7.2 Структурно-геологічне картування

Структурно-геологічне картуванняабо структурно-геологічна зйомка – це спеціалізована детальна геологічне картування для одержання структурної карти за опорним або маркувальним горизонтом, який характеризує умови залягання перспективних комплексів порід. Процес проведення картування містить такі основні операції:

1) виділення в геологічному розрізі відкладів досліджуваної площі опорних і маркувальних горизонтів;

2) визначення базисної геологічної поверхні або межі, за якою буде побудована підсумкова структурна карта;

3) виявлення і детальний опис точок відслонення (виходу) опорних і маркувальних горизонтів на місцевості;

4) інструментальна прив’язка точок відслонення до топооснови, вимірювання координат і висотних позначок;

5) обчислення висотних позначок базисної геологічної поверхні;

6) побудова структурної карти.

У геологічно закритих районах при такій зйомці буряться неглибокі структурно-картувальні свердловини, які повинні розкрити маркувальні та опорні горизонти. Як метод виявлення і підготовки структур структурно-геологічне картування тепер застосовується рідко, переважно в складчастих областях і в районах розвитку солянокупольних структур і, здебільшого, в комплексі з геофізичними методами.

Кондиційність структурної карти в залежності від масштабу зйомки і ступеня складності геологічної будови визначається нормою структурних точок на 1 км² площі (табл. 7.2).

Таблиця 7.2

Кількість структурних точок на 1 км² площі

Масштаб зйомки	Ступінь складності геологічної будови
	Проста	Середня	Складна
1:200 000	0,06	0,09	0,30
1:100 000	0,12	0,30	0,60
1:50 000	0,30	0,70	1,10
1:25 000	2,00	4,00	5,50
1:10 000	6,00	8,00	12,00

7.3 Геоморфологічні дослідження

Геоморфологічні методи дослідження ґрунтуються на вивченні форм сучасного рельєфу та рельєфотвірних процесів і прогнозування за ними структурних елементів, з якими можуть бути пов’язані поклади нафти і газу. Геометричні особливості структур і зв’язок земної поверхні з тектонікою знаходять відображення:

а) у висотному полі рельєфу;

б) у його розчленованості;

в) у плановому рисунку форм рельєфу і ареалів грунтово-рослинного покриву;

г) у морфогенетичних рисах рельєфу.

Гіпсометричний аналіз рельєфу, аналіз нахилів і власне форми денної поверхні базується на уявленні про тектогенну деформацію цієї поверхні. Екзогенні рельєфотвірні процеси, які формують рельєф одночасно з тектогенною його деформацією, суттєво, часто докорінним чином змінюють геоморфологічний характер цієї деформації у відношенні планового положення і морфології форм рельєфу, що утворюються.

Різноманітність і неоднозначність зв’язку гіпсометрії рельєфу з тектонічною структурою роблять неможливим “автоматичне” виділення структур.

Розчленування рельєфу, безумовно, прямо або опосередковано відображає тектонічні рухи і структури, але для більшості випадків розчленування цей зв’язок недосліджений. Дія тектонічних рухів і структур на розчленування рельєфу здійснюється через:

а) тектогенно зумовлену гіпсометрію рельєфу та схили земної поверхні;

б) літологію виведених на поверхню порід;

в) тектогенну тріщинуватість.

Морфологічний аналіз полягає в дослідженні планового рисунку земної поверхні – форм рельєфу, гідромережі, ареалів грунтово-рослинного покриву – з метою виявлення планових обрисів тектонічних структур – диз’юнктивних і плікативних.

Геоморфологічні дослідження проводяться в обмежених обсягах і найбільше значення мають в слабовідслонених районах при пошуках зон регіональних піднять та локальних структур.

При аналізі зв’язку структурного рельєфу, їх зіставлення між собою повинно бути окремим для структур різних порядків, оскільки часто в одному і тому ж районі для структурних форм першого порядку можуть спостерігатись прямі співвідношення, а для структур другого порядку – зворотні.

У процесі нафтогазопошукових робіт геолого-геоморфологічні дослідження можуть проводитись декількома шляхами.

Аналіз гідрографічної мережі. Встановлено, що напрямок руху річкових потоків тісно пов’язаний з проявами новітньої тектоніки, зазвичай, успадкованої від похованих структур більш раннього закладання. Так, наприклад, практично всі річки передгір’я Українських Карпат пов’язані з поперечними тектонічними порушеннями осадового покриву. Внаслідок цього поховані підняття характеризуються або радіальним розташуванням гідрографічної мережі і посиленням утворення ярів у найбільш припіднятих ділянках, або відхиленням великих рік від початкового напрямку та обходженням похованого підняття. За характером поведінки самої річки можна робити висновок, про наявність можливого похованого підняття і тектонічного розчленування території дослідження.

Аналіз топокарт (морфометричний аналіз). Він ґрунтується на вивченні різних морфометричних карт і картограм. Для цього складаються карти глибин базисів ерозії, карти висот врізів річок, повздовжні профілі річок, розраховуються також коефіцієнти заболоченості місцевості та звивистості річок. Результати морфометричних робіт повинні перевірятись у процесі польових досліджень для підтвердження виділених піднять.

Для ділянок новітніх піднять властивий швидкий перехід долин нижчих порядків у більш високі. Такий перехід відбувається в даному випадку на коротких відстанях.

Дослідження рельєфу і гідромережі дозволяє також виявити тектонічні порушення.

Вивчення геології четвертинних відкладів. При їх вивченні використовуються природні відслонення, а також розрізи структурних і картувальних свердловин. Практика пошукових робіт показує, що над позитивними структурами спостерігається зменшення товщини четвертинних відкладів, більш грубозернистий склад і часте випадання окремих горизонтів. Найбільший ефект досягається при аналізі в сукупності з геофізичними матеріалами.

Для пошуків локальних структур у деяких районах значну користь надає побудова структурних карт четвертинних відкладів. Це має місце, наприклад, в зоні Доно-Медведицьких дислокацій (Волго-Уральська НГП) більшість локальних структур, виявлених бурінням по різних горизонтах палеозою і мезозою, добре відображаються і в четвертинному рельєфі. Ця закономірність дозволяє на картах рельєфу виявляти нові антиклінальні структури. Для побудови цих карт проводиться неглибоке картувальне буріння.