PRAKTIKUM_Ch_1_NOVIJ_2014
.pdf411
безперешкодно попадає в рай, а раєм він називав м’ясну їжу, напої і злягання з жінками; там, мовляв, течуть ріки вина, меду й молока, краса жінок незрівнянна, тут незнана, а інша; що злягання довготривале, а насолода постійна, і про дещо інше правив балачки, сповнене розпусти й дурощів, як і про те, щоб співчувати іншим і допомагати скривдженим.
(Константин Багрянородный. Об управлении империей. –
М.: Наука, 1991).
412
ТЕМА 12 СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КИТАЮ
ЗА ДИНАСТІЇ СУН План
1.Особливості господарського, соціального і політичного розвитку Китаю за династії Сун.
2.Урядові реформи в аграрному секторі.
3.Становище селян, боротьба проти податкового тиску і захоплення земель.
4.Розвиток міст і торгівля.
5.Порівняльна характеристика міст Кайфин і Гуанчжоу.
6.Асортимент товарів і напрями торгівлі.
7.Порядок здійснення торгівлі в китайських містах.
8.Розвиток міст і ремесла.
9.Головні види ремесел і регіональна спеціалізація.
10.Організація ремісничого виробництва.
11.Урядові заходи у сфері ремесел.
Джерела
1.Аграрная политика китайского правительства в X – XII вв. // Хрестоматия по истории средних веков: В 3 т. / Под ред. акад. С.Д. Сказкина. – М.: Наука, 1963. – Т. 2: X – XV века. – С.
18-25.
2.Города, ремесло и торговля в XI – XII вв. // Хрестоматия по истории средних веков: В 3 т. / Под ред. акад. С.Д. Сказкина.
М., 1963. Т. 2: X – XV века. С. 26-29, 34-35.
Література
1.Алимов И.А., Ермаков М.Е., Мартынов А.С. Срединное государство. Введение в традиционную культуру Китая. – М.,
1998.
2.Васильев Л.С. История Востока: В 2 т. М., 1993. (или любое другое издание). – Т. 1.
3.История Востока: В 6 т. Т. 2. Восток в средние века / Отв. ред. Л.Б. Алаев, К.З. Ашрафян. – М., 1995.
4.История Китая / Под ред. А.В. Меликсетова. – М., 2002.
5.История Китая. – М., 2004.
6.Китай: государство и общество. – М., 1977.
413
7.Китай: Земля небесного дракона / Пер. с англ. Под общ. ред. Э.Л. Шонесси. – М., 2001.
8.Коновалова И.Г. Средневековый Восток. Учебное пособие. –
М., 2007.
9.Ломбар Д. Императорский Китай. – М., 2004.
10.Малявин В.В. Китайская цивилизация. – М., 2001.
11.Самбурова Е.Н., Медведева А.А. Китай. – М., 1991.
12. Фицджералд Ч.П. История Китая / Пер. с англ. Л.А. Калашниковой. – М., 2005.
Методичні рекомендації
Китай періоду династії Сун досяг значних успіхів у різних сферах життя. У цей час китайці зробили цілу низку відкриттів, які вивели китайську цивілізацію на провідне місце не тільки на Сході, але й в усьому світі. Інтенсивний розвиток культури, науки і мистецтва в Китаї мав міцний фундамент – продуктивне сільське господарство, ремесла, торгівля, досконала фінансова система і ефективна система адміністративного управління.
Головним завданням даного семінарського заняття є аналіз економічного розвитку Китаю в епоху династії Сун. У розпорядженні студентів – фрагменти важливих історичних джерел, які містять різнобічну господарську інформацію. Зокрема, уважно вивчаючи фрагмент книги «Сун ши», студенти повинні встановити, якими були форми землеволодіння на селі, скільки і які види податків сплачували селяни, наскільки ефективним було адміністративно-бюрократичне регулювання сільського господарства. Потрібно з’ясувати, чому селяни покидали свої наділи і які заходи застосовувала імперська адміністрація, щоб зупинити цей процес.
Для того, щоб встановити головні товарні групи, які представляли внутрішню торгівлю сунського Китаю, студентам потрібно проаналізувати фрагменти описів міст Кайфина і Гуанчжоу. Слід виявити порядок і інтенсивність торгових операцій. Доречним буде встановити ієрархію торговців, тобто, якими товарами торгувати було престижно і вигідно, а також які були організації китайських купців.
Китай завжди славився своїми ремеслами. Шовк став унікальним товаром, який приносив країні великі прибутки.
414
Уважно досліджуючи фрагменти джерел, студенти повинні визначити особливості державного і приватного виробництва шовку. Для китайської економіки важливим було також виробництво фарфору. Варто з’ясувати, якою була організація цього виробництва. Китайська держава стежила за видобутком корисних копалин. Тому студентом потрібно проаналізувати фрагмент імператорського указу, яким регламентується видобуток і використання руд металів і визначені покарання за порушення встановлених правил. Важливо також визначити, чим була зумовлена строгість імперських настанов в цій галузі виробництва.
СУН ШИ Фрагменти
Заходи уряду в галузі сільськогосподарських робіт
Було ухвалено імператорський указ ... веліли повсюдно оповістити населення, що з тих, хто збільшить посадки тутових і фінікових дерев або підніме цілинні землі, будуть стягувати податки в колишньому розмірі ... В областях, де не можна висівати деякі види землеробських культур з причин непридатності кліматичних умов, ґрунту і посівних площ, не слід стягувати [визначені з цих культур] податки. У врожайний рік народ повинен заповнювати зерном державні комори і економно витрачати його, щоб мати запаси на випадок непередбаченого нещастя. Людей, які вирубують шовковичні і фінікові дерева на паливо, карати. Якщо хто обдере кору з тутових дерев, збираючись для цього по троє і більше, то ватажка стратити, а інших висилати за 3 тис. лі; якщо ж їх менше трьох осіб, то ватажкові кару замінювати каторгою, а підручного саджати у в’язницю на 3 роки.
У роки правління Тайпінсінго (976 – 983) при Тайцзуні населенню на околицях обох столиць було дозволено спільно пропонувати одну людину, досвідчену в визначенні якості землі і яка осягнула мистецтво вирощування дерев і злаків, на посаду повітового нунші1. Він був зобов’язаний перевіряти родючість полів, а також виявляти найбільш підходящі для посіву види
1 Нунші – старший чиновник у справах сільського господарства.
415
злаків. У деяких сім’ях було насіння, в деяких дворах були тільки тяглі чоловіки, а деякі люди мали робочу худобу, і вони об’єднувалися. Волосні старости і старшини скликали всіх інших чоловіків1 і розподіляли серед них вільні поля, заохочуючи посадку ними рису. А коли урожай дозрівав, спільно з ними отримували прибуток. Нунші звільнялися від податків та
трудової повинності. Про тих з народу, хто пив спиртні напої, грав в азартні ігри та лінувався на сільськогосподарських роботах, нунші після ретельної перевірки повідомляв обласній та повітовій владі з проханням їх покарати, щоб запобігти бродяжництву та ледарству. Розорані цілинні землі ставали вічною власністю. Скарбниця не стягувала з них податків. Пізніше від цієї клопітної системи2 відмовилися.
|
Облік оброблюваної землі |
Імператор Тайцзун |
... Згідно з «Куайцзилу»3, написаним Дін |
династія Сун |
Веєм за правління Цзінде (1004 – 1007), |
|
налічувалося більше 1860 тис. цін землі4. При |
підрахунку, враховуючи, що в тому році було понад 7220 тис. дворів, виходить, що на кожні 4 двори припадало орне поле в 1 цін. Звідси можна зробити висновок, що в Піднебесній було багато прихованих від обліку полів. Крім того, в провінціях Сичуань і Гуанань землі не вистачає для наділення дворів.
В історичних записах часу правління Тяньшен (1023 – 1031) йдеться, що якщо виходити із загального числа 5 видів податків, то наприкінці правління Кайбао (968 – 975) було 2952320 цін і 60 му5 оброблюваних полів; на 2-му році правління Чжідао (966)
1Тобто, тих, що не об’єдналися з іншими для спільної роботи.
2Маються на увазі заходи, запроваджені в роки правління Тайпінсінго.
3Куайцзилу – статистичні таблиці.
41 цін дорівнює 6,144 га.
51 му дорівнює 1/16 га.
416
було 3125251 цін і 25 му; на 5-му році правління Тяньсі (1021) було 5247584 цін і 32 му [оброблюваної землі]. Але тоді кількість [оброблюваної землі] виходить за правління Кайбао вдвічі більшою, ніж у правління Цзінде. Це свідчить, що записане [Дін Веєм у «Куайцзилу»] не відповідає істині.
У роки правління Хуан’ю (1049 – 1053) і Чжіпін (1064 – 1067) складалися нові статистичні таблиці. У роки Хуан’ю було більш 2280 тис. цін оброблюваних полів, в роки Чжіпін – більше 4400 тис. цін. Не минуло й 20 років, а кількість оброблюваних полів збільшилася вдвічі. Якщо взяти і порівняти всю оброблювану землю в роки правління Чжіпін, то вона не досягне тієї кількості, яка було в роки правління Тяньсі. Але укладачі записів часів Чжіпін при визначенні кількості земельних площ виходили виключно з підрахунку податків, а на кожні 10 осіб 7 не платять податків. В цілому ж при підрахунку в Піднебесній було понад 30 млн. цін оброблюваних полів.
Розорювання цілини
[У 994 р.] ... дозволили населенню просити в оренду на вічне користування землі в усіх областях і повітах. Протягом трьох-п’яти років з цієї землі податків не стягували, а після закінчення трьох років вносилась ½ [встановленого податку]. Чиновників, які заохочували розорювання цілини народом, вносили в списки на предмет отримання нагороди.
Імператорським указом пропонувалося радитися про нагородження тих волосних старост і старшин (чжанлі і лінцзо) з усіх областей, які зможуть залучити народ до лагодження раніше занедбаних дамб, водоймищ і каналів, а також за допомогою оранки цілини і занедбаних полів збільшать надходження податків до 20 тис.1 і вище.
... Через багато часу населення в Піднебесній ще зросло, розорані цілинні поля ще більш розширилися. Тільки в повітах Тан і Ден2, що в Цзінсілу3, було ще багато порожніх земель, 8/10 або 9/10 яких були запущені. Деякі просили імператора заселити
1Одиниця виміру не вказана. Ймовірно, йдеться про дань, який дорівнює 103 л.
2Тан – повіт у провінції Хебей; Ден – повіт у провінції Хенань.
3Цзінсілу – область на захід від столиці.
417
ці землі переселенцями, інші пропонували заснувати там військові поселення ...1
... У 10-у місяці 3-го року Шаосін (1133) вербували людей для розробки на умовах оренди порожніх земель на схід і на захід по річці Янцзи. Орендна плата ділилася на три категорії: з 1 му кращої землі бралося 1 доу і 5 шен2 рису, з 1 му землі середньої якості – 1 доу рису і з 1 му гіршї землі – 7 шен рису.
... На 4-му році правління Ціньдао (1168 р.) начальник області Ечжоу Лі Чжуан подав доповідь: «Хоча область лежить на південь від Янцзи, але покинутих полів там дуже багато. Тих, хто бере в оренду і обробляє цілину, незабаром же оподатковують. [Збирачі] обмірюють поля і вимагають [сплати податків]. Люди не можуть винести таких утисків і незабаром же втікають. Нині маємо намір закликати народ братися за цю справу на умовах скасування податків протягом трьох років. Після закінчення трьох років землі переходять у вічне користування».
Становище селян
Часи бувають стародавні і нинішні; правління бувають такими, що [йдуть] до піднесення, або хиляться до занепаду. Кількість багатств, народжуваних небом і землею, обмежена. Витрати ж держави за різними статтями безмежні. Одним словом, тих, хто виробляє багатство, багато, а тих, хто споживає його, мало; ті, хто створює багатство, напружено [трудяться], а ті, хто витрачає його, [живуть] привільно. І не буває по-іншому. Кілька років поспіль посіви не давали сходів. Багаті, володіючи надлишками, давали позики бідним під подвійні відсотки. Як тільки траплявся невеликий урожай, багаті вимагали негайного повернення боргів. Через це гроші [дворів] були вичерпані ще до того, як були сплачені податки. Тоді було наказано уповноважити волосних старост і старшин у всіх областях і повітах розслідувати становище. [Після розслідування було вирішено:] на зерно і гроші, отримані будь-ким в борг, відсотки не повинні
1Військові поселення зазвичай влаштовувалися в прикордонних районах. Переселенці отримували земельні наділи, але поряд з цим мусили нести й військові обов’язки.
2Доу і шен – міри об’єму сипучих і рідких тіл, які відповідно дорівнюють 10,35 л і 1,03 л.
418
перевищувати [взяту суму] більш, ніж у 2 рази. До сплати [державного] податку не дозволялося повертати приватні борги, а порушників цього правила карали.
... Сима Гуан говорив: «З чотирьох категорій народу лише селянам живеться дуже важко. Холодно, а вони орють; спекотно, а вони зайняті прополюванням. Дощі вимочують їх тіла, бруд обліплює їх ноги. Цілий день вони трудяться і відпочивають лише з появою зірок. Жінки розводять шовковичні кокони і коноплю, сукають нитку за ниткою і прядуть вершок за вершком пряжу. Праця їх дуже виснажлива. І крім того, ще трапляються лиха від повеней, засух, заморозків і сарани. Якщо ж, по щастю, трапляється урожай, то і скарбниця, і приватні позикодавці навперебій вимагають своєї частки. Зерно, ще не вивезене з току, і шовк, ще не знятий з ткацьких верстатів, вже не належать селянам. У їжу йде полова і відходи рису, та й того не вистачає, одягаються вони в грубий одяг, але не можуть повністю прикрити тіла. Безперервно з покоління в покоління трудяться селяни на полях і не знають, які інші заняття можна вибрати в житті. При тому ще сановники, що збирають земельний податок та орендну плату, сотнями способів вимагають незаконні побори, щоб вислужитися і отримати нагороди.
Податковий гніт і втеча селян з землі
На початку правління Дуаньгун (988 – 989) імператор особисто орав належне йому поле, щоб заохотити сільськогосподарські роботи. Проте народ у столичній окрузі знемагав під тягарем податків. Коли молодші брати ставали дорослими, то виділялися з сім’ї. З їх полів стягувалися податки як з цілої родини, тому вони кидали свої ділянки і втікали. Податок з повітів щорічно зменшувався у зв’язку із збільшенням кількості покинутих полів. Втікачі ховалися в чужих будинках і батрачили під вигаданими іменами.
Доу Пін був призначений керуючим у Кайфинську область на посаді силуші1 і контролював земельний податок у всіх повітах столичної округи. Він вдавався до особливо жорстоких заходів, щоб вибити побільше податків. Він збирав збіглий люд, а
1 Силуші – управляючий протокольним відділом.
419
також розшукував у сусідніх будинках по всьому селу тих втікачів, яких сім’ї далеких родичів часто включали в списки [жителів своїх дворів]. Це доставляло дуже багато клопоту і занепокоєння, тому через кілька місяців заходи, запропоновані Доу Піном, скасували.
На 2-му році правління Чжідао (996 р.) ...1 Чень Цінь подав імператору доповідь: «... Нині в оточуючих столицю двадцяти трьох областях протяжністю в багато тисяч лі2 піднята цілина становить лише 2-3 десяті частки. З кожних 10 платників податків 5-6 [людей] не платять податків. Крім того, є люди, які сховалися в довколишніх селах, але вважаються збіглими. Люди кидають заняття сільським господарством і стають волоцюгами і неробами. Сума податконадходжень зменшується з кожним роком. Не вистачає коштів на державні витрати. Указами імператора народу неодноразово дозволялося повернутися до колишніх занять із звільненням від земельного податку та податі виробами ремесла на ряд років. Однак волосні і повітові влади не залишають у спокої, тих, що повернулися. Кожен голова двору, який повернувся до колишніх занять, повинен доповісти про причини [своєї втечі]. Якщо вранці він зорав клаптик землі, то ввечері за ним записували різні повинності. Відразу ж приходили сільські старости з докорами і питаннями. Хоча постійний земельний податок був милостиво скасований, практично це не рятує від [величезних] непрямих поборів. Населення бродяжить і переселяється з місця на місце в першу чергу через поневіряння і потреби або ж щоб уникнути сплати приватних боргів і втекти від державних податків. Волосна і сільська влада конфіскує майно тих, що втекли і сховалися, а їхні будинки, домашнє начиння, тутові, фінікові та інші дерева оцінюються, і [з цієї суми] або вносяться податки волосним чиновникам, або повертають борг позикодавцеві. Втікачі позбавляються засобів до існування, і при поверненні їм ніде зупинитися. Тому люди бродяжать і відмовляються повернутися до землеробства ... »
... На початку правління Тяньшен (1023 – 1031) імператорським указом дозволялося людям обробляти без сплати
1Пропущений чин.
2Лі дорівнює 576 м.
420
податків протягом трьох років землю тих, хто перебував у бігах більше 10 років, а через три роки з них стягували половину колишнього податку. Потім був виданий ще один імператорський указ, щоб подібним же чином стягували податки з тих, хто самостійно повернувся до свого господарства. Незабаром знову було оголошено, що ті з людей-втікачів, хто в стоденний термін повернеться до свого господарства, будуть протягом п’яти років звільнені від податків і трудових повинностей, а потім колишні податки будуть зменшені на 8/10. Землю втікачів, які не повернулися в зазначений термін, дозволялося передавати для обробки іншим людям. У той час накази про прощення завжди стосувалися тих, хто перебував у бігах або тих, хто вербувався для оранки цілини. У міру того як змінювалися правління, податковий гніт викликав занепокоєння в народі. Не велося постійної перевірки, і не була точно встановлена кількість орних земель ... А в податкових списках значилося ще 480 тис. цін землі, які на ділі були занедбані.
...Якщо хто повертався до свого господарства, на покинуте ним поле, то за нього мали поручитися. І за тих, хто ухилявся від сплати податків, податок вносили поручителі ...
...Керуючий областю Пінцзян1 Чжан І доповідав, що найбільші страждання народу приносить передчасний збір податків. Податки та трудові повинності розподілені нерівномірно. Сильні роди і знатні двори, що мають неозорі землі в сотні і тисячі му, в більшості випадків не платять податків зі своїх полів. Бідні двори через це розоряються.
...На 12-му році правління Шаосін (1141 р.) ...2 Лі Чжуаннянь доповідав, що межі, прокладені несправедливо, викликають десять зол. Ще [він] доповідав, що перші щорічні податкові надходження з [області] Пінцзян становили більше 17 тис. ху3 зерна. Нині ж, хоча за податним списками з населення покладено отримувати 30 тис. ху, але насправді надходить лише 20 тис. [ху зерна]. При перевірці виявилося приховування розмірів землі.
На 19-му році правління Шаосін (1148 р.) імператорським указом наказувалося раніше зміщеному з посади Чжен Ке
1Місто в провінції Хунан.
2Пропущений чин.
3Ху – міра об’єму сипучих тіл, що становила приблизно 52 л.