V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

«Перебудова» та розnад РадЯNського СОЮЗ}'

зитивних змiн У сiльськогосподарське виробництво, створи­ ла додаткову управлiнську структуру - Держагропром. Вiи

став ще однiею бюрократичною надбудовою над колгоспа­ МИ, радгоспами та переробними пiдпри€мствами, яка, як не­

забаром ВИЯ8ИЛОСЯ; ще бiльше загострила продовольчу про­

блему в KpaiHi.

Гостротэ. продовольчого питання, створюючи додаткову соцiальну напругу в суепiльствi, примушувала партiйно-

державне керlВНИЦТВО краiни шукати HOBi пiдходи до про­

ведення аграрно! полiтики. На це звернули увагу й учасни­ ки березневого (1989 р.) пленуму ЦК КПРС, якi визнали за можливе розвивати на селi альтернативнi форми господа.. рювання: еелянськi (фермерськi) гоеподарства, рiзнi Форми

оренди землi й технiки, кооперативнi колективи тощо. Однак

Hi рiшенняпленуму, Hi низка законiв, прийнятих Верховною

Радрю СРСР, реальних результатiв не дали. Впровадження

нових форм господарювання на селi було «в штики» зуетрi­

нуте колгоспно-радгоспним керiвництвом, яке, виступаючи нерiдко разом з консервативними елементами в партiйних

верхах, вiдкидало будь-якi пропозицi'i щодо визнання прv­

BaTHoi' влаеностi на землю. Неможливiсть старими методами вирiшити продовольчу проблему яскраво продемонструва.:ш 1989 i 1990 роки, коли, незважаючи на високi в цiлому по Kpai'Hi врожа'j зернових, населення вiдчувало значнi продо­ вольчi труднощi.

Пiдеумком економiчного реформування у 1987-1990 рр. стало, за словами В. JIlecTaKoBa, «подальше погiршення еко­

номiчного i фiнансового становища кра'iни. Падiння нацiо­

нальноГQ I1рибутку у 1990 р. У порiвняннi з 1989 р. склало 9 %. Влада ДЛЯ пiдтримки жипевого рiвня населення була зму­ шена використати масоваиi зовнiшнi позики. Саме в цей час

утворилася бiльша частина зовнiшньоro боргу срср, вiдповi­

далънiсть за який згодом лягла на Росiю. Паралельно в Kpai'Hi розпочалася тривала i безплiдна дискусiя про те, ХТО вiзьме на себе полiтичну вiдповiдальнiсть за такий неминучий захiд, як пiдвищення роздрiбних цiн».

521

РоздLr,9

Наростання економiчних труднощiв неминуче вiдбилося i на споживчiй сферi. 3 прилавкiв крамниць навiть центральних

мiетстали зникати слементарнi товари. Вже у 1988 р. з'явили­

ея талони на одержання миючих зас6бiв. у 1989-1990 рр. були

запровадженi «картки споживачiв» - документи з фотокарт­

кою, якi поевiдчували проживання конкретноУ особи в тому чи iншому мiсцi. У 1990 р. повсюди були введенi картки на м'яео, цукор-пiсок, масло, ЯЙЦЯ, цигарки, горiлку, яка швидко перетворилася на свосрiдну валюту.

Влiтку 1989 р. боротьба навколо шляхiв подальшого ре­

формування економiки стала ще гострiшою. В основному вона точилася навколо питання про можливiсть спiвiенування соцiалiстично"t· модслi roсподарювання i ринково"i свободи. До

кiнця 1990 р. ученими й полiтиками було пiдготовлено десять комплексних програм реформ.

Однiсю з них була урядова програма, яку пiдюryвала епецi­ альна комiсiя на чолi з вiдомим радянським eКOHoMieToM академi­ ком л. Абалкiним. Передбачаючи перехiд до ринку пiд жорстким

контролем держави, вона вiдкидала як поспiшнiсть узапрова­

дженнi ринкових засад економiки, так i повернення до дирек­ тивно-комаН,п:ноi· систеМИ. Проте Верховна Рада СРСр, взявши

до уваги ту обставину, що ЦЯ програма передбачала пiдвищення

роздрiбних l1iH, яке не вiдповiдало настроям та iHTepecaM на-

роду, ВlДкинула i"i Й запропонувала CY-IТCВO доопрацювати. Паралельно з работою офiцiйноУ групи eKOHOMicTiB пiд ке­

рiвництвом С. U1аталiна та r. Явлiнськоro було розраблено альтернативну програму, ЩО одержала назву «500 днiв», Вона

була значно радикальнiша попереДНЬОl, передбачаючи без зни­

ження життсвого рiвня населення ШВИДКИЙ перехiд до риику i ШИРОКУ приватизацiю державного майна. ВОДI-ючас у нiй не

враховувалися TaKi принциповi питания, як темпи приватизацi'i, масштаби денацiоналiзацi'i землi, проnедення грошовоi' рефор­

ми тощо. Пiсля тривалоro обroворення програми «500 днiв» у Верховнiй Радi СРСР вона також була забракована консерва­

тивною бiльшiстю радянського парламенту, оскiльки не вiдпо­

вiдала iHTepecaM партiЙНО"i, вiйськова-промислово'i, MiHicTep-

522

((Пере6удовm) та розnад Радянського Союз.v

ськоу i вiдомчо'i номенклатури союзного масштабу. 3рештою, за наполяганням М. Горбачова, у червнi 1990 р. Верховною Ра­

дою СРСР була прийнята постанова «Про концепцiю перехо­ ду дО РИНКОВОI економiки», а у жовтнi того ж року - «OCHOBHi

напрямки щодо стабiлiзацi'i народного ГОСlIодарства i переходу до ринково"i. економ. iки». Цi документи. . . передбачали ПОС'I)'ПОВУ

деМОНОfЮЛlзащю, децентраЛlзацlЮ I роздержавлешiЯ власнос-

Ti, створення акцiонерних товариств i банкiв, розвиток при­ ватного пiдприемництва. На думку бiльшоетi дослiдникiв, «це

був нежитгездатний симбiоз обох BapiaHTiB з помiтним перева­

жанням старих дирек"Тивних методiв. Радикальна економiчна реформа в Радянському Союзi зупинилася перед могутньою адмiнiстративно-командною системою i не змогла подолати гi опiр». Пiд тиском масового страйкового р)'».)" який розгорнув­

ся В Kpa"iHi з 1989 р., та внаслiдок посилення протистояння мiж

центром i суб'ектами федсрацii' помiркованим реформам

М. Рижкова було покладено край у груднi 1990 р., коли Горба­

чов вiдправив його УРЯД У вiдставку.

Рада MiHiCTpiB була перетворена на Кабiнет MiHiCTpiB на

чолi з прем'ер-мiнicтром В. Павловим. Новий уряд, що без­

поссредньо пiдпорядковувався Президенту СРСР М. Горбачо­ ву, повинен був проДовжувати flOслiдовний реформаторський курс. Проте на практицi уряд у 1991 р. спромiгся лише на про­

ведення обмiну грошей i KBiTHeBY l'рОШОВ)' реформу, в резуль­

TaTi яко'j вiдбулося значне зростання цiн. Реформа Павлова,

розрахована на пiдрив системи TiHЬOBo"i економiки, остаточно

!lозбавила центральну владу народно'" довiри.

Поглиблення економiчно"i кризи в Kpai'Hi, яке виявлялося в зростаннi темпiв iнфляцii", збiльшеннi дефiциту державного бюджету, зиецiненнi карбованця, натуральному (бартерному)

обмiнi мiж суб'ектами виробництва, частковому або й повно­

МУ розривi мiжреспублiканських економiчних зв'язкiв, обумо­ вило численнi прорiхи та трiщини в економiчному Фущаf\Iентi союзного економiчного органiзму. Дуже часто вони спiвпадали

з адмiнicтративними кордонами всерединi СРСР, псретворю­ ючись на ЗЛОВIСНИХ передвiсникiв його розпаду. Непродумана,

523

РQЗДШ 9

авантюрна i безсистемна економiчна «перебудова» неминуче

вела як до ПОВНОl руйнацii" народного господарства Радянсько:i держави, так i до лiквiдацii" i"i caMo·i.

РеФОРМW8ННI ~ОПiтиqНliiсистеми ерер

Уже на першому етапi «перебудови» партiйно-державне

керiвництво СРСР на чолi з М. Горбачовим, ще не плануючи

проведення широких полiтичних реформ, зробило кiлька КРО­

KiB щодо оздоровлення суспiльно··полiтичноr·о жипя краlНИ,

усунення несправедливоетi, характерноУ для попереднiх деся­

тилiть. Зокрема, наприкiнцi 1986 р. iз горьковського заслания

було повернуто до Москви BceCBiTHbO вiдомого вченоro i пра­ возахисника А. Сахарова, розпочався процес звiльнення по­ лiтв'язнiв, репресованих за «антирадянську дiяльнiсть», рiзнi прояви «нацiоналiзму» тощо. Водночас для партiйно'i верхiвки було зрозумiло, що проведення революцii" «зверху» можливе лише за умови збереження <<традицiйноi" iдеологiЧНОl легiтим­ HOCTi СРСР», в основ] якоi" лежали марксизм-ленiнiзм, партiй­

на монополiя на iнформацiю, а вкрай негативне ставлення до будь-якоro iнакодумства.

Про поступове усвiдомлення необхiдностi поглиблення полiтичних засад «перебудовИ» засвiдчила робота пленумiв ЦК КПРС, якi вiдбулися у 1987 р., ~иступи i статт] М. Гор­ бачова, iнших керiвникiв партii" i держави, публiкацii' вiдомих фiлософiв, соцiологiв, публiцистiв. Так, у сiчнi 1987 р. пле··

нум ЦК КПРС нацiлив партiю на боротьбу з бюрократi€ю i

впровадження в повсякденне життя демократи.чних принци­

пiв управлiння. Дещо пiзнiше цей курс одержав назву «нове мислення» i був обгрунтований М. Горбачовим у ЙОI''О книзi «Перебудова i нове мислення для нашо'" кра'iни i всього CBiтy». У нiй наroлошувалося на необхiдноетi' визнання цiлicностi cBiтy, flрiоритетiв загальнолюдсы<хx цiнностей над класови­

ми, на необхiдноетi деiдеологiзацii" мiждержавних вiдносин.

ТИl\·! самим лiдер КПРС поклав початок новому етапу ДУХО­ вного розкрiпачення краi'ни.

524

«Перебудовю) та розnад РадЯliського Союзу

у ходi пошукiв виходу з кризи В партi'i i суспiльствi роз­

почалося переосмислення iсторичного минулого Ра.п,Янськоi"

держави, переоцiнка CYTHOCTi того суспiльства, яке iснувало

ВПРОдОВЖ oCTaHHix семи десятилiть. Зокрема, в ходi дискусii" на 4ервневому (1987 р.) пленумi ЦК КПРС було визнано не­

спроможною концепцiю «розвинутоro соцiалiзму», а в рамках полiтики гласностi численнi науковцi, публiцисти, журналiсти

радянську систему стали визначати як систему «казарменоro

соцiалiзму». «напiвфеодальноro», а часом i просто «феодаль­ ного соцiалiзму». Цiкаво, що й сам М. Горбачов восени 1987 року. оцiнюючи шлях, який пройшла Kpa·iHa.., почи­ наючи з жовтневихднiв 1917 р., назвав радянський лад «дефор­

мованим соцiалiзмом».

3 полiтикою гласностi пов'язувалося зняп'Я багатьох цен­ зурних забqрон, повернення глядачам ранiше заборонених до перегляду кiнафiльмiв, перевидання дисидентсько"i та eMi- грантськоУ .JIiтеРflтуРИ. Фахiвцi-iсторики одержали можливiсть

працювати в ранiше закритих архiвних i бiблiотечних фондах.

Поступово партiя почала втрачати контроль над потоками iH- формацi"i, якi руйнували мiфи i стереотипи раДЯНСI,коi' доби,

ЩО призвело до втрати панiвною iдеологi€ю св06 ролi в сус­

пiльствi. На думку багатьох учених, iнiцiатори «перебудови»

цього явно не очiкували.

Якiсно новий i бiльш радикальний етан демократизацi"j СУСПIльства, його звiльнення вiд полiтико-iдсологiчних пут

сталiнiзму та брежневiзму, започаТI<ований у 1987 р., приско­

рив процеси реабiлiтацi'i жертв полiтичного терору в СРСР. у BepeeHi того ж року Полiтбюро цк КПРС створило спецiальну

комiсiю з метою додаткового вивчення матерiалiв, пов'язаних

з репресiями 30-40-х i початку 50-х pOKiB ХХ столiття, яка неза­ баром дiЙш.;та висновку, що Bci найбiльш одiознi полiтичнi I<ОН­

СТРукцi'i та Iq:>ОКИ доби сталiнсько'i диктаryри були результатом

грубого свавiлля i порушения норм радянськоro законодавства. 6 сiчня 1989 р. «Правда» опублiкувала постанову цк КПРС «Про заходи з вiдновлення справедливостi щодо жертв полiтичних репресiй», вiдповiдно до яко! скасовувалися позасудовi рiшення

525

Роздiл 9

(<трiйою> та рiзноманiтних «особливих нарад». Вiдтак грома­ ДЯНИ, засудженi ними, автоматично ставали реабiлiтованими.

Було також визнано за необхiдне активiзувати перегляд справ

на осiб. необrpунтовано притягнутих до кримiнальноi" вiдпо­

вiдалыюстi судовими органами. 3авдяки цiй роботi тiльки в YKpa'iHi у 1989-му - перших трьох кварталах 1990 р. було реа­

бiлiтовано 194 349 осiб.

3 пропозицi€ю кардинально реформувати полiтичну систе­ му кра"iни влiтку 1988 р. виступила XIX конференцiя КПРС, яка ухвалила низку багатообiцяючих резолюцiй: «Про демо­ кратизацiю радянського суспiльства i реформу полiтично'i системю>, «Про боротьбу з бюрократизмом», «ПРО гласнiсть» тощо. Реалiзацiя iдей, якi були закладенi у цих документах,

передбачала глибокi lIеретворення найважливiших елементiв полiтично·j системи СРСР - партiУ i держави. 30крема, восени 1988 р. сесiя BepxoBHoi' Ради СРСР вирiПIИла докорiнно 3Mi- нити структуру, порядок формування та змicт роб(}ти вищих opraHiB влади. Були прийнятi вiдповiднi закони, BHCCel-li змi­

ни i доповнення в Конституцiю СРСР.· Вищим законодавчим органом Ilроголошувався з'·iзд народних депутатiв у складi

2250 депутатiв, якi один раз на piK повиннi були збиратися на пленарне засiдання для вирiшення найважливiших державних справ. Вибори делегатiв з'Узду мали проходити як за виборчи­

ми округами, так i вiд громадських органiзацiй (1/3 - 750 40-

ловiк). Метою цих перетворень, на думку Ух iнiцiаторiв, було

«вiдновлення повновладдя Рад», що означало забезпечення

поступового переходу влади на Bcix рiвнях вiд партапарату до констиryцiйних opraHiB - Рад. Тим самим пiдривалися основи

:готалiтарного llолiтичного ладу в СРСР.

Вибори делегатiв 1 з'i"зду народних депутатiв СРСР вiдоу­ лися наприкiнцi березня 1989 р., а сам з'i"зд вiдкрився 25 трав­ ня того Ж року у MOCKBi. На ньому було обрано двопалатну Верховну Раду СРСР на чолi з М. Горбачовим, який продо­

вжував залишатися Генеральним секретарем цк кпрс.

1 з'Узд народних депутатiв доручив Верховнiй Радi СРСР найближчим часом пiдготувати законодавчi акти, в яких

526

(([[еребудова» та розпад Радянського Союзу

було б закрiплене повновладдя радянських opгaHiB, значне розширення Ух прав i rювноважень. Проте консервативна бiльшiсть з'i"зду, на яку спирався М. Горбачов, не поспiшала з прийняттям радикальних законiв. Разом з тим радикально

налаштованим депутатам, якi виявилися у меншостi, вдало­ ся сформувати Мiжрегiональну групу (li очолили А. Саха­ ров, Б. €льцин, Ю. Афанасьев, Г. Попов, А. Собчак та iH.), метою якоi' стало прискорення полiтичних i економiчних пе­

ретворень у СРСР, поглиблення реформування радянського

суспiльства.

Восени 1989 р. на тлi революцiйних перетворень у краУнах

Схiдно"i €вропи вiдбувся II з'i'зд народних депутатiв СРСР.

Його засiдання вiддзеркалили подальшу поляризацiю полi­

тичних сил: радикальна меншiсть, яку пicля CMepTi у днi з'Узду

А. Сахарова очолив Б. €льцин, вимагала скасування б-У статгi

Конституцi"i СРСР, щО закрiплювала монополiю КПРС на вла­

Д.У; з' iншоro боку, консервативна бiльшiсть, передусiм група

«Союз», на чолi якоi' були 10. Блохiн, €. Коган, М. Петрушен­

ко i В. Ллкснiс, наполягала на передачi бiльших ПОБноважень

центру. Депутати-аграрники, до яких належали керiвники К01l­

J'OCniB, радгоспiв, сiльськогосподарських бюрократичних уста­

нов, вимагали все нових i нових мiльярдних каlliталовкладень у колгоспний лад, сподiваючись у такий спосiб убезпечити його

вщ остаточного розвалу. Були cTBopeHi й iншi депутатськi гругlИ. На початку 1990 р. суспiльнi настроУ на користь вiдмiни б-У cTani Конституцii' набули масового характеру. За оцiнкою

В. Нlестакова, «дев'ятнадцятимiльйонна КПРС швидко втра­

чала довiру народу. I! пiдточували передусiм CTpYKTYPHi по­

роки - вiдсутнiсть внутрiшньо"i демократi"i, безконтрольна монополiзацiя влади в руках тiдьки виконавчих партiйних opraHiB (бюро) i Ух штатного апарату, якi складали незначнi

частки вiд загальноi" чисельностi партii", обстановка цiлко­ вито"i таемничостi. Внаслiдок ЦИХ причин мiльйони простих комуиiстiв фаКТl1tJНО не брали участi у формуваннi партiйноТ

полiтики, а були лише слухняними виконавЦЯМИ команд i вказiвок зверху». Зрештою, у березнi 1990 р. був склика-

527

Роздш 9

НhЙ пmа'lерговий III з''i:щ народних депутатiв ерср, який скасував б-ту статтю союзно"i Конституцii" i тим самим ви" знав iснування багатопартiйностi в KpaYHi. Водноч.ас делегати з'Узду погодилися на заснування посади 1Jрезидента СРСР,

зроБИВll1И необхiднi для цього змiни В союзнi.1 Конституцi"i.

Першим I1резидентом СРСР було обрано М. Горбачова, який, зберiгши за собою посаду Генерального секретаря ЦК КПРС,

став главою Радянсько"i держави i одержав широкi повнова­

ження. Йому надавалося право накладати вето ~ш закони, якi

ухвалювала Верховна Рада, оголошувати вiйськовий або над­

звичайний стан в окремих perioHax тощо. Безпереч.на, запро­

вадження в Kpa·iHi iнституту президентства стало ще одним КРОКО\1 на шляху ·ii демократизацi·i, прате, на думку бiльшоетi фахiвцiв, цей крок була зроблена запiзно, оскiльки народна довiра до центрально'i влади продовжувала cTpiMKO падати. 3 :ншого боку, iнститут fJрезидентства поклав початок лiквi­ дацi"! державно"! системи Радянсько"! влади, яка не передбача­ ла подiбно·i посади у керiвництвi кра·jною.

Надiлення М. Горбачова додатковими повноваженнями'ви­ кликало посилення опозицiйних HacTpo·iB у республiках; 30- крема, 1 з'i'зд народних депутатiв РРФСР, обравши своУм гла­ вою Б, €льцина, 12 чеРВЮI 1990 р. проголосив Декларацiю про державний CYBepeHiTeT РРФСР. Вихiд з-пiд контролю центру

владних структур кiлькох найбiльши~ MiCT PociY був доповне­ ний ще бiльш радикальними рiшеннями законодавчих opraHiB

в iншнх periOHax кра"iни, насамперед у Прибалтицi.

УпроДовж 1989-1990 рр. практично в ycix союзних респу­ блiках виникли рiзноманiтнi полiтичнi партi"i, франти та рухи

(<<ПробуджеНIIЯ» - у Латвi·i, «Саюдiс» - у Литвi, «Рух» - в Укра­

Ун: й т. п.), якi у бiльшостi сво"Ш перебували в опозицii" дО КОМУ­

нiстичного режиму. HaTOMicTb криза в самiй КПРС з кожним

днем наростала, що негативно позначалося як на 'ii чисельноетi,

так i на здатностi контролювати СИТ'jаuiю в Kpa·iHi,

Пiд впливом демократизацi"i суспiльного життя всерединi

КПРС, особливо в перiод пiдготовки ХХУIII партiйного з'i"зду (.l1ипень 1990 р.), з'явилися рiзноманiтнi групи i платформи.

528

«Пере6удовm> та розпад Радянського Союз.v

Так, «Бiльшовицька платформа» на чолi з Н. Лндреевciю ви­ ступала за ленiнсько-сталiнськi соцiалiстичнi iдеали, а при­ бiчники «Демократично! платформи» (лiдери В. Лисенко та В. II10стаковський) вийшли на з'i"здi з лав КПРС, утворивши

Республiканську партiю, близьку по духу до соцiал-демокра­

Tii". Улiтку 1991 р. органiзацiйно оформилася Демократична

партiя KOMYHicTiB Poci"i. Тодi ж кiлька колишнiх високопостав­

лених чиновникiв КПРС (о. .яковлев, Е. Шеварднадзе) разом

з деякими дiячами демократичного руху СА. Собчаком, г. Попо­

ВИМ) заявили про створення руху демократичних реформ.

За таких умов на IV з'·iздi народних депутатiв СРСР М. Гор­

бачов домiгся для себе додаткових прав: Iliд президентський

контроль було поставлено роботу уряду, були проведенi кадро­ Bi змiни в керiвництвi силових структур, а Ух дiяльнiсть почала безпосередньо пiдпорядковуватися президенту. BTiM, як пока­ зали подальшi подi"i, цi заходи також виявилися запiзнiлими. llрагнення центру знову перебрати на себе право проводити реформи, спираючись на iнститути влади, яких реформи май­ же не зачепили, вже не могли зупинити обвально! внутрiшньопо­ лiтично·i кризи. Як справедливо вiдзнацають росiйськi фахiвцi, «не будучи всенародно обраним Президентом срср, Горбачов

не змiГ·ЗУПИНI--iТи наростання у 1991 р. ПОJliтично"i i економiч­

Hoi· неста:бi~ыiостi в суспiJIьствi, ВИКJlиканоi" посиленням се­

паратистськ:Их тенденцiй з боку республiк, передусiм з боку

PociY... СитуацilO ще бiльше дестабiлiзувала «вiйна законiв»,

розгорнута республiками проти союзного центру. 'Гака ситуа­

цiя могла виникнути лишс за слабкого Президента СРСР, який

не був обраний народом, не одержав мандата Довiри на рiшучi заходи щодо здiйснення ринкового реформування i припинен­

ня сепаратitЗМу».

Демонтаж 'адянсltко"iдержави та йоrо попiтицнi наспiдии

Демократичнi процеси, що розгорнулися в Kpa"iHi в умовах <шеребудови», поява нових полiтичних партiй, втрата КПРС

свое·, лiдируючоУ ролi у внутрiшньополiтичному життi, вiдмова

529

Роздiл 9

радянського керiвництва вiд демонстративноi' i грубо! полiти­ ки сили, обумовили полiтичне пробудження Bcix без винятку

суб'€ктiв радянськоi" федерацii, дозволили j'M розпочати бо­ ротьбу за CBO€ нацiональне визволення. Цей процес був доволi

складним i важким, оскiльки за раки iснування Радянськоro Союзу економiчнi, культурнi, сiмейно-побутовi зв'язки mодей рiзних нацiй i нацiональностей стали настiльки мiцними, що, здавалося б, розiрвати "ix не було жодноi" можливостi.

3 iншоro боку, низька полiтична i етнiчна культура значно"i

частини населення, специфiка маСОВОl свiдомостi i нацiонаЛБ­

них менталiтетiв, особливо в 3аканказзi та Середнiй Азi"i, за­ плутанiсть i запущенiсть еТlIiчних та релiгiйних проблем - усе це час вiд <!аСУ викликало ексцеси ненавистi й насильства.

Початок нацiональним конфлiктам поклали подi"! грудня

1986 р. в Алма-Атi, де мiсцева молодь упродовж двох днiв де­ монструвала свою незгоду з замiною першого секретаря КОМ­

партi'i Казахстану д. КyHa€Ba росiянииом r. Колбiним. До речi,

питания нацiональноi" полiтики в Казахстанi 'стояли на той час особливо гостро. За даними соцiологiв, тiльки в казахськiй

столицi 90 % юнакiв i дiвчат не знали Н] рiдноi" мови, Hi iCTOpi"i

свого народу.

Для· нового партiйно-державноro керiвництва, яке було твер­

до переконане, що нацiональне питання в СРСР вже давно ВИ-'

рi;nеие, подi"i в Казахстанi не с-тали сигналом до рiшучого онов­ ления вiдносин у рамках Союзу. Незважаючи на те, що з се­ редини 1987 р. питания нацiональни.х вiдносин у Радянському Союзi поетiйно перебували у полi зору Полiт6юро цк Ю1РС, дО Ух еерйозноro вирiшення справа не доходила. За словами В. Illec..'ТaKoвa, «як i ранiше влада позанацiона.пьноro центру охо-·

плювала ве] сторони жипя реепублiк - вщ будiвництва атомних електростанцiй до рецеmури начинки тiстечок i цукерок. За роки

«перебудовю> в жоднiй «гарячiй точцi» не було продемонстро­ вано вмiння вибирати Оflтимальнi рiшення, не було створено надiйного механiзму вирiшення етнiчни.х конфлiктiв».

Hi на XIX партконференцii, Hi на спеujальному пленумi ЦК КПРС, який був присвячений нацiональним питанням,

530