V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

СРСР у дои}' «вiдлuгш>: свimло й miHi

ДОКУМЕНТ 6

IЗ СПОГАДIВ КОЛИШНЬОГО ПОСЛА СРСР У РЕСПУБЛIЦI КУБА о. АЛЕКС€€ВА ЛРО «КУБИНСЬКУ КРИЗУ» 1962 р.

Ocil/b 1988 р.

. .. По-перше, об'ективний аналiз ситуацil, яка склалася восе­

ни 1962 р., свiдчить, що розмiщення радянських ракет на Кубi

Ht: викликало, а навпаки, в кiнцевому пiдсумку попередило по­

дальшi агресивнi i тому досить небезпечнi дii' американського iмперiалiзl'vf)' в районi Карибського моря; це у свою чергу вря­

'ryвало реВОJ\юцiйну Кубу i примусило США, хотiлося 1М того чи Hi, поважати cYBepeHiTeT Острова Свободи. За минулi з того часу 26 pOKiB Куба успiшно продовжувала будiвництво соцiалic­ тичного суспiльства. Соцiалiзм примусив визнати свое право на iснування i у Захiднiй пiвкулi.

По-друге, Карибська криза була дiтищем «холодно'j вiЙни». Конфрщпацiя мiж великими державами, яка у ту пору суnpо­

воДЖУвалася полiтикою взаемних погроз, i стала тлом для подiй oceHi 1962 р. Tol'vf)' розмiщення наших ракет на Кубi в тих умовах (наГОЛОШjЮ, в тих умовах!) було закономiрним; його не можна, як

дехто думае, вважати пустою авантюрою, оскiлькч такий крок, з

одного боку, захищав кубинську революцiю вiд зовнiшньоi' агре­ cii', а з iншого - призвiв до piBHOcтi сил, якi протистояли одна

однiй, ПрИl'vf)'сив США розпочати дiалог з Радянським Союзом на паритетних засадах. Адже паритет, приблизна piBHiCTb сил i дали можmшiсть для piBHOMipHOfO зниження рiвня озброень, яке

обома кра'iнами проводиться съогоднi.

По-трете, саме пiсля лiквiдацi'i КариБСЬКО1 кризи розпочалися пракгичнi пошуки шляхiв до спiльного ослаблення мiжнаРОДНОl

напруженостi, до розрядки, оскiльки BciM стало зрозумiло, що iншо'i альтернативи збереженню миру на 3емлi немас. Пiд час лiквiдацii' Карибсько';' кризи взяв гору розум, здоровий глузд.

451

Роздiл 7

аАПИТАИИИ ДО роаДIJI!

]. Визначте, яку роль BiдirpaB М. Хрущов у розвiнчаннi ста­

лiнського полiтичного режиму?

2. Доведiть, що у добу «вiдлиги» викритrя злочинiв й. Стзлi­

на було непослiдовним i половинqастим?

3.Дайте характеристику стану спраi; у сiльському ГОСl10дар­

CTBi СРСР у перiод правлiння М. Хрущова.

4.Пригадайте, яких резулЬ"гатiв досяг Радянський Союз у роз­

витку оборонних галузей економiки, зокрема ракетно-космiч­ ноУ?

5.Проаналiзуйте реформу управлiння промисловiстю 1957 р.

та i! результати.

6.Визначте, якi процеси в духовному житгi радянського сус­ пiльства розпочалися у добу «вiдлиги»?

7.8кажiть, ЯКОЮ була позицiя М. Хрущова щодо ТВОрЧОI iH- телiгенцii"?

8.Визначте, якi змiни вiдбулися У зовнiшнiй полiтицi СРСР

пiсля cMepTi й. Сталiна?

9. Зробiть аналiз юаемовiдносин СРСР з кра"iнами народно"!" дсмократii" «в серединi 1950-х - на початку 1960-х рр.»

1о. Пригадайте, як у перiод правлiння М. Хрущова розвивали­

ся радянсько-американськi вiдносини?

452

СРСР у добу «вiдЛ1l211»: свimло zi,!liHi

==============~==~

ТЕСТОВI3АВДАИИR

1. Назвiть дату арийняття постанови цк КПРС «Про по­

долання ....-улы"У особи i його наслiдкiю).

1.ЛЮТИЙ 1957 р. 2. Червень 1956 р. 3. Грудень 1955 р.

4.Серпень 1954 р. 5. Березенъ 1953 р.

2.Вlfзначте правильну послiдовнiсть подiй.

1. BiдcTaвKa Г. Маленкова; смерть Й. Сталiна;

початок реабiлiтацi"i репресованих; арешт i страта Л. Берii;

скликання ХХ з'i"зду кпрс.

2. Скликання ХХ з'i"зду КПРС; арешт i страта Л. БерН;

початок реабiлiтацii" репресованих; смерть Й. Сталiна;

вiдставка Г. Маленкова.

3. lIочаТQК реабiлiтацi! репресованих; BiдcтaвKa r. Маленкова;

скликання хх з'i"зду КПРС; арешт i страта Л. Бсрii";

,смерть Й. Сталiна.

4.Арешт i страта Л. Берii"; скликання ХХ з'i"зду КПРС;

початок реабiлiтацii' репресованих; смерть Й. Сталiна;

в.iдставка r. Маленrюва.

5. Смерть Й. Сталiна; початок реаб.iлiтацii репресованих;

арешт j страта Л. Берii"; вiдставка Г. Маленкова; скликанf-/Я хх з'i"зду ЮIРС.

3. Вкажiть, кого iз ВIIЩIfХ полiТIIЧНИХ керiВlJикiв СРСР 11icлясталiнськоi доби сучаСНlfКlI lIаЗИВЗJlИ «остаШliм КОМ)'­

нiСТИЧНIIМ романтиком»'?

1.М. Хрущова. 2. Л. Кагановича. 3. В. Молотова.

4.А. Мiкояна. 5. Л. Брежш:ва.

4.Правильно Сlliввiднесiть лiтераТУРIiИЙ TBip i його автора.

1.«Доктор Живаго». - 1.1. Еренбург.

2.«Один день IBaHa Денисовича». - 2. В. Овечкiн.

3.«Не хлiбом (диним». - 3. Б. Пастернак.

4.«Районнi будиi». - 4. О. Солженiцин.

5.«Вiдлига». - 5. В. Дудiнцев.

5.Пригадайте, коли у вiДНОСlfнах мiж СРСР i CJIIA вини­ кда <<Карибська криза»?

1.у 1958 р. 2. У 1961 р. 3. У 1959 р. 4. У 1962 р. 5. У 1960 р.

453

[р)ф)~Ш!ШЛJ (о) РЦННСЬКЕСVСПIПЬСТВО

(Q) ОlспаIIВlапиrМII:

СТА&ШЬНIСТh 11М113АСТIЙJ,iI

УнаСЛiДОК усунення М. Хрущова з полiтично! арени до

влади прийшла група вищих партiйних функцiонерiв на

чолi з Л. Брежн€:вим. Так в icтopi! Радянськоi' держави розпо­ чався новий етап, який пiзнiше публiцисти та iсторики назвали перiодом «застою». Дума€:ться, що така назва не зовсiм точно

його характеризу€:. Радянська eKoHoMiKa, уповiльнивши тем­ пи зростання, тим часом проДовжувала зберiгати позитивну

динамiку розвитку. У сферi иауковоi' дiяльностi були зробленi фундаментальнi вiдкриття, cTBopeHi значнi технiчнi винаходи, а культура i мистецтво збаr.пилися появою талановитих лiте­ ратурних, музичних та художнiх TBopiB.

CYTHicTb i особливостi становища радянськоro суспiльства у другiй половинi 1960-х - на початку 1980-х рр. нерозрив­

но пов'язанi з суперечностями й контрастами його розвитку. У свою чергу, вони обумовили комrшекс об'(ктивних причин,

якi призвели до «Застiйних» i кризових явищ У державi. Тепер,

на вiдстанi десятилiть, убача€:ться, що економiчна реформа 1965 року, у разi доповнення i"i хоча белементами ринкових вiдносин,

посприяла б оздоровленню системи народного roсподарства

СРСР. Але цьоro не сталося, i в краi'ни незабаром вiдбувся оста­ точний перехiд вiд iнтенсивноi' до екстенсивноi" фази Функцiо­ нування економiки. Одержання значних прибуткiв вiд продажу eHepropecypciB дозволило на деякий час призупинити кризовi

процеси, але СРСР поступово втрачав СВОУ позицi'i у CBiTi.

Бажко не поroдитись зi слушною думкою академiка НАН

Укра'iни В. Смолiя про те, що багато свiдкiв Tie'i епохи, вiдчу-

454

РадЯNське суспinьсmво пiсля «вiдл.uгu»: сmабiльнiсmь чu «застiй»?

ваючи незручностi повсякденного житгя, пов'язанi здебiль­

шого з кризою, а не зi «звiрячим вищiром» влади, згадують бреЖНЕ:вськi часи з ностальгiЕ:Ю. ПiсJIЯ хрущовськоi «вiдлиги» предстаБНИКИ iнтелiГСlщii: i, перш за все, радянськi дисиден­

ти, вiДLlУЛИ на собi СУТТЕ:ве <<похолодання», але то 6ула вже не мертва холоднеча сталiнiзму. Безсумнiвно, Bci сфери суспiль­

ного житrя запишались пiд жорстким державно-партiйним

КOlпролем, проте сталiнська епоха, закономiрна у формуван­ Hi радянського ладу, на той час уже вiдiйшла у минуле i вiдi­

йшла назавжди. Власне, системна !<риза суспiльно-економiч­ ного ладу й виникла значною мiрою через те, що припини­

лися масов} полiтичнi репресi1 як засiб мо6iлiзацii населення краi:ни на вирiшення чергових завдань «соцiалiстичного 6у­

дiвництва».

Зовнiшньополiтична лiнiя керiвництва Радянського Союзу, далеко не завжди послiдовна, позначилась як вагомими ди­

пломати'lНИМИ успiхами, так i прикрими помилками, що 06у­

мовили чергове загострення мiжнаРОДНОi" ситуацii".

3 приходом до влади ю. Андропова у багатьох громадян СРСР з'явилися надй на перемiни. Але новий радянський ген­

сек, як i його наступник К. Черненко, так i не спромоглися

оновити систему, запровадити реальнi механiзми проведення

реформ. «CTapi партiйцi», мабуть, не усвiдомлювали, що ве­

лиу держави далеко не завжди визначаеться гi розмiрами, кiль­

кiстю населення та MoryrniM вiЙСЬКОБИМ потенцiалом.

Радянський Союз на6лижався дО СБОГО iсторичного фiналу.

CVrнicIbi есеlпивесп нlР8иси&всыоiевеХИII

14 жовтня 1964 р. пiд час IШСН:УМУ цк КПРС М. Хрущова

було,усунуто з ycix посад i замiсть нъого новим лiдером пар­

Tii 06рано л. БреЖНЕ:ва. Наступного дня Президiя Верховно!

Ради СРСР призначила Головою Ради MiHicTpiB о. Косигiна,

а 16 жовтня у радянськiй пресi сповiщалося, що «жовтневий

пленум зздоволънив прохання Т. М. С. Хрущова про звiлънен­ ня його вiд 060в'язкiв Першого секретаря ЦК КПРС, члена

455

Роздiл 8

Президi"i цк i Голови Ради Мiиiстрiв СРСР узв'язку з похи­

лим BiKOM та погiршенням стану здоров'я».

Насправдi ж головною причиною змiн У вищому керiвни­ UTBi Радянського Союзу стало прагнення владно·j верхiвки по­

збавитись хрущовського волюнтаризму i лiквiдувати ймовiр­ HicTb нового «культу». У боротьбi проти Хрущова сво. зусилля

об'еднали л. Брежнев, о. Шелепiн,М. Пiдгорний, М. Суслов та о. Косигiн, а пiсля усунення Першого секретаря вони по­

вернулися· до принципу «розподiлу влади» та здiйснення КО­ лективноro керiвництва. Проте HOBi керманичi протягом 1964 року не мали змоги почуватися цiлком комфортно у зв'язку з iснуванням ще одного владного осередку - KOMiTeTY партiй­ но-державного контролю на чолi з Шелепiним.

Пам'ятаючи, що керiвник цi€Y структури вiдiграв одну з

ГОЛОВНИХ ролей у змовi проти Хрущова, члени Президi"i ЦК КПРС не наважились лiквiдувати KOMiTeT одразу, але вони до­

бре усвiдомлювали необхiднiсть такого кроку у найближчому

маЙбутньому. Вже у груднi 1965 р. на пленумi ЦК одноголос­ ним рiшенням йоro учасникiв органи партiйно-державного контролю БУJIИ перетворенi на органи народного контролю. Одночасно зi змiною назви KOMiTeT позбавлявся Bcix владних

повноважень I перетворювався мало не на ГРОI\ШДСЬКУ орга­

нiзацiю. Брежнев, який доповiдав по даному питанню, та­

кож заявив, що голова новоутвореного KOMiTeTY не повинен бути одночасно секретарем ЦК i з?ступником Голови Ради

MiHicTpiB. У зв'язку 3 цим виявилось недоцiльним залишати

о. IIIелеl1iна на fюсадi голови KOMiTeTY народного КОНТРОЛЮ. у BepeCHi 1967 р. його обрали головою радянських профспi­

лок, позбавивши посади секретаря ЦК кпрс. Як член Полiт­ бюро ЦК партi"i, Нlслепiн пережив не тiльки ХХШ, але й XXIV з'·iзди КПРС i був виведений зi складу цього органу рiшенням

KBiTHeBoro (1975 р.) пленуму цк.

Таким чином, у боротьбi за владу Брежнев одержав пер­

шу i ва)l{ЛИВУ переIVЮГУ, а приклад з Шелепiним став показ('­ вим. Новий радянський лiдер не вiдправляв cBoIX конкуреитiв

у небуття, як це робив Сталiн, не вдавався дО ЖОРСТJ<ИХ ор-

456

РадЯlIське сусniльсmво niC!Ut «вiдлuгu): сmабiльнiсmь чu «засmiu»?

ганiзацiйних заходiв, як зазвичай вчиняв Хрущов, азалишав Ух працювати на другорядних посадах або у визначений <Jac з почестями випроваджував на «заслужений вiдпочиною>, що

дозволило самому Брежневу утримуватися на полiтичному

Олiмпi протягом тривалогостроку.

у галузi партiЙН<rдержа.вноro управлiння першi кроки но­ ВО'ГО керiвництва СРСР були пов'язанi з реформуванням ра­

Дянських, комсомольських i профспiлкових установ. У листо­

падi 1964 р. на пленумi ЦК КПРС М. Лiдгорний виступив з

доповiддю «Про об'еднання промислових j сiльських облас­

них, крайових партiйних органiзацiй i радянських органiв».

На одному з наступних пленумiв цк (вересень 1965 р.) було оголошенс про лiквiдацiю раднаргоспiв i вiдновлення галузе­

вих MiHicTepcTB.

Г1ерехiд до консервативного курсу вiдбувся у тpaBHi 1965 року пiд час святкування 20-У рiчницi Перемоги СРСР у Ве­

ликiй Вiтчизнянiй вiЙнi. Вперше пicля багатьох pOKiB хрущов­

сько! критики У доповiдi Брежнева згадувався внесок Сталiна

у розгром фаШИСтсько·j Нiмеччини. Лiнiя на вiдмову вiд по­ дальшого викривання сталiнiзму була продемонстрована i на ХХПI з'Уздi партiУ (березень-квiтень 1966 р.). Певними фор­ мальними атрибутами повернення до часiв «вождя народi8» стали обрання Брежнева Генеральним секретарем ЦК КПРС та змiна наЗЕИ Президi'i ЦК на Полiтбюро. Реiнкарнацiя ста­

лiнiзму досягла СБОГО пiку у 1969 р., коли розпочалася пiдго­

товка до видання TBOpiB Сталiна з нагоди його 90-рiччя, а в журналi «KoMYHiCT» з'явилася розгорнута стаття апологетич­

ного характеру. Паралельно на Заходi були опублiкованi мему­

ари Хрущова. Вони знову «пiдiгрiли» тему репресiй, обумо­

вивши хвилю протестiв проти частковоУ реабiлiтацiУ Сталiна,

що намiчалася в СРСР. Позицi\ антисталiнiстiв змiцнилися, до ТОГО ж бiльшiсть партiйних i державних функцiонерiв добре розумiла, що повернення до вiдверто репресивних ме­ тодiн управлiння загрожуватиме Ух власному становищу.

На ХХШ з'Уздi партiУ були BHeceHi змiни до Статуту КПРС, спрямованi на закрiплення позицiй партiйних функцiонерiв.

457

Роздiл 8

================ -==================-==

1з Статуту вилучалися положення 1961 р. вiдносно норм змi~ нювання складу партiйних opraHiB i ceKpeTapiB партiйних op~

ганiзацiй, шо забезпечувало практично незмiнне перебування при владi значноi" частини секретарського корпусу. Подiбна

~<стабiлы-{iсть» у майбутньому перетворилас;; ,-~U згубну гepOH~ тократiю та вiдсутнiсть добре пiдготовленого поколiння Ha~

ступникiв у партiйному апаратi.

Найважливiшою складовою нового полiтичного курсу стала

концепцiя «розвинyroго соцiалiзму», яка замiнила собою xpy~ щовську iдею побудови комунiзму. Офiцiйно такий висновок був закрiплений рiшеннями XXIV з'i"зду КПРС (березень~квiтень

1971 р.). Основними завданнями, проголошеними з'IЗДОМ, стали

пiдвищення ефективностi суспiльного виробництва, поеднання досягнень haykobo-технiЧНОl реВОJПоцi"i з перевагами соцiалiс­

тичноi" системи господарювання, реалiзацiя принципiв соцiалЬНОl piBHOCTi та ctbopeI-П-IЯ однорiдного. суспiльства в )'Мовах «розви­

нутого соцiалiзму». Дi€вих механiзмiв для здiйснення визначених завдань так i не бу:1О знайдено, однак розбiжнiсть TeopiY з реаль­ ними соцia.JlЬНИМИ процесами та зменшеНI-lЯ ефективностi вироб­ ництва ставали не такюv1И помiтними, як У хрущовську добу.

Брежн€в, неперевершений майстер багатоходових апарат­

них iнтриг; не претендував на роль цiлковитого лiдера. Най­ важливiшi державнi рiшення приймало вузьке коло членiв Полiтбюро - сам Генеральний секречр, «iдеолог» партii", се­ кретар ЦК КПРС М. Суслов, голова КДБ Ю. Андропов, Mi-·

HiCTP оборони Д. Устинов. Часто до цьогоколапри€днувалися

секретар ЦК КПРС, завiдуючий загальним вiддiлом цк КПРС .

К. Черненко, Голова Ради MiHicTpiB СРСР О. KOCMriH; MiHicTP iноземних справ А. Громико. Колегiальнi органи - пленуми ЦК КПРС та ceci'i ВерховноУ Ради СРСР - тiльки оформлюва­ ли та затверджували вже пiдготовленi рiшення.

Проте з формуванням та утвердженням нового полiтичного курсу змiнювався i склад вищого партiйно-державного KepiB- ництва краi·ни. Пiсля усунення Шелепiна на другоряднi ролi

'Гака ж доля спiткала j голову КДБ В. Семичасного. У KBiTHi 1973 р. посаду у Полiтбюро втратив нерший секретар ЦК кп

458

РадЯIIське сусni-льсmво niСJlЯ «вiдлuгLШ: сmабiЛЫliсmь Чll «Jacmiu»-'

Украi·ни П. Шелест. У 1977 р. Пiдгорноm було вiдправлено на пенеiю, i .орежн€в стас Головою Президi"i ВерховноУ Ради СРСР. Так, уперше в iCTopii" Радянського Союзу сталося поед­ нання реального i номiнального глави держави 8 однiй особi.

CYTHicTb полiтики «брежш:вськоro» керiвництва полягалз в тому, щоб покращити стан справ у кpa·iHi, нiчого принципово H~ змiнюючи. Такий пiдхiд й визначив особливостi епохи «розви­ нутот соцiалiзму». У чому ж вони полягали? По-перше, нове керiвництво не мало чiткоi" програми подальшоro розвитку дер­ жави. л. Брежнев, людина глибоко традицiйна й консерватив­ на за c8oi·M характером, боявся будь-яких рiзких змiн, а тому в його дiяльноетi не було Н] продовження хрущовськоm рефор­

маторського лiбералiзму, Hi вiдкритоro поворО1У до сталiнiзму.

Суспiльетву пропонувався центристсько-конссрвативний КУОС, в ЯКОМУ на незмiнному пiдrрунтi радянсько·{ системи народжу­ ва..пись HOBi полiтичнi Л03унги або прогоnошувалось успiшнс

досягнення чергового етапу на шляху побудови соцiалiзму.

По-друге, перiод правлi ння л. Брежнева справедливо назИi3а­ ють «культом без кулыу», оскiльки роль реальноm лiдера в дер­ жавi виконувало його найближче оточення, уособ,lЮЮЧИ владу всього партiйно-державного апараI)'. Академiк НАН Укра"iни В. Литвин зазнача(; «Секрет Брежнева як полiтичного довгожи­ теля полягав У тому, ЩО BiH ycix влаштовував. Партiйних функцiо­

HepiB центру i периферii· BiH згуртував навколо себе, тому що давав Ум вiдчутгя полiтично"i стабiльностi. Пiсля сталiнського терору i ХРУЩОВСЬКОI'О волюнтаризму в Kpai"Hi запанував слокiй, безпека, llрагматизм. Брежнев залишався непопуляJ?НИМ' але

номенклатура вчепилася в нього мертвою хваткою. Иого най­

ближче оточения не дозволило йому пiти зi сво6 посади, коли вона стала надто обтяжливою внаслiдок хвороб i Biкy».

3апропонованi Брежнсвим правила гри влаштовували представникiв компартiйно-радянського апарату. Але цi пра­ вила передбачали 13iдмову Bi}]; назрiлих реформ i консерваJJ.iю

вiджилих форм господарювання, полiтичного та суспiльноro

житгя. Складнi проблеми заганялися вглиб, посилюючи сис­

темну кризу радянського ладу.

459

Роздiл 8

==============--=-=======---- -

За таких умов суперечливо i неоднозначно розвивалося i суспiльство. Саме партiйно-державна бюрократiя екладала верхнiй, найбiльш впливовий прошарок радянського соцiуму. Але це середовище було неоднорiдним, пронизаним проти­ рiччями мiж верхiвкою та мiсцевою елiтою, територiальною владою та галузевим, вiдомчим керiвництвом. Поступово в

надрах бюрократi! почали складатися aBТOHoMHi клани, KOTpi

посилились У 1960-х роках настiльки; що отали лретендува­ ти на встановлення контролю над вищими органами napTiY та

держави.

Вище керiвництво кра'iни забезпечувало баланс супереч­ ЛИВИХ iHTepeciB рiзноманiтних соцiальних верств населення,

спираючись на встановлений механiзм обговорення та задо··

волення цих iHTepeciB. Проте кадрова стагнацiя породжувала

зрощування бюрократi!з тими дiлянками економiЮ-l, KOTpi нею КОНТРОЛIOвалися. Так створювалась основа корупцii' i посту­

пово будувалась цiлiсна пiрамiда нелегальних розподiльчих

механiзмiв. Саме в цi роки сформувалась своерiдна соцiальна

система, яка складалася з «тiньовикiв» та контролюючо! Ух ма­ фi"i. Такий стан речей все менше влаштовував представникiв

державно"i номенклатури, якi небезпiдставно поБОIOвались,

що «тiНЬОВИЮi» поставлять пiд контроль владну елiту.

Радянська iнтелiгенцiя та люди iнтелектуально! npaцi у со­

цiально-економiчному планi теж не складали едине цiле. До

верхнього прошарку можна вiднести лише ту частину iнтелi­ генцil, яку HOMeHк.i1aтypa iнтегрувала у свое середовище, пiд­

порядковуючи П жорсткому контролю. IHcTpyMeHТOM впливу

були привiлс"i та рiзноманiтнi заохочення. у- «брежш:веьку»

добу виник своерiдний феномен посттоталiтарноi" iнтелiген­ цii. Вихована в умовах iдеологiчно"i монополii', вона, з одного боку, вiдрiзнялась нетерпимiстю до onoHemiB та певним до­

гматизмом, а з iншого - значно краще за iнших розумiла ре­ альну ситуацiю в Kpa!Hi. Цей i"j верхнiй прошарок (вiдносно невеликий) складали люди, якi забезпечували собi за загаль­

ними радянськими мiрками високий piBeHb життя та посiдали престижне мiсце у суспiльствi.

460