V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

РевОfllоцiя i коmnрреволю!{iя J' вогl1i громадянсышi· tiiimu

Таким чином, чисельнiсть 7-1 apMi'i РСЧА, яка обороняла Mic-

то, rюДво'iлася, а наступ бiлогвардiйцiв було вiдбито. У червнi

вiйс!,ка Юденича зробили спробу нового наступу, але й BiH не увiнчався успiхом. Третiй наступ бiлогвардiйцiв на Петроград

було здiйснено у жовтнi 1919 р. Лише у ходi жорстоких бо"iв 2] ЖОВТJ-IЯ червоним частинам вдалося переЛОI\1ИТИ сиryацiю на свою користь i незабаром перейти у контрнаступ. На почат­

ку грудня залишки вiйськ М. Юденича передислокувалися на

територiю ECTOHii", а lliвнiчно-Захiдний фронт було лiквiдова­

но. у лютому 1920 р. вiйська Червоноi"apMi"i увiйшли в Пiвнiч­ ну обласТl), i I·енерал €. Мiллер змушений був емiгрувати.

Розгром Червоною армi€ю бiлогвардiйських армiй А. Денj­

KiHa H~ означав повного краху бiлого руху, нкий продовжував загрожувати iснуванню Радянськоi" Pocii·. Влiтку ) 920 р. йога ударною силою стала армiя барона п. Врангеля. Створена iз залишкiв денiкiнських вiйсък, добре озбро€н&, вона налiчува­

ла близько 80 тис. чоловiк i мала у CBO€MY складi чимало коза­

KiB, офiцерських та унтер-офiцерських кадрiв.

у червн! 1920 р. Росiйська армiя п. Врангеля перейшла у насryп, IIIВИДКО захопивши майже всю Пiвнiчну Таврiю та ви­ садивши десанти на Дону й Кубанi. 21 верееня для боротьби

3 Вранп~лем було створено l!iвденний фронт пiд командуван­

ням М. Фрунзе. 28 жовтня його вiйська, якi переважали сили

бiлогвардiйцiв у 3 -4 рази, розпочали контрнаступ, i в ходi за­ пеклих БОi·В, що тривали до 3 листопада, врангелiвцi змушенi були вiдступити пiд прикриття могутнiх укрiплень на llере­

копському i Чонгарському перешиЙках.

IUrypM кримських оБОрОl!НИХ рубежiв бiлих розпочався в

нiч з 7 на 8 листопада одночасно як з фронry (штурмава дивi·· зiя В. Блюхера i MaXHoBcbKi загони), так i з флангу через затоку

Сиваш. 9 листопада частини Червоно"i apMi"i, зазнавши вели­

КИХ втрат, з четвер·го"i спроби оволадiли переКОIlСЬКИМИ YKpi-

I1леннями, а 11 листопада була прорвана лiнiя врангелiвськоi" оборони на Чонгарському перешиЙку. 13 листопада частини

Першо"i KiHHo"i apMi"i ввiйшли в Сiмферополь, а. 15 листопада

- у Севастополь. Насryпного дНЯ М. Фрунзе телеграфував

101

Роздiл 2

Ленiну: «Сьогоднi нашою кiннотою взято Керч. Пiвденний

фоонт лiквiдовано». За кiлька днiв по тому ввесь Крим став

раДЯЕСf>КИМ. Впертий опiр врангелiВСf>КИХ вiйськ викликав зворотну реакцiю - пiсля закiнчення бойових дiй бiльшовика­

ми було проведено «очищення» Криму вiд К'1асово «ворожих

елементiв», у результатi чого було розстрiляно вiд 8 до 12 тис. чоловiк, переважно бiлих офiцерiв. Бiльша ж частина вранге­

лiвських вiйськ i членiв ·ix сiмей (понад ] 45,5 тис. чоловiк) не­

задовro до цього була евакуйована на 126 кораблях. Останнiй iз них лiнкор «Корнiлов» залишив Севастополь 14 листопада

о 18 годинi. На ньому покинув роеiйську землю верховний го­ ловнокомандуючий бiлоro руху п. Врангель.

Гlеремiгши бiлогвардiйцiв у центральнiй чаетинi кра"iни,

бiльшовики доклали чимало зусиль щодо вiдновлення Радян­

сько"! влади в 3акавказзi. У TpaBHi 1920 р. частини РСЧА вже контролювали майже всю територiю Азербайджану, де пiсля пiдготовленого мiсцевими бiлыllвикамии успiшного поветан­ ня 28 квiтня у Баку була проголошена Азербайджанська Радян­ ська Соцiалiстична Реепублiка. Зробити те ж саме у BipMeHiY не вдалося, але пiсля lюразки нацiонального дашнакеького

уряду у вiйнi проти Туреччини пiзньоi· oceHi 1920 р. Черво­ на армiя перейшла у новий наступ. 4 грудня червоноармiйськi

частин.и i BipMeHcbKi повстанськi загони увiйшли в €pCBaH, i до середини липня 1921 р. взяли пiд свiй контроль ситуа­ цiю в уеьому Kpai". У лютому 1921 р. р,озпочалося утвердження

Радянсько"i влади в Грузi"i. 25 лютого радянеьким став Тифлiс, а у березнi вже вся Грузiя контролювалася Червоною а!Jмiею.

Перемога Радянсько"i влади в Закавказзi стала результатом як

успiшних дiй РСЧА, так i мiсцевих бiльшовицьких груп, якi

вiдзначалися особливою активнiстю в Баку та окремих райо­ нах Грузi"i. Ларалельно з утвердженням бiлыllвицького ре­

жиму в Закавказзi аналогiчнi Ilроцеси вiдбувалися i в Серед­ нiй Азi"i. НаС'IУП Туркестанськоro фронту, командування яким

здiйснював М. Фрунзе, восени ] 920 р. призвiв до ветанов­ лення Радянськоi" влади в perioHi i до утворення Бухарсько"i

Народно'" Радянсько"i Республiки.

102

Револю.IjJя i КОllmрревОЛI01(iя у eozni гролюдя//ськоi' eiiimt

Своерiднiстю вiдзначалося завершення громадянсько"i Bi- йни i вiдновлення Радянсыю"i влади на Далекому Сходi. Пiсля розгрому залишкiв колчакiвських вiйськ у районi lркутська

на початку березня 1920 р. виникла загроза безпосереднього

зiткнення частин РСЧА з японськими вiЙськами. Розумiючи, що воювати з Японiею у той час Радянськiй Poci"i не пiд силу, бiльшовицьке керiвництво вирiшило створити на територiУ вiд Байкалу до Тихого океану «державне утворення пiд демокра­ тичним стягом». Так, 6 квiтня 1920 р. було проголошено Да­

лекосхiдну республiку (ДСР), дО яко"i ввiйшли Забайкальська,

Лмурська, Приморська, Сахалiнська та Камчатська областi. i\

полiтика була повнiстю пiДJlорядкована Москв!. Народно-Ре­

волюцiйну армiю (НРА) ДСР очолив г. Ейхе, який ранiше ко­ мандував у Сибiру 5-ю армi€ю РСЧА. Частини НРА ВПРОдОВЖ

1920 р. вели жорстокi бо"i 3 вiйськами отамана г. Семенова i генерала В. Каппеля, якi I<ОНТРОЛЮВали значну чаетину тери­

Topii" ДСР. Лише в результатi третьоro настуny 22 жовтня 1920 р. 1Jастини НРА за пiдтримки партизан захопили Читу.

Спираючись на допомогу бiлогвардiйцiв, Японiя змiцни­ ла ево"!" позицii" у Примор'"i. де 26 травня 1921 р. була повалена

влада Приморського обласного управлiння i створено прояпон­

ський уряд С. МеРk)lлова. Водночас iз MOHГOJli·j в Забайкалля

вторглися загони барона Р. Унгерна. В такiй складнiй ситуацi"i Радянський уряд иадав рiзнобiчну допомогу деР. г. Ейхе на посадi командуючоro НРА змiнив В. Блюхер. У серпнi 1921 р. бiльша частина вiйськ Р. Унгерна була оточена i знищена. Проте восени того ж рок)' ситуацiя знову загострилася, i лише в ре­ зультатi запеклих бо"iв у сiчнi-лютому 1922 р. пiд Волоча"iвкою

частини НРА переломили У!" на свою користь, повернувши раиi­

ше втрачевий Хабаровськ. Подальший наступ червоних частив

(ВОВИМ командуючим НРА став й. Уборевич) розпочався восени

1922 р. 25 жовтия вiйська НРА увiйшли У Владивосток, а 15 лис­

топада Народнi збори ДСР оголосили про встановлення на тери­

тopi"i Далекого СХОДУ Радянсько"i влади та про входження ДСР дО складу РСФРР. Це рiшення означало, що бiльшовики перемогли в ycix perioHax, де ранiше ЛЮlувала громадянська вiЙна.

103

Роздiл 2

r;~iЖllародна cкnaДOBa rРОМЗДRнсьиоiВiЙИИ

Прихiд до влади бiльшовикiв у жовтнi 1917 р. не викликав

солiдарних революцiй у кра!нах-учасницях Першо! cBiToBOl Bi- Йни. Ленiнське гасло перетворення вiйни iмперiалiстичноУ на вiйну громадянську пiдтримали лише лiвi соцiалiсти i соцiал­

демокраги €вропи i Америки. Не ВПЛИНУБ на активiзацiю рево­

люцiйноУ боротьби У CBiTi i «Декрет про мир», в якому мiстився

заклик до робiтництва Англii·, Францii· та Нiмсччини зрозумiти свою мiсiю стосовно визволення «трудящих i експлуатованих

мас населеюUl вiд усяi<ого рабства й усякоi· еКСIIлуатацii"}). Вiд­ так правлячi кола краУн Заходу не сприйняли перемогу бiлыnо­

викiв як небезпечний ДЛЯ себе виклик: Мiжнароднi документи кiнця 1917 р. свiдчать про те, що здобуття влади бiльшовиками спочатку розцiнювалося як випадковiсть, як один iз численних

епiзодiв в iCTopi"i Pocii·. CBO€ ставлення до i"i нового уряду ВО­

юючi iмперiалiстичнi держави, передусiм краlНИ Антанти, ви­ значали пiд кутом зору не стiльки небезпеки розповсюдження

бiльшовизму, скiльки перспективи ВИХОдУ Poci"i з вiЙни. Пiдписання бiльшовиками мирного договору у Брестi, що

означало припинення вiйни Радянською Росi€ю, було роз­ цiнено в краУнах Антанти як зраду союзницькому обов'язку. I якщо союзникiв тод; майже не цiкавили внутрiшнi росiй­

ськ; проблеми, то вони за будь-яку цiну намагалися вiднов.I1'ГИ

Схiдний фронт проти Нiмеччини, не допустити гi перемоги

у вШн!. Засобом досягнення ui€i" мети стала пiдтримка антибiль­

ШО6ИЦЬКИХ сил в Pocii". Ставка була зроблена на Бстановлен'ня

такого режиму, який погодився б поновити вiйну з НiмеЧ4И­

ною. Водноч:ас союзникiв бентежила i реальна загроза багато­

м!льярдних втрат вiд проведено"i Радянською владою нацiона­

лiзацii" майна iноземних громадян та вiдмови бiльшовикiв вiд виплати краi"нам-кредиторам боргiв царського та Тимчасового

урядiв. Yci ui обставини обумовили початок збройно"i iHTepBeH~ uil кра"iнАнтанти проти Радянсько"i Poci·i.

6 березня 1918 р. на правах союзникiв англiйськi вiйська

висадили десант у Мурманську, а невдовзi туди ж прибули

104

Революцiя i КОl/mрревОЛЮljiя у вогн; гро_иадЯIIСЬКОi' вiйнZI

контингенти французьких i американських вiЙськ. 13 березня

Ilрезидент США В, Вiльсон офiцiйно заявив про те, що Антан­ та хоче допомогти Poci'j У вiйнi проти Нiмеччини. Бiльшовики

сночатку сприйняли цю заяву позитивно, розраховуючи отри­

мати вiд союзникiв зброю i продовольство, проте пiсля оку­ пацi'i iнтервентами всього Мурманського краю заявили свiй

категоричний протест проти дiй союзницьких держав. Влiтку

1918 р. чисельнiсть iнтервенцiонiстських вiйськ на Пiвночi

I'oci'i сягнула 16 тис. чоловiк.

15 березня 1918 р., у день ратифiкацii' РосiЕ:Ю мирного до­ говору з Нiмеччиною, у Лондонi конференцiя прем'ср-мiнi­ CTpiB i MiHicTpiB закордонних справ Англi'i, Францi"i та Iталi'i

ви:шала необхiдною «союзну iнтервенцiю у Схiднiй Росii'»,

'!алучивши до неУ ще й Японiю. Iнтервенцiя спрямовувалася не «виключно проти бiльшовикiв», як було офiцiйно заявлено,

а носила антиросiйський характер, оскiльки союзники плану­

вали сформувати iз антибiльшовицьких сил уряд, який Mir би

'шдовольнити Bci i'x вимоги, Тим часом iнтервенцiя набира­ JJa обертiв. 5 квiтня 1918 р. японський i англiйський десанти висадилися у Владивостоку, Пiсля перевороту, проведеного у MicTi 29 червня частинами чехословацького корпусу, вiйськова

IIрисутнiсть iHTepBeHTiB у регiонi посилилась. 6 липня 1918 р.

уряд США ухвалив рiшення про участь своУх вiйськ в окупацii'

Далекосхiдного краю, Це означало початок широкомасштабiнтервенцii' краУн Антанти. Лише Японiя з серлня до жов­ 1918 р. увела сюди близько 70 тис. своУх солдатiв.

у цей же час вiйськами iHTepBeHTiB були окупованi також

'~начнi територii' 3акавказзя, СередньоХ Азii' та iнших perioHiB.

Контролюючи переважно прикордоннi територi'i, iнтервенти

створили передумови для широкомасштабного проникнення в глиб Pocii' пiсля закiнчення Першоi' cBiTOBO'i вiЙни.

Ескалацiя громадянськоi' вiйни з лiта 1918 р. вимагала вiд

бiльшовикiв проводити особливий зовнiшньополiтичний курс.

3 одного боку, BiH визначався надiсю на cBiTOBY революцiю, аз iншого - бажанням домогтися припиненН>I

венцi'i i пiдтримки захiдними державами бiлого руху, а також

105

РОЗДIЛ 2

вiдновлення економiуних зв'язкiв, розiрваних внаслiдок вiини i революцiйних подiй у Pocij·.

В умовах, коли влада Рад не була визнана захiдними держа­ вами, а мiж бiльшовиками i Ух правлячими колами посилюва­

лас}! взасмна неприязнь, в Радянськiй Poci'i виник свосрiдний iнститут повпредiв (повноважних предсгавникiв) - «напiвди­ пломатичних, напiвреволюцiйних представникiв Москви», дi­ ЯJ,ьнiсть яких бiльше повинна була сприяти «революцiйному пробудженню ('вропи», нiж органiзацi"i безпосередньо дипло­

матично'i роботи. 30крема, радянському повпреду у Швейца­ pi'i Я. Берзiну Ленiн у жовтнi 1918 р. рекомендував мiиiмум

уваги придiляти дипломатичнiй роботi, а максимум уваги i

часу - революцiйнiй агiтацi'i i нелегальним контактам з тими,

ХТО пiдтримував чи слiвчував бiльшовикам. Подiбнi настанови одеР»-''Ували й iншi радянськi повпреди, якi працювали в Англi"i (М. Литвинов), IIlвецй (Е. Воровський), ДанiУ (Я.· Сурiц); ABCTpi'i (П. Симонов) та деяких iнших краУнах. Безперечно, 'ix агiтацiйно-пропагандистська дiяльнiсть була досить ризи­ кованою, оскiJlЬКИ зустрiчала пряму протидiю з боку владних

структур кра'iи перебування.

Восени 1918 р. великi надi"i бiльшовики покладали на пере­ могу соцiалiстично'i революцi"i в Нiмеччинi, полiтична ситуа­ цiя в якiй в атмосферi очiкувано'j поразки у вiйнi надзвичайно

радикалiзувалася. Як згадував пiзнiше радянський посол у цiй

Kpa'iHi А. Йоффе, BiH заплатив 100 тис. марок за зброю для Hi-

мецьких революцiонерiв. За його с:ювами, посольство РСФРР

у Берлiнi «6уло головним штабом нiмецько"i революцii"... Тон­ ни аитимонархiЧНОl i аНТИВО€ННОl лiтератури друкувалися у

радпосольствi», куди Ta€MHO приходили нiмецькi соцiалiсти

за парадами як дiяти далi. У пiдсумку за три днi до вибуху

Листопадово'i революцi'i в f-Jiмеччинi Йоффе разом iз посоль­

ством було вислано за межi краi"ни.

Незважаючи на невдачу, нiмецька революцiя вселила в бiльшовикiв надiю на те, що революцiйне бродiння в €BpO-

пi не закiнчилося й незабаром принесе очiкуванi результати.

1 дiйсно, HaBecHi i влiТl\.'У 1919 р. революцiйнi виступи охо-

106

Революцiя i КОl!mрревОЛlОцiя у вогll; гро.l4адЯNсышi· вiЙIll/

пили Австрiю, Нiмеччину, Угорщину i Словач':!ину. На хвилi

цих настроТв 2-6 березня 1919 р. У MOCKBi вiдбувся 1 конгрес

Комунiстичного lнтернацiоналу (KoMiHTepHY). Його учасни­

ки виходили зтого, ЩО людство переживае добу розкладу ка-

пiтаЛ1ЗМУ i комунiстичних революцiй, а завдання KOMYHiCTiB - об'еднати своУ зусилля для Ух якнайшвидшо'j перемоги. «Ми побачимо скоро, - проголошував Ленiн пiсля закiнчення кон­ грееу, - як ми бачили 25 жовтня 1917 року народження Радян­ сько"! республiки, як днями бачили в MOCKBi народження III, Комунiстичного Iнтернацiоналу, так ми скоро побачимо наро­

.дження Мiжнародноi" Радянськоi' Республiки».

KOMiHTepH розглядав себе як штаб CBiTOBoi" революцii", а Bci

компартii", якi входили до нього, вважалися його нацiональни­

ми секцiями. Для координацii" Ух роботи було створено Бюро Виконавчого KOMiTeтy KOMiHTepнy (BKКI), яt.:е очолив Г. Зi­

нов'ев. OKpiM центрального у MOCKBi, були вiдкритi perio- нальнi .бюро BKКI в Скандинавi'i, Центральнiй та Схiднiй €B- ропi, на Балканах. Слiд зауважити, що створення KOMiHTCpHY

принесло чимаJ1У вигоду Радянському уряду, оскiльки тепер,

контаКТУЮ4И з «буржуазними» краi'нами, BiH Mir формально вiдмежовуватися вiд курсу на «експорт революцii'», зазнача­

ючи, що це - функцiя iншо'i, не державно'i структури, а мiж­

народноУ органiзацii'. Водночас KOMiHTCPH, використовуючи

ресурси Радянськоi" Pocii', органiзацiйно i матерiально пiдтри­

мував комунiстичний рух У cBiTi, намагався прискорити при­

хiд cBiTOBOi' революцii". Особливо виразно це виявилося пiд час

радянсько-польськоi' вiйни 1920 р.

25 квiтня 1920 р. лiдер буржуазно'i Польщi Ю. Пiлсуд­

ський, J3 плани якого входило створення «Великоi' Ilольщi вiд

моря до моря», розпочав BoeHHi дii' проти Радянськоi' Poci'i.

Добре озброена Антантою польська армiя до весни 1920 р. налiчувала всього понад 700 тис. чоловiк. OKpiM того, У вiд­ повiдноетi з таемною вiйськовою конвенцiею Пiлсудський Mir розраховувати на пiдтримку украi'нських нацiональних

збройних формувань С. Петлюри, який намагався домоггися незалежностi Украi·ни. Польща визнавала цi домагання спра-

107

Роздiл 2

ведливими i обiцяла за значнi територiальнi поступки украУн­ cbKoi· сторони звiльнити Укра!ну вiд бiльшовикiв. На першо­ му етапi вiйни три польськi apMi! за пiдтримки двох украУн­

ських дивiзiй разбили i вiдтiснили частини Червано! apMii",

якi змушенi були залишити Житомир, Коростень, а 7 травня

1920 р. - КиУв. За три роки це стало п'ятнадцятою змiною

влади на укра"iнських теренах.

ДЛЯ РСФРР вiйна проти Польщi стала передусiм вiйною проти зовнiшньо"i aгpeci"i. Не випадково генерал о. Брусилов, який ще ранiше перейшов на бiк бiльшовикiв, закликав ycix колишнiх офiцерiв допомогти Червонiй apMii". 5 червня Перша

KiHHa армiя с. Будьонноro прорвала польський фронт i пере­

йшла у наступ, а 12 червня, залишивши КиУв, польськi вiйська

почали вiдхiд. Вiйська Захiдноro (командуючий - М. Тухачев­

ський) i Пiвденно-Захiдного (о. Сгоров) фронтiв РЧСА взяли

курс на Варшаву i 13 серпня увiйшли B"ii передмiстя. На хвилi

ейфорi"i, викликаноi" швидким просуванням червоних частин у глиВ Польщi, бiльшовицьке керiвництво рсфрр i лiдери

KOMiHTepHY вирiшили перетворити вiйну оборонну на вiйну революцiЙну. Разом згаслом революцi"i в Польщi на порядок денний було поставлене питання про перемогу революцiY в

Нiмеччинi, а потiм i в усiй €вропi. М. Туха"iевський закiнчу­ вав cBoi· виступи перед вiйськами словами: «Вперед на Вар­

шаву! Вперед на Берлiн!». Проте цей утопiчний сценарiй не був втiлений у життя. 12 липня 1920 р. MiHicTP закордонних справ Великобританii" лорд Д. Керзон у HOTi Радянському уря­ ду поставив вимогу призупинити наступ Червоноi" apMii" проти Польщi на лiнii" ·ii етнiчних кордонiв.

Не взявши до уваги демарш Великобританii", командування Захiдного фронту вирiшило штурмувати польсы<у стол'ицю,

проте несподiвано для радянсы<ro командування ПОЛБСЬка армiя на чолi з В. Сiкорським завдала успiшноro контрудару, i

польськi вiйська перейшли у наступ. За деякими оцiнками, до двох третин радянських вiйськ було знищено. Головна причи­

на такого трагiчного завершения польськоi" кампанil полягала у серйозних полiтичних i во€нних прорахунках бiльшовиць-

108

РеволюZ/iя i конmрреволюцiя у Boz//i громаnЯJ/ськоi' вiйнu

ких лiдерiв, а також у тому, що iдея створення Польськоi' Рес­

публiки Рад не знайшла пiдтримки серед бiЛЫJlOстi полякiв.

Успiхи, досягнутi польською api\'1i€1O пiд Варшавою, не мо­

гли призвести до загаЛЬНОl перемоги Польщi у вiЙнi. Вза€м­

не Rиснаження вiйськ обох cTopiH, полiтична безперспектив­ HicTb подальших бойових дiй були очевиднi. За таких умов 18 жовтня 1920 р. вiйна була припинена. Перемир'я, азf'OДОМ i Ризький мирний доroвiр вiд 18 березня J921 р. зафiксували,

що державний кордон мiж Польщею i Радянською державою

буде проходитидещо схiднiше «лiнii' Керзона», а територii' За­

хiдно'i Бiлорусi'i i Захiдноi' Укра'iни повнiстю переходять пiд

контроль IIольщi.

OKpiM «польсько'i авантюри» бiльшовицькi лiдери, Сlюдiва­

ючись на прискорення cBiTOBOro революцiйноro процесу, ви­

сували й iншi, ще бiльш зухвалi проекти. Так, у серпнi 1919 р.

Л. Троцький звернувся до ЦК РКП(б) з листом, у ЯJ(ОМУ пропо­ нував створити на Уралi ударний кiнний корпус, який мав би здiйснити похiд на Iндiю й Афганiстан з тим, щоб визволити Ух вiд британського панування. До речi, у 1920-:-1921 рр. увага

бiльшовикiв до краУн СХОДУ посилилась. В умовах згасання надiй на загально€вропейську революцiю керiвництво РКП(б) i KOMiHTepHY вбачало в нацiонально-визвольних рухах КО.11О­ нiй i залежних краУн своУх природних союзникiв у боротьбi проти буржуазii' €вропейських метрополiЙ.

Во€нно-дипломатична й морська блокада Pocii' iмперiа­ лiстичними державами, Ух безпосередня участь в органiзацii' збройноi' iнтервеицi'i в рiзних частинах кра'iни спонукало ра­ дянське керiвництво шукати такий курс зовнiшньо'i полiтики, який мав би успiх на Заходi. В йоro основу була покладена eKOHOMiкa, яка стала пробним каменем уже апробовано'i у СТО­ сунках з Нiмеччиною «брестськоi' тактики». JleHiH називав i"t' тактикою «вiдступу, очiкування, лавiрування». Заснований на

'iiOCHOBi курс визначав два перших етаnи радянсько'i зовнiш­ ньоУ полiтики. Перший, власне «брестський», охоплював сто­ сунки з Нiмеччиною з часу пiдписання Брестського миру i до його анулювання, а другий, метою якоro було домоггися мир-

109

РОЗДUl2

-- ===

ноУ угоди з колишнiми союзниками цiною територiальних по­

ступок та контрибуцiй, - вiдносини з краУнами Антанти. Так,

у вiдповiдь на радiоповiдомлення вiд 23 сiчня 1919 р. про те,

що союзнi держави пропонують розпочати мирну конферен­

цiю разом з yciMa воюючими в PociY сторонами на Принцевих

островах (у Мармуровому Mopi), Раднарком 4 лютого того ж року звернувся з нотою до урядiв Англi"i, Францi"i, Iталii·,США· i ЯпонiУ, висловивши свою ГOTOBHiCTb укласти мир «на OCHOBi поступок», «позаяк вони не будуть загрожувати подальшому розвитку РадянськоУ Республiки». Планувалося, зокрема, ви­ знання фiнансових зобов'язань перед краi"нами Антанти, не виключалася сплата вiдсоткiв по кредитах сировинними това­

рами, надання концесiй, «розгляд питання про будь-якi aHeKcii·

державами Згоди росiйських територiЙ». Принагiдно роз'яс­

нювалося, що анексiями Радянський уряд уважа€збереження

на територii" колишньо"i Росiйськоi" iмперii" вiйськ СОЮЗНltIкiв чи вiйськових з'еднань, якi спираються на Ух фiнансову, технiчну або BO€HНY пiдтримку.

Фактично HaBecHi 1919 р. бiльшовики стояли за крок до пiд­

писання нового мирного договору на «брестськиXl> умовах.

Його головна вiдмiннiсть вiдрадянсько-нiмецько"iугоди 1918 р.

полягала в тому, що тепер межi поступок запропонувала сама

Радянська держава. Проте HaBecHi 1919 р. розпочався дснiкiн­

сько-колчакiвськийнаступ, керiвники бiлого руху вiдмовилися

брати участь у переговорах, i мирна конференцiя не вiдбулася.

Зважаючи на вирiшальнi перемоги ЧервоноУ apMii" на· осно­

вних фронтах громадянсько"i вiйни у 1919 р., Антанта вирiши­ ла припинити допомогу бiлим армiям. У лютому 1920-гоЯер­ ховна Рада Антанти заявила, що «не peKoMeHДY€ окра"iнним

державам воювати проти Радянсько"i РосП, але Антанта захис­

тить i·x, якщо Радянська Росiя на них нападе; дипломатичнi вiдносини з Росi€ю не поновлюються». BTiM, саме «oKpai"HHi» прибалтiйськi держави, що переживали матерiальнi труднощi,

нестачу озбро€ния i невдоволення свого населения; яке вима­ гало припинити будь-якi бойовi дi"i, були бiльше за iнших на­

лаштованi на нормалiзацiю стосуикiв з Радянсь.кою Росi~:ю.

110