V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

РадЯNСЫШ кpai-Ha у norзot;lIl/i рmш (середll1Ш /940-х -- початок /950-хрр.)

в умовах постiйного iдеологiчного пресингу практично

унеМОЖЛИВJ1ЮВалось ПРОl3ед..ення об'сктивних iсторичних

дослiджень. Прогресивнiсть Ti€1 чи iншоi" iсторичноi" особи

оцiнювалась, виходячи з послiдовно класових позицiЙ. У по­

BOCHHi роки значною мiрою б),~Ш', переглянута iсторiя грома­ дянсько"i вiйни та роль у нiй И. Сталiна. На тлi 60ротьби з космополiтизмом, «низькопоклонством перед Заходом» пар­

тiйнi функцiонери чинили розправу над вiдомими iсториками

1. Мiнцом, 1. Разгоном, О. €русалимським, Р. Вiппером, €. Кос­

мiнським, €. Тарле. Було розiгнано старий склад редакцiЙНОl

колегiI журналу «Вопрось: истории», заборонено пiдручник

М. Рубiнштейна «Российская историография» тощо.

Подiбнi заходи пр()водилися i на республiканському piBHi.

Так, 29 серпня 1947 р_ Сl1ецiальною постановою ЦК КП(б)

Укра"iни була визнана нсзадовiльною робота Iнсппуту icTopi'i Укра'iни Академi'i наук УРСР, який очолював вiдомий iсторик М. ПетровськиЙ. У документi, зокрема, констатува­ лося, що спiвробiтники академiчно"i установи так i «не спро­

моглися створити спраВЖl1ьоi' марксистсько-ленiнськоi' iCTO- pii" украУнського народу», а OCHOBHi Ix працi «мiстять грубi полiтичнi помилки та перекручення буржуазно-нацiоналiс­

тичного характеру».

До знищення окремих наукових напрямкiв у радянськiй бiологi'i призвело панування у нiй улюбленпя Сталiна, «на­

родного» акадеl\-liка Т. Лисенка. l1iд йога впливом ЦК ВКП(б)

нав'язав ученим-бiологам таку iнтерпретацiю розумiння MiH- ливостi видiв, яка по€:днувала марксистський детермiнiзм з визнанням можливостi впливали на ЛЮДСЬКУ природу. У 1948 роцi на cecii" Всесоюзноj' академi"i сiльськогосподарських наук

опоненти Лисенка були остаточно розгромленi. Близько трьох

тисячучених - генетикiв, фiзiологiв, морфологiв вiДС"iОРС­ нили вiд HaYKOBo"i дiяльностi. У 1950 р. фактично припинила CBO€: iснування школа вiдомого фiзiолога академiка Л. Орбелi. В Kpa"iHi була заборонена генетика Менделя, а також yci га­ лузi знань, якi розглядали ту 'Ш iншу форму невизначеностi:

квантова фiзика, теорiя ймовiрностей, статистичний аналiз у

381

Роздiл 6

соцiологi"i тощо. Незабаром було вирiшено покiНLJIfТИ з «ейн­ штейнiанством» у фiзицi. Необrрунтованiй КРl1тицi були пiд­ данi радянськi фiЗИКI1 Ю. Харитон, Я. Зельдович, Л. Ландау та iншi, проте вчених «врятувала» вiд можливих репресiй на­ гальна необхiднiсть створення радянсько"i ядерно"i зброi".

Таким ЧI1НОМ, roловними критерiями при Вl1значеннi долi науковоУ роботи чи художнього твору, окремоro автора чи гру­ пи фахiвцiв СЛУЖl1Ли передусiм прагмаТl1Чнi оцiнки Ух «корис­

HOCTi» або «шкiдливостi» з точки зору сталiнського режиму.

Мистецтво повинно було демонструвати щасливу радянську дiйснiсть, хоча дозволялося зображаТI1 й oKpeMi ',-.. недолiки, мудрiсть вождя та партi"i, агресивнiсть та пiдсryпнiсть iмперi­ алiстl1ЧНИХ BoporiB, наука - йти у фарватерi едино правильноi

марксистсько-ленiнськоi' Teopii", викривати антинауковi по­

гляди захiдних (буржуазних) вчених, змiцнюючи радянський

патрiотизм Безумовно, патрiотизм, любов до Батькiвщи­ ни - рисИ, що прикрашають не тiльки вчених, але мiж ними i навмисною полiтизацiею та iдеологiзацiею об'ективних на­

укових дослiджень, тобто процесами, натхненником яких пе­

реважно виступав беЗ!10середньо Сталiн, не було нiчоro спiль­ нога. Жорсткий контроль з боку партiйних та державних орга­

HiB ycix проявiв духовного життя радянського суспiльства був сутнiсним атрибутом тоталiтаРНОl системи, найважливiшою умовою П змiцнення i розвитку.

Проте, незважаючи на помiтне посилення наступу сталiн­

ського режиму на мистецтво i науку в СРСР, на вкрай важке

економiчне становище краi"ни, Радянсъкий уряд проДовжував

видiляти значнi кошти на розвиток освiти та науки, усвiдомлю­ ючи Ух вирiшальну роль у тих масштабних перствореннях, якi повиннi були забезпечити iсторичну велич СРСРта пiдтвердити житт€Здатнiсть соцiалiзму. Одразу пiсля закiнчення вiйни була вiдновлена система загально"i початковоi" освiти, а з 1952 р. за­ проваджене обов'язкове семирiчне навчання. Молодь, яка була зайнята на виробництвi, вже наприкiнцi ] 940-х pOKiB одержала

можливiсть вiдвiдувати вечiрнi школи. Чисельнicть радянських студентiв, якi навчалися в цей час у вищих навчальних закла-

382

Радянська краi.,юу nовОСlllliроки (середzmа 1940-x - початок J950-хрр.)

дах та TeXHiKYMax краIни, перевищувала загальну чисельнiсть

студентiв краIн €вропи та Азii'. Уроки четвертоi" п'ятирiчки практично на третину збiльшилася й кiлькiсть науково-дослiд­ них iнститутiв, були CTBopeHi академН" наук у Казахстанi, ЛатвiУ

та ECТOHi"i, вiдкрито Академiю мистецтв СРСР.

3азначимо також, що ще наприкiнцi вiйни були сформованi

ОСНОВН! принципи НОВОI релiгiЙноi· полiтики РадянськоУ влади.

Духовне життя вiруючих людей, попри жорстокi антицерков­

Hi репресi"i 1920-1930-х pOKiB, не припинялося, а у пово€Нний перiод спостеr-iгалося значне його rюжвавлення. Позитивнi

змiни у ставленнi влади до церкви обумовлювалися патрiо­ тичною позицi€ю Руськоro православ'я пiд час вiЙни. У 1945 роцi Раднарком СРСР дозволив Руеькiй правоелавнiй церквi

(РПЦ) вiльно дiяти на територii" краУни, щоправда пiд пильним

наглядом партiйного апарату та органiв держбеЗllеки. Бiль­ ше того, iнwим християнеьким конфесiям режим вiдмовляв

управi на icнування. Зокрема, у 1945-1946 рр. на захiдних територiях УРСР була лiквiдована Укра!неька греко-католиць­ ка цepI<Вa. Бiльшiсть греко-католикiв добровiльно перейшли

управослав'я, але на ТИХ, хто вiдмовився це зробити, чекали репресiI та арешти.

Радянське керiвництво намага.l10СЯ використовувати авто­

ритет РПЦ у своi"й зовнiШНЬОПО.l1iтичнiЙ дiЯ.l1ьностi (зад.l1Я бо­

роть~и з Ватиканом, змiцнення позицi!СРСР у краУнах СхiдноУ €вропи, пiдтримки офiцiЙНОl лiнiI партiУ пiд час мiжнародни:х

конфлiктiв), плекаючи надiю на створення центру праВОС.l1ав­

ного CBiтy у MOCKBi, що цiлком вiдповiдало iмперськiй iдеоло­ riI Сталiна. Однак 3 початком «холодно"i вiйню) зацiкавленiсть

влади у мiжнароднiй дiяльноетi церкви зникла.

CTa.l1iH фактично ще уроки вiйни припинив репресi"i проти священнослужителiв та вiруючих, легалiзував дiяльнiсть Русь­

ко"!" православно"i церкви, збалансував державно-церковнi вза­

€мозв'язки, але все це робилося ним також заради здiйснення

[ювного контролю над духовним життям суспiльства. 8.11асне,

комунiстична доктрина з П MeciaHCTBoM та претензiями на ic-

тиннiсть повинна була замiнити собою будь-яку релiгiю.

383

РОЗДiл 6

{(Копедна вШиа)): caiT, що JО310ПОВСЯ И8впi.n

Водночас з наближенням перемоги над спiльним ворогом

антифашистська коалiцiя Kpa·iH все менше давала оптимiс­ ТI1ЧНИХ приводiв щодо СБОГО подальшоro iснування. Вiднос­ на згуртованiсть держав-переможниць у пiслявоенний перiод

спостерiгалась недовго. Вона проявилася при CTBOPCHi Орга­

нiзацii" Об'еднаних I-Jацiй на lCонференцii" в Сан-Франциско

(1945 р.), заснуваннi Ради Безпеки ООН у Лондонi (1946 р.), пiд час НюрнбеРГСЬКОI"О процесу 1945-1946 рр., наякому були

засудженi ГОjЮВНl Нlмецькi вiЙСЬКОВI злочинцi.

Однак стосовно цiлоi" низки iнших питань узroдити позицГi не вдавалося. Адмiнiстрацiя Бiлоro дому перспективи розви­

тку пово€нного CBiTY оцiнювала зовсiм iнакше, нiжкрсмлiв­

с·ьке керiвництво. KpiM того, уамериканських полiтикiв з'я­

вився вагомий зовнiшньополiтичний аргумент - ядерна зброя, перше вдале випробування яко"i вiдбулося 16 липия 1945 р. У

пустелi АJlамогордо. Поява новоТ руЙнiвно·j збро·j надавала BiATenep американськiй перевазi над СРСР безсумнiвний та

загрозливий характер.

Сьогоднi важко визначити, яка краТна насправдi розпали­ ла «холодну вiйну» - Радянський Союз чи Сполученi Ш-пiти.

3 точки зору захiдних офiцiйних кiл, саме ерер намагався за­

крiпитися у IpaHcbKo~'iY Азербайджанi, де було органiзовано

виступ сепаратистiв, пiдтримували I<омунiстичнi угрупован­

ня пiд час громадянсько·i вiйни у Грецii", а головне - зробили сво"iми сателiтами окупованi Черноною армiЕ'Ю кра"iни Схiдно"i СВРОI1И, силою наВ'ЯЗУЮ'iи"I"м прорадянськi полiтичнi режими. Безперечно, цi мiркування не позбавленi сенсу, але не варта та­

кож забувати й про те, що саме керiвник розвiдувально·i служ­ би США А. Даллес ще у березнi 1945 р. запропонував план знищення СРСР, саме у надрах Пентагону в груднi того ж року було накреслено перший план бомбардувань промислових цен­

TpiB i стратегiчних об'€ктiв на радянськiй територi"i, i, врештi­ решт, зовсiм не Радянський Союз випробував ядерну зброю на

японсы<их MicTax XipociMa i HaracaKi у серпнi 1945-го.

384

Радянсыш краiiю у noeo(;;f/Hi раки (середина 1940-х - початок /950-х рр.)

Не слiд забувати й про те, що у пicлявоенному CBiтi на деякий час ностала тiльки одна «наддержава» США. у ] 945-1948 рр. мiж двома ОСНОВНИМИ краУнами-переможни­ ЦЯМИ iснувала надто глибока нерiвиicть в основних соцiалыюеКОНОl'vflЧНИХ показниках, OKpiM того, лише американцi воло­

дiли засобами доставки ядерно"i зброУ - авiаносцями та бом­ бардувальною авiю-Uею дальньо"i дi"i, якi були здатнi донести

смертоносний вантюк у будь-який куточок CBiTY.

3аl'альноприйнятою, але досить умовною подieю, з якою багато iсторикiв пов'язують початок «холодноУ вiйни», стала промова екс-прем'ера Велико"i Британi"i У. Черчiлля, яку BiH ви­ голосив 5 березня 1946 р. в американському мiстечку Фултонi у присутностi президента США Г. Трумена. Черчiлль наголо­

шував на тому, що наявнiсть у Сполучених Штатiв Америки ядерноУ збро"i е надiйною гараНТlею «вiд вiйни та тиранi"i)}, а це забезпечить надiйний захист «великих принципiв свободи I прав людини, якi виступають спiльною iсторичною спадщи­ ною англомовного cBiтy, вiд задумiB злих особистостей та агре­ сивного духу сильних нацiЙ». Надалi екс-прем'ер висловився

з приводу необхiдноетi створення широко"i вiйськово-полiтич­

ноУ коалiцi"i мiж Британською iмперi€ю i США, 110ЯСНЮЮЧИ це

появою вiд Щецина на Балтицi до TpiecTa на Адрiатичному

Mopi «ЗалiЗНОI завiси». Не стверджуючи, що Радянський Союз

бажас вiйни, Черчiлль, BTiM, пiдкреслив неМОЖJIивiсть будь­ якого примирення мiж системами. «Щойно завершивши вiй­ ну, - зазнача€ iталiйський iсторик Д. Боффа, - CBiT знову вiд­

ЧУВ, щО ЙОМУ пiДГО1УВали новий конфлiкт, нове зiткнення мiж

Добром, озбрОЕ:НИМ атомною бомбою, i Злом, яке тепер ото­ тожнювалось не з Гiтлером, а з Радянським СОЮЗОМ». По CYTi, декларацiя Черчiлля проголошувала кiнець антифашистськоi"

коалiцj'j i заПО'fатковувала нову схему мiжнародних вiдносин,

13 якiй СРСР перетворювався на супротивника Заходу.

13 березня того ж року Сталiн в iнтерв'ю в газетi «Правдю} розцiнив виступ У. Черчiлля як «небеЗl1ечний крою> i фактич­ но звинуватив останнього, а разом з НИМ i Сполученi Штати Америки, у пiдпалюваннi вiЙни. Вiдтепер перед радянським

385

РОЗДUl6

керiвництвом постали принципово iнш; важливi заlщання: створення ядерно"i збро'" та стратегiчнс РОЗlПирення сфери 30-

внiшньополiтичного впливу СРСР.

Будуючи свою зовнiшньополiти'-шу лiнiю, Москва виходи­

ла з концепцi'i створення сфер чи зон свого впливу. У сферу особливих iHTepeciB Радянського Союзу насамперед входила Схiдна €вропа. Геополiтичне rюложення краУн иього perioHY,

роль Радянсько'\ держави у розгромi фашизму i, зрештою, при­

CYTHicTb на даних територiях Радянсько'i apMii' забезпеLIИЛИ ви­ знання захiдними партнерами по коалiцii' прiоритету СРСР у

цiй частинi €вропейськоro континенту.

СхiДНОЕ:вропейський periOH розглядався радянським кepiB­

ництвом у першу чергу як пояс безпеки держави щодо захiдно­ го i балканського периметрiв кордонiв срер. Причому, як свiд­ чать документи, у Кремлi ототожнювали сферу власно'i безпеки

зi сферою iHTepeciB Радянсько'i держави. У ]946 р. вiдомий ра­

дянський дипломат М. Литвинов пояснював це як повернення до ранiше популярно'i геополiтично'i концеrщii', побудованоi' на iдеi' розширення територi'j - чим вона (територiя. - Авm.) бiль­ ша, тим вища, вiдповiдно, i безпека самоУ держави.

Пiсля закiнчення вiйни авторитет Радянського Союзу на

мiжнароднiй apeHi значно зрiс. що, безсумнiвно, посилило лiвi сили у багатьох краУнах Заходу, проте дипломатична iнiцiати­ ва залишалася за Сполученими 1I1татами Америки. Г1iдтримка 'ix позицii' бiльшiС110 держав cBiтy пq€днувалася з БИКЛЮЧНИМ

становищем CIHA як володаря монополii' на ядерну зброю. lншим наДЗВИLШЙНО складним питанням була «нiмецька

проблема». Кожен iз колишнiх союзникiв намагався забезпе­ чити собi У Нii\1еччинi полiтичну пiдтримку. РаДЯIiСЬКИЙ Союз, орi€нтуючись на широкi народнi маси, допомiг здiйсненню у

сво'iй зонi окупацi'j Нiмеччини аграрно'!, реформи, проведенню конфiскацii' великих пiдприеметв. IЦO належали нацистам, та

виборам до мiсцевих opraHiB влади. Американцi та англiйцi,

дiючи в традицiйний спосiб, IlОl<ладалися на представникiв

н;мецыюго капiталу, пiдтримку яким вони забезпечили на те­

риторi'i свога врядування.

386

Радянська краiiю у rювоашiроки (середина 1940-.1: - f10чаmо/( /950-х рр.)_

За попереднiми домовленостями Нiмеччину було подiлено на чотири зони окупацiУ: радянську, американську, англiйську

та французьку. Берлiн отримав особливий статус - йога було

роздiлено на чотири сектори на чолi з комеfщантами, якi пiд­ порядковувалися Контрольнiй радi союзникiв. НаlIрикiнцi

1946 р. США та Велика Британiя об'(днали своУ сектори ОКУ­ пацii" Нiмеччини в (дину зону - Бiзонiю, а у 1948 р., пiсля при­ еднання до не"!' французькоi' зони, винИ/ша Тризонiя.

Однак мирне врегулювання нiмецького питання вiдразу наштовхнулося на серйознi труднощi. ] 2 березня 1947 р. ад­ мiнiстрацiя США проголосила «доктрину Трумена», що мала виразно антирадянсы<йй характер i зобов'язувала Сполученi

Штати Америки боротися з будь-яким революцiйним рухом,

будь-якою спробою соцiалiстичного переоблаштування cBiтy

та геополiтичними претензiями СРСР. Фактично. давим кро­ ком Бiлий дiм не заЛИillав MOCKBi жодно! можливостi для ма­ невру й остаточно вводив CBiT у смугу нового протистояння. ВОНО'завершилося остаточним розколом Нiмеччини та ство­ ренням двох сепаратних нiмецьких держав.

Атмосфера навколо «БеРJliнсько'i кризи» оБУМОВl'lЛа й при­

скорила створення альянсу захiдних держав на чолi з США.

Йога пiдсумком стало укладання 4 квiтня 1949 р. вiйськово­

полiтичного союзу (Пiвнiчноатлантичного пакту) мiж США,

Канадою та десятьма захiдно€вропейськими краi·нами.

«Сталiнська» модель Радянськоi" держави у своУх рiзних

модифiкацiях ПОНlирилася далеко за межами СРСР. На по­ чатку 1950-х рр. У краУнах Схiдно"i €вропи - Польщi, Чехо­ словаччинi, Угорщинi, PYMYlfi"i, Болгарi"i, АлбанiУ та Югосла­ Bi"i пiсля короткочаСНQГО, i10;liтично варiативного перехiдного етапу «народноУ деI\ЮKpaTi"i», з притаманною йому гострою полiтичною боротьбою, почали втiлюватися IIРИJJЦИПИ орга­

нiзацi"i суспiльства за радянським зразком. ] 949-1953 роки стали часом iнтенсивноУ «сталiнiзацi'i» periOHY. Зокрема. у

сiчнi 1949 р. була створена Рада Економiчно"i Вза€модопомо­

ги (РЕВ), дО якоi" разом з СРСР увiйшли ще п'ять (вропей­ ських краУII - Болгарiя, Польща; Чехословаччина, Угорщина

387

Роздiл 6

та Румунiя. Пiзнiше до них приедналися Албанiя, В'ннам,

НДР, Куба та Монголiя.

Проте взае~ини Радянського Союзу з краiнами «народноУ демократii"» (пiзнiше соцiалicтичного табору) в першi пicля­

BOf.HHi роки складалися також не завжди просто. Несгюдiвано у 1948 р. виник серйозний конфлiкг мiж Радянським Союзом та Югославiею. Парадоксальною ситуацiя виглядала тому, що.

югославське керiвництво, на вiдмiну вiд бiльшостi своУх схiдно­

европейських сусiдiв, незалежно вiд СРСР, обрало комунiстич­

ну модель розвитку. Це, в свою чергу, дозволяло юroславським

комунiстичним лiдерам поводитись достатньо самостiйно, що

викликало роздрагування у MOCKBi. Без погодження з Кремлем

югославськi дивiзii' були введенi на територiю Албанii', пiдго­ товлеllО договiр про союз з Болгарiсю, з югославського уряду

було виключено двох прорадянськи налаштованих MiHicTpiB. Для Сталiна подiбнi вчинки були неприпустимими, i неза­

баром Bci домовленостi про взаемодопомогу та спiвпрацю мiж

двома краi'нами було розiрвано. Пiд тиском СРСР контакги з

Югославicю припинили Польща, Угорщина, Болгарiя, РУМУ­ нiя та Чехословаччина.

Наприкiнцi 1940-x pOKiB змiнилася полiтична ситуацiя i в

Азii'. В Кита'i влiтку 1949 р. громадянська вiйна мiж прихиль­ никами Чан Кайшi та Мао Цзедуна закiliчилася переrvюгою останнього. 1 жовтня у lleKiHi було проголошено про наро­ дження Китайсько'i НародноУ Республiки. що вiдразу ж при­

едналася до антиiмперiалiстичного табору на ч'олi з СРСР.

Пiдписання 14 лютого 1950 р. договору мiж двома кра'iнами, за умовами якого СРСР та Китай зобов'язувалися надавати взаемодопомогу, у тому числi i вiЙськову. змiцнило IЮЗlщii' СРСР в Азii'. Незабаром поч:алося налагодження i економiч'НИХ зв'язкiв мiж двома державами. Стратегiчним орiентиром роз­

витку нового Китаю стала радянська модель, котра, як сподi.. ваJlИСЯ лiдери КНР, вельми переконливо довела свою ефектив*

HiCТb. СРСР надав новому стратегiчному партнеровi кредит у роз­ Mipi 300 млн доларiв, а також зобов'язався повернути залiзничнi дороги у Маньчжурj'i i бази в Порт-АРlурi та м. Дальньому.

388

.-.!адЯllCЫШ ЩJaiiю У nовоutнiроки (середшlO 1940~x - початок 1950-.'( РР.)

Новий союз занепоко·iв як Вашингтон, так i Лондон, викли­ кавши Ух протидiю на дипломатичному piBHi. Пiсля вiдхилен­

няiшми вимоги СРСР щодо визнання прав Китаю в OpгaHi­

зацi"i Об'еднаних Нацiй радянськi представники бойкотувати Раду Безпеки ООН. Цей демарш дорого КОШ1)'вав Радянсько­ МУ Союзу, дозволивши американцям на момент виникнення l<Орейськоro конфлiкту дiяти Bi)]. iMeHi CBiTOBO'i спiльноти.

Корейська вiИна 1950--1953 рр. стала першим локальним

конфлiiпом у «холоднiй вiЙнi». На територi"i КореУ ще з 1945 р.

знаходилися i радянськi, i американськi вiйська, якi перебу­

вали на пiвнiч та пjвдень Bi)]. триДцять восьмо'" паралелi, що

подiляла niBOCTpiB на двi частини. Пiсля утворення у 1948 р.

двоХ кореЙських. держав та ВИВОДУ з Ух територi"i окупацiйних

вiйськ лiдер Корейсько', Народно-Демократично"i Республiки Юм lp Ссн розпочав пiдготовку прокомунiстичного повстання

у I1iвденнiй Kope'i. Вдалий нас1)'П пiвнiчнокорейських вiйськ,

якi пiдтримали повстанцiв, призвiв до швидкого захоплення Сеулу, однак ситуацiя за короткий час змiнилася.

.У вiйну пiд прапором ООН вступили держави, якi входили

дО НАТО. Провiдну роль при цьому вiдiгравали США, вiйська яких розгорнули бойовi дiУ на територi') КНДР. Амсриканцi

захопили столицю Гliвнiчно'i Коре!' Пхеньян. Виникла загро­

за кордонам СРСР та Китаю. Контрнаступ корейсько-китай­

СЬКI1Х вiйськ на початку J951 р. вiдкинув американцiв дО 38-У паралелi. Почалась маневрова вiйна з атаками та контратака­ ми з обох CTopiH.

Радянськi льотчики та зенiтники прикривали наземнi вiй­ CI,Ka, стратегiчнi об'екти, MicTa Китаю та КореУ вiд нальотiв

американсько'i авiацi·i. 3 листопада J950 до липня 1953 р. безпосередню участь у боях брав радянський 64-й винищу­ вальний авiацiйний корпус, чисельнiсть якого у 1953 роцi досягла майже 26 тис. чоловiк. У ходi вiйни СРСР втратив 335 лiтакiв та 120 льотчикiв, хоча загальн! втрати радян­

ських бiйцiв у КореУ склали бiльше нiж 300 чоловiк. У ре­ зультатi бойових дiй радянськi льотчики та зенiтники збили 1309 лiтакiв ворога.

389

Роздiл 6

Ще у 1951 р. розпочалися персговори про припинення бо­

йових дiй У Коре!, проте вони успiшно закiнчилися лише пiс­

ля cMepTi Сталiна. 27 липня 1953 р. було пiдписано угоду про припинення вогню. 3акiнчения вiйни не вирiшило корейсько­

го питания. Пiсля цього змагання двох полiтико-iдеологiчних систем перейшло в нову фазу, невiд'емню.1 атрибутом ЯКОl стало нарощування гонки озбро€нь.

Так завершився початковий етап «холодно! вiйни», а ра­ зом з ним i «епоха Сталiню> у зовнiшнiй полiтицi СРСР. Роз­

ширивши кордони своеУ «iмперi"i», змiцнивши i"j мiжнародне

становище, «ВОЖДЬ ycix народiв» обрав на мiжнароднiй apeHi

шлях протистояння вiйськово-економiчнiй MOfYTHOCTi Заходу,

що коштувало громадянам СРСР у майбутньому неймовiрно­

го напруження i веJlИчезних витрат Ух сил та cHepri"i.

390