V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

РадЯIIСЫШ краiiю у n060CHHi РОКZI (середина 1940-.>:: - no.~amOK 19~O-x рр)

дово! змови вiЙськових. Тiльки заступництво таких знаних радянських восначальникiв, ЯК 1. Конев, К. РОКОСОВСЬКИЙ, п. Рибалко, А. Василевський та «нерiшучiсть» самого Сталi­

на, який все ж таки не наважився ЗНИЩИТИ видап-юго полко­

водця, врятували Г Жукова вiд CMepTi. Його було звiльнено з

посади головиоксмандуючого СУХОllУТНИМИ вiйськами СРСР i переведено на посаду командуючого другорядним Одесь­ КИМ вiйсы<Овим округом. У лютому ]947 р. Жукова вивели 3 числа кандидатiв у члени ЦК ВКП(б), а у сiчнi наступнога

року призначили командув,lТИ Уральським вiйськовим окру­ гом. Лише на XJX з'"iздi партi'i славетнога маршала було знову

обрано кандидатом у члени ЦК КПРС, що означало припи­

нсиня переслiдувань.

.Жертвами сталiнських репресiй стали також iншi пред­ ставники генералiтету. У сiчнi 1947 р. було заарештовано,

а в 1950 роцi розетрiляно як ({ворога народу» генерал-майора

. г.Куликэ. У тому ж роцi у в'язницi опинилися командуючий

Приволзьким вiйськовим ОКРУГОl\-I генерал-полковник В. Гор­ ДОВ та i-IачаЛI>НИК штабу ЦЬОГО ж округу генерал-майор Ф. Ри­ 'бальченко.

Наприкiнцi t947 р. «суд чеетi» вiдбувся над ал.мiралами М. Кузнецовим, Л. Галлером, В. Алфузовим, вiце-а/\мiралом [: Степановим, якi безпiдетавно звинувачувалися у незакон­

нiй передачi колишнiм союзникам по антигiтлерiвеькiй коа­

лiцi'i boehho-технiЧНОI документацi"i. За вироком Вiйськовоi' колегii' Верховного суду срср, Кузнецова було понижено у вiиськовому званнi, аiнших флотоводцiв засуджено до рiзних CTPOKiB ув'язнення.

Недолiки у виробництвi 57-мiлiметрових автоматичних зе­ нiтних гармат С-60 стали причиною усунення з посади взимку 1951 р. маршала артилерi'i М. Яковлева, а вже менше, нiж за piK по тому BiH потрапив за rpати за звинуваченням у шкiдни­

UTBi. Разом 3 ним були знятi з посад та заарештованi начальник

Головного артилерiйського управлiння генерал-полковник ар­

тилерi'i [. ВолкотрубеНI<О i заступник MiHicTpa озбро€нь 1. Mip-

заханов. Зазначимо, що слiдство за даною справою тривало

371

Роздiл 6

бiльше рок")', але факти, якi б пiдтверджували звинувачення,

так i не були виявленi.

Центральна влада пильно слiдкувала також за BciMa процеса·· ми на периферiУ Радянського Союзу, придушуючи будь-якi про­ яви опозицiйностi чи самовладця серед партiйного керiвництва та населення республiк, хоча реальних загроз для абсолютного панування Кремля з боку опозицiйних сил (вкmoчаючИ. i нацiо-'

налiстичний рух ОУН i УЛА на Захiднiй YKpaYHi, що тривав до

середини 1950-х рр.), принаймнi за життя Сталiна, не було.

В даному KOHTeKcTi слiд розглядати i «викриття» наприкiнцi

195 t -го - на початку 1952 р. так званоУ «мiнгрельсько"i нацiона­ лiстично"i органiзацi"i» на чолi з секретарем ЦК ВКП(б) Грузi·i

М. Барамiя, завданням яко"i нiбито була «лiквiдацiя Радянсько"i влади у республiцi». В результатi необrpунтованих звинувачень

COTHi партiйних працiвникiв рiзного рiвня були заарештованi, а

CiM'j" бiльше нiж тридцяти членiв «нелегально"i мiнгрело-нацiо­ налiстично"i групи» виселенi за межi Грузii". Густiшали хмари i

над головою «головного мiнгрела» - л. Берi"i.

Апогеем сталiнськоro тоталiтаризму стала грубо сфабрико­

вана органами держбезпски «ленiнградська справа», яку мож­

на розцiнювати як rюлiтичну ланку в ланцюзi заходiв, спрямо­ ваних на змiцнення особистаУ влади Сталiна. J(енiнградська

партiйна органiзацiя стала головною мiшенню репресiй KiH- ця 1940-х - початку 1950-х pOKiB не випадково. Слова «Ле­ нiнград», «ленiнградцi» для кожно"i радянсько"i людини стали

символом мужностi i стiйкостi, BiддaHOCTi Радянськiй Kpai"Hi i

соцiалiзму. Удар був розрахований на придушення почупя са­ моповаги народу, яке значnо змiцнiло за роки вiЙни. Репресi"i спрямовувалися не лише проти осiб, яких звинувачували за «ленiнградською справою», але й на усунення тих сил в партii",

якi могли виступити за вiдновлення демократичних принци­

пiв партiйного i державного керiвництва. OKpiM о. Кузнецо­ ва та М. Вознесенського, були знищенi голова УРЯДУ РРФСР М. Родiонов, перший секретар Ленiнградського обкому ВКП(б)' п. Попов, другий секретар Ленiнградського MicbKOMY партi"i я. Капустiн та велика кiлькiсть партiйних Ilрацiвникiв, якi у рiз-

372

Радя//ська Kpaiita у l1oвoolН;роки (середшю J940-х - початок 1950-х рр.)

---

ний час працювали поруч з цими людьми. Bci вони необrpунто­ вано звинувачувалися у фракцiйностi, у спробi ПРQТИПОСтавити

ленiнградську парторганiзацiю всiй ВКП(б), в росiйському шо­

вiнiзмi - за пропозицiю створити Компартiю РРФСР тощо.

Тiльки лiсля смерт! Сталiна i викриття у 1953 р. злочинiв л. Берi'i ЦК КIIPC провела nepeBipKY «ленiнградсько"i справи}). 30 квiтня 1954 р. Верховний Суд СРСР реабiлiтував ycix зви­ нувачених за цi€ю справою, у 'ГОМУ числi багатьох посмертно.

Однiею з найбiльш гучних судових справ у пiслявоснному ерср виявилась справа, пов'язана з дiяльнiстю Сврейськоro антифашистськоro KOMiTeтy (САК). KOMiTeT було створено

ще у лютому 1942 р. з метою залучення €BpeYB усьоro cBiTY

доборотьби з фашизмом. Барто пригадати, що пiд час вiйни

за активно"i участi голови KOMiTeTY, народного артиста срер с. Мiхоелса наЗаходi було зiбрано для потреб Радянськоi" ар­

Mi"i близько 45 млн доларiв. Однак пiсля закiнчення вiйни той же Мiхоелс та iншi активнi дiячi САК почали звинувачуватися

вантирадянськiй дiяльностi та «антиросiйському космополi­ тизмi». На початку 1948 р. органами держбезпеки лiд вигля­ дом звичайноi" автомобiльноi" aBapiY було органiзовано вбив­ ство художньоro керiвника Сврейського театру с. Мiхоелса,

що стало сигналом для широкого наступу каральних opraHiB

на iнтелiгентiв-€врei"в, якi нi6ито перейшли на позицii «cio-

НlCTCЬKO} дiяльностi в iHTepecax iмперiалiзму».

Особливе занепоко€ння компартiйноro керiвництва було пов'язане з пiдвищеною активнiстю дiячiв САК пiд час вiзиту

вСРСР посла HOboytbopeho-j держави Iзраi"ль Голди Меерсон

(3 1956 року г. МеЙ€р. - Авт.). Бажання багатьох радянсы<хx €BpelB пере"I"хати на iсторичну батькiвщину або Ух fOТOBHiCTb

вiдправитися до6ровольцями на вiйну з арабами суперечили

офiцiйнiй лiнii радянського керiвництва, а тому розглядалися

як прояви сврейськоro нацiоналiзму. Це й СТЗ.ilО приводом для початку арештiв активiстiв KOMiTeтy.

28 листопада 1948 р. постановою Полiтбюро ЦК ВКП(б)

було прийнято рiшення про розпуск Сврейського антифа­

шистськоro KOMiTCТY, а пiСJlЯ цьоro були заарештованi 14

373

Роздiл 6

членiв його президii' та активiстiв, серед яких заступник MiHicTpa Держконтролю РРФСР С. Брегман, поети д. Бергель­ сон, П. Маркiш, перша у Радянському Союзi жiнка-академiк Л. IJITepH, яка очолювала Iнститут фiзiологiУ Академi'i медич­

них наук, головний лiкар Центрально'i клiнiчно'iлiкарнi iM. Бот·

KiHa Б. Шимелович та iншi. 3винувачення в антирадянськiй

дiяльностi були висуненi також проти колишнього заступника·

MiHicTpa закордонних справ СРСР i керiвника Радiнформбю­

ро С. Лозовського, дружини В. Молотова П. ЖемчужиноУ, яка

була у добрих стосунках з Г. Мей€р та пiдтримувала дiяльнiсть САК У ] 952 р. майже Bci вони були розстрiлянi. Розправа над дiячами САК та розкриття на початку 1953 р. «змови вбивць у бiлих халатах», серед яких було i чимало вiдомих лiкарiв ев··

рейського походження, остаточно деморалiзували радянських €Bpc'iB, якi впродовж кiлькох тижнiв чекали рiшення про lХ за­

гальну депортаЦlЮ.

Отже, останньою репресивною акцiею праВООХОРОIlНИХ opraHiB за життя Й. Сталiна стала так звана «справа лiкарiв»,

сфабрикована спецiалiстами з Луб'янки у сiчнi 1953 р. Тавро «отруювачiв i душогубiв», а саме так «охрестила» офiцiйна

пропаганда вiдомих i авторитетних лiкарiв, отримали началь­

ник Лiкувально··санiтарного управлiння Кремля П. Сгоров,

професори В. Виноградов, В. Василенко, Б. Коган, О. Фельд­

ман та iH. Ух звинувачували, примiром, у тому, що вони у пiс­

ляво€ннi роки прискорили смерть наближених до Сталiна

А. Жданова та О. Щербакова.

Питання про шкiдництво серед лiкарiв та стан справ у MiHicTepcTBi державноi" безпеки були винесенi на обговорення ПрезидiУ ЦК КПРС, засiдання якiй вiдбулось 1 грудня 1952 р. А вже 4 грудня прийнято постанову ЦК партi"i, в якому прови­ на за злочинну дiяльнiсть лiкарiв покладалася на колишньо­ го MiHicTpa МДБ В. Абакумова, керiвника особисто'i охорони Сталiна генерал-лейтенанта М. Власика та MiHicTpa охорони

здоров'я СРСР €. Смирнова, якого було звiльнено з посади. 13 сiчня 1953 р. ТАРС повiдомило громадськiсть про роз­

криття органами держбезпеки справи ({терористично"i грули

374

Радя.нська l<раilЮ у nовоснн;раки (середина 1940-х - початок 1950-x рр.)

лiI<арiв, якi ставили за мету шляхом шкiД!-lИЦЬКОГО Jliкування

вкоротити життя активним дiячам Радянськоro Союзу». Лiка­ pi оголошувалися агентами iноземних розвiдок та представ­ никами cBiTOBOГO сiонiзму. Враховуючи той факт, що шестеро 3 дев'яти фiгурантiв судова"!" справи були особами €врейсько"i нацiональностi, вона, як i попередня СТОСОВНО учасникiв €AK, набула антисемiТСЬКОl спрямованостi.

Загальна кiлькiсть заарештованих за «справою лiкарiв» у

лютому 1953 року склала 37 осiб. Однак цю судову справу у

зв'язку зi смертю Й. Сталiна не було завершено. ОднiЕ:Ю з пер­

ших вона була переглянута, i бiльшiсть пiдсудних, яких слiдчi

на допитах пiддавали жорстоким тортурам, були звiльненi. Наприкiнцi 1940-х рр. свога завершеного вигляду набуваЕ: в

СРСР табiрна система мвс. На 1 сiчня 1949 р. У нiй iснувала

розгалужена мережа 67 самостiйних виправно-трудових табо­ piB та 1734 колонiй, в яких утримувалося 2,4 млн ув'язнених. переважна бiльшiсть яких були працездатнi люди у вiцi вiд

17 до 30 pOKiB.

У цей час у системi ГУТАБу створю€ться низка главкiв,

безпосередньо зв'язаних з розвитком оборонноi' промисловос­ Ti. Водночас мве повнiстю монополiзу€ В Kpa"iHi видобуток алмазiв, азбесту, апатитiв, значно"i частини кольорових мета­

лiв. Валова продукцiя табiрно'( промисловостi мве у 1949 р.

складала бiльше 1О % загальнога випуску продук.цil в СРСР. BTiM, з кожним наступним роком табiрна eKoHOMiKa все бiль­ ше i бiльше ставала збитковою, переживаючи масштабну кри­

зу, викликану не лише вiдсутнiстю в таборах виробничо! куль­

тури i незацiкавленiстю ув'язнених у результатах CBOci' працi, але й формуванням у сотень тисяч радянських громадян, на­

самперед у табiрного персоналу, стiйко"i вiдрази до продуктив­ Hoi' працi. Що б там не було, а «населення» ГУТАБу зроби­ ло головний внесок в освоення нових районiв СРСР, ресурси

яких могли б використовуватися вiльною робочою силою, що­

правда з дуже великими економiчними затратами.

Отже, i в першi пiсляво€ннi роки репресивна парадигма продовжувала поеiдати чiльне мicце в дiяльноетi керiвництва

375

Роздiл 6

Радянсько"i держави, була невiд'емною СКllадовою полiтично"i

системи СРСР, перетворившись у lIiдcYMКY на чи не найголо­ внiший важillЬ управлiння мillЬЙОННИМИ масами населення ба­

гатонацiональноi' держави.

СrаJliиiзм i духовне ИlИПI cvcninr.crвa

OCBiTa, наука, мистецтво, культурне життя в цiлому, духо­ BHi процеси, що вiдбувалися у радянському суспiльствi у по­

BOCHHi роки, продовжували знаходитися пiд жорстким контр­ олем тоталiтарноro режиму, зазнаючи водночас складних

трансформацiЙ.

Пiсля великих потрясiнь i страждань уроки вiйни законо­ мiрним виглядало пiдвищення iHTepecy радянських людей до

культурних цiнностей, у тому числi й европейських, загальне пожвавлення духовного життя сусп iльства. Сталiн розцiнював

подiбнi процеси як блаroдатне пiдгрунтя для зростання у сус­ пiльствi опозицiйного мислення, а тому влiтку 1946 р. в СРСР

розпочався широкий iдеологiчний наступ на кулы),ру. Прове­

дення дано'" кампанi"i, яке пов'язувалося з iMeHeM найближчоro

сталiнськоro соратника у трй час А. Жданова, одержало в ic-

торН назву «ждановщиню>. Головною зброею партi"i й держави у боротьбi з впливом буржуазних iдей, за чистоту ра,цянськоi'

культури ОГОJJошувався радянський патрiотизм, що був по­

ставлений на piBeHb державно! полiтики Радянського Союзу.

Мовою офiцiйно\ пропаганди тих pOKiB це означало, щО БИ­

ховання i культивування почутгя патрiотизму е нiчимiншим,

ЯК нещадною боротьбою, передусiм, проти раболiпства i низь­ копоклонства перед iноземщиною i чужим радянському наро­ ду буржуазним космополiтизмом. Таким чином, принципово

новим моментом сталiнсько"i пропагандистськоi" Доктрини стало поняття «радянськоro патрiотизму», в якому по€днува­ лися два компоненти - любов до Батькiвщини та будiвництво комунiзму. Це стало важливою новацiею в марксистсько-ле­

нiнськiй iдеологi'i, осереддям, навколо якого будувалася вся iдеологiчна робота пiслявоенних pOKiB. На однiй iз нарад в

376

Радянсь/(й краiiю у nовоC1iН;раки (середина 1940-х -початок 1950-хрр.)

ЦК ВКП(б) Жданов наголосив на державному значеннi за­

вдань, що необхiдно було вирiшити 13 духовнiй сферi: «Якщо взялися за п'ятирiчку господарську, давайте вiзьмемося за iдеологiчну i витягнемо п. IЦо, сил не вистачить? Вистачить.

СспаДКОЕ:мнiсть, Е: велика спадкоемнiсть чудових традицiЙ... }) Як наслiдок, у Ti рОКИ не залишилося жодно"i сфери люд­

CbKoi· дiяльностi, яка б могла розвиватися без врахування сталiнських орiЕ:нтирiв охоронного патрiотизму. Насампсред це вiдчули на собi лiтература, кiнематограф, театр, тобто Ti

сфери мистецтва, якi були найбiш,ш ДОСТУllНИМИ широкому

загалу громадян i водночас вiдiгравали важливу роль у фор­

MYBaHHi маСО130Т свiдомостi. Сценарiй iдеологiчних погромiв

мав типовий характер. Розпочиналося все з виступiв партiЙ., них щеологiв, якi критикували той чи iнший художнiй TBip чи певне художне явище, надалi вiдбувалися наради у верхах партii", зустрiчi з партактивом, виходила постанова ЦК ВКП(б)

аборозгромна редакцiйна стаття у «Правдi», пiсля чого у засо­ бах масовоУ iнформацii" пiднiмався шквал критики i, як резуль­

тат, - виявлялися iдейнi вороги, проти яких застосовувалися HOBi релресi"i.

Саме так розroрталася iдеологiчна кампанiя влiтку 1946 р., розпочата постановою ЦК ВКП(б) «Про журнали "Звезда" та "Ленинград"». Першими ·ii жертвами стали вiдомi автори М. Зощенко та Г. Ахматова, ТВОрИ яких припинили друкувати, Ум був закритий доступ в лiтературно-художнi журнали, а не­

вдовз-i вони втратили i членськi квитки Спiлки письменникiв

СРСР. Водночас необrрунтованiй критицi було пiддано «бсз­ iдейну» творчiсть Б. Пастернака, В. Гроссмана та багатьох iH- ших поетiв i ПИСЬМeJ:шикiв. TaKi ж caMi Il0дii· вiдбувалися й в ycix радянських республiках, де також було «викрито» велику

якою легко було б керувати методами «батога й пряникю>. Тим самим для творчоУ iнтелiгенцii" створювалася загальна атмос­ фера напруги й страху, але тих "ii представникiв, якi лояльно

377

Розпiл 6

ставилися до сталiнського режиму, очiкувало зовсiм непогане матерiальне стимулювання у виглядi премiй, пiльг, нагород,

суспiльного визнання. Так, голова Спiлки письменникiв СРСР

О. Фадеев вимушений був, на догоду режиму, «шельмувати» своУх колег по перу, що, однак, не врятувало i його самого, 1

першу (на думку критикiв, найкращу) редаiщiю його вiдомого роману «Молода гвардiя» (1945 р.) вiд жорсткоi' критики на Bcix рiвнях. Не витримавши постiйного цькування лартiйних iдеологiв та докорiв власного сумлiння, BiH у р. покiн­

чив життя самогубством. Сумний приклад цiсi' талаНОВИТОI й

мужньоУ людини наочно продемонстрував увесь трагiзм доби

«пiзнього сталiнiзму».

Постанова ЦК ВIД 26 серпня 1946 р. «Про репертуар дра­

матичних TeaTpiB та заходи щодо його покращеннЯ» фактично

забороняла театральнi постановки п'ес «буржуазних aBTopiB». Пiдвищена увага цензури до цiеУ сфери культурного життя по­ яснювалася ще й тим, що й сам Сталiн досить часто вiдвiдував

столичнi театри, причому наЙ)'любленiшим його спектаклем була п'еса М. Булгакова «Днi Турбiних» у постановцi Москов­

ського художнього акадеМIЧНОГО театру.

Не менше уваги IIридiлялося офiцiйною iдеологiею i радян­

ському пiслявошному кiнематографу. 30крема, всесвiтньо вiдо­ мий режисер С. Ейзенштейн у сiчнi 1946 р. за першу частину iсторичного кiнофiльму «IBaH Грозний» одержав Сталiнську премiю, однак коли через ciM ~1iсяцiв вийшла ЙОГО ,цруга части­ на, майстра пiддали нищiвнiй критицi. В одному з вересневих чисел газети «Правда» за 1946 р. Ейзенштейна було звинуваче­ но у «невiгластвi при висвiтленнi iсторичних фактiв». Режисер

нiбито зобразив IBaHa Грозного «чимось схожим на Гамлета, в

той час як мова йде про людину з сильною волею й характе­

ром», а царськi опричники у фiльмi перетворилися на «зграю

дегенератiв, замiсть того щоб бути зображеними прогр~сивною силою». у пiдсумку обидвi cepj'j кiнокартини БУJIИ забороненi

цензурою i не виходили на екрани аж до CMepTi вождя.

Така ж доля чекала i роботу кiнорежисера Л. Лукова «Ве­ лике життя». У спецiальнiй постановi ЦК ВКI1(б) вiд 4 ве-

378

Радянська Kpaiita )' nовОС1iнi роки (середина 1940-х - початок 1950-.'( рр.)

ресня 1946 р. наголошувалося, що цей фiльм, зображуючи умови житгя i працi rпахтарiв Донбасу, буцiмто «спотворюс

радянську дiЙснicть». У тому ж самому партiйному документi

засуд:жувалася iсторична кiнострiчка В. Пудовкiна «Адмiрал HaxiMoB». 3агалом про cYBopicTb тогочасноi' цензури свiдчить

той факт, що кiлькiсть випущених на екрани радянських Ki-

нофiльмiв у 1945-1951 рр. скоротилася у п'ять разiв. 3нако­ вими подiями у радянському кiнематографii' тих pOKiB стали

прем'ернi покази кiнокартин С. Герасимова «Молода гвардiю>

та Б. Барнета «Подвиг розвiдника».

IО лютого 1948 р. черroва постанова ЦК ВКП (б) «Про опе­

ру «Велика дружба" В. Мураделi» вiдкрила iдеологiчну кампа­

нiю проти дiячiв музичного мистецтва. 3анепокосння в Крем­

лi викликав той факт, що мова музики виявлялася не ДЛЯ Bcix зрозумiлою, часто мiстила у собi «не6ажанi натяки», багато в

чому була «формальною» за CBoj'MЗ;\iiстом. Партiйнi iдеологи

розпочали активну боротьбу проти тих вiдомих У всьому cBiTi

композиторiв (Д. Шостаковича, с. Прокоф'ева, А. Хачатуряна

та iH.), якi У музицi «дотримувалися формалiстичного, анти­ народного напрямку». Щоправда, заходи, вжитi iдеологiчними цензорами з метою викорiнення «формалiзму» в музицi, були радш~ схожi на своерiдну «акцiю залякуванню> митцiв, яка, на

щастя, не вилилася в Ух арешти 'Ш фiзИчне знищення.

у 1947 р. сталiнськi iдеологи органiзували широкий на­ ступ вже на <<Науковому фронтi» (вiйськова термiнологiя була вельми характерною для стилю офiцiйно'i пропаганди у пово­ енному ерср). Розпочали з фiлософiв та iсторикiв, пiсля чого однаковi за своею сутгю звинувачення (у низькопоклонствi та космополiтизмi) були пред'явленi бiологам та генетикам, eKOHOMicTaM, мовознавцям i, врештi-решт, фiзикам-ядерни­ кам. Енергiйна боротьба з немарксистськими, а вiдповiдно,

I 3 «антинауковими поглядами» проходила у виглядi «науко­

вих» дискусiй, якi здебiльшого були надто далекi вiд науки i проходили пiд гаслами - «критики j самокритики», забез­ печуючи «Законнi пiдетави» для подалыuих оргвисновкiв на партiйному piBHi.

379

Роздiл 6

Так, запекла полемiка розгорiлася навколо дослiдження «fсторiя захiдно{~вропейськоУ фiлософiI», автор якою Г. Алек­ сандров очолював у той час Управлiння пропаганди та агiтз­

цй ЦК ВКП(б). Александрову, який у своУй роботi зарахував К. Маркса до представникiв захiдноi' фiлософii', докоряли, що,

аналiзуючи свропейську фiлософiю, BiH дотримувався «об'€к­

тивiстського пiдходу», тодi як треба було керуватися прин­ ЦИНО\.1 партiЙностi. Бе1перечно, ЯКЩО ПОДИВИТИСЯ на цю по-

леМIКУ ширше, то, вочевидь, 'ii C)'THiCTb полягала у иамагзннi партiйних iдеологiв викорiнити будь-який незаполiтизований пiдхiд до вивчення немарксистсько"i фiлософii".

у TpaBHi 1947 р. пiд час чергово"i «науковоУДискусii'» «об'€K- тивнiй критицi» було пiддано видатного радянськоro еконо­

MicTa академiка €. Варгу - автора книги «3мiни в eKoHoMiui

капiталiзму за пiдсумками Друro'!" CBiTOBO'i вiЙню>. Висновки вченого щодо можливостi функцiонування на Заходi opгaHi­

зованого капiталiзму та позитивно'i технолого-економiчно'i динамiки його розвитку розцiнювалися як серйозна наукова i полiтична помилка. Особливо принизливi оцiнки висновкiв

€. Варги дав керiвник Держплану СРСР М. ВознесенськиЙ.

Результатом цiе'i «дискусi"i» стало закриття I нетитуту CBiTOBO-

го !"Осподарства i CBiTOBO"i 110лiтики, усунення €. Варги з по­

сади йога директора та переведення наукових праць вченого

(за <<Пропавiдь ОПОр1унiстичноТ тeopi"i органiзованого капiта­ лiзму») до разряду заборонених на Т,ериторi"i СРСР.

Якщо проведення «дискусiй» з питань iCTOpiY фiлософi'i та

економiки Сталiн доручав КОНТРОJIювати своУм вiдданим се·· ратникам (А. Жаанову, М. ВО'3несенському, Л. Кагановичу),

то у полеМЩI про шляхи розвитку мовознавства взяв участь

особисто, засудивши у 1950 р. вчення BijtOMOfO лiнгвiста М. Марра. Як справедливо зазначав французький дослiдник Радянсыш'i держави Н. Верт, «лiнгвiстичнi проблеми були лише приводом, щоб пiдняти питання про вза€мовiдносини мiж надбудовою i базисом радянськоro суспiльства, що' при­ мусило Сталiна ще раз заявити про абсолютну необхiднiсть

непорушно"i i всесильно"i держави в СРСР»,

380