Перелік питань для студентів 3 курсу

спеціальність «Математика» та «Фізика» .

1. Логіка як наука: її предмет, метод,а також практичне

значення її знань.

Логіка зародилася і розвивалася в ложі філософії. Логіка походить від давньогрецького слова «logis» , що означає розум , думка.

Логіка:

1. Об’єктивна логіка;

2. Суб’єктивна логіка.

Суб’єктивна логіка – це індивідуальна логіка.

При визначені предмета науки логіки у логіках беруть до уваги три аспекти:

• Онтологічний (філософське вчення про буття);

• Гносеологічний (пізнавальний);

• Формально логічний (взаємозв’язки між поняттями , судженнями, умово виводами).

Логіка – це наука, яка вивчає закони і форми розумової діяльності людей, принципи і засоби побудови правильних суджень і міркувань про предмет і явище об’єктивного світу.

Класифікація логіки:

• Практична ( етика, політика);

• Теоретична (фізика, логіка).

Кант поділив логіку на чисту і прикладну.

Теоретична логіка – це сукупність логічних теорій, які побудовані на певних принципах і аксіомах.

Практична логіка (стихійна логіка, природний процес мислення людей,коли вони здійснюють практичну і теоретичну діяльність).

2. Історичні етапи розвитку логічного знання, логіка Давньої Греції.

Як наука логіка виникла ще у ІV ст.. до н. е. у працях старогрецького філософа Арістотеля, основоположника формальної логіки. Перший його твір, що дійшов до нас , спеціально присвячений логіці – «Аналітики» . Протягом багатьох століть логіка майже не розвивалася. Справжній процес було досягнуто тільки у ХІХ ст., коли у логіці стали застосовувати математичні методи. Ідею математичної логіки висловив ще у ХVІІ ст. великий вчений Лейбніц.

Попередники Арістотеля у Давній Греції :

• Перший термін був введений і заснований філософом Гераклітом.

• Далі цей термін з’явився у працях Демокріта.

• Сократ та його учні, найголовніший Платон.

Логіка Арістотеля отримала назву традиційної логіки об’єднуючи в собі античність і схоластику.

Особливості полягають у наступному:

1. Досліджуючи форму традиційна логіка частково застосовується від змісту думок.

2. При зображенні структури думок застосовується природна мова.

3. Досліджуючи форми і закони мислення традиційна логіка оперує поняттями «правильне мислення» і «неправильне мислення».

4. Загальна традиційна логіка є двозначною логікою.

5. Загальна традиційна логіка є результатом головного значення, як результатом пізнавального процесу.

3.Історичні етапи розвитку логічного знання: Логіка Давньої Індії

4.Логічні сталі. Логічні вирази. Логічні операції. Таблиця істинності. Логічні операції:

1. Заперечення. Заперечення ⌐ істинне тоді і тільки тоді,коли А хибне. Ця унарна операція відповідає запереченню у звичайній мові, яке може мати різні синтаксичні вирази.

2. Кон’юнкція. Висловлення А˄ В, що називається кон’юнкцією А і В , істинне тоді і тільки тоді коли істинні обидва висловлення А і В. Ця логічна операція відповідає у природній мові зв’язці «і» , що з’єднує два речення.

3. Диз’юнкція. Висловлення А˅В, що називаються диз’юнкцією А і В, хибне тоді і тільки тоді, коли хибні обидва висловлення А і В.

Ця логічна операція відповідає поєднанню висловлень природної мови за допомогою зв’язки «або», що вжита у розумінні «або, що не виключає» : «правильне А, або правильне В, або обидва висловлення правильні».

4. Імплікація. Висловлення А→В, що називається імплікацією (умовним реченням), хибне тоді і тільки тоді, коли А істинне, а В хибне

В імплікації А→В висловлення А називається засновком (умовою, антецедентом), В – наслідком (висновком, консеквентом). Причинно – наслідковий зв'язок між А і В, що виражається імплікацією, на природній мові описується такими зворотами: «якщо А, то В», «А є достатньою підставою для В», «В,тому що А», «В, за умови висловлення А», «А тягне В» тощо.

5. Еквівалентність (еквіваленція). Якщо А і В висловлення, то висловлення А – В істинне тоді і тільки тоді, коли А і В або обидва істинні , або обидва хибні. Ця операція відповідає і природній мові зворотом: «..тоді і тільки тоді , коли …», «для того щоб…, « необхідно і достатньо …».

Таблиця істинності :

А	В	А В	АV В	А ^ В	А→В	А↔В
0	0	1 1	0	0	1	1
0	1	1 0	0	1	1	0
1	0	0 1	0	1	0	0
1	1	0 0	1	1	1	1