V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

Революцiя i l<о//mрревОЛlОцiя у вогll; гро},/адЯlIськоi" в;йнu

3гортання ринкового регулювання економiчного житгя,

перехiд до державного облiку, контршuо i розподiлу ресур­ ciB i благ викликали небачене зроетання чиновництва. Чима­

ло негативних рис старо! бюрократi! (<<спецiв») доповнилися

«комчванством» - стилем поведiнки чиновникiв, якi вийшли

з комунiстичного середовища. Цъому сприяли й cyтreBi змiни

у складi РКП(б): до 1920 р. у нiй майже чверть партiйцiв

складали службовцi, 70 % яких вступили в' партiю пiсля жовтня 1917 року. У результатi вiдбулося, за влучним висловом

М. Бухарiна, «перетворення необхiдного централiзму на бюро­

кратичний вiдрив вiд мас». Iнакше кажучи, на Micue диктату­ ри пролетарiату npИЙlШIа (<ДИК1'Юура паpтiйноro чиновницrвa». «Безперечно, - зазначав вiдомий iсторик Р. Медведев, - що

жоретока громадянська вiйна в Pocii' допомогла як росiйському пролетарiату, так i його napTi! позбутися низки недолiкiв й iлю­ зiй, це була сувора школа гартування й вiдбору. Але ця ж вiйна

прищепила чималiй кiлькоетi людей iншi вади, яких Ум nOTiM дуже важко було поз6утися. До того ж тривала вiйна або терор створюють не лише звички i якостi особистостi, але й neBHi установи та iнституцi'j, впливу яких позбутися ще важче».

Братовбивча громадянська вiйна у поеднаннi з военно-ко­

мунiстичною моделлю суспiльно-економiчного розвитку Ра­

дянськоi' Poci'i призвела до крайньо'j мiлiтаризацii' управлiння,

коли рiшення керiвних opraHiB набували форму вiйськових на­ казiв. Мiлiтаризацiя суспiльно'i свiдомостi стала одним iз най­ важливiших результатiв громадянсько'i вiЙни. До 1921 р. були

пiдiрванi й демократичнi основи внутрiпартiйного ЖИТТЯ, а

перемога над численними «ворогами революцii'» посилила rOToBHiCTb бiльшовикiв використовувати военно-комунiстичнi

методи i в умовах мирного часу.

ИVПЬ1VPи,lvдiВИИЦТВI В реки ВiЙИи

Переважна бiльшiсть росiйськоi' iнтелiгенцi'i перемогу бiльшовикiв у жовтнi 1917-го сприйняла негативно; одна частина iнтелектуально'i елiти краi'ни вважала Ленiна i його

121

Розд1Ji 2

однодумцiв узурпаторами, а iнша - епiгонами революцi'i i со­ цiалiзму, пiдкреслюючи передчаенiсть соцiалiзацii' суспiль­

ства. Про свою пiдтримку бiльшовикiв вiдразу заявили лише деякi представники росiЙСЬКО"i iнтелiгенцi"i. За пiдрахунками

фахiвцiв, Ух загальна чисельнiсть у всiй KpaYHi не перевищувала 50 тис. чоловiк. тобто менше, нiж кожен двадцятиЙ. На пiд·· тримку Радянськоi" влади виступили лiтератори О. Блок, В. Брюсов, В. Маяковський; театральнi режисери €. Вахтангов, К. Станiславський, В. Немирович-Данченко, В. Мейерхольд;

художники К. Петров-80дкiн, К. Юон; науковцi~. Тiмiряз€в,

1. Мiчурiн, К. Цiолковський, М. ЖУiCовський та багато iнших. 8iтали революцiю поети С. €ceHiH та В. Хлебнiков, скульптор r. Голубкiна, юристО. KOHi. У перемозi бiльшовикiв, на УХДУМ­ ку, вiддзеркалювався народний дух, вiдм:ова вiд буржу<iЗНИХ

традицiй, надiя на демократизацiю кулыури i мистецтва. l-Iамагаючись заручитися бiльш активною пiдтримкою iH-

телiгентських кiл кра'iни, Раднарком 29 жовтня J917 р. У Bi-

дозвi «До iнтелiгенцiУ PociY» закликав Ti розширюва-ги свою участь у соцiалiстичному будiвництвi та спiвпрацювати з новою владою заради викорiнення вад старого сусцiльства.

Проте в умовах, коли революцiйна хвиля, що пр<?кочувалася

Росi€ю, бiльше руйнувала, анiж створювала, бiльшiсть iнтелi­

генцi"i сумнiвалася у щироетi бiльшовицьких гасел.

Намагаючись подолати руйнiвну етихiю, Радянський yp~д

вий палац у Петроградi, музейнi КОМIшекси, що створювалися У Яснiй Полянi та селi Михайлiвському, значна частина бiблiотек, тeaтpiB. музе"iв, картинн~"( галерей, а РНК прийняла кiлька важливих декреnв - «Про забороН)' вивозу за кордон пред­ MCTiB особливого художнього i iсторичного значення», «lJpo ресстрацiю, прийом на облiк i збереження пам'яток мис­ тецтва та старовини, що знаходяться У' власностi приватних осiб, товариств i установ», «Про визнання наукових, лiтера­

турних, музичних i художнiх TBopiB державним надбанням» та iH. цi акти орiентували на бережливе ставлення до культурноi"

122

Ре(ЮЛ/Оl{iя i КО//ll1рревО!lюцiя)' вогн! громадянсыюi' вiЙНlI

спадщини. Однак обстановка громадянськоi" вiйни, слабкiсть держави, нестача кадрiв не дозволяли у повному ебсязi вико­ нувати прийнятi рiшення. Великих масштабiв набули нищен­ IIЯ i пограбування художнiх цiнностей, багато яких загинуло,

буле вкрадено, вивезено за ~ЮРдОН тощо. Спробою навести по­

рядок у цiй сферi стало створення за iнiцiативою М. Горького

у 1919 р. спецiаЛЬНОl ЕкспеРТНОl KOMicii' для виявлення, збору, вивчення нацiоналiзованих TBOpiB мистецтва, антикварiату, предметiв розкошi.

Розгортання громадянськоi' вiйни диктувало сво'!' закон.и, поглиблюючи прiрву мiж владою й iнтелiгенцiею. Особливо небезпечною стала позицiя держслужбовцiв. У ГРуднi 19 i 7

року вони органiзували у Петроградi загальний страйк, в якому

взяли участь також MiCbKi вчителi та викладачi. Страйк ство­ рив кризову ситуацiю для 6iльшовикiв, Я1{ИМ необхiдно було

негайно вирiшити двi вза€мопов'язанi проблеми: запучити

буржуазних фахiвцiв до роботи В раДЯнському державному

ашiратi та реформувати систему освiти з метою пiдготовки

власних к<щрiв. Лише влiтку 1918 р. бiлыIIвикаl\'[[ вдалося в

основному подолати саботаж iнтелiгенцii'. Велику ДОПОМОГУ у

цiй справi Ум надав голод, який лримусив бш'атьох представ­

никiв iнтелiгенцi'i переглянути СВОЕ ставлення до новоУ влади i перейти до неУ на службу. До речi, пiк cMepтi вiд голоду та iH- ших нестзткiв для росiйсько! iнтелiгенцi'i припав саме на 1918 piK. На 1 сiчня 1919 р. померло 12 членiв Академi'{ наук. Серед них математик О. Ляпунов, фiзiолог РОСJIИН А. Фамiнцин, зо­ олог В. 3аленський, географ i метеоролог, директор Головноi' фiзично'j обсерваторi'i М. Рикачов, iсторики О. J1аппо-Дани­ левський, 1. Ilальмов, М. Дьяконов, сходознавцi В. Радлов,

Б. Тураев, мистецтвознавець Я. Смирнов та iH. У подальшому

для видатних науковцiв, за iнiцiативою М. lopbKOГO, були за­ провадженi спецiальнi пайки та органiзована Центральна ко­ мiсiя з покращення побуту вчених.

Голод, масовий терор, посилення громадянського проти­

стояння, спроби бiльшовикiв негайно запровадити соцiа.liзм, курс на CBiTOBY революцiю - все це вiдштовхнуло Biд ленiв-

123

РоздL'l2

цiв HaBiTb ту частину iнтелiгенцi"i, яка ранiше пiдтримувала

чи симпатизувала бiльшовикам (М. Горького, В. КОРОjlеика,

О. Блока, Ф. 11lаляпiна та iH.). Головне протирiччя у ставленнi правлячоУ партii' до культури Гlолягало в тому, що, визнаючи необхiднiсть оволодiння культурними досягненнями мину­ лога, вона негативно ставилася до iнтелiгенцi"i як суспiльноi' групи, яка зберiга€, пiдтриму€ i створю€ ДYXOBHi uiHHOCTi. 3ва-' жаючи на це, шгелiгенцiя уроки громадянсько'iвiйни часто

ставала об'€ктом репресiЙ. Так, 11 вересня ]9]9 р. ЦК РКП(б)

розглянув спецiальне питания «Про MacoBi арешти серед про­

фесорiв i вчених». HepiдKo репресi'j проти iнтелiгенцi1' не мо­

гли зупинити навiть клопотання М. Горького, який посtiйно

наголошував на «безглуздi i злочинностi знищення iнтелiген­ цii' у нашiй неписьменнiй i некультурнiй кpa"iHi».

Прикладом безжального ставлення влади до iнтелiгенцiУ може служити притягнення у 1921 р. до вiдповiдальностi за контрреволюцiйну дiяльнiсть великоi' групи вiдомих пред­ ставникiв росiйськоУ iнтелiгенцii' у справi «Петроградськоi' бо­

йово'j органiзацii'». Серед розстрiляних були вiдомi науков­

цi й письменники, у тому числi професор В. Таганцев, поет М. Гумiльов та iH.

Бiльшовицькi репресii' та переслiдування викликали масо­

ву емiграцiю iнтслiгенцii·. За кордоном у 1917-1921 рр. опи­ нилося вiд 1,5 до 2 млн чоловiк, У тому числi десятки тисяч

сiмей росiйськоi' iнтелiгенцii': письменники, вченi, iнженери,

вiЙськовi. Багато з них намагалися об'€ктивно оцiнити при­

чини трагедii' eMirpaHTiB. «Винних HeMa€, точнiше: yci виннi»,

- писав вiдомий публiцист Й. Гессен. Лише в Парижi на по­

чатку 1920-х рр. перебувало близько 400 тис. eMirpaHTiB з ко­ лишньоi' РосiйськоУ iмперii'. Iншими центрами eMirpauii' стали

Берлiн, Прага, Белград, Софiя та Харбiн. BiдipBaHa вiд рiдно'i

землi, емiграцiя зберегла у вигнаннi особливостi традицiй­ ного стереотипу поведiнки, ментальностi, православну Bipy, доповнивши Ух безвихiднiстю свiтосприЙняття. Водночас, як зазначав вiдомий дослiдник росiйськоi' eMiгpaui'i М. Pa€B, eMi- грацiя набула «характеру духовно]' Mici'i, яка полягала в тому,

124

РевОJlюцiя i конmрреволюцiя у Bozlli гРОАtадянськоi'eiiiulI

====

щоб зберегти цiнностi i традицii" росiйсько"i культури i продо­

Jlжити творче житгя заради духовного прогресу батькiвщини

Il~'шлежно вiд того, чи судилося eMirpaHTaM повернутися до­ )~OMY чи померти на чужинi».

Уроки громадянськоi" вiйни однi€ю з найбiльш важких про­ tiJlCM для НОВОl Pocii' була проблема лiквiдацii масовоУ непись­ MCIIHOCTi. Керiвництво РКП(б) розглядало 'ij не лише як oCBiT- IIЮ, а i як полiтичну проблему, вважаючи, що «неписьменна "юдина стоУть поза полiтикою». Створена 9 листопада 1917 р.

) tержавна комiсiя з освiти вiдразу заявила про HaMip уряду «до­

м())'Тися у найкоротший тepMiH загально"i письмеНlюстi шляхом

органiзацii' мережi шкiл, якi вiдповiдають вимогам сучасноi'

IIсдагогiки, та запровадження загального обов'язкового i без­ IIлатного навчання». Основою початковоi' освiти, згiдно з по­

Jlоженням BYJ;ВK вiд 30 вересня 1918 р., стала «едина трудова

школю>. Вона передбачала обов'язкове безплатне навчання Bcix

)~iтей вiд 8 до у школах l-го (початкова 4-рiчна школа)

й 2-го (5-9 класи) ступенiв. ЗапроваДЖУвалося спiльне навчан­

IIЯ хлопчикiв i дiвчаток, iз навчальних планiв були вилученi де­ }IKi предмети (давнi мови, Закон Божий), Важливим принципом

ШIВLIaННЯ став його органiчний зв'язок з продуктивною працею lIа благо суспiльства. Водночас у школах вiдмiнялися екзамени, )~омашнi завдания та оцiнки, припинялася розробка навчаль­ них планiв j програм. Загальне керiвництво народною освiтою I~ РСФРР здiйснював Наркомат освiти (Наркомос) пiд керiвни­ ЦГВОМ А. Луначарського, створений 18 червня 1918 р.

Повсюди виникали гуртки i курси лiквiдацii" неписьмен­ HOCTi, вечiрнi школи, народнi унiверситети. У груднi 1919 р. РНК видала декрет про обов'язкове навчання читанню й пись­ му на рiднiй MOBi всього населення у вiцi вiд 8 до 50 pOKis. Для узагальнення досвiду цiеi' роботи у липнi 1920 р. при Нар­ KOMaTi освiти було створено Всеросiйсъку надзвичайну KOMi- сiю з лiквiдацi'j неписьменностi (ВНКлiкнеп). Вона займалася пiдготовкою вчительських кадрiв, випуском пiдручникiв, Bik критгям шкiл. Усього за першi три роки Радянсько"i влади не­ письменнiсть подолали близъко 7 млн чоловiк.

125

Роз;:жiл 2

==~~========~============~==~~==-===

у червнi 1918 р. РОЗПОLJaлася реорганiзацiя i вищоi" шко­

.1И - було створено Соцiалiстичну академiю суспiльних наук, а 2 серпня РНК прийняла декрет «Про правила прийому до ви-, щих навчальних закладiв», згiдно з ЯI<ИМ пролетарськiй молодi

з 16-рiчного BiKY надавалося право вступу до вузу без екзамс­ HiB i без атестата про середню oCBiтy. Водночас було зроблено спробу пiдiрвати 1I0зицi"i староУ професури. 30крема, з 1 жов­ тня ) 918 р. вiдмiнялися Bci HaYKoBi ступенi i вченi звания та змiнювалася система прийому викладацьких кадрiв на роБО1У. у цьому Ж роцi вiдмiнялася плата за навчання у вузах, встанов­ лювалися державнi стипендi"i для незаможних студентiв.

Створення у 1919 р. системи робiтничих факультетiв (у них

нгвчалися три роки) для пiдготовки вихiдцiв iз робiтникiв i селян до навчання у вузах було наступним кроком Радян~

ськоУ влади у напрямку створення соцiалiстичноУ iнтелiгенЦii·.

ПроДовженням цього процесу стало вiдкриття у тому ж роц'i'

при унiверситетах на базi юридичних й iсторико-фiлологiч­

них факультетiв нових СТРУК'Iурних одиниць - факультетiв

суспiльних наук (ФСН), якi поклали початок реорганiзацiJ·

унiверситеТСЬКОi· rYMaHiTapHo"i освiти на OCHOBi марксизму i розширенню пiдготовки раДЯlIСЬКИХ фахiвцiв iдеологiчного

фронту. у 1921 р. У Poci·j налiчувалося вже 11 ФСН. 1 хоча класовий I1РИНЦИП при наборi cTYAeHTiB проводився досить

послiДОБНО, завдання «пролетаризацi"i» ВИЩОl школи вирiши­

ти не вдаJlОСЯ: бiльшу частину студеl;fтства складали вихiдцi з

непролетарських груп.

Важливим для радянського керiвництва було також залу­

чення HaYKOBo"i iнтелiгеНI~i"i ДО учаетi У розробцi економiчно"i

полiтики НОВОl держави. Нестача кадрiв i матерiальних ресур·· cin обумовила те, що органiзацiя наУКОВОI дiяльностi почала

послiдовно здiйснюватися на планових засадах. У серпнi 1918

року у складi НРНГ було створено Науково-технiчний вiддiл (НТВ ВРНГ) пiд керiвництвом секретаря РНК М. Горбунова. В його СЮIадi, зокрема, було створено Бюро iноземно"i TexHi- ки, покликане вiдстежувати зарубiжнi науково-технiчнi досяг­

нення з метою Ух можливого використання в Радянськiй Poci"i.

126

Революцiя i конmрреволюцiя у вот; громадЯ1~с.ЬКОi вiЙflll

.JIише у 1918 р. асигнування на науку в рсфрр переви;дили

:Iналогiчний показник 1917 р. майже в чотири рази. Розвиток конструктивних вiдносин мiж НОВОЮ владою i

Лкадемi€ю наук (президент - О. Карпiнський) сприяв СТВО­ рению у 1918-1920 рр. низки науково-дослiдних iнститутiв, серед яких TaKi вiдомi, як Центральний аерогiдродинамiчний iнетитут (ЦAГI) на чолi з академiком М. Жуковським, Iнсти­

тут фiзико-хiмiчного аналiзу, ОЧОJlюваний академiком М. Кур­ нiковим, Iнститут вивчення платини та iнших благородних металiв пjд керiвництвом Л. Чугу€ва, Оптичний iнститут на чолi з академiком Д. Рождественським та iH. Усього за першi два роки iснування РСФРР у нiй було створено 33 спецiалiзо­

ваних наукових iнститути, а до 1923 р. j'xзагальна кiлькiсть

досягла 55. Переважна Ух бiлыпiсть очолювалася кращими

вчени'Ми кра'iни.

На вiдмiну вiд природничих, значно гiршими в роки гро­

мадянсько'i вiйни були справи з науками суспiльними. Пред­

ставникiв дореволюцiйно'i фiлософi'i, соцiологii', економiки,

ною щеОЛОГIЕ:Ю, а тому непридатними для СОЦIаЛlСТИЧНОГО

будiвництва.

Рево.1юцiя i громадянська вiйна помiтно змiиили умови

розвитку в Poci'i художньо'i творчостi. На передньому планi мистецького життя з'явилися «лiвi», аваигардиi течii', якi пре­ тендували на роль Е:ДИИИХ представникiв пролетарського МИС­ тецтва. Особливою популярнiстю користувалися футуристи, яким симпатизувало керiвництво Наркомосу та Пролеткуль­

ту - недержавноi' спiлки пролетарських культурно-освiтнiх

об'€днань, яка органiзацiйио оформилась у жовтнi 1917 р. i яка

з багатьох питань культурного будiвництва займала позицi'i, щО CYТТ€BO вiдрiзнялися вiд бiльшовицьких.

Футуристи привертали увагу влади тим, що закликали митцiв вiддавати своУ творчi сили революцiйиим перетворен­ ням у краУиi, ШУI<али HOBi форМИ ХУДОЖНЬОУ виразностi. Най­ бiльшими своУми досягненнями у добу громадянськоi' вiйни вони вважали живопис д. Моора, агiтацiйнi твори В. Ма9-

127

Роздiл 2

ковського, режисерськi роботи В. Мейерхольда, архiтектурнi новацii" В. Татлiна тощо. Однак у 1921 р. В. Ленiн висловив незадоволення надмiрним, на його погляд, розповсюдженням футуризму. у розмовах з А. Луначарським BiH пропонував

пiдтримувати i реалiстичний напрям у мистецтвi. До речi, ще

ранiше, восени 1920 р., розпочався й цiлеспрямований тиск на органiзацiУ Пролеткульту, який, зрештою, призвiв до злит-О

тя цi6 «непiДКОНТРОЛЬНОl» бiльшовикам органiзацi'i з Нарко­

матом освiти.

Наприкiнцi громадянсько"i вiйни остаточно сформувалися OCHOBHi принципи полiтики Наркомосу як головного провiд­

ника державноУ полiтики у сферi художньоi" творчостi. Сфор­

мульованi А. Луначарським на зустрiчi з представниками

ВсеросiЙСЬКОl спiлки працiвникiв мистецтв, вони передба­

чали: збереження справжнiх цiнностей мистецтва минулого, критичне Ух освоення пролетарськими масами, всебiчне спри­ яння створенню нових зразкiв революцiйноro мистеJlтва, ви­

користання Bcix видiв мистецтва для пропаганди комунiстич­

них iдей, об'ективне ставлення до всього розмаУття хуДожнiх тсчiй, демократизацiя художнiх установ та Ух llIирока доступ­

HiCTb для населення краУни.

Як наголошуеться у сучаснiй iсторiографН", загальним пiд­ сумком революцiйних подiй 19] 7-1920 рр. став подiл росiй­

ськоТ культури на три напрями: «офiцiйний», яким керував i

опiкувався iдеологiчний апарат бiльшовицькоУ партii", худож­ ня культура «несоцiалiстичного» спрямування, яка iснувала в

умовах радянськоУ легальностi, але часто-густо потерпала вiд iдеологiчних i полiтичних репресiй, а також культура росiй­ ського зарубiжжя, що розвивалася поза комунicтичним дик­ татом, але iзольовано вiд власних духовних джерел. Возз'ед­ нання цих трьох напрямiв культурного розвитку розпочалося лише наприкiнцi ХХ столiття.

128

Революцiя:_~_конmрревОЛlOцiя у вогнi гро.~taдЯlJськоi· вiЙllll

ДОИVМЕИТИ ТА МАТЕР.МИ

ДОКУМЕНТ!

IЗ ЛИСТА ГЕНЕРАЛА О. С. ЛУКОМСЬКОГО ГЕНЕРАЛУ

А. 1. ДЕИfКШУ ПРО «ЦlЛI» ДОБровольчоi АРМIl ТА «ПРО МАЙБУТНIЙ ДЕРЖАВНИЙ УСТРIЙ РОСII»

14 (27) mравня 1918 р.

Дорогий Антоне lвановичу!

Як Ви знаете, це питаНJ-JЯ, HaBiTb в рядах apMii', слугуе яблуком розбрату. MeHi, як начальнит-.У' штабу, доводилося часто роз'ясню­ ВаГИ тим, хто запитував, що генерал Корнiлов не може вирiшува­

ти наперед нiяких форм правлiння, а тому як Me'ryДобровольча

армiя ставить виразно nорятунок PocЙ~ а ЩО стосуеться май6ут­ ньоУ Форми правлiНJ-JЯ, то едине, що треба i мо:нсна зазначати - це те, що 6удуть у май6утньому скликанi Установчi збори, якi i вирi­ шать питання. Але що, звичайно, не 6удуть скликанi Ti Установчi збори, якi обиралися пiд загрозою штика i пiд впливом психозу, а будуть проведенi HOBi вибори.

3апитливi погоджувалися, що, звичайно, нiчого iншого сказа­ ти не можна, але часто йшли незадоволенi.

У розмовах з л. r. Корнiловим я кiлька разiв говорив, що скли­ кання i У майбутньоJVry Установчих з60рiв навряд чи можливе на OCHOBi допуску вса до виборiв (згi.n.но кепськоi' чотирихвостки), що СПОЧаГКУ треба пройти через диктатуру. Л. r. вiдповiдав, що майбутне, звичайно, покаже, як учинити, але тспер нiчого iншого

сказа:ги не можна.

Усвоi"й вiдозвi Ви пiшли далi.

1.«Майбутнi форми державного устрою керiвники аРМi1

(генерал Корнiлов, Алексеев) не вирiшували наперед, ставлячи i'x у залежнiсть вiд волi Всеросiйських Установчих зборiв, скли­

каних пiсля встановлення в Kpai"Hi правовоro порядку».

Тут двi неясностi: а) якi Усmановчi з60РИ? Чи будуть прове­ денi HOBi вибори чи будуть СКЛИl(анi вже обранi за Керенського УстаНОБчi збори, ане розiгнанi бiльшовиками; б) якщо будуть проведенi НОБi Бибори, то чи 6удуть допущенi eci громадяни як виборцi (згiдно чотирихвостки) чи будуть допущенi лише цензовi виборцi (т06то буде вiдсторонена чернь i темна маса).

129

2. «1 далi мае бути важка боротьба. Боротьба за житI'я розоре­

ноУ, урiзаноi', приниженоi' Pocii", боротьба за незлiченнi народнi багатства, ЩО гинуть, за право вiльно жити i дихати у Kpai"Hi, де народоnравсmво мае З}'4illumu владу чеРlli».

Це flJlce вuрiшеНlIЯ наперед державного ладу. Бiльшiсть, i не без пiдстав. Вирiшуе, що нинiшнi керiвники армil прямо вказу­

ють наресnубlliкаllСЬКUЙ лад.

Я ПIибоко переконаний, що ця вiдозва викличе в самiй apMii" i збентеження, i розкол.

У Kpai"Hi ж багатьох вiдштовхне вiд бажання iти в армiю або

працювати з нею ПЛlч-о-пЛlЧ.

Можливо, до Вас ще не дiйшов пульс биrгя краi"ни, але ·по­

винен Вас завiрити, що 110nравiнЮl вiдбулося величезне, що Bci партi"i, KpiM соцiалiстичних, бачать (диною прийнятною формою rтравлiння конетитуцiйну монархiю.

Бiльшiсть вiдкида( можливiеть СЮIИкання нових Установчих зборiв, а Ti, хто припускае це, вважають, що членами Ух МОЖУТЬ бути допущенi лише цензовi елсменти.

Цi питання першочерговоУ важливостi, i Вам необхiдно висло­ витися бiльш чiтко i ясно. Вiд цього буде залежати успiх подаль­ шого поповнення apMii' офiцерами i ставлення ДО не! краi"ни.

Чекаю вiд Вас орi€нтування i вказiвки.

IЦиро ваш О. Лукомсъкuй

ДОКУМЕНТ 2

IЗ ПОСТАНОВИ V ВСЕРОСIЙС,ЬКОГО 3'IЗДУ РАД «ПРО БУДIВНИЦТВО ЧЕрвоноi APMJi»

10 ЛUn"Я 1918 р.

1. ?осiйська Радянська республiка схожа на фортецю, яку з ycix бокiв взяли в облогу iмперiалiстичнi вiЙська. Всерединi ра­

дянсько"i фортецi пiднiмае голову контрреволюцiя, яка знайшла тимчасову опору в чехословацьких найманцях англо-французь­ коУ буржуазi'i. Радянськiй республiцi необхiдна мiцна революцiй­

на армiя, здатна розтрощити буржуазно-помiщицьку контррево­

JlIоцiю i дати вiдсiч натиску iмперiалiстичних хижакiв.

2.... Разом зi старим ладом i старою армi€ю розваливея i розеи­ павея старий апарат вiйськовоro управлiння у центрi i на мiсцях.

130