Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

PRAKTIKUM_Ch_1_NOVIJ_2014

.pdf
Скачиваний:
320
Добавлен:
20.03.2016
Размер:
7.16 Mб
Скачать

21

сонцестояння, то він без жодних заперечень повинен виплатити десятину.

(Хрестоматия по истории средних веков / Под ред. Сказкин С. Д. в 3-х томах. – Т.І Раннее средневековье).

ЗАКОНИ ЕТЕЛЬБЕРТА

(Судебник кентського короля Етельберта (560 – 616 рр.) є найбільш раннім пам’ятником англосаксонського права)

Ось закони, які король Етельберт ввів за життя Августина.

1.[Крадіжка] майна бога і церкви карається 12-кратним відшкодуванням; [крадіжка] майна єпископа – 11-кратним; майна священика – 9–кратним; диякона – 6–кратним; клірика – 3-кратним. [Порушення] церковного миру [має бути відшкодовано] дворазовим відшкодуванням, миру в народних зборах – удвічі.

2.Коли король закликає до себе своїх людей і хто-небудь заподіє їм у цей час зло, [винний] повинен відшкодувати подвійно і [сплатити] королю 50 шилінгів.

3.Якщо король бенкетує в чиєму-небудь будинку і там в цей час будь-хто вчинить злочин, [винний повинен] сплатити подвійне відшкодування [проти звичайного].

4.Якщо вільна людина вкраде у короля, повинна відшкодувати в 9-кратному розмірі.

5.Якщо хто-небудь уб’є людину в королівському володінні, нехай сплатить 50 шилінгів.

6.Якщо хто-небудь вб’є вільну людину, повинен сплатити королю 50 шилінгів в якості відшкодування панові.

7.Якщо будуть убиті королівський коваль чи посильний, слід відшкодувати сплатою середнього вергельда.

8.[Порушення] королівського заступництва [відшкодовується сплатою] 50 шилінгів.

9.Якщо вільна людина вкраде у вільного, повинна відшкодувати втричі, а король отримає штраф і все його майно.

10.Якщо яка-небудь людина згвалтує королівську дівчину [рабиню], нехай сплатить [королю] 50 шилінгів.

11.Якщо це рабиня, приставлена молоти [зерно], він сплатить 25 шилінгів. Якщо вона [належить до] третього [розряду] – 12 шиллінгів.

22

12.[За вбивство] королівського нахлібника [слід] сплатити 20 шилінгів.

13.Якщо хто-небудь уб’є людину у володінні ерла, повинен сплатити [власникові] 12 шилінгів.

14.Якщо яка-небудь людина згвалтує служницю ерла, нехай сплатить 12 шилінгів.

15.[Порушення] заступництва, що чиниться керлом, [карається сплатою] 6 шилінгів…

(Хрестоматия по истории средних веков / Под ред. Сказкина С. Д. в 3-х томах. – Т.І. Раннее средневековье).

ДАРУВАННЯ КОРОЛЕМ ЕДУАРДОМ СТАРШИМ ЄПИСКОПСТВУ ВІНЧЕСТЕРСЬКОМУ ЗЕМЛІ В СТОК,

ПОБЛИЗУ ХЕРСТБОРНА (900 р.)

... Я подарував 10 дворів в місці, званому Сток, поблизу Херстборна, з усіма людьми, які перебували на цій землі, коли король, Альфред помер, а також з усіма тими людьми, які були в Херстборні тоді, коли король Альфред відійшов у життя вічне. Нехай обидва ці володіння будуть вільні і захищені від стягнення світських і королівських податей, за винятком участі в ополченні та будівництві фортець і мостів.

(Хрестоматия по истории средних веков / Под ред. Сказкина С. Д. В 3–х томах. – Т.І. Раннее средневековье)

ПРЮМСЬКИЙ ПОЛІПТИК (X ст.) Про людей, які відносяться до нашої курії

Ось люди з нашої челяді без мансів. Ті, які живуть без мансів всередині наших володінь, дають щорічно кожен по одному ягняті. Замість військового збору платить кожен 5 денаріїв або за 4 денарія з числа зазначених виконують орну повинність, розорюють половину юр-нала. Щотижня працюють на нас один день. Ті, які живуть поза нашими володіннями: кожен платить по 15 денаріїв. Ось жінки без мансів з нашої челяді, які проживають у наших володіннях, так і ті, що прийшли зі сторони. Дає кожна по 30 мір льону. Чоловіки ж, які прийшли зі сторони, але живуть у наших володіннях, платять: кожен – по одному модію вівса, одну курку, 5 яєць; виконує один раз орну повинність і один день косить луг під час сінокосу.

Етьєн Буало – паризький прево, під керівництвом якого у 1268 -1270 рр. було записано «Регістр ремесел і торгівлі»

23

(Хрестоматия по истории средних веков / Под ред. Сказкина С. Д. В 3–х томах. – Т.І. Раннее средневековье).

РЕГІСТРИ РЕМЕСЕЛ І ТОРГІВЛІ МІСТА ПАРИЖА Статут І

У цьому статуті говориться про булочників у межах Паризького округу.

Ніхто не може бути булочником у межах Паризького округу, якщо він не купив у короля ремесло, виключаючи тих, хто живе у Сен–Марселі, у Сен–Жермен–де–Пре поза стінами Парижа, або на старій землі св. Женев’єви, або на землі капітулу Паризької богоматері, розташованої в Гарлянд, за винятком землі Сен– Маглуар всередині і поза стінами Парижа, і землі Сен–Мартен–де– Шан поза стінами Парижа; продають ж вищезгадане ремесло від імені короля ті, хто його від короля купив, одному булочнику дешевше, іншому дорожче, як їм заманеться. Ніхто не може бути булочником в межах Паризького округу, виключаючи тих, хто живе на вищезазначених землях, якщо не платить королівського обана і кутюм цеху, хіба тільки у нього є королівський привілей.

Булочники, що живуть на вищезазначених землях, не купують ремесло у короля, якщо того не бажають, а платниками обана стають, якщо побажають, якщо ж платять обан, то мають всі інші вольності як платники обану; якщо ж не платять обана1 – повинні платити внески до цеху як чужинці. Якщо новий булочник купив ремесло до дня св. Іоанна Хрестителя, то, якщо він живе на вищезазначених землях, він сплачує в якості королівського обана 6 паризьких су в найближчий день св. Мартіна зимового і в кожний наступний день св. Мартіна зимового по 6 пар. су в якості королівського

1 Обан – назва однієї з кутюм (звичаїв), за якою було здавна встановлено, що кожен, хто буде платити обан, буде більш вільний і буде платити менше поборів і кутюм з товарів свого ремесла, ніж той, хто нe буде платити обана.

24

обана протягом усього часу, поки не побажає бути платником обана і входити в цех булочників. Якщо булочник, платник обана, оселиться на якій–небудь із вищезгаданих земель, він, якщо забажає, абсолютно вільний від сплати обана, але буде зобов’язаний сплачувати кутюми та внески в цех як чужинець…

Присяжні, що оцінюють хліб, повинні ходити по місту для перевірки маленьких хлібів щоразу, як призначить старшина; він призначає стільки присяжних, скільки побажає, але не менше чотирьох щоразу, коли потрібно піти по місту. Коли старшина і присяжні йдуть містом для перевірки маленьких хлібів, вони беруть одного сержанта з Шатле; і з вікон, де вони знаходять виставлений на продаж хліб, старшина бере хліб і передає присяжним, а присяжні дивляться, чи достатній він чи ні; якщо він достатній , присяжні кладуть його назад на вікно, якщо ж недостатній, вручають хліб старшині, і тоді старшина знає, що хліб недостатній і може взяти все хліби, що залишилися від цієї випічки. Якщо у вікні є хліб різного гатунку, старшина повинен перевірити кожен сорт і ті хліби, які виявляться малими, старшина і присяжні роздадуть жебракам. Ніякий хліб не може бути взятий, окрім як у присутності старшини і присяжних; малі хліби не можуть бути віддані жебракам без спільної згоди старшини і присяжних; занадто малим можна вважати хліб тільки тоді, якщо в цьому сорті більше малих, ніж великих [хлібів]; але малі хліби завжди відбираються. Якщо старшина знаходить поганий хліб (mescheve), тобто якщо продають 3 подвійних хліба дорожче, ніж за 6 деньє, або дешевше, ніж за 5 деньє і обол, або коли хліб ціною в деньє і обол продається – 12 хлібів дешевше, ніж за 11 деньє, або 13 цілих хлібів дешевше, ніж за 12 деньє, крім ешоде, які можна продавати 14 штук за 12 деньє, але не дешевше, – старшина забирає весь недоброякісний хліб, і, якщо це не в суботу, надходить з цим хлібом за своїм розсудом, нічого не кажучи присяжним. Всі паризькі та інші булочники можуть продавати по суботах на паризькому ринку хліб за різними цінами, як тільки зможуть краще, але щоб хліб був не більший, ніж у 2 деньє; якщо хліб більший, ніж у 2 деньє, старшина забирає його і цей хліб називається pain pote…

25

Статут ХІV

Про виробників всіляких дрібних олов’яних і свинцевих виробів

Хто хоче бути виробником олов’яних виробів, тобто робити олов’яні дзеркала, олов’яні застібки, дзвіночки, олов’яні перстні, свинцеві кольчужні кілечка, свинцеві посудини (mereaux) всякого сорту [326] і всякі інші малі дрібнички, зроблені зі свинцю й олова, може їм бути вільно, працювати вночі і вдень, якщо йому завгодно і є потреба, і мати стільки підмайстрів, скільки захоче. Ніхто з майстрів цього цеху не може і не повинен мати більш, ніж одного учня, якщо це не його син, або син його дружини від законного шлюбу; він може брати учня за гроші і без грошей і на такий термін, як захоче. Ніхто з цього цеху не повинен працювати в неділю, ні в інше свято, коли все місто святкує. Кожен, хто порушить що–небудь з вищевказаного, платить королю штраф у 5 пар. су щоразу, як порушить…

(Книга ремесел и торговли города Парижа // Средние века. –

1957. – Вып. Х).

ІСИДОР СЕВІЛЬСЬКИЙ ЕТИМОЛОГІЇ

(В «Етимологіях» Ісидора роз’яснюється походження різних термінів, що відносяться до географії, аграрного виробництва,

астрономії, права та інших галузей науки та культури. Джерелами Ісидора у питаннях агротехніки були Пліній Старший, Колумелла, Фест, Сервій та інші античні автори.

Але в ряді випадків Ісидор використовував власні спостереження над землеробством Іспанії в VI – VII ст.)

XV, 13,9. Compascuus, загальним вигоном, називається те поле, яке залишено землемірами для загального випасу сусідам.

XV, 13,12. Novalia, «новина», – поле, зоране вперше, або таке, яке відпочиває через рік заради відновлення сил. Таким чином, novalia почергово то буває з урожаєм, то пустує.

XV, 13, 51. Subseciva, відрізки, власне те, що кравець, кроючи, відрізає від матерії як зайве. Звідки і поля – відрізки, які, розділивши на пертіки, відкидають як безплідні або болотисті. Subseciva, відрізками, будуть і ті що не становлять центурії, тобто 200 югерів.

26

XVII, 2, 1. ... Польова культура – це cinis – попеління, aratio –

оранка, intermissio – перерва, incensio stipularum – спалення соломи, stercoratio – угноєння, occatio – боронування і runcatio

виполювання.

XVII, 2, 2. ... Оранки дві: весняна і осіння іntermissio – перерва, під час якої кожен другий рік пустуюче поле набирається сил.

XVII, 2,3. Stercoratio – угноєння, розкидання гною ...

XVII, 2,4. Occatio – вороніння, коли селяни, по закінченню посіву, випустивши волів, розбивають великі грудки і роздрібнюють їх мотиками ...

XVII, 2, 5. Runcatio – випалювання, висмикування трав із землі, тому що rus значить земля ...Proscissio – це перша оранка, бо до неї поле тверде.

XVII, 3,4. Triticum – пшениця, називається так або від tritura, молотьба, завдяки якій вона очищена забирається в житницю, або тому, що її зерно розмелюється і розтирається, teritur.

XVII, 3,5. Far – напівполба, називається так тому, що колись вона розчавлювалвсь (frangeretur) ...

XVII, 3,7. Siligo – рід пшениці (genus tritici), названий так від слова selecto, вибираю, тому, що цей вид – найвищий з хлібів.

XVII, 3,10. Hordeum – ячмінь, названий так тому, що більше за усіх злаків був aridum (сухим) або що його колос мав ordines розряди [ості] ...

XVII, 3,13. Panicium [дике просо] називається так, бо в багатьох місцях люди харчуються ним замість хліба, як би panificium ...

XVII, 3,18. Stipula – солома ... Stipula говориться від usto, бо після збору жнив вона спалюється заради культури поля. І тому це stipula, що частина її спалюється, частина ж робиться на огруби.

XVII, 4, 2. Овочів багато родів. З них: faba – боби, len–ticula – сочевиця, pisum – горошок, faselum – квасоля, ci–сеr – баранячий горох, lupinum – люпин – є найкращими на потребу людині.

XVII, 4,8. Кращі з кормів: медика, вика, журавлиний горох (medica, vicia, ervum). Медика ... сіється одного разу і виживає десять років, так що при цьому може збиратися 4 або 6 разів на рік.

XX, 14, 1. Vomer – сошник [леміш], називається так тому, що силою землю підриває, чи від того, що він вивергає (evomendo) землю ...

27

XX, 14,2. Aratrum – плуг, названи від «орати землю», як би araterrium: arrare terram. Buris [задня частина] – гряділь плуга,

називається так, ніби pooupd, на зразок бичачого хвоста.

Dentale – разсоха, передня частина плуга, куди вставляється леміш, як ніби dens, зуб.

XX, 14,5. Falcastrum названо за подібністю з falcis, це – криве залізне знаряддя з довгою ручкою для підсікання густих чагарників [тернику?] ...

XX, 14, 6. ... Rastra – граблі [борона?] ...

Lingones – мотики, бо піднімають землю, ніби 1е–vones.

XX, 14, 10. Tribula – рід котка, яким розмелюють пшеницю і тому так названого.

Pala – лопата, в просторіччі іменується ventilabrum, віялкою, через відсіюванн полови.

XX, 14,12. ... Trapetum – лещата, оливкове жорно.

Prelum – колода, якою давиться виноград, названа так від premendo, ніби прес. Prelum також і те, чим вичавлюється масло.

XII, 1,7. Jumenta – робоча худоба, отримала своє ім’я тому, що вона підтримує (juvent) нашу працю або нашу ношу своєю допомогою в перевезенні або в оранці. Бо віл тягне візок і вивертає сошником тверді брили землі; кінь і осел несуть в’юки і полегшують людині важкість ходьби ...

XII, 1,25. Sus – свиня, названа бо пасовисько підкорює (subigat), тобто розминаючи землю, розшукує їжу ...

(Хрестоматия по истории средних веков / Под ред. Сказкина С. Д. в 3-х томах. – Т.І. Раннее средневековье).

28

ТЕМА 2 ДАВНІ ГЕРМАНЦІ ЗА АНТИЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ

План

1.Основні джерела з історії давніх германців.

2.Господарство германців і його еволюція від часів Цезаря до часів Тацита.

3.Відносини власності і їхній розвиток.

4.Майнова й соціальна диференціація серед вільних. Рабство і його особливості.

5.Общинна організація германців часів Цезаря й Тацита.

6.Політичний устрій германських племен епохи Цезаря й Тацита.

7.Повсякденне життя германців: звичаї, житло, одяг, їжа.

8. Історичні

підсумки еволюції

давньогерманского

суспільства

(І ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е. ).

 

 

 

 

 

 

 

Джерела

 

 

 

 

1. Гай

Юлий

Цезарь. Записки

Юлия Цезаря

и

его

продолжателей о

Галльской

войне

/ Перев.

и

вст.

ст.

М. М. Покровского. – М.: День, 1991.

 

 

 

 

2.Древние германцы: Сб. документов / Сост. Греков Б. Н., Моравский С. П., Неусыхин А. И. – М.: Соцэкгиз, 1937.

3.Плиний Старший. Естественная история // Древние германцы: Сб. документов.

4.Публий Корнелий Тацит. О происхождении германцев и местоположении Германии // Соч.: В 2-х т. – Л.: Наука, 1969. –

Т.1.

5.Публий Корнелий Тацит. Анналы // Древние германцы: Сб. документов.

6.Страбон. География // Древние германцы: Сб. документов.

Література

1.Балух В. О., Коцур В. П. Історія середніх віків: У 2-х т. Т.1 Раннє Середньовіччя: курс лекцій. – Чернівці: ТОВ «Наші книги», 2009.

2.Грацианский Н. П. К вопросу об аграрных отношениях древних германцев времени Цезаря // Грацианский Н. П. Из социально–экономической истории западноевропейского феодализма. – М.: Наука, 1960.

29

3.Гуревич А. Я. Аграрный строй варваров // История крестьянства в Европе. – М., 1985. – Т. 1.

4.Дуров В. С. Цель «Записок» о Галльской войне Юлия Цезаря // Вестн. Ленингр. ун-та. Сер.2. История. Филология. – Л., 1988. Вып 4.

5.История крестьянства в Европе (Эпоха феодализма): В 3-х т.

М.: Наука, 1986. – Т.1.

6.История средних веков: В 2-х т. / Под ред. С. П. Карпова. – М. Изд-во МГУ, 2003. – Т1.

7.Кауфман С. А. Раннее германское средневековье в свете археологии // Средние века. – 1962. – Вып. 22.

8.Крижановська О. О., Крижановський О. П. Історія середніх віків. Вступ до історії західноєвропейського Середньовіччя: курс лекцій. – К.: Либідь, 2006.

9.Люблинская А. Д. Источниковедение истории средних веков. – М.–Л.: Наука, 1955.

10.Неусыхин А. И. Дофеодальный период как переходная стадия развития от родоплеменного строя к раннефеодальному // Проблемы истории докапиталистических обществ. – М.: Наука,

1968. – Кн.1.

11.Неусыхин А. И. Общественный строй древних германцев.

М.: Наука, 1929.

12.Неусыхин А. И. К вопросу об исследовании общественного строя древних германцев // Неусыхин А. И. Проблемы европейского феодализма. – М.: Наука, 1974.

13.Серовайский Я. Д. Сообщения Цезаря об аграрном строе германцев в соотношении с данными новейших археологических исследований // Средние века. – 1997. – Вып. 60.

14.Сказкин С. Д. Очерки по истории западноевропейского крестьянства в средние века. – М.: Наука, 1968.

15.Шкунаев С. В. Община и общество западных кельтов. –

М.: Наука, 1985.

Методичні рекомендації

Суспільне життя давніх германців вже понад століття є предметом особливої уваги істориків. Суперечки щодо сутності соціального і господарського ладу германців не припиняються й сьогодні. Наявність низки концепцій в історіографії з питань

30

життя давніх германців викликана станом і особливостями історичних джерел.

Головне навчальне завдання цього практичного заняття полягає у встановленні рівня соціального розвитку германських племен напередодні Великого переселення народів. Студенти мають виявити в текстах джерел зародки нового суспільного ладу

– феодалізму і встановити ознаки існування у германців елементів держави.

Джерела, які дають можливість встановити особливості господарського устрою, земельні відносини, стосунки між різними групами населення, систему управління у давніх германців мають античне походження. Ці джерела містять інформацію про найбільш складний період життя давніх германців (середина І ст. до н.е. – кінець І ст. н.е.). Упродовж 150 років відбувся стрімкий перехід германців від родо-племінного устрою до ранньофеодальної державності. Простежити за цим процесом студенти можуть за наративними джерелами, уривки з яких наведені нижче. Найбільше інформації про вказаний період містять твори Цезаря, Тацита, Страбона, Плінія Старшого.

Видатний політичний діяч і полководець Риму Гай Юлій Цезар (100 – 44 рр. до н.е. ) зустрів германців під час завоювання Галлії. Його зацікавили войовничі племена, їх спосіб життя, оскільки після завоювання Галлії вони стали найближчими сусідами Риму і потенційними супротивниками. «Записки про Галльську війну» з’явились у результаті літературної обробки донесень Цезаря–полководця римському сенатові.

Студентам варто звернути особливу увагу на глави 1 – 3 з книги ІV і глави 21 – 23 з книги VІ. Ці фрагменти тексту містять так звані «германські екскурси». Як вважають фахівці, другий «германський екскурс» є більше пізнім і тому наділений більшою достовірністю. Автор тексту Цезар, як полководець і завойовник, більше місця відводить характеристиці бойових якостей германців. Водночас з поля зору римлянина не випадають і деталі побуту та повсякденного життя варварів.

Цікаві факти про давніх германців подає Страбон (бл. 64 р. до н.е. – 19 р. н.е. ) – грецький географ, історик і філософ родом з Малої Азії. У різних місцях своєї «Географії» Страбон помістив повідомлення про германців, які, щоправда, він запозичив у своїх

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]