V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

РадЯI{СЬКUЙ Союз у часuДруго;' cBimoBoi' «iuuu

скорив i дi! радянськоi." с:-орони, яка, керуючись таемним пр?­

токолом до раДЯНСЬКО-НIмецького договору про ненапад ВIД

23 серпня 1939 р., вирiшила «прийти на допомогу украiнцям i бiлорусам, якi опинилися пiд загрозою Нiмеччини».

17 вересня частини Червоноi." армН перейшли радянсько­

польський кордон на всьому його протязi, що означало безпо­ середнiй вс'I)'п СРСР у CBiTOBY вiйну, як самостiйного i"i суб'ек­ та. У доповiдi на cecii" ВерховноУ Ради 31 жовтня Молотов був

змушений визнати, що Радянська держава реально воювала

проти полякiв, здiйснюючи бойову взаемодiю з нiмецькими

вiйськами, що нас'I)'Пали з Заходу. Поодинокi вогнища опо­

ру польськоi." apMii", яка не чекала наступу червоноармiйських

частин, були лiквiдованi, а 450 тис. польських вiйс,ьковослуж­

бовцiв, У тому числi 18,8 тис. офiцерiв взятi в полон. Доля ба­

гатьох iз них виявилася трагiчною. За рiшенням Полiтбюро

цк вiд 5 березня 1940 р. 21 857 полонених полякiв, переважно офiцерiв, було розстрiляно В Катинi поблизу Смоленська. Як

наголошують О. Барсенков i О. Вдовiн, «Катинська справа»

стала свогороДУ «Злочином у вiДГlOвiды) сталiнського режиму на знищення поляками llолонених червоноармiйцiв у часи ра­

дянсько-польсько'i вiйни 1920 р.

За пiдсумками «визвольного походу» на територiю Поль­

щi Радянський Союз при€днав до своух земель райони, якi у

1921 р. Польща отримала згiдно з Ризьким мирним догово­

ром. Литвi був переданий Вiльнюс, який перебував у скла­

дi Захiдноi' Бiлорусii', а сама вона, так як i Захiдна УкраУна,

об'едналися з радянськими Бiлорусiею й Укра!ною. У листо­ падi 1939 р. Захiдна УкраУна i Захiдна Бiлорусiя де-юре ввiй­ шли до складу СРСР, кордони якого були вiдсунутi на захiд на,200-250 км.Вiдразу пiсля приходу Червоноi' apMii' при€д­ HaHi територi'i зазнали насильницькоi' радянизацii'. За словами В. Косика, 'I)'T «зникли Bci полiтичнi партii'. Bci соцiокультурнi йекономiчнi товариства, yci пiдприемства, допомоговi уста­ нови, що iснували за польськоI адмiнiстрацi!, були розпуще­ Hi, а i'XH€ майно стало державною власнiСll0. Преса, приватнi школи, комерцiйнi установи були лiквiдованi, землi великих

281

Роздiл 5

землевласникiв (леревюкно лолякiв) були розданi селянам.

Але тiльки на кiлька мiсяцiв, ба вже з весни 1940 р. почалася

широка кампанiя колективiзацi'i... Релiгiйне житгя зiткнулося

з безпрецедентними труднощами. Почалися першi депортацii' до Сибiру... У цiй атмосферi терору кожен готувався до аре­

шту уи депортацii'. ця ситуацiя не змiнилася аж до вiйни мiж

Нiмеччиною i СРСР».

Намагаючись змiцнити СВОI позицi'iу Схiднiй €вропi, СРСР запропонував Нiмеччинi дещо переглянути умови Ta€MHOГO

протоколу вiд 23 серпня 1939 р. 3 цiE:ю метою у MOCKBi напри­ кiнцi верееня того ж року вiдбувся новий тур переговорiв мiж

В. Молотовим i 1. фон Рiббентропом, який завершився пiд­

писанням договору «Про дружбу i кордон мiж СРСР i Нiмеч­

чиною». у вiдповiдностi з пiдписаним 28 вересня договором

кордон мiж СРСР i Нiмеччиною npойшсв по piKax Захiдний

Буг i Нарев. До договору також додавався таемний протокол,

в якому зазначалося, ЩО умови пiдписаного 23 серпня 1939 року документа змiнюються «таким чином, ЩО територiя Ли­ TOBCbKO'i держави включа€ться у сферу iHTepeciB СРСР, позаяк

з iншого боку Люблiнське воеводство i частини Варшавського

воеводства включаються у сферу iHTepeciB Нiмеччини».

Пiдписання Радянським Союзом договору про дружбу i

кордон з нацистською Нiмеччиною бiльшiстю iсторикiв оцi­ ню€ться як значний стратегiчний прорахунок Сталiна. Об'ск­

тивно, уклавши двi полiтичнi угоди з «ворогом усього миро­

любного людства», СРСР ставав союзником агресора, забез­

печуючи йому спокiйний тил на Сходi. Довiра до зовнiшньо'i

полiтики «першо'i в CBiTi краi'ни перемiгшого соцiалiзму» була

пiдiрвана, оскiльки в очах cBiTOBoi' прогреСИВНОI громадськостi Радянський Союз робив докорiнний поворот У сво'iй антифа­

шистськiй полiтицi. Таку бiльш нiж CYMHiBHY переорiентацiю

СРСР визнав i В. Молотов, ПРОГОЛОСИВJJJИ привселюдно, ЩО

«не тiльки безглуздо, а й злочинно вести таку вiйну, як вiйна

за знищення гiтлеризму... ».

у жовтнi ] 939 р. СРСР, вихоДЯчи з незацiк.авленостi Hi- меччини в Балтiйському perioHi, про що йшлося у Ta€MHo.мy

282

РадЯIIСЬКUU Союз у часuДругоi' свimово;' вiй/{u

протоколi до останньоro радянсько-нiмеuькоro договору, за­

пропонував уряду Фiнляндii' вiдсунути на кiлька десяткiв кiломе­

TpiB радянсько-фiнський кордон на Карельському перешийку i передати Радянському Союзу в оренду територiю бiля входу у фiнську затоку для забезпечення захисту Ленiнграда. Нато­

MicTb фiшiм пропонувалися вдвiчi бiльшi територii"врадянськiй

Карелi.... Однак l.I,i ПРОПОЗИI.I,i·j були вiдкинутi, а обидвi держави взяли курс на вирiшення npоблеми збройними засобами.

Використавши як привiд «майнiльський iнцидент» - об­ стрiл 26 листопада 1939 р. радянських прикордонних nocTiB

поблизу села Майнiла, оroлошений фiнами провокацieю Мо­ С1<ВИ, 30 листопада частини Червоно} apMii" перейшли кордон з Фiнляндiею, яка, на думку радянського керiвництва, не була

серйозним противником. Однак замiсть «блискавичноi" вiйни»

радянським вiйськам довелося впродовж 105 днiв вести запе­ клi б0-':, втративши при ЦЬОМУ понад 126 тис. чоловiк убити­ ми, обмороженими та померлими вiд ран. Лише прорвавши у

лютому 1940 р. могутню систему фiнських укрiплень (<<лiнiю Маннергейма») i розпочавши наступ на Хельсiнкi, Червона

армiя добилася перелому у вiйнi, а 12 березня було пiдписано МИlmий договiр мiж СРСР i фiнляндiею. До Радянського Сою­

Зу вiдiйшли Карельський перешийок з Виборгом i Виборзька

затока, захiдне i пiвнiчне узбережжя Ладозького озера, части­

на територii" на пiвночi Карелii" та на фiнському узбережжi ПiВ­ нiчного Льодовитого океану. Фiнляндiя погодилася також пе­

редати СРСР в оренду пiвострiв Ханко, де мала бути створена

радянська вiйськово-морська база. За пiдсумками цих подiй

3 1 березня 1940 р. у складi СРСР утворилася нова, дванадця­ та· за рахунком Карело-фiнська союзна республiка, уряд якоi"

очолив вiдомий дiяч KOMiHTepHY О. KyyciHeH.

. Вiйськовi дii" СРСР проти фiнляндii" викликали в краУнах

Заходу масове обурення громадських i полiтичних кiл. Пiд Ух

тиском 14 грудня 1940 р. Радянський Союз як «агресор» був

виключений з Лiги нацiЙ.

Ta€MHi протоколи з Нiмеччиною пiдготували базу для роз­ ширення радянсько"i eKcnaHciY на захiд. Практично без вико-

283

Роздiл 5

ристання збройноi" сили Радянському Союзу вдалося приед­ нати територi"i колишньо"i Росiйськоi" iмперii", втраченi у 19181920 роках. Так, у червнi 1940 р. на вимогу РаДЯI-fСЬКОГО уряду Румунiя повернула СРСР територi·i Бессарабii" i Пiвнiчно! Бу­

ковиии, населенi переважно украi"нцями. Бессарабiя ввiйшла до складу Молдавсько"i АСРР, яка була частиною Украi"ни, проте незабаром було утворено нову союзну реСllублiку Молдавiю.

Влiтку того ж року Литва, Латвiя й Естонiя були звинуваче­

Hi урядом СРСР у порушеннi пактiв про взаемоДопомогу, пiд­

писаних ще у вереснi-жовтнi 1939 р. На Ух територi'i ввiйшли радянськi вiйська, пiдтримка яких забезпечила формуван­ ня у цих республiках прорадянських «народних урядiв», якi очолили антифашисти, що прагнули об'еднатися з СРСР. На виборах у народнi сейми Литви i Латвii" та у Державну думу

ECTOHii· перемогу святкували комунiсти, якi проroлосили вiд­

новлення Радянсько"i влади у цих республiках та звернулися з проханням до ВерховноУ Ради СРСР прийняти Литву, Латвiю

й Естонiю до складу Радянського Союзу. У серпнi 1940 р. i"x

прохання було задоволене. BTiM, захiдними державами це було розцiнено як анексiя Прибалтики Радянською державою.

Намагаючись змiцнити своУ далекосхiднi рубежi, Радян­ ському Союзу вдалося пiсля тривалих i складних переroворiв

13 квiтня 1941 р. пiдписати пакт про нейтралiтет з ЯпонiE:ю. Пiсля ратифiкацi. BiH мав дiяти впродовж п'яти pOKiB i Mir бути продовжений на такий же перiод, якщо не буде заяви з

боку однici" з cтopiH (за piK до закiнчення строку дii· пакту) про

йоro денонсацiю.

Розширення масштабiв ДруroУ cBiТOBoi" вiйни змусило ра­ дянське керiвництво здiйснити низку внутрiполiтичних захоДlВ, спрямованих на посилення вiйськово"i й економiчно"i мо­ rYTHocTi краi"ни. Зокрема, пiсля прийняпя на верееневiй 1939 року cecii· ВерховноУ Ради СРСР Закону про загальний вiй­ ськовий об08'язок чисельнiсть apMi"i i флоту зросла до початку лiта 1941 р. з 1,9 млн чоловiк до 5,3 млн чоловiк.1Цоправда, це

складало лише 61 % вiд мобiлiзацiйних планiв РСЧА на випа­

док початку бойових дiЙ. Причому вiйська першоro стратегiч-

284

Радянськuй Союз у часuДругоi> св;mовоУ вiйнu .

ного ешелону Червоно! apMiY на захiдному напрямку до червня

1941 року були укомплектованi особовим складом тiльки на 5S %. До керiвництва армi€ю залучалися командири, якi вiдзначи­ лися в 1спанi'i, Монголi"i та ФiнляндП. 7 травня 1940 р. маршал С. Тимошенко змiнив К. Ворошилова на посадi наркома обо­ рони СРСР. 3 сiчня 1941 р. його заступником став генерал ар­

Mi! Г. Жуков, якого було призначено начальником Генераль­ ного штабу РСЧА. Дефiцит командного складу частково був подоланий вiдновленням на службi частини ранiшс репресо­ ваних офiцерських кадрiв. Однак, як свiдчив пiзнiше Г. Жу­ ков, напередоднi вiйни з Нiмеччиною органiзацiя i озбро€ння ЧервоноУ apMiY заЛИIIIaЛИ бажати кращого, на низькому рiвиi

була протиповiтряна оборона, а механiзованi з'еднання лише

починали форrvtyватися.

Покращилися й економiчнi показники, якi були досягнутi

за рахунок посилення ТРУД080У дисциплiни, використання ре­ CypCiB соцiалiстичного змагання та запровадження 26 червня

J940 р. семиденного робочого тижня з ВОСЬМИГ'JДИННИМ ро­ бочим днем замiсть КОЛИШНЬОI шеСТlщенки з семигодинним робочим днем. Цьому сприяло й лри€днання пiсля 17 вересня

1939 р. значних нових територiй з Iх економiчними j людськи­

ми ресурсами.

За кiлькiсними показниками виробництва вiйськового спо­ рядження i технiки СРСР вже у 1940 р. випереджав Нiмеч­

чину, хоча й дещо вiдставав за якiсними характеристиками

озбро€нь. Проте ие вiдставання швидко скорочувалося. Окре­ Mi зразки радянсько! технiки, запущенi у серiйне виробни­ цтво, були значно кращими, нiж зарубiжнi аналоги. В СРСР т;швала rюдаЛЫllа спецiалiзацiя галузево"i промисловостi i створювалася нова економiчна ба.1а BO€HHoY промисловостi на

Уралi та Далекому Сходi. Щорiчний прирiст випуску озбро­

€HЬ у СРСР У 1938-1940 рр. був втричi бiльшим, нiж прирiст yci6 промислово'i продукцii·. Однак, за оцiнками фахiвцiв, на­

BiTb TaKi cTpiMKi темпи виробництва озбро€нь могли повнiстю

задовольнити потреби Червоноi' армП i Вiйськово-Морського флоту лише у J942-1943 рр.

285

Роздiл 5

Виходячи з цього, початок BO€HHOГO протиборства з Нiмеч­

чиною, переговори з якою у листопадi 1940 р. про сфери !3пли­

ву i HOBi умови спiвробiтництва закiнчилися безрезультатно, керiвництвом Радянського Союзу, насамперед и. Сталiним,

прогнозувався не ранiше 1942 р., а тому завершити процес переозбро€ння apMi"j i флоту до 22 червня 1941 р. СРСР не

вдалося.

BiA пора,ок раДRНСЬКИХ вlйськ ВПiТНV1941 р.

до перемоrи niA Москвою

Ще у груднi 1940 р. А. Гiтлер пiдписав Ta€MHY директиву

NQ 21 пiд назвою «BapiaHT Барбаросса:», згiдно з якою леред~

бачалося «розбити Радянську Росiю входi короткостроково!

кампанi"i». Нацисти планували розгромити Червону армiю за допомогою «швидкого висування тан}(ових клинiв». Кiнцевою

метою нiмецького «блiцкригу» був вихiд нiмецько~фашист­ ських вiйськ на лiнiю Архангельськ-Волга. Особливе мiсце в директивi нацистського фюрера вiдводилося захопленню Ле­ нiнграда i Москви та знищенню авiацiеюцентрiв iндустрi"i на Уралi.

Поруч з операцi(ю «Барбаросса» нацисти розробили i план «Ост», яким передбачалося лiквiдувати Радянську державу, колонiзувати захiднi територi"i СРСР, виселити ЗВ1ДТИ десят­ ки мiльйонiв росiян, укра"iнцiв, бiлорусiв та заселити цi землi

нiмцями, асимiлювавши залишки корiнного населення. Вод­

ночас планувалося знищити Bcix (BpelB, а також значну Lfасти~

ну слов'янського населення.

lотуючись до вiйни з СРСР, нiмецьке командування у лю­ тому 1941 р. розробило ,цирективу щодо дезiнформацi"j та мас­ кування пiдготовки нападу на Радянський Союз. У нiй були

намiченi спецiальнi заходи, якими передбачалося переконатй

радянське полiтичне i вiйськове керiвництво у тому, що Hi- меччина плану€ не просування на схiд, а вторгнення на Бри­ танськi острови. Щоб створити iлюзiю пiдготовки нападу

вермахту на Англiю, його керiвництво наказало розповсюди-

286

РадЯIiСы.'U.Й Союз у часuДругоУ ceimoeoi" вiЙIIU

ти матерiали про неiснуючий «авiадесантний корпус», який нiбито мав висадитися на англiйському узбережжi, надрукува­ ти топографiчнi карти Велико'j БританiI, нiмецько-англiйськi

.Слiд вiдзначити, що у новiтнiй украiнськiй i зарубiжнiй ic- торiографiУ триваюгь ДИСК"jсi"i щодо так зваНОl «превентивно"i вiйню> Нiмеччини проти СРСР з метою захиету СВОIХ традицiй­ них геополiтичних iHтepeciB i боротьби проти загрози третьому

рейху з боку сталiнського режиму. Неепроможнiсть такоУ точ­ ки зору, яку своro часу висловлював як сам Гiтлер, так i йоro

военачальники, намагаючись виправдати нiмецьку агресiю, в iеторичнiй пiтерюурi доведена вже давно, Однак залучення до наукового обiгу нових архiвних документiв з kгopi"i СРСР 1939-1941 рр, показус, що традицiйна офiцiйна версiя про ви­

нятково обороннi намiри Радянськоro Союзу в умовах розгор­ тання Другоi' cBiТOBOi' вiйни стас все менше обrpунтованою, Як наroлошус московський iсторик М, Мельтюхов, вже з жов­

тня 1939 р. Генштаб Червоноi" apMii" «почав розробку плану на випадок вiйни з Нiмеччиною, i у 1940-1941 рр, було розробле­ но MiHiMYM чотири варiанти оперативного плану Червоноi' ар­ Mi'i, змiст яких свiдчить про пiдготовку лише наступальних дiй радянських вiйсью>, а «вiдсутнiсть будь-яких згадок про мож­

ливi обороннi операцi"i Червоно"i apl\.,ii" показус, що мова йде не

про пiдготовку «удару у вiдповщь», а про напад на Нiмеччину i "ii союзникiв». Пiдтверджують цю думку i CJiOBa В. Молотова,

який у той час був другою людиною В радянському керiвництвi

пiсля Й, Сталiна, У бесiдi з письменником 1. Стаднюком Мо­

лотов визнавав, що Hi дати нiмець/<ого нападу в Кремлi «точно не знали», Hi того, чи взагалi нападе Нiмеччина у 1941 р. У той час як радянськi вiйська активно зосереwкувалися на захiдних

кордонах, «Час згаяли, - реЗJOмував Молотов. - Випередив нас

Гiтлер!». Певно що випередив, оскiльки нiмецькi вiйська пер­ шими зав~али нищiвного удару Червонiй арМii" по всьому ра­

дянсько-юмецькому кордону,

Тривожнi повiдомлення про можливiсть нiмецько'i агресi"i проти СРСР надходили до Кремля iз найрiзноманiтнiших дже-

287

Роздш 5

рел, але Сталiн вперто Ух irHopynaB. За словами ОДНОГО iз най­ ближчих його сораПlИкiв А. Мiкояна, «вождь ycix народiв» був переконаний, що ДОПОКИ Нiмеччина не розправиться з Англi­

ею, вона не ризикне воювати на два фронти i не норушить ра­

ДЯНСI,ко-нiмецький договiр про неналад вiд 23 серпня 1939 р.

Без будь-якоi' уваги була залишена розвiдувальна iнформацiя з Берлiна, Бухареста, Лондона, Стокгольма, TOKio, зокрема, вiд

радянського розвiдника Р. Зорге, який назвав HaBiTb день по­

чатку вiйни -- 22 червня. Цю ж дату назвав радянському KepiB-

нищв)' i нiмецы<Ий посол в СРСР граф фон Шуленбург - при­ хований противник вiйни з СРСР. Проте Сталiна ui пересторо­

ги мало цiкавили. Намагаючись вiдтягнути збройний конфлiкг

з нацистами, BiH прагнув не дати Гiтлеру жодного приводу для нападу i тому зволiкав зi здiйснснням найневiдкладнiших за­

ходiв щодо приведення радянських вiйськ у стан повноУ бойо­ во'!' ГOTOBHOCTi.

f)iльше ТOI'О, 14 червня 1941 р. у радянськiй пресi було

опублiковано 1l0вiдомлення ТАРс, яке заперечувало всiлякi

чутки про можливiсть вiйни i наГОЛОlllувало на тому, що «Hi-

меччина так само неухильно викону€ умови радянсько-нiмець­

кого пакту про ненапад, як i Радянський Союз». Поза всяким CYMHiBOM. це повiдомлення притупило пильнiсть радянських

вiйськ i населення. викликавши певнiсть у тому, що уряд Ma€

якiсь ОДНОJ\,tУ ЙОJ\IУ вiдомi данi, 51Ki дозволяють залишатися спокiйним i переКОllаним у безпецi захiдних KOPitOHiB СРСР.

1лише в нiч на 22 червня пiд тиском новоТ загрозливоi" iH-

формацi'i щодо дiй Нiмеччини Сталiн, нарештi, дозволив Нар­ комату оборони дати у вiйськовi округи дирекгиву про можли­ вий напад HiMuiB 22-23 ч.ервня та про приведення Bcix частин у повну бойоиу fOTOBHicTb. Але вже було пiзно: вiйська одер­

жали 11.ю /l,ирекпшу вже пiсля вторгнення ворога на радянську

територiю. Тим самим, за словами Г. Куманьова, саме Сталiн забезпечив противнику раптовiстъ першого удару i в опера-

тивно-тактичному, i в стратепчному планi.

Армiя вторгнення налiчувала 5,5 млн чоловiк, близько 4300 тан­ KiB, 4980 бойових лiтакiв, 47,2 тис. гармат i MiHoMeTiB.

288

РадЯНС1,КUЙ Союз у часuдf"'гоi'свimо(юi' вiйнu

Iй IlРОТИСТОЯЛИ сили п'яти радянських захiдних прикор­

донних oKpyriB i трьох флотiв, якi майже вдвi4i поступалися

супротивнику в живiй силi, мали дещо меншу кiлькiсть ар­

тилерii·, але переважали ворога у танках i лiтаках, щоправда,

у бiльшостi своi'й заетарiлих зразкiв. На вiдмiну вiд нiмець­

ких, 75 % радянських вiйськ не мали СУ4асного досвiду ве­

дення вiЙни.

Особливо вiдчутною була перевага нiмецько-фашистських вiйсък на напрямках головних ударiв, якi були визначенi

«планом Барбаросеа». Група армiй «Пiвнiч» (командуючий генерал-фельдмаршал В. Jlесб) переслiдувала мету знищити

радянськi вiйська в Прибалтицi i захопити Ленiнград. Група армiй «Центр» (генерал-фельдмаршал Ф. Бок) наступала у на­ прямку Мiнськ-Смоленськ-Москва. Група армiй «Пiвдень» (генерал-фельдмаршал г. Рунштедт) повинна була розгроми­

ти сили Червоно·j apMil на Правобережнiй YKpai'Hi, вийти на

рубiж Днiпра, захопити КИIВ i проДовжувати' наступ далi на пiвденний схiд. Вирiшальнс значення у здiйсненнi блiцкригу вiдводилося вiйськам Ф. Бока, у той час як радянеькi стратс­

I'Н помилково вважали, що головного удару ворог завдасть на

пiвденно-захiдному напрямку.

На KiHel.O, першоro дня вiйни нiмецько-фашистськi вiйська просунулися в глиб раДЯНСЬКОl територiУ на вiдстань вiд 20 км в YKpalHi до 80 км В Прибалтицi. Водночас нiмецъка авiацiя раз­ бомбила близько 70 аеродромiв, де було знищено 1489 лiтакiв, 322 радянських лiтаки були збит; у повiтрi, До 1О липня гли­ бинаворожого вторгнення на вирiшальних нanря..\1ках склала вже вiд 300 до 600 Кl'vI, Були виведенi з ладу eOTHi радянських тaHKiB. Прикордоннi гарнiзони Червоно'j apMi'i потрапили в гли­ боке оточения, але продовжували чинити героi'чний опiр - обо­

рона Брестсько'i фортецi, якою керував капiтан 1. Зубачов, три­

вала з 22 червня до 20-х чисел липня 1941 р.

Намагаючись запобiгти панiцi й паралiчу влади. Й, Сталiн

узяв на себе керiвництво вiдбиттям arpcci'i. Уперший тиж­

день вiйни BiH працював по 14-16 годин на добу. Вже 22 черв­

ия було оголошено про мобiлiзацiю вiйсы<вослужбовцiв,,

289

Роздiл 5

а наступного дня створено Ставку Головного Командуван­ ня (1 О липня i"i перетворили на Ставку Верховного Комзн­

дування), до складу яко} ввiйшли нарком оборони маршал

С. Тимошенко (голова), начальник Генштабу Г. Жуков, Й. Ста­

лiн, В. Молотов, маршали С. Будьоннийта К. Ворошилов,нар­ ком ВМФ М. Кузн€цов. Фактично керiвництво Ставкою, яка жодного разу не збиралася у повному складi, здiйснював Сталiн.

24 червня при РНК були cTBopeHi Рада у справах евакуацii"

(Л. Каганович) та Радiнформбюро (О. IЦербаков), а 30 черв­ ня - прийнято мобiлiзацiйний народногосподарський план.

Вищим надзвичайним органом влади став утворений того ж

дня Державний KOMiTeT оборони (ДКО) на чолi з Й. Сталiним.

BiH проiснував до 5 веl'ССНЯ 1945 р. Спочатку до його скла­ ду ввiйшло 5 чоловiк (И. Сталiн, М. Молотов, К. Ворошилов,·

Г. Маленков, Л. Берiя), а пiзнiше кiлькicть його членiв зросла до 9, кожен з яких вiДГlOвiдав за псвну дiлянку роботи. Всього

за роки вiйни ДКО прийняв бiльше 10000 рiшень щодо KepiB-

ництва економiчним i во€нно-полiтичним житгям кра"iни.

3 часом при ДКО виникло багато спецiальних оргзнiв, що мали великi повноваження: у лютому 1942 р. - Транспортний

KOMiTeT, у груднi 1942 р. - Оперативне бюро ДКО, у серпнi

1945 року - Атомний KOMiTeT на чолi з Л. Берiею тощо.

Як наголошу€ росiйський iсторик В. Шестаков, «малоефек­ тивна в умовах мирного житгя радянська тоталiтарна система

виявилася бiльш ефективною в умовах военного часу. 11 мобi­

лiзацiйнi можливостi, помноженi уроки Великоi" Вiтчизняно"i вiйни на патрiотизм i жертовнiсть радянського народу, зiграли важливу роль в органiзацii" вiдсiчi ворогу, особливо на почат­ ковом)' етапi вiйни».

1 все ж, незважаючи на певнi успiхи, реорганiзацiя системи управлiння у першi днi i тижнi вiйни залИllIaла бажати кращого. Як згадував пiзнiше Г. Жуков, <<Бажко було розiбрати, де закiн­ чу€ться Державний KOMiтeT оборOl"И i де'починаcrься Ставка, i навпаки. На практицi виходило так: Сталiн - це Ставка i Дер­ жавний KOMiтeт оборони - теж Сталiн. BiH командував yciM, BiH диригував, йога слово було остаточним i оскарженню не пiдля-

290