V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

~@~тJшт ~7 ерерvAOIiV ((ВlдпиrИII:

и СВIТПОиTIHI

У. радянськiй ПОВОЕ:ннiй iCTOpii' перiод пiсля емерт! Й. Ста­

лiна i до вiдставкн М. Хрущова у жовтнi 1964 року на­

зивають десятилiТТЯf\·j «вiДJ:ИГИ». Соцiально-полiтичне життя [(it"i доби TicHO fюв'язане 3 дiяльнiетlO нового лiдсра СРСР. IЮГО спробами здiйснити рефОРl\1Н в ycix сферах життя сус­ пiльства. 1 хоча 6агато з цих реформ були непослiдовними, половинчастими. а iнколи й авантюристичними, все ж таки 'ix проведення визначэлось об'Е:КТИВНИ\1 прагненням М. Хрушо­ ва надати I-Iовi якостi iснуючiй сиете,,!i,

В ХОД! !-Iaпружено·i полiтичноi' боротьби Хрущову вдалоС5'

за!IУЧИТИ на свiй бiк впливових представникiв reHepa:liTeTY

та значну частиву членiв партiйно-державного элара1)·, шо дозволило ЙОМУ усунути вiд влади основних KOHf(ypeIlTiB спочатку л. Берiя. а незабаром i Г. Маленкова. Разом з тим

у кра"lн] ВСе активнi!I1С розгорталися процеси, лов'язанi з роз­

вiН'Iанням «кулы] особи» Й, Сталiна. а Ух кульмiнацiо{) стаБ

ХХ з'"t"зд КПРС, на якому Хрущов RИСТУПИВ зi своею знамени­

тою доповiддю.

Саме пiсля uic"1 rюдi'l в Радянському Союзi фОРМУПL>СЯ альтсрнативний постготалiтарний вектор розвитку дсржави, з'являються OKPCMi слементи громадянськоro СУСП1Льства, що

зароджувалиеь на пiдrрунтi лiбсралiзацi', режиму, а пiзнiшс в

рамках дисидснтського руху. 3ростання СОfliаЛЬНО" активнос­ Ti вiддзеркалив процес виникнення '-Jисленних громадських ОРlанiзацiй, рiзноманiтних форм самоврядування населення, якi дiяли, щоправда, пiд пильним партiйно-дсржавним КОНТ,·

401

Роздш 7

ролеi\·f. Розконсервацiя «закритоro суснiльства» на певний Qac

оновила духовне житгя громадян СРСР та оБУМОВlша появу нових напрямкiв у культурi. У сферi державного будiвництва

вiдбулось розширення прав союзних республiк, передусiм в

еКОlIомiчнiй i правовiй галузях, вiдновлювались нацiональнi aBToHoMiY. Остаточно стабiлiзувалася радянська eKoHOMiKa, а

в окремих гi галузях було досягнуто значних успiхiв. l1Iвидко

розвиваються наука та oCBiTa, розпочинаеться широке житло­ ве будiвництво, модернiзуеться армiя.

На мiжнароднiй apeHi СРСР стас другим найвпливовiшим

гравцем, позицiя якого вже визначае piBHoBary сил у CBiTi. Ра­ дянсы<ому керiвництву вдалося уникнути жа,'(.ливоro ядерно­ го протистояння зi США та на певний час спрямувати течiю

«холодно} вiйни» у бiльш миролюбне русло. Але зовнiшньо­

полiтична лiнiя Хрущова, не завжди витримана i послiдовна, призвела до конфлil\.-тiв мiж Радянським Союзом та деякими краi"нами соцiалiстичноro табору.

В цiлому десталiнiзацiя j оновлювальнi процеси «хрущов­ ськоro десятилiття» носили поверховий характер, не зачiпа­ ючи основ самоУ системи. Недоторканнiсть марксистсько-ле­

HiHCbKoi" iдеологiУ та моноnолiя КПРС на владу, як i ранiше,

залишалися нездоланним бар'ером на шляху спраВЖНЬQi" де­ мократизацi"i суспiльного ЖИПЯ.

Стапiисыi IlcnaAKOCM••II на ПОПiтиqномvроздорiжжi

у нiч з 28 лютого на 1 березня 1953 року вiдбулись подi"i, KOTpi сутп:во змiнили ситуацiю в Радянському Союзi. В ре­

зультатi апоплексичного удару на межi житгя i CMepTi опи­

нився Й. Сталiн. Земний шлях цi€Y людини закiнчився увечерi

5 березня пiсля aГOHii', що тривала декiлька дiб. Радянський

лiдер пiшов 3 ЖИТТЯ, а разом з ним вiдходив У минуле один з найбiльш складних i суперечливих перiодiв розвитку СРСР.

Сталiнськi соратники одразу спробували продемонструвати Kpa"iHi та CBiTY, що проблема спадковостi влади врегулъована

ними з дотриманням норм законностi. 5 березня 1953 року у

402

СРСРу до6у «вiдлuгю): cBim~o й mil/i

Кремлi вiдбулося спiльне засiдання членiв ЦК КПРС, Президi"i

ВерховноУ Ради СРСР та уряду. Л. Берiя Biд iMeHi бюро Прези­

дi"i ЦК запропонував обрати на посаду Голови Ради MiHicTpiB Г. Маленкова. Пропозицiя знайшла одностайну пiдтримку

учасникiв зiбрання, хоча попередне розподiлення посад про­

йшло ще 4 березня, коли стало зрозумiло, що хвороба вождя € смертельною. Метою пертурбацiй у вищому партiйному ке­ рiвництвi було вiдновлення позицiй достатньо вузы<Ого кола осiб, якi вважалися найближчими сталiнськими сподвижни­ ками~ Вже6 березия обрану XIX з'i'здом партii' Президiю ЦК було скорочено до ]О членiв та 4 ceKpeтapiB. Такий крок фак­ тиуно вiдсторонював вiд влади висуванцiв 1952 року.

Маленков oKpiM roловування у Радi Мiиiстрiв очолив також

CCKpeTapiaT цк. Йоro заступниками у Радмiнi стали Л. Берiя.

В. Молотов, Л. Каганович та М. Булганiн. Певною несподiван­

кою виявилось призначення на посаду заступникiв MiHicTpa

оборони двох видатних полководцiв часiв вiйни - Василев­ ського та Жукова. Це було ЯВПИМ свiдченням бажання сталiн­

ських спадкосмцiв мобiлiзувати заради пiдтримки власноro статусу Bci можливi резерви суспiЛl~НОГО визнання, використо­ вуючи у даному ВИl1адку особистий престиж Rисокоповажних

укра'iиi людей.

утой же час залишалося невирiшеним питання щодо по­ дальшоi' дiяльностi М. Хрущова, з чим пов'язувалась на­

пруженiсть у системi оперативного керiвництва партiЕ:Ю.

уперший момент було оголошено, що лiдер парторганiзацi'i Мо;:;кви залишас свою посаду i переходить до Цеmрального

KOMiTeтy, але через декiлька днiв з'ясувалося, що Маленков

усвою чергу пiшов з CeKpeTapiaTY ЦК. залишившись главою уряду. В результатi утворився новий склад CeKpeтapiaTY ЦК

кпрс' до якоro ввiйшли Хрущов, Суслов, Поспелов, U1аталiн

та IrHaTЬE:B.

Фактично пicля CMepTi Сталiна три особи зосередили у CBo'ix

руках владу: Маленков, Берiя i Молотов, але така конфiгура­

цiя йа полiтичному Олiмпi з6ерiгалася недовго. Хрущов у той

час практично не викликав у своух колег пiдозр, як i свого часу

403

Роздiл 7

Сталiн, коли у KBiTHi 1922 року опинився на цiй ключовiй по­ садi. Насправдi ж ситуацiя була значно складнiшою. Маленков не був Генеральним секретарем, не став ним i Хрущов, перебу­ ваючи спочатку на посадi одного з ceKpeTapiB цк. Лише через деякий час BiH зайняв пост Першого секретарем цк кпрс.

Важко стверДЖУвати, що перехiд Маленкова з однic"i галузi

KepiBHoY роботи до iнщо"i був свiдомим кроком на шляху iР.ституцiонально"i реформи, спрямовано"i на перемiщення

центру влади вiд CeKpeTapiaтy ЦК партi"i до уряду. Тим бiльше,

що посада Голови Ради MiHicTpiB набула великого значення i

перетворилася свого часу на вершину влади в СРСР завдяки

особистому престижу й. Сталiна. .

За зовнiшнiми проявами €ДHOCтi та ефективностi здiЙснен··

ня кеРlВництва краi"ною, яке демонстрували соратники покiй­ ного вождя, розгорталась драматична боротьба за владу.

Незабаром нове керiвництво започаткувало ряд заходiв, спрямованих на лiквiдацiю зловживань минулих pOKiB. Вже

27 березня 1953 року Президiсю BepxoBHo·j Ради СРСР було

оголошено амнiстiю для деяких категорiй ув'язнених; а до

1О серпня за вiдповiдним указом було звiIJьнено понад 1 млн

осiб. Проте амнiстiя практично не торкнулася полiтв'язнiв, ба . репресованих «за контрреволюцiйнi злочини» почаJ1И виправ­ довувати лише пiсля ХХ з'"iзду кпрс.

31 березня 1953 року Берiя затвердив постанову про при­

пинення карноУ справи та звiльнення з-пiд варти арештова­

них «лiкарiв-шкiдникiв», а 3 квiтня Президiя цк кпрс при­

йняла рiшення про Ух реабiлiтацiю. Варто вiдзначити, що

пiсля cMepTi Сталiна i до свого арешту iнiцiатива у прийнятгi багатьох важливих рiшень належала л. Берi"i. За йога нака­ зом у березнi 1953 р. зi складу МВС було видiлена та пере­

дано в iншi вiдомства 18 структурних пiдроздiлiв - Дальбуд, Спецбуд та [н. 80ЛЬОВИМ рiшенням Берi"i апарат уповнова­

женого МВС СРСР по Нiмеччинi було 'скорочено у 7 разiв. Бiльше того, у TpaBHi 1953 р. 8iH оцiнював курс на побудову соцiалiзму у НДР помилкавим, вiдмiчаючи, що об'€ДHaHa Hi- меччина (нехай HaBiTb об'€днана на буржуазнiй OCHOBi) буде

404

СРСР у добу ("вiдлuгzm: свimло й mil1i

серйозною противагою американському впливу у Захiднiй

€вропi. У TpaBHi Берiя надав до Ради MiHiCTpiB та Президi"i

ЦК пропозицiю щодо лiквiдацi"i системи ПРИМУСОВОl працi СГУТАБ), обrрунтовуючи i"i економiчну неефективнiсть та

безперспективнiсть.

Подiбнi кроки небезпiдставно трактувалися його колега­

ми як намагання спочатку зосередити у СВОIХ руках, а по­

TiM i повнiстю заХОIlИТИ владу. Вiдверто кажучи, сталiнськi спадко€мцi побоювались шефа карних opraHiB i вирiшили завдати первентивного удару, в результатi чого 26 червия 1953

року пiд час засiдання Президii" ЦК Берiю було арештовано.

А 23 грудня 1953 р. рiшенням Верховного Суду СРСР йому було винесено «розстрiльний» вирок з конфiскацiею майна, позбавленнямвiйськових звань та нагород.

Вiдт()дi у новому керiвництвi поступово посилювалися по­

зицiУ Хрущова, а вже у BepecHi 1953 р. на Пленумi ЦК КПРС його обрано Першим секретарем Центрального KOMiTeTY пар­

Tii". Хоча ЗОВН1ШНЬО Г. Маленков i М. Хрущов дiяли спiльно, у рамках. принципу «колективного керiвництва», проте попере­ днiй досвiд кожному з них пiдказував, що в радянськiй держа­

Bi мае бути лише один лiдер.

Арешт та розстрiл Берii" icTOTHO зменшили вплив Маленко­

ва, якого Хрущов та деякi iншi керiвники стали пiддавати кри­ тицi за намагання змiнити прiоритети економiчного розвитку

на користь леГКОl промисловостi. Барто зазначити, що в той

час Маленков був надзвичайно популярним у народi, перш за все завдяки скаеуванню надмiрних податкiв на селянськi гос­

подарства.

у вищому керiвництвi СРСР дО того ж зiткнулися позицi"i щодо здiйснеШIЯ зовнiшньополiтичного курсу. Дискусii" роз­ горнулися навколо подальшого протистояння з краУнами За­ ходу, що, вiдповiдно, загострило протирiччя i обумовило бо­ ротьбу мiж прихильниками рiзних точок зору. Так, Маленков заявляв, що нова cBiTOBa вiйна «при сучасних засобах iТ ве­

дення означа€ загибель BClei' цивiлiзацi"i». Молотов, навпакир

вважав, що у разi масштабного збройного конфлiкту загинуть

405

РОЗДiл 7

тiльки капiталiстичнi краi"ни, якi неминуче наближаються дО CBO€1 iсторично"i поразки.

у процесi полiтично"i боротьби М. Хрущову вдалося YCYHY~

ти з посади голови Ради MiHiCTpiB СРСР Г. Маленкова. У цьому

йоro пiдтримали надзвичайно впливовi в середовищi партiйно­ державно"i номенклатури Молотов i Каганович, якi погоди­

лись з призначенням на цей вiдповiдальний пост М. Булга'1iна,

близького тодi до Хрущова. До того ж, Перший секретар ЦК КПРС покладався на керiвництво украТнськоУ парторганiзацi'i та ceKpeTapiB обласних KOMiTCTiB, якi мали значний вплив у цен­ тралыюму партiйному штабi.

у свою чергу, Хрущов вiддячив укра"iнським KOMYHic- там, iнiцiювавши спiльне подання Президi"i ВерховноУ Ради РРФСР i Президii' Верховно'" Ради УРСР про передачу Крим­

сько'! областi зi складу Росiйсько'i Радянсько'i Фсдеративноi'

Соцiалiстично'i Республiки до складу УкраУнсько! Радян­ сько'] Соцiалiстично! Республiки. Вiдповiдний указ Прези­

дii' ВерховноУ Ради ерср був пiдписаний 19 лютого 1954 р.

знагоди святкування 300-'] рiчницi «возз'€днаЮ-IЯ» Укра'iни

зРосi€ю.

Спираючись на пiдтримку бiльпюстi в центральному парт­

апаратi. Хрущов 25--31 сiчня 1955 р. на пленумi ЦК КПРС пiд­

дав рiзкiй критицi «неправильну поведiнку» та <<Полiтичну безхребетнiсть» Маленкова, згадавши про його стосунки з Берi€ю. BiH указав на серйознi помилки у дiяльностi Маленкова на посадi голови уряду й запропонував звiльнити його вiд ви­ конання цих обов'язкiв. У nocTaHOBi пленуму вiдмiчалось, що Маленков не виявив себе полiТИ4НО зрiлим керiвником, <шеправильно зрозумiв CBO'j функцi"i та явно претендував не тiльки на керiвництво дiяльнiстю уряду, але й на керiвництво

Президiею 1(К». На нього було покладено моральну вiдпо­

вiдальнiсть за «ленiнградську справу», а також за «справу»

маршала артилерiУ Яковл€ва.

Пленум ЦК одноголосно прийняв рiшення про звiльнення Маленкова, якому не залишалося бiльше нiчого як визнати

власнi помилки i розпочати роботу на посадах Mif!icTpa елек-

406

ереру добу «(зiдлuгtl».' свil1VlО й mi~..

троенергетики та заступника голови Радмiну ерер, без виве­ дення зi складу Президii" цк КГWс. Вакантну посаду MiHicTpa оборони замiсть М. Булганiна посiв Г. ЖУКОВ.

Наступним конкурентом Хрущова, проти якого BiH готу­ вав каl\,н,анiю, був В. Молотов. Це завдання було розв'язано

на ХХ з'i·здi КПРС, коли, КОНТРОЛЮЮ4И партiйний апар31~

сформувавши вiдповiдний склад делегатiв, заручившись пiд­

тримкою правоохороних opraHiB, вiйськових та членiв Пре­

зидi"l ЦК А. Мiкояна, М. Булганiна, М. Суслова i о. Кириченка,

Хрущов виc-rУПИВ на з'i"здi зi сво€ю вiдомою доповiддю. Су­

чаен! дослiдники погоджуються, що заП04аткованi тодi про­

цеси дееталiнiзацiУ бl:ЛИ спрямованi передусiм проти най­

ближчих соратникiв и. Сталiна ] 930-1940-х pOKiB _. Моло­ това, Кагановича, Маленкова.

Хрущов i надалi не припиняв наступ на СВОIХ полiтичних KOHKypeHTiB. У червнi-липнi 1956 року пiсля прийняття поста­

нови ЦК «Про подолання культу особи i його наслiдкiв», спи­

раючись на ВИСJJовленi ранiше звинувачення на адресу Моло­ това, зокрема, стосовно полiтики щодо fОгославi"i, Хрущов проводить через ПрезидilO ЦК та Президiю BepxOBHoi· Ради СРСР рiшення про зняпя Молотова з посади MiHicTpa закор­

донних справ i призначення замiсть нього Д. Шепiлова.

ВiДЧУ6аЮЧИ опiр своУй полiтицi з боку широких кiл столич­ но"!" бюрократi·i, органiчно пов'язано·j з колишнiм сталiнським

керiвництвом, Хрущов розпочина€ реорганiзацiю загально­

союзних MiHicTepcTB, включаючи скорочення ·ix кiлькостi. Це

викликало невдоволення практично Bcix членiв ПрезидiУ Цен­

тралыюго KOMiTeTY, але йому всс-таки вдалося за niдтримки

лiдера украi·нських KOJ\.IYHicTiB о. Кириченка та iнших парtiй­ них дiячiв нацiональних рнеспублiк вже на грудневому 1956

РОКУ пленумi цк провести рiшевня про надання бiльшо·j са­

мостiйностi республiканським Радам MiHicTpiB.

На наступному пленумi (лютий 1957 р.) Хрущов наполягас

на необхiдностi проведення значноi" децентралiзацii· управлiн­

ня виробництвом, що викликало протидilO бiльшостi членiв '

Президj"i. TOAi лiдер радянських KOMYHieTiB вда€Ться ДО не-

407

Роздiл 7

--===========--====

стандартного кроку - BiH безпосередньо звертаегься до гро­

мадян СРСР, друкуючи 30 березня 1957 року у центральних

газетах «Тези доповiдi т. Хрущова», пicля чого через мiсцевi

партiйнi органи органiзовуеться lX всенародне обговорення та

схвалення.

Пiд виглядом пiднятгя авторитету та розширення прав со­

юзних республiк М. Хрущов BBiB до складу Ради MiHicTpiB

СРСР п'ятнадцять голiв республiканських Радмiнiв, якi при­ значалися CeKpeTapiaТOM ЦК КПРС здебiЛЪJ1IОГО ще за часiв керiвництва даною структурою самим Хрущовим. Отже,

його ПРИХИ;1ЬНИКИ вiдтепер складали бiльшiсть як у РадiМ;­

HiCTpiB СРСР, так i в номенклатурному середовищi союзних республiк, передусiм в УРСР.

По CYTi, це була перемога Хрущова у боротьбi зi СВОIМИ

полiтичними Оllонентами, яким Hi чого не зал~шалося якгра­

ти «ва-баню>. Користуючись вiдсутнiстютрьох членiв Пре­

зидii' ЦК, Молотов, Каганович та Маленков органiзували

18ЧС;JВНЯ] 957рокуПзасiдання,наякомувимагалипереобрання

~. ~рущова, звинувативши його в «опортунiзмi та троць­

КIЗМI».

Першому секретарю ЦК i його прихильникам вдалося вiд­

тягнути голосування на кiлька днiв, i коли ПреЗ~1Дiя зiбралася у ПОВНОМУ складi, Хрущов заявив, що приймати подiбне pi- шення мае право лише пленум ЦК. На пленумi, що вiдбувся 22 червня, вiи за пiдтримки бiльш<)стi учасникiв провiв pi- шення про осуд «антипартiйно"i групи» у складi Маленкова,

Кагановича i Молотова, вивiв Ух зi складу членiв llрезидi"i ЦК i членiв ЦК КПРС, а також зняв з посади секретаря ЦК Д. IПе­

пiлова, виключивши йога iз ЦК партi"i.

Впевненостi Хрущову додавала вiдверта пiдтримка його лiнi"i мiиiстром оборони СРСР Г. Жуковим, якому Микита

Сергiйович через деякий час «вiддячив» усуненням з ycix

посад i вiдправкою у вiдставку. Це було зроблено 26 жовтня 1957 року ~iд час закордонного офiцiйного вiзиту маршала.

Через три днi по тому вiдбувся пленум ЦК, на якому Жуко­

ва було виведено зi складу Президi"i ЦК та ЦК КПРС. Од-

408

СРСРу добу «вiдлuг!,): свimло й miNi

ним iз звинувачень, пред'явлених полководцю, був «вiдрив»

Збройних сил СРСР вiд партiУ, Ух «вихiд» з-пiд контролю Центрального KOMiTeTY. Основuю для звинувачень ви­

явився наказ «Про стан вiйськово'i дисциплiни у Радян­ ськiй apMij· i Вiйськово-Морському флотi та заходи щодо гi

змiцнення», пiдписаний Жуковим та начальником Генштабу

В. Соколовським 12 травня 1956 року. Наказ мiстив крити­

ку партiйних opraHiB Збройних сил ерер, 'ix незадовiльну

полiтико-виховну роботу з особовим складом, забороняв критику дiяльностi командирiв на партiйних та комсомоль-­

ських зборах.

Центральний KOMiTeт партi'i обурило те, що Г. Жуков не

ознайомив знаказом вище партiйне керiвництво, проявивши

таким чином «неприпустиме свавiлля». Пленум дiйшов ви­

СНОВ'()', що Жуков поставив MiHicTepCTBo оборони вище ЦК i

привласнив собi функцi'i останнього. При цьому Головне по­ лiтичне управлiння РА та ВМФ нiбито перетворились у CBO€:-

рiдну канцелярiю, ставши Головним полiтичним управлiнням

MiHicTepCTBa оборони.

УПРОдОВЖ 1956-1958 pOKiB новий радянський лiдер по­ слiдовно змiцнював ево"!' позицi'i. 27 березня 1958 року пiсля вiдставки М. Булганiна Хрущов ста€: головою уряду. 3 цього

моменту i до свого падiння у жовтнi t 964 року вiи обiймав

обидвi найважливiшi у радянськiй полiтичнiй системi посади: Першога секретаря ЦК кпре i Голови Ради MiHicTpiB СРСР,

ЩО робило, на перший погляд, йога владу майже такою ж не­

обмеженою, якою вона була за чаеiв Сталiна.

Як полiтик Микита Сергiйович був, безперечно, супер­

ечливою особистicтю, в якiй апаратний консерватизм посд­ нувався зi схильнiстю до смiЛИБИХ полiтичних iмпровiзацiй, у тому числi лiберально-комунiетичного СПРЯJ\1)'вання. «Остан­ нiй комунiстичний романтию> при владi виявляв себе неаби­ яким майстром полiтичних комбiнацiЙ.

На початку «вiдлиги» керiвники центральних та респуб­ лiканських opraHiB влади пiдтримали той новий полiтичний

курс, який проводився з iнiцiативи Хрущова. Бiльше того,

409

РОЗДiл 7

того, в перШl роки СБОГО правлlННЯ BIH вiдкривав апарат­ никам та керiвникам на мiсцях, ГОЛОВIЩМ чином на рес­ публ;канському piBHi, широкий простiр для iнiцiативи та прийняття самостiйних рiшень. Тому на певний час Хру­

LЦОВ став визнаним лiдером правлячих верств радянсыюп

СУСIIIльства.

Але змiцнивши позицi"i номенклюури, BiH свосчасно не YCBi-

домив, що i його власне становище залежить вiд задоволення ';Т iHTepeciB. До того ж, через непослi.Цовнiсть У прийнятгi рiшень ХРУIJ(ОВ ПОС"lУПОВО втрачав пiдтримку партiйцiв та чиновникiв, якi вже не побоювались повернення до влади своУх попередни­ KiB. За таких умов бурхлива новаторська дiяльнiсть радянського лiдера, щоправда, не завжди корисна ДЛЯ справи, йоro схиль­ HicTb ДО частих кадрових змiн почали драту'вати нову бюрокра.­

тiю, 9:ка прагнула перш за все власно"i стабiльностi.

Аванеи их з'iадv НОРС

1Iiсля cMepTi Сталiна репресивний маховик'помiтно змен­ u:ив CBO'i оберти. Паростки дес'i'алiнiзацii'радянського еуе­

Iliльства Гlсвною мiрою з'явилися ще ДО початку ХХ з'"iзду кпрс. Важливе значення мав, зокрема, вихiд у BepecHi 1953 року Указу Прсзидi"i BepxoBHo"i Ради СРСР, згiдно з яким Вер­

ховний Суд одержав право переглядю··и за протестами Гене­

ралыlOГО прокурора рiшення колищнiх колегiй ОДПУ i осо­ бливих нарад НКВС, <<Трiйою>, «двiйою> та iНJllИХ позасудо­

вих opraHiB. Водночас скасовувались BOfНHi три6унали вiйськ

МВС, були дещо обмеженi функцii" i влада всесильних opraHiB

держоезпеки.

Тодi ]к з'явився сам TepMiH «реабiлiтацiя», що означало вiд­ мову, хоча б у декларативному ПJIанi, спаДКОЕ:мцiв Сталiна вiд

репресивних методiв управлiння кра"iНою. Держава публiчно

визнавала невиннiсть тих, хто ГlOтрапив' до безжалiеного мо­

лоху Т!" карально"l машини, хоча партiйнi дiячi так i не наважи­

лись вiдкрито заявити про злодiяння, CKOCHi перед мiльйонами загиблих та скривn:жених У концгаборах, залишаючись на не-'

410