V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

Радянська kpaii/Cl.Y noeocHlIi ро/ш (середи/IO 1940-х - початок 1950-хрр.)

гли60кiй кризi, яку не хотiло бачити i розумiти сталiнське ке­

рiвництво.

3 поверненням до плановоi· еконамiки посилилася i центра­ лiзацiя управлiння промисловiстю. Укрупнилися MiHicTepCTBa

(вугiлы-ю'i, нафтово'i промисловостi та iH.), створювалися HOBi

вiдомства, що призвело до зростання управлiнсько-бюрокра­

тичноro апарату, який не завжди адекватно pearyBaB на реаль­

Hi проблеми виробництва.

Незважаючи на значнi труднощi вiдбудови економiки кра­

"lни, дефiцит рабочих рук та сировини, на територii' Радян­

ськоro Союзу вже на початку 1950-х рр. з'явилися riraHTcbKi

новобудови: Куйбишевська, Сталiнградська, Каховська гiдро­ електростанцii", у 1952 роцi було вiдкрито для судноплавства Волго-Донський канал.

у 1947 р. запрацював перший вiтчизняний ядерний реак­

тор, i Радянеький Союз заявив, що для нього таемницi атом­

Hoi' бомби бiльше не iCHye. Проте перше випробування нового

виду озброень вiдбулося лише в еерпнi 1949 р. поблизу Семи··

палатинська. Вибух бомби викликав зроетання радiацii· в ат­

мосферi. Першими це помiтили американцi, вони ж i оголоси­

ли про випробування ядерноi' збро"i в СРСР. Лише пiсля цього

з вiдповiдною заявою виступив Радянський уряд.

Апогеем економiчноro вiдродження Радянськоi' держави

стало успiшне випробування водневоУ бомби, про що мiжна­

родна громадськiсть дiзналася 20 липня 1953 року. ця подiя,

в свою чергу, засвiдчила, що радянська eKoHoMiкa впоралася

знадзвичайно складною i наймаештабнiшою haYK080-технiч­ ною програмою у пiслявоеннiй iCTopi"i eBiTY.

Успiхи у вiдбудовi економiки обумовили i певнi зрушення у еоцiальнiй полiтицi держави. Наприкiнцi 1940-х - на початку I 950-х pOKiB у Радянському Союзi почали будуватися п'яти­

та шестиповерховi будинки, якi й сьогоднi ноеять назву «ста­

лiнки». TaKi споруди були комфортабельними i вiдрiзнялися фундаментальнiстю. Кориена площа двокiмнатноi· квартири в таких будинках коливалася в межах 55-60 кв. м. Всьоro у 1946-1950 роках У СРСР було побудовано 100 млн I<В. М по-

361

Роздiл 6

дiбного житла. Однак «сталiнки» були, швидте. символами,

анiж нормою житлового будiвництва.

Принагiдно зазначимо, що у пiСЛЯВОЕ:ннiй €вропi ABOKiM-

натна квартира ДJШ людей, котр} належали до так званого «се­ peдНl,oгo класу», як правило, не переВИЩУJ>,ала 50 кв. м.

Практично вiдразу пiсля визволення територi! срер вiд н<:!­ цистiв були затвердженi генеральнi плани вiдбудови Ленiнгра­

да, Киева, Сталiнграда, MiHCbKa, Севастополя та iнших MiCT. Архiтеh."1УрНИМИ символами «сталiнсько'i епохи» стали МОНУ­ MCHTaJlbHi висотнi 6удiвлi у MOCKBi, якi сво€ю величчю нi6и niA- тверд:>k.)'Вали непорушнiсть радянського суспiльноro устрою.

За столичним зразком вiдбудовувалися проспекги i магiетралi

республiканських центрiв. Проте в цiлому будiвництво здiйеню­

ва_'lОСЯ HcpiBHOMipHO, на околицях MiCT псреважали двоабо три­

поверховi 6удинки, ЩО не вiдзначалися зручнiстю та рацiональ­

нiстю планування. Основна ж маса MicbKOrO населення мешкала у комуна.пьних квартирах, бараках та пiдвалах. Дефiцит житла в

першi пiслявоеннi роки в СРСР лiквiдувати так j не вдалося.

Слабкiсть окремих галузей промисловостi СРСР, передусiм

легко'i та харчово'i, унеможливлювала задоволення основних

соцiальних потреб населення. ВiД4увався серйозний дефiцит

споживч.их TOBapiB, до того ж низька заробiтна плата не до­ зволяла :mачнiй чаетинi громадян пiдвищувати комфортнiеть

своro життя.

Отже, проведення паРТlИно-дуржаВНИIvl керiвництвом ерср у псршi lliСЛЯВОЕ:ннi роки жорстко! еоцiально-економiч­ ноу полiтики обумовлювалоея необхiднiстю вивiльн'ення зна­ ч.них коштiв для протистояння з краi'нами Заходу у «холоднiй вiЙнi». Саме цс було осереддям економiчного розвитку остан­ нього етапу сталiнсько'i епохи. З iншого боку, не пiдляга€ СУМ­

иiву той факт, що головним джерелом досягнень у вiдбудовi

та розвитку народного господарства кра'iни була все ж таки не мудрiсть i далекогляднiсть партiйних керманичiв, а само-

вiддана праця народу, звичайних людей, ЯК! пишалися своею

кра'iною i прагнули, залiкувавширани вiйни, якнайшвидше повернутися до мирного i стабiльного життя.

362

Радянсыш краiiш)' nOflO€Hlli роки (середина 1940-х - початок f 950-.\ рр.)

3МiцнеИИII ТOJапiтариаrо режимv в ерер

Вiдрiзок iCTOpii' Радянськоi" держави, що охоплю€ под;: Biдo

закiнчення Друго'! cBiToBol вiйни i ДО cMepTi Й. Сталiна у бе­

резнi 1953 року, багато ХТО з сучасних iсторикiв називае l1epio- дом «пiзнього)} або «зрiлогс») сталiнiзму. Подi6нi характерис­ тики пiдкреслюють r'оловну рису Ti€i' доби: сталiнська систсма змщнiла в результатi вiйни, розповсюдивши свiй вплив за

межi Радянського Союзу i ДОСЯгнувши niKY свого розвитку.

Для KepiBHo'i верхiвки Радянського Союзу й особиста ДЛЯ

Й. Сталiна перемага над фашистською Нiмеччиною i мiлiта­

ристською Японi€ю виявилась наО4НИМ доказом ЖИТfестiй­

!(OCTi радянського полiтичного ладу та пiдтвердженням пра­

вилыюстi обраного ранiше курсу. Вiдтепер будь-яке обгово­ рення HaMipiB та конкретних дiй партiйного керманича й глави

уряду, як визнаного лiдера радянського народу, раз i назавжди унеможливлювалося, Та й сам Сталiн, по cYTi, почав ото­ тожнювати себе з державою, суспiЛhСТВОМ, партi€ю, «Голова

Ради Народних KOMicapiB, -- писав д' Волкогонов. - уже звик

ДО того, що говорив вiд iMeHi народу, вказував йому шлях у

цiлковитiй впевненостi, ЩО ощасливлю€ Його. ЧИМ величнiша

держава, тим вище i П керiвник. 8iйна висунула СРСР на най­

вищi рубежi у CBiTi. 1для Сталiна це було його найвище п!дне­

сення. 3 перших пiСЛЯВОЕ:I-IНИХ мiсяцiв крива йога долi почала швидко наближатися до апогею BCCCBiTHbO'j слави, MOrYTHOCTi

I священною культу».

3акiнчення вiйни спiвпало з грандiозною перебудовою ви­

щихорганiв державного управлiння в СРСР '[ а ВК1I(б), запо­

чаткованою у 1946 роцi. Пояснювати даний ф;:JКТ тiльки 3 тих

позицiй, що у Kpa'iHi вiдбувся перехiд вiд BO€HHOГO стану ДО

мирного будiвництва, було б не зовсiм правилыю, Не менш важливою була i розстановка сил у верхах napTi'j та держави, де у першi повосннi роки вiдбулось IloMiTHe Ух оновлення. Не

буде, певно, перебiльшення:м сказати, що важливим наслiдком

сталiнськоi" репресИlШОi' полiтики в 1930-Ti рр. стало висуван­

ня i ПОЯБа на вершивi партiйно-державно"l i€papxi"i групи но-

363

Роздiа 6

вих керiвникiв. Внаслiдок свого молодого BiKY вони не мали

революцiйних заслуг, HaТOMicTb Ух головною рисою була повна i безумовна вiдданiсть Сталiну, якому вони були зобов'язанi

стрiмким злетом своеl кар'ери.

IЦе напередоднi вiйни коло осiб, як! приймали основиi дер­

жавнi рiшення, виявилося вельми вузьким. Це була «KepiBHa

група» (<<п'ятiрка») членiв Полiтбюро ЦК ВКП(б) - Й. Сталiн,·

В. Молотов, якии мав практично офiцiйний стюус заС"lупника

Й. Сталiна, Л. Берiя, Г. Маленков та А. Мiкоян. В oCTaHHi пе-

редво€Ннi мiсяцi i першi роки вiйни ПО<IaВ швидко змщнювати своУ позицi"i М. Вознесенський, призначений першим заступ­

ником голови Раднаркому.

Пiсля закiнчення вiйни система влади вiдчувала колосаль­

ний (у багатьох сферах визначальний) вплив особи Й. Сталiна

та його уявлень про пiсляво€ннi цiлi розвитку краi"ни i методи Ух досягнення. Для самого Сталiна це був перiод змiцнення особисто"i диктатури пiсля вiдносних поступок «колективно­

МУ керiвництву» у роки военного лихолiття, оскiльки, нк уже неодноразово вiдзначалося у поетрадянськiй iсторiографi"i, пiд час ВеЛИКОI Вiтчизняно"i вiйни вiдбулася певна децентра­

лiзацiя режиму.

Соратники ВОЖДЯ, виконуючи важливi завдання уnравлiн­

ня державою в екстремальних Уi\ювах, об'€ктивно одержували

значну адмiнiстративну самоетiЙнiсть. По CYTi, надзвичаина

ситуацiя оБУl\.ювила вiдродження елементiв того «колеl\.'ТИВ­

ного керiвництва», яке iснувало в партiйному керiвництвi у

1920-Ti роки. Саме тому чи не найголовнiшою складовою «110- лiтики консолiдацii"», що запроваджувалася Сталiним пiсля Bi- инн, була ево€рiдна «конверсiя» вищих ешелонiв влади, зна­ <ше обмеження повноважень членiв 110лiтбюро, перетворення i'x у звичайних виконавцiв, якi у своУх дiях повнiстю залежали б вiд волi лiдера.

Вже наприкiнцi 194~ р. Сталiн спровокував roстрий кон­

флiкт з В. Молотовим, що стало провiсником численних по­

дiбних ситуацiй, якi СУПРОВОД:>h)'Вали соратникiв Сталiна аж

до самоУ йога cMepTi. В цеи конфлiкт, що виник навколо пи-

364

РадЯllська краiiю J nовОCl-mi роки (середина 1940-х - початок 1950-.-.: РР.)

тання про розширення iнформацiйного простору СРСР, oKpiM

Молотова, були втягнутi й iншi члени вищого керiвництва партiY - А. Мiкоян, г. Маленков, л. Берiя. Впродовж кiлькох J\.:tiсяцiв Сталiн змiнив конфiгурацiю свого оточення, вису­ НУВI!IИ на першi ролi У партiйному ксрiвництвi секретаря ЦК ВКП(б) А. Жданова та включивши до нього ГОЛОВУ Держплану

М. Вознесенського, обмеживши тим самим певною мiрою повно­

важення Маленкова i БерiУ.

у результатi НИХ змiн 'утворився новий баланс сил у «вер­

хах» napTii" i держави, який проiснував до середини 1948 р., коли в результатi тяжкоi" хвороби й смерт! А. Жданова Г. Ма­ ленков повернувся до керiвництва апаратом ЦК ВКП(б).

Переломним для сталiнського оточення став 1949 piK. Саме

ТОД! у ВИЩОМУ полiтичному керiвництвi вiдбулися fювi змiни,

передусiм персональнi. Сфабрикованi в надрах МДБ «ленiн­ градська справа» та «справа Держплану» дозволили Сталiну усунути вiд влади, а згодом i фiзично знищити ленiнградцiв М. ВОЗIlесенського, секретаря i начальника Управлiння кадрами цк ВКП(б) о. Кузнецова та iнших вiдомих партiйних i дер­

жавних дiячiв. Нове <<перетрушування» вищих партiйних ка­

дрiв, влаштоване Сталiним, було спрямоване i на пiдрив по­

зицiй В. Молотова, який пiдтримував репресованих. НемаЕ:

жодних CYMHiBiB, ЩО воно також повинно було стати ypOKO:vl i

для Bcix iHWI1X членiв Полiтбюро ЦК ВКП(б).

«Ленiнградська справа» й усунення М. Вознесенського та о. Кузнецова потрiбнi були Сталiну для черговоro полiтично­

го iнтриганства. Руками одних, а у даному випадку особлив)' активнiсть виявили г. Маленков i л. Берiя, Стадiн усував ill-

ших можливих cBoi·x наступникiв.

За пiвроку до власноi" cMepTi <<Вождь i вчителы> стояв бiля

витокiв HOBOi· реорганiзацii" випщх органiв влади, в якiй про­ стежувалося його намагання вiдвернути можливiсть будь-яко·i,

HaBiTb гiпотетично"i загрози спiльких дiй членiв Полiтбюро

проти себе. Як у свiй час це зробив тяжко хворий В. JIeHiH, так i Сталiн, по-першс, iCTOTHO «розбавив» керiвиi органи партi"i

новими висуванцями, провiвши на XIX з'"iздi партii" рiшення

365

Роздiл 6

про створення замiсть ПолiТбюро розширено'i Президi"i ЦК

КПРС, а по-друге, пу6лiчно дискредитував най6iльш заслуже­

них своУх соратникiв - В. Молотова i А. Мiкояна. якi не потра­ пили до складу нового (позастатутноro) вищого партiйноro

o::JГaH)' - Бюро 1IрезидП цк.

Зрозумiло, щоспроби й. Сталiна тримати в СВО"(Х руках

OCHOBHi важелi управлiння партi€ю та державою i обмежувати

повноваження соратникiв мали, незалежно 13i)]. стану здоров'я

йоro самого, об'€ктивнi межi. У наш час, напевно, нiколи не вдасться точно вiдповiсти на запитання, чому i в якiй Mipi Ста­ лiн побоювався членiв Полiтбюро, якi оточували його? Нато­ MiCTb можна з певнiстюстверджувати, що методи, якими КО­ рис·'увався «вождь ycix народiв», намагаючись «вплинути» на своУх найближчих соратникiв, були з арсеналу ордена езуУтiв.

Найрадикальнiшими серед них було фiзичне усунення членiв Полiтбюро або арешт та ув'язне:ння (нерiдко як заручникiв) Ух

близьких та рiдних. 1 хоча у пово€нний перiод було знищено

лише кiлькох осiб iз найближчого оточения Сталiна - М. Воз­

несенського та О. Кузнецова, yci iншi навряд чи почувалися у

повнiй безпецi.

CiM'"j вищого радянського керiвництва тримав у напру­

зi сумний приклад О. Калiнiно'i та П. Жеi\IЧУЖИНО'i (дружина

В. Молотова), якi тривалий час перебували у в'язницях, тодi як

Ух чоловiки виконували важливi партiйно-державнi функцiУ та працювали плiч-о-плiч злюдиною, з волi якоi" й вiдбулися ui сво(рiднi «розлучения по-раДЩ-IСЬКИ». Не маюч:и можливостi повиiстю контролювати повсякденну дiяльнicть своУх сорат- . HHKiB, чн то пак своУх пiдлеглих, Сталiн будував вза(мини з, ними за принципом, так 6и мовити, «CTOCYHKiB без правил». Рiшення й дi"i, якi ще донедавна вважалися правильними, у

певний момент, за примхою диктатора, перетворювалися на

«llОМИЛКИ» або «антипартiйну дiяльнiсть».

Вза€мини Сталiна зi сво"iми соратника-ми у пово€ннi роки за . сво€ю формою остаточно набули патрiархального характеру. Водночас численнi факти пiдтверджують, що атаки Сталiна проти членiв партiйноro Олiмпу, як правило, не виходили за

366

рамки збереження певноi" рiвноваги у ВИЩИХ ешелонах влади.

HaBiTh пiсля змiщення з ключових посад члени Полiтбюро ЦК ВКП(б) продовжували вiдiгравати важливу роль в управлiннi

краlною. Саме так сталося 3 Маленковим пiсля усунення його

з посади секретаря ЦК у 1946 р., з Молотовим i Мiкояном - пiсля позбавлення Ух мiнiстерських портфелiв у 1949 р.

На нашу думI-.'У, пояснити це можна у тому випадку, якщо

зрозумiти CYTHiCTb функцiонування caMo'i радянсько'i тоталi­

тарно"!" системи, яка у значнiй Mipi трималася завдяки зусил­ лям величезного адмiнiстративно-карального апарату, котрий

повсякчас нагадував про себе, компенсуючи тим самим вiдсут­

HicTb у системи багатьох iНШИ"J(, стимулiв розвитку. Напружена i самовiддана праця партiйно-державних функцiонерiв ycix piBHiB виявлялася необхiдною умовою ефективностi роботи

всього владного механiзму. Надцентралiзацiя влади, в свою чергу, пiдтримувалася зусиллями вищих керiвникiв, насампе­

ред, Сталiна та його найближчого оточення. Маючи вiдповiд­

ний адмiнiстративний досвiд i незаперечний авторитет серед

партiйних функцiонерiв, члени 1lолiтбюро були настiльки ж

необхiдним i природним елементом тоталiтарно'j системи. як

I сам диктатор.

Власне, сама система влади, як i репресивно-каральна до­

MiHaHTa, були сутнiсними особливостями сталiнськоi" тота­

лiтарноi" моделi Радянсько"i держави, виступаючи як вагоме

г.iдrрунТя у реалiзацii" "й" полiтичного курсу, розв'язаннi тих чи

шших практичних народноroсподарських завдань.

Сук)'пнiсть багатьох вiдомих фактiв пово€нного перiоду iCTopiY Радянсько"i держави дозволя€ стверджувати, що вже у надрах сталiнськоУ одноосiбноУ диктатури фаКТИЧI-IО сформувалися передумови для вiдродження полiтично"i ОЛJгархi"i --

«колеl(ТИВНОГО керiвництвю>. Це пiдтвердж)'еться, по-перше, iснуванням всерединi партiйно"i верхiвки групи впливових

«вождiв», здатних успадковувати владу, а по-друге. - наявНlС­ тю уцi6 групи об'€днавчоi" програми, сутиiстъ яко"j полягала

у недопущеннi новоУ одноосiбноУ диктатури i, як наслiДОI<, - у необхiдностi коригування сталiнськоro курсу.Щонравда, пи-

367

Розди 6

тання про те, у якiй Mipi TaKi передумови майБУТНЬОl «колек­

тивiзацii'» вищоi· влади проявлялися за життя Сталiна i, вiдпо­

вiдно, впливали на його вс(::владдя, залиша€ться вiдкритим.

Зрозумiло, що цi зауваги не означають, що помiж оточення

Сталiна не iснувало конкуренцi"i i конфлiктiв. Бiльше ТОГО,сам вождь заохочував суперництво у Полiтбюро. Однак в OCHOBi цього суперництва знаходилося не зiткнення ПРИНЦИПОВИХ· позицiй, а боротьба за максимальну наближенiсть до Сталiна, а також мiжвiдомчi протирiччя. Про це свiдчать, зокрема, на­ пруженi взаемини мiж В. Молотовим.i л. Кагановичем. Однак

нема€: жодних пiдстав вважати Молотова i Кагановича пред­

ставниками рiзних полiтичних лiнiй, так само, як i ПрI-ЩИСУ­

вати г. Маленкову, який за дорученням СталiI;Ш контролював

проведення розправи над «леНlнградцями», авторство якоi"сь

полiТИЧНОl програми, що докорiнно вiдрiзнялася б вiд полi­

тичнога курсу репресованих кремлiвським владикою Возне­ сенськога чи Кузнецова.

За життя Сталiна йога соратники, якi вже були готовi до виконання ролi «колективних керiвникiв», не поспiшали де­ монструвати ЦIO гaТOBHicTb, виявляти сво} реальнi погляди та настроУ. Що ж до ч:исленних версiй про загибель Сталiна в результатi змови ЙОГО найближчого оточення, то вони зали­ шаються тiльки ймовiрними припущеннями, якi виглядапи б

бiльш обrрунтовано, якби диктатор дiйсно не був би старою

та хворою людиною. Певно, що головною турботою вищих радянських керiвникiв за життя Сталiна було все ж т~кивиж:и­ вання - полiтичне й фiзичне. Вочевидь, що тiльки пiсля його сMepTi «партiйнi спадкоемцi» отримали можливiсть дiяти як

самостiйнi полiтичнi гравцi, керуючись при цьому певними

особистими позицiями.

Внаслiдок специфiки органiзацii· влади в Радянськiй дер­ жавi знання вищих партiйних функцiонерiв про Kpai·HY, якою вони управляли, не були достатньо повними чи унiверсаль­ ними. Чiтке дозування iнформацi"i стало правилом у сталiн­

ськiй системi: кожен член Полiтбюро мав знати тiльки те, що

безпосередньо стосувалося лише йога. Однак у рамках СВОс1

368

РадЯIIСЬКО kpaiiia у noBof:HlIi /Юl-:U (середина 1940-х - початок 1950-хрр.)

компетсtщij' радянськi керiвники нерiдко мали цiлком адекват­ Hi уявлення про дiЙенiеть. Кращим свiдченням цього стали Ti реорганiзацi"i та реформи, якi були проведенi спадкоемцями Сталiна вже у першi днi й мiсяцi пicля йоro cMepтi.

Репресивна попiтика держави: нова хама

flереможне закiнчення вiйни, повернення до Радянськоro

Союзу мiльйонiв солдатiв i офiцерiв, якi познайомилися з СВ­ ропейським способом ЖИТТЯ, страх перед «розтлiнним впли­

вом Заходу», з одного боку, а з iншого - старiння та хвороби

Сталiна обумовили поеилення його пiдозрiлостi до всьоro, що

могло стати на перешкодi безмежнiй владi, яку BiH намагався за будь-яку цiну утримати в сво',х руках. Випробуваним зае0-

бом збереження влади диктатором стали HOBi, переважно Hi-

чим не обrpунтованi, репресii" проП1 рiзних верств населення краОiни, започаткованi ним вiдразу ж пiсля закiнчення вiЙни.

Сталiнську репресивну полiтику в Радянському Союзi у

пово€нний перiод е сене УМОВНО подiлити на TaKi етапн:

- 1945-1947 рр. - компрометацiя представникiв вищоro ге­ нералiтету Радянсько"i apMii", усунення Ух з посад або розправа

над ними;

- 1945-1948 рр. - проведення так званоi" «фiльтрацi'i» на­ селения на звiльнених вiд фашистськоi' окупацii' територiях,

MacoBi його репресii' та депортацi'i (найбiльш вiдомою з таких акцiй € сумнозвiсна операцiя «Вiсла»);

- J949-1953 рр. - нова хвиля каральних заходiв проти рiз­

ного роду «iнакомислячих», у тому числi й у вищому партiй­

ному керiвництвi.

Зазначимо, що репресii' пово€нного перiоду були меншими

за евоi'ми масштабами у порiвняннi з «великим терором» дру­ roу половини ] 930-х pOKiB, CYТТ€BO змiнився j'x характер, спря­

MOBaHicTb та форми. Як наголошу€ В. Шестаков, <~повного по­

вторення сценарiю 1937 р. не вiдбуваЕТЬСЯ. Оскiльки ситуацiя

в Kpa'iHi й партii' мала принципово iнший характер, потреби у масовiй чистцi не було... Чистки у цей перiод носять вибiр-

369

Роздiл 6

КОВИЙ «ТОЧКОВИЙ характер». Ix мета -- на прикладi покарання

одних попередити, дисциплiнувати уве5Ь владний апарат». I3iдразу ж пiсля закiнчення вiйни и. Сталiн та .Його най­

ближчi соратники насамперед намагалися не допустити будь­

яких. хоча б iмовiрних, зазiхань на CBO€: мiсце у вл:адному пан­ TeoHi. Тому перша хвиля репресiй у пов')(:нному СРСР була спрямована проти вищого командного складу Збройних сил,

авторитет якого пiсля перемоги рiзко зрiс. lДонайперше це

стос)'валося легендарного маршала 1~ Жукова, який був над­ звичайно популярним як серед вiйськових, так i серед цивiль­ ного населення. KpiM того, його амбiцiйнiсть, незале:>lша по­ ведiнка та певна самостiйнiсть у дiях викпикали реальне за­

непоко€ння у верхиiх ешелонах влади. Тим бiльше, що про

I\южливiсть Г. Жукова та iнших гснералiв- - героlв вiйни склас-. ти реальну конкуреНI~iю iснуючiйвладi багато говорилося у'

засобах MaCOBo·j iнформацi"i на Заходi.

Для компрометацi"i Г. Жукова у MiHicTepcTBi держбезпеки,

очолюваному одним iз тогочасних фаворитiв Сталiна В. Аба­ КУМОВИМ, який конфлiктував з Жуковим, було сфабриковано

так зван)' «справу aBiaTopiB». На початку 1946 р. були зааре­ IIIToBaHi головнокомандуючий Вiйськово-Повiтряними сила­ l\·IИ Радянсько"i apMi"i маршал о. НОВИКОВ, командуючий 12-ю

повiтряною армiE:ю С. ХУДЯКОВ, HapKDr.1 авiацiйноi" промисло­

BOCTi о. Шахурiн та iншi вiдомi вiЙськовi. Bci вони звинува­ чувалися у злочиннiй недбалостi _. використаннi у бойових

дiях лiтакiв та авiацiйних MOTopiB звиробничими дефектами,

що призводило до значно"i кiлькостi катастроф та' людських жертв. Не маючи, по cYTi, жодних iнших доказiв, KpiM зiзнань

самих звинувачуваних, с.лiдство все ж визнало 'ix винними.

Г. ЖУКОВ, зокрема, був скомпрометований тим, що, як свiдчили

заарештованi пiд час допитiв, нiбито намагався «применшити KepiBHY роль у вiйнi Верховного Головнокомандування».

BiHueM переслiдування опалЫ:'ого маршала стала безпо­

середня «справа Жукова», яка 1 червня 1946 р. розглядалася ВищоlO вiйськовою радою. За пiдтримки Г. Маленкова та В. Молотова вона iнкримiнувала ЖУКОВУ органiзацiю антиуря-

370