V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

Форсоваnа .модеР1Jiзацiя СРСР i 3МlЦuеНltЯ радянсышго __ _

чiткоi· системи освiти вiд почаТКОВОI до вищо"i школи, Радян­

ська держава одержала необхiднi ДЛЯ модернiзацii" eKoHoMi-

ки HaYKOBi i технiчнi кадри. Було вiдкрито COTHi нових вузiв, переважно iнженеРI-iо-технiчних, де навчалося у шiеть разiв

бiльше студентiв, нiж у царськiй Poci"i. Всього за перiод 1928-- 1937 рр. вузи i технiкуми пiдroтували близько 2 млн фахiвцiв. Наприкiнцi 1930-х рр. в ерер налiчувалося бiльше 1О MJ::H

спецiалiстiв, у тому числi 'близько 900 тис. з вищою освiтою. Зазнав ЗМtн i класовий склад студентiв, серед яких 51,4 % були

вихiдцями з робiтничих сiмей, а 16,5 % - iз селянських. До

кiнця друго·!" п'ятирiчки лонад 100 MicT ycix союзних респу­

блiк мали унiверситети й iнститути, а у 194] р. i·x загальна кiлькiсть досягла 817.

За piK до прийняття HOBOi· Конетитуцi"i срер, у груднi 1935

року постановою ЦВК i РНК ерер «Про прийом до вищих

навчальних закладiв i TexHiКYMiB» скасовувалися обмеження, пов'язанi з соцiальним походженням абiтурi€нтiв та запрова­ джувалися обов'язковi для Bcix вступнi iспити. З наступi-юго

року стали проводитися iспити при переходi студентiв з кур­

су на курс та випускнi державнi iспити з видачею дипломiв про вищу oCBiтy. У вiдповiдностi з постановою цк ВКП(б) вiд 14 листопада 1938 р. про посилення партiйноi" пропаган­

ди у зв'язку з виходом «Короткого курсу iCTopii" ВКП(б)>> у

Bcix вузах срср були запровадженi обов'язковi курси «IcTopii"

ВКП(б)>> та «Марксистсько-ленiнсько"i фiлософi"i».

Значнi перетворення вiдбулися i в шкiльнiй справi. 3 1930

року в срср запроваджувалася загальна початкова oCBiTa, а в MicTax - обов'язкова семирiчна. За роки перших двох п'яти­ рiчок кiлькiсть шкiл збiльшилася на 40 тис. У них навчалося

понад 30 млн учнiв, що втричi перевищувало дореволюцiйнi

показники. Водночас заробiтна плата вчителiв пiдвищувалася повiлыю i ледве сягала рiвня iнженерно-технiчного персоналу

впромисловостi.

З1934 р. У школах було вiдновлено викладання BcecBiTHbo"i i росiйсько"i iCTOpi"i, створювалися стабiльнi програми та пiд­

ручники. У наступному роцi старшокласники почали склада-

251

Роздiл 4

На театральнiй сценi поруч з творами вiтчизняноi' i cBiTO- во'!" класики ставили CBoi~ спектаклi М. Погодiн, К. Треньов, О. Корнiйчук та iншi вiдомi радянськi режисери. Незважаючи на те, що найбiльшою популярнiстю в Kpa"iHi користувалися MOCKOBCbKi та ленiнградськi театри, ШВИДl(О зростала мережа

TeaTpiB i на периферii'. Серед них видiлялися Саратовський, Воронезький, Харкiвський, Свердловський, НовосибiрськиЙ· та ЯрославськиЙ. На початку 1941 р. в СРСР працювало понад

900 TeaтpiB, майже половина 3 ЯJШХ знаходилась у нацiональ­ них республiках. ШИРОКОГО розповсюдження набула ХУДОЖНЯ

самодiяльнiсть.

Активно розвивався радянський кiнематограф. Великий iH-

терес у глядачiв викликали комедi'i «Веселi хлоп'ята», «Цирю> та «Волга-Волга» Г. АJ,сксандрова, «Трактористи» Т. Пир'€ва; iсторико-революцiйнi фiльми братiв С. i Г. Васильсвих «Ча­

паев». €. Дзигана «Ми з Кронштадта», 1. Хейфiца i О. Зархi

«Депутат БалтикИ». Поруч з фiльмами про В. Ленiна С. IOp-

кевича та М. Ромма на eKpaHi були cTBopeHi образи й таких

бiльwовицьких лiдерiв, як С. Юров, Й. Сталiн та iH. Режисе­

ри Г. Козинцев i Л. Трауберг поставили знамениту трилогiю

про Максима: «Юнiсп, Максима», «Повернення Максима» та «Виборзька сторона». фiльми «Олександр Невський» С. Ей­

зенштейна, «MiHiH i Пожарсышй» та «Суворов» В. Пудовкiна

розповiдали про минуле Poci'i.

Як i в iнших видах мистецтва, в живопису також утвердив­

ся метод соцiалiстичного реалiзму. Вищим досягненням ра­

дянських ХУДОЖНYlкiв уважалися полотна Б. Йогансона, М. Гре­

кова i його школи, присвяченi вiйськовiй тематицi, портрети М. Нестерова, П. KopiHa, I. Грабаря, роботи О. ДеЙнеки. Вели­ кого розповсюдження набуло створення парадних портретiв

вождiв народу.

Радянськi скульптори основну увагу Щ'идiляли створенню MOHYMeHTiB, що зображали В. Ленiна та И. Сталiна, iНIJIИХ ке­ рiвникiв партi'i i держави. У кожному MiCTi, як правило, вста­ новлювалося кiлька рiзних за розмiрами пам'ятникiв вождям.

IIIедевром монументального мистецтва того часу вважалася

254

__~=_ФорсовQна ,модеРlliзацiя СРСР i змiцmня раdянсы<ого" ,

скульптурна група «Робiтник i колгоспиuя». створена В. Му­

ХIНОЮ.

Серед радянських композиторiв, яi працювали у 1930-Ti роки, найбiльш вiдомi М. М'яскiвский, Д. Шостакович, Д. Кабалевський, Т. XpCНHiKOB, В. Мраделi, А. Хачатурян. С. Прокоф'€в, 1. ДзержинськиЙ. Велкою популярнiстю ко­ ристувалися пiснi О. Александрова,В. Соловйова-С€дого,

О. Новикова, 1. ДyHa€BCbKoro.

У культурному життi кра"iни ширкого розповсюдження

наБУЛI1 помпезнi i барвистi декади наiонального мистецтва

в MOCKBi. Ух OCHOBHi концерти вiдвiнвало вище партiйно­

державне I(ерiвництво. Урочисто вiдзачалися ювiлe"i f(ласи­ KiB лiтератури i мистсцтва - М. Чсрншевського, М. Гоголя,

М. ЛеРМОlIТова. М. Некрасова, О. Пушiна, Т. Шевченка та iH. Помiтний слiд в iCTOpi'i як культур ацiональних, так i Ра­ дянсько"i держави в цiлому залишилисулыурнi дiячi респу­

блiк СРСР. ДО них належать, наприкад, TaKi письменники i поети, як М. Бажан, М. РИЛЬСЬКИЙ, [. Тичина, В. Сосюра, 1. Кочерга (YKpa'IHa), Я. Купала, Я. Ко.1С, i 1. Бровка (Бiлору­ сiя), r. Табiдзе, П. Яшвiлi (Грузiя), С. :Jрьян, Е. Чаренц (Bip- менiя), С. PycTal\1, С. Вергун (Азербаижан), М. Турсун-заде,

С. Айнi (Таджикистан), Б. КербабаЕ:в(Туркменiя), 3ульфiя,

Айбек (Узбекистан), М. Ауезов (Казахсан), К. Кулiев (Кабар­ дино-Балкарiя), Сулейман IтальськиЙ,г. Цадаса (Дагестан), Ш. Кемал, М. Джалiль (Татарiя) i баГЮ1 iнших.

Здоlimи i прорахУНКИ З0ВНiШGЬ'iпопiТИКИ ерер

Восени 1929 р. капiталiстичний свг вразила небачсна до того економiчна криза, яка викликаш рiзке падiння вироб­ ництва i заробiтно"i плати, ~ростання 6зробiття та зниження загального рiвня жипя населення. Лин~ офiцiйно було заре­

Е:стровано понад 30 млн чоловiк, що rратили роботу. В Ра­

дянському Союзi багато хто вважав, 1,0 «велика депрссiя»

викличе НОВУ хвилю пролетарських реолюцiй i призведе до lliднесення нацiонально-визвольного гху, яка покладе край

255

Роздiл 4

ти перевiднi та випускнi екзамени. Наприкiнцi 1930-x рр. у школах стало обов'язковим вивчення вiйськовоi" сnрави для хлопчикiв. ll.Iкiльна реформа разом з кампанiею по боротьбi

з нсписьменнiстю дозволила в основному подолати культур­

ну вiдсталiсть населення краi"ни. 3гiдно з результатами пере­ пису населения 1939 р. 87,4 % населения СРСР умiли читати i писати. Для полегшення навчання та проведення полiтики'

русифiкацii" була переведена на росiйську абетку писемнiсть народiв I1iвнiчного Кавказу, Середньоi' Лзii', Гlоволжя, Швно­

чi, Азербайджану.

«До кiнця 1930-х POкiB, - вiдзначав вiдомий дослiдник ра­ дянсько'i iCTOpi! Дж. XocKiHr, - система освiти в цiлому була реорганiзована таким чином, що були вiдновленi П традицiйнi - тобто дореволюцiйнi форми. Це повнiстю вiдповiдало по­ требам суспiльства, яке стало тепер iерархiчним, iмперським та консервативним. Лише один новий елемент з'явився у цiй системi, але саме BiH i був головним. МОВа йде про постiйне

насильницьке вивчення марксизму-ленiнiзму yciMa учнями i С"I)'дентами. Це було частиною роботи по запровадженню жорсткоi" i нудноУ ортодоксii" в yci сфери iнтелектуального i культурного жиТтя, оскiльки саме вона стала i для Сталiна, i

для нового правлячого класу единою законною iдеологiею».

Незважаючи на командно-адмiнiстративнi методи керiвни­

цтва i прагнення владних структур до негайних результатiв,

у 1930-x рр. значних успiхiв досягла радянська наука. Були cTBopeHi фiлii' АН СРСР У 3акавказьких республiках, на Уралi,

Далекому Сходi, в Казахстанi. Партiя вимагала, щоб наука об­ слуговувала практику соцiалiетичного будiвництва, здiйсню­ вала безпосереднiй вплив на виробництво, еприяла пiдвищен­

ню обороноздатностi краi"ни.

3авдяки посилеIlОМУ фiнансуванню BaГOMi результати були досягнутi в облаетi фiзiологii' (1. Павлов), математики

(С. Бернштейн, 1. Виноградов, М. Келдиш), фiзики й електро­

нiки (О. Йоффе, д. Скобельцин, 1. Тамм, 11. Капiца), Teopi"i

космiчних дослiджень i ракетно'!" технiки (К. Цiолковський,

Ю. Кондратюк, Ф. Цандер), аграрноУ науки О. Мiчурiн, М. Ва-

252

==~~!!pcoвaHa модерniзацiя СРСР i змiцнення радяIlсы!го•. "

J3iлов, д. Ilрянiшнiков), iCTOpii' (М. Покровський, Б. l'реков, М. Тихомиров, М. Дружинiн, М. Нечкiна, О. Ilанкратова, С. Сказкiн, €. Тарле).

IlJироко вiдомими У CBiTi стали ,L/,ослiдження четвiрк~ вчс­

них пiд керiвщш,ТВОМ 1. Папанiна на дрейфуючiй станцii' «IliB-

нiчний полюс-l », рекорднi безпересадочнi перельоти з СРСР

в США В. Калова, В. KOKKiHaKi, М. Громова i В. Гризодубовоi", вивчення стратосфери тощо. Водночас пiд суворою забороною знаходилися TaKi науки, як соцiологiя, соцjальна ПСИХОJIогiя. Розгрому i фактичному знищенню була пiддана радянська ге­ нетика, що сприяло процвiтанню псевдонаукового напрямку в бiологii' (т. Лисенко). 5 линня 1936 р. «Правда» опублiкувала

постанову ЦК ВКП(б) «Про педологiчнi викривлення в систе­

Mi Наркомосу», яка на тривалий час унеможливила iснування

педологii' - науки про дитину.

У 1930-Ti рр. у Kpai'Hi збiльшилася кiлькiсть газет та жур­

налiв для масового читача. OKpiM загальносоюзних i респу­

блiканських та районних газет майже lIа кожному пiдприrм­ CTBi, заводi чи шахтi виходили багатотиражнi чи cTiHHi газети. На бiльш нiж 100 мовах видавалися книги, зросла кiлькiсть KiHoTeaTpiB та кiнопересувок, що переважно демонстрували фiльми у сiЛЬСЬКJIХ клубах. Вiдбулася радiофiкацiя краi"ни; радiомовлення велося 82 станцiями на 62 мовах. У Kpai"Hi на­ лiчувалося 4 млн радiоточок. 3 кожним роком розширювалася

мережа бiблiотек та музе·iв.

3начнi успiхи були досягнутi i в лiтерюурно-мистецькiй сферi. Великою популярнiстю корииувалися твори М. Горь­ кого, М. Шолохова, М. Островськоro, О. Толстого, 1. Еренбур­ га, К. Паустовського, К. Федiна, О. Фадеева, О. Макаренка, дитячих письменникiв: А. Гайдара, С. Маршака, А. Барто,

К. Чуковського. Серед поетiв популярними були М. Асеев,

М. Тихонов, М. Светлов, Е. Багрицький, Й. YTKiH. Головну

увагу радянсъка лiтература придiляла художньому висвiтлен­

Н.IO подiй громадянськоi' вiйни, економiчним перетворенням,

ратним i трудовим подвигам радянських людей, а також icтo­

ричнiй тематицi, Бидатним дiячам минулого.

253

Роздiл 4

колонiальнiй системi iмперiалiзму та сприятиме збiльшенню

кiлькостi радянських республiк. Радянське керiвництво було

твердо переконане у тому, ЩО саме в умовах кризи «небезпека вiйни буде зростати прискореним темпом», а вiдтак, як зазна­

чав, наприклад, М. Бухарiн, «наступний революцiйний вибух» буде пов'язаний «з майбутньою вiЙною». ця rЮЗlщiя не була дезавуйована i пiсля звiльнення Бухарiна вiд роботи в KOMiHTepHi, ЩО, безумовно, враховувалося на Заходi.

Тим часом змiна прiоритетiв радянсько'i зовнiШНЬОl 110-

лiтики наближалася. У 1931 р. японськi вiйська розпочали

окупацiю Пiвнiчно-Схiдного Китаю (Маньчжурii), незабаром пiдiйшовши до радянських кордонiв. Iнше вогнище военноУ

небезпеки утворилося у €вропi пiсля приходу у сiчнi 1933 р.

до влади в Нiмеччинi лiдера нацiонал-соцiалiстiв А. Гiтлера. 1 хоча Hi Японiя, Hi Нiмеччина на початку 1930-х рр. не мали достатнiх сил, щоб розв'язати агресiю проти СРСР, небезпека вiйни стала цiлком реальною. Фашизм у Нiмеччинi вiдкрито

проголосив iдеi" реваншу, задекларувавши свою ворожiсть дО

СРСР i Комiитерну; не приховувала cBo'ix планiв мiлiтаризацП

краi'ни i Японiя.

В умовах, коли завершення ери пацифiзму не супроводжу­

валося бiльш~менш помiтним революцiйним пiднесенням у

провiдних краУнах капiталу, назРlВали передумови для вiд­

мови бiльшовикiв вiд iдеологiзованого сприйняття реальиих процесiв, що вiдбувалися у CBiTi. Н9ВИЙ аналiз ситуацi"i було

зроблено 29 грудня 1933 р. У виступi наркома закордонних справ СРСР М. Литвинова, я.киЙ три роки тому змiнив на цiй

посадi Г. Чичерiна, на IV ceci! ЦВК СРСР б-го скликання. Bi- дiйшовши, зокрема, вiд характеристики ycix iмперiалiстичних держав як таких, що зацiкавленi у розв'язаннi нових вiйн, Лит­

винов видiлив Ti буржуазнi краi"ни, ЯJ<i «на найближчий вiдрi­

за!( часу зацiкавленi в збереженнi миру i ГOТOBi спрямовувати

свою полiтику У бiк захисту цього миру)}.

Основний висиовок iз аналiзу мiжнаРОДНОl обстановки, зро­ блений НКЗС, полягав у тому, що iнтереси СРСР вимагають не просто пiдтримки стану «не-вiйни» з капiталiстичними краУ-

256

Форсована модернiзацiя СРСР i з.мiцнеltltя радянсы<гоo...

нами, не тiльки резвитку торгiвлi, але й зближення з тими з них, якi «дають декази своге щирего прагнення до збереження миру». Причому мова йшла не лише про перехiд до нового ета­ ну мiждержавних CТOCYHKiB, а й до курсу на консолiдацiю ycix сил JПOдства, зацiкавлених у негюрушностi миру на планетi.

Iдe"i, висловленi М. Литвиновим, вiддзеркалили досвiд, на­

копичений радянською дипломатiE:ю на початку 1930-х рр.

У 1932 р. були пiдписанi договори про· ненапад мiж СРСР i

Францiею, СРСР i Польщею. У 1933 р. запропонований СРСР проект конвенцН щодо визначення arpeci"i був схвалений спе­

цiальною пiдкомiсiею конференцj"i з питань роззброення, а

саму конвенцiю пiдписала бiльшiеть держав, що межували з

Радянським Союзом. Водночас тривав процес визнання Радян­

сько"!" держави. Дипломатичнi вiдносини були встановленi з Jc-

панiею, Чехословаччиною, Румунiсю, Угорщиною, Болгарiею,

Колумбiею, Бельгieю, Люксембургом. 16 листопада 1933 року офiцiйно визнав iснування СРСР i уряд США, встановивши з Краi"ною Рад вiдносини на piBHi посольств. Вiдновлення ди­ пломатичних стосуикiв мiж двома великими державами, на думку бiльшостi фахiвцiв-дипломатiв, означало, що «усунена одна з найважливiших полiтичних i економiчних аномалiЙ».

Поступове послабления вiри в близькiсть BcecBiTHbOi' про­ летаРСЬКОl революцii, з одного боку, та вихiд iз Лiги нацiй Hi- меччини i Японi"i- з iншого, обумовили змiну ставлення радян­ ського керiвництва до uie"i мiжнародно"i органiзацi"i, яку трива­

лий час у Кремлi вважали штабом «мiжнароднеi' буржуазi"i».

Практика пiдтвердила ВИСНOJюк Й. Сталiна, зроблений на

ХVНз'i"здi ВКП(б) у 1934 р. щодо можливостi зближення

СРСР з державами, не зацiкавленими у вiЙнi. У BepeCHi того ж

року Радянський Союз був прийнятий до Лiги нацiй, а у TpaBHi 1935 р. були пiдписанi радянсько-французький та радянсько­

чехословацький договори ;lPO взасмодопомогу, якi, за умови i'x послiдовного дотримания, могли забезпечити мир у €вропi, зробити будь-яку агресiю з боку Нiмеччини проти i"i сусiдiв неможливою. В таких умовах поворот у дiяльностi радянськоi" дипломатi''', керiвництва ВКП(б) закономiрно вiдбився i на дi-

257

Роздiл 4

~---===~==========~

яльностi KOMiHтepHY. Йога УII конгрее влiтку 1935 р. ознаме­

нував собою вiдхiд вiд «лiвих» iлюзiй ЩОДО швидко'i cBIToBoi'

революцП, нацiливши ceKui! КОМiнтерну на створення единого

антивоенного i антифашистського фронту I<OMYHicTiB, соцiал­ демократiв, пацифiстiв та iнrnих сил, не зацiкавлених у вiйнi,

згортаннi демократi'j, здатних пiдтримати зусилля радянськоi."

дипломатi"i на мiжнароднiй apeHi.

Однак поворот KOMiHTepнy, радянськоi' дипломатi"i до здiй­

снення заходiв, спрямованих на вiдвернення вiйни, у KiHueBO- му пiдсумку не дав очiкуваних результатiв. Причиною ЦЬОro передусiм було те, ЩО, як вiдзначав вiдомий дослiдник М. За­ гладiн, «вiдвернення вiйни не розглядалося бiльшiетю полiти­ KiB того часу, ЯК iмператив, абсолютно прiоритетне завдання»,

а «збереження миру швидше за все виступало засобом, а не метою як дЛЯ СРСР. так i для краУн Заходу».

Для радянського керiвництва найбiльш небезпечною пер­

спективою було б виникнення ситуацii', коли краi'ни, ЩО стали на

шлях експансii', розпочали агресiю проти СРС}> за нейтралiте1У

чи навiть непрямоi' пiдтримки Англii', Францii' та США. Уникну­

ти TaKo'i небезпски можна було або за УМОВИ створення сии'сми

колективно'j безпеки, тобто вiйськового союзу краУн, не зацiкав-,

лених у вiйнi, або за умови нейтралiтету СРСР у разi виникнен­

ня военного конфлiкту мiж Нiмеччиною i"i захiдними сусiдами.

Оптимальним BapiaHToM радянська дипломатiя вважала

створення системи колективноi" безпеки, проте пiд впливом своух ycnixiB, досягнутих у 1933-1935 рр., НКЗС значНо пе­

реоцiнив ступiнь конструктивностi полiтики кра!н Заходу, ix fOTOBHOCTi йти на створення TaKoi' системи в €вропi та АзiУ.

Безперечно, Hi Англiя, Hi Францiя, Hi CIllA не були зацiкав­ ленi у вiЙнi. Зростання агресивностi Нiмеччини, Iталi"i, Япо­ Hii' загрожувало передусiм i'xHiM iHTepecaM, однак ще бiльше,

нiж фашизм, Ух бентежила перспектива появи на KapTi €вропи

РадянськоI Нiмеччини у складi СРСР, про ЩО неодноразово зазначалося в документах KOMiHTepHY 1920-х рр. 3 огляду на

це розпочатий дiалог з СРСР у 1933-1935 рр. був лише зайвИМ «засобом тиску» на Нiмеччину та Японiю. Що ж стосуcrься

258

Форсована модер//iзацiя СРСР i змiЦilен//я радЯllського...

~====

перспектив сприйняття Радянськоi" держави як реального со­

юзника, то вони були мiнiмальними.

BTiM, недовiра була взаемна. Пасивна реакцiя Заходу на

вторгнення iталiйських вiйськ в Абiссiнiю (Ефiопiю) в се­

рединi 1930-х рр., вiдверте небажання протидiяти втручанню

Нiмеччини й lталii" в громадянську вiйну в Icпанi"i, нейтралiтет

стосовно вторгнення Японi'i в Китай у 1937 р. дали зрозумiти

керiвництву СРСР, щО Англiя, Францiя i США не лише не на­

лаштованi на серйозну вiдсiч arpeci'i, а й, можливо, зацiкавле­ Hi.y збройному зiтк.неннi мiж СРСР i кра'iнами Антикомiнтер­ HiBCbKOrO пакту (Нiмеччиною i Японi€ю).

Зi СБОГО боку Радянський Союз засудив фашистську Iталiю, яка розв'язала загарбницьку вiйну в Ефiопi'i, а також иадав до­ помогу китайському народу у його боротьбi проти японських

мiлiтаристiв. Пiдписання 21 серпня J937 р. Радянським Со­

юзом i Кита€м договору про ненапад дозволило останньому

отримати вiд СРСР пiльговi кредити, лiтаки, зброю, пальне. На

боцi Китаю воювали радянськi льотчики, йоro армiю консуль­ тували радянськi вiйськовi фахiвцi. Перед загрозою нападу

японських вiйськ на Монгольську Народну Республiку СРСР

ще 12 березня 1936 р. УЮJaВ з нею угоду про всебiчну взаемо­ допомогу строком на 1О pOKiB. Вона передбачала розмiщення на територi"i МНР радянських вiйськових контингентiв.

Полiтикурадянсько"i дипломатi'j серйозно ускладнила гро­ мадянська вiЙ.на в Icпанi"i (1936-1939 рр.). Спочатку СРСР за­

ЙЩIВ .пОЗА1цiю невтручання, приеднавшись до 26 держав, якi

пiдписали вiдповiдну угоду. Проте невиконання Нiмеччиною й

Iталi€ю своУх зобов'язань щодо невтручання в iспанськi спра­

~и примусилорадянське керiвництво у жовтнi 1936 р. вiдкри­

то заявити про свою пiдтримку Icпанськоi' республiки. Iй була

надана значна матерiально-технiчна i вiйськова допомога. На боцi законного iспанського уряду воювало близько 3 тис. до­ бровольцiв iз СРСР (вiйськових радникiв, льотчикiв, TaHKicTiB,

морякiв). Головними вiйськовими радниками в Iспанськiй рес­ публiцi були Я. Берлiн, Г. Штерн, К. Качанов та iH. До срер

було перевезено бiльшу частину iспанського золотого запасу,

259

Роздiл 4

а також значну кiлькiеть дiтсй iспанських республiканцiв, для

яких Радянський Союз став другою батькiвщиною.

Водночас уроки громадянсько! вiйни в IспанiУ загострили­ ся стосунки KOMYHicTiB 3 соцiал-де"юкратами та iншими лiви­

ми, антифашистськими силами. Репресii проти сво!х союзни­

KiB - соцiалiетiв, троцькiстiв, aHapxicTiB, >.1.,0 Ух р6згорнули на

територiУ ICl1aHii' радянськi каральнi органи, пiдiрвали довiру громадськостi Заходу у щирiеть lIaMipiB KOMYHicTiB створити

по-справжньому народний, антифашистський фронт.

Репресi"i i терор opraHiB НКВС у СРСР i за його межами серйозно похитнули престиж РадянськоУ держави i в очах за­

х;дних урядовцiв. Це особливо виявилося пiд час полiтичноi' кризи в €вропi влiтку 1938 р., яка виникла внаслiдок пред'яв­

лення Нiмеччиною територiальних претензiй до Чехословач­ чини. Як вiдомо, умови пiдписаного у 1935 р. радянсько-че­

хословацького договору про вза€модопомогу передбачали, що BiH вступить У силу, якщо пiдтримку Чехословаччинi надасть

Францiя, з якою СРСР також був зв'язаний договором. ГiТЛС­

рiвський режим поставив дипломатiю Заходу перед дилемою:

або вiйна проти Нiмеччини у союзi з СРСР, або капiтуляцiя

перед вимогами Берлiна щодо територiальних поступок.

Страх перед цiлком реальною поразкоlO Нi.меччини, якщо

утвориться коалiцiя СРСР - Францiя - Чехословаччина, яка

закономiрно призвела б до рiзкого зростання впливу СРСР в

€вропi, виявився сильнiшим, нiж ~ебезпека посилення riT- лерiвського рейху. 30 верееня 1938 р. У Мюнхенi на зустрiчi

глав урядiв Нiмеччини, Iталi"i, Англi! i Францii' було прийнято рiшення про розчленування Чехословаччини та задоволення вимог Нiмеччини. Радянський уряд, намагзJOLIИСЬ зберегти

BipHicTb договору про взаемодопомогу, заявив про свою ГОТОВ­

HiCTb прийти на допомогу Чехословаччинi, проте i"i праНJiячi кола капiтулювали, пiдкорившись спiльному диктату Берлiна, Лондона, Рима i Парижа. Мюнхенська угода стала вершиною короткозороi" полiтики «умиротворення» агресорiв, яку прово­

дили захiднi держави, а слово Мюнхен з того часу символом

260