PRAKTIKUM_Ch_1_NOVIJ_2014

291

співчуттям усіх живих істот. Послідовники святого Шак’ямуні1 особливо володіють мистецтвом заспокоєння, буддисти завжди готові співчувати людям, допомагати їм забувати про своє горе. Завдяки релігії муні2 в людей є можливість досягнути іншого життя, в іншому світі. Люди кажуть, що немає в усьому світі засобу врятувати своє життя. Молоді жінки – ось об’єкт для справжнього співчуття й жалю, особливо, коли доля відвертається від них. Ось наша пані, безпорадна після смерті свого батька, втрати чоловіка, через відсутність брата, зникнення всіх інших родичів, не маючи дітей, із відчаєм у серці, така мудра звичайно, але зломлена ударами з боку своїх жорстоких ворогів, змучена нескінченними блуканнями в лісі, з душею, збитою з пантелику цими тривалими бідуваннями, що їй принесла триклята доля, не в змозі більше злидарювати, відмовилася від своїх старих друзів, які намагалися перешкодити їй в її задумі, хоча навіть подумки вона раніше не наважилася чинити їм опір, залишила без уваги друзів своєї юності, які також бажали відрадити її і чия любов до неї була широковідомою та непорушною, відштовхнула своїх супроводжуючих, які невтішно ридали й намагалися умовити її, до чиїх слів вона раніше неодмінно дослухалася, – і зараз вона збирається до поховального вогнища. Тож врятуйте її! Тільки така свята людина, як Ви, може віднайти належну для цього випадку пораду, використати всю свою майстерність, аби заспокоїти її навіть у такій жахливій біді!» Коли вона, заливаючись слізьми, пояснювала своє прохання, я підняв її з землі і сказав: «О моя пані, все, що Ви сказали, вірно. Але біді цієї шляхетної жінки не зарадять мої слова, та все ж Ваше прохання не буде марним, і ми врятуємо її, можливо, через певний час. Мій особистий учитель нині зовсім близько, а він – наче другий Будда. І тільки–но я перекажу йому всі обставини, він обов’язково прийде, сповнений як завжди співчуттям. Він наставить Вашу сестру на шлях мудрості за допомогою слів великого Будди, які розсіюють туман печалі, а

1Шак’ямуні – одне з імен Будди. Шак’ї – царський рід, з якого він походив, «муні»

–учений, мудрець.

2Релігія муні – мається на увазі буддизм.

292

також завдяки своїм особистим порадам, підкріпленим належними прикладами та священними текстами».

Щойно вона почула це, як знову впала до моїх ніг, із проханням не гаятись. Тож я і поквапився, щоб розповісти моєму вчителю про цей жахливий випадок, який загрожує життю багатьох безпорадних юних жінок.

Нарешті цар Харша зрозумів повний зміст того, що сказав монах, хоча ім’я його сестри не згадувалося жодного разу; а слова самітника переривалися слізьми царя. Його розум потьмарився від лиха, розповідь про жорстокі умови, в яких сестра прийняла подібне рішення, глибоко вразила його, у вухах лунала жахлива новина, що її приніс монах. Він звернувся до самітника з такими словами: «святий отець, ця жінка – дійсно моя бідна сестра, така нещасна, з таким же тягарем на серці, як у мене, я губив її, і вона змушена стати нещасною – ось що дійсно промовляє моє розбите серце». Потім він сказав розгубленому монахові: «Ходімо, святий отче, покажи мені, де вона, поквапся, адже ми повинні зробити добру праву, врятувати багато життів, і будь-якими засобами осягти того, щоб моя сестра залишилася живою», – сказавши так, цар власноручно вирушив на пошуки сестри.

ОБИТЕЛЬ ЛІСОВОГО САМІТНИКА

...Цар промовив: «Десь неподалік від цього місця має бути шановний самітник». Запаливши світло, прополоскавши рот водою зі струмків, що збігали з верхівок гір, залишивши на привалі всю свою кавалерію, із серцем, сповненим хвилюванням від наступної зустрічі зі святою людиною, поклавши праву руку на плече свого помічника, цар пішки вирушив уперед, оточений лише кількома своїми васалами. А тим часом ліс змінився від сусідства коней, які своїм іржанням зустрічали схід сонця.

Та ось посеред дерев, неподалік від самітницької обителі, несподівано перед царевими очима постала цікава картина. Він побачив багато буддистів з різних провінцій у всіляких позах – вони лежали на подушках, сиділи на схилах, відбивали поклони чи відпочивали в затінку дерев, скрючившись біля їх великого коріння. Тут були богомольці, втрачені для будь–якої пристрасті,

293

джайни в білому одязі (швєтамбари), жебраки (бхікшу або парівраджаки), крішнаїти (бхагавати), що вивчають традиційну теологію (брахмачаріни), аскети з вищипаним волоссям, послідовники Капіли (вчення санкх’ї), локаятики1, учні Канади2, дослідники текстів Упанішад, ті, хто вірує у Бога – творця світу3, осягаючи чудові властивості металів, студенти, що опановують науку права, а також ті, хто досліджує Пурани4, адепти жертвоприношення, для якого потрібні сім священиків; знавці граматики, послідовники панчаратрів5 та інші; всі вони дотримуються своїх думок і доказів, будять сумніви, зваживши, висувають заперечення, обговорюють і роз’яснюють неясні сторони своїх учень – і роблять це разом, у повній злагоді. Навіть кілька мавп також беруть участь у цих обговореннях та активно демонструють один з ритуалів, в той час, як декілька побожних папуг, що майстерно опанували буддійські Шак’я-шастри, викладають присутнім буддійський канон, а кілька самок папуг, які знайшли спокій у виконанні обов’язків життя монахів, читали лекції з права, а сови, що прослухали багато повчань, розповідали про різні народження Будди, і навіть декілька тигрів, не поспішаючи, чекали, коли настане час для споживання м’яса, перебуваючи під впливом учення Будди, а біля місця, де знаходився сам святий самітник, сиділи молоді леви, і цим підкреслювали його велич, бо здавалося, що він сидить на справжньому лев’ячому троні.

СЮАНЬ ЦЗАН (СЮАНЬ ЧЖУАН)

СІ ЮЙ ЦЗІ (ЗАПИСКИ ПРО КРАЇНИ ЗАХОДУ) РОЗТАШУВАННЯ І КЛІМАТ

...В окружності вона (Індія) має приблизно 90 тисяч лі6. З трьох боків її омиває велике море, на півночі до неї прилягають

1Локаятики – послідовники реалістичного напряму індійської філософи.

2Канада – легендарний засновник філософської школи вайшешика.

3Представники філософської школи ньяя.

4Пурани – священні тексти індусів, що мають міфологічний, космологічний та історико-генеалогічний зміст.

5Панчаратри – послідовники одного з напрямів вішнуїзму.

6Лі - традиційна китайська одиниця виміру відстані. Приблизно дорівнює 0,5 км.

294

Снігові гори. Північна частина широка, а південна – вузька. Її обрис нагадує половину місяця. Вся територія розподілена майже на 70 країн. У всі нори року тут дуже спекотно, земля добре обводнюється й волога. На півночі майже безперервно тягнуться гори та пагорби, ґрунт сухий і солоний. На сході розташовані долини й ділянки, які дуже добре зрошуються та обробляються, плідні й родючі. Південна частина вкрита лісами і трав’яною рослинністю. Західні частини – кам’янисті й неродючі...

Міста й села мають ворота. Мури в них широкі та високі. їхні вулиці й провулки заплутані, а шляхи звивисті. Головні вулиці брудні. Торговельні лавки на цих вулицях стоять з обох боків і мають відповідні знаки. М’ясники, рибалки, танцюристи, двірники й подібні до них люди живуть поза містом. На вулицях ці люди повинні триматися лівої сторони, доки не дійдуть до своєї домівки. їхні житла оточені невисокими стінами й утворюють передмістя.

Оскільки земля тут переважно волога й глиняста, міські мури здебільшого будують з цегли та черепиці. Вежі на мурах споруджують з дерева чи з бамбука. Будинки мають дерев’яні балкони й тераси. Стіни домів обмазані глиною чи вапном і мають черепичні покрівлі Є також будівлі, схожі на китайські, тобто вкриті очеретом, сухими гілками дерев, черепицею чи тесом. Стіни обмазують глиною або вапном, змішаними для (релігійної) чистоти з коров’ячим кізяком1.

В особливі періоди року вони розкидають квіти. Ось такі деякі із звичок, що їх відзначають.

Сангхарами2 збудовані з великим мистецтвом. Триповерхові вежі здіймаються над кожним із чотирьох кутів. Балки та виступаючі частини майстерно вкриті різьбою різних видів. Двері, вікна, низькі стіни щедро розфарбовані, келії ченців прикрашені всередині та мають скромний вигляд зовні. В самому центрі будівлі знаходиться зала, висока та простора. Інші приміщення, розташовані ярусами і з невеличкими вежами – різні за висотою та формою без дотримання якихось встановлених

1 Корову індуси вважають священною твариною, а тому ореол священності поширюється й на все те, що дає корова.

2 Сангхарама – буддійський храм, молитовня.

295

правил. Двері відчиняються на схід. Царський трон також повернутий до сходу.

ОПИС ЗВИЧАЇВ І ОДЯГУ

Коли індійці сидять чи відпочивають, вони використовують циновки. Члени царської родини, знатні особи та чиновники користуються циновками, прикрашеними різноманітними малюнками, проте однаковими за розміром. Трон государя широкий, високий, багато прикрашений коштовним камінням і називається лев’ячим троном Трон вкритий тонкою тканиною. Лава для ніг государя прикрашена самоцвітами...

Одяг індійці не кроять і не шиють. Вони дуже полюбляють білі тканини й менше цінують кольорові чи прикрашені малюнком... Свій одяг індійці виробляють з кау-шейї та з бавовни. Каушейю виробляє дикий шовковий черв’як. В них є одяг із кшауми, тобто особливого різновиду конопель. Одяг виробляють також з так званої камбали, витканої з тонкої козячої шерсті, та з карали, яку виробляють з тонкої шерсті диких тварин. Тканину, котру називають карала, виткати нелегко, і тому її дуже цінують та вважають високосортною...

На півночі Індїї, де повітря прохолодне, носять короткий обгортаючий одяг, як у народу ху1. Одяг та прикраси, які носять невіруючі2, дуже різноманітні. Одні носять пір’я павича, інші використовують як прикраси намисто із черепів, деякі взагалі не мають одягу й ходять голими, поодинокі носять одяг з листя й кори. Одні вищипують собі волосся та збривають вуса, в інших – рясні бороди, а волосся на маківці заплетене в косу. Костюми в них досить різноманітні, а колір їхній – чи то червоний, чи то білий – не є незмінним.

Шрамани3 мають тільки три види одягу – санкакшика, нівасана й ще один, який нагадує балахон без рукавів. Фасон у них різний і залежить від школи. Дехто має широку чи вузьку кайму, інші – маленький чи великий край одягу. Санкакшика

1Народ ху – один із дрібних етносів Південного Китаю.

2Тобто не буддисти.

3Шрамани (мандрівники, бродяги) – адепти аскетичних шкіл у системі традиційних, релігій Індії, до яких відносять і буддизм.

296

закриває ліве плече та обидва підпахівника; її носять так, що вона залишає відкритим лівий бік і закриває правий. Закінчується вона нижче талії. Нівасана не має ані пояса, ані китиць. Коли її одягають, то призбирують і носять навколо стегон, підв’язавши шнуром. Школи (релігійні) різняться кольором такого одягу, носять і жовтий, і червоний.

Кшатрії та брахмани1 дуже охайні, живуть скромно, дотримуючись у всьому покірності. Цар та головні міністри носять особливий одяг і прикраси. Своє волосся вони оздоблюють квітами, головні убори орнаментовані коштовним камінням. Вони прикрашають себе також браслетами і намистом.

Є тут багаті купці, які торгують виключно золотими прикрасами й тому подібними речами.

Здебільшого індійці ходять босоніж, дехто взуває сандалії. Вони фарбують зуби червоним та чорним, зав’язують волосся і протикають вуха, прикрашають носи. У них великі очі. Такий їхній зовнішній вигляд.

Вони дуже скрупульозні в дотриманні чистоти й у цьому не допускають недбалості. Перед їжею вони здійснюють омивання, ніколи не вживатимуть в їжу те, що залишилося раніше. Вони не зневажають посудом. Дерев’яний і глиняний посуд після вживання розбивають, посуд, зроблений із золота, срібла, міді та заліза після кожної їди повинен бути витертим і вичищеним. Після їди вони чистять зуби вербовою паличкою, миють руки й полощуть рот...

РОЗПОВІДЬ ПРО ПИСЕМНІСТЬ

Літери в індійців розташовані у порядку, встановленому Брахмадевою2, і збереглися у своїй першопочатковій формі до теперішніх часів. Це письмо, поширившись у Індії, дало різноманітні варіанти відповідно до місцевих особливостей.

У кожній області свої чиновники, які записують події, що відбулися. Докладні записи такого типу називають нілапіта. У

1У системі традиційного індійського суспільства кшатрії являли собою спадковий стан військових, брахмани – жерців.

2Брахмадева (Брахма) – верховне божество індуїстської міфології, творець Всесвіту.

297

них реєструють хороші й погані події, щасливі й нещасливі

випадки...

ПРО КАСТИ

Усі родини в Індії розподілені за чотирма розрядами1. До першого належать брахмани. Це люди чистої поведінки, суворо дотримуються приписів релігії, ведуть моральне життя, керуючись найсуворішими принципами. До другого розряду належать кшатрії. Упродовж багатьох століть вони входили до правлячої верхівки. Кшатрії дбають про доброчесність і про милосердя. Людей третього розряду йменують вайш’ями. Вони займаються торгівлею й шукають прибутків як у своїй власній країні, так і за її межами. Людей, що належать до четвертого розряду, називають шудрами. Це прошарок землеробів. Шудри займаються обробкою землі. Місце кожної людини в цих чотирьох розрядах визначається мірою її чистоти й нечистоти. Беручи шлюб, людина стає вище чи нижче залежно від нових родичів. Індійці не допускають безладного змішування через шлюби між родичами. Жінка, що вже була заміжньою, ніколи більше не може мати іншого чоловіка. Втім, окрім названих розрядів, є багато інших груп2, в яких шлюби також дозволені за родом занять. Розповісти про всі ці групи з подробицями досить важко...

ПРО ЦАРСЬКУ РОДИНУ ТА ПРО ВІЙСЬКО

Право наслідування престолу належить тільки кшатріям. Іноді вони приходять до влади шляхом узурпації та кровопролиття. Кшатрії становлять цілком окрему касту й користуються шаною.

Головних вояків у цій країні обирають із найхоробріших людей. Оскільки професія батьків успадковується синами, останні швидко опановують військове мистецтво. Ці вояки живуть гарнізоном навколо царського палацу й під час походу йдуть в авангарді. В Індії існують чотири роди військ: піхота,

1 Йдеться про варни (санскр. варна – колір) – спадкові соціальні стани традиційного індійського суспільства.

2 Мова йде про касти (джаті) – спадкові страти традиційного індійського суспільства, система диференціації яких ґрунтувалася, насамперед, на відмінностях в їхній професійній діяльності.

298

кавалерія, колісниці, слони. Слонів укривають міцним панцером, а до хоботів прив’язують гострі леза. Воєначальник керує битвою, стоячи на колісниці. Навколо нього, праворуч і ліворуч, стоять помічники воєначальника, які правлять чотирма кіньми, котрих впрягають у колісницю.

Кінноту ставлять попереду, щоб вона відбивала атаки. У разі поразки за допомогою вершників передають накази. Піхота шляхом швидких переходів забезпечує оборону. Цих людей відбирають за хоробрість і силу. Вони мають довгі піки та великі щити. Іноді в них трапляються мечі або шаблі. Ці вояки жваво рвуться вперед. Зброя в них дуже гостра. До цього озброєння належать: піки, щити, луки, стріли, мечі, шаблі, сокири, списи, алебарди, довгі дротики й різноманітні пращі. Усією цією зброєю індійці користуються вже впродовж багатьох століть.

ПРО СУД

Прості люди в Індії, хоча й легковажні, проте чесні й заслуговують на повагу. У грошових справах індійці некорисливі, а коли творять правосуддя – уважні до людей. Вони бояться відплати в майбутніх народженнях душі та байдужі до земних справ. Індійці не допускають обману чи зради і якщо дають клятву чи обіцянку, її дотримуються. У справах управління в них панує дивовижна чесність, а в поведінці – м’якість і люб’язність. Карних злочинців–та бунтівників в Індії мало, і вони лише іноді спричиняють неспокій. Якщо трапляється порушення закону чи замах на владу государя, справу ретельно розслідують і винного у злочині ув’язнюють. Тілесних покарань при цьому не застосовують, але людину перестають вважати існуючою й не дбають про те, чи помре вона, чи житиме. Якщо ж чиниться злочин проти власності чи справедливості, або якщо людина винна в невірності чи непошані до батьків, за це відрізають ніс чи вуха або відрубують руки чи ноги, виганяють з країни чи відсилають до безводної пустелі. За інші провини, окрім означених вище, накладають невелике грошове стягнення, і це звільняє від іншого покарання... Якщо звинувачений уперто заперечує свою провину або, незважаючи а наявність провини, намагається виправдати себе, тоді для виявлення істини й

299

винесення вироку застосовують чотири види ордалій (випробувань): водою, вогнем, зважуванням, отрутою.

Під час випробовування водою звинуваченого садять до лантуха, з’єднаного з кам’яною посудиною, і кидають до глибокої водойми. Потім судять про його провину чи невинність таким чином: якщо людина тоне, а каміння плаває, то вона винна; якщо ж людина пливе, а тоне камінь, то вона невинна.

Інше випробовування – вогнем. Вони розжарюють залізну дошку і примушують звинуваченого на неї сісти, а потім ставлять на неї ногами і прикладають до його долоней, більше того – змушують прикласти до дошки язика. Якщо внаслідок випробовування в людини не залишається слідів, то вона визнається невинною, якщо сліди є – провина вважається доведеною. У разі, коли людина слабка й боїться випробовування, вони беруть бутон якоїсь квітки й підносять до вогню: якщо він розкриється – звинувачений невинний, якщо квітка обгорить – винний.

Випробовування зважуванням таке: людину й камінь кладуть на зрівноважені ваги. Потім судять за легкістю та важкістю: якщо звинувачений невинний, людина переважує камінь, який піднімається; коли винний, людина піднімається, а камінь опускається.

Отрутою випробовують таким чином: беруть барана й на правому стегні його роблять надріз. Потім різні отрути змішують із частиною їжі звинуваченого. Усе це вкладають до розтину, зробленого в нозі тварини. Якщо людина винна, отрута діятиме і тварина сконає. Якщо ні – отрута не подіє і тварина не постраждає.

Такими чотирма способами суд перетинає шлях злочину.

ПРО ЦИВІЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ, ПОДАТКИ ТА ФОРМИ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ

Оскільки державне управління в Індії засноване на великодушних принципах, то адміністративна влада там проста. Родини не підлягають реєстрації, а жителів не силують виконувати примусову роботу.

300

Особисті володіння царя розподілені на чотири основні частини. Перша з них призначена для державних потреб і для жертвопринесень; друга йде на утримання міністрів і найвищих державних чиновників; третя – для нагородження людей, що мають великі здібності; четверта – для благодійності на користь релігійних установ, за допомогою яких обробляють поле людських заслуг.

Податки, що збирають з населення, легкі, а особисте служіння, що вимагається від людей, – помірне. Кожен спокійно володіє своїм мирським майном, і всі обробляють землю задля власного прохарчування. Ті люди, які обробляють землю в царських володіннях, сплачують у вигляді данини одну шосту врожаю.

Купці, що займаються торгівлею, вільно пересуваються у своїх справах. Переправи через річки та прохід через застави відкриті для всіх, хто сплатить невелике мито. Коли будують громадські споруди, в разі потреби змушують працювати за примусом, але таку працю оплачують. Платню видають відповідно до виконаної роботи.

Вояки або охороняють кордони, або вирушають у похід, коли треба покарати непокірних. Уночі вони охороняють царський палац. Вояків набирають згідно з потребою в них. Їм призначають певну плату й тих, хто наймається, заносять до списків прилюдно.

Губернатори, міністри, судді та інші чиновники – усі мають свою землю, яку виділяють їм для особистого утримання.

ПРО ТОРГІВЛЮ

В Індії є золото, срібло, мідь, нефрит, перли. Крім того, в Індії багато рідкісних самоцвітів, різноманітного коштовного каміння, яке збирають на морських островах. Усе це багатство індійці міняють на інші речі. Справді, мешканці Індії завжди ведуть натуральний обмін, оскільки в них немає ані золотих, ані срібних монет, ані черепашок-перлинниць, ані дрібних перлин.

Це царство охоплює майже 4 тисячі лі в окружності. Столиця на заході межує з рікою Ганг. Столиця має близько 20 лі довжини та 4 – 5 лі завширшки. Місто оточене сухим ровом, міцними й