Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Uchebnik.doc
Скачиваний:
54
Добавлен:
13.03.2016
Размер:
4.01 Mб
Скачать

12.2 Методика пошукового буріння

Вибiр точок закладання пошукових свердловин є дуже вiдповiдальним моментом в геологорозвідувальному процесi на нафту i газ, оскiльки тiльки пошукове бурiння дає однозначну i остаточну вiдповiдь на принципове питання: iснують в надрах даної площi промисловi поклади нафти (газу) чи нi. А це в свою чергу визначає подальший розвиток робiт.

Методика пошукового бурiння – це сукупнiсть принципiв його проведення, систем пошукiв, розбурювання, схем розмiщення свердловин, їхньої кiлькостi i послiдовностi бурiння, а також порядку випробування перспективних горизонтiв.

Основними факторами, якi визначають методику пошукового бурiння, є:

а) геологiчнi умови, а саме:

– тип, форма i розмiр пастки;

– спiввiдношення структурних планiв рiзних комплексiв порiд;

– особливiсть колекторiв, покришок i продуктивностi розрiзу;

– тектонiчна порушеність;

– можливiсть iснування неструктурних пасток;

– тип очікуваних покладiв;

– глибина залягання перспективних горизонтiв i фундаменту;

– гiдродинамiчнi;

б) ступiнь геологiчної висвiтленостi дослiджуваної нафтогазоносної зони i положення в нiй пошукового об’єкта;

в) ступінь вивченостi (пiдготовленостi) пошукового об’єкта;

г) ступінь пiдтвердження структур;

д) фiзико-географiчнi та органiзацiйно-економiчнi умови.

Недооцiнка хоча би одного iз цих факторiв може привести до невиправданих втрат метражу й часу на пошукове бурiння.

З погляду на вибір методики нафтогазопошукові об’єкти за складнiстю геологiчної будови подiляються на дві групи: простої i складної будови.

При цьому до пошукових об’єктiв простої будови вiдносяться структури для яких характерно:

– наявність симетричних антиклiнальних складок;

– збіжність структурних планiв рiзних стратиграфiчних комплексiв;

– наявнiсть надiйних реперiв в розрiзi;

– вiдсутнiсть диз’юнктивної порушеностi;

– вiдсутнiсть неструктурних пасток;

– незначна мінливість колекторських властивостей продуктивних горизонтів.

Пiд системою розмiщення свердловин розумiють положення точок розташування свердловин на перспективнiй або нафтогазоноснiй площi та послiдовнiсть їхнього бурiння, що забезпечує достовiрне й ефективне вирiшення геологорозвiдувальних завдань в конкретних геологiчних умовах.

Визначальною умовою для обґрунтування закладання пошукових i розвiдувальних свердловин є вибірпрiоритетної” точки, тобто такої точки пастки, в якiй бурiння свердловини дозволить однозначно доказати або наявнiсть скупчення вуглеводнів, або оцiнити масштаби вiдкриття, або встановити безперспективнiсть площi у вiдношеннi нафтогазоносностi.

“Прiоритетними” точками для рiзних типiв пасток є:

– склепiннi частини;

– дiлянки найменш вираженого замикання пастки, що визначають можливiсть збереження покладу та його можливу висоту;

– дiлянки, прилеглi до зон екранування;

– дiлянки глибинного змiщення склепiння складки;

– зони розвитку мiжфазових контактiв тощо.

12.2.1 Основні принципи методики пошукового буріння

При проектуваннi i закладаннi пошукових свердловин на локальному об’єктi слiд додержуватись таких основних принципiв:

1) кiлькiсть пошукових свердловин має бути мiнiмально необхiдною. Аналiз ефективностi пошукового бурiння показує, що в багатьох випадках для вирiшення пошукових задач недостатньо бурiння однiєї свердловини. Статистика свiдчить, що за 15 рокiв спостережень першою свердловиною вiдкрито 59 % родовищ, першими двома – 77 %, першими трьома – 89 %. Решта 11 % родовищ, на вiдкриття яких витрачено бiльше 30 % загальної кiлькостi пошукових свердловин, незначнi за запасами i тому тiльки 10 % з них вводиться в промислову розробку. На основi цього прийнято рiшення, що на пошуковому об’єктi згiдно з планом i проектом пошукового бурiння допускається закладання не бiльше 3-х свердловин;

2) перша пошукова свердловина закладається в оптимальних структурних умовах, тобто в межах гiпсометрично найвищої частини структури; при неможливостi закладання її в такому місці iз-за наземних умов допускається змiщення таким чином, щоб вона не опинилась за межами очікуваного контуру покладу;

3) пiд системою пошукiв покладiв розумiють послiдовність виявлення промислової нафтогазоносностi покладiв в розрiзi перспективних вiдкладiв локальної структури. Iснують двi системи пошукiв:

а) знизу догори; при цiй системi перспективнi горизонти вивчають послiдовно, починаючи вiд самого глибокого. Використовується ця система на перспективних площах з недоказаною промисловою нафтогазоноснiстю;

б) зверху донизу; застосовується при пошуках нових покладiв в бiльш глибоких горизонтах в межах уже вiдомих родовищ;

4) пiд системою бурiння (розбурювання) пошукових свердловин розумiють кiлькiсть i послiдовнiсть їх бурiння. При цьому розрiзняють:

а) поодиноке (послiдовне) бурiння передбачає розбурювання площi одним верстатом, що дозволяє, використовуючи одержану геолого-геофiзичну iнформацiю, обґрунтовано вибирати пункти закладання наступних свердловин. Така методика дає можливiсть при одному i тому ж парку верстатів охопити бiльшу кiлькiсть площ i вибрати кращi з них для розгортання подальших пошуково-розвiдувальних робiт. Проте такий порядок знижує темпи оцiнки продуктивностi пiдготовлених площ.

Систему пошукiв покладiв одиничними свердловинами можна застосовувати в районах вiдносно простої геологiчної будови на достовiрно виявлених структурах замкнутого контуру при наявностi на родовищах пластових або масивних склепiнних покладiв. Доцiльно її застосовувати i при пошуках покладiв в рифових масивах, коли iз багатьох десяткiв куполiв рифової гряди вибирається декiлька найбiльш перспективних i на них буряться поодинокi пошуковi свердловини. В таких умовах нафтогазоноснiсть площi установлюється в бiльшостi випадкiв однією-двома свердловинами.

У випадку негативних результатiв на площi система бурiння поодиноких свердловин дозволить зробити висновок про припинення пошукiв без зайвих витрат.

б) групове (паралельне) закладання свердловин, коли на площi проводиться бурiння кiлькома верстатами одночасно або майже одночасно. При такiй системi число площ, охоплених бурiнням в короткий час, набагато менша, нiж при методицi закладання поодиноких свердловин, але зате менша i ймовiрнiсть пропустити продуктивнi горизонти, якщо вони є на площах. Крiм того, при такiй системi прискорюються темпи вiдкриття родовищ i покладiв. Однак iз зростанням масштабiв паралельного бурiння зростає кiлькiсть зайвих i геологiчно невдалих пошукових свердловин. Проте з економiчної точки зору така стратегiя може виявитись рацiональною. Як показують дослiдження, тривалiсть пошуково-розвiдувального бурiння з економiчної точки зору є фактором такого ж порядку, що i його обсяг. Тому почергове бурiння на площi декiлькох пошукових свердловин, хоча i запобiгає одержанню геологiчно зайвих свердловин, економiчно не завжди вигiдне, оскiльки крiм фактору часу сумарна вартiсть почергово пробурених свердловин в бiльшостi випадкiв перевищує витрати на їхнє одночасне бурiння.

Групове закладання свердловин доцiльно застосовувати в складних геологiчних умовах при незбіжності структурних планiв, наявностi несклепiнних типiв покладiв, тектонiчної порушеностi, що обумовлюють в деяких випадках вiдсутнiсть покладiв на склепiннях пiднять. Ефективна ця система i при пошуковому бурiннi на великих структурах, якi вмiщують поклади рiзних типiв.

При виборi системи розбурювання окремих площ iстотне значення мають також органiзацiйно-економiчнi умови. Групове закладання свердловин має певнi переваги при органiзацiї процесу бурiння i обслуговування. Аварiя в однiй iз свердловин при груповiй системi не викличе суттєвої затримки в пошуках, в той час як при бурiннi поодиноких свердловин кожна важка аварiя призведе до суттєвої затримки у вiдкриттi покладiв.

Таким чином, оптимiзацiя методики пошукiв полягає не тiльки у скороченнi числа свердловин, але i у визначеннi кiлькостi бурових верстатів, якi працюють на площi одночасно.

Завдання ускладнюється, якщо передбачається оцiнка площi, в розрiзi якої кiлька поверхiв нафтогазоносностi. В цьому випадку навiть при простiй геологiчнiй будовi площi необхiдно вирiшити питання, пов’язані з тривалiстю i вартiстю робiт, а саме:

– за допомогою однiєї чи кiлькох свердловин рiзної глибини проводити пошук;

– бурити цi рiзноглибиннi свердловини одночасно чи почергово;

– з’ясовується доцiльнiсть об’єднання потужного перспективного розрiзу в один пошуковий поверх або роздiлення його на два чи три поверхи і опошукування в декілька етапів.

Очевидно, що оптимальний варiант методики пошукiв з метою вирiшення покладених на нього завдань можна вибрати лише на основi геолого-економiчних розрахункiв, жорстких i однозначних критерiїв яких в даний час не iснує.

5) пошуковi свердловини буряться переважно до глибин залягання перспективних горизонтiв, а при великiй товщинi осадового чохла – до максимальної технiчно досяжної глибини;

6) видiлення залежних i незалежних свердловин. Незалежні свердловини бурять в першу чергу згідно з проектною точкою закладання, обґрунтовану матеріалами геолого-геофізичних досліджень, які підготували нафтогазоперспективний об’єкт до пошукового буріння. У разі необхідності (при невдалих результатах буріння незалежної пошукової свердловини) закладають до буріння залежну свердловину, розташування якої намічається за результатами буріння незалежної свердловини на цьому ж об’єкті;

7) обґрунтування доцiльностi ведення пошукiв окремо для рiзних частин розрiзу, тобто поверхами.

Поверх пошукiв видiляється на основi схожостi або несуттєвої вiдмiнностi перспективних товщ за низкою ознак: глибини залягання, геологiчної будови, умов бурiння свердловин i розробки покладiв тощо.

Така методика застосовується в таких випадках:

– при значній незбіжності структурних планiв глибинних та верхнiх частин розрiзу;

– при значному дiапазонi нафтогазоносностi, коли глибини залягання перспективних горизонтiв рiзко вiдрiзняються;

– у випадку, коли верхня частина розрiзу вмiщує унiкальнi поклади нафти або газу, що мають велике економiчне значення i потребують швидшого введення в розробку.

Вивчення окремих пошукових поверхiв може вестись одночасно рiзними мережами свердловин або почергово однiєю чи кiлькома мережами свердловин.

8) рiшення про введення площi в пошукове бурiння приймається при наявностi проекту пошукового бурiння;

9) основними методичними прийомами закладання пошукових свердловин є такi:

а) закладання однiєї пошукової свердловини проводиться:

– в склепiннях брахiантиклiнальних i куполоподібних структур;

– на припiднятих дiлянках блокiв перспективної площi, розбитої тектонiчними порушеннями;

б) закладання двох незалежних пошукових свердловин практикується:

– на малоамплiтудних структурах в центральнiй частинi очiкуваного склепiння i в зонi найбiльш слабо вираженого замикання, яке визначає можливiсть збереження покладу i його висоту (метод “критичного напрямку”);

– на багатокупольних пiдняттях в склепiннi найбiльш значного i гiпсометрично високого куполу i в міжкупольнiй зонi, що визначає ступiнь заповненостi всiєї структури (метод “критичного напрямку”);

– в умовах незбіжності структурних планiв в склепiннях антиклiнальної складки по верхньому i нижньому горизонтах.

У цьому випадку другу свердловину бурять здебільшого на лiнiї, яка проходить навхрест простягання складки на її бiльш похилому крилi, тобто в напрямку можливого змiщення склепiння, яке називається “принциповим напрямком”;

в) закладання профiлю iз трьох незалежних пошукових свердловин доцiльно:

– навхрест простягання брахiантиклiнальних структур;

– уздовж довгої осi витягнутих антиклiнальних складок;

– дiагонально до простягання вузьких лiнiйно витягнутих складок при умовi недостатньої iнформацiї про змiщення структури з глибиною;

– за трикутною системою (зигзаг-профiль) в напрямку регiонального занурення i уздовж простягання пластiв при пошуках рукавоподiбних, дельтових, барових та iнших лiтологiчних покладiв нафти i газу;

10) у випадку вiдсутностi промислових припливiв нафти або газу в перших трьох свердловинах (в результатi невiдповiдностi структурних планiв і бiльш складної, нiж очікувалось, геологiчної будови тощо) питання про закладання наступних пошукових свердловин на видiлений пошуковий поверх вирiшується за результатами розгляду вiдповiдних обґрунтувань, що представляються нафтогазорозвiдувальними пiдприємствами iз висновками науково-дослiдних органiзацiй;

11) при наявностi рiзкої невiдповiдностi структурних планiв рiзних стратиграфiчних комплексiв i особливо мiж тими горизонтами, де очiкуються поклади, свердловини необхiдно розташовувати так, щоби кожна пробурена свердловина, розкривала перспективнi горизонти рiзних структурних поверхiв, щоб забезпечила одержання максимальної iнформацiї про поклади;

12) у сучасних умовах ринкової економіки при виборі точок розташування пошукових і розвідувальних свердловин, для вирішення основних завдань (виявлення покладів, їх геометризація, оконтурення, визначення середніх значень параметрів тощо) необхідно враховувати й окупність буріння цих свердловин. У зв’язки з цим заслуговує на увагу виявлена закономірність “склепінного ефекту”, яка полягає в зональному розподілі пористості та щільності піщаних порід усередині складчастих структур. Суть цієї закономірності полягає в тому, що найкращі ємнісно-фільтраційні властивості пісковиків інколи приурочені не до склепіння (замка) складки, а до навколосклепінної кільцевої зони, що чітко проявляється в нормальних (симетричних) антиклінальних і куполоподібних складках ДДЗ. У несиметричних складках принциповий характер ефекту зберігається, але також із властивістю асиметричності.

Явище “кільцевого ефекту” підтверджується також результатами випробування і експлуатації свердловин. Дебіти нафти і газу в свердловинах, які пробурені в присклепінній зоні часто в декілька разів перевищують дебіти склепінних свердловин або свердловин, розташованих на крилах складки.

Отже, враховуючи дуже високу вартість буріння свердловин (особливо в складних геологічних умовах або на морі) та ймовірність наявності на структурі “кільцевого ефекту”, основний обсяг пошуково-розвідувального і експлуатаційного буріння за можливістю слід розміщувати в присклепінній зоні, де свердловини будуть рентабельнішими.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]