V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I
.pdfРадЮlсы(е сусniльсmво niсля «вiдлuгщ): с/1lабiлыlсmьb ЧII «Засmiй»?
ДОНОМ i Парижем) ДОПОВlновалось низкою принципових до
мовленостей та угод.
урезультатi вiзитiв президента Р. HiKcoHa в Москву (1972
й1974 рр.) i Генерального секретаря ЦК КПРС Л. Брежнева
вCIHA (1973 р.) були пiдписанi TaKi суперважпивi документи,
як «Основи вза€мин мiж СРСР i США», як Договiр про обме ження систем· протиракетноi' оборони (ПРО) та Тимчасова уго
да про обмеження стратегit:них нас1УПальних озбро€нь СТРОКОМ
на п'ять pOKiB (ОСО-1). У ходi переГО130рiв сторони домовилися про спiвробiтництво У питаннях мирного використання атомно'!' eHeprii', розвитку сiльського господарства, транспорту, науки,
технiки, культури, охорони здоров'я, будiвництва. Вершиною радянсько-американськоi' спiвпрацi був спiльний космiчний
полiт двох кораблiв «Союз» i «Аполлон» у липнi 1975 р.
Кульмiнацi€ю перiоду «разрядки» став 3аключний акт
. Наради з безпеки та спiвробiтництва в Свропi, пiДl1исаний
1 серпня 1975 р. У Гельсинкi (фiнляндiя) керiвниками 33 ев
ропейських краУн, а також США й Канади. Радянський Союз
.досяг мети, яку прагнув отримати вiд завершення ДругоУ CBiTOBOj' вiйни: Захiд визнав територiальний i полiтичний порядок,
встановлений у Схiднiй €вропi. В обмiн на це захiдний CBiT
домiгся згоди радянського керiвництва на включення до Гель
синкськоi'угоди статей про захист прав людини, свободу iнфор- \1ацii' та пересування, невтручання у ВНУТРlllшi справи iнших держав, мирне врегулювання суперечностей та iH. Принципове визнання демократичиих цiнностей тоталiтарною державою не
могло не позначитися на гi подальшому сусшльно-полiтично му житгi. Але радянське керiвництво у своi'й дiяльностi далеко
не завжди дотримувалось положень 3аключного акта Наради з безпеки та слiвробiтництва в Свропi, що об'сктивно пiдрива ло довiру до Bcix миролюбних пропозицiй СРСР.
у тpaBHi ]976 р. Москва та Вашингтон пiдписали договiр про заборону пiдземних ядерних випробувань у мирних цi лях. Проте досягнутi успiхи докорiнно не змiнили атмосферу взасмноi' недовiри, що виявилось пiд час обговорення новоТ угоди про обмеження стратегiчних наступальних озброень
49]
Роздiл 8
(ОСО-2) у листопадi 1974 р. Пiдписання договору планувало
ся на 1977 piK, але цього не сталося у зв'язку з полвою В СУllА
нового типу ракет та вiдмовою американцiв встановлювати на них обмеження. Пiсля багаторiчних переговорiв пiдписа ний в 1979 р. договiр так i не вступив у дiю. Старони вдалися до вза€мних обвинувачень у йога ilорушеннi, а формальним приводом вiдмови вiд ратифiкацi'i американська сторона ого лосила введення радянських вiйськ до Афганiстану.
Таким чином, у серединi 1970-х рр. з'явилися реальнi ,\1Ож ливостi для подальшого розвитку cBiTOBOГO спiвробiтництва, але такий шанс залишився в повнiй Mipi невикористаним Hi
Сполученими Штатами Америки та Ух союзниками, Hi Радян
ською державою. Bci ж попереднi iнiцiативи та дипломатичнi успiхи СРСР були, по CYTi, перекресленi з початком кампанi'i
в Афганiстанi. 29 грудня 1979 р. спецпiдроздiли КДБ захопили
палац афганського президента Х. AMiHa, який, в принципi, ви
являв достатню лояльнiсть у вiдносинах з Радянським Союзом. Новий президент Б. Кармаль, ставленик радянського KepiB-
ництва, лише иадав «Закоиностi» уведенюо в краУну 40-i' армП.
США вiдреагували на цi подiУ митт€во. Проти СРСР були
оголошенi торговельнi санкцi'i, а Bci кра'iни НАТО бойкотува ли Олiмпiйськi iгри 1980 р. У MOCKBi. Новий llрезидент Спо лучених Штатiв Америки Р. Рейган, який прийшов до влади у 1981 р., заявив: «Ми зробимо з Советами у Афганiстанi те ж саме, що вони зробили з нами у B'eTHaMi». Моджахеди Еже вели проти радянських вiйськ партизанеьку вiЙну. Дуже
скоро арабськi кра'iни профiнансували придбання сучасно'i
збро'i, а CtUA почали поставляти П до Афганiетану, ЩО значно ускладнювало становище вiйськового контингенту СРСР.
Афганська вiйна, потенцiйно загрожуючи кожнiй радян ськiй ciM''i ймовiрними втратами близьких, вик.trикала глухе обурення бiльшо'i частини населения, перетворившись на дестабiлiзуючий суспiльний фактор. Проти участi Радян ськоу apMii" в афганському конфлiктi рiшуче ВИСТУIlИВ академiк А. Сахаров. У вiдкритому листi до Президii" ВерховноУ Ради СРСР та П голови Л. Брежнева вiдомий правозахисник вима-
492
гав виведення радянських вiйськ з Афганiстану й подальшого вирiшення цi€'i проблеми в оон.
в афганськiй вiйнi загинуло близько 15 тис. радянських
вiЙськовослужБОВIJ.iВ,35 тис. було поранено. «Iнтернацiональ
на ДОПОМОГЮ> тривала десять pOKiB i щорiчно коштувала Ра дянському Союзу 3-4 млрд доларiв.
На початку 1980-х рр. на змiну «розрядцi» прийшов новий виток гонкиозбро€нь. CBiT наблизився до одного з найнебез
печнiших рубежiв вiйськово"i конфронтацii". Агресивнi заяви
Р. Рейгана, його жорстка лiнiя у вiдносинах з СРСР тiльки
загострювали ситуацiю. В основу американсько"i полiтики
часiв «холодно"i вiйню> закладалася стратегiчна концепцiя «ядерного стримування» Радянського Союзу. Вона виправ довувала безперервну гонку озбро€нь i, врештi-решт, власне, можливiсть атомно! вiЙни. Радянськi керiвники були бiльш
стриманими у своУх промовах, але завжди пiдкреслювали,
що нарощування ядерного потенцiалу вiдбуваеться у рам
ках оборонно"i доктрини Радянського Союзу, а його могутня
«трiада» (мiжконтинентальнi ракети, бомбардувальна aBia-
цiя, aTOMHi пiдводнi човни) € лише «збро€ю вiДплати». Проте
стратегiчними озбро€ннями далеко не все вичерпувалося. Ви робництво звичайних видiв вiйськово! технiки у ерс}> йшло за принципом: «ракета на ракету», «лiтак на лiтак», «танк на
танк», поступово знекровлюючи державну .eKoHoMiKY. Але,
пам'ятаючи про неймовiрно високу цiну свободи й незалеж
HOCTi, сплачену уроки Велико"i Вiтчизняно·j вiйни, бiльшiсть
громадян СРСР, потерпаючи вiд соцiально-економiчних нега
раздiв, самовiддано працювма заради забсзпечсння безпеки
сво6 кра"iни.
По ряду озбро€нь, як i по загальнiй кiлькостi вiйськово
службовцiв, радянськi вiйська випереджали армiю США.
Однак нагромадження танково{ армади, обумовлене доктри ною 1964 р., стало всерединi 1980-х рр. абсолютно нерозум ним рiшенням як з вiйськовоi", так i з економiчно"i точок зору. Тим бiльше, що ймовiрнi супротивники в цей час уже значно просунулися у розро5цi бойово"i технiки наС1УПНОГО Iюколiння.
493
Роздi.1J 8
Остання демонстрацiя вiйськовоi" MOГYlliOCTi СРСР з неаби
яким розмахом i евоерiдним викликом була органiзована у 1982 poцi, коли влiTh)' розпочались наймаСIIIта6нiшi в iCTopiI держзви
стратегiчно-тактичнi навчання. Одночаснi запуски ядерних ра кет з пiдводних човнiв, пересувних комплексiв та етацiонарних шахт. блискавична повiтряна операцiя за участю непереверше
них «ракетоносцiв» Ту-160, виведення на навколоземну орбiту
двох супутникiв наведення - такого CBiT ще не 6ачив! «Семи.:. годинною ядерною вiйною» назвали захiднi аналiтики успiшнi
радянськi маневри. Наочний ПРИЮ1аД ВИСОКОI обороноздатноетi СРСР остаточно переконав в €вропi та за океаном ycix тих, хто
мав сумнiви щодо можливостей Радянського Союзу у разi ядер ного конфлiюу на адекватний «удар вiдплатю>.
До6а «розрядки» мiжнародно"i напруженостi виявилаея порiв няно недовгою. Причинами нового зaroстрення сиryацiI у CBiTi були полiтичнi ам6iцi"i керiвницгва двох надцержав, не6ажання
визнавати власнi помилки, що значно ускладнювало пошук комп ромiсних рiшень. Падiння мiжнародного авториreтy СРСР, по
глиблення внутрilJшiх соцiально-економiчних i суспiльно-полi
тичних проблем пiдштовхували брежневеьке керiвництво до по еилення активностi назовнiшньополiтичнiй apeHi. У свою чергу, Сполученi lllтати Америки, економiчно переважаючи основного
конкурента, намагалися за доrюмогою чергового витка гонки
озброень привести Радянський Союз до ГJlибоко"i системно"i кри
зи i остаточного краху. Але HaBiTb найсмiливiшi вашин:гroнськi
аналiтики не уявляли собi, ЩО це станеться так швидКD.
Ю. В.Андропов:BTPaQeHi HaAri на переМiИИ
12 листопада 1982 р. пicля cMepTi 76-рiчноro л. Брежнева
пленум цк партii· обрав Генеральним секретарем Юрiя Ан
дропова. Багато pOKiB поспiль, починаючи з червня 1967 р. до 1982 р., BiH очолював всемогутнiй KOMiTeT Державно"i безпеки
СРСР, був спочатку кандидатом, а потiм i членом Полiтбюро.
Пiеля CMepTi М. Суслова у лютому 1982 р. Андропов куриру вав iдеологiчну роботу в партi"i.
494
Радянське СVСl1iльсmво niсля «вiдлuгu»: сmабillьнi:.:mь Ч/I «засmiй»?
НОВИЙ генсек, краще за iнших членiв «кремлiвс)'кого олiм
пу» усвiдомлював складнiсть тих проблем, якi стояли перед
краi'ною. Вiдчуваючи потребу суспiльетва в перемit-IaХ, вiи XOTiB
здiйснити модернiзацiю, не виходячи за рамки iснуючоi систе ми, оскiльки був ортодоксальним прихильником марксистсько
ленiнського вчення, абсолютно переконаним у йога iстинностi. Yci, хто знав Андропова, вiдзначали його неабиякi особистi
достоУнства й професiйнi якостi: розум, витримку, волю, здат
HiCTb вмiло працювати з кадрами. BiH був надзвичайно обач
ним i обережиим у ПРИЙНЯ1Тi рiшень, але завжди твердо та
жорстко вимагав Ух виконання. Серед iнших членiв Полiтбюро ЦК КПРС Ю. Андропова смiливо можна охарактеризувати як iнтелеКl'уала i досвiдченогс партократа. Все це вiдповiдало
очiкуванням пересiчних громадян: навести порядок у краУ Hi, зменшити привiлеi' партапаратникiв i чиновникiв, поклас ти край хабарництву та злочинностi - ось чого хотiли люди, i першi кроки партiйного лiдера Ух не розчарували.
Боротьба за гюкращення економiчноro становища розпо
чалася з широкомаСIUтабноi' кампанi'j щодо наведення еле
ментарного порядку й дисциплiни на виробництвi. 1 хоча на мiсцях боротьба за виробничу дисциплiну нсрiдко оберталася курйозами, все ж вона принесла позитивнi результати. Вже у першому кварталi 1983 р. було досягнуто прирiст обсягiв ви
робництва на 6 %, а за ввесь «андроповський» перiод правлiн
ия темпи економiчного зростання СРСР склали 4,2 % (проти
3,1- у 1982 р.), прирiе'l' нацiональноro прибутку сягнув 3,1 %, обсяги ПРОМИСJ10ВОГО виробництва збiльшились на 4 %, а сiльськогосподарського - на 6 %.
Поставивши завдання частково децентралiзувати
КУ, 10. Андропов прагнув посилити економiчну зацiкавленiсть трудящих i самих пiДIIриемств у lIiдвищеннi ефективностi виробництва, не зраджуючи цiнностям соцiалiзму. Андропов
санкцiонував проведення рiзноманiтних експерименТ1В для
пiдготовки НОВ01 економiчноi' реформи. 3 цiею метою в ЦК
КПРС було створено спецiальний економiчний вiддiл, ЯКИЙ очолив М. Рижков.
495
Водночас за санкцiею нового генсека було дано хiд «гуч ним корупцiйним справам», оголошено боротьбу зi спекуляцi ею. Великих масштабiв набули заходи, спрямованi проти зло'"
вживань у торгiвлi. На лавi пiдсудних ОПИНИВСЯ i був пiзнiше
страчений lIачальник Головного управлiння торгiвлi Москви, заарештованi 25 вiдrювiдальних працiвникiв Головторгу, ди
ректори найбiльших московських raCTpOHoMiB. MiHicTpa тор
гiвлi Струева вiдправили на пенсiю. КДБ СРСР завдав удару
по «бавовнянiй мафi"i» в Узбекистанi.
Боротьба 3 органiзованою злочиннiстю похитнула позицi"i члена Полiтбюро ш. Рашидова. першого секретаря Красно дарського обкому КПРС С. Медунова, MiHicTpa МВС М. Що локова та його заступника генерал-полковника 10. Чурбанова.
у результатi Рашидов, Медунов i Щолоков покiнчили житrя
самогубством. Пiд час правлiння Андропова значна частина партiйних керiвникiв була звiльнена зi своУх посад: у MOCKBi - 30 %, в УРСР - 34 %, Казахстанi - 32 %.
КраУна з великою увагою слiдкувала за iнформацiйним
нововведенням. яке стало !lрообразом маЙбутньо·i горбачов
сько"!" каМllанГ!" «гласностi». П~отижнево j"азети публiкували повi домлення «У Полiтбюро ЦК КПРС». Андропов добре розумiв роль iнформацi"i, яка може бути i зброею, i надiйним захистом держави. Знав BiH i про те, IJJ.O Радянський Союз програе iH- формацiйну вiйну ClIIA. TOl\"!y на пле)-Iумi ЦК КПРС 15 червня
1983 року генеральний сскретар пiдкреслив: «Нам потрiбна добре продумана едина система контрпропаганди - динамiч
на та ефективна».
у царинi iдеологi! ю. Андропов виступий на cTopiHKax
журналу «Коммунист» iз фундаментальною статrею «Вчення Карла Маркса та деякi проблеми соцiалiёТИЧНОГО будiвництва
в ерср», де були висловленi HOBi думки в галузi марксистсько!
Teopii" й критичнi оцiнки соцiалiстичного" будiвництва в СРСР.
у cTaтri наголошувалося. що KOHKPCTHi шляхи становлення
соцiалiстичноro суспiльства пролягли зовсiм не так, як перед бачали ОСНОВОПОЛОЖНИКИ марксизму. На пропозицiю вчених
КОНСУЛl>тантiв прискорити процеси демократизацi·i Андропов
496
РадЯftське СУСl/iл~сmво niсля «вiдлu~>u»: сmабiльнiсmь Чll «Jacmiti))?
---= --==
не без пiдстав вiдповiв: «Потрiбно спочатку нагодувати i одяг ти людей». Великi надi"i BiH покладав на оновлення внутрiш-· 'iьопартiйноro житrя, наУвно вважаючи, ЩО в низових партор
ганiзацiях нагромаджений значний творчий гютенцiал, який
допоможе вивести партiю i краУну зi стану глибоко"i кризи.
Iнтелiгенцiя чекала вiд Ю. Андропова послаблення режи
му, проте цензура, навпаки, посилилась. Так, було забороне
но кiлька новаторсь)(их спектаклiв у театрах, а тиск на iиако
думцiв не припинявся. Насамперед це пояснюеться тим, що iдеологiчними питаннями проДовжували,займатись консерва
тори - К, Черненко, М. Зимянiн та iH,
30внiшня полiтика 15-мiсячного перебування при владi
10, Андропова була позначена загостренням мiжнародно'j си
туацi"i. Передусiм посилилась конфронтацiя мiж СРСР i США а вiдтак, у Радянському Союзi знову збiльшилися вiйськовi
витрати, 3aMiCTb продовження neperoBopiB щода скорочсння
стратегiчних наступальних озбро€нъ у €вропi радянське ке рiвництво на чолi з Ю. Андроповим лрийняло рiшення про 'ix
припинення. У вiдповiдь р-а розмiщення американських ракет у Старому CBiTi СРСР вдався до модернiзацii' власноi' аналогiч
HO'j зброi', а кра'iни соцiалiстично'i спiвдружностi БОЙКОГjвали ХХIII Олiмпiйськi iгри 1984 р.. що вiдбулись у США.
Антирадянсы(i настроУ у cBiTi посилилися пiсля :шгибелi
269 пасажирiв, якi знаходились на борту пiвденнокорейського
лiтака, збитоro ракетою вiйськ ПВО срер у нiч на 1 верес
ая 1983 р. Американцi використали цей трагiчний випадок як
привiд для розroртання масштабно'i iнформацiйно'i кампанi'i
проти Радянського Союзу, тон якiй задав президент р, Рейган, t-Iазвавши СРСР «iмперiею ЗЛЮ>, У той же час вiи офiцiйно
проголосив нову програму стратегiчно'i аборонно'i iнiцiативи
або «зоряних воею> (COl), i протистояння двох надцержав була перенесено вже у вiдкритий космос.
Радянсьr<е керiвництво розумiло, що подiбна так:гика iдео логiчного супротивника може призвести до мiжнародно'i iзоляцii' Радянського Союзу. Незабаром Андропов повiдомив
CBiT про одностороннiй мораторiй СРСР на проведення ядер-
497
Роздiл 8
----------- ---------------------
них випробувань у KOCMOci i згортання свое! военно-космiч НОI програми, але цi кроки радянського керiвництва залиши
лись з боку Сполучених lIITaTiB Америки майже непомiче
ними. 3абiгаючи вперед, вiдзначимо, що проект C01 мав на MeTi втягування Радянського Союзу у нову виснажливу гонку
озброень i остаточне знекровлення йога економiки. При всiй
складностi i фантастичностi дано"!" програl\Ш американцям вдалося таки реалiзували i"i певну частину, а СРСР - знайти асиметричну вiдповiдь на цей ВИКЛИК. CBiT знову завмер у напруженому очiкуваннi. Ускладнення зовнiшньополiтичних умов розвитК)', несприятлива дЛЯ СРСР кон'юнктура CBiTO- вого економiчного ринку прискорили наростання кризових
явищ у Kpa"iHi.
Новий керiвник партi"i й держави (у 1983 р. Андропова було
обрано на посаду Голови Президi"iВерховноi'Ради СРСР), YCBi-
ДОI\ШЮЮЧИ, що залишати радянську систему в тому ВИГЛЯДI,
в якому вона опинилась наприкiнцi правлiння л. Брежнева, неможливо, разом з тим так i не встиг сформулювати OCHOBHi
завдання щодо i"i реформування, визначити реальнi механiзми
проведення реформ, наполягаючи тiльки на змiцненнi влад
но! монополii" Комунiстиуно"i партii". Його OKpeMi рiшучiз~
ХОДИ в масштабах BCi€·j краi'ни не дали практично жодних ре
зультатiв. TiHboBa eKoHoMi ка зовсiм не втрачала своУх позицiй, а населенням кра"iни все бiльше оволодiвала полiтична апатiя i внутрiшн€ невдоволення.
Тому абсолютно правильною i в деякому cCHci пророчо ВИ
глядала вiдома фраза ю. Андропова, що пролунала на пле
HYMi ЦК партi! 15 червня 1983 РОКУ: «Якщо roворити вiдверто, ми ще до цих пiр не вивчили у належнiй Mipi суспiльство, в якому живемо i працю€мо».
«Безперечно, - наголошуе вiдомий росiйський iсторик
с. Кислицин, - ю. Андропов не був реформатором у повному
розумiннi цьоro слова. Його план перетворень дуже Haгaдy€
«китайський BapiaHT» реформ i з певними корек:rИВЗl\Ш мав шанси буги здiйсненим у маЙбутньому. Проте трагедiя в тому, що пiсля CMepTi Андропова в СРС?, на вiдмiну вiд Китаю, не
498
Радю/сы(е СVС'liльсmво niсля «вiдлuгu»: сmабiльнiсmь 'Ш «засmiй»?
знайшлося лiдера, який змiг би провести реформи з урахуван ням особливостей унiкально·j росiйсько"i цивiлiзацi·i».
9 лютого 1984 р. Андропов помер, а 13 лютого новим Гене
ральним секретарем цк КПРС на пленумi ЦК було обрано давньоro соратника л. Брежнша Костянтина Черненка. 73-рiчна
людин~ до того ж серйозно хвора на тяжку форму астми, Bill за короткий час перебування при владi мало опiкувався держав
ними справами.
Черненко зробив партiйну кар'еру, працюючи з 1948 року
у Молдавi"l, j\e й увiйшов У «команду» Брежнева, перемiщу ючись за ним дО ЦК та ВерховноУ Ради СРСР. У 1965 р. був призначений завiдуючим Загальним вiддiлом ЦК, а в J978-му
став членом Полiтбюро.
3 /lРИХОДОМ на посаду генсека Черненко одразу вiдмовився
Bi)], андроповеьких новацiЙ. Нових призначень у Полiт6юро i CCKpeTapiaT ЦК при ньому не вiдбулося. €диною змiною
6уло те, що замiсть М. Тихонова на керiвних посадах з'явився «молодий» М. Горбачов. Серед партiйно-державноi" елiти роз почалася дискусiя наБКОЛО 1-!0ВОi" Програми КПРС та хiба що визначення чергово·j стадi"i розвитку суспiльетва.
Знаковою подiею для «черненкiвського» перiоду стало по вовлення в napTii" у червнi 1984 р. Н. Молотова. Репрезентан том просталiнських настроУв cTapoi· reHepaui·i Полiт6юро ви явився маршал Д. Устинов, який запропонував поновити в ря
дах КПРС Маленкова та Кагановича. Мабуть, це був останнiй
короткий епiзод ренесансу «пiзНl,ОГО неоеталiнiзму» в СРСР.
1() 6ерезня 1985 р. К. Черненко помер. При вирiшеннi пи
тання про обрання нового генерального секретаря бiльшiсть
членiв Полiтбюро ЦК пiд ВШIИвом А. Громика i В. Щер6ицького
зупинила свiй вибiр на наймолодшому у СБоему середовищi партiйному функuiонерi - 54-рiчному М. ГОрбачовi.
499
Роздiл 8
ДОИVМЕНТИ ТА МАТЕРIАПИ
ДОКУМЕНТ 1
IЗ СПОГAДIВ ОЛЕКСАНДРА ШЕЛЕШНА - КОЛИШНЬОГО СЕКРЕТАРЯ ЦК КПРС ПРО ЛЕОНJДА БРЕЖН€ВА
... Проте повсрнiмося у 1964 piK. Доцiльним € запитання: чому тодiшнiй склад Президii" ЦК КПРС i пленум ЦК КПРС зупини ли свiй вибiр на кандидатурi Брежнева? Певно, тут зiграли свою роль три ЧИНЮiКИ. По-псрше, чи не вирiшальну роль зiграла та
обставина, що саме BiH ра:юм з Пiдгорним очолював усю роботу
з пiдготовки жовтневого пленуму ЦК. По-друге, за його плечима був великий досвiд роботи на високих посадах у партii" j держа Bi. r, зреulТОЮ, багатьом iМПОflували риси його характеру у той час: УРlВноваженiсть, доступнiсть i демократизм у спiлкуваннi з товаришами, вмiння легко зав'язувати стосунки з людьми, доброзичливiсть.
Спочатку на посадi llершого секретаря ЦК КПРС BiH серйоз
но намагався вникнути у головнi проблеl\Ш i завдання, якi СТОЯ.i1И
перед партiею i краi"ною, радився з членами Президii' ЦК КПРС i мiсцевими керiвниками, дослухався до Ух думок. 8tH зробив певний внесок у подальший розвиток ракетобудування, освоен
ня космосу. При НЬОМУ було пiдписано радянсько-американську
Угоду про обмеження стратегiчгшх озброень, вiдомi гельсинкськi домовленостi. BiH чiтко дотримувався колегiа.пьностi в роботi IIрсзидi"i ЦК, де була створена товарисЬ/,:а атмосфера. Але, на
жаль, тривало це недовго ...
За БреЖI1Е:Ва у той час, коли я ще був членом Полiтбюро, ДО порядку денного цього орп:шу вносилися десятки дрiбних, ОКРС I\ШХ питань, але й вони розrлядалися мимохiдь. Великi, принци l10Bi проблеми обговорювалися крайне рiдко, i деякi з них вирi шувалися ОПИ1уваННJlМ ... Однiею з перших акцiй Брежнева була лil<вiдацiя KO:\fiTeтy партiйно-державного к~нтролю, оскiльки BiH боявся цього компетентного органу, тобто вчинив так, як CTa.JiiH, який У евiй час лiквiдував ЦКК-РСI...
Брежнев не вiдзначався особливою працелюбнiстю. Я у ЦЬО:\lУ неодноразово переконувався, i особливо в перiод роботи з НИМ пiд час пiдготовки 3BiTHoi' доповiдi ЦК КПРС ХХШ з"iзду
500