PRAKTIKUM_Ch_1_NOVIJ_2014

181

17.Сказкин С. Д. Очерки по истории западноевропейского крестьянства в средние века. – М.: Изд-во АН СССР, 1968.

18.Тейс Л. Землевладение Каролингской эпохи. – М.: Минск,

1995.

19.Тейс Л. Наследие Каролингов ІХ – Х века. – М.: Коробейник, 1993.

20.Шаферова Л.А. Французская деревня и вотчина в VIII – X вв. – Красноярск, 1989.

Методичні рекомендації.

Проблема становлення феодальних відносин у Франкській державі представляє великий теоретичний інтерес. Саме тут на основі синтезу двох формацій, що перебували в стані глибокого розкладу – рабовласницького ладу в колишній римській провінції Галлія й родоплемінних відносин у франків, що завоювали Галлію, – поступово склався класичний тип феодалізму.

Процес оформлення феодального ладу мав дві сторони: з однієї, – розорення селянства й перетворення аллодіальної власності селян у тяглі тримання, що в підсумку втягнуло селян у поземельну залежність або в особисту залежність від феодалів, з іншої, відбувалося утворення маєтку в результаті зростання феодального землеволодіння. Цей процес особливо прискорився в VІІ – ІХ століттях у результаті так званого аграрного перевороту, що відбувся у Франкській державі.

Основні джерела, що дозволяють досліджувати хід і характер процесів формування й функціонування феодального маєтку у франкській державі – «Капітулярій про маєтки» Карла Великого й «Поліптик абата Ірмініона», мають свої відмінні риси, знання яких необхідні при аналізі їхнього змісту. У цьому студентові допоможе дослідження А.Д. Люблінської. Крім того, принципове значення має й історіографічна полеміка про авторство й датування «Капітулярія про маєтки», на яку також варто звернути особливу увагу.

«Капітулярій про маєтки» дає можливість вивчити господарську основу франкського маєтку й вирішити основну проблему, складову суть семінарського заняття, – проблему економічних зрушень, які відбулися на території франкської держави із часів «Салічної правди». При вирішенні даного

182

завдання треба, у першу чергу, встановити ті зміни, які мали місце в продуктивних силах франкського суспільства, насамперед у сільськогосподарському виробництві. Методика підготовки відповіді на дане питання, як і на наступні, аналогічна тій, котра використовувалася при вивченні «Салічної правди» – читання джерел, відбір параграфів і їхнє групування по галузях сільськогосподарського виробництва: зернове господарство, тваринництво, виноградарство й садівництво.

Особливу увагу варто приділити питанню про розвиток ремесла й ступеня його відокремлення від землеробства. Для цього необхідно відібрати ті параграфи «Капітулярія про маєтки» і розділи «Поліптика абата Ірмінона», у яких міститься перелік ремісничих виробів, інструментів і категорій ремісників. При вивченні продуктивних сил франкського суспільства як додаткове джерело варто використати обширний фактичний матеріал, що міститься в дослідженнях М.П. Граціанського.

Вивчення рівня розвитку продуктивних сил ставить перед студентом питання про характер зв’язку франкського маєтку з ринком. Тобто питання про співвідношення натурального характеру господарства й товарного виробництва у франкському суспільстві. Це одне із центральних питань теми, і текст «Капітулярія» дає достатньо матеріалу для відповіді на нього. Більше того, уважний аналіз відповідних розділів «Капітулярія» і розділів «Поліптика» дасть можливість вивчити зв’язок з ринком не тільки панського, але й селянського господарства.

Після цього варто переходити до вивчення економічного й правового становища селян по «Поліптику» і «Капітулярію». Основним джерелом у цьому випадку, безумовно, є «Поліптик абата Ірмінона» («Сен-Жерменський поліптик»). Для початку необхідно виявити, які типи мансів (селянських земельних наділів) були в маєтку. Потім варто з’ясувати питання про те, які категорії селянства існують у маєтку (раби, літи, колони), який їхній правовий статус, майновий стан, їхні повинності й зв’язок цих повинностей з категорією наділів.

Потім варто переходити до питання про організацію маєтку й маєткового управління. Використовуючи дані «Капітулярія» і «Поліптика», необхідно з’ясувати, за рахунок яких верств формувалася місцева помісна адміністрація, її права, статус і

183

функції.

Така послідовність у вивченні питань дозволяє досить повно охарактеризувати франкський феодальний маєток у ранню пору його існування як соціально–економічну й політичну структуру суспільства.

ЗАКОНОДАВЧІ І ДОКУМЕНТАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА VIІІ – ІX ст.

КАПІТУЛЯРІЙ ПРО ПОМІСТЯ

1.Бажаємо, щоб помістя наші, яким ми визначили обслуговувати наші власні потреби, цілком служили нам, а не іншим людям.

2.Щоб до людей наших добре ставилися і щоб ніхто не доводив їх до розорення.

3.Щоб не сміли управителі [judices]

ставити людей наших на свою службу, вимагаючи від них панщини, рубання [лісового] матеріалу та інших робіт на свою користь; хай також не приймають від них будь–яких дарів – ні коня, ні бика, ні корови, ні свині, ні барана, ні поросяти, ні ягняти, ні чогось іншого, крім гарбузів, продуктів садівництва, яблук, курей та яєць.

4. Якщо люди наші завдадуть нам будь–якої шкоди крадіжками або іншими провинами, хай усе те повністю сплатять; окрім того, за законом хай дістануть за це кару бичуванням, крім

претензії за законом: за шкоду, зроблену нам, як ми сказали, підлягають бичуванню. А вільні люди, що живуть у наших фісках або помістях, якщо в чому провину матимуть, хай

184

відповідає кожен за їхнім законом; і що сплатять як штраф, хай піде нам, чи буде то худоба чи інше.

5.Коли управителі наші повинні виконувати наші роботи

–посів чи оранку, збирання врожаю, сіна чи винограду, – кожен під час роботи всюди хай ретельно дивиться і дає розпорядження, як треба робити, аби було добре і справно. Якщо ж його не буде або кудись не зможе піти [сам], доброго посланця з людей наших або другу вірну людину хай поставить, щоб наглядала за нашою роботою, аби було добре виконано, і хай управитель старанно турбується про те, щоб поставити вірну людину, яка наглядала б за цією роботою.

6.Бажаємо,щоб управителі наші десятину з усього врожаю повністю давали церквам нашого фіску; а іншим церквам нашої десятини не давати, хіба тільки тим, де встановлено споконвіку. Та не інші клірики хай стоять на чолі цих церков, а тільки наші – з людей наших або з нашої капели.

7.Хай кожний управитель службу свою [suum servitium] повністю виконує, як йому буде [про те] сказано; якщо ж треба буде більше служити, хай розпорядиться обрахувати, чи має він збільшити [кількість людей, щоб виконали цю] службу, чи ж [визначити для неї і] ночі.

8.Щоб управителі наші прийняли наші виноградники, які в їхньому віданні, і добре за ними доглядали; саме ж вино зливали в посудини і пильнували, щоб ніяк не попсувалось; інше ж вино – просте – хай купують, щоб постачати його помістям государевим. Якщо ж буде закуплено такого вина більше, ніж треба послати для постачання нашим помістям, нас про те повідомляти, а ми сповістимо, яка буде про нього наша воля. А відсадки від виноградників наших посилати для нашої потреби. Чинші з наших помість, які повинні [платити] вином, посилати на наші потреби.

9.Бажаємо, щоб кожний управитель у своєму окрузі мав такі ж міри – модії, секстарії, ситули по 8 секстаріїв і короб’я, які й ми маємо у палаці нашому. [Секстарій – дорівнює 1/16 модія, ситул

–за Карла Великого дорівнював 8 секстаріям, отже, половині модія; модій (колишня міра не тільки сипких тіл, але й рідин) дорівнював 52,5 літра. Короб’я (corbus) дорівнював 12 модіям.]

185

10.Щоб старости [maiores] наші, лісничі, конюхи, ключники, десятники, збирачі мит та інші службовці [ministeriales] орали поля і давали поросят за свої манси; замість же ручних робіт хай добре справляються на своїх посадах. Якщо ж хтось із старост має бенефіцій, хай посилає за себе заступника, щоб він виконував за цей [бенефіцій] і ручні роботи, й іншу службу.

11.Щоб ніхто з управителів постоєм у людей наших і в лісах [наших] ні в якому разі не користувався ні для себе, ні для собак своїх.

12.Щоб ніхто з

управителів не робив своїм васалом заложника нашого в нашому помісті.

13.Щоб добре доглядали жеребців, тобто вараніонів, і не давали б їм довго застоюватися на одному місці, щоб через це вони не здохли. Якщо ж який-небудь із них стане нездатним або старим, або ж здохне, нас треба сповіщати [про це] завчасно, поки ще не надійшов строк припускати їх до кобил.

14.Щоб кобили наші добре охоронялись і жеребчики завчасно відокремлювались; і якщо буде багато кобилок, їх [теж] відділяли в окремі табуни.

15.Щоб жеребчиків наших присилати до палацу не пізніше зимового свята Св. Мартіна.

16.Бажаємо, щоб на випадок, якщо ми або королева комусь з управителів щось накаже, або ж від нашого чи королеви імені сановники [ministeriales] наші – стольник [sinescalcus] і чашник [butticularius] – віддадуть управителям якесь розпорядження, хай виконають до того самого строку, до якого їм буде вказано. Якщо

жхто через необережність пропустить [строк виконання], напоїв хай не вживає від того часу, як буде йому про це оповіщено, і доти, доки не прийде за нашої або королеви присутності й від нас попросить дозволу на звільнення [від утримання]. Якщо ж управитель буде на військовій, сторожовій або [іншій] государевій службі і підвладним його буде відданий якийсь

186

наказ, а вони до строку його не виконають, пішими хай прийдуть до палацу й утримаються від напоїв і м'яса; і дадуть пояснення, чому стався недогляд, тоді і дістануть присуд чи на спині, чи як нам з королевою буде бажано.

17.Скільки помість кожний у своєму віданні має, стільки хай дасть людей, які б доглядали бджіл для наших потреб.

18.Аби при млинах наших мали курей та гусей, зважаючи на те, який млин; і чим більше, тим краще.

19.При житницях наших в головних помістях [іn villis саріtаnеіs] тримати не менше як 100 курей і не менше як 30 гусей. А при хуторах [mansioniles] курей тримати не менше як 50, а гусей не менше як 12.

20.Кожен управитель хай подбає про те, щоб продукти цілий рік у достатку до [панського] двору надходили; крім того, хай оглядає їх по черзі тричі, чотири рази і більше.

21.Кожен управитель хай тримає при [панських] дворах наших рибні сажалки, де вони раніше були; і якщо може їх розмножити, хай розмножує, де раніше їх не було, а тепер можуть бути, хай закладає їх.

22.Тим, хто має виноградники, тримати [в запасі] не менше як три або чотири низки [сушеного] винограду.

23.У кожному помісті нашому управителі хай мають якнайбільше хлівів для корів, свиней, овець, кіз і цапів, і ніяк без цього не можна обходитися. Крім того, хай тримають робочу худобу [vaccas], роздану рабам для справляння їхньої служби, щоб через [цю] службу запряжки і підводи на панські потреби ніяк не зменшувались. І хай, коли справляють службу з годування собак, мають биків кривих, але не хворих, корів або коней не коростяних та іншу худобу не хвору. І, як ми сказали, через це запряжки і підводи не повинні зменшуватися.

24.Кожний управитель, коли йому треба постачати що– небудь до нашого столу, відповідає за те, аби все, що він постачає, було добре і високоякісне, а також якнайсумлінніше й охайно приготоване. І кожен хай має для своєї служби, коли служить для нашого столу, щодня по двоє зерном угодованих [курок], також і інші харчі в усьому мають бути добрі, як борошно, так і м’ясо.

187

25.Про випас свиней [в лісах] до вересневих календ хай сповіщають, чи він буде, чи ні.

26.Старостам не мати у своєму віданні більше того, що вони спроможні обійти та оглянути протягом одного дня.

27.Наші [панські] будинки хай постійно мають вогнище і сторожу, аби були в безпеці. І коли посланці або посли йдуть до палацу чи повертаються [додому], ніяк їм не послуговуватися постоєм у панських дворах, коли на те не буде окремого наказу нашого або королеви. Але граф за своєю посадою, а люди, яким з давніх–давен належало дбати про посланців і послів, хай і надалі за звичаєм дбають і про коней, і про все необхідне, щоб добре і з честю могли приходити до палацу і [додому] повертатися.

28.Бажаємо, аби щороку в Чотиридесятницю, на Вербну неділю, що називається осанною, [управителі] за нашим наказом присилали гроші з нашого господарства, після того як ми ознайомилися зі звітністю про кількість у цьому році наших прибутків.

29.Що ж до тих, хто

скаржиться з людей наших, [наказуємо] кожному управителеві стежити, щоб не було їм потреби ходити до нас скаржитися; не треба допускати, щоб дні, призначені для роботи, в неробстві марнувалися. Якщо ж рабові нашому потрібно буде

шукати управу на стороні [forinsecus justifias ad querendum],

начальник [magister] його дбайливо хай відстоює його справу; і якщо в чомусь домогтися справедливості не зможе, хай не допускає, щоб через це наш раб утрудняв себе, але начальник його або особисто, або через свого посланця хай повідомить нас про це.

30. Бажаємо, щоб управителі наші окремо рахували [segregare faciant] від кожного виду продуктів те, що повинні доставляти, коли служать для наших потреб, а також окремо рахували те, що має бути навантажене на підводи для війни з будинків і пастухів, щоб знали [точно], скільки для цієї справи посилають.

188

31.Хай щороку відділяють і те, що треба видати тим, хто живе на [панському] утриманні [провендаріям] і в жіночих приміщеннях, і своєчасно все хай роздають, не забуваючи сповіщати нас про те, на яку справу це пішло і звідки взято.

32.Хай кожен управитель дбає про те, щоб завжди мати добре

іпершосортне насіння, чи купуючи його або [дістаючи] якнебудь по-іншому.

33.Після того як все буде розподілено, вжито на насіння та [інакше] витрачено, лишок від різних продуктів зберігати до нашого розпорядження, щоб згідно з наказом нашим або продавалось, або ж залишалось у запасі.

34.Зі старанням спостерігати треба, щоб усе, виготовлюване чи зроблене руками, а саме: сало, в’ялене м’ясо, окороки, свіжопросольне м’ясо, вино виноградне, оцет, вино ягідне, вино варене, рибні консерви, гірчиця, сир, масло, солод, пиво, меднапій, мед натуральний, віск і борошно, — все це робилось і виготовлялося якнайохайніше.

35.Бажаємо, щоб виготовлялося сало від жирних овець, також

івід свиней; крім того, хай тримають у кожному помісті не менше двох угодованих биків, [щоб] або на місці використовувати їх на сало, або ж приводити до нас.

36.Щоб ліси і заповідні хащі наші добре охоронялись; і якщо де буде зручне місце для розчищення, розчищали б і полям заростати лісом не давали; а де мають бути ліси, ніяк не допускати їх вирубати і нищити; звірів же в заповідних хащах наших пильно охороняти; дбати також про соколів і яструбів для нашої справи; та оброки, належні за це, старанно збирати. Управителі, а також старости і люди їхні, якщо ганятимуть свиней на випас у наш ліс, хай самі перші платять належну десятину, подаючи нам добрий приклад, аби потім і інші люди їхню десятину платили повністю.

37.Щоб поля і займанщини наші добре обробляли і луки наші своєчасно охороняли.

38.Щоб завжди мали досить угодованих гусей і вгодованих курей для наших потреб [на випадок], якщо будуть служити нам, або ж [просто] їх нам посилати.

189

39.Бажаємо, щоб курей і яйця, які вносять службовці і держателі мансів [servientes vel mansuarii], щороку стягували; і якщо не будуть служити [нашому столу], хай розпорядяться їх продавати.

40.Щоб кожен управитель обов'язково тримав у наших помістях заради гідності нашої особливих птахів: павичів, фазанів, качок, голубів, куріпок і горлиць.

41.Аби будівлі в наших [панських] дворах і огорожі навколо них добре оберігались і щоб хліви, кухні, хлібопекарні і давильні обставлялися старанно, щоб службовці наші могли виконувати там свої обов’язки пристойно і з великою охайністю.

42.У покоях кожного помістя мати постільні покривала, перини, подушки, простирадла, столові скатерті, килими на лави, посуд мідний, олов’яний, залізний і дерев’яний, тагани, ланцюги, гаки, струги, сокири, тобто колуни, свердла, тобто бурави, ножі і всяке начиння, щоб не було потреби десь прохати його або позичати. І мати [управителям] на своїй відповідальності бранну зброю, яку беруть на війну, аби була вона справна, і після повернення знову здавали її в покої.

43.Жіночим приміщенням нашим вчасно, як установлено, давати матеріал для роботи, а саме: льон, шерсть, вайду, рожеву і червону фарби, гребінки для чесання шерсті, ворсянку, мило, жири, посуд та інший дріб’язок, який потрібний там.

44.З пісного щороку дві частини

посилати для нашого столу, а саме: овочі, рибу, сир, масло, мед, гірчицю, оцет, пшоно, просо, зелень сушену і свіжу, редьку і ще ріпу, віск, мило та інший дріб’язок; а про те, що залишиться, як ми сказали, з

описом нам повідомляти, і ні в якому разі від цього не ухилятися, як раніше робили, бо за цими двома частинами нам бажано знати про ту третю, яка залишилася.

45. Щоб кожен управитель мав у своєму віданні добрих майстрів, а саме: ковалів, сріблярів і золотарів, шевців, токарів, теслярів, зброярів, рибалок, птахоловів, миловарів, пивоварів, тобто

190

тих, хто обізнаний з виготовленням пива, яблучних, грушевих та інших різних напоїв, пекарів, які виготовляли б для наших потреб білий хліб [simitam], людей, що добре вміють плести тенета для полювання і сіті для рибної ловлі і ловлі птахів, а також інших службовців, перелічувати яких було б довго.

46.Наші заповідні парки, які в простому народі називаються brogili, добре охороняти і завжди вчасно лагодити, ніяк не допускаючи, щоб їх довелося будувати наново. Так само робити і щодо всяких будівель.

47.Щоб ловчі наші, сокольничі та інші службовці, які виконують повсякчасні обов'язки при палаці, діставали [потрібну] допомогу в наших помістях, згідно з письмовим розпорядженням нашим або королеви, коли ми пошлемо їх у якійсь нашій справі, або коли стольник і чашник від нашого імені щось накажуть їм виконати.

48.Щоб давильні в помістях наших добре були збудовані; і про те повинні турбуватися управителі, щоб виноград наш ніхто давити ногами не смів, але все має бути охайне і в порядку.

49.Жіночі приміщення повинні бути в доброму порядку – світлиці, зимові горниці і горниці напівпідвальні; і огорожі навкруг них щоб були, а також міцні двері, щоб справа наша могла добре виконуватися.

50.Хай кожен управитель наглядає за тим, скільки жеребчиків повинно стояти в одній конюшні і скільком бути з ними конюхам. І ці конюхи, якщо вони з вільних людей і мають бенефіції за свою посаду, хай живуть прибутками зі своїх бенефіціїв; якщо ж вони кріпаки і мають манси, хай живуть прибутками зі своїх мансів. А хто не має ні того, ні іншого, з панських прибутків хай одержує утримання [provendam].

51.Кожен управитель хай наглядає за тим, щоб злі люди ніяк не могли приховувати під землею або ще десь наше насіння, через що рідші були б наші вруна. Так само доглядати і за іншими їхніми лиходійствами, щоб ніколи не могли їх робити.

52.Бажаємо, щоб різним людям з кріпаків і рабів наших або з вільних, які мешкають у наших фісках і помістях, [управителі] творили повний і правий суд, як кожному належить.