PRAKTIKUM_Ch_1_NOVIJ_2014

421

проводити в Сичуані заходи щодо впорядкування меж. Чжен Ке діяв дуже суворо. Всім обласним та повітовим властям було поставлено в обов’язок стежити, щоб не було земель, які не вносять податків, серед так званих шенчжуан-тянь1, хоча б ці землі і були під городами, садами і тутовими деревами. А з полів простолюдинів в Цюн, що в Шу (Сичуань), брали в якості податків до половини врожаю.

... На 29-му році правління Шаосін (1158 р.) начальник області Танчжоу2 Вей Лян-Чен доповідав: «У даній області люди, що повертаються до свого господарства, обробляють вже оброблювані раніше поля, а видають їх за цілину і не вносять податків. Нині слід встановити для них термін сплати податків. Починаючи з майбутнього року слід дозволити людям доносити про тих, у кого кількість землі за списками не відповідає дійсності, і донощиків нагороджувати землею». Відомство податків вирішило: тих, хто не сплатить податків в стоденний термін, судити як порушників, що ухиляються від сплати податків. Імператорським указом це було дозволено.

Загарбання земель приватними особами та монастирями

Потім настав довгий період мирного часу3. Сильні чиновники і багаті сім’ї не знали обмежень у захопленні землі. Захоплення землі за допомогою різних махінацій зробився звичним, і найсуворіші заборони не могли його зупинити.

Коли помер Чженьцзун (998 – 1022), то через палацових євнухів ченці з храму Юйцюаньшань були обдаровані золотом. Храм закупив землю, і говорили, що це зроблено для забезпечення щастя покійного імператора. Надалі подібне, як правило, не практикувалося. [Однак] згодом храми і монастирі стали потроху розширювати закупівлю землі.

У 2-й рік правління Міндаєв (1033) ...4 Дуань Шао-лянь доповідав, що в цей рік у [район] Ляньшуйцзунь5 прибули євнухи

1Шенчжуан-тянь – приватновласницькі маєтки.

2Танчжоу – область біля міста Чанша, провінція Хунань.

3Мається на увазі мирний перепочинок, який отримала імперія Сун після підписання договорів 1042 р. і 1044 р., які зобов’язували Китай сплачувати своїм противникам щорічну данину.

4Пропущено чин.

5Ляньшуйцзунь – район у провінції Цзянсу.

422

і, посилаючись на указ імператора, скуповували землі у населення для передачі ченцям монастиря, що порушує старі порядки. Імператорським указом землі поверталися населенню, а сплачені за них гроші надходили в казну.

Кайфин – торгово-ремісничий центр в ХІІ ст. Мен Юань-лао.

Дунцзін менхуалу (1147 р.)1

Розділ 2. На схід від Наньменьдацзе2 розташована крамниця сім’ї Тан, яка торгує золотими і срібними виробами, лавка

розташований імбирний хан5. Якщо йти на північ від вулиці Гаотоуцзе, повз хана, який торгує пряжею, до

вулиці Дунхуаменьцзе ... там всюди циновки, [служать дверима] лавок, і це найжвавіше місце ... У південній частині вулиці Фаньлоуцзе ... зосереджені всі крамниці, що торгують перлами, шовком і пахощами. Підеш до півдня в провулок ... є місце для торгівлі золотими і срібними виробами і кольоровими шовками. Будинки там величні і красиві з широкими воротами і просторими входами ... При кожній торговій угоді виручають

1Мен Юань-лао – псевдонім сунського чиновника (ім’я його невідоме), який служив у Кайфині при сунському імператорі Хунцзуні (1102 – 1125). Саме цей період і охоплює його книга «Дунцзін менхуалу» («Записи про яскраві сни у Східній столиці»), яка була написана в 1147 р. і містила доволі детальний опис сунської столиці Кайфина.

2Назва вулиці в Кайфині («Велика вулиця південних воріт»).

3Веньчжоу – місто в провінції Фуцзянь на морському убережжі.

4Баоцзи – пиріжки з начинкою з м’яса або овочів, приготовлені на пару – китайське національне блюдо.

5Хан – торгово-реміснича організація.

423

тисячі і десятки тисяч1. Так що люди, які бачать чи чують про це, дивуються.

Внизу біля будівлі Паньлоуцзюдянь щодня в 5-у варту2 збирається ринок ... і всі майстри йдуть туди купувати і продавати матеріали і спеції.

... Підеш на схід – там вулиця Нюханцзе, а на ній лікарська лавка сім’ї Ся Ма-лю, винна крамниця Кань Ню-лоу, а далі знову розважальні будинку до самого кінця нового міста.

Розділ 3. Якщо йти на північ від вулиці Маханцзе за ворота Цзюфинцю, то побачиш на вулиці Аомяосецзе вацзи3 під назвою Чжоубей. Обабіч вулиці Сінфинцюменьдацзе розташовані лавки простолюдинів ...

Якщо пройти за ворота 10 чі, там всюди безліч кварталів, провулків і дворів, вони тягнуться вздовж і поперек і здаються нескінченними. Всюди тісно розташовані ворота, а за кожними – чайна або винна крамниця, тісняться ряди, де торгують їстівним. На ринку є також сім’ї маклерів. Тут, в рядах, де торгують їстівним, вони купують їжу, вдома ж їжі не готують.

Нічні ринки

Розділ 2. Якщо йти від моста Чжоуцяо на південь, то на цій вулиці продають рідку кашу, смажене м’ясо, сушені фрукти і овочі. Перед будівлею Ванлоо йде торгівля борсуками, дикими лисицями, сушеним м’ясом, курми. Сімейства Мей і Лу продають баоцзи з різною начинкою ...4 а також пташине перо, нирки – все це не дорожче 15 веней5. Як перейдеш за Чжуцаомень, там торгують смаженою бараниною ... сушеною рибою ... фруктами ...

печивом ... холодними крижаними кульками ... У літні місяці торгують ... рідкою юшкою, різаною цукровою тростиною, холодними крижаними кульками, прохолодними напоями ...

1Що виручають не вказано.

2Лік часу в китайських містах здійснювався ударом в барабан. 5-а варта (або 5-й барабан) – близько 6 годин ранку.

3Вацзи (букв, черепиця) – квартал або кілька вулиць, де були зосереджені постоялі двори, готелі, всілякі розважальні месця (театри тіней, цирк, опера, виступали оповідачі і т. д.), чайні и харчевні і т. п.

4Тут і далі в тексті опущені назви китайських блюд, які важко передати по-українськи.

5Вень – дрібна монета.

424

зеленими бобами ... імбиром ... ароматними солодкими фруктами

... В зимові місяці торгують зайчатиною на блюдах, смаженою свининою ... різними рибними стравами ... тельбухами і т. п.

Торгівля відбувається до 3-ї варти1.

...На схід від вулиці Шіцзидацзе ... в чайних до 5-ї варти горять ліхтарі. Всюди йде торгівля одягом, різними речами, картинами ... і іншими предметами. Розходяться тільки на світанку. Люди називають це «Гуйшіцзи» – «Чортовим ринком».

Розділ 3. Нічний ринок [на вулиці Маханцзе] розходиться тільки до кінця 3-ї варти, а в 5-у варту знову починається торгівля. Якщо ж у цьому місці торгівля буває дуже жвавою, то не розходяться до світанку ... У зимові місяці, коли дме вітер зі снігом або йде дощ, все одно збирається нічний ринок ...

Торгівля для простолюду всередині монастиря Сянго2

Розділ 3. У монастирі Сянго кожен місяць 5 разів відкривається торгівля для простого народу. Біля перших воріт всюди торгують всілякими живими птахами, кішками, собаками і дивовижними звірами – чого там тільки немає!

Біля других воріт торгують домашнім начинням і меблями. У середині двору встановлюють строкаті намети і відкриті лавки, в яких продають очерет, циновки, пологи і ширми, приладдя для вмивання, кінську збрую, зброю, фрукти, копченості та інші товари. Недалеко від залу Будди у даоса Вана з Менцзядаоюаня йде торгівля солодощами та зацукрованими фруктами, у Сяо Вень-сю – кистями, у Паньгу – тушшю. Побудовано дві галереї, на яких монахині з монастиря продають вишиті вироби: коміри, квіти, шиті перлами, різнокольоровими нитками і золотом головні убори, накладки на жіночі зачіски, стрічки з китицями – та інші товари. За палацом перед воротами Цзишеньмень продаються книги, дрібнички і картини, а також всілякі речі і пахощі, привезені з самих різних місць звільненими у відставку чиновниками.

...За східними воротами храму велика вулиця. Там розташовані лавки, де продають пояси, головні пов’язки, книги,

13-а варта – близько 2 годин ночі.

2Сянго – буддійський монастир на території міста Кайфина.

425

головні убори, циновки. Там же знаходиться чайна сім’ї Дін. На півдні за храмом розважальний будинок у провулку Луші. У провулку вишивальниць всюди знаходяться житла черниць, що займаються вишивкою. На північ – провулок Сяоганьшуй. У середині і в південній частині провулка величезна кількість крамниць, що торгують їжею, і розважальних будинків.

Торгівельні організації

Розділ 2. У столиці 72 двори мають лавки чжендянь, і понад цього не можна збільшувати їх кількість. Всі інші лавки називаються цзяодянь1.

Розділ 3 .... Для сімей, що мають лавки (пусі), влада (гуань) встановлює спеціальні таблички та вивіски ...

Ханчжоу в ХІІ – ХІV стст. У ЦЗИ-МУ

МЕНЛЯНЬ ЛУ2 Торгівля рисом (р.16)

Наша область (Ханчжоу) годується за рахунок того, що з Су[чжоу], Ху[чжоу], Чан[чжоу], Сю, Хуай[нані], Гуан33 приїжджають купці і привозять рис. На хучжоуському ринку4 біля мостів Мішіцяо (Міст рисового ринку) і Хецяо (Чорний міст) розташовані рисові хани, купці, які приїжджають продають їм рис ... Рис доставляється прямо в кожну лавку і там продається. Хазяїн крамниці називає день, коли він вносить гроші за рис. На інших ринках є дрібні маклери (сяояцзи), які особисто є в кожній лавці і заохочують торговців для укладання угод. Крім того, за воротами Сінь-каймень на вулиці Наньцзе, що знаходиться нижче Цаоцяо (Трав’яний міст), є ще 30-40 сімейств, що утворюють рисовий ринок; вони укладають угоди з торговцями і розподіляють рис по крамницях для продажу. ... В Ханчжоу безперервно прибувають човни з рисом, рух не припиняється ні вдень, ні вночі. Прийшли ми ось сюди і розповімо Вам про велич

1 Очевидно, існували відмінності у правовому становищі лавок чжендянь і цзяодянь: перші перебували у більш привілейованому становищі.

2«Менлянь лу» – опис міста Ханчжоу, створений сунським автором У Цзи-му в період між 1241 і 1274 рр.

3Сучжоу, Хучжоу, Чанчжоу та ін. – назви областей Китаю, які славилися разведенням рису, Гуан – провинції Гуандун і Гуансі на півдні Китаю.

4Ринок, на який приїжджають купці із Хучжоу.

426

цього міста; поговорити про нього слід. Безперечно, це найкраще, найвеличніше місто в світі ... Місто в окрузі близько 100 миль, і 12 тис. кам’яних мостів у ньому, а під склепінням кожного моста або більшої частини мостів судна можуть проходити ...

... Було там 12 ремесел, і для кожного ремесла було 12 тис. будинків; в кожному будинку було щонайменше 10 осіб, а в іншому – 15, а то й – 30 або 40; не всі, звичайно, майстри, а й працівники, що за вказівкою майстра працюють – всім була справа, бо звідси забезпечуються багато інших міст в області. Чимало тут багатих купців, і жваво вони торгують; і ніхто про це істинної правди не знає, так тут багато купців. Скажу вам ще: знатні люди та їхні дружини і ті майстри, про які вам розповідав, власними руками нічого не роблять, живуть у такому достатку й так чисто, немов царі ...

Міцно охороняє це місто великий хан1, і багато тут його війська; місто це найголовніше в області Мангі2. Багатства тут багато, і дохід великого хана колосальний; якщо розповісти про нього, то не повірять. Боїться ще великий хан, що місто збунтується, а тому і велить великому війську вартувати його.

Казенне шовкоткацьке виробництво в провінції Сичуань в другій половині XI ст.

ЛЮ ДА-ФАН ЦЗІНЬГУАНЬЛОУ ЦЗІ3

Країна Шу44 розташована на південному заході Китаю ...

Основний дохід тут отримують від того, що з шовку і конопель вміло тчуть візерунчасті тканини і відправляють до імператорського двору ... Тчуть шовк з візерунками (вень-цзінь), вишивають його шовками. Робота надзвичайно вправна. Що може зрівнятися з речами, які тут виготовляють? Що може

1Монгольський хан Хубілай, який переніс столицю в місто Пекін.

2Так Марко Поло називав Південний Китай. Монгольські завойовники вважали мешканців Півдня особливо небезпечними для своії влади і поставили їх у вкрай пригнічене положення.

3Лю Да-фан (друге ім’я Вей Чжун) – сунський чиновник, який служив начальником області Ченду у другій половині XI ст. Його твір «Цзіньгуаньлоу цзі» («Записки в павильйоні Цзінь-гуань») увійшов у літературний відділ «Хуаянсянь чжі» («Географічний опис повіту Хуаян (Ченду) – ксилографа, виданого в роки правління Цзяціна (1796 – 1821), під ред. Пань Ші-туна) як твір місцевого, сичуаньського автора Сунського періоду.

4Шу – Західна Сичуань – багатий район, один із центрів шовкоткацтва.

427

зрівнятися з багатством майже живих візерунків? У провулках тісними рядами стоять будинки, безперервно рухаються нитки, снують човники. Увечері запалюються ліхтарі, щоб продовжити день. Підлітки також беруть участь в роботі. [Витканий шовк] розходиться в усі сторони країни, щоб перетворитися в одяг. Називається це виконанням повинностей.

Люди, що займають чиновницькі посади в управлінні шовковими справами, повинні в точності слідувати системі постачання і отримані від цієї повинності шовки шанобливо відправляти до імператорського двору для одягу імператорові й імператриці і в відомства ... а також як подарунки імператора чиновникам і воєначальникам ... Проте вже давно немає чиновників, [керуючих шовковими справами]. Тому, коли підходив термін внесення дарів1, роздавали матеріали для ткацтва міським жителям (Шімінь) і в певний час збирали з них продукцію. При цьому або зібрані тканини виявлялися поганими і не відповідали встановленим стандартам, або [місцеві чиновники] витрачали зібрані тканини на особисті потреби і, коли слід було їх [відправляти], не могли відшкодувати. Таким чином, виробництво руйнувалося, а [народ] розорявся і не міг існувати. У 6-й рік, 2-й місяць правління імператора Юаньфена (1083) начальник області представив доповідь, в якій говорилося: «щорічні дари імператорського двору [від Ченду] дорівнюють 14 тис. шматкам шовкових тканин цзінь, ні, вань, ло2 ...

Якщо для виготовлення добірних тканин, що відправляються імператору, виділити всього 2700 тис. цяней і ще 30 тис. цяней на утримання 80 працівників, які скликаються по повинності (мугун), то можна буде обійтися без такої заморочливої справи, як роздача роботи населенню, і домогтися результатів в отриманні хороших тканин для внесення дарів». Імператор погодився з цією доповіддю, і було вирішено на схід від управління відновити одну будівлю для здійснення ткацьких робіт, а також побудувати двоповерхове приміщення для зберігання готової продукції.

1Постачання імператорського двору відбувалося у формі підношення дарів імператору усіма провінціями. Строки внесення дарів були різні – зазвичай 2-3 рази на рік, але за деякими видами продукції і рідше.

2Цзінь, ці, ло – візерунчасті тканини; вань – тонкий білий шовк.

428

На 5-й місяць наступного року знову був виданий імператорський указ про встановлення в цьому приміщенні, званому Шангун Цзіюань (Павільйон тканин, що вносяться в дар імператору), посади спеціального чиновника для контролю. [Цей чиновник] з року в рік керував виробництвом, контролював внесення дарів від казенних [майстерень] і від народу. Тому кількість добірних візерункових шовків цзінь і ці збільшилася до 1500 шматків, а кількість працівників, які виконували повинності, до 300 осіб. Якщо цього було недостатньо, то наймали людей (цзююн), щоб виконати роботу. Згідно з приблизними підрахунками, було встановлено 154 верстата. Щодня використовувалися 154 ткача і 164 помічника ткачів1, 11 фарбувальників, 110 крутильників шовку, і цього було достатньо для задоволення щорічних потреб [двору в шовку]. За приблизними підрахунками, щороку використовувалося 125 тис. лян2 шовку-сирцю, 211 тис. цзіней червоної, блакитної і фіолетової рослинних фарб, і цього було цілком достатньо. Ткацьких майстерень, приміщень для управління і житлових будинків чиновників – всього було 127.

Керамічне виробництво в XI – XII стст.3

[А.] До часу правління «П’яти династій» (907 – 959) на цьому місці зібралася безліч народу. Вони обробляли землю і займалися виробництвом кераміки (тао)4. У результаті цього тут виник населений пункт і ринок, почалися богослужіння в збудованому храмі. На початку правління чжоуського Сяньде5 це місце називалося гаотансянськими і лінцзянліськими туанями6, [що мали] керамічні печі, і був начальник (туаньцзюнь), що

1На китайському верстаті для виробництва багатобарвних візерункових тканин працювали 2 людини.

2Лян дорівнює 37,3 г

3Опис належить сунському автору Чжун Янь-сяну.

4Ієрогліфом «тао» в XI – XII ст. позначалися і кераміка, і фарфор. Можна припустити, що в цей період в Цзіндечжень вироблявся вже посуд з фарфоровидної маси.

5Чжоуський Сяньде (Гунді) – імператор останнього періоду «Пяти династій» (954 –

959).

6Туань – одна з форм примусової організації ремісників у Сунські часи. Туань перебували під суворим контролем влади. З тексту випливає, що Туань керамічних майстрів перебували навіть під військовим наглядом туаньцзюня. Гаотансян, Лінцзянлі

– місцевості в повіті Цзінде, провінції Цзянсі.

429

управляв цими Туань. У Сунський час місце це поступово досягло процвітання.

У центрі Цзінде був встановлений ринок чженя1, запроваджені посади інспектора чженя і управління, які керували керамічними печами, населенням і загальними справами. Встановлено було квартали і провулки, вулиці і ринки. Країна в цей час була спокійна. Народ приходив звідусіль, і жило тут кілька тисяч родин.

[Б.] На схід і на захід від столиці2 знаходяться керамічні печі. Управління розпоряджається керамічною масою для виробництва цегли, черепиці, посуду, які використовуються для забезпечення потреб будівництва ... Є майстри з виготовлення черепиці, майстри з виготовлення цегли, майстри, які завантажують печі, майстри, які займаються ліпленням, майстри, що створюють фігурки звірів, птахів і єдинорогів, майстри з виготовлення посуду, працівники, що збирають готові вироби, працівники комор, майстри, які готували фарби, – всього 10 різних видів.

Виготовлення фарфорових (селадонових)3 виробів в Лунцюані, провінції Чженцзян, у ХІ – ХІІІ стст.4

Розділ 1. Селадоновий посуд Чжан Шен-ера. Прізвище Чжан. Ім’я Шен-ер. Не відомо, коли він народився. Він був власником печі в Лютяні. Посуд, зроблений його старшим братом, в народі називають [посудом] з печей старшого брата. А посуд молодшого брата називають Шен-ер Чжан.

Весь посуд з печі [Чжан] Шен-ера витончений і блискучий. Він настільки чистий і досконалий, що подібний до найкращої яшми. З печі, господарем якої є Чжан Ши-і, виходить білуватий посуд з кракелюрами, які називаються «100 тріщин». В [Сунський] час вони вважався неперевершеним.

Кайфин – торгово-ремісничий центр в ХІІ ст.

1Чжень – адміністративно-територіальна одиниця в середньовічному Китаї, стояла за положенням вище повітового центру, але прав міста не мала.

2Столиця Північного Китаю за династії Сун – Кайфин.

3Селадон – щільні глазурі сірого, сірувато-зеленого, зеленого або голубувато-зеленого кольору. Ці глазурі виходили шляхом додавання до глазурної маси оксидів заліза і наносилися на керамічні та порцелянові вироби. Вироби з глазурями типу «селадон» цінувалися в Китаї і за його межами.

4Уривок взятий з «Опису повіту Лунцюань».

430

МЕН- ЮАНЬ-ЛАО «Дунцзін менхуалу» (1147) Ремесло

Розділ 2. Починаючи від Дасяньсяна, Вантуаньцзи, Чжанцімень1 і за ними знаходиться територія, де народ може встановлювати майстерні. Якщо йти на північ від Янлоу, а потім на північ від вулиці Маханцзе, це місце називається великим і малим хоханами2, і живуть в них майсти.

Про наймання робочої сили Розділ 3. Всі, хто хоче найняти робочу силу: люди, які

виготовляють їжу і вино, майстри різних спеціальностей – всі підкоряються старості хана (Ханлан), який і підшукує наймачів (гу). При наймі служниць користуються маклерами, які їх і приводять.

Розділ 4. Якщо потрібно полагодити будинок або обмазати глиною стіну, а також якщо хочуть у день народження або в день поминання предків влаштувати пост і запросити [буддійських] ченців і черниць або даосів, то рано вранці виходять до мостів, ринкі, вулиць і провулків, де стоять теслі та столяри, яких називають «різних справ майстрами», а також працівники різних підсобних спеціальностей, даоські і буддійські ченці.

Всі вони стоять натовпом і чекають, коли їх запросять.

Приватне шовкоткацьке виробництво в Ханчжоу

в середині ХІV ст. СЮЙ І-КУЙ

Шифенгао3

1Назви вулиць і провулків.

2Хохан – букв.: ряд с товарами, торговий ряд. Тут «хохан» означає вже цехове об’єднання торговців або ремісників.

3Сюй І-куй – чиновник і письменник, що жив в XIV ст. у місті Ханчжоу. Трактат «Шіфенгао» («Нотатки про основи багатства») написаний ним наприкінці юаньского часу, мабуть у 1350 – 1355 рр. Видано в 1893 р. Тут наводяться уривки з першого розділу книги «Розмова з ткачами».