PRAKTIKUM_Ch_1_NOVIJ_2014

401

спитав факіх, і дівчина відповіла: «З наміром служити Аллахові».

– «А як ти обертаєшся до кибли» – спитав факіх. «Виконуючи три правила та одну настанову», – відповіла дівчина.

«Добре! – сказав факіх. – Скажи мені, який початок молитви, що в ній звільняє від заборони та що накладає заборону?» – «Початок молитви, – відповідала дівчина, – очищення; накладає заборону вигук заборони: «Аллах великий!», а звільняє від нього побажання миру після молитви». –– «А що лежить на тому, хто полишить молитву?» –– запитав факіх, і дівчина відповідала: «Говориться в «Ас–Сахиху»1: «Хто полишить молитву навмисно та умисно, без виправдання, немає для того долі в ісламі...» –

...факіх сказав: «Добре! Розкажи мені про молитву – що це?» І дівчина відповіла: «Молитва – зв’язок між рабом і Паном його, і в ній 10 властивостей: вона освячує серце, осяває обличчя, умилостивляє Милосердого, розлючує сатану, відвертає лихо, звільняє від зла ворогів, примножує милість, відвертає кару, наближує раба до його Володаря та утримує від мерзенності й засудженого. Молитва – одне з необхідних, обов’язкових і приписаних правил, і вона – стовп віри».

«Добре! – сказав факіх. – Розкажи мені, що є ключем молитви?» – «Мале омивання», – відповідала дівчина. «А що таке ключ малого омивання ?» – «Виголошення імені Аллаха». – «А що таке ключ виголошення імені Аллаха ?» – «Тверда віра». – «А що таке ключ твердої віри ?» – «Покладання надії на Аллаха». – «А що таке ключ покладання надії на Аллаха ?» – «Надія». – «А що є ключем надії ?» – «Покора». – «А що таке ключ покори ?»

– «Сповідування єдиного Аллаха великого та визнання за ним вищої влади».

«Добре! – сказав факіх. – Розкажи мені про правила малого омивання». І дівчина відповіла: «їх шість, за вченням імама аш– Шафії, Мухаммеда ібн Ідріса2: благочестивий намір при омиванні

1«Ас-Сахих» («Бездоганний») – назва популярної на Арабському Сході в середні віки збірки переказів про пророка Мухаммеда.

2Абу-Абдаллах Мухаммед ібн Ідріс аш-Шафії (767 – 820) – видатний факіх, богослов, філолог, правник, літературознавець і письменник, славетний ісламський проповідник, засновник однієї з чотирьох канонічних течій ортодоксального суннітського ісламу.

402

обличчя, омивання рук і ліктів, обтирання частини голови, омивання ніг і п’яток та належний порядок в омиванні. А настанов про нього десять: виголошення імені Аллаха, обмивання рук, перш ніж опустити їх у посудину, полоскання рота, втягування води носом, обтирання всієї голови, обтирання ушей ззовні й зсередини новою водою, промивання густої бороди, промивання пальців на руках і ногах, обмивання правої сторони раніше від лівої, очищення тіла тричі та безперервність в омиванні. А закінчивши омивання, треба сказати: «Засвідчую, що немає бога, окрім Аллаха, єдиного, який не має товаришів, і що Мухаммед – його раб і посланець! Боже мій, зарахуй мене до тих, що каються, зарахуй мене до тих, що очищуються. Слава тобі, Боже мій! Хвалою Тобі засвідчую, що немає господа, окрім Тебе, прошу в Тебе вибачення та каюся перед Тобою»...

«Добре! Розкажи мені про причини омивання піском, про його правила та настанови про нього». – «Стосовно причин, – відповіла дівчина, – то їх сім: відсутність води, побоювання цього, потреба у воді, втрата шляху в дорозі, хвороба, струпи та поранення. А правил його чотири: благочестивий намір, використання чистого піску, обтирання обличчя та обтирання обох рук. Стосовно ж настанов, ось вони: виголошення імені Аллаха та омивання правої руки перед лівою».

«Добре! – сказав факіх. – Розкажи мені про умови молитви, її стовпи та настанови про неї». – «Стосовно умов молитви, – відповідала дівчина, – їх п’ять: чистота членів, прикриття сорому, належний час, визначений точно або гаданий напрямок у бік кибли, стояння на чистому місці. А стовпи молитви: благочестивий намір, вигук заборони: «Аллах великий!», перебування стоячи, якщо можливо, і виголошення «Фатіхи»...

Потім належить здійснити поясний уклін, зволікти, випростатися, зволікти, впасти ниць, зволікти, присісти між двома падіннями ниць, зволікти, виголосити останнє сповідування віри, присівши для нього та вимовляючи при цьому моління про пророка (нехай благословить його Аллах і хай вітає!), та проголосити перше вітання, і... мати благочестивий намір при виході з молитви.

403

Стосовно настанов про молитву, до них належать: азан, ікама1, піднімання рук під час вигуку заборони: «Аллах великий!», вступне моління, охоронний вигук, вигук: «Амінь!», читання якоїсь сури після «Фатіхи», вигуки: «Аллах великий!» при змінах положення, слова: «Нехай почує Аллах тих, хто його вихваляє! Господи наш, хвала тобі!» і голосна мова у своєму місці, і тиха мова у своєму місці, і перше сповідування, для якого слід сісти, і включення до нього молитви про пророка...»

«Добре! Скажи мені, з чого встановлена подать на бідних?2» – сказав факіх. І дівчина відповідала: «З золота, зі срібла, з верблюдів, корів, овець, пшениці, ячменю, проса, дурри, бобів, гороху, рису, ізюму та фініків». – «Добре! – сказав факіх. – Розкажи мені, з якої кількості золота беруть подать на бідних?» І дівчина відповідала: «Немає податі з того, що менше двадцяти міскалів3, а як дійде до двадцяти, то з них належить півміскаля і з того, що більше – за таким самим розрахунком». – «Розкажи мені, з якої кількості срібла визначена подать?» – сказав факіх. І дівчина відповідала: «Немає податі з того, що менше двохсот дирхемів, і якщо дійде до двохсот, то з них належить 5 дирхемів, а з того, що більше, – за таким самим розрахунком». – «Добре! Розкажи мені, із скількох верблюдів встановлена подать?» – сказав факіх. І дівчина відповідала: «З кожних п’яти – одна вівця, до двадцяти п’яти, а з двадцяти п’яти – однорічна верблюдиця». – «Добре! – сказав факіх. – Розкажи мені, із скількох овець встановлена подать?» – «Як дійде до сорока, з них одна вівця», – відповідала дівчина.

«Добре! – сказав факіх. – Розкажи мені про піст та його правила». І дівчина відповідала: «Правила посту: благочестивий намір і утримання від їжі, пиття, сексу та навмисного блювання, і піст є обов’язковим для кожного повнолітнього, вільного від

1Азан (сповіщення) – закликання до молитви, з яким до мусульман звертається спеціальний глашатай мечеті – муедзин. Ікама – друге прикликання на молитву, яке муедзин проголошує в момент, коли молитва починається.

2Подать на бідних (араб. закят) – податок, який кожен мусульманин повинен сплачувати ісламській державі на користь бідних, нужденних одновірців.

3Міскаль – традиційна одиниця виміру ваги для дорогих товарів (золото, пахощі, наркотики тощо), поширена в середні віки у всьому ісламському світі. Канонічний (монетний) міскаль становив 4,235 г.

404

місячних і післяпологових очищень. Він є обов’язковим з тієї хвилини, як побачать новий місяць чи почують про це зі слів очевидця... Стосовно ж настанов про піст, то треба прискорювати розговіння, відкладати передранішню трапезу та утримуватися від розмов, окрім слів про добро, згадування Аллаха та читання Корану». – «Добре! Розкажи мені, що не робить піст недійсним?»

–сказав факіх. І дівчина відповідала: «Намащування, використання сурми, проковтування дорожного пилу та слини, витікання сім’я під час полюції чи від погляду на сторонню жінку, кровопускання й використання п’явок – це не робить піст недійсним»...

«Добре! Розкажи мені, коли є обов’язковим паломництво?» – сказав факіх. І дівчина відповідала: «Коли людина досягла зрілості, перебуває в повному розумі, сповідує іслам і в змозі здійснити паломництво, і воно обов’язкове в житті один раз...» – «Які правила паломництва?» – запитав факіх. І дівчина відповіла: «Накладання на себе заборони, зупинка на Арафаті, круговий обхід, біг та гоління чи укорочення волосся». – «А які правила очищення?» – запитав факіх. І дівчина відповідала: «Накладання заборони, круговий обхід і біг». – «Які правила накладання заборони?» – запитав факіх. І дівчина відповідала: «Зняття з себе пошитого одягу, відмова від пахощів, припинення гоління голови, підстригання нігтів, убивання дичини та зносин»...

«Добре! – сказав факіх. – А що таке війна за віру та які її основи?» – «Основи її, – відповідала дівчина, – напад на нас невірних, наявність імама та військового спорядження і твердість під час зустрічі з ворогом, а, настанова при ній наказує закликати до бою словами Його (великий Він): «О пророче, закликай правовірних до бою!»...

«Добре! – промовив факіх. – Розкажи мені про віру». – «Віра,

–відповідала дівчина, – поділяється на 9 відділів: віра в того, кого вшановуєш; віра в те, що ти раб; віра в особливу сутність Бога; віра у дві жмені; віра в передвизначення; віра в те, що скасовує; віра в скасоване; віра в Аллаха, його ангелів та посланців; віра в долю й передвизначення в благому та злому, приємному й болісному...»

405

«Добре! – сказав факіх. – Розкажи мені, що таке річ, що напівріч і що не річ». І дівчина відповіла: «Річ – це правовірний; напівріч – це лицемір; а не річ – це невірний»...

«Що ти скажеш про віру?» – «Віра – ...це підтвердження язиком і визнання іст ини серцем та дії членами... Не завершити правовірному віри, доки не завершаться в ньому п’ять якостей: покладання надії на Аллаха, передача себе Аллахові, визнання влади

заради Аллаха й відмовляв заради Аллаха, той увірував цілком»...

І факіх сказав: «Розкажи мені про кількість сур у Корані: скільки там десятих, скільки віршів, скільки букв і скільки падінь ниць? Скільки пророків у ньому згадано, скільки в ньому сур мединських і скільки сур мекканських та скільки в ньому згадується істот літаючих?» – «О пане, – відповіла дівчина, – стосовно сур у Корані, то їх 114, і мекканських з них – 70 сур, а мединських – 44. Щодо десятих частин, то їх 600 десятих і 21 десята; віршів у Корані – 6236, а слів у ньому – 79 439, і букв – 323 670; і хто читає Коран, тому за кожну букву зарахується десять благих справ. А падінь ниць – їх 14... Стосовно ж пророків, імена яких згадуються в Корані, то їх двадцять п’ять: Адам, Нух, Ібрахім, Ісмаїл, Ісхак, Якуб, Юсуф, аль-Яса, Юнус, Лут, Саліх, Худ, Шуайб, Дауд, Сулейман, Зу-ль-Кифль, Ідріс, Ільяс, Ях’я, Закарія, Айюб, Муса, Ісa, Харун і Мухаммед...

Стосовно ж літаючих істот, то їх 9... (Це) комар, бджола, муха, мураха, одуд, ворон, сарана, Абабіль та птах Іси (мир з ним!), а це

– летюча миша».

«Добре! – сказав факіх. – Розкажи мені, яка сура в Корані найкраща?» – «Сура про корову», – відповіла дівчина...

«Розкажи мені про перевагу та благословенність слів: «В ім’я Аллаха, милостивого, милосердого!» – сказав факіх. І дівчина

406

мовила: «Передають, що пророк (нехай благословить його Аллах і хай вітає!) казав: «Якщо прочитають над чимось: «В ім’я Аллаха, милостивого, милосердого!», завжди буде в цьому благословення»... І кажуть, що, коли Господь сотворив свій престол, він затремтів великим тремтінням, і написав на ньому Аллах: «В ім’я Аллаха, милостивого, милосердного!», і ущухло тремтіння його... І про посланця Аллаха... передають, що він сказав: «Приведуть людину в день воскресіння, і вимагатимуть від неї звіт, не знайдуть у неї благої справи, і накажуть вкинути її у вогонь, і скаже вона: «О Боже мій, ти не був справедливим зі мною!» І скаже Аллах (великий він і славний): «А чому так ?» – і відповість людина: «О Господи, тому що ти назвав себе милостивим, милосердим і хочеш катувати мене вогнем». І скаже їй тоді Аллах (нехай збільшиться його велич!): «Я назвав себе милостивим, милосердним; відведіть раба мого до раю через моє милосердя, бо я – наймилосердніший з милосердих».

«Добре! – сказав Читець Корану. – Розкажи мені про першу появу слів: «В ім’я Аллаха, милостивого, милосердного!» І дівчина сказала: «Як почав Аллах великий дарувати Коран, писали: «В ім’я твоє, Боже мій!», а як дарував Аллах великий слова: «Скажи: «Благайте Аллаха чи благайте милостивого, як би не благали Його, у Нього імена найпрекрасніші», почали писати: «В ім’я Аллаха милостивого!» Коли було даровано: «Господь ваш – господь єдиний, немає господа окрім нього, милостивого, милосердного», почали писати: «В ім’я Аллаха, милостивого, милосердого!»...

«О дівчино, – сказав він їй, – чи дарував Аллах Коран увесь одразу, чи Він його дарував частинами?» І вона відповіла: «Сходив з ним Джибриль-вірний1 (мир з ним!) від Господа світів до пророка Його Мухаммеда, пана посланих та печатки пророків, з наказом і забороною, обіцянкою та погрозою, розповідями та притчами протягом двадцяти років, окремими віршами, згідно з подіями».

...«Добре! Розкажи мені про кількість поборників, які збирали Коран за життя посланця Аллаха...» І дівчина відповідала: «їх

1 Джибриль-вірний (Джибрил, Джабрил) – біблійний Гавриїл, ангел, через посередництво якого Аллах передавав пророкові Мухаммеду текст коранічних сур.

407

четверо: Убейї ібн Каб, Зейд ібн Сабіт, Абу-Убейда Амір ібн аль– Джаррах та Осман ібн Аффан (нехай буде задоволений Аллах ними всіма!)» – «Добре! – сказав читець Корану. – Розкажи мені про читців, від яких переймають читання». І дівчина відповідала: «їх четверо: Абдаллах ібн Масуд, Убейї ібн Каб, Муаз ібн Джабаль і Салім ібн Абдаллах»...

«Розкажи мені, хто твій батько в ісламі?» – «Мухаммед (нехай благословить його Аллах та вітає!)» – «А хто батько Мухаммеда?» – «Ібрахім, Друг Аллаха». – «Що таке віра ісламу?»

–...«Свідчення, що немає бога, окрім Аллаха, і що Мухаммед – посланець Аллаха»...

«Розкажи мені про Адама та про початкове його сотворіння».

–«Аллах сотворив Адама з глини, а глину – з піни, а піну – з моря, а море – з мороку, а морок – із світла, а світло – з риби, а рибу – зі скелі, а скелю – з яхонту, а яхонт – з води, а вода створена всемогутністю, як сказав Аллах великий: «Бо, воістину, веління Його, якщо забажає Він чогось, – в тому, щоб цьому сказати: «Будь!» – і воно буває.»..

Іповелитель правовірних був у захваті та вигукнув: «Нехай благословить тебе Аллах і хай помилує того, хто тебе навчив!» І дівчина піднялася та поцілувала землю між його рук. А потім повелитель правовірних велів принести гроші та виклав володареві дівчини сто тисяч динарів і сказав: «О Таваддуд, забажай від мене чогось!» – «Я бажаю від тебе, – мовила дівчина,

–щоб ти повернув мене моєму панові, що продав мене». – «Добре!», – сказав халіф і повернув дівчину її хазяїнові, дав їй для неї самої п’ять тисяч динарів, і він зробив її пана своїм співтрапезником на віки вічні. І він відпускав йому на кожен місяць тисячу динарів, і той жив з дівчиною Таваддуд приємнішим життям...

(Рассказ о Таваддуд / Тысяча и одна ночь. – М.: Восточная литература, 1959. – С.1319 – 1362. (Ночи 436 – 462)).

408

КОСТЯНТИН БАГРЯНОРОДНИЙ ПРО УПРАВЛІННЯ ІМПЕРІЄЮ

Г Л А В А 14 ПРО ПОХОДЖЕННЯ МУХУМЕТА (МУХАММЕДА)

Нечестивий і мерзотний Мухумет, про якого сарацини1 кажуть, що він їх пророк, веде рід, походячи з дуже численного племені Ісмаїла, сина Авраама. Адже Нізар, нащадок Ісмаїла, проголошується батьком їх усіх. Саме він породив двох синів, Мундара і Равію, а вже Мундар породив Кусара, Raïca, Феміма, Асанда й деяких інших, невідомих мені; вони ж, успадкувавши Мадіанітську пустелю2, розводили худобу, проживаючи в наметах.

Є й такі, що живуть ще й далі вглиб (пустелі), з племені не їх, а Іоктана, які називаються оміритами, тобто амонітами3. Розповідають же ось як. Оскільки цей Мухумет був бідним і сиротою, то надумав він найнятися до однієї багатої жінки, своєї

родички, на ім’я Хадіга (Хадіджа), щоб бути погонщиком верблюдів та вести торгівлю в Єгипті з іноплемінниками й у Палестині. Відтак, поводячись дедалі сміливіше й підластившись до жінки, що була вдовою, він взяв її заміж. Отже, часто буваючи в Палестині і спілкуючись з іудеями та християнами, він набрався ідей і деяких тлумачень Святого Письма. Страждав він недугою – епілепсією, і журилася вельми дружина його, що вона знатна та багата, а поєднана з таким чоловіком, не лише бідним, а ще й епілептиком, а він, обманувши її, говорив: «Жахливе зрю я видіння ангела на ім’я Гавриїл і, не витримуючи погляду його, потьмарююся й падаю». Йому повірили, бо лжезасвідчував

1Сарацини – так візантійці називали арабів.

2Мадіанітська пустеля – міфічна прабатьківщина арабів, «земля Мадіамська».

3Йдеться про південних арабів-єменітів, які на відміну від північних арабів-ісмаїлітів вели свій родовід від біблійного Кахтана (Іоктана).

409

якийсь аріанин, псевдомонах, через нице користолюбство. І введена так в оману жінка возвістила й іншим співплемінним жінкам, що він – пророк. Хитра брехня дійшла й до вух філарха1 на ім’я Бубахар. Коли дружина Мухумета померла й залишила його своїм наступником та спадкоємцем, став він знатним і дуже багатим, і підла омана та єресь його охопили терени Ефріву2. І повчав цей безумний спокусник тих, хто вірив йому, що хто вбиває ворога чи ворогом убитий, потрапляє в рай; і багато ще про що правив балачки. Моляться вони й зірці Афродіти, яку називають Кувар, і виголошують у своїй молитві так: «Алла уа Кувар», що значить: «Бог і Афродіта»3. Адже бога вони називають «Алла», «уа» вживають замість сполучника «і», «Кувар» – називають зірку і говорять тому: «Алла уа Кувар».

Г Л А В А 15 ПРО РІД ФАТЕМІДІВ

Слід знати, що Фатема (Фатіма) була дочкою Мухумета, і від неї походять Фатеміди. Вони не з (поселення) Фатемі в землі Лівії, а проживають у краях (що розташовані) на північ від Мекки, далі від могили Мухумета. Арабський народ до війн і битв винятково підготований; саме з цим родом розпочав війну Мухумет, спустошив та зруйнував багато міст і багато країн. Вони мужні й войовничі: якщо у війську їх налічується до однієї тисячі, то це військо виявляється непереможним і нездоланним. Скачуть вони не на конях, а на верблюдах, під час війни не одягають ані панцирів, ані шоломів, але (лише) рожеві накидки, і озброєні вони довгими списами, щитами розміром з людину й величезними дерев’яними луками, що тільки небагато мужів можуть натягнути без зусиль.

Г Л А В А 16

1Філарх – тут йдеться про вождя якогось залежного від візантійців арабського племені.

2Ефрів (Ясріб) – доісламська назва аравійського міста Медина.

3Неадекватне візантійське тлумачення мусульманського гасла «Аллах акбар!» («Аллах великий!») спрямоване на те, щоб звинуватити іслам і Мухаммеда в язичництві та ідолопоклонстві.

410

З ПРАВИЛА, ЩО ВИВІВ СТЕФАН-МАТЕМАТИК ПРО ВИСТУП САРАЦИНІВ, – В ЯКИЙ РІК ВІД ЗАСНУВАННЯ

СВІТУ ВІН СТАВСЯ І ХТО ТОДІ ТРИМАВ СКІПЕТР ЦАРСТВА РОМЕЇВ1

Виступили сарацини третього вересня десятого індикта, у дванадцятий рік правління Іраклія, в рік від заснування світу 6130 (622 р. н. е.). Гороскоп же самих сарацинів вказував на місяць вересень, третє число, п’ятий день тижня. В ці часи головним вождем арабів був Муамеф, якого араби називають Мухуметом і який, ставши їх пророком, утримував владу над арабами дев’ять років.

ГЛ А В А 17

ЗХРОНІКИ БЛАЖЕННОГО ФЕОФАНА

Уцей рік, тобто в 6139 р. (631/632 р. н. е.), помер Муамеф,

вождь сарацинів і лжепророк, обравши замість себе Абу-Бахара (він же Бупактор)2, свого родича. Введені в оману євреї на початку появи Муамефа подумали, що це очікуваний Христос. Тому деякі з видатних з-поміж них прийшли до нього, аби прийняти його віру й полишити віру Мойсея, що бачив Бога. Побачивши ж його за поїданням м’яса верблюда, вони зрозуміли, що він не той, за кого вони його мали. Але вони навчили його беззаконню проти християн і залишалися з ним. Саме вони переконали його прийняти якусь частку їхнього закону, обрізання

йдещо інше, чого й дотримуються сарацини. Отже, першим пішов за ним і проголосив його пророком Абу-Бахар, тому той і залишив його наступником. Єресь Муамефа охопила терени Ефріву, спочатку таємно впродовж десяти років, потім проявилась у війні, що тривала також десять років, після чого явно сповідувалася одинадцять років. Він (Муамеф) навчав своїх

підданих, що той, хто вб’є ворога чи буде вбитий ворогом

1Царство ромеїв – Візантійська імперія.

2Абу-Бахар (Бупактор) – Абу-Бекр – багатий арабський купець з міста Мекки. Був серед тих, хто першим увірував у пророчий статус Мухаммеда й прийняв іслам. Після смерті пророка Мухаммеда став наступним релігійно-політичним лідером мусульманської общини під титулом халіф – заступник (посланця Аллаха). Халіфат Абу-Бекра (632 – 634) – часи ревозз’єднання ісламської держави та підготовки масштабних арабо-мусульманських завоювань.