PRAKTIKUM_Ch_1_NOVIJ_2014
.pdf
251
люблять вказувати вищим на проступки їх підлеглих, а перед нижчими вони засуджують вищих. Всім подібним людям бракує вірності своєму панові і належної любові до народу. Від чого в народі і відбувається велика смута.
7.Кожна людина повинна виконувати свій обов’язок, і не слід змішувати обов’язки різних людей. Коли мудра людина обіймає посаду чиновника, довкола лунають похвали, коли чиновник – людина розбещена, нехтує своїм обов’язком, – негаразди і смута множаться. У світі народжується мало людей, що володіють знаннями; мудрість досягається шляхом серйозних роздумів.
8.Сановники і чиновники повинні
прибувати до двору рано вранці і залишати службу пізнім вечором. Державні справи не терплять недбайливості. Дня ледь вистачає для їх завершення. Якщо поспішають приступити до виконання обов’язку, утруднень немає, але коли рано залишають службу, справи залишаються незавершеними.
9. Істина полягає в довірі. У кожному явищі закладено одночасно гарне і погане. Коли пан і підлеглий живуть у довірі один до одного, що тоді є для них нездійсненним? Якщо ж між ними немає довіри, будь-яку справу спіткає крах.
10. Не слід допускати злоби в душі і дивитися з гнівним виглядом. Не слід також
таїти зло і кривду, якщо інші люди відрізняються по становищу переконаннями. Бо всі люди мають серце і в кожному серці – свої переконання. Те, що вірним для іншого, – невірне для мене, і, навпаки, те, що правильно для нас, для них – неправильно. Ми не мудрі, безумовно, також як і вони не абсолютно неосвічені і дурні. Всі ми – звичайні люди, ніхто не може встановити мірила для визначення мудрості або невігластва. Всі ми подібні кругу, позбавленому кінців. Тому, хоча інші і дають волю гніву, нам слід, навпаки, страшитися своїх помилок, і, хоча б я один і знав істину, чинити треба, слідуючи волі більшості.
252
11. Слід бути проникливим при оцінці заслуг і вчинків та відплачувати по заслугах, нагороджуючи і караючи. У той час як у ці дні заслуги не отримують нагороди, а ті, що завинили не караються належним чином, обов’язок вищих сановників, що відають державними справами, навести лад щодо нагород і покарань.
12.Куні-но моті – чиновники провінцій
–і куні-но міяцуко – місцева знать – не повинні бути жадібними. У провінції не можуть бути два володаря, народ не може мати двох хазяїв. Народ всієї землі має одного володаря. Всі чиновники, які отримали посаду від володаря, йому підвладні. Як же насмілюються вони поряд з урядом обкладати народ тяжкою даниною?
13.Всім чиновникам, які обіймають
Сьотоку Тайсі. |
певні |
посади, |
слід виконувати свої |
||||
обов’язки. |
У разі хвороби чиновника або |
||||||
Традиційний |
|||||||
його |
відлучки |
допускається |
невиконання |
||||
японський |
|||||||
дорученого. Але |
якщо умови звичайні, і |
||||||
малюнок |
|||||||
|
чиновник |
може |
бути на |
посаді, він |
|||
зобов’язаний виконувати свій обов’язок, як і колись, і йому не слід відкладати справи держави заради своїх особистих справ.
14.Міністрам і чиновникам не слід бути заздрісними. Ми заздримо людям, а вони заздрять нам. Зло, яке приносить заздрість, не знає меж. Коли інший перевершує нас розумом, ми не раді цьому, якщо ж він перевершує нас талантом, це викликає заздрість.
15.Відвернутися від особистих інтересів – ось шлях чиновників. Людина, спонукувана особистими інтересами, обов’язково переживає почуття образи і не може бути в дружніх стосунках з іншими людьми; в цьому випадку вона неодмінно жертвує справами держави заради своїх інтересів. Коли піднімається злість, вона стикається з порядком і завдає шкоди закону. У статті 1 сказано: «Вищі і нижчі повинні жити в мирі». Смисл її подібний цій статті.
253
16.Народ варто змушувати працювати у відповідності з порами року. Це – стародавнє і добре правило. Тому змушуйте народ працювати в зимові місяці, коли селяни вільні. Але з весни по осінь, коли вони зайняті на польових роботах або доглядом за тутовником, їх не слід завантажувати, бо, що стануть вони їсти, якщо відірвати їх від польових робіт, або з чого стануть вони робити одяг?
17.Одній людині не слід дозволяти важливі справи. Їх неодмінно треба обговорювати з багатьма. Менш важливі справи обговорювати з великим числом людей не обов’язково, тільки якщо виникають труднощі і небезпека невдалого рішення, слід вдатися до опитування інших, щоб прийти до правильного рішення справи.
МАНІФЕСТ ТАЙКА
Навесні в 1-у місяці 2-го року Тайка [646 р.] після завершення
новорічної церемонії володарем був |
|
|||
проголошений |
маніфест |
про |
|
|
реформу. |
|
|
|
|
1. Скасовується |
встановлене |
|
||
стародавніми |
|
правителями |
|
|
положення |
«народу |
косіро». |
|
|
Скасовуються |
|
міяке, |
які |
|
розташовані в різних місцях і |
|
|||
належать Ваке, Омі, Мурадзі, Томо- |
|
|||
но міяцуко, Куні-но міяцуко і Мура- |
Синтоїстський храм на |
|||
но обіто, так само як скасовується і |
честь імператора Котоку |
|||
рабська залежність |
народу в їх |
|
||
володіннях.
2. Повинна бути з самого початку встановлена столиця і призначені правителі провінцій і повітів в Кінай1. Мають бути влаштовані застави, сторожові пости і поштові станції з кіньми, забезпеченими зв’язками дзвіночків. Повинні бути очищені річки від мілин, а гірські проходи від каменів. У кожному кварталі столиці повинен бути свій староста, а для 4-х кварталів призначається один головний староста, який повинен наглядати
1 Кінай – спільна назва району центральної Японії.
254
за населенням і правити суд та розправу у випадку різного роду злочинів. Старостою кварталу призначається тільки мешканець цього кварталу, що відрізняється сміливою і чесною вдачею, і доброю славою, щоб він міг належним чином виконати свій обов’язок.
Старостою в сільському кварталі або в кварталі селища [сато або рі1] призначається житель цього кварталу, що володіє відповідними чеснотами. Якщо у вказаному кварталі не знайдеться підходящої людини, можна призначити жителя сусіднього кварталу. Головною провінцією вважається місцевість між річкою Екогава і Набарі – на сході; горою Сенояма в Кії – на півдні; Кусібуті в Акасі – на заході і горою Афусакаяма в Сасанамі-но Афумі – на півночі. 40 сато, що входять в повіт [ва], утворюють дайто [великий повіт]; повіт, який складається з 30 до 4-х сато, утворює тюто [середній повіт], а повіт з 3-х або менш сато – кото [малий повіт]. На посаду першого чиновника будьякого з вказаних повітів призначаються куні-но міяцуко, що відрізняються доброю вдачею і непорочним ім’ям, необхідними при виконанні службового обов’язку; їм присвоюються звання тайрей і сьорей. Помічниками і писарями чиновників слід призначати здібних і умілих людей, обізнаних у рахунку і письмі. Кількість поштових коней має відповідати числу відміток на поштових дзвіночках. Якщо поштові дзвіночки даються голові провінції і чиновникам на заставі, їх повинні вручати старший чиновник або його помічники.
3. Належить здійснити перший перепис дворів і завести подвірні списки для проведення переділу землі. 15 дворів прирівнюються до сато. У кожному сато повинен бути один староста, в обов’язки якого входить нагляд за населенням, за проведенням посівів і вирощуванням тутових дерев; попередження і покарання провин і нагляд за сплатою податків і виконанням повинностей. Рисове поле довжиною в 30 і шириною в 12 кроків прирівнюється до одного тан2. Десять тан становлять 1 тьо3. Як подать з кожного тана слід стягувати 2 снопа і 2 в’язки рису [в колосках]. З кожного тьо подать становить 22 снопи. У
1Рі складається з 50 дворів.
2Тан – міра площі 0, 09 га.
3Тьо – міра площі 0,9 га.
255
гірських місцевостях, у долинах з поганою землею і у віддалених районах з рідким населенням податі слід стягувати відповідно до умов.
4. Старі податі і повинності скасовуються і замінюються загальною об’єднаної податтю, що складається з шовкової пряжі та бавовняної вати. У кожній місцевості подать стягується згідно умовам. З кожного тьо рисового поля стягується 1 дзьо шовкової тканини або з 4-х тьо рисового поля – шматок шовкової тканини завдовжки в 4 дзьо і шириною в 2 ½ сяку1. При справлянні податі шовком-сирцем з 1 тьо стягують 2 дзьо2 або по одному шматку тканини тієї ж довжини і ширини, що і оброблена тканина з кожних 2-х тьо рисового поля. Подать, що стягується тканиною інших видів тих же розмірів, що й шовкова тканина або шовксирець [очіс], становить 1 тан з кожного тьо рисового поля. Повинна стягуватися також подвірна подать. Кожен двір зобов’язаний вносити 1 дзьо 2 сяку тканини. Крім того, в кожній місцевості повинна вноситися певних розмірів надзвичайна подать сіллю і різними продуктами на користь государя, залежно від того, що проводиться в даній місцевості. Для поштової служби кожні 100 дворів повинні виставляти одного коня середніх статей. Якщо ж кінь відмінних статей, кількість дворів, які його виставляють збільшується до 200. При купівлі такого коня з кожного двору стягується 1 дзьо 2 сяку тканини. Споряджаючись на війну, кожен повинен мати меч, обладунки, лук і стріли, барабан. Колишній порядок, за яким з кожних 30 дворів споряджався 1 носильник, змінюється, і тепер 1 носильник повинен бути споряджений з кожних 50 дворів. Між 50-ю дворами розкладається й постачання одного носія. З кожного двору стягується 2 дзьо і 2 сяку тканини і 5 сьо3 рису замість повинності носильника. Жінки-служниці для Двору споряджаються з сестер або дочок повітових чиновників у званні сьорей або вище. Відбираються дівчата, що мають гарну зовнішність. Кожну з них повинні супроводжувати троє слуг [один чоловік і дві жінки]. Спорядження кожної такої служниці сукнею і продовольством розподіляється між 100 дворами. При
1Сяку – міра довжини – 30, 3 см.
2Дзьо – міра довжини (10 сяку) – 3, 03 м.
3Сьо – міра об’єму – 0,008 л.
256
заміні служби тканиною і рисом керуються тими ж розрахунками, що і при спорядженні носильника. У 20-й день -– го місяця 2-го року Тайка [646 г.] спадкоємець направив володарю послання, в якому говорилося: «... Володар, правлячий нині країною 8-ми островів, як втілення божества, отримавши запитання від слуги, мовив: «Чи повинно знаходитися у володінні придворних Мурадзі, Томо-но міяцуко і Куні–но міяцуко Косіроно Ірібе, а також засноване при колишніх правителях Міна-но Ірібе в особистому володінні спадкоємців володаря; та чи залишаються в тому ж становищі, як і в колишні часи Міна-но Ірібе, що належали батькові правителя, а також Міяке, що
належить спадкоємцям государя?» На що твій слуга з побожною пошаною відповів: «Як на небесах не сяють два сонця, так і в країні не може бути двох правителів. Тенно є верховним правителем Піднебесної і йому повинен служити весь народ. Для членів
Ірібе і людей, які отримують Японія. Рисові поля плату, становище залишається
колишнім. Інші можуть бути примушені служити іншим особам. Тому я пропоную володареві в служіння 524 людини, які належать до Ірібе, і 181 людину, що належить до Міяке».
КОДЕКС ТАЙХОРЬО РАЗДІЛ IX. ЗЕМЕЛЬНИЙ ЗАКОН
Стаття 1. Поле довжиною в 30 бу1 і шириною в 12 бу становить 1 тан. 10 тан складають 1 тьо. [Податок з 1-го тан становить 2 соку 2 ха; податок з 1 тьо складає 22 соку].
Стаття 2. Земельний податок вноситься в терміни залежно від збору врожаю в даній провінції. Внесення земельного податку починається із середньою декади 9–го місяця і закінчується до 30-го дня 11-го місяця. Неочищений рис доставляється в
1 Бу – міра довжини – 1,6 м.
257
столицю, причому ця доставка починається з 1–го місяця і закінчується до 30-го дня 8-го місяця.
Стаття 3. Подушний наділ (кубунден) відводиться в розмірі: на чоловіка 2 тан (на жінку на третину менше); тим, що не досягли 5-річного віку подушний наділ не відводиться. У районах малоземельних або багатоземельних при розподілі наділів керуються місцевими установленнями. Якщо поле може давати врожай тільки через рік (екіден), подушний наділ відводиться в подвійному розмірі. По закінченні розподілу наділів робиться запис кількості [розподілених] тьо і тан, а також межі ділянок.
Стаття 4. Рангові наділи (іден) надаються в розмірі: Принцам 1 рангу – 80 тьо Принцам 2 рангу – 60 тьо Принцам 3 рангу – 50 тьо Принцам 4 рангу – 40 тьо
Сановникам 1 рангу старшого ступеня – 80 тьо Сановникам 1 рангу молодшого ступеня – 74 тьо Сановникам 2 рангу старшого ступеня – 60 тьо Сановникам 2 рангу молодшого ступеня – 54 тьо Сановникам 3 рангу старшого ступеня – 40 тьо Сановникам 3 рангу молодшого ступеня – 34 тьо Сановникам 4 рангу старшого ступеня –24 тьо Сановникам 4 рангу молодшого ступеня – 20 тьо Сановникам 5 рангу старшого ступеня – 12 тьо Сановникам 5 рангу молодшого ступеня – 8 тьо (Жінка отримує на третину менше).
Стаття 5. Посадові наділи (сікіден) надаються розміром: дадзедайдзін (великий міністр) – 40 тьо садайдзін (лівий міністр) і удайдзін (правий міністр) – 30 тьо дайнагон (старший державний секретар) – 20 тьо.
Стаття 6. Наділ за заслуги (коден) надається: за наявності «великих заслуг» – у вічне спадкове користування, за наявності «значних заслуг» – на три покоління, за наявності «малих заслуг»
– на одне покоління [синові]. [Наділи за «великі заслуги» віднімаються тільки при наявності злочинів не нижче «заколоту», інші – за наявності злочинів не нижче «восьми злочинів».]
Стаття 7. При розподілі наділів особа, яка не є мешканцем даної місцевості, не може отримати наділ, якщо дана місцевість
258
належить до розряду «малоземельних». Однак за наявності найвищого указу цей закон не має сили.
Стаття 8. Якщо особа, яка має посадовий або ранговий наділ, під час свого перебування на посаді або стану в ранзі буде звільнена або розжалувана, з них вчиняють відповідно до цього звільнення і розжалування. Якщо така особа виключається зі списків взагалі, до неї застосовують положення про подушні наділи. Якщо виявиться, що у неї є жалувані наділи (сіден), з ними вчиняють так само. Якщо в складі даної сім’ї виявиться особа, яка знаходилась на посаді і перебувала в ранзі і тепер понижена до подушного наділу і має його отримати, вона повинна чекати терміну чергового розподілу наділів. Якщо при цьому у неї виявляться надлишки, вони надалі відбираються.
Стаття 9. Якщо особа, якій належить отримати ранговий наділ, не отримавши цього наділу зовсім або не отримавши його в повному розмірі, помре, його сини і внуки не отримують після нього присвоєний йому наділ.
Стаття 10. Якщо особа, яка має синів чи онуків, якій належить отримати наділ за заслуги, не отримавши належного їй наділу зовсім або не отримавши його в повному розмірі, помре, наділ надається його синам чи онукам.
Стаття 11. Казенні поля (коден) у всіх провінціях віддаються правителями провінцій в оренду за цінами, які існують у даній місцевості. Орендна плата перепроваджується у Дадзьокан і спрямовується на «різні витрати».
Стаття 12. Поля, які жалуються за особливим найвищим указом, іменуються «жалуваними наділами» (сіден).
Стаття 13. Ті провінції і повіти, в межах яких земель для роздачі наділів цілком достатньо, вважаються «багатоземельними» (хірокі-го); ті, де цих земель недостатньо, вважаються «малоземельними» (се макі-го).
Стаття 14. Якщо в малоземельних районах земель не вистачає, дозволяється отримувати наділ у районах багатоземельних.
Стаття 15. Садові ділянки (онті) відводяться в залежності від наявності земель в даній місцевості. У разі припинення родини, ці ділянки повертаються в казну (ко).
Стаття 16. «Великі двори» повинні протягом 5–річного терміну виростити тутових дерев не менше 300 коренів, лакових
259
– не менше 100 коренів; «середні двори» повинні виростити тутових дерев не менше 200 коренів, лакових – не менше 70; «малі двори» повинні виростити тутових дерев 100 коренів, лакових – 40. Ці кількості не обов’язкові в тих випадках, коли земля в даній місцевості малопридатна, а також коли місцевість є малоземельна.
Стаття 17. При купівлі-продажу садибних ділянок (такуті) необхідно подавати заяву місцевій владі та отримувати на це дозвіл.
Стаття 18. Якщо хто-небудь по володаревій справі відправиться в чужі країни і не повернеться, і у нього виявляться проживаючі з ним родичі, всі належні йому наділи відбираються лише після закінчення 10 років. У разі його повернення [після цього терміну] йому надають наділ по можливості в першу чергу. Якщо ж він загине на державній службі, його земля передається синові.
Стаття 19. Поля, що здаються в оренду, здаються на термін в 1 рік. При віддачі в оренду або продажу садових ділянок необхідно подавати заяву місцевій владі та отримувати на це дозвіл.
Стаття 20. При роздачі подушних наділів потрібно намагатися давати їх поблизу, і не можна давати на віддалі. Якщо зі зміною кордонів провінцій або повітів які-небудь ділянки відійдуть до іншого адміністративному району, а також, якщо які-небудь ділянки виявляться такими, що заходять одна за одну, належить дозволити користуватися колишніми ділянками. Якщо землі не буде вистачати, дозволяється давати ділянки в іншому районі.
Стаття 21. Поля [наділи] розподіляються раз в 6 років. (На поля синтоїстських і буддійських храмів це правило не поширюється.) У разі, якщо за смертю власника надільна ділянка звільняється, відібрання її в скарбницю проводиться тільки по настанні «передільного року» (ханіен).
Стаття 22. При поверненні наділу в казну відповідний обмір здійснює глава сім’ї сам особисто і повертає ділянками в один тан. Повертати наділ роздрібненими ділянками [менше одного тана] не можна. Це допускається лише в тому випадку, якщо ділянки були роздрібнені від самого початку.
Стаття 23. Розподіл наділів слід проводити кожен надільний рік, причому до 30-го дня першого місяця повинні бути зроблені
260
заявки в Дадзьокан. Починаючи з першого дня 10–го місяця [попереднього року] столична і місцева влада завчасно перевіряють реєстри і складають [нові] списки [наділів, які підлягають відібранню або наданню]. З першого дня 11–го місяця збирають усіх, кому належить отримати наділи, і відводять їм наділи безпосередньо. До 30-го дня другого місяця розподіл закінчується.
Стаття 24. Наділи відводяться в першу чергу тим, хто несе трудову повинність (екі), у другу – тим, хто її не несе, з них у першу чергу тим, хто ще не має наділу, в другу – тим, хто має неповний наділ; із них в першу чергу – тим, хто бідний, у другу – тим, хто багатий.
Стаття 25. Якщо у випадку черезсмужжя власники наділів захочуть обмінятися своїми ділянками, вони звертаються до місцевої влади. Місцева влада повинна розглянути ці заяви і відзначити [в реєстрах] ділянки, взяті від одного і передані іншому.
Стаття 26. Як посадові особи, так і населення не мають права жертвувати або продавати свої орні землі, садові й садибні ділянки буддійським монастирям.
Стаття 27. Раби урядових установ (канко), а також [казенні] раби (нухі) отримують подушний наділ нарівні з вільними. Домашня челядь (кенін), а також [приватні] раби отримують наділи в залежності від наявності вільної землі – у розмірі третини наділу вільного.
Стаття 28. Якщо поля виявляться пошкодженими повенями, і при цьому не по старому руслу, а на новому місці утворюються придатні для обробки ділянки, їх потрібно в першу чергу відвести потерпілим від лиха.
Стаття 29. Якщо казенні або приватні поля (косіден) виявляться закинутими протягом 3-х років і довше, і знайдуться особи, що можуть їх взяти для обробки, їм належить звертатися до властей, і ті дозволять це. Це допускається і в тому випадку, якщо ці поля знаходяться в іншому адміністративному районі. При цьому приватні поля повертаються їх власнику через 3 роки, казенні ж повертаються владі через 6 років. Якщо після закінчення строку той, хто взяв поля, не матиме повний подушний наділ, дозволяється отримані таким чином казенні