V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

Форсована J~roдеРl/iзацiя ерер i з.мiцнення радЯ1/сЬ/(ого...

з'явивея закритий лист ЦК ВКП(б) «Уроки подiй, пов'язаних

зi злодiйеьким вбиветвом С. М. КipoBa», що поклав початок

новiй хвилi арештiв дееяткiв тиеяу колишнiх учаеникiв опо­

зицiУ та пiдозрюваних у i"i пiдтримцi.

На початку 1935 р. виникла й так звана «кремлiвеы<а спра­ ВЮ>, в результатi якоУ був уеунений з посади е~ретаря ЦВК

СРСР А. Снукiдзе та заарештовано багато кремлiвських пра­

цiiшикiв, зокрема, дружин i родичiв вiдомих урядовцiв, якi були репресованi. Деякi сучаснi iеторики (Ю. Жуков та iH.)

вважають цю справу, на вiдмiну вiд багатьох iнших, не ви­

гадкою, а у великiй Mipi вiдображенням реальних розчарувань

полiтикою Сталiна значноi" частини етарих бiльшовикiв, не

зв'язаних ранiше Hi з якими опозицiями.

«Кремлiвська справю> змiциила переконання Сталiна в не­

обхiдностi фiзичного уеунення рiзноманiтних опозицiонерiв

i знаЧНОl частини революцiонерiв зi стажем. Вже 25 травня

1935 р. постановою ЦК партi"i було лiквiдоване «Товариство

старих бiльшовикiв», яке налiчувало 3,3 тис. членiв.

BTiM, з точки зору полiтичноi' стабiльностi перiод з червня

1935 р. до серпня 1936 р. за сво"iми зовнiшнiми проявами був

чимось схожим на затишшя перед бурею. Жодноi' cMepтi члена

Полiтбюро цк ВКП(б), нiяких судiв над важливими учасника­

ми опозицiУ не було, не втратив CBO€Y посади жоден з провiд­

них партiйних керiвникiв.

Першим великим полiтичним судовищем над видатними дiячами ВКП(б) i Радянськоi" держави став московський про­ цес у справi так званого «антирадянського об'€днаного троць­ кiстсько-зiнов'свського центру» у серпнi 1936 р. До кримiналь­ но! вiдповiдальностi були притягнутi Г. Зiнов'€в, J1. KaM€Н€B,

Г. €вдокимов, 1. Бака€в, С. Мрачковський, В. Тер-Ваганян,

J. Смирнов, С. Дрейцер, 1. Рейнольд та деякi iншi дiячi ВКП(б) i Нiмецькоi' компартii', якi нiбито прибули дО СРСР з метою

здiйснення терористичних aKTiB на замовлення Л. Троцько­ го. Пiдсудних (всього 16 чоловiк) звинувачували в пiдготовцi

вбивства С. КipoBa, замаху на Сталiна й осiб його найближчо­

го оточення та iнших антирадянських злочинах.

24l

РоздL'I4

3 моменту публiкацi! звинувачувалы-юго висновку радян­ ська преса настiйно вимагала смертного вироку. Друкувалися резолюцii·, ПРИЙНSlтi на зборах в ycix кiнцях кра!ни. YciM зви­ нуваченим було винесено смсртний БИРОК.

Так само, з додержанням ycix форм судочинства, пройшов i

московський процес у справi «паралельного антирадянськ~ю

троцькiстського центру» наприкiнцi сiчня 1937 р. Вiйськовою

колегi€ю Верховного суду ерер було винесено смертний при­

суд ю. l1'ятакову, л. Серебрякову, М. Муралову, я. Лiвши­ ЦЮ, я. Дробнiсу, М. Богуславському, l. Князеву, с. Ратайчику, Б. HOPKiHY, о. Шестову, 1. Туроку, 1. Граше та С Пушкiну. Iншi пiдсуднi - г. Сокольников, К. Радек, В. Арнольд - одержали

10 pOKiB, а М. Стро"iлов·- 8 pOKiB ув'язнення. Пiзнiше Bci вони

також загинули.

ПОВНОЮ несподiванкою для багатьох радянських людей

стали повiдомлення преси 12 червня 1937 р. про викритrя «ан­

тирадянсько"t" троцькiстськоi" вiйськовоi" органiзацii" в Червонiй apMii"» i розстрiлi 8 засуджених - представникiв вищого ко­ мандування. Ними були М. Тухачевський, 1. Якiр, 1. УбореВИ4, А. Корк, Р. Ейдеман, Б. Фельдман, В. Примаков та В. Путна. Начальник Полiтуправлiння Червоноi" apMii" армiйський KOMi-

сар l-го рангу я. Гамарник застрелився напередоднi арешту. Як припускають росiйськi iсторики, головною причиною репресiй в армП була боротьба всерединi i"i керiвництва за вла­ ду - мiж «кавалеристами» (к. ВОРОШ}'lЛов, С. Будьонний та iH.) й «мотористами» (М. Тухачевський, 1. Уборевич). Ще у TpaBHi 1936-го Тухачевський i його однодумцi ставили перед Полiт­ бюро ЦК ВКП(б) питання про вiдставку одного з найближ­ чих сталiнських послiдовникiв Ворошилова з посади наркома оборони. Тож «аНТИВОРОIllиловська змова» в apMii", яка Hi для

кого не була секретом, аж нiяк не влаштовувала генсека.

Вже за кiлька днiв пicля знищення армiйсько"i верхiвки роз­

почався масовий пошук «BoporiB Hapo.т.ty» серед вiйськових кадрiв, в ходi якого було репресовано 980 командирiв. Серед них були 1 маршал, 3 командарми, 29 комбригiв, 37 комдивiв,

21 комкор, 16 полкових KOMicapiB, 17 бригадних i 7 дивiзiй-

242

ФорсоваllQ модеРlliзацiя СРСР i з.мiЦllеlll/Я радянського...

них KOMicapiB. Бiльшiеть iз них У 1923-] 925 рр. навчалиея у

Вiйськовiй академi! РСЧА й пiдтримували у той час голову

Реввiйськради Л. ТРОЦЬКОГО.

Загалом уже до кiнця 1937 р. У результатi судових i поза­

судових репресiй була фiзично знищена значна частина староУ

бiльшовицькоi" гвардii", численнi представники управлiнськоi" верхiвки суспiлъства. Так, з 1961 делегата ХУН партiйного з"iзду 1\ 08 чоловiк (56,5 %) були заарештованi й у бiльшостi своi"й загинули. 1з 139 членiв i кандидатiв у члени ЦК napTii",

обраних на з'i"здi, 97 (69,8 %) пiзнiше були репресоваиi, а п'я­

теро (3,6 %) покiнчили з собою.

Майже Bci дослiдники сталiнсъкоro «великого терору» у ] 937-1938 рр. одностайнi у тому, що початок йому поклав

Оперативний наказ NQ 004<17 наркома внутрiшнiх справСРСР

«Про операцi! щодо репресiй проти колишнiх куркулiв, кри­

мiнальних злочинцiв та iнших антирадянських елементiв» вiд

31 липня 1937 р., яким вимагалося до грудня поточного року заарештувати 268 950 чоловiк, бiльшу Ух частину кинути до таборiв строком на 8-1 О pOKiB, а 75 950 чоловiк - розстрiляти.

До речi, .за кiлька днiв пiсля виходу ЦЬОГО наказу, 4 серпня,

CTaniH пiдписав таемну директиву IJJ( ВКП(б) про проведен­

ня у 2-3 районах аграрних областей вiдкритих процесiв над «шкiдниками» у сiльському господаретвi. Яксвiдчить аналiз

фактiв, саме ця директива значно стимулювала пошук «ВОРО­ riB народу» на селi.

Поруч з колишнiми куркулями репресiям пiДJlягали колиш­ Hi церковники i сектанти, активнi учасники антираДЯНt~ЬКИХ збройнйХ виступiв, уцiлiлi кадриантирадянських полiтичних партiй, колишиi учасники бiлого руху та селянських повстань,

репатрiанти тощо. Ycix Ух представники правлячого режиму

зараховували до «п'ятоi" колонИ», яка за слушноi" нагоди могла завдати удару в спину Радянськiй владi. За наполяганням Mic-

цевих владних структур, занепоко€них результатами майбут­

Hix виборiв до радянських opraHiB, «КБОТИ» на репресii" були незабаром збiльшенi у 3-5 разiв. Усього у вiдповiдностi з цим

наказом було репресовано майже 770 тис. чоловiк.

243

Роздi.J14

У другiй половинi 1937 р. у репресивнiй полiтицi намiти­

лася нова тенденцiя: розпочавея пошук i лiквiдацiя «BopoгiB

народу» ееред тих, хто був прямо чи опоеередковано зв'яза­ ний з державами «ВОРQЖОГО оточення» СРСР. Згiдно з вказiв­

ками Полiтбюро ЦК та низки наказiв НКВС репресiй зазнали

нiмцi, японцi, поляки, корейцi, латишi, еетонцi, фiни, греки,

китайцi, iранцi, румуни, якi жили й працювали на територi) СРСР. Вiддавалися до суду i професiйнi революцiонери, якi'

емiгрували до Радянсько"i держави. За даними KOMici"i, яка працювала напередоднi ХХ з'Узду КПРС, в результатi вико­

нання ЦИХ партiйно-державних рiшень було розглянуто спра­ ви 227 986 чоловiк, iз яких ] 72830 чоловiк (7~,8 %) засудили

до розстрiлу, а 46 912 чоловiк (20,6 %) - до рiзних термiиiв ув'язнення.

Боротьба за очищення краi"ни вiд «внутрiшнiх BopoгiB», яка набула масового характеру у 1937 р., iнтенсивно велася i на­

ступного року. За евоУм характером це була боротьба за збере­

ження еталiнського режиму, за фiзичне знищення як реальних, так i вигаданих HociiB ОIlозицiйних iдей i поглядiв.

Найбiльшим полiтични.1VI судовим процесом, що пройшов

У 1938 р., був процее у справi «антирадянського правотроць­ KicTCbKOГO блоку», який вiдкрився 2 березня у MOCKBi. До його

вiдкриття опозицiя була вже повнiстю лiквiдована, а тому це судовище було схоже на «парад сталiнсько"i !1уремоги» в полi­

тичнiй icтopii" Радянськоi" держави. На лавi пiдсудних були три

члени ленiнсъкого складу Полiтбюро ЦК - М. Бухарiн, О. Ри­

ков та М. КрестинськиЙ. Поруч з ними були й !<олишнi працiв­ ники центральних державиих оргаиiв - наркоми зовнiшньоi' торгiвлi О. Розенгольц, лiСОВОI промисловостi В. IBaHOB, зем­ леробства М. Чернов, фiнансiв Г. Гринько, внутрiшнiх справ Г. Ягода i голова Центроспiлки 1. 3еленськиЙ.

Пiдсудними були також кiлька колишнiх керiвникiв союз­ них республiк: голова Раднаркому, нарком внутрiшнiх справ Укра'iни Х. Раковський, перший секретар ЦК Компартi'i Бi­ лорусi) В. Шарангович, голова Раднаркому Узбецькоi" РСР

Ф. Ходжаев, перший секретар ЦК Компартi"i Узбекистану

244

ФОРСО6ана Alодернiзацiя СРСР i ~иiЦl/еl/11Я радянського...

А. {крамов. OKpiM цих ГQловних полiтичних «Злочинцiв», серед

2 J звинуваченого було кiлька колишнiх працiвникiв дещо нижчого рангу - радник радянськоГQ торгпредства у Берлiнi,

заступник наркома землеробства, ceKpeTapi r. Ягоди, в. Куй­ бишева та М. Горького, три вiдомих лiкарi.

V звинувачувальному висновку перелiчувався весь набiр

«Злочинiв» - шпигунство, шкiдництво, пiдрив радянсько"i вiй­

ськово"!" MorYTHoCTi, провокацii' нападу на Радянську державу, змова з метою П розчленування, повалення суспiльного ладу

в СРСР та вiдновлення капiталiзму тощо. Проти ГQловного

пiдсудного - М. Бухарiна було висунуто ще одне, зовсiм нове

звинувачення: BiH нiбито намагався)' 1918 р. захопити владу, . убивши В. Ленiна, Я. Свердлова та И. Сталiна.

J3 березня J938 р. Вiйськова колегiя Верховного суду

срер оголосила вирок, який передбачав смертну кару для 18 пiдсудних.

V тому Ж роцi органи НКВС закiнчили проведення «нацiо­

нальних операцiЙ». Як свiдчать apxiBHi матерiали, у 1937- 1938 рр. кiлькiсть репресованих у ходi цих операцiй склала 335 513 чоловiк, iз яких було розстрiляно 247 157 (73,6 %).

До речi, репресi"i за нацiональною ознакою проводилися i В

силових структурах. 24 червю;: 1938 р. нарком оборони видав директиву, згiдно з якою з армН" пiдлягали звiльненню вiйсько-

80службовцi Bcix нацiональностей, що не входили до складу СРСР. За неповними даними, особливими вiддiлами було ви­ явлено 13 тис. таких «нацiоналiв». Невдовзi в результатi подiб­

HO~' «чистки» поляки, латишi, нiмцi та чимало €BpeYB зникли з

керiвництва opгaHiB нквс.

Пiеля арешту у KBiTHi 1939 р. наркома внутрiшнiх справ М. ежова було репресовано 101 керiвника НКВС - не лише

зас'I)'ПНИКlВ наркома, але й майже Bcix керiвникiв вiддiлiв цен­ трального апарату нквс, HapKoMiB внутрiшнiх справ союзних

республiк, начальникiв багатьох крайових, обласних та MiCb-

ких управлiнь нквс. За оприлюдненими у 2002 р. даними,

всього у 1933-1939 рр. було репресовано 22 ]68 спiвробiтни­

KiB оДпv-нквс.

245

Роздiл 4

Наприкiнui 1938 р. маховик репресiй Сталiна 1 иого при­

служникiв проти так звано"i «п'ято"i колони» уповiльнив оберти.

17 листопада РНК СРСР та ЦК ВЮ1(6) спецiальною постано,.. вою заборонили IIроведения масових арештiв та виселень, за­ судили «порушення законностi».J1ризначениЙ 25 листопада НО­ вим наркомом внутрiшнiх справ ерер (пiсля звiльнення €жова) Л. Берiя розпочав свою дiялънiсть з амнiстiй та скорочеНI-iЯ

масштабiв репресiЙ. У 1939 р; cMePТHi вироки за «контрреволю­ цiйнi i державнi злочини» отримали 2552 (по 7 ЧО.10вiк щоден­ но), у 1940-1649 чоловiк (4-5), а у 1941-му, Вl<лючаючи i мiсяцi

вiйни, - 8001 (24 людини щоденно). Водночас у 1939-]940 рр.

були реабiлiтованi та звiльненi з-пiд варти 837 тис. чоловiк.

БiЛЫlIiсть фахiвцiв вiдзначають, що у роки «великого теро­ ру» найбiльше постраждали збройнi сили сре}>. особливо Ух вищий командний склад. Iз 837 чоловiк, якi У 1935 р. мали вiй­ CbKOBi звання вiд полковника i вище, була заарештовано 720 (86 %). Усього ж, за даними сучасних дослiдникiв, упродовж 1937 -1938 рр. iз РСЧА звiльнилося 37 тис. офiцерiв, у тому

уислi за ПОJIiтичними мотивами - 29 тис. До 1941 р. 13 тис. iз

них повернулися на службу, 8 тис. було заареlllтовано, а близь­

ко 5 тис. - розстрiЛЯI-/О.

Видатнi вiйськовi дiяУi ерер пiзнiше майже одностай­

но наголошували на згубностi репресiй у передвоеннi роки.

«Не будь 1937 року, - зазначав маршал Г. Жуков, - не було б i лiта 1941 року». IЦс катеroричнiшеу розмовi з письменником К. Симоновим ВИСЛОВИвСЯ маршал О. Василевсъкий: «Що ска­ зати про наслiдки для apMi"i тридцять сьомого--тридцять вось­ мого року? Ви кажете, що без тридцять сьомого року не було б поразок сорок псршого, а я скажу бiльше. Без тридцять сьо·· маго року, можливо, i не було б взагалi вiйни в сорок першому potti. У тому, що Гiтлер наважився розпочати вiйну у сорок

першому poLti. велику роль зiграла оцiнка того ступеня розгрому вiйськових кадрiв, який у нас стався... ». .

До цъого часу нема€: точних ДCi.них про загальну кiлькiсть репресованих i загиблих у мiсцях ув'язнення. Так, наприклад, автор спогадiв про табори Ю. Марголiн, який побував, почи-

246

ФорсовG}/G людеРliiзацiя СРСР i з.мilfнеllНЯ радЯlIСhкого ...

наючи 3 1940 р. у кiлькох таборах З0НИ Бiломорсько-Балтiй­ ського каналу, вважав, що в СРСР БУ;lО 10 млн ув'язнених. Таку ж цифру називали й заарештованi у 1938 р. працiвники самого ГУТАБу.

На думку М. Розанова, який упродовж 1О pOKiB провiв за

колючим дротом, працююч.и у табiрнiй адмiнiстрацii· планови­ ком i статистиком, наприкiнцi 1930-х рр. невiльне населення

СРСР складало 11 млн чоловiк. Лауреат Нобелiвськоi· премiI з лiтераryри, ЩО також СI\.'Уштував табiрного життя, о. Солже­ нiцин вiдзначав, що кiлькiсть ув'язнених у системi ГУТАБу

коливалася в межах 12-15 мiльЙонiв. Безперечно, такого роду

особистi оцiнки можуть бути лише дуже приблизними. Бiльш

переконливими виглядають розрахунки вiдомого iсторика-ар­ xiBicTa В. Цаплiна, який на OCHOBi ЧИС:lенних табiрних доку­

MeHTiB, ЩО переважно Фiксували обсяги працi ув'язнених, дiй­

шов висновку, що лише у 1939 р. через табори, колонi"i, тюрми

та iншi мiсця ув'язнення пройшло 2103 ТИС. ч.оловiк, iз яких

загинуло не менше 525 тис.

Слiд нагCJЛОСИТИ, ЩО Bci цi данi не можна вважати вичерг­ ними. Питаннявизначення кiлькостi репресованих громадян

Радянсько·j держави як у 1930-x рр., так i в насryпний перiод вимага€ подальшого всебiчного дослiдження iз залученням

документальнViХ матерiалiв не лише державних, а й вiдомчих apxiBiB РосiЙСЬКОI Федерацi"i, Украi·ни та iнших держав.

РО3ВИТОК Р31Дlисыоi КVПЬJYри

Серед прiоритетних напрямiв полiтики бiльшовицько"i lIар­ Tii· була боротьба за повновладне панування :v1арксистсько-ле­ HiHCbKo"i iдеологi"i в духовному життi суспinьства. ДЛЯ ЦЬОГО необхiдно було лiквiдувати залишки вiльнодумства в Kpa"iHi, HociCM якого залишалася стара росiйська iнтелiгенцiя. Саме ·iЙ наприкiнцi I 920-х i впродовж 1930-х рр. було завдано значно

могутнiшого удару, нiж у попередн€ десятилiття.

Наприкiнцi 1927 р. для сприяння соцiалiстичному будiвни­ цтву в СРСР за iнiцiативою ректора Московського унiверси-

247

Роздiл 4

тету А. Вишинського, працiвника ОДПУ В. Свердлова, май­

бутнiх академiкiв - о. Опарiна, Б. Збарськоro та iнших була

створена Всесоюзна асоцiацiя працiвникiв науки i технiки, яка розглядалася як «авангард революцiйно"i частини трудо­

воУ iнтелiгснцi"i». IY очолив бiохiмiк aKaдeMiK о. Бах. Вченi i

представники технiчноУ iнтелiгенцiУ, якi входили до складу

цi€i· асоцiацii·, протиставлялися традицiйним науковим уста-· новам (Академii" наук та ·ii республiканським фiлiям) i старiй iнтелiгенцi"i, що оголошувалася реакцiйною i причетною до

ШКlдництва.

у травнi-червнi Всесоюзна нарада при ЦК ВКП(б) 3 питань

агiтацi"i, пропаганди i культурного будiвництва констатувала, що

розгортання культурно"i революцii' ВИЮIИкало протидiю з боку Hocii"B буржуазно·j кулыури, закрiпивши полiтичний курс на бо­ ротьбу з проявами дрiбнобуржуазних поглядiв у мистецтвi.

Головного удару репресивнi органи завдали суспiльним на­

укам. Була заборонена дiяльнiсть «iдеологiчно невитриманих» творчих спiлок i органiзацiй, а Ух члени пiдлягали виселенню до вiддалених раЙонiв. У 1929 р. були органiзованi вибори нового складу АН СРСР. Незважаючи на протести секретаря

АН СРСР С. Ольденбурга, який вказував на пряме втручання

у хiд виборiв радянських владних структур, новим президен­

том АН СРСР замiсть геолога о. карпiнсы<гоo обрали пiдконт­

рольного ЦК ВКП(б) В. Комарова, а одним iз вiце-президсн­ TiB - г. Кржижанiвського. Серед академiкiв-комунiстiв, впер­ ше обраних до складу АН СРСР, були М. Бухарiн, Д. Рязанов, iсторик М. Покровський, економiст-аграрник п. Маслов, еко­ HOMicT С. Солнцев, геолог 1. Губкiн та iH.

у 1928 р. були закритi релiгiйно-фiлософськi товариства «Воскресiння», «Братство Серафима Саровського» та «Кос­ мiчна Академiя Наую>. Релiгiйнi та морально-виховнi пошу­ ки членiв цих товариств були припиненi. Поруч з репресiями

проти представникiв Росiйсько"i православноi" церкви цi захо­

ди мали на MeTi руйнування основ церкви i релiгii" в СРСР.

у 1929-1930 рр. У справi мiфiчного «Всенародного союзу

боротьби за вiдродження вiльно"i Poci'i», органiзатором якого

248

Форсо.ва/Ю модернiзацiя СРСР_i ЗЛ1iцне//l/Я радянського 000

нiбито були BL{chi-icторики на L{олi з академiком С. Платоно­

вим, було заарештовано ПОнад 100 L{оловiк - представникiв iСТОРИL{ноi" школи Платонова та рiзних академiчних i крао­ навчих органiзацiЙ. У 1930 р. ОДНУ органiзувало процес над членами так званоi" «Трудовоi' селянськоi" партii'», в резулыа­ Ti якого були репресованi i загинули видатнi вченi-аграрники О. Чаянов, М. Кондраты:в та iH. У цей же час вiдбувся судо-

овий процес у справi «Iнженерного центру» або Промпартii". На лавi пiдсудних опинилися представники haykobo-технiЧНОl iнтелiгенцii' на чолi з Л. Разiним i О. Калiннiковим. У 1931 р.

ОДПУ «розкрило» мiфiчне «Союзне бюро ЦК РСДРП меншовикiв», до якоro «входили» провiднi праЦIВНИКИ економiчних

установ краi"ни. Як пригадував один iз уцiлiлих «членiв» цiei"

органi~ацii", 'ii Ilерше органiзацiйне засiдання вiдбулося у кабi­

HeTi слiдчого ОДПУ, де Bci звинувачуванi вперше побачили i

1l0знайомилися один з одним. У ЦЬОМУ Ж кабiнетi вiдбулася i

репетицiя i"x поведiнки на судi.

Кiлькiсть заарештованих фахiвцiв була настiльки вели­

кою, ЩО в Kpai'Hi створювалися спецiальнi тюремнi HaYKoBi iH-

ститути, де за колючим дротом працювали тисячi iнженерiв,

KOf-lСтрукторiв, вчених. У рiзний час через них пройшли кон­ структор cepi"i знаменитих лiтакiв ТУ О. Туполев, видатний ракетобудiвник С. Корольов та iH. Працю ув'язнених у таких «науково-дослiдних iнститутах» описав О. Солженiции у ро­

MaHi «В колi першому».

Пiсля прийнятгя цК ВКП(б) у KBiTHi 1932 р. постанови «Про перебудову лiтературно-хуДожнiх органiзацiй» були роз­ пущенi Bci лiтературнi i мистецькi об'еднання, що icнували У 1920-х рр., та розпочалася робота по створению единих ТВОР­ чих спiлок. 30крема, у серпнi 1934 р. було утворено Спiлку письменникiв СРСР, перший з'i"зд якоi' поставив перед лiте­

ратурними силами кра"iии завдания використовувати у роботi

виключио метод соцiалiстичного реалiзму та йоro прииципи - партiйнiстъ, комунiетичну iдейнiсть, народнiсть, «зображення дiйеностi в Г! революцiйному розвитку» тощо. Вииикли також

Спiлка художникiв, Спiлка композиторiв та iишi об'сдиання

249

Роздi.а4 ~-===========~==~========-==========-~===

творчо"!· iнтелiгенцi"i. Безпосередн€ керiвництво ними та конт­

роль над художньою творчiстю в цiлому здiйснював KOMiTCT

у справах мистецтв, створсний У сiчнi 1936 р. при Раднаркомi

СРСР. у 1938 р. на Головлiт та Головрепертком були покладе­

Hi функцi"i полiтико-iдеологiчно"i цензури. Тiльки у 1938-1939 роках були знищенi книги 1860 авторiв (7809 назв), а в цiлому,

включаючи збiрники i журнали, - 16 453 назви.

Отже, у 1930-x рр. бiльшовицька партiя повнiстю пiдпо­ рядкувала собi радянську лiтературу та мистецтво, приму­ сивши Ух служити комунiстичнiй iдеологi"i, перетворивши на могутнiй пропагандистський iHCTpYMeHT. Вiднинi вOJШ стали важливими провiдниками у свiдомiсть людей марксистсько­ ленiнських iдей, переваг соцiалiстичного способу життя, не­

погрiшимостi i МУДРостi партiйних вождiв. Як тодi HepiдKo го­ ворилося, лiтература i мистецтво повиннi були всiляко сприя­

ти «формуванню НОВОI людини соцiалiстичного суспiльства». Дiячi лiтератури i мистецтва, творчiсть яких вiдповiда­

ла ЦИМ вимогам, одержували вiд Радянськоi· держави чималi

блага, в той час як участь митцiв, якi не пiдкорялися KOMYHic- тичному диктату, була, як правило, трагiчною. У концтаборах

та катiвнях НКВС загинули тисячi талановитих представни­ KiB радянсько"i культури: поети о. Мандельштам та М. Зеров,

письменники 1. Бабель та В. Пiдмогильний, режисери В. Ме­ йерхольд та л. Курбас, журналiст М. Кольцов. Лише iз чле­

HiB Спiлки письменникiв СРСР булр репресовано 600 чоло~

BiK. Багато видатних дiячiв культури, серед яких письменники А. Платонов i М. Булгаков, художники п. фiлонов, К. МаЛ(~­ БИЧ, В. Кандiнський та iншi, були позбавленi можливостi ви­ давати ева"!" книги, робити виставки художнiх полотен тощо.

Разом з тим потреби економiки, оборони кра"iни вимагали грамотних, освiчених працiвникiв, квалiфiкованих фахiвцiв, загального високого рiвня освiти, науки i культури.

Цiльове Фiнансування, впровадження планових засад до­

зволило СРСР ДОМОГТИСЯ значних успiхiв у пiдвищеннi рiвня освiти населення. Розпочавши цей процее з лiквiдацi"i непись­

MeHHoCTi i малописьменностi i закiнчивши його створенням

250