V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

хлiбом, а сiл - предметами першо"i необхiдноетi. Водночае

з"iзд закликав Ради робiтничих, еолдатських i селянських де­

путатiв забе:ше~IИТИ на мiсцях «справжнiй революцiйний по­

рядою>. Отже, в документi перелiчувалися найгоетрiшi про­

блеми, якi хвилювали абеолютву бiю,шiеть населения Poci"i, i

заявлялося, що вова влада буде радикально i без заТРИJ\ЮК Ух

ВИРIшувати.

Одним iз перших принципових питань, яке було гюставлс­ не на обговорення делегатiв з'i"зду, було питання про партiйну

структуру Радянсыюi" влади: 4И буде вона опиратися на Bci ра­

дянськi партii", чи линю на партiю-переможницю - РСДРП(б) та П' союзникiв? Меншовицькi й ecepiBcbKi делегати з'"lзду

засудили насильницькi дi'j бiльшовикiв !цоцо Тимчасового уряду, а тому вихiд iз ситуацi"l, що склалася, вони баt.\Или у

CTBopeHHi коалiцiйного уряду, до якого ввiйшли б yci сили реВОЛЮцiйно"i демократi"i. Таку rюлiтичну комбiнацiю озву­

чив лiдер меншовикiв Ю. Мартов, i з'"iзд спочатку'й rrриЙняв.

Проте незабаром, пiд тиском Лснiна i Троцького, вiдмовився

вiд неТ. На знак протесту меншовики i npaBi ессри залишили

залу з'·iзду. В результатi до сформаваного на ньому 27 жовтня нового ВЦВК увiйшли, oKpiM 62 бiЛЫlIовикiв, 29 лiвих еее­ piB, 6 меншовикiв-iнтернацiоналiстiв, 3 укра'iнських соцiалiс­

ти та 1 есер-максималiст. Поза складом ВЦВК запишилися представники керiвних центрiв кiльках соцiапiстичних нартiй

(трудовикiв i незалежних соцiалiстiв, Бунду, соцiал-де1\юкра­

TiB Польщi i Jlитви тоща). Не одержали належних Ум мандатiв i делегати великих областей та районiв, армiйських фронтiв i флоту, Ради профспiлок,· Всеросiйських залiЗНИ4но'j i по­

штово-телеграфноУ спiлок. Таким чИliOМ, при обраНl1i нового

ВЦВК були парушенi правила його ФОРМУl3ання, що давало

право соцiалiстичним l1артiям ЗВl1нува-lувати ВЦВК у нелегi­

ТИМl!остi. Мине кiлька днiв i цi звинувачсння призведуть до першоi" кризи ново"!" влади. Першим головою нового ВЦВК був

обраний Л. Каменев (27 жовтня - 8 листопада 1917 р.).

Велике значення для розгортання в Kpai'Hi революцiЙIIИХ перетворень 1\'I3ЛО прийняття з'Уздам 26 жовтня низки декре··

31

Роздiл 1

TiB - «Про мир», «Про вiдмiну смертноУ кари», «Про повноту влади Рад», «Про землю», «Про армiйськi революцiйнi KOMi- тети». Головною iде€ю першого з них - «Декрету про мир» - було оголошення вiйни злочином проти людства та готовнiсть

новоУ влади негайно пiдписати мир без анексiй i контрибуЦiЙ. «Декрет про землю», що бун пiдготовлений на OCHOBi 242 се­ лянських наказiв стосовно вирiшення земельного питання, вiдцзеркалював глибиннi надii" селян. Незважаючи на те, що

у перших рядках цьога декреlУ наголошувалося, що питання

про землю «у всьому його обсязi може бути вирiшене лише Установчими зборамю>, приватна власнiсть на землю вiдмiня­ лася негайно i назавжди, а помiщицькi, удiльнi, монастирськi,

церковнi землi оголошувалися всенародною власнiстю i пере­

давались у розпорядження волосних земельних KOMiTeTiB та

повiтових Рад селянських деl1утатiв. Тим самим бiлыlIвикии

рiшуче перехопили в ecepiB iнiцiат:иву у вирiшеннi земельного

питання, що й призвело згодом до втрати есерами cBo'ix по­

лiтичних позицiЙ.

Пiзнього вечора 26 жовтня з'i"зд сформував новий тим­

часовий уряд, який одержав назву Рада Народних KOMicapiB

(РНК). Йога 110вноваження мали закiнчитися 28 листопада­

встановленого щс Тимчасовим УРЯДО~1 дНЯ скликання Уста­ новчих зборiв. До першого складу Раднаркому увiйшли лише бiльшовики. Есери i меншовики, не визнавши законнiсть

Жовтневоro перевороту, вiдмовилися увiйти до уряду, а лiвi

есери, якi на з'"iздi пiдтримали бiльшовикiв, також не увiйшли

до нього, оскiльки не бажали остаточного розколу з правими есерами. Очолив новий уряд В. Ленiн. OKpiM нього до складу РНК увiйшли народнi комiсари: внутрiшнiх справ - О. Риков,

землеробства - В. Мiлютiн, працi - О. Шляпников, у справах вiйськових i морських - KOMiTeT у складi В. Ahtohoba-ОВСi€н­

ка, М. Криленка та П. Дибенка, у справах торгiвлi i промис.tю­ BOCTi - В. HoriH, народноУ освiти - А. Луначарський, фiнан­

CiB - 1. Скворцов-Степанов, закордонних справ - Л. Троцький,

юстицiУ- Г. Ломов (О. Оппоков), продовольства - М. Аrйлов

(Глебов), у справах нацiональностей - Й. Сталiн.

32

1917 piK - piK ревОЛlOцiй//uх rюmрясil~~ ~ бороmьбu алыnер//umuв

== --

Уже в першi днi пiсля приходу до влади у складi РНК вiдбу­

лися змiни. 3aMicTb заВaIпажених партiйною i радянською ро­ ботою у MOCKBi 1. Скворцова-Степанова i Г. Ломова були при­ значенi В. Менжинський та п. Стучка, наркомом залiзниць став М. €лiзаров; замiсть В. Ahtohoba-ОВСi€нка та М. Криленка, якi

одержали HOBi призначення, наркомом з вiйськових справ було

призначено М. ПодвоЙського. У зв'язку з утворенням Нарко­

мату соцiального забезпечсння до складу уряду увiйшла €ди­

на жiнка - о. Коллонтай. Нiчого страшного учисленних по­

садових перемiщеннях перших мiсяцiв роботи РНК Ленiн не

бачив, зауваживши якось у розмовi з А. Луначарським: «Поки

що - там побачимо - потрiбнi вiдповiдальнi люди на Bci поса­

ди; якщо виявляться нездатними - зумi€мо помiняти».

3 метою вивiльнення РНК вiд вирiшення маеи поточних пи­

тань, якi не вимагали принципового обговорення, у листопа­

дi ] 9] 7 р. було утворено Малий Раднарком, до якого ввiйшли

лишедеякi наркоми. Його засiдання вважалися правомочними,

якщо на них були присутнi два з трьох членiв, а рiшення вва­ жалися прийнятими, тiльки якщо за них голоеували Bci члени,

що були на засiданнi. Малий Раднарком розглядав переважно економiчнi справи i готував матерiали для засiдань Великого Раднаркому. Пiсля затвердження головою уряду рiшень Мало­ го Раднаркому вони оФормлялися як постанови рнк.

у вiдповiдностi з рiшеннями 11 з'i"зду Рад вищим органом

державно"i влади в Kpa"iHi був Всеросiйський з'i"зд Рад, а у пе­ рiод мiж з'i"здами - ВЦВК, основним напрямом дiяльностi якого стала заКОНОТВОР'iiсть. Як правило, Bci питання ВЦВК

вирiшував простою бiльшicтю голосiв У ходi своУх майже

безперервних засiдань, на першому з яких (27 жовтня) було створено п'ять комiсiй, що займалися нереважно органiзацiй­

ними питаннями. ПОС1УПОВО визначалася й структура BiMi-

лiв ВЦВК, якi очолили вiдомi дiячi РСДРП(б). Агiтацiйний

вiддiл очолив М. Володарський, нацiональний - М. Уоиць­

кий, юридичний - п. Стучка, фiнансовий - й. Уншлiхт'та iH.

Усього у списку, затвердженому ВЦВК 6 листопада, налiчу­ валося 14 вiддiлiв.

33

Роздiл 1

Меншовики й есери, якi залишили засiдання П з'i"зду Рад,

вiдмовилися визнати повноваження ВЦВК i бiльшовицько­

ГО уряду, наполягаЮ4И на cTBopeHHi «однорiдного соцiалic­ ТИ4НОГО уряду». У ходi переroворiв вони l3имагали вивести зi складу РНК «персонаJJЫЮГО винуватця Жовтневого пере­ вороту - Ленiна». Використовуючи свiй р.iШИВ на Всеросiй­

ський виконавчий KOMiTeT залiзничникiв (Вiкжель), вони, загрожуючи припинити будь-якi залiзничнi перевезення,

ви:магали вiд бiльшовикiв включити до складу уряду пред­

ставникiв меншовикiв, ecepiB, eHeciB, призначити головою

уряду одного з лiдерiв правих ecepiB та переглянути полiтич­

ний курс. Програму Вiкжеля пiдтримали й деякi очiльники бiльшовикiв - л. Каменев, r. Зiнов'ев, о. Риков та iншi, якi

висловлюва.пи думку, ЩО СУТО бiлыloвицькийй уряд зможе у,римати владу jlИше за допомогою полiтичного терору. ЦК

бiльшовикiв вiдкинув вимоги керiвникiв соцiалiстичних пар­

тiй, а Каменева та його прибiчникiв, якi подали 4 листопада

у вiдставку, замiнив на залишених ними посадах ленiнеьки­ ми прихильниками. Головою ВЦВК став я. Свердлов, нарко­

мом внутрiшнiх справ - г. llетровський, наркомом юетицii" - п. Стучка. Реальний шанс створення широкоi" коалiцii" демо­ кратичних сил в Pocii" був згаяниЙ. 3 цього часу, за словами В. IlIecTaKoBa, «протистояння в росiйському суспiльетвi знову починае набирати обертiв, а сама бiльшовицька влада набу­

вас рис однопартiЙНОl дик:гю)'ри». ,

Побоюючись розриву з селянством, бiльшовики за пропо­ зицieю л. Троцького зробили поступку лише лiвим есерам.

Пiсля 1О грудня 1917 р. CiM представникiв лiвих ecepiB ysi-

йшли до складу РНК. 1. Штейнберг став наркомом юстицii", п. Прошьян - пошти i телеграфу, о. Колегаев - землеробства

(з 25 листопада), В. Трутовський - мiсцевого самор.рядування, В. Карелiн - майна Росiйсько"i Республiки, В. Алгасов, який

працював у апаратi наркомату внутрiшнiх справ, отримав

статус «народного KOMicapa без портфеля, але з правом вирi­

шального голосу». Сьомим членом уряду вiд лiвих ecepiB став М. Бриллiантов, призначений 19 сiчня 1918 р. членом колегi"i

34

=~_19_17piK - piK ревО.2lОljiЙIIИХ nоmрясiнь i бороmьбu а.7ыnерuаmив

наркомату фiнансiв. У цей же час ще ciM лiдсрiв лiвих ecepiB перебували у складi Президii· вцвк. Лiвий блок проiснував ДО початку липня 1918 р., хоча вже у березнi того ж року лiвi есери, протестуючи проти укладення Брестського миру, скла­

ли з себе урядовi повноваження.

В офiuiйних документах, у виступах депутатiв - i бiль­

шовикiв, i IIредставникiв опозицiУ - вищий державний орган

нерiдко Rазивався парламентом. Однак ВЦВК, тобто «радян­

ський парламент», мав кiлька особливостей. По-перше, у ньо­

му були представленi лише соцiалiстичнi партй i демократич­ Hi органiзацi"l, а тому BiH, як «представницький орган», вiд­ дзеркалював iнтереси не всього, а лише частини росiйського

населення. Тншою його особливiстlO було по€днання в його руках законотворчостi i контролю за виконанням законiв. OKpiM ВЦВК обов'язки законодавчого, виконавчого i адмi­

нiстративноro органу були покладенi i на Раднарком. Такий пiдхiд до основ формування двох нищих державних структур обумовлювався правовими i полiтичними поглядами лiдерiв

пра6JIЯчо"i партii·, i·x бажанням лiквiдувати будь-якi «традицii· буржуазного парламентаризму», принцип подiлу влади на за­

конодавчу та виконавчу.

Першим декретом, що його прий/-IЯВ ВЦВК, став декрет вiд 9 листопада 1917 р. «Про заснування державно·j KOMicii" з oCBi- ТЮ>. Невдовзi, 17 листопада, ВЦВК затвердив наказ-ко~сти­

туцiю, в якiй наголошувалося про вiдповiдальнiсть уряду lIе­

ред ВЦВК як вищим органом державно·j влади в краi"иi. Дещо

пiзнiше 1II Всеросiйський з'i"зд Рад (1 0- 18 сiчня 1918 р.) ще раз пiдтвердив принцип вiДIIовiдальностi Раднаркому перед

вцвк. TaKi рil!lення не були випадковими, оскiльки з перших

днiв свого iснування бiльшовицький уряд почав iгнорувати обраний Н з'"iзДО\1 Рад багатопартiйний ВЦВК.

Наказ-конституцiя ВЦВК надавала уряду МОЖJlивiсть здiй­ снювати заходи по боротьбi з контрреволюцiЕ:Ю безпосеред­

ньо, тобто без попереднього розгляду на засiданнi ВЦВК. Та­ ким чином, Раднарком OKpiM виконавчо-розпорядчих функцiй

набував права законодавчо·j iнiцiативи, а тому ноказово, що

35

РоздL'11

з жовтня 1917 р. до прийнятгя Констю:уцiУ рсфрр У липнi

1918 р. РНК видав близько 600 декретiв, постанов та iнших

актiв. За цей же час ВЦВК j його Президiя випустили понад 100 постанов.

Одним iз перших opraHiB, створених бiльшовиками для за­

хисту своУх завоювань, стала Всеросiйська надзвичайна KOMi-

сiя по боротьбi з контрреволюцiсю, спекуляцiсю i посадовими'

злочинами (ВИК). Ii· головою став Ф. Дзержинський, а ЙОГО

заступником - я. Петерс. Рiшення про утворення ВНК було пiдписане головою Раднаркому 7 грудня 1917 р. До того часу

боротьбою з контрреволюцiсю, погромами, хулiганством та iншими антигромадськими дiями займався врк. Пiсля при­

пинення його дiяльностi 5 грудня частина ЙОГО повноважень

щодо охорони завоювань революцi\ перейшла дО ВНК, завдан­

ням яко"! була не лише лiквiдацiя контрреволюцiйних виступiв

колишнiх експлуататорських класiв, але й придушення сабо­

тажу - явища, яке, за словами Петерса, найбiльш ДОШКУЛЯЛО тодi Радянськiй владi. До речi, апарат ВИК спочатку був не­

великим. Канцелярiя, як говорили caMi чекiсти, знаходилась

«у портфелi Дзержинського», а каса - у шухлядi письмово­

120 спiвробiтникiв, були утворен! вiддiли боротьби зi спекуля­

цi€ю та з посадовими злочинами. Як зазнача€ калiфорнiЙсьv.:иЙ

професор М. Маля, «Ленiн вiд самого початку готувався до громадянськоУ вiйни з yciMa класовими ворогами Радянськоi·

влади. Хоча першi пострiли у тiй вiйнi насправдi у груднi зро­

била бiла Добровольча армiя на землях донських козакiв, проте бiЛЬШОВИllька iдея власно\ монополi·j на владу позбавила опо­ зицiю жодного iншого виходу, KpiM збройного опору».

Початок 1918 р. в Poci\ був ознаменований й початком за­ конодавчого оформлення НОВОI IIолiтично\ системи. 1О сiчня В Петроградi розпочав роботу III Всеросiйський з'i"зд Рад ро­ бiтничих i солдатських деnyтатiв, до якого за два днi потому у ПОБНОМУ складi при€дналися делегати III Всеросiйського

36

J9J7piK - piK l!евОЛ10цiUllUХ nоmрясi//ь i бороmьби ш/ыnеРllаmuв

з'i"зду селянських депутатiв, який також працював у столицi. Вечiрн€ спiльне засiдання робiтничих, солдатських i селян­ ських депутатiв 13 сiчня 1918 р. пiд головуванням я. Сверд­ лова офiцiйно закрiпило злиття Bcix Рад краi·ни. ЗаконодаВL\О

закрiплювалось створення едино"!" системи Рад як вовоУ форми

росiйсько"i державностi. Водночас об'Е:днаний з'i"зд Рад вилу­ чив слово «тимчасовий» iз назви Радянського уряду.

В останнiй деньроботи з'"iзду, 18 сiчня, делегати затверди­

ли «Декларацiю прав трудящого i експлуатованого народр>,

проект яко"i (пiдготовлений В. Ленiним) був прийнятий ВЦВК

ще 3 сiчня того Ж року. ФаКТИЧIIО цей документ, що складався

з .чотирьох роздiлiв, був першим конституцiйним актом новоУ

влади, який законодавчо оформив результати Жовтневого пе­

ревороту 1917 р. та проголосив OCHOBHi принципи та завдання Радянсько"i держави. Росiя проголошувалася Республiкою Рад,

яким повинна була належати вся влада на мiсцях. Основними завданнями Радянсько·j влади були названi: знищення будь­ яко"i експлуатацi"i людини людиною, усунення подiлу суспiль­ ства на класи, придушення опору експлуататорiв. Законодавчо пiдтверджувались скасування приватно"i власностi на землю, запровадження робiтничого контролю й створення Вищо"i ради народного господарс~гва (ВРНГ), анулювання царських позик, вацiоналiзацiя банкiв. Декларацiя декреl)'вала озбро­

€Ння трудящих, створення ЧервоноУ apMiY, запровадження за­ гальноУ ТРУДОВОl повинностi. KpiM того, У Декларацi"i дiстали

цiлковите схвалення OCHOBHi принципи зовнiШИЬОI полiтики

ия таемних ДОГОВОРIВ, поважання наЦlOнального cYBepeНlTeTY

Bcix народiв. Декларацiя проголошувала усунення експлуата­ TopiB вiд участi в управлiннi державою. Влада В кpa"I"Hi повинна була належати виключно трудящим i i·x rювноважному пред­

ставництву - Радам. Визначила Декларацiя i KopiHHi засади нацiонально-державного будiвництва. Пiдкресливши, що Ро­

сiйська Радянська Республiка СТВОРЮЕТЬСЯ на OCHOBi вiлыю­

го союзу вiльних нацiй, вона застерiгала проти декретування в цiй справi, вказувала, що з метою створення добровiльного

37

Роздiл I

союзу Bcix нацiй краi'ни трудящi кожно"i иацiУ самоетiйновирi­ шуватимуть, на яких засадах Ум брати участь у федеральному

урядi та iнших федеральних установах, На пропозицiю Ленiна

Декларацiю було згодом включено як вступний роздiл В КОН­

ституцiю РСФРР.

Отже, рiшення Ш Всеросiйського з'i'зду Рад пiдвели пiд­ сумки першим мiсяцям перебування при владi в Pocj'j лiво-"

радикальних полiтичних сил, Логiчно постае питания: була Ух перемага восени 1917 р, закономiрною чи наперед визна­ ченою? Хiд подiй 1917 р" починаючи з ЛютнеВОl революцП, мiстив у собi рiзнi альтернативи, кожна з яких мала право на

втiлення в життя: буржуазно-демократичну (Керенський), ге­

неральсько-диктаторську (Корнiлов), однорiдно соцiалiстичну (Мартов) i, нарештi, бiлыloвицько-лiворадикальнуy (Ленiн),

Остання й виявилася реалiзованою завдяки парламентськiй й полiтичнiй кризi, слабкостi й помилкам Тимчасового уряду,

падiнню його авторитету, авантюризму правих сил, радика­

лiзму «низiв»), невизначеностi дiй меншовикiв i ecepiB, енср­ rii' бiльшовикiв, полiтичнiй волi й полiтичному мистецтву i'x лiдерiв - В, Ленiна i Л, Троцького. Вцiлому це була перемо­ га неоднорiДНОi' за СВОIМИ прагненнями революцiйно'i стихii·. Бiльшовики розумiли це, а тому соцiалicтичну революцiю

в Poci"i вони пов'язували виключно 3 перемогою €ВРОllей­

ського пролетарiату, Ух перемога була перемогою не пiд со­

цiалiстичними, а lIiд демократичними знаменами, 1 народ

колишньо'j iмперii" тодi, наприкiнцi 1917 р" ще не уевiдомлю­

вав, яким шляхом поведе йога нова влада i що йому на иьому

шляху приготувала iсторiя.

Меншовики пiдiйшли до оцiнки передумав Жовтня, вихо­

дячи з захiдноевропейського досвiду РОЗВИТКУ капiталiзму i

буржуазно"i демократi"i. Ум вдалося правильно вiдчути трагiзм

бiльшовизму, який поклав початок соцiалiетичним перетво­

ренням у напiвзруйнованiй i бiднiй Kpa"iHi, зовсiм ще не до­ зрiлiй до переходу до соцiалiзму, з нечисленним i, переважно, несвiдомим промисловим пролетарiатом. Остання обетавина виявилася фатальною ДЛЯ долi революцi"i - робiтничий клас

38

'?/ 7 piK - piK ревОJlюцiUflllХ nотрясi//ь i бороmьбu альтер//атuв

фактично передовiрив владу партii·, а та дозволила оволодi­

ти нею своему апарату на чолi зi Сталiним, що, в KiHueBoMY пiдсумку, призвело до торжества в Poci"i (а пiзнiше i в ерср)

радянського тоталiтаризму.

НаЦiОНaJIЬНО-ВИ3ВОПЬНИЙ ПХ H8POAiB Pocii

та vтвореНИА иеЗ8пежинх держав

Доля неозоро"i Росiйсько"i iмперi"i у лютому 1917 р. була ви­

рiшена в iТ СТО.1иui. «Не буде перебiльшеННЯl\.1 сказати, - писав

згоДомЛ. Троцький, - що Петроград здiйснив Лютневу рево­ люцiю. Решта краlНИ приедналася до нього». Лютнева рево­

люцiя вивiльнила нацiональнi рухи непередбачуваних розмi­ pjB. Постало питання, чи спроможний буде Тимчасовий уряд задовольнити вимоги окраi"нних народiв, не пiддаючи ризиковi iснування РосiЙськоi· держави, тим бiльше, що лiдери деяких

опозицiйних сил сподiвалися, що з поваленням царизму нашо­

нальне питания в Poci! вирiшиться автоматично. Дуже IПвидко ВИS1ВИЛОСЯ, ЩО Й Тимчасовий уряд мiцно дотримувався моделi «едино"i i неподiльно·i Poci·i», а свое завдання вбачав у захистi росiйських кордонiв у вiйнi з Центральними державами.

BTiM, Лютнева революцiя у нацiональному питаннi значно перевищила вiдповiднi здобуТIШ 1905 р., вiдразу надавши BciM громадянам Pocii" громадянських й особистих нацiонально­

культурних прав та свободи. Було скасовано дискримiнацiй­ не особливе законодавство, яке стосувалося передусiм €Bpe·iB

та так званих «iнородцiв», вiдновлено автономiю фiнляндП

та Королiвства Польського (окупованого у той час HiMeIlb- кими вiЙськами). Проте за iншими нацiями КОЛИШНЬОI iмпе­ pii автономiя не визнавалася. Тимчасовий уряд, так само як i Петроградська Рада, недооцiнювали вибухонебезпечнiсть нацiонально"i проблеми. Вимоги надати aBТOHoMHi права тiй 4И iншiй HaujI УРЯДОВЦЯ~fИ вiдхилялися, Ух вирjшення вiдкла­ далося до скликания Установчих. зборiв, якi мали б разом з основними соцiальними i полiтичними проблемами вирiшити демократичним шляхом i нацiональне питания.

39

Роздiл 1

Така полiтика етримуваНI-IЯ, за OuiHKOIO Ао Кагшелера, неми­

нуче «вела до постiйного зростання радикалiзацi'i соцiальних i нацiональних pyxiB на периферiОj»о Лише наприкiнцi верееня 1917 ро Тимчасовий уряд все ж таки зважився на поступку й визнав за народами КОЛИIJIНЬОl Росiйсько"i iмперiiО - за умова згоди на це Установчих зборiи - право на самовизначення, од­ нак на той час BiH уже гювнiстю втратив "iXHIO довiруо

Безперечно, впроДОВЖ 1917 ро нацiональнi рухи в рiзних peГJOHaX держави розвивалися з рiзною iнтенсивнiстlO, залежно вiд iсторичних передумов, сошальних та полiтичних ан­

тагонiзмiв, впливу вiйни тощоо Були i спроби спiльних. акцiйо Так, наприкiнцi травня у Пстроградi зустрiлися представни­ ки нацiональних соцiалiстичних партiй, а з 8 до 15 верееня у

КИЕ:вi вiдбувся з'Оiзд народiв Poei"i, 93 делегати яко(-о зiйшлися на думцi, що PocilO необхiдно перетворитина демократич­

ну федеративну республiку та надати BciM народа\i право на

скликання крайових Установчих зборiв, якi мали визначити свое ставлення до центральних opraHiB федерацi"i та головнi ПРИНl~ипи внутрillJНЬОГО автономного ладуо Однак зусилля де­

лега:гiв з'"lзду були i\ШРНИМИ: у той час нацiональнi iнтереси

ВI1ЯВИЛИСЯ сильнiшими, нiж спiльнi прагненняо

Т"lзд народiв Poci"l не випадково вiдбувся у КИЕ:вi, адже украОiнський рух у 1917 ро переживав небач:ене ранiше пiднс­

сенняо 3 огляду на знач:ну кiлькiсть YKpalHuiB, стратегiчне та економiчне значення УкраОiни УКР,йl;lське питання стало цен­

тральною проблемою як Тимчасового уряду, так i згодом -

бiльшовикiво

Пiд тиском мае Центральна Рада, легiтимнiсть яко"i у KBiTHi 1917 ро була засвiДLlена Bceykpa"lI-IСЬКИМ нацiональним конгре­

сом, радикалiзувала своУ вимоги i 10 ч:ервня 1917 ро у своему

1 Унiверсалi проголосила автономiю Укра"iни, «не оддiляю­

чись вiд УС!Е:"!" Poci"l, не розриваючи з державою росiЙсы<оlO».

Поставлений перед цим фактом Тимч:асовий уряд зробив по­

ступку й визнав de Jacto Раду та створений нею Генеральний ceKpeTapiaT як представництво YKpaioHCbKOOi нацi'iо Тим самим центральний росiйський уряд уперше вiдступив певну части-

40