальної експлуатації. Варто розібратися, що спонукувало Каролінгів

117

намагатися відгородити бідняків від насильства й вимагань, і наскільки діючими були ці заходи.

I. ПРЕКАРНІ І ЗАКЛАДНІ ФОРМУЛИ І ГРАМОТИ VI – IX ст.

ПРЕКАРІЙ ДАНИЙ

1. ВЕСТГОТСЬКА ФОРМУЛА, VI СТ.

Постійному панові моєму такому-такий-то. Переживаючи щоденну нужду, розшукуючи всюди і не будучи в змозі знайти заробітку, вдався я до благочестя вашої могутності, щоб ви дали мені, в якості прекарія, землі для обробки в маєтку вашому такому–то. Ваша могутність погодилося виконати моє прохання

... Тому цією моєю прекарною грамотою обіцяю ніколи ніякої протидії і збитку вам по відношенню зазначених земель не чинити, але у всьому діяти вам на користь ... Десятини та інші платежі, властиві колонам, щорічно вносити зобов’язуюсь ...

Якщо ж я, забувши умови моєї цієї прекарної грамоти, щось із обіцяного насмілюся порушити …ви будете мати повне право з названих земель мене вигнати і знову розпоряджатися ними за своїм правом, як і належить.

Грамота тому, хто передає будь–куди свій спадковий статок з умовою надання йому їжі й одягу

2. СЕН–ГАЛЛЕНСЬКА ФОРМУЛА № 15, друга половина IX століття

Я, такий-то, через наближення старості і того, що за нею звичайно йде, – бідності, дарую такому–святому місцю чи якомусь сильному мужеві все, чим володію, що дісталася у спадок і придбане купівлею, на тій, однак, умові, щоб зазначений чоловік, або єпископ, або настоятелі цього місця негайно ж моє майно собі взяли, але натомість мене взяли під свою турботу і піклування і до дня смерті моєї щорічно неухильно давали по дві одежі полотняні, стільки ж вовняних, а також у задовільній кількості харчів – хліба, пива, овочів, молока, а по святах – м’яса. А на третій рік нехай забезпечать мене плащем і, у міру потреби, надають рукавиці, взуття, онучі, мило і лазню особливо необхідну для немічних, також солому; бо не своєму синові і не

118

кому–небудь з рідних, але тільки їм залишив я все своє майно. Якщо ж чого-небудь з вищезазначеного мене позбавлять, майно моє нехай мені повернуть, за тієї однак умови, якщо не звернуть уваги на мої прохання і найуклінніші благання поводитися зі мною м’якше і по–людськи; якщо ж, як думаю, по доброму захочуть зі мною поводитися, тоді владною рукою, без всякої протидії співспадкоємців і родичів моїх, настоятель цього місця нехай володіє усім моїм [майном] навіки.

Прекарій повернений. Престарна грамота

3.САЛІЧНА ФОРМУЛА БІНЬОНА № 22, кінець VIII ст.

УХристі синові церкви такому-то, в ім’я Боже, такий-то, абат

монастиря такого-святого ... Згідно з твоїм проханням послідувало наше визначення: дві третини належної нам частини у містечку такому-то, в окрузі такому-то, частину яку ти недавно

... нам продав ... передати тобі, згідно з милістю нашою, в довічне користування. Так ми і зробили. Таким чином, цю, рукою нашою скріплену престарну грамоту тобі дали [з умовою], щоб щорічно в свято зазначеного святого ти платив за це стільки-то чиншу, а також таку–то десятину зі свого врожаю ... і землю довічно, за нашою милості, втримаєш; на тій, однак, умові, щоб жодним чином продавати, дарувати, іншим божим домам передавати, у власність захоплювати, спадкоємцям своїм в якості аллоду залишати, марнувати цю землю ти не мав права, але по смерті твоїй, без усякого втручання судді, перейшла б у власність монастиря з усіма покращеннями і забудовами ...

Прекарна грамота

4. ФОРМУЛА ІЗ РЕЙХЕНАУ № 17, кінець VIII ст.

Високодостойному пану і у Христі отцю, абатові монастиря такого–то. Відомо, що такий–то, нині покійний, все, що він мав у містечку такому–то, подарував такому–монастирю, церкві такого–святого і просив, щоб після нього сини його до смерті мали ці землі і чинш платили, а саме, стільки-то і стільки-то. На цей час син його такий–то звернувся з проханням, щоб зазначені землі по його смерті синам його були відступлені в довічне користування. На це ми виявили свою згоду, з умовою, щоб

119

зазначений такий-то щорічно чинш свій відповідно сплачував у більшому розмірі, а саме, стільки-то і стільки-то.

Прекарна грамота

5. БУРЖСЬКА ФОРМУЛА № 2, VIIIст.

Пану нашому такомуто і пані нашій такій-то. Відомо, що батько наш займав цю приналежну вам землю і

написав вам прекарну

грамоту, яку і ми відновлюємо, підписами скріплюємо і смиренно просимо, щоб благочестя ваше дозволив нам володіти тією ж землею. А щоб наше володіння цією землею не завдавало жодної шкоди ні вам, ні нащадкам вашим, ми вручили вам цю прекарну грамоту з обіцянкою, що якщо коли-небудь, всупереч умовам цієї грамоти, не спроможемся виконати з усяким послухом вашу службу або які-небудь дані від вашого імені управляючими вашими накази, або ж скажемо, що земля, якою ми володіємо, не ваша власність, зобов’язані будемо заплатити вам штраф за всією суворістю законів, як безчесні загарбники, і ви будете мати повне право, не вдаючись ні до якого суду, прогнати нас звідти.

Престарна грамота

6.ГРАМОТА СЕН–ГАЛЛЕНСЬКОГО МОНАСТИРЯ, 838 р.

Беревік, милістю Христа абат монастиря святого Галла. За

згодою нашої братії і фогта нашого Пуатона порішили ми повернути як прекарій Вольвіну ті володіння, які він приніс нам у дар в пойменованих місцях [далі йде сім назв], все те, що є у тих місцях з будинками, будівлями, рабами, лісами, всім рухомим і нерухомим, оброблюваним і необроблюваним, всім, що можна назвати і пойменувати і що міститься в його дарчій грамоті; так ми зробили і притому з тією умовою, щоб це володіння він

120

отримав і платив за нього щорічний чинш, тобто два денарія. Нехай так само чинить і його законний спадкоємець, якщо удостоїться від Бога мати такого. Якщо ж сам [прекарист] захоче викупити це [майно], може це зробити за один солід; якщо ж викупити захоче його спадкоємець, викуповує за два соліди...

Прекарій з винагородою

7. САЛІЧНА ФОРМУЛА МЕРКЕЛІАНА № 34, кінець VIII ст.

Високоповажному моєму панові й у Христі отцю такому–то, абатові монастиря такого-святого і всій братії, яка там мешкає, ми, в ім’я Боже, такий-то і син мій такий-то, звернулися до вас з тим, щоб, згідно з нашим проханням і вашою і вашої братії згоди, ви надали нам для обробки і для користування з вашої ласки, довічно, майно ваше в містечку такому-то, в окрузі такому-то, у сотні такій-то; так ви й зробили, саме [надали] означене майно із землями, будинками ... А за це користування вашим майном ми дали вам на користь зазначеного святого інше наше майно, наше законне спадкове надбання, в селищі такому-то, в окрузі такомто, сотні такій-то ... із землями, будинками ... за тієї, однак, умови, щоб в обох селищах нам належало довічне тримання та користування. І ми обіцяємо платити вам за цей прекарій у свято такого-то святого щорічний чинш, скільки між нами встановлено. Якщо ж ми не заплатимо або ж запізнимося із сплатою цього чиншу, повинні дати вам відповідні зобов’язання і не втрачати вищеназваного майна в обох селищах. І якщо хто з нас переживе іншого, тому нехай дістанеться названий прекарій для володіння і обробітку, але ми зовсім не матимемо права що–небудь продавати, дарувати, обмінювати, марнувати, крім того, що належить по закону. Після ж смерті нас обох [майно] нехай переходить в обох селищах до монастиря з усіма покращеннями і забудовами без всякого протидії з боку кого б то не було і спадкоємців наших.

Заклад землі

8. ТУРСЬКА ФОРМУЛА № 13, VIII ст.

Високому братові такому-то я, такий-то. За моїм проханням ви виявили свою згоду надати мені у користування такі–то ваші речі і на стільки-то років. Так ми і зробили. Я ж за це