V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

Революцiя i ко//mрревОЛlOцiя у eoZlti громадЯ~lськоi· eitinu

ського - з отаманом о. Филимоновим, Терського - з отаманом

М. Карауловим, Оренбурзького - з отаманом о. Дутовим. 30- крема, на Дону розпочалося формування ДоБРОВОJlЬЧО'i apMi"i. До Гi складу ввiйшло чимало досвiдчених i вмiлих генералiв

та офiцерiв росiйсько'i apMi"i, якi пройшли горнило Першо"i cBiTOHO"i, юнкери, С1)'денти, багато заможних козакiв i селян. На чолi Добровольчо"i apMi"i стали колишнiй начальник штабу росiЙськоi·армii" генерал М. Алексеев, генеРaJШ л. Корнiлов та А. Денiкiн.

Спираючись на 15-тисячнi збройнi сили, основу яких скла­

ли колишнi солдати та частина козакiв, отаман Вiйська Дон­

ськоro о. Каледiн (<<друга шабля Poci'i») наприкiнцi листопада 1917 р. пiдняв антирадянське повстання. Ще ранiше BiH за­

ручився пiдтримкою украУнсько·!" Центральноi· Ради, налаroдив

контакти з козачим керiвництвом Оренбурга, Кубанi, Астра­ xaHi, Тереку, а також з вiдомими росiйськими буржуазними 1I0лiтиками - п. Мiлюковим, о. Гучковим, М. Родзянком та iншими. Вже 2 грудня вiйська Каледiна захопили Ростов-на­ Дону, а за два днi потому - Таганрог, взявши незабаром пiд евiй контроль значну частину Донбасу.

Це повстання викликало справжнiй переполох серед бiль­ шовицькоro керiвництва. В. Ленiн вимагав кинути Bci сили на боротьбу з Доном. «Або перемога у грома,;т,янськiй вiйнi над екс­ lIЛуататорами, - писав BiH у цей час, - або загибель революцii"».

Для лiквiдацi'i вис1)'ПУ о. Каледiна на Дон та Донбас з бага­

тьох MiCT Poci'i було направлено десятки заroнiв червоногвар­

дiйцjв, революцiйних MaTpociB i СОJщатiв, якi були об'еднанi у

Пiвденний революцiйний фронт на чолi з В. Антоновим-Овсi€н­

ком. Його нас1)'П, у IloeAHaHHi з великою та успiшною роботою

бiльшовикiв стосовно агiтацiйно-пропагандистського розкладу

козачих частин, змiнив СИ1)'ацiю на користь бiлыповикiв. Кале­

дiну протистояв i створений 1О сiчня 1918 р. донський козачий

ВРК, який очолили Ф. Подтьолков та М. Кривошликов.

До кiнця сiчня становище Каледiна стало катастрофiчним,

тим бiльше що радянським вiйськам вдалося домогтися ВИ­ рiшального успiху проти iнших учасникiв антирадянського

81

Роцiл 2

=~~=====~_..._--------~

руху на територiях, сумiжиих з Областю Вiйська ДОНСЬКОГО, 30крема, отаман О, Дутов, який виступив одночасно з Кале­ дiним i вiйсы(а якого 14 листопада захопили Оренбург. а пiз­ нiше Троi'цьк i ВеРХ!lЬОУРальськ, пiд тискам червоних загонiв заJIИШИВ Оренбург i вiдiЙШ08 до Верхньоуральська. 3бройнi

формуваНIIЯ Централыю"i Ради, альтернативою якiй в YKpa"iHi

стало створення бiльшовиками в XapKoBi 14 грудня 1917 року радянського YKpa'jHcbKorO уряду, також зазl--JaЛИ поразки. До речi, подальше iснування caMo'j Ради стало мож.1ИВИМ лишс завдяки пiдтримцi Нiмеччини та П союзникiв.

До 28 сiчня 1918 р., коли раДЯ''Iськi частини зайняли Та­

ганрог, бiлыllстьь опорних пунктiв повстанцiв були в руках червоних. Наступноro дня, визнавши повну безвихiдь. О, Ка­

ледiн склав з себе llOвноваження отамана й застрелився. По­

дальше просування радянських частин до Новочеркаська було зупинено формуваннями Добровольчо'i apMii' (офiцiйно вона аула утворена 27 грудня 1917 р.), яким все ж довелося з боямй вiдiЙти. 23 лютого 1918 р. вони заЛИlllИЛИ POC'rqb-на-Дону, а 25 ЛЮТОI'О - Новочсркаськ. Залишки каледiнських~йськ вiдi­ йшли в Ca!lbCf,Ki степи, а Добровольча армiя пiд kepiBf-iицтвом

Л. Корнiлова, :щiйснивши геро"iчний «Льодовий похiд», пере­

аазувалаСI> на Кубань. Таким чином, повстання на Дону було лiквiдовано,

HaBecHi 1918 р. уцiлiлi в постiйних сутичках з червоними

загонами за!lИШКИ Добровольчоi' aprv5i'i знову повернулися на

ДОН, На той час добровольцями ко;-,шндували М. Алексеев та

А. Денiкili (Jl. Корнiлов загинув у бою пiд Катеринодаром). 3ва­

жаючи наокушщiю Укра'iни нiмецько-австрiйськими вiйськами,

якi стали евосрiдним «буфером» мiж ворогуючими сторонами,

Добровольча армiя зайнялася реорганiзацiсю сво"iх вiЙськ.

Важливим елеl\'lентом ескалацi'j громадянсько'j вiйни на Ti початковому eTani стало п!дписання: Радянською Росiсю 3 бе­ резня J918 р. мирного договору у Бреетi з Нiмеччиною таП

союзниками. 3ауважимо, що переговори з цього ГlИтання три­

вали ще з грудня 1917 р. i проходили вони складно й надзви­

чайно напружено. 3 одного боку, раДЯНСLка делегацiя в Бреетi

82

постiйно вiдчувала на собi СИЛЫIИЙ тиск ДИПЛОl\штi·j централь­ Iю€вропейсышх iмперiй, а з iншого - серед самих бiЛЫIlО­ !3ицьких лiдерiв не було сдино"i думки щодо доцiльностi як пс­ peroBopiB, так i самого договору. Останне обумовило нояву У РКП(б) так званоi' «лiвоi' опозицii'» СП лiдером був М. Бухарiн).

3рештою, в умовах розпочато'i Нiмеччиною у лютому 1918

року вiдкрито'i збройноi' iнтервенцi'i мирний договiр мiж нею i Радянською Росiсю було укладено. Згiдно з договором, який

складався з 14 статей i рiзноманiтних додаткiв. Росiя втрачала

Польщу, всю Прибалтику 1частину Бiлорусi1". На Кавказi до

Туреччини переходили MicTa Каре, Ардаган, Батумi. YKpalHa i фiнляндiя визнавалися самостiйними державами. Загапом те­ риторiальнi втрати Pocii' складали близько 1 млн КВ. км. Росiя

була зобов'язана демобiлiзувати армiю i флот, у тому числi й Ti частини Черво;ю'i apM:i'i,якi почали формуватися згiдно з де­

кретом РНК вiд 15 сiчня 1918 р. Контрибуцiя, розмiри яко'i ви­

значалися дещо пiзнiше, мала скласти 6 млрд марок. 3агалом, як наголошують росiйськi дослiдники, мирна угода у Брестi «стала чинником, який прискорив наст)'п I'ромадянсько·i Bi- йни, ПОСИЛИВ соцiальне (особливо на селi), I\олiтичне (як в

середовищi соцiалiстичних партiЙ. так i поза ними) та iдейне

протистояння у суспiльствi».

Зокрема, KpiM BOf.hho-територiально·j пораз-ки бiльшовикiв

Брестський мир прискорив гюлiТИЧI-{ИЙ розкол В коалiцiйному

Радянському урядi, з якого вийшли лiвi есери, не згоднi з УМО­

вами миру. llродщюльча криза, ЩО обу",ювила змiни в аграрнiй

полiтицi бiльшовикiв та запровадження «ПРОДОВОЛЬЧОl дикта­ тури», ще бiльше загострила вiДI-IОСИНИ мiж J(ол:ишнiми союз­

никами. 3аперечували лi!?i есери i проти викорнстання бiльшо­ виками cMepTHo'iкари проти своУх полiтичних противникiв.

3 метою зриву договору В Брестi лiвi есери 6 липня 1918 р.,

здiйснивши теракт, убили в MOCI<Bi HiMeUbT<Oro посла Мiрбах~. Того ж дня мав Micue збройний iнцидент, у результатi якого лiвоесерiвський чекiстський загiн Д. Попова взяв узаручники голову ВНК Ф. Дзержинсы<Ого. Свiдома провокацiя, епрямо­

вана проти умов Брестського миру i на вiдновлення револю-

83

Роздiл 2

цiЙНО1 вiйни ПрОТI4 Нiмеччини,.вилилася у дводеннi вуличнi

б01. Розцiнивши акцiю лiвих eCepiB як спробу за.хоплення вла­

ди, бiльшовицьке керiвщщтво використалоi"i як зручний при­ вiд для розгрому опозицii". Фракцiя лiвих ecepiB на V Всеро­

сiйському з'i"здi Рад булаiзольована, i"i лiд~р М. Спиридонова стала заручницею, а загiн Попова був роззбро€Ний (пiзнiше

12 учасникiв ВИСТУПУ були розстрiлянi). .

Рiшенням V з'i"зду Рцд лiвi ессри були виключенi з ycix радянських opraHiB. Факт~чно ш~ртiя дiвих ecepiB опинилася

поза законом, що викликало внiй глибоку кризу, яка охопила

як KcpiBHi органи, так i низовi органiзацi"i. За лiчснi днi одна з наймасовiших росiйських партiйлеретворилася на конгломе­

рат розрiзнених груп i, по CYTi, припинила свою дiяльнiсть як едина органiзацiя. Так закiнчився перiод iснування Радянсько·j влади на двопартiйнiй OCHOBi, а Ради стали ланкою жорсткоro механiзму однопартiйноi" бiльшовицько"i диктатури.

Внаслiдок окупацij· Нiмеччиною визначених у Брестi тери­ торiй POci1, а також встановлення контролю над Украi"ною, з'я­

ВИЛИСЯ, передусiм на Дону та Пiвнiчному Кавказi, плаuдарми, де могла консолiдувати своУ сили контрреволюЦlЯ, готуючи Ух

для повалення нового режиму. HaBecHi 1918 р. змiцнюеться

бiлий рух, який в нових умовах отримував достатньо широку

пiдтримку населення, особливо козацтва та частини цивiль­

ного населення. Успiхам бiлого руху сприяло також просу­ вання нiмецько-австрiйських вiйськ за межi зони окупацi·j -

в Крим та Донську область, яка зобранням отаманом Вiйська Донськоro генерала п. Краснова та лiквiдацieю козачого ВРК

перетворилась на справжнiй центр збирання антибiльшовиць­

ких сил та змiцнення Добровольчоi· apMii".

у KBiTHi 1918 р. активiзувалися i збройнi формування ота­ мана о. Дутова, якi на початку мiсяця знищили оренбурзький бiльшовицький загiн С. Цвiллiнга i здiйснили набiг на сам Оренбург, де вбили бiльше COTHi чоловiк, у Т. ч. жiнок i дiтеЙ. Жорстокi акцП дутовцi проводили й далi, знищивши ВПрОf(ОВЖ

весни 1918 р. близько 3 тис. чоловiк. Жорстокiсть, властива

громадянськiй вiйнi, виявляла себе все бiльше й бiльше.

84

_-==--РевОЛ1<!!Jiя i конmрревОЛlOцiя у вогнi гРО_"JaдЯI/~'~КОi' eiiill2l_

Таким чином, вже на початковому етапi збройного проти­ стояннябiльшовикiв i i·x полiтичних противникiв виявили себе

OCHOBHi соцiально-полiтичнi сили, якi брали безпосередню

участь у громадянськiй вiЙнi. Передусiм це caMi бiльшовики,

якi спиралися набiльшiсть робiтничоro !<ласу та найбiднiшо­ го селянства. Другу склали представники класiв i соцiальних груп, позбавлених влади у жовтнi 1917-ro - помiщики, буржуа­

зiя, офiцерство, переважна частина козацтва i заможного селян­

ства, могутнiй контингент чиновництва та iнтелiгенцii". До

третье"!" групи, яка рiшуче заявила про себе вже в серединi

1918 р., входила найчисленнiша частина населення краУни, яку бiльшовики називали не iнакше як «дрiбна буржуазiЯ». Вона включала CepeДH€ i частину дрiбного селянства, дрiбних ремicникiв i TopГOBuiB. ПозицiУ цих учасникiв громадянськоi· вiйни були нестiйкими й змiнювалися в залежностi вiд пол> тично! СИ1уацiУ. Вони, не виявляючи особливих симпатiй Hi

до червоних, Hi до бiлих, як правило, намагалися вiдшукати

непевно усвiдомлюваний <<третiй шлях» вiдновлення грома­

дянськсго миру.

ПОСИJlеННI mомаДRнсыаro ПРОТИСТОАИН. У1918 р,

Особливiстю початкового етапу громадянсъкоi· вiйни було те, що бойовi дi! в основному розгорталися вздовж або по­ близу залiзниць. Лiнiй фронтiв як таких не iснувало, а вiдтак IiерIДКО цей перiод вiйни називають не iнак.ше як «перiоДом ешслонно! вiЙни». Тiльки пiсля утворення фронтiв збройне протистояння бiльшовикiв i Ух супротивникiв пiднялос.я на якiсно вищий piBeHb.

Переходом вiд «ешелонно"i» до «фронтово"i» вiйни став збройний виступ 40-тисячного Чехословацького корпусу, до

складу якого входили полоненi чехи i словаки австро-уroр­

сько! apMi"i, яких Верховна Рада Антанти, за згодою з Радян­

ським урядом, планувала вивезти з Радянсько"i Pocii" i через Владивосток передислокувати до Францii", де тривали боi' Першоi· cBiТOBoi" вiЙни. Проте пiд час просування ешелонiв

85

Роздiл 2

з полоненими на Схiд постiйно виникали Iх конфлiкти з Mic- цевими Радами, якi, зрештою, 25 травня 1918 р. переРОСJlИ у

вiдкрите збройне повстання легiонерiв, яке охопило транс­ сибiрську залiзницю вiд Уралу до ВЩ1Дивостока. Повстання чехословацького корпусу вiдразу ж було пiдтримане BciMa ан­ тиреволюцiйними силами й розповсюдилося на територii' на­ вколо магiстралi. Цьому сприяла й слабкiсть радянських ор-' raHiB у схiдних районах краlни. У травнi-червнi' чехословаки

захопили Челябiнськ, Пензу, Томськ, Омськ, Самару, яка ста­ ла центром контрреволюцiйного руху влiтку, i восени 1918 р., Красноярськ, Владивосток. Пiеля об'€днання на початку лип­

ня поволзького i сибiрського угруповань повсталих OCHOBHi сили корпусу були повернутi на Захiд для створення «нового антинiмецького фронту». 22 липня чехи зайняли Симбiрськ, 25 - Катеринбург, 7 серпня - Казань, де захопили золотий за­

пас РСФРР - 40 тис. пудiв золота i платини. На звiльнених

вiд влади Рад територiях антибiльшовицькi сили, переважно

есери i меншовики, яких бiльшовицька пропаганда назвала

«демократичною контрреволюцi€ю», розпочали формув~ння

своУх урядових iнституцiЙ.

Найбiльш органiзовано цей процес пройшов у CaMapi, де

було створено KOMiтeT членiв Установчих зборiв (Комуч) на

чолi з есером В. Вольським. Комуч проголосив вiдновлення основних демократичних свобод, дозволив дiяльнiеть робiт­ ничих i селянських з'i'здiв, фабзавкомiв, встановив 8-годинний робочий день. Водночас була збережена дiя бiльшостi декре­ TiB РаДЯНСЬКОl влади (про нацiоналiзацiю землi, про робiтни­

чий контроль), проведенi заходи щодо обмеження приватно­

пiДПРШ:МНИЦЬКОl дiяльностi, демократизована дiяльнiсть Рад, ухвалено державним червоний прапор тощо. Влiтку 1918 р.

влада Комуч розповсюджувалася на Самарську, частину Сара­ товськоу, Сим6iрську, Казанську та Уфимську гy6epHii'.

Майже одночасно з Комучем утворилися ще кiлька есеро­

меншовицьких урядiв, а саме: в Сибiру владу послiдовно здiй­

снювали Захiдно-Си6iрський KOMicapiaT, який працював спочат­

ку у Новомикола'iвську, а пiзнiше в Омську, потiм - Тимчасовий

86

Революцiя i КОl1mрреволюцiя у вогнi гролшдянськоi' вiйnu

сибiрський уряд у Томську (голова - П. Вологодський) i нарештi

есеро-кадетська Директорiя (М. Авксентьев), яка дiяла з 23 ве­ ресия до 18 листопада 1918 р. спочатку в Уфi, а потiм в Омську i яка марно претендува.па на роль загальноросiйського представ­

ництва демократични:х паpтiй i pYXiB. В Архангельськiй губер­

Hi'j за пiдтримки вiйськ Антанти 2 серпня 1918 р. було створе­

но Верховне управлiния ПiвнiЧНОl областi (йоro очолив правий

народний соцiалicт М. Чайковський), яке наприкiнцi вересия

сформувало Тимчасовий уряд ПiвнiЧНОl областi, що з перервами проiснував бiльше року. В Ашхабадi пiд головуванням правого есера Ф. Фунтiкова Функцiонував 3акаспiйський Тимчасовий уряд тощо. Всього на територiяx, звiльнених вiд бiльшовикiв, було сформовано до 30 переважно есерiвських УРЯдiв.

Найбiльш харакгерними положениями програмних доку­ MeHTiB ycix цих урядiв були: скликання Установчих зборiв, вiд­ новлення полiтичних прав громадян крaj'ни, денацiоналiзацiя

та свобода торгiвлi, розвиток соцiального партнерства тощо.

BTiM, незабаром цi вимоги були призабутi, i eeepo-меНIIIовицькi

уряди перейпши до репрееiй проти учасникiв робiтничоro руху,

селян, якi уникали мобiлiзацiй, козаЦЬКОl бiдноти. 30крема, за чотири мicяцi дiяльноетi Комуча на контрольованiй ним тери­

Topii заГI1НУЛО близько 6 тис. чоловiк. 1оловною причиною такоУ

еволюцiУ були кризовi явища, властивi внутрiшнiй полiтицi цих державних новоутворень. Жодному з них не вдалося створи­

ти боездаТНОl apMii', вирiшити земельне чи робiтниче питания,

створити ефективно дiючий механiзм державно! влади.

Для боротьби з Чехословацьким корпусом i силами, якi його

пiдтримали, Радянський УРЯд 13 червия 1918 р. створив Схiд­

ний фронт пiд командуванням лiвого есера М. Муравйова, який )')I<e встиг проявити себе пiд час придушення виступу О. Ке­

реНськоro-П. Краснова та у боротьбi з вiйськами украУнськоУ

ЦентраЛьно! РадИ. Проте 1О липня Муравйовпiдияв антира­

дянський заколот пiд гаслом «Мир з чехами, вiйна з нiмцями», оголосив себе «головкомом apMiY, яка дiе проти Нiмеччини» та

BiMaB наказ вiйськам розпочати наступ на Захiд. Вiйська фрон­

ту заколот не пiдтримали, BiH був лiквiдований, а сам М. Мурав-

87

Роздi.rI 2

йов загинув, вчинивши опiр при арештi. Авантюра Муравйова

погiршила ситуацiю на Сходi, об'ективно допомiгши успiху

повстання чехословакiв.

Таким ЧИНОI\'I, заколот Чехословацького корпусу сприяв па­ дiн:ню влади бiльшовикiв на значнiй територiУ Поволжя i Сибi­

РУ. Противники бiльшовикiв одержа.пи МОЖЛl1вiсть реалiзувати

своУ програми подолання кризи в Kpai"Hi. Для боротьби з бiль­

шовизмом вони створюють своУ «народнi apMii·». 3 цього часу

громадянська вiйна набула широкомасштабного характеру.

До середини лiта 1918 р. лif[i"i фронтiв роздiлили Росiю вiд

фiнського кордону до Уралу: вiд р. Бiлоi· вздовж ВОЛГИ дО сте­

пiв Пiвденного Уралу; по Туркестанському краю, вiд Каспiю до Дону. На пiвночi бiльшовикам протистояла армiя Пiвн:iчно"i

областi, на сходi - Чехословацький корпус у взасмодii" з озброе­ ними загонами, що"iх об'сднав о. Колчак; на Пiвнiчному Кав­ казi - Добровольча армiя; на Дону - козачi з'еднання на чолi з

п. Красновим. По cYTi, лише центр кра"I"ни, який включав у себе

двi столицi i кiлька iнших великих MiCT, утримувався бiл~шо­

виками. Безперечно, така конфiгурацiя фронтiв 6ула смертель­

но небезпечною для Радянсько"i влади, проте водночас вона да­ вала бiЛЬUIOвикам i певнi переваги для органiзацii" керiвництва

бойовими дiями, оскiльки дозволяла радянському керiвництву оперативно реагувати на ситуацiю на фронтах i найкоротшим шляхом перекидати вiйська з одного фронту на iншиЙ.

Пiсля Брестського миру бiльuюв,ИКИ доклали чимало зу­

силь до форсованого будiвництва робiтничо-селянськоi· Чер­ воно"!" apMi"i (РСЧА). Спочатку вона комплектувалася зi свiдо­ мих робiтникiв i незаможних селян на добровiльнiй основ:,

але вже 1О липня 1918 р. V Всеросiйський з'"t"зд Рад законодавчо закрiпив перехiд до комплектацi"i apMi"i на OCHOВl загально"i

вiйськово"i повинностi. Це дозволило значно збiльшити кiль­ KicTb червоноармiйцiв: восени 1918 р. Ух налiчувалося понад пiвмiльйона, а наприкiнцi року - 1 млв' чоловiк. Вживалися заходи i щодо вiдновлення дисциплiни, якi псредусiм пов'я­

зувалися з iMeHCM наркома з вiйськових справ л. Троцького. До порушникiв дисциплiни широко застосовувалися penpecii".

88

___ J>~ОЛЮЦiЯ ; конmрревОJlIО_Цiя у вош; гРОJ",адЯl/сь~оi·«izInu

OKpiM вiдновлеНОI ще у лютому смертно"!" кари, влiтку i восени 19] 8 р. на фронтах використовували децимацiю - страту кож­ ного десятого бiйця частини, що вiдступила без наказу.

Для пiдвищення професiйностi командування до участi у

новiй apMiY залучали офiцерiв i генералiв царського режиму. «Якби ми Ух не взяли на службу i не змусили служити нам, -

Еаголошував В. Ленiн,- ми не могли б створити apMi"i». Для

контролювання дiяльностi военспецiв з боку партiйних ор­ raHiB було створено iнститут вiйськових KOMicapiB, без пiд­

пису яких накази командирiв не мали сили. В цiлому за роки

громадянськоУ вiйни на боцi Рад воювали 75 тис. вiйськових спецiалiетiв. Вони складали 48 % вищого комскладу i адмi­

J-;iстративного апарату, 15 % були з колишнiх унтер-офiцерiв, !3ипускники перших радянських кypCiB i шкiл складали лише 37 % червоних командирiв. До кiнця 1920 р. Червона армiя на­ лiчувала у своУх рядах близько 5,5 млн ЧОJIовiк.

Серйознi змiни вiдбулися i в управлiннi РСЧА. 2 верееня 19] 8 р. було лрийнято рiшення про об'еднання !3ищоi" вiй­ ськовоУ ради i Народного KOMicapiaтy вiйськових i морських

справ та утворення на Ух базi Революцiйно"i Вiйськово"i Ради

Республiки (РВРР). IУ головою став Л. Троцький, а йоro за­

ступником - Е. СклянськиЙ. Основними робочими органами

РВРР були Польовий штаб, що вирiшував питання бойових

дiй на фронтах, та Всероголовштаб, який займався органiзацi­

по тилу, комплектацi€ю та пiдготовкою вiЙськ.

30 листопада 1918 р. з метою мобiлiзацi"i Bcix pecypciB кра­ lни на перемогу над силами контрреволюцii' було створено Раду робiтничо'j' i селянськоi' оборони. Цей надзвичайний ор­ ган, який, по CYTi, зосередив у своУх руках усю 110ВНОТУ влади

в РСФРР, забезпечуючи €днiсть фронту i тилу, очолив голова РНК В. Ленiн.

Складнi умови громадянськоi' вiйни настiйно вимагали по­

стiйноi' пiдтримки порядку в ТИЛУ. 3 цi€ю метою була створена

спецiальна система во€нних i репресивно-терористичних ор­ raHiB захисту революцii'. До неУ ВХО/(ИЛИ ВНК, мiJ1iцiя, Вiйська внутрiшньо"i охорони (ВОХР), Частини особливого призначен-

89

Роздiл 2

ня (ЧОН), Вiйська внутрiшньоi' служби (ВУНУС), ПРОДОВОЩ,­

ча армiя та деякi iншi военiзованi формування, якi не пiдпо­

рядковувалися 6езпосередньо командуванню РСЧА. Особливе

мiсце серед них займала ВНК та мiсцевi (губернськi, повiтовi, волоснi, сiльськi) надзвичайнi KOMici!. У вiдповiдностi з pi-

шенням ВЦВК вiд 28 жовтня 1918 р. yci вони одержали право

створювати озброшi загони, чисельнiсть яких до березня 1919 року досягла 30 тис. чоловiк. Нерiдко в критичних ситуацiях на окремих територiях мiсцевi «надзвичайки» функцiонували

як органи Радянсько'i влади.

Уже влiтку 1918 р. бiльшовики посилили тиск на Bci опози­

цiйнi полiтичнi сили, намаг'dlОЧИСЬ не допуетити Ух можливу кон­ солiдацiю. Жорстка централiзацiя управлiння, широке викорис­ тання каральних заходiв, регламентований терор повиннiбули,

за переконанням керiвництва РКП(б), подолати тилову анархiю. Повстання селян i мобiлiзованих в армiю нещадно IlРИДУШУ­

валися, у тому числi й органами ВНК. «Суспiльство i преса не розумiють правильно завдання i характер нашо! KOMici'i, - зазна­ чав голова ВНК Ф. ДзержинськиЙ. - Вони розумiють боротьбу 3 контрреволюцiею в ceHci нормально'! державно'i гюлiтики ! тому кричать про гapaHTi'i, суди, про слiдство тоща. Ми не маемо Hi-

чого спiльного з воснно-революцiйними трибуналами, ми лред­ ставлясмо органiзований терор. Це треба сказати вiдкрито».

Надзвичайно складна внутрiшньополiтична ситуацiя влiт­

ку 1918 р. обумовила прийняття керiвництвом РКП(б) рiшення лро розстрiл 17 липня 1918 р. У Катеринбурзi царськоi' ciM''i. Ставши ще однi€1O ланкою у розгортаннi громадянсы<го про­ тистояння, знищення останнього iмператора остаточно вирi­ шило проблему «згуртування партii'» перед единим фронтом

бiлоi' i демократи,:\но'i контрреволюцii'. Бiльшовики вкотре вже

продемонстрували свою рiшучiсть iти до кiнця В цьому й iH-

ших питаннях внутрiШI-IЬО'l полiТИI<И.

Iliсля замаху на життя В. Ленiна i вбивства керiвника пе­

троградських чекiстiв М. Урицького 5 верееня 1918 р. РНК

оголосила про початок полiтики червоного терору. BiH спря-

. .

мовувався насамперед проти тих СОЦlальних грул, ЯК! могли

90