PRAKTIKUM_Ch_1_NOVIJ_2014

172

в межі маєтків церкви цього єпископа, як тих, які вона в даний час має подарованими нами або будь–ким іншим, так само і тих, котрі милосердя Боже надалі зволить передати у власність цього святого місця, не сміє входити жодна государева посадова особа для слухання судових справ або стягнення будь–яких службових штрафів, але сам єпископ і наступники його во ім’я Боже, в силу повного імунітету нехай володіють усіма зазначеними правами ...

Постановляємо тому, щоб ні ви, ні помічники і наступники ваші, ніяка інша особа, вбрана владою, ні в який час не насмілиться входити на землю церкви ... ні для слухання судових справ, ні для стягнення штрафів з яких-небудь судових рішень, ні для користування постоєм і продовольством, ні для затримання поручителів. І все, що могла б отримати там скарбниця з вільних або невільних та інших людей, нехай навіки надходить на лампади зазначеної церкви.

21. Грамота короля Хільдеберта III монастирю св. Сергія і Медарда в Анжері (близько 705 року)

Наказуємо ... щоб ні ви, ні ваші помічники і заступники, ні будь–яка інша наділена судовою владою людина не посміла входити [на територію монастиря] ні для провадження адміністративних справ, ні для витребування судових штрафів, ні для розташування постоєм, ні для слухання судових справ, ні для взяття поручителів, ні для вимагання будь–яких інших повинностей, і ніхто з вас аж ніяк не посміє вимагати [з монастиря] того, що могла б отримати або стягнути з нього скарбниця; тільки кожен рік, як в наш час, так і в майбутньому, повинні вноситися в наше казначейство за посередництвом самого абата або його уповноваженого 12 солідів.

22.КАРЛ ВЕЛИКИЙ ПІДТВЕРДЖУЄ ІМУНІТЕТ МОНАСТИРЮ СЕН–ЖЕРМЕН–ДЕ–ПРЕ (ГЕРИСТАЛЬ, 772 Р.)

Інам, і багатьом добре відомо, що церква св. Вінсента і св. Германа, побудована у місті Париж, де покоїться сам [її] найдорожчий володар, має від наших батьків, колишніх королів, і від нас непорушний імунітет на всі вілли, поля і землі. І ми заради отримання нагороди [на небесах] на прохання поважного чоловіка абата Лантфреда ... поклоняючись цьому святому місцю,

174

XXVIII

Людина, засуджена на страту, ніколи нехай не знає спокою, якщо ж сховається в церкві, її слід видати.

24. ЗАПИСКА ПРО СЛУЖБИ МОНАСТИРІВ (817 РІК)

... в 817 р. Людовік, ясновельможний, найясніший ... серед інших розпоряджень постановив і велів записати, які монастирі в королівстві й імперії повинні давати подарунки і нести військову службу, які – тільки давали подарунки без військової служби, які

– ні подарунків, ні військової служби, але повинні лише молитися за благополуччя імператора і його синів і за непорушність імперії.

Це ті монастирі, які дають подарунки і несуть військову службу, числом чотирнадцять (слід. перелік) ... Це ті, які дають тільки подарунки, без військової служби, числом шістнадцять (слід. перелік) ... Це ті, які не повинні ні давати подарунки, ні нести військову службу ... числом вісімнадцять (слід. перелік) ...

25. ЗАКОНИ ЕТЕЛЬБЕРТА (БЛИЗЬКО 600 РОКУ)

Ось закони, які король Етельберт ввів за життя Августина.

1. [Крадіжка] майна бога і церкви карається 12-кратним відшкодуванням; [крадіжка] майна єпископа – 10-кратним; майна священника – 9-кратним; диякона – 6-кратним; клірика – 3- кратним. [Порушення] церковного миру [має бути відшкодовано] дворазовим відшкодуванням, миру на народних зборах – удвічі.

26. ЗАКОНИ УІТРЕДА (695 АБО 696 РІК)

Закон Уітреда, короля кентців

При милостивому королю кентців Уітреді, на п’ятому році його правління, в дев’ятий індикт, на шостий день серпня місяця в місці, званому Бергхемстед, було скликано раду найбільш шанованих людей, на якій були присутні, Бертвальд, архієпископ Британії, і вищезгаданий король; був присутній там і єпископ Рочестерський (по імені Гібмунд); і всі чини духовенства цього народу були одностайні з вірними мирянами; тоді склали найстаріші з загальної згоди на додаток до [існуючого] права кентів закони, які наводяться нижче і говорять наступне:

175

1.Нехай церква буде вільна від сплати поборів і нехай [духовні особи] моляться за короля і шанують його без примусу, але добровільно.

2.Плата за порушення наданого церквою заступництва нехай дорівнює 50 шилінгам, подібно [платі за порушення заступництва, наданого] королем.

27.ЗАКОН АЛЬФРЕДА (КІНЕЦЬ IX СТ.)

2.Якщо хто-небудь, здійснивши будь–

який злочин, шукає притулку в церкві, яка має королівське утримання або в іншому вільному від обкладення монастирі почесного становища, то він має право протягом трьох ночей ховатися [там] за умови, що він хоче примиритися [з переслідувачем].

2.1. Якщо його протягом цього терміну уб’ють або закують в кайдани, або поранять, то [винні мають] сплатити за це згідно з законом як вергельд, так і штраф, а монастир отримає 120 шилінгів в якості відшкодування за порушення церковного миру. І не отримають [за це] свого

збиток [позивачу], як постановить суд, і за порушення цього заступництва нехай сплатить [королю] п’ять фунтів пенні чистого [срібла]. Порушення поруки, [наданого] архієпископом, або його охорони відшкодувати 3 фунтами. Порушення поруки, [наданого] іншим єпископом або елдорменом, або [його] охорони відшкодувати сплатою двох фунтів.

176

28. ПОЖАЛУВАННЯ ЗЕМЛІ КОРОЛЕМ ЕТЕЛЬВУЛЬФОМ1 СТАРОМУ МОНАСТИРЮ У

ВІНЧЕСТЕРІ

Во ім’я Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа.

Ця грамота оголошує, що король Етельвульф пожалував Господу і Св. Петру, і громаді старого монастиря в Вінчестері 20 гайд землі в Уейнборо, коли, за згодою своїх уітанів2, він віддав десяту частину всіх своїх доходів по всьому своєму королівству святим обителям во ім’я Господа і заради вічного спасіння своєї душі, і він наказав ім’ям Всемогутнього Бога і всіх його святих, щоб ні один король після його смерті або хто-небудь ще не [смів] змінювати цього, але щоб [це] майно залишалося без жодної перешкоди приналежністю святої обителі; і якщо хто-небудь наважиться змінити [це], він буде проклятий Богом і Св. Петром як протягом життя, так і після смерті, якщо тільки він не побажає належним чином доповнити [це] наше дарування.

Вчинено в 854 році від Різдва Христового в присутності і при свідоцтві уітанів, імена яких тут внизу записані ...

29. ГРАМОТА КОРОЛЯ ЕТЕЛЬБЕРТА3 МОНАСТИРЮ У ШЕРБОРКУ

Нехай царює у вічності Господь наш, Ісус Христос.

Господь [і] Спаситель наш Христос, [той], хто править на віки віків, незбагненний творець всього сущого, творець і володар [світобудови], жодною мірою не нехтує щастям і добробутом земного життя. З цієї причини я, Етельберт, милістю Божою король Уессекса, істинно маю намір і мислю придбати скарб вічний з допомогою земних справ, [бо], як сказав Соломон, порятунок душі [може бути досягнуто] завдяки щедрості серця.

З цієї причини з ради, згоди і дозволу моїх єпископів і елдорменів, і, рівнозначно, братів моїх, Етельреда та Альфреда, і всіх найславетніших уітанів нашого королівства, і шануючи, рівнозначно, душі Етельвульфа, батька мого, і Етельбальда, брата мого, жалую від свого імені цю вільність моїм найдорожчим із

1Етельвульф, король Уессекса (839 – 858 рр.).

2Уітани – члени королівської ради.

3Етельберт, король Уессекса (860 – 865 рр.), син короля Етельвульфа.

177

нині живих друзів, святій обителі в Шерборні, де покоїться тіло короля Етельбальда з тим, щоб вона була б непохитно, і незмінно, і навічно звільнена від усіх королівських і судових повинностей, включаючи упіймання злодіїв, і [взагалі] від всіх мирських повинностей, за винятком військової служби та будівництва мостів. Якщо в подальшому хтось, з любові до Бога, зглянеться до додавання або множення [цього] нашого дару, Господь Всемогутній помножить його добро в цьому світі і задовольнить його дні. Якщо, проте, будь-хто буде настільки самовпевнений, або настільки сильно обдурений вивертами диявола, що наміриться порушити або змінити [ці приписи] в малому або великому, він буде тримати відповідь перед престолом Христа, коли всі мешканці небес і землі стануть стогнати або тремтіти в його присутності, якщо тільки він не побажає належним чином доповнити [це] наше дарування.

Записано у році 864, який минув від Різдва Христового, і в дванадцятий, 26 грудня. Вчинено в королівській резиденції в місці, званому Дорчестер, у присутності та за згодою тих уітанів, імена яких записані і позначені тут внизу ...

Потім, у тому ж році, коли [це] було здійснено, в середині зими сталося так, що той же король, у п’ятницю, за два дні до Великодня з радісним серцем покладав своєю власною рукою цю вільну грамоту на головний вівтар монастиря в Шерборні у присутності всієї братії, як старих, так і молодих, а також своїх родичів, Етельреда та Альфреда, та інших своїх уітанів, які були там з ним. [Це він зробив] заради себе і двох своїх братів, які були присутні при ньому і заради [порятунку] душ короля Етельвульфа, їх спільного батька, і короля Етельбальда, брата їхнього, чиє тіло покоїться в монастирі. І він віддав строгий наказ, ім’ям Всемогутнього Господа і всіх його святих, щодо [цього] звільнення від всіх мирських повинностей, пойменованих вище, щоб ні один з його спадкоємців згодом не зраджував і не перекручував [би] його в малому або великому, але щоб [звільнення це] існувало вічно, так довго, поки буде воля Божа на збереження Христової віри в англійському народі непошкодженою. І той, хто бажає затвердити і підтримати [це звільнення], знайде Божу милість і [милість] Його святих. Якщо ж, однак, будь–хто спробує зменшити або порушити [це] в

178

малому або великому, він не знайде [цієї] милості, якщо тільки він не побажає належним чином доповнити [це] наше дарування.

Вчинено в присутності свідків, імена яких записані тут внизу...

30. ГРАМОТА КОРОЛЯ АЛЬФРЕДА МОНАСТИРЮ В ШАФТСБЕРІ

Ось дар, який король Альфред щиросердно передає [монастирю] в Шафтсбері з любові до Бога, і до Св. Марії, і всім святим Господа, [і] для блага моєї душі, а саме: сто гайд з усім, що вони дають, і з людьми, в тому стані, в якому вони перебувають [зараз], [а також] і мою дочку, Етельгіфу, разом з [її] спадщиною, оскільки вона прийняла постриг з причини слабкого здоров’я; і мої доходи від судочинства, якими я сам користувався, а саме: [штрафи] за [незаконне] затримання, і вторгнення у житло, і порушення заступництва. І земля, що я заповів обителі, [знаходиться]: 40 гайд в Донхеді і Комптоні, 20 гайд в Хендлі і Гусіджі, 10 гайд в Терранті, 15 гайд в Іверні, і 15 гайд у Фонтмелі.

Свідками здійсненого [є] мій син Едуард, і архієпископ Етельред, і єпископ Еалферт, і єпископ Етельхіт, і елдормен Еадвульф, і елдормен Кутред, і абат Тунберт, і мій тен Мілред, і Етельвульф, і Осрік, і Брітвульф, і Кума. Якщо хто–небудь змінить [це], буде проклятий Богом і Св. Марією, і всіма святими Господа на віки віків. Амінь.

(История средних веков: учебное пособие для студентов исторических факультетов университетов / под ред. проф. Г.П. Мягкова. – Часть 1. Западная Европа в период раннего средневековья. – Ижевск: Изд-во «Удмуртский университет»,

2011. – 288 с.).

179

ТЕМА 6 ФЕОДАЛЬНИЙ МАЄТОК КАРОЛІНГСЬКОЇ ЕПОХИ

План

1.Характеристика джерел («Капітулярій про маєтки» і «Поліптик абата Ірмініона», або «Сен–Жерменський поліптик»).

2.Господарство маєтку:

а) землеробство, його галузі, агрикультура; б) тваринництво;

в) ремесло, ступінь його відділення від землеробства; г) обмін, його характер; д) організація маєтку й помісного управління;

е) права й функції помісної адміністрації.

3.Економічне й правове становище селян маєтку: а) вільні люди, їхні права й обов’язки; б) залежні люди, їхні повинності; в) двірські люди, їхнє становище.

4.Село наприкінці VІІІ – на початку ІX ст.: а) селянство, його категорії;

б) селянські наділи й форми феодальної ренти.

5.Зміни в соціальній структурі суспільства в VІІ – ІХ ст.

Джерела

1.Балух В. О., Балух О. В., Коцур В. П. Практикум з історії Середніх віків: навчальний посібник. – Чернівці: ТОВ «Видавництво «Наші книги», 2011.

2.Історія західноєвропейського Середньовіччя. Хрестоматія / Упорядник М. О. Рудь: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2005.

3.Степанова В. Е., Шевеленко А. Я. История средних веков (V – ХV века): Хрестоматия. Ч.1. Пособие для учителей / Сост. В. Е. Степанова, А. Я. Шевеленко. – М.: Просвещение, 1980.

4.Хрестоматия по истории средних векав: В 3-х т. / Под ред. С. Д. Сказкина. – М.: Соцэкгиз, 1961. – Т.1.

Література

1. Балух В. О., Коцур В. П. Історія середніх віків: У 2-х т. Т.1 Раннє Середньовіччя: курс лекцій. – Чернівці: ТОВ «Наші книги», 2009.

180

2.Бессмертный Ю. Л. Некоторые дискуссионные вопросы генезиса феодализма на территории Франции // Средние века. –

М., 1984. – Вып.47.

3.Бессмертный Ю. Л. Социально-экономическое положение зависимого крестьянства в Среднерейнской Германии по данным Прюмского полиптика // Средние века. – М., 1957. – Вып.X.

4.Бессмертный Ю. Л. Структура крестьянской семьи во французской деревне IX в.: данные антропонимического анализа Сен–Жерменского полиптика // Средние века. – М., I960. – Вып. 43.

5.Блонин В. А. К вопросу о типологии крестьянской семьи во франкской деревне IX в. // Средние века. – М., 1988. – Вып. 51.

6.Грацианский Н. П. К критике capitulare de villis //

Грацианский Н. П. Из социально-экономической истории западноевропейского средневековья. – М., I960.

7.Грацианский Н. П. Крепостное крестьянство на поместьях аббатства св. Германа в начале IX столетия // Там же.

8.История Европы. – М.: Наука, 1992. – Т. 2. Средневековая

Европа.

9.История крестьянства в Европе (Эпоха феодализма): В 3-х т.

–М.: Наука, 1986. – Т.1.

10.История Франции. – М.: Наука, 1972. – Т. 1.

11.Крижановська О. О., Крижановський О. П. Історія середніх віків. Вступ до історії західноєвропейського Середньовіччя: курс лекцій. – К.: Либідь, 2006.

12.Лебек С. Происхождение франков. IV – IX вв. – М.:

Скарабей, 1993.

13.Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. – М.: Прогресс-Академия, 1992. Гл. 1, 2, 5.

14.Левандовский А. П. Карл Великий. Через Империю к Европе. – М.: Соратник, 1995.

15.Люблинская А. Д. Источниковедение истории средних веков. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1955.

16.Неусыхин А. И. Возникновение зависимого крестьянства как класса раннефеодального общестыв в Западной Европе V – VІІІ вв. – М.: Изд-во АН СССР, 1968.