V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

про класову ненависть до Bcix «не працюючих», про общиннi

форми життя. За словами вiдомого теоретика О. Богданова, в

Poci'i швидкими темпами «створювалася органiзацiя масового паразитизму i знищення».

Подолавши у листопадi 1917 р. опiр чиновникiв i оволо­

дiвши Державним банком, бiльшовики встановили контроль i за дiяльнiС1Ю численних приватних банкiв, розпочавши нацiо­ налiзацiю Bcie'i фiнансово) справи. Вранцi 14 грудня ] 917 року 28 контор приватних банкiв у Петроградi були зайнятi озброе­

ними червоногвардiйцями i матросами, а надвечiр, постфактум,

ВЦВК оформив цю акцiю своУм декретом. Тодi ж постановою

РНК «Про ревiзiю сталевих ящикiв» yci цiнностi, якi знахо­

дились у банкiвських сейфах, конфicковувалися до зага.'lЬНО­

державного фонду, а у випадку неявки у триденний TepMiH

власникiв приватних сейфiв yci Ух КОllIТИ також пiдлягали

конфiскацi'i.

З 23 грудня 1917 р. У Kpa'I'Hi припинялися виплати дивiдеи­

дiв за акцiями i паями приватних пiдприемств, фiнансовi опе­

рацi'i з цiнними паперами. Банкiвська справа була оголошена

державною монополiею в особi «единого народного банку».

Водночас наголошувалося, що влада готова задовольняти фi­ HaHCOBi iнтереси «дрiбних трудящих власникiю>, що в умовах

загального занепаду кредитно-фiнансово) системи виконати

було нерсально.

Спецiальним декретом РНК вiд 1 сiчня 1918 р. оroлошу­

валося про анулювання ycix кредитних зобов'язань Тимчасо­

вого i царського урядiв, а також всiхборгiв Poci'i iноземни~

державам. Натой час державний борг с.кладав суму у розмiрi 50 млрд крб., У тому числi 12 млрд краУна заборгувала закор­

донним кредиторам. Цей крок Радянського уряду не лише пi­

дiрвав позицii' росiйських власникiв, але й мав вкрай негатив­ ний мiжнародний резонанс (проблема виплати «дожовтневих боргiв» обговорюпься Росiйською Федерацiсю й сьогоднi).

Надзвичайно складною у псршi пiсляжовтневi мiсяцi була i ситуацiя на селi. В результатi «чорного передiлу» землi в

ходi реалiзацi'j «Декрс').-у про землю» селянство. одержало у

.51

Роздiл 1

корисryвання близько 150 млн десятин землi. Здавалося б, ве­

личезна цифра, проте в масштабах краi"ни середнiй общинний

надiл орноУ землi, який до жовтня 1917-го складав 1,87 десяти­ ни, збiльшився лише до 2,26 десятини на душу. Зрiвняльний

розподiл землi насамперед завдав удару великим, високоефек­

тивним господарствам помiщикiв та заможних селян (хуто­ рян, вiдрубникiв та iH.), призвiв до погiршення використан­ ня землi, технiки, худоби, зниження продуктивностi працi. За лiчснi мiсяцi були зведенi нанiвець yci досягнення Столи­ niHcbKol аграрно"!" реформи, а «дрiбнобуржуазнiсть» краi·ни

лише лосилилась.

Не покращив становища в аграрнiй сферi i «Основний закон про соцiалiзацiю землi», прийнятий III Всеросiйським з''iздом Рад i затверджений ВЦВК 27 сiчня 1918 р. Бiльше того, BiH ре­ комендував селянським Радам та земельним KOMiTeTaм на Mic-

цях створювати колективнi форми господарювання - комуни та товариства. По€днання двох утопiй - бiдняцько-середняць­

Koi" i комунiСТИЧIJО'i - призвело на практицi до натуралiзацП се­ лянських господаретв, створення малоефективного умовного

землеволодiння. Селяни, по CYTi, виявилися лише КОРИС"lува­

чами землi, якi змушенi були продавати (вiддавати) державi хлiб за твердими цiнами, оскiльки бiльшовики не вiдмiни­

ли запроваджену ще 25 березня 1917 р. Тимчасовим урядом державну монополiю на торгiвлю хлiбом. Таким чином, все зерно, за винятком необхiдного для прогодування сеЛЯНСЫЮl CiM'i", селяни повиннi були здавати державi.

На таку полiтику селяни вiдловiли приховуванням надлиш­

KiB зерна, скороченнямпосiвiв, припиненням сплати податкiв i

орендних платежiв тощо. Вони наполягали на вiльному розпо­ рядженнi землею, врожа€м, господарством, на вiльнiй торгiвлi хлiбом. Захисником цих вимог нерiдко були селянськi Ради, у

керiвництвi багатъох з яких залишалися есери. Ради Самар­ ськоУ, Симбiрсько'i, Тамбовсько·j та деяких iНlIIИХ губернiй Bik

мiняли державну монополiю на продаж хлiба, твердi заготi­

52

1917 piK - piK ревОЛlOцiй//uх 1l0mрясiнь i 60роть6и альтернатU6

зменшення HopMOBaHoi' (KapТl<OBoi) видачi хлiба мiським жи­ телям. Так, у сiчнi 1918 р. денна норма у Петроградi складала всього 100, а у Калузi - 125 rpaMiB хлiба.

у березнi 1918 р., задля одержання продовольства на селi, Радянським урядом була зроблена спроба налагодити з се­ лянами прямий товарообмiн, зацiкавивши i'x промисловими товарами. Проте незабаром стало зрозумiло, що ця спроба провалилася. По-перше, для цього не було достатнього фонду TOBapiB, якi могли б зацiкавити селян. По-друге, на мiсцях не iснувало дiевих opraHiB самоврядування, ЯIСИМ вдалося б Ha..'la-

годити розподiльчi механiзми. Нарештi, далася взнаки класо­

ва спрямованiсть цього, на перший погляд, СУТО економiчного

заходу: промисловi товари мали бути розподiленi серед ycix

селян вiдповiдного повiту чи волоетi, а не лише серед тих, хто

здавав продукти.

у такiй ситуацi'i единим виходом, на думку бiльшовикiв, могло бути лише застосування до «незговiрливих» селян си­

лових методiв. 14 травня 1918 р. РНК запровадила в Kpai'Hi

режим ПРОДОВОJlЬЧОl диктатури. Приватна торгiвля хлiбом за­ боронялася, а так званим «спекулянтам» оголошувалася не­ щадна вiЙна. Для вилучення «надлишкiв» хлiба на село були направленi озброенi робiтничi загони, транспортнi перевезен­

ня I<онтролювалися загороджувальними загонами. Невдовзi

Ум на допомогу IIрийшла епецiальна продовольча армiя, яка влiтку налiчувала 1О тис. чоловiк, а до кiнця року - 40 ти­ сяч. 1з найбiДlliших i найменш здатних до ПРОДУКТИВНОl пра­ цi селян формувалися надзвичайнi органи - комiтети бiдноти (комбiди), якi допомагали продовольчим загонам вилучати хлiб у своУх односельцiв. Частину його вiдправляли до MicTa, а iншу - розподiляли серед сiльськоi' бiдноти, тим самим ще бiльше розпалюючи на селi соцiальнi пристрастi. По CYTi, вже в першi мiсяцi iснування Радянсько'i влади бiльшовицькi уяв­

лення про можливiсть швидкого переходу до соцiалiзму, уто­

пiчнi caMi по собi, почали рiзко суперечити готовностi селян до такого переходу. Селяни нiзащо не збиралися вiдмовлятися вiд свого iдеалу -- бути вiльними господарями на своi'й землi.

53

Роздiл 1

ПроведеНIIЯ нацiоналiзацi'i велико'i i ссредньо! промисло­ BOCTi, транспорту, банкiв, засобiв зв'язку, зовнiшньоi' торгiвлi, а також землi заклало основи монополi'i державно'i власностi в Poci'i, РаДЯI-Iська влада взяла в CBo'i руки «Iюманднi висоти» В економiцi, СfJираючись на якi, бiльшовики сподiвалися у май­

бутньому на перемогу того суспiльства, яке вони вважали со­

цiалiстичним. Саме у першi мiсяцi Радянсько'j влади створю­ валася база державно'i економiки, яка стане ядром майбутньоУ командно-аДМIНIстративно'i системи та радянського тоталiтар"

ного режиму.

дDПR ВсеросiйсыихVстановqих зliорiв. Змlцнення liiпьwовиqыоiДИКТ81JРИ

LЦе 3 середини XIX столiпя омрiяним iдеалом демократi"i

для росiйських лiбералiв i революцiонерiв було скликання в Kpa"iHi Установчих зборiв. 3 новою силою iдею вiльного воле­ виявлення народу пiдтримали i пропагували у 1917 р. yci без винятку полiтичнi партi'i (В т. ч. бiJIЫIIОВИКИ) i об'еднання, ЕИ­ маraЮLJИ BiJJ. ТИМчасового уряду негайного проведення вибо­ piB депутатiв «Всеросiйсько'j КОНСТИ1уанти», тим бiльше, що небiЛЫIIовицькi партii" в Радах вiдкладали вирiшення багатьох питань (аграрного, нацiонаJlЬНОЮ) саме до {i початку роботи. Т,iмчасовим урядом були CTBopeHi виборчi KOMici'i i складенi списки кандидатiв у депутати..

Особлива нарада ТИМчасового уряду пiдготуваладо верес­ I--lЯ 1917 р. «ПоложеНI-JЯ про вибори до Установчих зборiв», ЯК'

'V1али бути проведенi на OCHOBi демократичноi" виборчоi" сиете­

ми - загальнi, прямi, Ta€MHi, за партiйними списками. Спочат­ ку датою виборiв було 17 вересня, але потiм iY перенесли на

12 листопада. Останню дату пiдтвердив i Раднарком.

У бiльшостi виборчих OKpyriB вибори вiдбулися 12, 19,20

листопада, т06то пiсля приходу до влади бiльшовикiв. Для населення кра"iни це були першi в ЖJ1..ттi демокраТИLJнi вибори

вищого органу влади. У roлосуваннi взяли участь близъко 35 млн чоловiк. Усього на почагок 1918 р. було обрано 715 депутатiв,

54

/917 pi/{ - piK ревОfllOцiйнuх nоmрясiнь i бороmьбu алыnер~аm=I=I(J~_

iз них 370 ecepiB, 175 бiльшовикiв, 40 лiвих ecepiB, 17 К8-

детiв, 15 меншовикiв, 86 представникiв нацiональних пар­ тiЙ. Зокрема, УкраУна мала делегувати до Петрограда понад 50 своУх представникiв, бiльшiсть яких також були есерами.

Як бачимо, радикальний бiлыuовицький шлях розвитку Ро­ ci"i пiдтримала лише незначна частина виборцiв. У вiдповiд­ HOCTi з демократичною процедурою бiльшовики зобов'язанi були передати владу есерам, якi одержали переважну бiль­ шiсть голосiв, однак вони вiдмовилися це зробити, поясню104И свою поразку тим, ЩО вибори проходили за виборчими

списками, складеними ще до Жовтневого перевороту. Безпе­ речно, депутатський склад Конституанти не Mir задовольни­

ти бiльшовикiв.

Фактично, голосуючи за партiйнi СIlИСКИ, виборцi ГОЛОСУ­

вали за багатопартiйну систему демократично'" влади, переду­ ciM у формi Рад. Водночас переважання меншовикiв i правих

eceplВ, roтових до союзу з депутатами-кадетами, загрожува­

ло новим двовладдям. Тепер суб'€ктами протистояння могли

стати, з одного боку, СТРУКJ)'ри, що визнавали верховенство бiльшовицько-лiвоесерiвських Рад, а :з i.ншого - Ti державнi iнстюути, якi МОГЛИ бути CTBopeHi антибiльшовицькою бiль- шiстю Установчих зборiв. .

Цiкаво, що ще 8 листопада на засiданнi ПетроградськOI'О KOMiTeTY РСДРП(б) вперше обговорювалася iдея розпуску

майбутнiх Установчих зборiВ. 1 хоча вона не була пiДТРИМа­ lIa, учасники засiдання все ж допускали можливiсть розпуску зборiв У тому випадку, Яl<ЩО «маси ПОI\1ИЛЯТЬСЯ з виборчими бюлетенями» i новий устан.овчиЙ орган по вiдношенню до Рад

займе ворожу позицiю.

ВраХовуючи таКI I-iастроi". меншовики i есери наприкiнцi

листопада органiзували KOMiTeT заХИСIУ Установчих зборiв,

якии розгорнув широку агiтацiю СТОСОВНО ·ix свосчасноro вiд­

критгя. До середини грудня позицi·i cTopiH стали ще бiльш

жОрсткими. ЦК РСДРП(б) схвалив написанi Ленiним «Тези

про Установчi збори», де зазначалося, що iнтереси революцi·"

«стоять 8ище формальних прав» демократично обраного ор-

55

Роздiл 1

гану. На думку лiдера бiльшовикiв, виходом iз кризовоi' ситу­ ацii' могла стати «беззастережна заява» Установчих зборiв про

визнання ними Радянсько'i влади i прийнятих нею декретiв. Одночасно активiзувалися й есери, якi розпочали на пiдпри­ €MCTBaX I1етрограда i у вiйськових частинах агiтацiю за ан­

тибiльшовицьке повстання, яке повинно було розпочатися у день вiдкрипя зборiв. Вiдомi факти, що есерiвськi бойовики ГО'Iували збройнi замахи на Ленiна i Троцького..

Призначивши вiдкриrrя Установчих зборiв на 5 сiчня

1918 р., бiльшовики здiйснили серiю превентивних заходiв, спрямованих на ослаблення табору прихильникiв Конститу­ анти. За участь лiдерiв кадетiв в антирадянських виступах

кадетська партiя була оголошена поза законом, а обранi вiд

неУ депутати були позбавленi своух мандатiв. Були закриТI деякi опозицiйнi газети i журнали, згорталася дiяльнiеть земств, мiських дум, якi могли надати пiдтримку правому крилу Установчих зборiв.

Енсргiйнi заходи щодо попередження спроб ВИС'l)'пу проти РадянськоУ влади у Петроградi провели ВЦВК, Петроградська Рада i Надзвичайна комiсiя, яка опiкувалася охороною столицi. У бойову rOToBHiCTb були приведенi частини петроградського

гарнiзону, пiдс'lУПИ до Таврiйського палацу, де мали вiдбува­ тися засiдання Установчих зборiв, та до СМОЛЫlOго блокували

загороджувальнi загони, на вулицi MicTa вийшли червоногвар­ дiйеькi патрулi. Для охорони Таврiйського палацу були пере­

кинутi озбро€нi матроси з крейсера «Аврора» i панцерника

«Республiка». Вранцi 5 сiчня мирна манiфестацiя робiтникiв Петрограда, якi пiд червоними знаменами вийшли на вулицi, щоб lIiдтримати Установчi збори, була обстрiляна бiльшовиць­ кими загонами i розсiяна; близько ста чоловiк були вбитi i по­ paHeHi. Таким було тло, на якому о 16.00 вiдкрила свое перше

i OCTaHH€ засiдання Всеросiйська Констиryанта.

Ii' стенограма посвiдчу€, що з самого початку роботи зборiв

помiж депутатами розпочалася жорстока полiтична боротьба,

у ХОДI яко'i практично не залишилося мiсця для консенсусу.

Рiзкiсть та агресивнiсть, з якими представники рiзних полi-

56

_.__19 j 7 piK - piK ревОJllOцiЙIiUХ nоmрясiuь i бороmьбu а%mернаmив

тичних партiй нападали один на одного, пiдкреслене праг­ нення опонентiв нав'язати свiй ПОГЛЯД, уникаючи будь-яких

компромiсiв, боротьба не проти тих чи iнших iдей, а проти носПв цих iдей, синдром ворога - це та iнше в черговий раз

пiдтверджувало, настiльки далекi були тогочаснi полiтики вiд

проголошених ними ж прагнень до громадянсько·i злагоди.

Вiдразу пiсля початку роботи Установчих зборiв я. Сверд­ лов зачитав прийняту напередоднi ВЦВК «Декларацiю прав

трудящого i експлуатованого народу». Фактично це був ульти­ ma':J-УМ есерiвськiй бiльшостi Установчих зборiв, яка повинна

була або визнати Радянську ВJlаду i схвалити У!" декрети, або

бути готовою до iнших, бiльш радикальних дiй бiльшовикiв. Коли голова Установчих зборiв лiдер ecepiB В. Чернов вiд­

мовився обговорювати «Декларацiю» у першочерговому по­ рядку, бiльшовики i лiвi есери залишили залу засiдань зборiв. I все ж Ух робота тривала. До ранку 6 сiчня було ухвалено кiль­

ка важливих законопроектiв. «Основною частиною закону про землю» проголошувалася вiдмiна приватно"i власностi на зем­

лю, Звернення до урядiв i народiв воюючих краlН закликало

розпочати загальнi мирнi переговори, закон «Про державний устрiй РосН» IIроголошував тi «демократичною федеративною

республiкою, союзом вiльних народiв, у межах федерально"i

конституцi"i суверенних». Водночас учасники зборiв не змо­ гли обговорити основне питання - про формування законно­

го, конституцiйного уряду. Цей прорахунок «революцiйно"i демократi·j» мав доленосне значення, оскiльки, за словами

В. Ш.естакова, «антибiльшовицькi сили не одержали легiтив­

НОl основи для майбутнього протистояння».

Надвсчiр 6 сiчня депутатiв, якi намагалися продовжити за­ сiдання Установчих зборiв, до Таврiйського палацу його охо­ рона не пустила, пiсля чого ВЦВК прийняв декрет про роз­ пуск Конституанти. Як не дивно, але ця акцiя бiльшовикiв майже не викликала протестiв, хоча, як уважа€ бiльшiсть до­ слiдникiв, «здiйснивши насилля над всенародним представ­

ництвом, бiльшовики фактично спровокували в Kpa"iHi грома­ дянську вiЙну».

57

Пiсля разгону УстановУ.их зборiв Ленiн прямо заявив,

що «влада належить нашiй партii', яка спираетьея на довi­

ру широких народних мае». При цьому очiльник бiльшови­ KiB уважав, що розпуск Конституанти урядом Рад «означае лiквiдацiю iдei" демократii'на користь диктатурю>. Така по­

становка питання передбачала неминучi j'oCTpi сутички мiж

бiльшовиками та '!'хнiми полiтичними противниками, якi, не­ зважаючи на поразку, не припинили боротьби за свiй шлях революцi"i в Kpai·Hi.

Намагаючись за всяку цiну зберегги владу в своУх руках,

розраховуючи на допомогу «cBiTOBoi" пролетарськоi" револю­

ЦЙ», бiльшовики HaBiTb не намагалися зберегги еднiсть де­

мократичних сил, вбачаючи в них опонентiв своеУ полiтикИ. Саме централiзацiя влади в руках бiльшовикiв фактично уне­

можливила збереження Ух союзу з iншими лiвими полiтични­

ми силами i призвела до створення однопартiйноi" системи. Вже у першiй половинi 1918 р. розпочалося перетворення

Рад iз багатопартiйних на однопартiйнi органи. Спираючись на лiвих ecepiB, якi до певного часу ще пiдтримували бiльшо­

викiв, oCTaHHi повели наступ проти правих ecepiB i меншови­

KiB, якi ще перебували в Радах i нерiдко досить гостро крити­ кували урядову полiтику. ЗрештоlO, за пропозицieю бiльшо~

викiв, У червнi 1918 р. декретом ВЦВК правi есери i меншо­ вики були виключенi зi складу Рад ycix piBHiB за спiвучасть у «контрреволюцiйнiй дiяльностi». Тщ<им чином, фактично вже 110 середини 1918 р. бiльшовики стали монопольно правлячою партiею, вiдтiснивши iншi сили на уз6iччя полiтичного жипя або примусивши Ух пiти У пiдпiлля.

3 метою закрiплення свого домiнуючого положения в Ро­ ciY 6iльшовики розпочали процес його конституцiйного, т06то юридичного оформлення. На початку квiтня 1918 р. ВЦВК

створив констюуцiйну комiсiю пiд roловуванням Я. Свердлова.

Вiд РСДРП(б) до не"!" ввiйшли також М. Бухарiн та Й. Сталiн.

Саме Ух проект РаДЯНСЫЮI Конституцii" i був взятий за осно­ ву; проекти лiвих ecepiB i есерiв-максималiстiв, в яких 6ули зро6ленi спро6и дещо розосередити владу, розвивати мicцеву

58

_. 1'!J 7 piK - piK ревОЛ10цiЙнu.х nоmрясiнь i 60роmьбu алыnеРJ/С/mUfJ

iнiцiативу та визначити i захистити права l'Ромадян, були вiдхиленi"

3 формально-юридичного боку бiльшiеть положень пер­ шо"i Радянсько"j Конституцii", прийнятоi" 1О липня V Вееро­

сiйським з'i"здом Рад, вiдповiдали захiдно€вропейськiй пар­ ламентськiй традицii". У вiдповiдностi ЗОСНОВНИМ Законом вищу владу в республiцi здiйенював Всеросiйський з'i"зд

Рад, а у мiжз'"iздiвський перiод - Центральний виконавчий KOMiTeT у складi 200 чоловiк, який, У свою чергу, обирав

уряд - рнк. Щоправда, у Конетитуцi"i нiчого не говорилося про бiльшовицьку партiю, якiй за вiдеутностi багатопартiй­ HOCTi належала реальна влада в Kpa"iHi"

Уперших чотирьох роздiлах Конституцi"j в основному по­ ВТОРlOвались положення «Декларацi"i прав трудящого i експлу­ атованого народу», тобто законодавчо закрiплювалаея дикта­ тура пролетарiату «у виглядi могутньоУ Всеросiйсько"i Радян­ сько""ВЩ!'ди з метою ПОВНОГО придушення буржуазi"i, знищення

.експлуатацii" людини людиною i запровадження соцiалiзму,

при якому не буде Hi подiлу на класи, Hi державHoi" влади>~" у п'ятому роздiлi були вик.паденi загальнi положення щодо

тих соцiальних перетвореиь, якi були вже здiйененi в Pocii"; наступнi три роздiли етосувалися органiзацi"i центрально"i вла­

ди, а у дев'ятому роздiлi визначалися функцi"i Всеросiйеького з'Узду Рад та вцвк. 10-12 роздiли Конституцii" присвячува­

лися органiзацii" обласних, губернеьких, повiтових, волосних з'"iздiв Рад й утворснню мiських i сiльськ.их Рад"

Проголошенi Конституцiсю РСФРР громадянськi llра"· ва мали яскраво виражений к.лаеовиЙ характер i надавалися

лише трудящим" Держава одержала право позбавляти окре­

мих осiб або й соцiальнi групи в цiлому конституцiйних й iнших прав у випадку, якщо вони будуть користуватися ними «на шкоду еоцiалicтичнiй революцi"i»" Це положення було за­

крiплене у тринадцятому роздiлi Конституцii" й стоеувалося ycix пiдприемцiв, ченцiв i священикiв, колишнiх пол;цей­ ських i жандармiв, приват!-IИХ торговцiв тощо" Позбавлення

прав розповсюджувалося на ycix членiв родиин, у тому чис-

59

Роздiл 1

лi i дiтеЙ. По cYTi, з прийнятrям Основного Закону кiлькicть

осiб, позбавлених полiтичних й iнших прав, на практицi по­

BHic110 залежала вiд гюлiТИЧНОI кон'юнктури. Водноч:ас Кон­ ституцiЕ:Ю встановлювалася явна HepiBHicTb виборчих прав

мiж робiтниками i селянами. OCTaHHi могJfи делегувати вiд piBHO"i кiлькостi виборцiв до Рад рiзних piBHiB у 5 разiв меНlllе

своIх представникiв, нiж робiтники. Все це створювало ума-' ви для концентрацi"i yeix гiлок влади в одних руках. Завдяки

конетитуцiйним обмеженням виборчого права бiльшовики могли безперешкодно забезпечувати необхiдний склад з'"iздiв Рад i ухвалювати потрiбнi рiшення.

Загалом, верша Радянська Конституцiя не стiльки створю­

вала HOBi форми правлiння, скiльки фiксувала i регулювала Ti

з них, якi стихiйно виникали у ходi революцiЙНОI перебудо­ ви суспiльства. Творцi Конституцi"i, певно, не перебiльшува­ ли У" значення; ентузiазм перших мiсяцiв реВОЛlOцiI не сприяв шанобливому ставленню до конституцiйних форм. 3рештою, як зауважував Е. Карр, навряд чи бiльшовицькi лiдери перед­

бачали, що «Конституцiя збережеться як дilOЧИЙ документ», оскiльки республiка, для яко} вона створювалася, продовжува­ ла розглядатися iI керiвниками як нетривалий перехiдний етап на шляху до CBiTOBo"i соцiалicтично·i революцi"i.

60