V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

виселити у вiддаленi райони кра"iни осiб, якi «Злiсно ухиля­ КУГЬСЯ вiд трудовоУ дiяльностi i ведуть антигромадський, пара­

зитичний спосiб життя». У вiдповiдностi з цим указом з 1948 року до березня 1953 року ДО Карелii, Сибiру i на Далекий Схiд було вiдправлено на спецпоселення 33 тис. ч.оловiк та 13 тис. членiв ix сiмеЙ..

Важливим елементом суспiльного жи1тя РаДЯНСЬКОl дер­ жави у нершi пiсляво€ннi роки було критичне ставлення зна­ ЧНОl частини колишнiх фронтовикiв та цивiлыюго населення, яким уроки вiйни вдалося познайомитися з захiдним способом

жи-п'Я, до радянсько·j дiЙсностi. 1хоча, як зазнача€ росiйський iсторик В. [(lестаков, «критичнi настро"!" не носили масово­ го характеру», вони невною мiрою формували настро"!" насе­

ления, впливаючи на його психологiчний стан. Серед iнших

сподiвання на демократичнi перетворення в СРСР, розпуск

колroспiв та розширення полiтичних прав трудящих вислов­ лювали, зокрема, генера.пи Ф. Рибальченко, В. Гордов та iншi

самостiйно мислячi вiйськовi й iнтелiгенти, 6iльшiсть з яких 6ули у 1950-1951 роках знищенi у сталiнських катiвнях.

Страх перед впливом Заходу примусив Сталiна Еже у першi днi пiCJIЯ закiнчення вiйни створити 100 фiльтрацiйних та60- piB для розмiщення в них колишнiх вiЙСЬКОВОl10лонених та ре­ патрiйованих громадян СРСР. Цей сталiнськйй крок формаль­ но мав ЕИЯВИТИ можливих зрадн:икiв i шпигунiв, але насправдi

влада намагалася придушити можлйв~зростаНl·1Я КРИТИЧНИХ i

особливо опозицiйних настроlв серед тих, хто, перебуваючи

за межами Радянсько"i дсржави, Mir зазнати «буржуазного пе­

реродження».

Особливi надi"i на демократизацilO жипя в Kpai·Hi покладала молодь. За даними MiHicTepCTBa державно"i безпеки (МДБ), у 1947 р. школярами i студентами Воронежа було створено пiд­ пiльну Комунiстичну партiю молодi (КПМ), яка налiчувала у своему складi 6iльше 50 чоловiк. Члени КПМ були переконанi

в тому, ЩО Е СРСР нiколи не iснувало спраВЖНЬОl AeMoKpaTii",

анавпаки - постiйно порушувалися права людини та норми

суспiльноro життЯ. Ilодiбнi молодiжнi органiзацi"i, якi прагну-

351

Роздiя 6

ли до змiни полiтики ВКI1(б), були CTBOpeHi i в iнших MicTaX,

зокрема у MOCKBi. BTiM, Bci ui органiзацi'j невдовзi були викри­

ТI I розгромлеНl каральними органами.

Таким чином, Сталiн i його соратники використали ПЛОДИ

Перемоги, так би мовити, «для внутрiшнього вжитку», свiдс­ мо i рiшуче консервуючи ранiше створену тоталiтарну Сl1сте·· му. Бюрократизм, який пiсля вiйни перетворився на тоталь­

ний, почав, за оцiнкою д. Волкогонова, «швидко вирощувати

найнебезпечнiший для суспiльства плiд: байдужiсть трудiвни­ ка, rOToBHiCTb тiльки до виконання; посилювалася моральна деградацiя багатьох людей, яка виражалася в дуалiзмi особи

(одне на словах - iнше на дiлi)... HixTO не Mir мати cBo{i ДУМ­

ки, вiдмiННОl вiд офiцiЙноi"».

Ще однiЕ:Ю характерною рисою ПОВСЯКденноro житгя пiсля­ воснного перiоду стало посилення соцiаЛЬНОI диференцiа­ цii" радянськоro суспiльства. Рiзко зросли доходи партiйно'j

та державно'j номенклатури, художньо"i еЛlТИ, вюцо"i HaYKoBoi' iнтелil'енцj·i. rOCTpi соцiальнi проблеми, незважаючи на СУВО- piCTb радянського законодавства, породжуваnи злочиннiсть

та рiзноманiтнi форми девiаНТНОl поведiнки. Особливо при­

вабливою для нечесних людей була сфера нормованого по­ стачання i розподiJJУ. Досить розповсюдженою злочинною практикою у першi повосннi РОКИ заЛИlllалися махiнацi"i з продовольчими картками, фальшування документiв, зловжи­

вання у використаннi хлiбних i ПрО.ZJ,овольчих фондiв. На. 111,0-

денних труднощах громадян наживалися Рlзноманiтнi крадi'i

та спекулянти.

ПомiтноIO рисOl{) соцiальноro розшарування в радянському пiслявоснному суспiльствi була поява яскраво виражених мар­ гiнальних прошаркiв населения. Ними нерiдко були численнi жебраки-калiки, якi внаслiдок рiзних причин не мали ..змоги

проходити щорiчний обов'язковий медичний огляд задля ви­ значення Ух непрацездатностi, а вiдтак, втрачали пенсii", часто поповнIOЮЧИ кримiнальне середовище. Також воно поrювню­

валося i за рахунок велико"i кiлькостi дiтей-сирiт та безпрИ'LУЛЬ­ них пiдлiткiв" Наприклад, лише у 1946 р. органами MiHicтepCTBa

352

РадЯltська краiiш у nо..вОClшi роки (середина 1940~.\ -почато/( 1950-х рр.).

внутрiшнiх справ (МВС) було затримано 1О 563 учнi, якi вте­ кли з шкiл Ф3Н, ремiсничих i залiзничних училищ.

Безперечно, казарменi порядки, насильство, адмiнiстративнi

методи були не в змозi не тiльки усунути, а й знизити ЗЛОЧИН­

HicTb У Kpai'Hi, оскiльки кримiналыIИ!VJ аномалiям могли успiшно

протистоЯ1'И лите повага до закону, висока культура CTOCYHKiB та демократичнiсть соцiального ссредовища, тобто вес те, що

юколи не було властиве радянському тоталiтариз!\·tу.

В цiлому, незважаючи на те, що житгя радянського суспiльства у першi пiСЛЯВОЕ:ннi роки вiдрiзнялося наявнiстю рiзких

соцiальних дисонансiв, люди з надiсю дивилися у маЙбутн€.

3 ентузiазмом та енергiсю бiльшiеть iз них епрямовували CBo'i

зусилля на вiдбудову держави.

Трvднощi 8ИОНОМiчноrе вiдродження держави

Повернення до мирного життя щонайперше псредбачало вiд­

будову економiки кра'iни та iY переорi€нтацiю на мирнi цiлi. За­

вданi вiйною mодськi i матерiальнi втрати були дуже важКИМИ.

Ух масштаб визначавея не лише жорстокiстю нацистiв по вiд­

ношенню до населения окупованих районiв СРСР, але й про­ рахунками радянсыюго керiвництва, якi призвеяи до загибелi i полону мiльйонiв бiйцiв Радянськоi' apMi'i. 3агалом 'j 1946 р. населення Радянського Союзу (172 млн чоловiк) ледве пере­

вищувало piBCHb 1939 р. 1 це без врахування тих територiй, якi

того ж таки року увiйшли до складу Радянсько'i держави i на яких проживало близько 23 млв чоловiк. I3трати, якi склали

шосту частину активного населення краi'ни, обумовили рiзl\."У змiну статевоУ й в!ковоу СТРУкrури населения. Серед населення працездатного Bih.')' частка жiнок пiсля вiйни сягнула 5~ %. 3на­ добилося фактично десять pOKiB, щоб населення Радянського Союзу знову досягло CBO€Y довоснноУ чисельностi. урср, зо­

крема, вiдновила чисельнiсть свого населення приблизно за

13 pOKiB, Литва - бiльш нiж за 20, Бiлорусiя - маюке за 25 pOKiB.

3агальна кiлькiсть робiтникiв та службовцiв з:vtеншила­

ся на 5,3 млн осiб, але в особливо важкому CTaHi знаходився

353

Роздiл 6

аграрний сектор еКОlIомiки. У знскровленому колеКТИRiзацi­ ею i вiйною сiльському господарствi СРСР станом на грудень 1945 р. працювало ВСЬОГО 29,3 млн осiб, а обсяги виробннцтва складали тiльки 60 % довоенного рiвня.

Перехiд вiд вiйни до миру передусiм вимагав проведення деl\юбiлiзацii' 11,3 млн солдатiв i офiцерiв РадянсысоУ apMiY. Цей процес, що розпочався влiтк)' 1945 р., здiйснювався по­

еташю i в основному завеРIIIИВСЯ наприкiнцi 1948 р.

У вiдповiдностi до потреб мирного часу влiтку 1945 р. була

проведена i рсорганiзацiя низки народних KOMicapiaTiB. Так,

Наркомат БОЕ:припасiв Ilеретворився на MiHicTCPCTBO сiльсько­ господарського машинобудування, Наркомат танково'!, промис­ ;ювостi - на MiHicTCPCTBO транспортного машинобудування, створювалися й HOBi MiHicTcpCTBa - засобiв зв'язку, медичноУ

промисловостi та iH. Нормалiзацi'i режиму працi на пiдпри­ емствах i в установах сприяла лiквiдацiя понадурочних робiт,

вiдновлення восьмигодинного робочого дня i щорiчних опла­ чуваних вiдпусток. 4 верееня 1945 року лiквiдовано Держав­

/ШЙ KOMiTeT оборони, а OCHOBlli управлiнськi функцii' перейшли

до Ради Народних KOMicapiB, перетвореноi' у березнi i 946 р. на

Раду Мiиiстрiв СРСР на чолi з Й. Сталiним, який незабаром

бi,;lьшiсть повноважень уряду перебрав безпосередньо на себе.

Лише за згодою Полiтбюро ЦК ВКII(б) могли вирiшувати Bci

найважливiшi питання MiHicTepcTBO закордонних справ, MiHicTepCTBO зовнiшньо'i торгiвлi та MiHicTepCTBo держБСЗllСКИ.

у серпнi 1945 р. Держплан срер розпочав пiдготовку чет­

вертого П'51тирiчного плану рО1ВИТКУ народного господарства СРСР на 1946-1950 рр., яким передбачалося повна вiдбудова

еКОlIомiки тих районiв кра'jни, що зазнали гiтлерiвськоi" окупа­

цi'i пiд час вiЙни. Планувалося, зокрема, збiльшити (у порiв­ lIяннi з 1940 РОКОМ) випуск сiльськогосподарсько'i продукцii"

на 27 %, продукцii' промисловостi - на 48 % та забезпечити зростання продуктивностi працi на 36 %, а нацiонал~ного до­

ходу - на 38 %.

Розгляд у ] 945-1946 рр. проекту плану четверто'i п'ятирiч­ ки став предметом напружено'l дискусi'i у вищому керiвництвi

354

РадЯl/ська краiiшу noBof:}{ui ро/ш (середzmа 1940-х - початок 1950-х рр)

кра"iни. Так, якщо сеК'Ретар ЦК ВКП(б) А. Жданов, голова

Держплану М. Вознесенський, голова Ради MiHicTpiB РРФСР М. Родiонов доводили необхiднiсть бiльш урiвноваженого i

збалансованого економiчного розвитку, певне пом'якшення командно-адмiнiстративних методiв управлiння, то TaKi ста­

лiнськi соратники, як r. Маленков, Л. Берiя, а також керiвники важкоi" промисловостi не бачили пiдстав вiдмовлятися Bi)). мо­

делi економiчного розвитку 1930-х рр. i lIаполягали на приско­

реному розвитку важкого машинобудуваНJ-IЯ, металургi}, змiц­

HeHHi вiйськово-промислово'j бази кра"iни. Зрештою, дискусiя

закiнчилася перемоroю прихильникiв повернення до ДОВОЕ:Н­ ноу моделi економiчного розвитку. Як зауважують О. Пижиков i О. Данилов, це означало, що «для керiВflицтва кра'iни одним iз ypOKiB перемоги стали заходи щодо подальшого змiцнен­ ня оборонно'i MOГYTHOCTi за рахунок iнших галузей народного roсподарства, якi у першу чергу впливали на зростання до­

бробуту та piBeHb жипя населення».

Деякi захiднi експерти вважали, що ДЛЯ вiдновлення радян­ сько} економjчноi' системи знадобиться щонайменше декiлька десятилiть i дуже скептично оцiнювали новий п'ятирiLlНИЙ

план. Вони були переконанi, що специфiчнiсть Функцiонуван­

ня економiки Радянськоro Союзу пiд час вiйни призвела до повно"i П перебудови на задоволення потреб фронту, а вiдтак i

до рiзкоro змеНlпення обеягiв продукцii', Ilеобхiдно"i для при­

скореноУ вiдбудови народного господаре·гва. Дiйсно, виплавка

чавуну в СРСР у 1945 р. зменшилася у порiвняннi з 1940 р. з

14,9 до 8,8 млн 'l~ сталi - з 18,3 до 12,3 млн т. За обсягами ви­ робництва BepcTaTiB та основного промислового обладнання

Kpa'iHa опинилася на piBHi 1937 р., а TpaKTopiB та iнших сiль­

ськогосподарських машин - приблизно на piBHi 1930 р. ПОЧИНaIОЧИ з друго! половини 1945 р., проблема переве­

дення промисловоетi краi'ни на випуск мирно'i продукцii" по­ чала частково вирiшуватися за рахунок репарацiй та демонта­ жу промислових пiДПРИЕ:метв з подальшим Ух вивезенням до СРСР iз територi'i Нiмеччини. 3 часом така стратегiя виявилася

малоефеh.'ТИВНОЮ, перетворившись на одержання репарацiй-

355

Роздiл 6

них платежiв у виглядi поставок промислово'i продукцi"i, пере­

дусiм обладнання та сировини. На базi нiмеЦЬЮ-lХ виробничих КОМIIлексiв, що були ceKBecTpoBaHi у рiзних. краУнах €вропи,

згодом були cTBopeHi спiльнi пiдприемства, якi фактично зна­

ходилися пiд контролем СРСР, а Ух продукцiя У експортних зв'язках визначалася як прiоритетна. 3азначимо також, ЩО до

РаДЯIJСЬКОГО СОЮЗУ було вивезено значну кiлькiсть нiмецьких

вчених., KOHCTPYKTOpiB, iнженерiв, якi були здатнi вiдтворити технологiю багатьох виробничих процесiв, в тому числi й тих, що стосувалися розробки ядерних i реактивних. озброень.

Починаючи з ] 946 р., на вiдбудову i подальший розвиток економiки Радянського Союзу почав серйозно впливати так званий «зовнiшнiй чинник», який, по cYTi, визначив головнi критерi'j у Функцiонуваннi як державноi', так i економiчноi' системи кра't"ни в умовах «холодно'i вiЙни». Гонка озброень,

ЩО розпочалася у l1ершi повоеннi роки, обумовила перебудо­

ву роботи державних оргэнiв для вирiшення двох складних. i

взаемопов'язаних. завдань: KOHBepci'i задля ШБИДКО'i вiдбудови народного ГОСIlодарства величезного вiйськово-промислового комплексу, який виник уроки вiйни, та створення принципо­ во нових систем озброень, що гарантували б безпеку кра"iни -

ядерно'i зброУ та засобiв 'iiдоставки (балiстичних ракет). Зважаючи на необхiднiсть вирiшення таких важливих за­

вдань, робота багатьох MiHicTepCTB i вiдомств почала об'ед­ нуватися навколо вирiшення мiжгалу'зевих цiльових програм. Для радянсько'i системи це був якiсно новий тип державного управлlННЯ економiкою, хоча змiнювалися не стiльки структу" ра управлiнських opraHiB, скiльки Ух функцi'i.

Значнi змiни вiдбулися в CTPYKтypi ВПК СРСР. Згiдно з рiшенням вищого керiвництва краi'ни його робота зосеред­

жувалася в основному навколо трьох спецiальних KOMiTeTiB,

якi розробляли HOBiTHi технологi'i военного виробництва: Спецкомiтет N2 1, який очолив Л. Берiя, займався атомною проблемою; Спецкомiтет N2 2 пiд керiвництвом Г. Маленкова опiкувався створенням реактивноi' технiки, а Спецкомiтет N2 3 на чолi з М. Сабуровим зосередив зусилля на розробцi радiо-

356

Радянська KpaiiIO у noeacul/i раки (cepeдuт/й /940-х - початок /950-хрр.)

локацiйних систем. Цi спецiальнi комiтети були своерiдними

супермiнiстерствами, яким не вiдмовляли Hi в чому. У своУх Сllогадах колишнiй президент Академii наук СРСР О. Алек­ сандров наголошував: «Тепер можна вiдкрито i прямо сказати, що знач:на частина труднощiв, якi пережив наш народ у першi пiслявоеннi роки, була пов'язана з необхiднiетю мобiлiзувати величезнi людськi i матерiальнi ресурси, для того щоб зроби­

ти все можливе для успiшного завершения у найкоротшi стро­ ки наукових дослiджень i технiчних проектiв для виробництва ядерноi зброl».

Важливу роль у пiсляво€ннiй вiдбудовi народного госпо­

дарства краi"ни вiдiграла грошава реформа, необхiднiсть про­

ведення якоi" обумовлювалася повною розбалансованiстю дер­

жавних фiнансiв уроки вiЙни. Реформа розпочалася 14 грудня

1947 р., коли Й. Сталiним i А. Ждановим було пiдписано по­

станову Ради MiHicTpiB СРСР та ЦК ВКП(б) «Про проведення ГРОШОВОl реформи та вiдмiну карток на продовольчi i промис­ ловi товари». Реформа насамперед повинна була врегулювати державну цiнову полiтику. .зокрема, офiцiйно встановлювали­ ся единi роздрiбнi державнi цiни на продовольчi та промиело­

Bi товари. Причому цiни на хлiб, борошно, крупу та MaKapoHHi вироби було знижено на 10-12 %, в той час як цiни на м'яео,

рибу, жири. цукор, сiль, картоплю, овочi та кондитерськi ви­ роби зберiгалися на попередньому piBHi.

В цiлому пiсля проведення реформи та скасування карткоВОl системи цiни на СПОЖИВЧl товари виявилися вищими, нiж попереднi (HopMOBaHi), але нижчими за комерцiЙнi. 3важаючи на те, що розмiр середньоУ заробiтноi" плати в СРСР у пово€н­ ний перiод складав близько 500 карбованцiв на мiсяць, бiльша частина населення далеко не вiдразу вiдчула «пiдвищення piB- ня матерiального добробуту», як було задекларовано партi€ю i урядом, а тому без особливого ентузiазму зустрiла повiдо­ млення про лiквiдацiю картковоУ системи, хоча даний крок Радянський Союз зробив ранiше, нiж iншi европейськi краУ­ ни-учасницi ДругоУ cBiТOBOl вiйни (Великобританiя, Францiя,

Iталiя). Вiдмiна продовольч:их карток, на думку керiвництва

357

Роздiл6

СРСР, повинна була продемонструвати динамiчний развиток раДЯНСЬКОl економiки. Слiд враховувати, що на строки вiдмiни

карткаво! системи впливав i пропагандистеький фактор: соцiа­ лiстична краУна, яка найбiльше постраждала вiд вiйни, пер­

шою перейшла до вiльноi' торгiвлi.

Однак лiквiдацiя нормованого постачання призвела до рiз­

кого зростання цiн на фонi товарного дефiциту, що реально'

посилило зубожiння народу. Адже у порiвняннi з 1940 р. цiни

пiдвищилиея у 3,5 раза, а заробiтна плата тiльки у ),5 раза. Та

все ж бiльшiеть громадян СРСР запам'ятали початок 1950-х pOKiB як добрi чаеи наповнених продовольчих крамниць.

Завдяки грошовiй реформi протягом наступних п'ятнад­

цяти pOKiB (до кiнця 1950-х рр.) в Kpai'Hi зберiгалася товарно­

грошова збалансованiсть i стабiльнiсть цiн.· До речi, заради

збереження власноi' фiнансово'i системи Радянеький Союз вiд­ мовився вiд членства у таких органiзацiях, як Мiжнародний валютний фонд, Мiжнародний банк реконструкцii та розви­

тку, аз 1 березня 1950 р. взагалi вийшов iз доларовоi' зони.

Вiдтепер курс раДЯНСЬКОl нацiонаЛЬНОl валюти -- карбо­

ванця переводився на золоту основу, Незважаючи на йога не­ KOHBepToBaHicTb, СРСР мав змогу пiдтримувати надзвичайно

низькi внутрiшнi цiни i контролювати темпи та розмiри iH- фляцii'. KpiM того, така фiнансова rюлiтика забезпеLJила не­

залежнiсть карбованцявiд il:lоземнщ валют та у по€днаннi з зовнiшньополiтичними чинниками змiцнила йога як провiдну

валюту краУн так звано! «народно! демократii'». Грошава ре­

форма дозволила оздоровити фiнанси держави, стабiлiзувати eKoHoMiкy Радянського Союзу в цiлому, однак, з iншого боку, негативним i"i результатом стало значне зниження рiвня житrя

OCHOBHoi' маеи ·населення.

Особливо важким у пово€ннi раки було становище сiль­ ського населения кра'iни. Партiйно-державнi органи i Iliсля

вiйни IlрОДОВЖУвали розглядати село як головне джерело 110-

стачання сировини, робочоi' сили та продуктiв харчування для великих промислових центрiв. Ситуацiя ще бiльше усклад­

нилася у зв'язку з посухою, що у 1946 р. охопила територii'

358

Радя//ська KpaiHa у noaoclilii роки (середина 1940-х - початок 1950-хрр.)

Украi'ни, Молдавil, Пiвнiчного Кавказу та Нижнього ПОВОЛЖЯ. Це викликало в краlиi черговий голод й обумовило масовий вiдтiк сiльськоro населення до MiCT.

Деякi сучаснi дослiдники розглядають ГОЛОД 1946-1947 pOKiB як один iз засобiв репресивноi' полiтики Кремля щодо селянства, наголошуючи на багато в чому штучному характерi

цьоro лиха. 1 спр;:tвдi, незважаючи на мiльйони голодуючих у власнiй краi'иi, радянське· керiвництво, примусивши колгоспи

у голодний piK здати державi понад 50 % врожаю зернових кулыур (бiльше, нiж уроки вiйни), надавало вiдчутну про­ довольчу допомогу Болгарii', PYMYHiY, Полыцi, Чехословаччи­

Hi. Експорт зернових у 1946 р. склав 1,7 млн. т, або 1О % вiд

загального обсягу рiчних заготiвель. Водночас для того, щоб

хоча б якимось чином пiдтримати власне голодуюче населен­

ня, Радянський Союз змушений був закупити в Китаi" майже

мiльйон тонн зерна та iншоУ сiльroсппродукцiY. Проте цьоro

виявилося замало. В результатi голоду та хвороб, що виникли

на його rpYHTi, в Kpa"iHi, за неповними даними, загинуло близь­

ко ] мл» чоловiк.

Намагаючись взяти селянство пiд всеосяжний контроль, керiвництво ВКП(б) та уряд СРСР восени 1946 р. розгорнули широку кампанiю щодо створення в колгоспах мережi партiй­ них органiзацiй, вживали заходiв, спрямованих на «лiквiдацiю

порушень колroспного статуту» тощо. У наступнi два роки

наступ на права колгоспникiв посилився. 4 червня 1947 року, примiром, двома урядовими указами передбачалося вiд п'яти

до двадцяти п'яти poкiB таборiв за будь-яку Ух спробу зазiхну­

ти на «державну або колгсспну власнiсть». У наступному роцi колгоспникiв примушували продавати державi дрiбну худобу, Яh.'У Ум дозволялося тримати згiдно з колгоспним статутом, водночас рiзко пiдвищувалися збори i податки з прибуткiв сiльських жителiв вiд продажу продукцi"i з Ух присадибних дi­ лянок. У той час як розмiри обов'язкових поставок колгоспноi" продукцiY з кожним роком зростали,державнi закупiвельнi цiни

за неУдо 1952 р. залишалися на piBHi 1930-х рр. i компенеували,

наприклад, у зер»ових roсподарствах, лише сьому частину

359

Роздiл 6

-_._--=============~~~====

еобiвартоетi проданого державi зо1жжя. Як наслiдок, пере­ важна бi.ГJbшiеть колективних господарств у повоеннi роки за­

лишалась економiчно слабкими, а j'x roсподареька дiяльнiсть мала збитковий характер.

На межi I940-1 950-х pOKiB вiдповiдно до завдань, пов'я­

заних з концентрацiею сiльеькогосподарського виробництва, було здiйснено укрупнення дрiбних колективних господаретв,

внаелiдок чого впроДовж 1950-1953 pOKiB Ух кiлькiеть змен­

шилась з 255 до 94 тисяч. Колективiзацiя, яка здiйснювалася пiсля вiйни на територi"i Захiдно"i Укра"iни, Прибалтики та пра­ вобережно'i Молдавi"i, проводилася за зразками 1930-х pOKiB, супроводжуючись новими репресiями та депортацiями мicце­

вого населення.

Колгоспне селянство залишалося найбiльш безправною

частиною радянського еуспiльства. Працюючи у бiльшоетi

колгоспiв фактично безоплатно, оскiльки на трудоднi або Hi- чого не видавали, або видавали менше 1 кг зерна, колгоспники

продовжували бути прикрiпленими до колгоспiв, позбавлени­

ми через вiдсутнiсть паспортiв свободи пересування кра"iною i

права вибору мiсця проживання.

Колгоспи i радгоспи знаходилися у повнiй залежностi вiд районного i обласного керiвництва. Зверху Ум постiйно нака­

зували, коли сiяти i коли збирати врожаЙ. як косити i ЯК до"iти,

скiльки, КОЛИ i яко"i продукцi"i здати державi. СiЛl:,ськоroсгюдар­

ською технiкою, яка продоюкувала ,залишатися в державних

руках, колгоспи могли корис.туватися лише за посередництва

МТС, послуги яких необхiдно було оплачувати продукцiею своУх ланiв i ферм. Бiльшiеть господарств не булиелектрифi­ KOBaHi. Електроенергiею HaBiTb у 1953 р. КОРИС1)'валися лише

15 % колгоспiв.

Фактично i на початку 1950-х рр. село не вийшло на pi- вень довоенного виробництва. Hi за врожайнiстю зернових,

Hi за виробництвом продукцii" тваринництва рiвня 1940 р. до­ сягнуто не було, хоча на XIX з'i"здi партii" у 1952 р. було за­ явлено про протилежне. Можна з певнiстю стверджувати, що

колгоспне виробництво на початку 1950-х рр. перебувало у

360