V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I
.pdfРадЯlIсь~и.I~ Союз у '1аси Другоi' свiтовоi' вiUlIlI
населення -- жiнок, дiтей, людей похилого BiKY. ВОНИ не мали
достатнiх запасiв води, продовольства, медикаментiв, бо€при пасiв, але трималиея i чинили опiр BOPOrOBi 170 днiв! Знищити «пiдземний гарнiзон»фашистам вдалося лише застосувавши
забороненi мiжнародним правом отруйнi речовини. В остан
нiй радiограмi з катакомб прозвучало: «Увага, увага, увага! BciM! BciM! BciM! До Bcix народiв Радянського Союзу! Ми, за хисники MicTa Керчi, задиха€моеь вiд газiв, помирасмо, але в
полон не здасмось».
J-Iевдалою для радянських вiйськ виявилася спроба дс
блокувати влiтку 1942 р. MicTO на HeBi. У ходi Любаньськоi"
операцi! пiд Ленiнградом 6ула оточена i знищена кинута на прорив блокади Друга ударна армiя Волховського фронту пiд
командуванням генерала О. Власова, який, потрапивши в по
лон ] 3 липня 1942 р., розпочав спiвпраЦlOвати з гiтлерiвцями i згодом створив та очолив Росiйську визвольну армiю (РВА)
з радянських вiйськовополонених, яка воювала на боцi гiтле piBuiB. Усього ж В районi М'яевого Бору загинули i пропали
безвiсти 60 тис. чоловiк_
Невдачi зазнали радянськi вiйська i в ходi Ржевсько-Вязем
ськоУ наС1)'пально"i операцi"i, яка розпочалася ще 8 сiчня 1942 р. i
тривала до 20 квiтия ТОГО Ж року. lу проведення коштувало Чер
вонiй apMiY великих втрат: бiльше 270 тис. чоловiк загинуло, а ще понад 500 тисяч зазнали поранень i КОН1)'зiЙ. Однак, незважаючи
на TaKi втрати, ця операцiя мала важливе вошно-полiтичне зна
чения. Радянським вiйськам вдалося вiдкинути супротивника на 80-250 км, повнiстю визволили Московсы<у i Тульську областi, деякi райони Калiнiнсько"i та Смоленсько"i областей.
1все ж найбiльших успiхiв на радянсько-нiмецькому фрон
Ti наприкiнцi весни 1942 р. вермахт досяг на украУнському Лi
вобережжi.
12 травня 1942 р. за згодою Ставки на харкiвському на прямку i на дiлянцi Jlозова-Барвенково-Слов'янськ пере
йшли унаступ вiйська Пiвденно-Захiдного, а незабаром i ПiВ
денного фронтiв. 1м вдалося у першi днi досягти незначного
просування, але розгромити ворога в районi Харкова вони не
301
Роздiл 5
змогли. Для ЦЬОГО вiйська не мали достатнiх резервiв. Коли Ставка одержала iнформацiю, що частини Червоноi" apMi"i, якi наступали в районi Барвенково, опинилися пiд заграз()ю
оточения, Сталiн не дав згоди на припинения наступу. В ре
зультатi близько 20 радянських. дивiзiй були оточенi ворожими вiйськами: багато бiйцiв, якi втратили надiю прорвати вороже кiльце i не бажали потрапити в полон, билися ДО останньоУ·
краплини KpOBi. За неповними дзними, загальнi втрати Пiв
денно-Захiдного i Пiвденного фронтiв у TpaBHi 1942 р. склали бiльше 277 тис. чоловiк, 775 TaHKiB, понад 5 тис. гармат i Mi-
HOMeTiB тощо.
Невдачi Червоноi" apMi"i в Криму, пiд Харковом та Ленiнгра
дом, а також в Донбасi, пiд Воронежем, Ржевом призвели до
того, що нiмецько-фашистськi вiйська знову заволодiпи стра
тегiчною iнiцiативою i, пiдтягнувши свiжi резерви, розпочали
швидке просування до Волги i у напрямку Кавказу. Проте й у таких надзвичайно складних умовах, як писав пiзнiше про
фесор Д. Волкогонов, «радянський народ, простий радянський солдат продовжував боротися, боротися, боротися, не вiдаючи,
що багато колосальних жертв, якi ми мали пiд MiHCbKOM, Ки евом, у Криму, пiд Харковим, у рядi iнших мiсць, величезною мiрою пов'язанi з некомпетентнiС110 Верховного головноко
мандувача, непiдroтовленiстю баraтьох «скоростиглих» коман
дирiв, якi змiнили тих, кого знищив «вождь» перед вiЙною».
Уже з кiнця травня 1942 р. ситуацiя на фронтi викликала необхiднiсть проведення HOBo"i евакуацi"i, яка охопила пере важно Ростовську, Воронезьку, Орловську, Сталiнградську,
ВОРОШИJlовоградську (зараз - Луганська) областi та Пiвнiч ний Кавказ. УПРОдОВЖ лiта й oceHi 1942 р. в тил було евакуйо
вано COTHi тисяч людей, 150 найбiльших пiдпри€мств, значну
кiлькiсть худоби, продовольства та рiзних матерiальних цiн ностей. Збереження цих pecypciB дозволило у майбутньому використати Ух потенцiал для потреб фронту.
Невдовзi ворог захопив родючi правобережнi землi Дону i CxiдHi промисловi райони Донбасу, а до середини липня 1942 р.
йому вдалося взяти Ростов-на-Дону, форсувати Дон i створити
302
Радянськ.uЙ Союз у часuДруго;' cBimoBoi" f3iUHU
безпосередню загрозу Кавказу. 17 лилия розпочалася Сталiн
градська битва, а 25 липия - битва за Кавказ.
Для оборони волзьких рубежiв Ставка ВГК видiлила час
тину вiйськ iз СБОro резерву. ] 2 липия було створено Сталiн
граДСЬЮiЙ фронт, який очолив С. Тимошенко. Однак значна
частина йога вiйськ була недостатньо укомплектована i зне
кровлена у важких боях пiд час вiдступу до Сталiнграда. На
допомогу радянським бiйцям керiвництво MicTa пiдняло Bcix
його жителiв, мобiлiзувало населення областi. Швидкими темпами споруджувалися укрiплення, на пiдприсмствах Ста лiнграда цiлодобово виготовлялося вiйсы<Ове спорядження,
босприпаси, реМОН1)'Балася бойова тexHiKa.
28 липня 1942 р. й. Сталiн як нарком оборони СРСР пiд
писав наказ N!! 227 (<<Hi кроку назад!»), якому судилося ввiйти В iсторiю Радянськоi· держави як одному 3 найбiльш суворих i жорстоких директивних документiв. 1 в нашi днi BiH викликас
неоднозначну ouiHкy iсторикiв, BeTepaHiB вiйни щодо cBOci'до цiльностi, змiсту i наслiдкiв.
Фактично, звинувативши за невдачi i вiдступи Червону ар
мiю, котра, як наголошувалося у наказi, «BiMac наш народ пiд
ярмо нiмецьких поневолювачiв, а сама втiкас на cxiд», нарком
оборони закликав бiйцiв i командирiв припинити подальший
вiдступ без наказу командування. З метою «лiквiдацi"j настро
Iв вiдс1)'Пу» в межах фронтiв i армiй створювалися штрафнi
батальйони, а у межах армiй «добре озброснi заroроджувальнi загоню> (ДО 200 чоловiк У кожному).
Безперечно, ситуацiя на фронтi вимагала ВЖИ1ТЯ рiшучих
заходiв щодо наведения у вiйськах порядку i залiЗНОl дисци
плiни, i У цьому вiдношеннi наказ N!! 227 вiдiграв позитивну роль, певною мiрою забезпечивши стабiлiзацiю становища на окремих дiлянках фронту.
Водночас важко заперечувати й те, що цей документ мав i негативнi наслiдки, оскiльки посилював у вiйськах далеко не завжди спра8едливi дii репресивних opraHiB, викликав се
ред бiйцiв i командирiв тотальну пiдозрiлiсть, почуття страху i
взаСМНОl недовiри. Зверта€ на себе увагу i той факт, що й пiсля
303
Ро:щiл 5
------=======------
28 шшня на пiвдешюму крилi раДЯНСЬКО-fliмецького ФРОНТУ частини Червоно·j apMii· ПРОДОЮI<ували вiдступати, не завжди
одержуючи на це ДОЗВlЛ «зверху».
Битви за СталiIlград i Кавказ точилися 3 надзвичайною зз пеклiстю. На JJiвднi ворожий наступ ЗУПI1НИЛИ бiйцi Пiвнiчно Кавказького (з 1 верееня 3акавказькоro) фрон:у у передгiр'ях З<lхiдноi" частини Кавказького хребта, на перевала..'( централыЮ"i частини Кавказу i на рубежi Терека в районi МозДока. Маючи значну перевагу у танках i авiацii", фашисти прорвалися до Го ловного Кавказького хребта i HaBirb на деякий уас пiднялипра пор зi свастикою '\ад Ельбрусом. В оборонних боях за Кавказ особливу стiйкiсть виявили бiйцi 44-·j apMi·j генерала 1. Петрова. До складу apMi·' входили нацiонаш..нi дивiзi·i, сформованi у За кавказзi ~ три азсрбайджанськi, три грузинськi, одна BipMCHcbKa i одна змiшаноro СКJ1аду з народностей Лiвнiчноro Кавказу.
На пiдступах до MicTa Орджонiкiдзе (нинi ~ Владикавказ) геро·iчниЙ подвиг здiйснили брати Дмитро та {ван Остапенки. !3огнем iз IJротитанкових рушниць за один день вони пiдби ли 20 TaHKiB ворога. Тринаццять iз них пiдбив Дмитро, а p(~ шту ~ JBali. Дмитру 6уло присво(но звання Героя Радянського Союзу, а Т вана наГОРОДИJlИ орденом Ленiна.
Восени ] 942 р. J[iнiя фронту на Пiвнiчному Кавказi стабiлi
зувалася. ГiТ.iJерiвцi свое·! мети не досягли.
Особливо важкi боi· РОЗГОРНУЛИСЯ на Нижнiй Волзi. Тут
оборону мужньо тримали чаСТИIIИ ,62, 64, 51 та 57-·j· армiЙ. 13 умовах, коли Сталiнград став фроНТО1\-1, а його пiдприсм ства знаходилися пiд постiйним обстрiлом ворожо·j артилерi"i i повiТРЯlJl1МИ бомбардуваНIIЯМИ, робiтники продовжували
ремонтувати i ВИlIускати HOBi танки, якi прямо з заводських BopiT йшли В бiЙ.
Не спадала напруга й на iнших дiлянках радянсыю-нiМСЦI7- кого фронту: у серпнi-вереснi вiйська 3ахiдного i Ka!liHiHCbKO-
го фронтiв перейшли в наступ на ржевtькому i вяземському
напрямках.. а Ео·iни Ленiнградського i I30ЛХОВСЬКОГО фронтiв ~
У районi Синявина. 1~e не дозволило нi"'1ецькому командуван ню Г'ерекинути звiдси частину СВО"{Х вiйськ пiд Сталiнград.
304
Радянськuй Союзу чаСIl Друга;" св;mО6ОУ вiЙI/U
1 все ж становище залишалося критичним. 25 серпня 1942 р. у Сталiнградi було оroлошено стан облоги. Розпочалася масова евак)'ацiя цивiльноro населения MicTa i заводського обладнан ия. 3 кiнця серпня до середиии вересня було евакуйовано 300 iз 400 жителiв. Ti, якi залишилися у MicTi, будуваJ1И барикади,
працювали на уцiлiлих пiдприсмствах, ремонтували вiйськову TexHiкy. MicTO стало фронтом.
ИОРiННИЙ перепом VВепииiй ВiтqиаНАиiй ВiЙНi та йоrо наСПiДКИ
Взяттю Сталiнграда фашистське командування надавало особливого значення. Вихiд до Волги i оволодiння MicTOM до
зволяли противнику вiдрiзати центральнi райони СРСР вiд
постачаНI~Я хлiбом i нафтоJO та використати [{i найважливiшi
ресурси для забезпечення своУх армiЙ.
Сталiнградська битва, яка складалася з двох широкомасш табних бойових операцiй: оборонноУ (17 липня - 18 листопада
1942 р.) та наступальноi" (19 листопада 1942 р. -- 2 лютого 1943 р.)
виявила спочатку вiйськовий паритет CTOPIH, а з часом - 110- ступаве збiльшення переваги радянських вiйськ, досягнуто'j
в ходi КРОВОПРОЛИТНИХ боi"в за MicTO.
29 серпня, коли супротивник впритул пiдiйшов до сталiн градських CTiH, до MicTa для координацii" оборонних операцiй радянських фронтiв прибув Г. Жуков. Тим часом гiтлерiвuям 12 верееня вдалося прорватисSl на пiвденну околицю MicTa:
найзапеклiшi боУ, якi тривали два мiсяцi, розгорiлися вже без посередньо у мiських кварталах. Безпосередню оборону у
MiCTi вели частини 62-У apMii" пiд командуванням генерала В. Чуйкова та 64-1 apMi'i на ч:олi з генералом М. Шумиловим. Особливо важкi боi" йшли за fVlамаУв II.)'рган, в районi елевата ра, залiзничних воюалiв. Уся 65-кiлометрова територiя MicTa,
яке витяглося вздовж правого берега Волги, стала зоною не
бувалих в icтopii" вуличних боУв.
Кращий снайпер Сталiнграда Василь 3айцев,ЯКИЙ зни щив 242 фашистiв, заявив: «Для нас, бiйцiв j I<омандирiв 62-У
305
Роздiл 5
apMiY, за Волгою землi немае! Ми стояли i будемо стояти на
смерть!». Цi слова стали крилатими, Ух повторював кожен за хисник MicTa.
Напруга боi'в у Сталiнградi не спадала н; у жсвтнi, н; у лис топадi. Сталiнград став ево€рiдною гiгантеькою вогненною
топкою, де ЗГОРaJШ фашистеькi вiЙська. Гiтлерiвське KOmaj-l-
дування кинуло на штурм MicTa майже вс; сво"!' резерви i по- .
повнення, як; надходили на Схiдний фронт. До середини лис топада 1942 р. нiмецько-фашистськi вiйська втратили у боях за Сталiнград 700 тис. солдатiв i офiцерiв убитими i поране ними, понад тисячу TaHKiB, бiльше 2 тисяч гармат i MiHoMeTiB, 1400 лiтакiв.
HaBiTb
дування не обмежувалося лише оборонними планами. lЦе
12 верееня Генштаб розпочав розробку наступальноУ опе
рацi'i пiд Сталiнградом, яка дiстала назву «Уран». 28 ве
ресня Сталiнградський фронт пiд командуванням генерала К. Рокосовського було перейменовано на Донський, а Пiвден но-Схiдний (командуючий генерал О. €peMeHKo) - на Сталiн
градськиЙ. До середини листопада до Сталiнграда були пере
кинутi значнi сили з резервiв Червоноi' apMiY. Ix перемiщення i зосередження ретельно маскувалися. Враховуючи досвiд
вiйни, радянське командування на напрямках головних ударiв мало подвiйну, а iнколи й потрiйну перевагу над противником
у чисельностi вiйськ i бойовоi' технiки.
19 листопада розпочався контрнаступ радянських вiйськ
Пiвденно-Захiдного (командуючий генерал М. BaТYTiH) та ДОН ського фронтiв пiвнiчнiше Сталiвграда. Фронт було прорвано на дiлянцi з-у румунськоУ армН, причому в малому кiльцi було
знищене 27-тисячне угруповання противника. 20 листопада у
наступ перейшли i вiйська Сталiнградського фронту пiвденнi
ше MicTa. За п'ять днiв ПО тому передовi частини ПiвдеШIO-За
хiдного i Сталiнградського фронтiв з'едналися в районi MicTa Калач, оточивши 330-тисячне вiдбiрне вiйсько вермахту.
Стратегiчна iнiцiатива вiдтепер перейшла до радянського командування, але спроби митг€во лiквiдувати оточене угрупо-
306
Радянськuй Союз у чаЕl1_Др>'гоi" ceimoeoi" вiйrIU
вання супротивника недали очiкуванихрезультатiв. Було допу
щено серйозний прорахунок в оцiнцi його чисельного складу.
Спочатку вважалося, що в оточения потрапило 85-90 тис. чо
ловiк, а Ух виявилося у кiлька разiв бiльше. Тому лiквiдацjя ОТО чених вiЙськзатяглася. Генерал-фельдмаршал Ф. Паулюс, який
командував оточеними, марно переконував Гiтлера у необ
хiдностi вивести вiйська з-пiд Сталiнграда; фюрер вимагав оборонятися до останнього солдата. Спроба танковоУ групи Е. Манштейна «Дон» деблокувати оточених у rpYAHi 1942 р.
зазнала провалу.
! О сiчня 1943 р. радянськi вiйська пiд командуванням
К. Рокосовського розпочали лiквiдацiю оточених у районi Сталiнграда вiйськ (операцiя «Кiльце»), а 2 лютого залишки 6-У apMi"i Ф. Паулюса здалися в полон. Усього у Сталiнград
ськiй битвi вермахт втратив четверту частину сил, якi дLqли
на CXiAHOMY фронтi. Втрати ЧеРВОНОl apMii' склали пiд Сталiн
градом 470 тис. чоловiк"
Успiшне проведення Сталiнградсько"i операцi"i було вiдзна
чене присво€нням звання Маршала Радянського Союзу видат НИl\Il лолководцям - r. Жукову (18 сiчня) та О. Василевському
(16 лютого). б березия того ж року маршальське звання одер
жав i Й. Сталiн. Усього за роки iснування РаДЯНСЬКОl держави
маршальськi звання були присво€нi 41 полководцю.
Перемога Червоно"i apMil пiд Сталiнградом переросла у
наступ по всьому фронту BiA Ленiнграда до Кавказа. Вiйська
Ленiнградського (командуючий - Л. Говоров) i Волховського (командуючий - К. Мерецков) фронтiв у результатi наступаль
них б01В у районi Шлiссельбурзько-Синявинського ВИСIУПУ 18 сi':!ия 1943 р. прорвали блокаду Ленiнграда. Мiж Ладозь ким озером i лiнkю фронту було утворено коридор шириною 8-11 км, який з'€днав Ленiнград з «великою землею». 3авдяки цiй «дорозi життя» жителi MicTa на HeBi дiстали можливicть
одержувати продовольство j медикаменти.
Успiшним був i наступ радянських вiйськ на пiвденнiй Ai- лянцi радянсько-нiмецького фронту, де було визволено Пiв
нiчний Кавказ, а також у центрi де за першу половину 1943
307
Роздiл 5
року були визволенi Ржев, Вязьма, Курськ та бat1ПО iнших MicT i селищ.
До лiта 1943 р. фронт стабiлiзувався. Обидвi сторони готу валися до лiтньоУ кампанiУ. Нiмецьке командування ще з KBiT-
ня розробляло плани операцiУ «Цитадель», сподiваючись, за
словами Гiтлера, «домогтися успiху швидко й тотально». Плз
нувалося оточити i знищити вiйська Центрального (КОl\,шн дуючий - к. Рокосовський) i Воронезького (командуючий - М. BaТYTiH) фронтiв у районi Курська i далi розвивати наступ на Москву. Для здiйснення операцiУ в район КурськоУ дуги було направлено бiльше 900 тис. солдатiв i офiцерiв вермахту, близько 100 тис. гаРl\ШТ i MiHoMeTiB, 2700 TaHKiB i штурмових гармат, понад 2 тис. лiтакiв.
Радянському командуванню було вiдомо про пiдготовк)' ворогом операцii' «Цитадель», а тому воно мало час для пiд
готовки ГJIибокосшелоновано"i оборони з великими резервами
вiйськ, Лiнiя оборони включала 8 рубежiв ЩЮТЯЖI-{iстю до
300 КМ, 5 линня 1943 р. за кiлька годин до початку HiMeUbKo-
го HacТYIlY передовi позицi'j фашистiв були пiдданi шаленому
обстрiлу радянськоi' арт~лерi"', що серйозно ВIlЛИНУЛО на пла ни ворога i ЙОГО бойовий дух. Цiною великих втрат за 7 днiв
нiмецьким вiйсьК11М вдалося просунутися на орловсько-курсь кому напрямку на 9-15 КМ, а на белгородсько-курському
на 15-35 КМ. Проте далi розвинути наступ вони не змогли - gi}-j захлинувся. Гiтлерiвський генерал Г. Гудерiан пiзнiше пи сав: «У результатi провалу наступу «Цитадель» ми зазнали
поразки. Бронетанковi вiйська, поповненi з великими трудно-
щами, внаслiдок значних втрат у людях I техшЦI на тривалий
час були виведенi з ладу... Iнiцiатива повнiстю перейшла до
противника».
Радянське Верховне Головнокомандування оцiнило ре зультати оборонного етапу битви пiд Курськом ЯК свiдчення
ПОБНОГО про.валу ворожого плану лiтнього нас1)'ПУ. У накэзi
вiдзначалося, що цього разу остаточно викрито «легенду про
те, що нiмцi влiтку в наступi зав:жди здобувають перемогу, а радянськi вiйська змушенi нiбито вiдступати».
308
=~----,Р,=а~д=ян-,-,С:....:'ЫШЙ Союз у чаСll ДругоГ свimо(юi' вiйmr
12 липня вiйська Центрального, Брянського (команду
ючий - М. Попов) та часгини 3ахiдного (командуючий _. В. Соколовський) фронтiв у ходi операцi'j «Кутузов» перейшли у контрнаступ на орловському напрямку. Самс тут, пiд Ilpoxo- ровкою, розгорнулася небувала в iCTopiY вiйн танкова битва,
в якiй з обох CTopiH взяли участь близько 1200 броньованих
I\ШШИН, Битва тривала ]8 ГОДИН i коштувала ворогу понад 300 знищених TaHKis i 1О тис, вбитих солдатiв.
3 еерпня активiзуваJIИ ево'] дi'j й персйшли у насryп час
тини Воронезькоro фронту. У ходi бойово'i операцiУ «Рум'ян
цею> вони 5 серпня визволили вiд фашистiв Белгород,
Того ж дня вiйська Централыюго фронту звiльнили вiд ОКУ пантiв Орел. На честь визволення цих MicT у MOCKBi 5 еерпня прогримiв перший переможний салют (12 залпiв iз ]24 гармат). Незабаром TaKi салюти стали традицiЕ:Ю, а всього за роки вiйни
перемоги радянськоУ зброi' були вiдзначенi 355 салютами. УСl1iшний наетуп радянських вiйськ з кожним днем наро
щував теi\;ШИ, i 23 серпня ! 943 р. частини Степового фронту пi}~ командуваНЮIМ 1. Конева витiснили ворога з Харкова. Ви
зволення цього важливого промислового i культурного цен
тру Лiвобережноi' Укра"iни свiДЧИJlО про остаточну персмогу у
КУРСhкiй битвi. Вермахт втратив уБJ-ГПIМИ i пораненими пона)(
500 тис. чоловiк, 1,5 тис. TaHKiB, 3,7 тис. лiтакiв. TaKi Бтрати
для фашистсько'J I'iiмеччини виявилися непоправними, що ще бiльше змiнило спiввiдношення сил у вiйнi на користь Чер
воно'] apMi'i,Водночас вiдзначимо, що переrvюга на Курськiй
дузi була досягнута меншою, нiж ранiше, кров'ю. На полях пiд Курськом смертю хоро6рих ПО.1ЯГЛИ 183 тис радянських
еолдатiв i офiцерiв.
Розгром нiмецько-фашистських вiйськ у Курськiй битвi
закрiпив корiнний перелом у ходi вiйни, ЗНа\.1енував собою остаточний перехiд стратегiчноi' lНIЦlативи до радянських Збройних сил.
Видатною наС'l)'пальною операцiею лiтньо-осiнньоi' кампа Hi'i 1943 р. стала битва за Днiпро. Саме тут було зiрвано '1лан Птлера щодо створення неприступного «схiдного валу» та пе-
309
Роздiл 5
рехiд до заТЯЖНОI позицiЙНОI вiйни з метою поступовогО ви
снаження сил Червоноi" apMiI.
До кiнця серпия 1943 р. радянськi вiйська скоординованими
зусиллями чотирьох фронтiв прорвали ворожу оборону i, вий шовши наприкiнцi жовтня до Днiпра, негайно розпочали йоro форсування. 5 листопада частини l-го УкраIнського фронту
ввiйшли в Киi'в, а наступного дня столиця Украi"ни була по-·
внiстю очищена вiд ворога. За уснiшне форсувания Днiпра близько 2500 солдатiв i офiцерiв ЧеРВОНОi" apMi"i були удостое Hi звания Героя Радянськоro Союзу.
В результатi визволення Киева на захiд вiд нього утворив ся великий плацдарм, що мав важливе стратегiчне значення. Розумiючи ЦС, фашисти перекинули у цей район свiжi пiдкрi
плення i в серединi листопада розпочали контрнаступальнi дii
Однак об'еднаними ударами вiйська l-го та 2-го Украi'flСЬКИХ фронтiв розгромили вороже угруповання. Остаточно втратив
ши будь-яку надiю утримати в своУх руках «схiдний вал»·,про
тивник розпочав вiдхiд на захiд.
Таким чином, у ходi бойових операцiй ЧеРВОНОI apMii" влiт
ку i восени 1943 р. вiд ворога було визволено низку областей РРФСР, Лiвобережну YKpai"HY, Донбас, захоплено плацдарми пiд Новоросiйськом (<<Мала земля») i в Криму (на пiвнiчно
схiднiй околицi Керчi i на пiвдень вiд MicTa, в районi Ельтi гена). 3 листопада 1942 до грудня 1943 р. було звiльнено вiд окупантiв 46,2 % радянськоi" територii", втраченоУ у 1941-1942
роках, на якiй до вiйни проживали бiльше 41 млн чоловiк.
У результатi перемоги на Курськiй дуз! i лiтньо-осiнньоro
Hac1)'IIY радянських вiйськ було завершено корiнний перелом
у ходi Велико"i Вiтчизняно"i вiйни i BCieY ДругоУ CBiTOBo"i вiйни на користь СРСР та iнших краУн антигiтлерiвсько"i коалiцi"i.
EAHiC'IIIIII. Н1Ii IМПУ
Важливим чинником KopiHHOfO перелому у вiйнi на радян сько-нiмецькому фронтi стала перебудова економiки кра"t"ни на
военний лад, яка завершилася в серединi 1942 р. До цього·часу
310