V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

Революцiя i КОllmрреволюцiя у вогнi гРОАtaдянськоi" вiйнu

Мирнi переговори з Естонiею, Латвiею, ЛИТВОЮ та фiн­ ляндiею, що розпочалися у другiй половинi 1919 р., принесли

своУ плоди, i вже 2 лютого 1920 р. Радянська Росiя, зробивши територiальнi i полiтичнi поступки, пiдписала в Тарту мирний

договiр з Естонською республiкою. Сучасники оцiнили його

надзвичайно високо, назвавши «генеральною репеТИЦJею уго­

Дl1 3 Антантою». Цей договiр fюклав початок виходу Poci"i з полiтично"i iзоляцi"i, що дозволило вiдкрити «торгове BiKHO в €вропу». Незабаром аналогiчнi угоди були пiдписанi з Латвi­ ею, Литвою та Фiнляндiею.

Поступово лiдери РКП(б) почали роздiляти «революцiйну» i «державну» складовi зовнiшньо'j полiтики Pocii·. Перша все

бiльше пов'язувалася з KOMiHTepHoM, а друга - 3 дiяльнiстю

тих державнИ"л структур, якi орiентувалися на вирiшсння КОН­

кретних питань у стосунках з зарубiжними державами. Особливо активно впродовж 1920-1921 рр. Радянський

уряд 'щкав шляхи економiчного зближення з Великобританi­ ею, яка традицiйно була важливиVl торговим партнером Pocii".

Споч:атку британська сторона наполягала на прийняттi бiль­ шовиками попереднiх полiтичних умов TOPfOBoi' угоди (вiдмо­ ва вiд «революцiйних» дiй проти Англii', визнання польських

кордонiв У британськiй редакцi'j тощо), але з часом, переко­

навtlшсь, що «найближчоi" перспективи падiння рад,ЯНСЬКОГО

уряду» бiльше не iCHye, пiшла на пiдписання торгового до­ говору, Пiд ЙОГО остаточним текстом своУ пiдписи повноважнi

представники Великобританii' i РСФРР поставили 16 берез­ ня 1921 р. Ук.падення радянсько-британського торгового до­

говору важко було переоцiнити. Фактично ця угода поклала

початок бiЛЫI1 широкому процссу нормалiзацi'i вiдносин мiж Радянською Росiею i краi'нами Заходу,

Водночас Радянська держава була усунена вiд участi у

пiдведеннi пiдсумкiв Першоi' CBiTOBoi' вiйни, Основополож­ Hi документи Паризькоi" (1919-1920 рр.) та Вашинггонсько',

(1921- J922 рр.) мирних конференцiй, пiдготовленi в основно­

му Англieю, Францiею та США, сформували так звану Вер­ сальсько-Вашинггонську систему повоенного облаштування

111

Роздiл 2

cBiтy, яка, зафiксувавши змiни, що вiдбулися в мiжнародних

вiдносинах упродовж 1914-1922 рр., не була позбавлена про­

тирiч, що згоДом стануть основою гострих во€нно-полiтич­ них конфлiктiв.

Попilика IIBOEHHOrO ИОМJнi3МУIJ та'iiнаспiдии

Економiчну полiтику, яку бiльшовики проводили з серед­

ини 1918 р. до березня 1921 р" зазвичай називають полiтикою «BO€HHOГO комунiзму». Проте це визначення багато в чому

умовне, оскiльки «во€нний комунiзм» - це не лите низка спе­

цифiчних економiчних заходiв, а полiтика, що увiбрала в себе

всю гаму економiчних, полiтичних та iдеологiчних акцiй бiль­ lIIовицько'i партi"i i Радянськоro уряду, якi проводилися з метою встановлення i змiцнення диктатури пролетарiату в Kpa"iHi, де

близько 80 % населения складало селянство.

«Во€нний комунiзм» й зараз залиша€Ться предметом су­

персчок iсторикiв, eKoHoMiCTiB, публiцистiв. Дiапазон думок щодо нього досить широкий: вiд визнания цi€i' полiтики не­

вдалим соцiальним експериментом, що його свiдомо втiлюва­ ли у життя бiльшовики, до традицiйного в науковiй лiтературi радянськоi' доби тверджеНflЯ про вимушенiеть 'iiзапроваджен­

ня в умовах громаДЯIIСЬКО'i вiйни та економi'шоi' блокади Ра­

дянськоi' Poci"i.

Розглядаючи феномен «BO€HHOГO ISомунiзму», слiд брати до уваги двi важливi обставини. По-перше, сам тepMiH «во€нний

комунiзм», яким користувався вiдомий бiльшовицький теоре­

тик i письменник О. Богданов ще до 1917 р., був уперше вико­

ристаний В. Ленiним у KBiTHi 1921 р, у статтi «Про продовол},­ чий гюдатою>, коли в умсвах започаткованоi' новоу економiчно"i полiтики розпочалося осмислення попереднього економiч­

ного курсу, який призвiв до гостроУ соцiалъно-е~ономiчноi" i

полiтично"i кризи в Kpai"Hi, По-друге, «во€нниц комунiзм», як модель суспiлыюго устрою, не був результатом якоi'сь однора­

зово'i акцii", а складався поступово та набув CBO€Y зав({ршеностi

лише наприкiнцi громадянськоi" вiЙни. Иого головною метою

] ]2

було збереження Радянськоi' влади в умовах фактично'j дезiн­ теграцii' кра'iни, ворожого оточення та скономiчноi' розрухи.

Все це ЗУМОВИJ10 i<ypC бiльшовикiвна прискоренi темпи на··

цiоналiзацi'i промисловостi, зroртанt1я товарно~грошових вiд­

носин, замiну ринку як унiверсального регулятора економiки

рiзного роду розверстками, посиленням адмiнiЬtративно-репре­

сивних методiв регулюваRНЯ господарського )кипя. 1хочаполi-· тика «военного комунiзму» здiйснювалася порiВНЯl·iо недовro,

в 'ii iСl'орi\,як наголошують MOCKOBCbKi iсторики О. Барсенков

та О. Вдовiн, варто видiлити два стапи: «складання» системи в

!!ерiод вирiшалыrих бо'iв на фронтах громадянськоi' вiйни (лiто 1918-го - початок ]920 р.) та «розквiт» «Военного комунiзму»

вумовах, коли використання надзвичайних заходiв ставало все

бiлыire зайвим (веСАа ] 920..го - березень 1921 р.). Як правило,

вiсторiографi'i видiляютъ кiлька головних рис «военного КОМУ­ нiзму», якi складали йоге соцiально-екопомiчну CYTHicTb.

1.Концентрацiя в руках держави усьоro промислового ви­

робиицтва, що вилилося в нацiоналiзацiю не лише велико'i.

але й середньоУ i частини дрiбно'i промисловостi. Якщо восе­

ни 1918р. iз 9;5 rr!C. взятих на облiк Iliдпри€мств у власностi

держава було 3,3 тис. фабрик i заводiв, тобто 35 %, то напри­

кiнцi лiта 1920-ro - 110над 38,2 тис., на яких працювали близь­ ко 2 млн чоловiк (понад 70 % ycix зайнятих у ПРО!\1исловостi). Лише в YKpa'iHiдо кjнця громадянськоi вiйни було усуспiЛl>­

нено майже 11 тис. заводiв, фабрик, шахт, на яких працювало понад 82 % промислових робiтникiв i знаходилося близько

90 % ycix механiчних двигунiв.

Пiсля здобутrя вирiшальних перемог на фронтах громадян­

ськоУ вiйни радянське керiвництво зробило спробу налагодити

роботу нацiоналiзованих структур у вiдповiдностi з новими плановими завданнями, оскiльки бiльшiеть I1ланiв, започатко­

ваних у 1918-·-1919 рр., не були реалiзованi через надзвичайнi УМОВИ вiЙни. 30крема, у 1920 р. Державною комiсiею по елек­

трифiкацi'i Poci'i (l 'ОЕЛРО) пiд головуванням r. Кржижанiв­

ського було розроблено, а на VШ з"iздi Рад (грудень ] 920 р.)

прийнято перший €Диний державний перспективний план роз-

113

Роздjд 2

витку народного господарства на OCHOBi електрифiкацii". riим передбачалося за 1. 0-15 pOKiB не лише вiдновити i реконстру­

ювати довоенну електроенергетику, але й побудувати 30 нових електростанцiй (20 теплових i 1О ГЕе) загальною lIотужнiетю 1750 тис. кВт. На цiй енергетичнiй базi планувалося створен­

ня важко"i соцiалiетично"i промисловостi, широке будiвництво залiзниць, а в сiльському господарствi - розширення посiвних площ, пiдвищення врожайностi й масове кооперування селян­ ства. Велика увага у планi ГОЕЛРО вiдводилася YKpai"Hi, де було намiчено побудувати 9 електростанцiй, потужнiсть яких повинна була досягти 1 млн кВт.

2. Здiйснення управлiння нацiоналiзованим виробництвом на OCHOBi жорсткоi' централiзацii', що зумовило перетворення iндустрi"i краi"ни на систему промислових об'еднань «по вер­

тикалi», iзольованих одне вiд одного i пiдпорядкованих лише

ВРИГ, в cTpyктypi яко"i були cTBopeHi так званi «главки» (голо­ BHi комiтети) - суто пролетарськi органи управлiння вiдповiд­

ними галузями економiки. За j·x розпорядженнями пiДПРИЕМ­

ства забезпечувалися робочою силою, одержували сировину, напiвфабрикати, а всю вироблену продукцiю здавали держав­ ним органам. До лiта 1920 р. iснувало 49 головних KOMiTeTiB, центрiв i комiсiй, дiяльнiсть яких була передусiм зорiE:нтована

на потреби фронту. Ух спецiалiзацiю характеризують назви:

Головметал, Головторф, Головтекстиль, Головпаливо тощо. Водно'шс у роки «ВОЕННОГО комунiзму» були закладенi ОСIЮВИ i сильних децентралiстських тенденцiй - iдей територiальноi"

органiзацii' виробництва. До середини 1919 р. у Радянськiй

Poci"i було створено 332 мiсцевих економiчних органи - Ради

народного господарства (раднаргоспи). Ух система, таким чи­

ном, стала горизонтальним зрiзом органiзацii" й управлiння промисловiстю. Зрештою, гору взяв централiстський напрям управлiння економiкою, який у подальшi десятилiття визна·· чав форми i методи виробничо-галузевоi' моделi екон:омiчного

розвитку Радянськоi" держави. . 3. Встановлення державноi' монополii' на продовольчi товари

на OCHOBi регламентацii' постачання i розподiлу продовольства

114

Революцiя i конmрреволюцiя у вогнi гро.мадЯ1-/ськоi' вiЙНlI

та використання кооперацii', членство в якiй було обов'язковим

для всього населення, як допомiжного механiзму подолання

хронiчноi" продовольчоi" кризи, Центральним елементом вирi­ шения продовольчого питания у 1919 - на початку 1921 р. була продрозкладка, запроваджена декретом РНК вiд 11 сiчня 1919

року, прийнятим у зв'язку з необхiднiсlЮ «TepMiHoBoro поста­

чання хлiба» для потреб Червоноi" apMi•. Цей декрет замiнив

безладнi попryки продовольчих запасiв централiзованою i пла­ новою системою продрозкладки. Формально в П OCHOBi лежала iдея чiткого визначення розмiрiв поставок продовольства: якщо

«продовольча диктатура», що проводилася з кiнця весни 1918 р.,

передбачала IlpoeTe вилучення «надлишкiв» хлiба в ycix селян,

якi Ух мали, то тепер губернi. обкладалися ево€рiдним «подат-

ком» R залежиостi вiд уявлеиь про Ух ПРОДОВОЛЬЧI можливостi. Завдания щодо здачi зернових запаеiв доводилися до кожного повilУ, кожноi" волостi чи села. BTiM, практичне вилучення хлi­ ба згiдно з розкладкою здiйснювалося без врахування реальних можливоетей селян, якi обурювалися дiями Радянсько'j влади i намагалиея чинити опiр дiям заготiвельних загонiв. У той же

час плани продрозкладки постiйно зривалися, що, в свою чергу,

примушувало заroтiвельнi органи вдаватися до репресiй, OKpiM хлi6а в:жеу 1919 р. за розкладкою у селян почали вилучати м'я­

со, картоплю та iншi продукти харчування.

Збiльшенню хлiбозаготiвель сприяла i дiяльнicть Продар­

Mii", яка почала формуватися ще у TpaBHi 19] 8 р., а восени 1920 року налiчувала В своему екладi 77,5 тис. чоловiк. В обов'язки продармiйцiв входила органiзацiя селянськоi" бiдноти, вилу­

чення продовольства у заможного селянства, проведення ari-

тацiйно"i роботи, придушення антирадянських виступiв, охо­ рона продовольчих вантажiв, надания допомоги мiсцевим ра­ дянським органам тощо. Однак уже наприкiнцi громадянсько"i

вiйни загони Продармii' залучалися до хлiбозаготiвель лише

у ВИНЯТКОВI-IX випадках - у районах еелянських повстань, а пiсля

переходу до непу Продармiя припинила CBO€ iснування.

Про результативнiсть надзвичайних заходiв Радянсько"i влади у хлiбозаroтiвельнiй cnpaBi можна судити з наступних

115

Роздiл 2

даних: якщо В кампанiю 1917-·1918 рр. бiльшовикам вдалося зiбрати ВСЬОГО 50 млн пудiв хлiба, пiд час хлiбозаготiвель 19181919 рр. збiр (лише в €вропейськiй частинi Pocii) хлiба, круп i зернового фуражу склзв 107,9 млн пудiв, а в 1919-1920 рр. - 212,5 млн пудiв (180,5 мли пудiв припало на €вропейську час­

тину PociY), то у ходi хлiбозаготiвельно"i кампанi"i 1920-1921 рр.

у селян було вилучено 367 млв пудiв хлi6а.

Незважаючи на cYBopi заходи бiльшовикiв, спрямованi про­

ти спекуляцП i мiшечництва, останне, яке виникло ще у раки Першоi" CBiTOBoi" вiйни, у добу «во(,:нного комунiзму» процвi­

тало. За офiцiйними давими, У 1918-1919 рр. iз 26 губернiй Poci"i до MicT було вивезено 143,8 млн пудiв хлi6а, у тому числi мiшечниками - близько 66 млн пудiв, або 41 %. Завдяки Mi-

шечникам уроки громадянсько"i вiйни MiCbKi жителi одержали

половину усьоro продовольства.

4. Запровадження нормованого 1l0стачання населения про- довольчими i промисловими товарами за спецiальними Ml-

сячними картками. У вiдповiдностi з класовим принципом i

в залежностi Biдo сфери дiяльностi MiCbKi жителi були подiленi

на чотири KaTeropi"i, вiд належностi до яких залежали обсяги i порядок Ух забезпечення продуктами харчування i предметами першоУ необхiдностi. Кiлькiсть продовольчих iпромислових

TOBapiB, якi розподiлялися за картками, постiйно збiльшува­

лася. Зокрема, у Петроградi в сiчнi 1919 р. було 33 види кар­ ток: хлiбнi, молочнi, тютюновi, ВЗУ1;тсвi тощо. Норми видаt,:j TOBapiB за картками постiйно змiнювалися, але залиш&лися дуже низькими. Так, у TpaBHi 1919 р. у Петроградi на картки

першоУ, вищо"i KaTeropi"i видавалося щодечно 200 г, а на картки

третьоУ KaTeropi"i - всього 50 r хлiба. У 1920 р. нормованим по­

стачанням було охоплено 24 млн чоловiк.

Постачання мiських жителiв за картковою системою су­ проводжувалося рiзким обмеженням будь-яких торговйх опе­

рацiЙ. Приватнi ToproBi фiрми, склади i HaBiTb дрiбна торгiвля:

були нацiоналiзованi, проте повнiстю ВИlCорiнити торгiвлю бiльшовикам не вдалося. Г10ВСЮДИ iCHYBaB так званий «чор­ ний» ринок, на якому товари продавалися У вiдповiдностi з Ух

116

реальними цiнами. В результатi дрiбна ринкова торгiвля у Mic- невому масштабi IIродовжувала iснувати, викликаючи постiй­ не роздратування у владних органiв. Символом неформальних CTOCYHKiB мiж населенням i владою стала московська «Суха­

piBKa» (ринок у районi CyxapiBcbKOI площi), де впродовж ycie·J·

доби «военного комунiзму» можна було купити практично все: JlРОДОВОЛЬСТВО, одяг, валюту, ювелiрнi вироби, книги тоща. Подiбнi ринки iснували ПРaJ<ТИ'ШО в ycix MicTax кра·iни.

5. Натуралiзацiя оплати працi, викликана згортанням товарно-грошових вiдносин i гiнерiнфляцiсю, яка обумо­

вила падiння ролi грошей j розлад ycici' фiнансово"t' сис­

теми. У 1920 р. грошова частина оплати працi робiтникiв i службовцiв станови;та всього 7,4 %. Унаслiдок рiзкого СКО­

рочения джерел бюджетних надходжень держава, на пле­

у 1920 р. - 225 млрд, а наступного року ця цифра зросла до 1,2 трлн крб. Населення продовжувало користуватися гро­ шовими знаками <щарських» випускiв, «керенками» та «думськими» грошима зразка 19] 7 року У лютому 1919 р.

в обiгу з'явилися i першi радянськi грошi - «розрал)'нковi зна­ ки рсфрр». НестаLШ грошей i розрив зв'язкiв мiж оК"рсмими територiями в умовах громадянсько'i вiйни обумовлювали

ПОЯВУ мiсцевих грошових знакiв а60 Ух паllерових iмiтацiй - рiз­

них чекiв, бонiв, трамвайних квиткiв, етикеток тощо. Усього, :~a оцiнкою фахiвцiв, на Tepl1TOpi'i колишньо'i Росiйсько'l i мперii'

у 1918-1922 рр. в обiгу знаходився 2181грошовий знак.

Знецiнення грошей ве_ю до небаченого зростання цiн. Ко­ робка сiрникiв чи трамвайний квиток коштували мiльйони кар­

бованцiв. У 1921 р. купiвельна спроможнiсть 50-тисячно"i ра- дянськоi' купюри ПРИРlвнювалася ДOДOBO€HHO'! однi€i' копiЙки. 1 хоча в державному ceKTopi рiзниця в оплатi працi формально зберiгалася (у 1919 р. - у П'ЯТЬ разiв мiж вищою i нижчою кате­

горiями), на пракгицi це не мало нiякого значення, позаяк ОСНОВНУ

117

Роздiл 2

частину заробiтно'i платнi робiтники одержували натуральни­

ми пайками, що, фактично, означало зрiвняльне забезпечення

працюючого населения кра'iни. Наприкiнцi 1920-го - на почат­ ку 1921 р. ця система була доведена до свого логiчного кiнця:

була вiдмiнена плата за користування житлом, транспортом, та iншi комунальнi послуги. Широкого розмаху, в тому числi й у вищих органах влади, набула в цей час дискусiя навколо iде'i" повноУ лiквiдацiУ грошей та запровадження замiсть карбованця так званоУ «трудовоу одиницi» (<<тродю)). Проте вона не була закiнчена i припинилася пiсля переходу до непу.

6. Запровадження загальноi' ТРудовоi' повинностi та широ­ ке використання мiлiтаризацi'i працi, обумовлене неможливiс­

тю П економiчного стимулювання. Якщо спочатку трудова по­

виннiсть стосувалася лише представникiв колишнiх панiвних

класiв, то з жовтня 1918 р. yci працездатнi громадяни у~jцi вiд 16 до 50 pOKiB повиннi були стати на облiк у вiддiлах роз­

подiлу робочоУ сили та виконувати будь-яку необхiдну роботу.

3 кiнця 1918 р. органи Радянсько'i влади почали широко ви­

користовувати призови (подiбно до вiйськових) робiтникiв i

службовцiв на держслужбу i в деякi галузi економiки. До цих

працiвникiв застосовувалися заходи примусу; вони не могли

самовiльно залишати своу робочi мiсця i, у випадку порушен­

ня дисциплiни, несли покарання за законами BO€HHOГO часу.

3 огляду на OCHOBHi риси «военного комунiзму» слiд вiдзна­

чити, що СБОГО апогею ця полiтика досягла на межi 1920-1921 pOKiB, коли повною мiрою виявили себе жорстка централiзацiя

управлiння економiкою, i"i мiлiтаризацiя, практична лiквiдацiя

горизонталъних господарських зв'язкiв, всеосяжна нацiоналi­ зацiя промисловостi, пiдпорядкування Bciei' господарсько'i дi­ яльностi держави iHTepecaM громадянсько'i вiйни, розширення масштабiв продрозкладки, iнфляцiя та падiння купiвельно'i спроможностi грошей.

3MiCT економiчно"i полiтики i способи ii'реалiзацi'i на практи­ цi у 1918-1920 рр. багато в чому спiвпали з теоретичними уяв­ леннями бiльшовикiв про те, яким Ma€ бути соцiалiстичне сус­ пiльство. Такий iсторичний збiг у багатьох бiльшовицьких лi~

118

Революцiя i конmрреволlOЦiя у воги; гро-,,,адян.ськоi· вiйнu

дерiв викликав стiйке переконання у тому, що BO€HHi, команднi, адмiнiстративнi заходи е унiверсальними методами, основни­

ми iнструментами соцiалiстичного будiвництва. 30крема, ство­

рена у березнi 1920 р. пiд керiвництвом л. Троцького Комiсiя

для пiдГотовки плану будiвництва соujалiзму в мирних умовах

рекомендувма посилити продрозкладку, повнiстю одержавити eKoHoMiкy, розробити заг&льнодержавний план господарського розвитку, розширити загальну трудову· повиннicть, створити

HOBi ТРудовi apMii та мiлiтаризувати всю систему управлiння. цi пропозицii:' невдовзi були з ентузiазмом зустрiнутi i схва­ ленi бiльшiС1Ю делегатiв lX з'"iзду РКП(б). Як писав пiзнiше голова ЦВК СРСР М. Калiнiн, «вiйна i громадянська боротьба

створили величезний кадр людей, у яких единим законом е

доцiльне розпорядження владою. Управляти для них - означае

розпоряджатися цiлковито самостiйно, не пiдкорятися статтям закону, якi регламентують управлiня».

Незважаючи на намагання бiльшовикiв послiдовно втiлю­ вати полiтику «военного комунiзму» в ЖИТТЯ, на рубежi 19201921 рр. очевидною стала ii криза. Скорочення залiзничних перевезень, нестача палива, падiння видобутку вугiлля, змен­ шення продовольчих пайкiв у MicTax, а головне - масовий се­ лянський рух як проти продрозкладки, так i проти полiтики бiльшовикiв на селi в цiлому свiдчили про серйозну небезпе­

ку, яка з кожним днем посилювала загрозу соцiального вибуху. Армiя, яка у бiльшостi своi"й складалася з селян, ставала все

менш надiйним союзником влаДНI1Х структур у боротьбi на

«внутрiшньому фронтi».

у зв'язку з погiршенням постачання загострилася СИ1)'а­ цiя i в MicTax та промислових центрах, почастiшали робiтничi

виступи. У лютому 1921 р. у Петроградi - «колисцi револю­

цi"i» - проти робiтникiв, що масово страЙК'jвали, були кинутi вiЙська. Таким чином, свiй протест проти полiтики «ВОЕННОГО комунiзму» дедалi гучнiше почала висловлювати головна опо­ ра бiльшовикiв - робiтничий клас i армiя. Керiвництво краУ­ ни мало вирiшити: або з метою реалiзацП комунiСТИЧНОI iде"i продовжувати попередню збанкрутiлу полiтику i ризикувати

119

Роздiл 2

---

владою, або пiти на поступки населенню i, перегрупувавши

сили, шукати iнших шляхiв будiвництва соцiалiзму. Вирiшу­

вати слiд було негайно, а тому вже у лютому 1921 р., ще до повстання морякiв Кронштадта, у правлячiй партiУ почали ак­ тивно обговорюватися варiанти МОЖЛИJюго ниходу з кризи.

ОцiнlOЮЧИ «военний комунiзм» як соцiалыю-економiчну полiтику i як чинни·к тромадянськоУ вiйни, треба перш за все

зважати на його ouiHKY самими бiльшовиками, зокреl\'!а В. Ле­

нiним, який у доповiдiна II Всеросiйському з'i"здi полiтлросвiт 17 жовтня 1921 р. визнав: «Почасти пiд влливом военних завдан!>. якi нахлинули на нас, i того, здавалося б, жахливого становища, в якому перебувала тодi реснублiка, в момент зак!нчен,НЯ iмпе­

рiалiстичноi" вiйни, пiд впливом цих обставин та ряду iнших,

ми зробили ту помилку, що вирiшили провести 5езпосереднiй

перехiд до комунiстичного виробництва i розлодiлу. Ми вирi­

шили, що селяни за розверсткою дадуть потрiбну нам кiлькiсть хлiба, а ми розверстаемо йога ло заводах i фабриках - i вийде

у нас комунiстичне виробництво i ро:щодiл... На жаль, ... не дуже довсий досвiд привiв нас до переконання в ПОi\1илковостi

uieY побуДови... )}.

Отже, цiлком очевидно, що особщ1В~Х заслуг у «военно­

го комунiзму» не було. ЦЯ ШТУЧНО вибудована полiтика над­ звичайних заходiв передусiм вступила в суперечнiсть з еко­

номiчними iнтересами селянства. а невдовзi у наскрiзь де­

формованому суспiльствi пiд загрозqю ПОВНОГО декласування

ОПИl-швся й робiтничий клас. Усе це призвело до загострення громадянськоi" вiйни, значно збiльшивши ·ii тривалiсть. «Во­

енний комунiзм» сприяв появi багатьох негативних ЯВИЩ, якi наклали вiдбиток на всю подальшу iсторiю радянського сус­

пiльства: це i абсолютизацiя ролi держави з приматом 'JiiHTepeciB над iнтересами класiв, соцiальних груп 1 конкретних людей, i нехтування економiчними законами розвитку, пiдмiна

Ух декретуванням та адмiнiструванням, i зroртання демократi"i,

бюрократизацiя нартiйного й радянського апаратiв, i розгляд суспiльного життя через призму класовоУ боротьби з викорис-

танням ВСIЛЯКИХ методiв "ii заroстрення.

120