7.4 Дистанційні методи

При геологічній зйомці широко використовуються дистанційні (аерокосмічні) методи дослідження, які ґрунтуються на спостережені та фотографуванні земної поверхні з літальних апаратів. Суть цих методів базується на існуванні тісного зв’язку між геологічною будовою території з одного боку і формами її рельєфу, гідрографією, грунтовими утвореннями, рослинністю, кольоровими і тональними особливостями ландшафту – з іншого. Виявляючи ці особливості земної поверхні візуально з повітря або на аерокосмічних фотознімках шляхом їх дешифрування, можна встановити багато рис геологічної будови території.

Ці методи використовуються як на стадії регіональних досліджень, так і на стадії детальних робіт, тобто при крупномасштабних зйомках. Вони мають ряд переваг і дозволяють вирішити наступні завдання:

– виявити ступінь відслоненості місцевості, розташування відслонених ділянок і на цій основі вибирати найбільш повноцінні маршрути, розробити раціональний план проведення польових робіт;

– при практично суцільній відслоненості території скласти геологічну і структурну карти при мінімальному обсязі польових спостережень;

– виявити ряд особливостей будови земної поверхні або прослідкувати розповсюдження пластів, товщ, світ і структур, які не прослідковуються при польових наземних спостереженнях;

– спостерігати одночасно увесь об’єкт або ряд об’єктів дослідження в їх цілісному вигляді та в природних співвідношеннях тощо.

На першій стадії регіонального етапу аерокосмічна інформація використовується головним чином для геологічного картування нафтогазоперспективних територій з метою вибору першочергових площ і раціонального розташування геофізичних, геохімічних і бурових робіт на наступній стадії. В процесі аерокосмічного картування проводяться дослідження структуротворчих деформацій четвертинних відкладів і уточнення структурного плану верхніх горизонтів дочетвертинних товщ, прогнозування структур глибинних горизонтів осадового чохла, виявлення та оцінка чинників, сприятливих для формування і збереження покладів нафти і газу. У відслонених районах, особливо з аридним кліматом, за регіональними і особливо детальними космознімками можливе пряме дешифрування літолого-стратиграфічних комплексів або геологічних структур.

Через покривні, інколи потужні, осадові утворення “просвічуються” корінні породи або структурні елементи, тектонічні порушення.

Серед методів аерокосмогеологічного картування широке розповсюдження отримав аналіз лініаментів і кільцевих структур за матеріалами космічних світлин. Аналіз лініаментів дозволяє в зонах нафтогазонагромадження і на конкретних родовищах виявити і протрасувати системи тріщинуватості, виявити їх азимутальну впорядкованість, ступінь опосередкованої або прямої вираженості в приповерхневих відкладах тощо. Сьогодні виявлені широкі можливості лініаментного аналізу при пошуках та розвідці родовищ нафти і газу. Саме в областях активної новітньої і сучасної геодинаміки з інтенсивними висхідними рухами, складчастістю, розвитком розривів і зон тріщинуватості, спостерігається вертикальна міграція вуглеводнів майже по всьому розрізу осадового чохла. Це зумовлює продуктивність більшості колекторів будь-якого генезису.

Відомо, що зони тріщинуватості, які утворюються вздовж розломів без відносного вертикального зміщення блоків, важко виявляються геофізичними методами. На космічних знімках зони тріщинуватості проявляються інколи краще, ніж високоамплітудні підкиди і насуви.

Іншим традиційним методом аерокосмогеологічного картування є геоморфологічний аналіз – вивчення рельєфу, гідрографічної мережі, грунтово-рослинних асоціацій та рельєфотвірних порід за їх зображеннями на космічних знімках і топографічних картах. При прямих пошуках нафти і газу з використанням геоморфологічного аналізу вирішуються наступні завдання:

– прогноз потенційної продуктивності на основі визначення інтенсивності структуротвірних знакоперемінних тектонічних рухів, що зумовлюють формування, переформування і розсіювання вуглеводневих скупчень;

– прогноз можливо продуктивних пасток структурного типу на базі виділення регіональних і локальних тектонічних структур;

– прогноз можливо продуктивних пасток неструктурного типу з використанням реконструкції результатів взаємодії палеорельєфу і палеотектонічних умов – перерв в осадконагромадженні.

За результатами детальних аерокосмогеологічних досліджень у різних регіонах, у тому числі в Передкарпатському прогині та Дніпровсько-Донецькій западині, виділена значна кількість перспективних локальних об’єктів, рекомендованих для перевірки, насамперед, сейсморозвідувальними роботами. На них з достатньо високим коефіцієнтом підтвердження (0,6–0,7) були встановлені різні структурні ускладнення осадового чохла.

Регіональні аерокосмічні дослідження з виявлення локальних пошукових об’єктів проводяться на добре вивчених геолого-геофізичними і геохімічними методами територіях, для яких встановлюються ландшафтні, геоморфологічні, геологічні і фототонові індикатори похованих локальних пасток різних типів (еталонів). За такими індикаторами проводиться виявлення нових локальних нафтогазоперспективних об’єктів.

Велике значення набирає аерокосмічне картування при вивченні геологічної будови морських акваторій, що має велике практичне значення в зв’язку з пошуками нафти і газу під дном моря.