V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

ФорсовGна ;J,юдернiз'!.цiя ерер i ЗА/iцнеnня радЯНСl;кого """

у другiй половинi 1930-х pOKiB Радянська держава стала дещо бiльше залишати колгоспникам вироблено! ними про­ дукцil. Становище колгосшюro селянства хоча й залишалося

ва~щим, але все-таки певною мiрою полiпшилося у порiвнян­ Hi з початковим перiоДом колекгивiзацil.

До кiнця друroУ п'ятирiчки у 243,7 тис. колroспах перебува­ ло 93 % селянських господарств та 99 % ycix посiвних плащ.

КQлективiзацiя сiльського господарства в СРСР завершилася.

Вона пiдiрвала сiльське господарство кра'iни. В рсзультатi роз­

куркулення, голоду, маСОВОlвтечi селян до MiCT село втратило мiльйони робочих рук. Були лiквiдованi кращi представники селянсько"i кулыури, CYТТ€BO знюилося виробництво зерно­

вих культур, рiзко скоротилося поголiв'я худоби.

Водночас проведення колективiзацi"i ДОЗВОЛИЛО Радянськiй державi у значно бiльшому обсязi вилучати сiльськогосподар­ ську riродукцiю У селян. 3авдяки цьому рiзко збiльшився екс­ порт зерна за кордон. Якщо у 1928 р. вивезли 1 млн центнерiв

зерна, то у 1931 р. - 51,8 млн центнерiв. На виручену валюту купувалися машини, обладнання для промисловоетi, оплачу­

валася праця iноземних фахiвцiв, УТРИJI.-Iувався KOMiHTepH i

к()мунicтич.нi органiзацii' в усьому CBiTi. Хлiб експортувався

HaBi"TbY голоднiдля селян 1932-1933 рр., позаяк i ПОJ10ВИНИ

ВИI~езеного"за кордон вистачило б, щоб врятувати вiд голодноi'

CMepTi мiльйони людей.

Видучення хлiба у сiльських трударiв дало можливiсть

значно покращити гюстачання продовольством MiCT, осо­ бливо великих, пiдняти у них житг€вий piBeHE> ро6iтникiв i

службовцiв. OKpir.r цього, колишнi сiльськi жителi, ЯК роз­

курк)'ленi, так i Ti, що з рiзних прич.ИН покинули свою «малу батькiвщину», забезпечили промисловiсть дешевою i неви­ багливою роБОL{ОЮ силою, без яко'!' iндуетрiалiзацiя не могла б вiдбутися.

Такою виявилася для народiв СРСР цiна соцiалiстичного

ш:реоблаштування, цiна переходу до iндустрiальноi' стадi'i розвитку краУни.

231

llолiтичний розвиток Радянськоro Союзу впродовж 1930-х pOKiB IIРОХОДИВ пiд знаком ПОСИJlення ролi центру, союзних

оргаиiв влади i управлiння в результатi розширення й змiцнен­

ня адмiнiстративно-командно'i системи управлiння, осереДДЯI\'!

яко'i була ВКП(б) на чолi з Й. Сталiним.

Насамперед за.1нала змiн компетенцiя вищих законодавчих opraHiB кра·iни. 8сесоюзний з'i"зд Рад, який з 1927 р. почав скликатися вже не щорiчно, а один раз на два роки, поступово

в:'рачав свое значення. Найважливiшi державнi рiшення нерiд­ ко приймалися не на союзних з"iздах Рад чи сесiях ЦВК СРСР,

а партiйними органами. 3 1929 р. почали порушуватися стро­

ки проведення з'"iздiв, а caMi вони все бiльше почали набувати

парадно-виставковоro характеру. Незабаром нова процедура

прийияття рiшень була запроваджена i на сесiях ЦВК СРСР. Вана передбачала затвердження списком, тобто без обгово­

рения i внесення змiн, постанов, ухвалених Презv.дiею ЦВк. у сiчнi 1934 р., наприклад, за такою схемою було прийнято

34 постанови, а у сiчнi 1936 р. Ух кiлькiсть зросла до 66. У Пре­ зидii" ЦВК СРСР, дО яко"i входив 21 чоловiк, зосереджувалося

все бiльше повноважень; до П виключно"i компетенцi"i, скажi­ мо, вiдносилися питания чаСТКОВОI i загальноi' aMHicTii", при­ йняття i позбавлення громадянства тощо. Подальша центра­

лiзацiя управлiння, передача :шачно'i кiлькостi управлiнських

функцiй федералы-lИМ органам влади поруч зi зрощуванням

партiйноro i державного апаратiв значною мiрою посилюва­

ли бюрократизацiю IIрезидi"i ЦВК, яка у багатьох питаннях пiдмiняла собою Раднарком, фактично дублюючи йога дiяль­ HiCTb, а вiдтак звужуючи його законодавчi функцii".

Посиленню повноважень центральних opraHiB влади в кра­ "iHi сприяла постанова ЦВК i РНК СРСР вiд 20 червня 1933 року, згiдно з якою «з метою змiцнення соцiалiстичноi" закон­ HOCTi i належно"i охорони суспiльноi" власностi по Союзу РСР вiд замахiв з боку антигромадських елементiв» створювалася Прокуратура СРСР. Цей крок сталiнського керiвництва зумо-

232

Форсована .модернiзацiя СРСР i 3.wiЦllе/{//Я радяflсы<гоo ...

= ----

вив крайню централiзацiю прокуратури, оскiльки прокурори союзних республiк пiдпорядковувалися Прокурору СРСР, а з 1936 р. почали ним i призначатися. Першим Прокурором

СРСР став 1. Акулов, а його заступником - А. Вишинський, який очолив Прокуратуру кра"iни у березнi 1935 р. Прокурор

СРСР Hic вiдповiдальнiсть лише перед союзним Раднаркомом, ЦВК СРСР та його Президi€ю.

Важливою складовою процесу змiн i перерозподiлу повно­

важень вищих opraHiB влади в 1930-Ti рр. стала реорганiзацiя i

посилення силових HapKoMaTiB та репресивно-каралr,ного апа­

рату. Так, у 1934 р. була лiквiдована Реввiйськрада - вищий

орган управлiння РСЧА, а Наркомат з вiйськово-морських

справ було перетворено на Наркомат оборони СРСР. При ньо­ му, як дорадчий орган, дiяла Вiйськова рада, члени якоi' за­ тверджувалися урядом СРСР. 22 вересня 1935 р. Штаб РСЧА

було перейменовано на Генеральний штаб Червоно·iармi"i.

Зазнала змiн i структура радянських вiЙськ. Yci вiйськово­ MOPCbKi сили ввiйщли до cк.~aдy вiйськових oKpyriB, армiй, фло­

TiB, аУх командуючi пiдпорядковувалися безпосередньо наркому

оборони. На мiсцях при виконкомах Рад були cTBopeHi вiйськовi

комiсарiати, що пiдлягали компетенцii" командуючоro apMi"i чи округу. У 1938 р. завершився перехiд вiд територiально-мiлi­

цiЙНОl до кадровоУ системи комплектацi"i вiйськ, тобто була вiд­ MiHeHa попередня система формування РСЧА, коли у кадровiй apMi"i знаходилося лише 25-30 % призовникiв, а значно бiльша Ух частина проходила службу в частинах територiальноi" мiлiцi! за мiсцем проживання i без вiдриву вiд виробництва.

Значних змiн зазвали органи державно! безпеки та гро­ мадськоro порядку. ОДПУ СРСР, яке наприкiнцi ро­ KiB значно посилило вплив на полiтичне життя краi"ни, у 1930-1931 рр. ще бiльше розширило своУ повноваження.

24 квiтня 1930 р. було створено Управлiння таборами OДI1Y

при РНК СРСР, яке у лютому наСТУI1НОro року одержало назву

Головне управлiння таборiв ОДПУ (ГУТАБ). Його «архiпе­

лаг», кожен третiй житель якоro був засуджений за <<полiтичнi

злочини», а iншi ДBO€ у тiй чи iншiй Mipi були жертвами соцi-

233

Роздiл 4

альноi· УИ економiчноi" полiтики сталiнiзму, охопив практично

всю територiю СРСР: вiд Бiлоro моря до Камчатки.

Пiсля створення ГУТАБу права ОДПУ продовжували роз­

ширюватися. Наприкiнцi 1931 р. за ним остаточно було за­ крiплено управлiння мiлiцiею та кримiнальним розшуком, а в 1932 р. в областях, краях i республiках з'явилися спецiальнi прокуратури ОДПУ, лiквiдованi лише в 1954 р. Очевидно, oдi­ яльнiсть ОДПУ була у Ti роки настiльки одiозною, щО ЦВК СРСР 25 червня 1932 р. змушений був прийняти постанову «Про революцiйну законнiсть», яка засудила порушення ор­ ганами ОДПУ чинного тодi законодавства пiд час проведення

колеКТИВlзацii".

Доеить стримана критика роботи opraHiB ОДПУ поруч з

вимогами сталiнського керiвництва ще бiльше централiзувати

роботу правоохоронних opraHiB призвела до утворення влiтку 1934 р. Наркомату внутрiшнiх справ СРСР (НКВС). ДО його складу ввiйшло ОДПУ СРСР, яке було перетворене на Головне

управлiння держбезпеки, а також низка iНIIIИХ силових струк­

тур: Головне управлiння робiтничо-селянськоi" мiлiцii", Голо­ вне управлiння прикордонноi" j внутрiшньоi" охорони, ГУ1АБ, Головне управлiння 1l0жежноi" охорони та деякi iншiорганiзэ.­ цii". Судову колегiю ОДПУ було замiнено на Особливу нараду

Незважаючи на, здавалося б, повну перемогу Й. Сталiна, в

якоro на початку 1930-х рр. практично не залишилося скiль­

ки-небудь помiтних полiтичних суперникiв всерединi краi·ни;

його влада ще не була всеосяжною. Антисталiнськi угрупо­ вання в партi'i продовжували чинити olIip,

Наприкiнцi 1930 р. з критикою еталiнського керiвництва

виступила група пiд керiвництвом С. Сирцова, який був кан­ дидатом у члени Полiтбюро ЦК ВКП(б), та В, Ломiнадзе - ке­ рiвника 3акавказько'i партiйноi' органiзацii', Учасники групи були переконанi, що в СРСР були взятi занадто високi тем:.. пи iндустрiалiзацii', що колективiзацiя проводилася BcyneptN

рiшенням XV партiйного з'i"зду, внаслiдок чого краi'на.вияви­ лася на межi економiчноi' кризи. Вважаючи, що головну Bi.n:..

234

Форсована модернiзацiя СРСР i змiцнеНl!Я радя/-/ського...

rrовiдальнiсть за це несе Сталiн, опозицiонери планували ви­ ступити проти нього на черговому пленумi ЦК ВЮl(б). Проте Ух намiри не здiйснилися: група була викрита сталiнськими ПОПJIiчниками, а П керiвники знятi з високих посад. В. Ломi­

надзе, не чекаючи арешту, покiнчив з собою, а С. Сирцов був

розстрiляний У 1937 р.

у 1932 р. iнша група партiйцiв, яку очолив один iз дiячiв

MOCKOBCbKo·i органiзацii" ВКП(б) М. Рютiн, створила «Союз марксистiв-ленiнцiв» - органiзацiю, яка своУм основним за­

.вданням поставила повернення до зневажених Сталiним i ЙОГО

оточенням iдей ленiнiзму. До П складу ввiйшли представники старо"! бiльшовицько"t· гвардii" В. Каюров, М. {ванов, п. Галкiн та iншi. ПрограJv!НИМИ документами «Союзу» стали теоретична робота М. Рю:гiна «Сталiн i криза пролетарськоI диктатури» та манiфест-звернення «До Bcix членiв партi"i». Вони були спря­ MOBaHi проти режиму особисто"!" влади Сталiна, обrpунтовували необхiднiсть усунення йоro вiд влади. Як вiдзначав Б. Старков, полiтичнi пошяди i теоретичнi думки М. Рютiна були супереч­ ЩiВИМИ i дискусiйними, «але нiде в програмних документах не мiстилося HaBiTb натяку на органiзацiю терористичних актiв,

контрреволюцiйних виступiв, закликiв до ослабления, пiдpи­

ву i повалення РаДЯНСЬКОl влади». Проте правлячий режим на це мало зважав. Органiзацiя зусиллями ОДПУ була викрита, "ii учасники виключенi з партi"iта заарештованi. У добу «великого терору» майже Bci вони були страченi.

Щеоднiею опозицiйною Сталiну i йоro режиму органiзацi­ еЮ, що виникла наприкiнцi 1932 р., була група о. Смирнова, М. Ейсмонта та В. Толмачова. Bci вони були авторитетними

партiйцями й у рiзний час обiймали важливi державнi посади,

зокрема о. Смирнов у 1928-1930 рр. був заступником голо­ ви Раднаркому РСФРР та секретарем ЦК ВКП(б). Учасники цiE:"i органiзацiУ вимагали переглянути програму iндустрiалi­ зацii", розпустити насильно cTBopeHi колroспи, встановити

партiйний КОНТРОЛЬ за дiяльнiстю ОДПУ, створити незалежнi

профспiлки та усунути й. Сталiна вiд влади. Однак цi вимоги

не були реалiзованi, ОСI(iльки невдовзi опозицiонери були за-

235

Роздiл 4

---.==---_.~--~~~------

арештованi, а згодом i репресованi. До речi, аналогiчнi групи

опозицiонерiв органами ОДПУ були виявленi й лiквiдованi й

у iнших perioHax кра"iни.

Намагаючись знищити HaBiTb найменшi прояви невдово­ лення полiтичним режимом в СРСР, сталiнське керiвництво у 1933 р. р03П04ало ':lepГOBY генераш>ну Чу1СТКУ партi"i. У по­ cTaHoBi ЦК ВКП(б) з приводу 4ИСТКИ партiйних рядiв наго­

лошувалося, що вона повинна проводитися «пiд кутом зору

перевiрки виконання членами i кандидатами у члени партi"i

найважливiших рiшень партi·i, Ух участi у соцзмаганнi i удар­ lIицтвi, активно"! боротьби за промфiнплан, за виконання най­

важливiших господарських завдань, боротьби з прогуламИ, боротьби з розкрадачами соцiалiстично"i влаСНОСl;». J все ж, не:шажаючи на виключення у xOJLi чистки iз партi"i значно­

го числа KOMYHicTiB, передусiм учасникiв рiзних 0!10зицiйних

груп, опiр сталiнському всевладдю тривав. 30крема, заJIИШИ­ ли «сталiнський рай» i перейшли на бiк cBiТOBOГO демокра­

тичного спiвтовариства вiдомi радянськi розвiдники J. Рейс, В. Кривицький, генерал НКВС о. Орлов, дипломати о. Бармiн та Ф. Розкольников. ВОНИ змогли опублiкувати на 3аходi звернен­ ня, CTa1Ti i книги, в Slких викривалися злочини сталiнiзму.

ТИМ часом гюлiтику правлячо"i комунiстично'j партй продо­

вжувала пiдтримувати i схвалювати значна частина ТРУДЯЩИХ СРСР. Про це свiдчила i дiяльнiсть громадських органi:зацiй, якi в умовах сталiнсько"iдиктarури перет~орилися наслухнянi «при­ вiднi паси» партii:, служили провiдниками Ti впливу в масах.

Наймасовiшою органiзацiсю радянських трудящих були професiйнi спiлки, кiлькiсть членiв яких за 1930~1940 рр. зросла з 12 до 25 млн чоловiк. Гlартiйному керiвництву ще у роки першо"i п'ятирiчки вдалося остаточно перетворити проф­

спiлки на простий додаток до партiйно-державного апарат)', головним завданням якого став не З8ХИС.т прав трудящих вiд

свавiл-ля держави, а сво€часне виконання виробничих планiв та контроль за дотриманням трудовоУ дисциплiни.

Вiрним помiчником партii: в здiйсненнi модернiзацi"i кра"iни залишалася Комунiс.тична спiлка молодi (комсомол). Напри-

236

_____ ФОl!совЙI1Й модеРl1iзйцiя ерер i з..нiцнення радЯl!с_ышго...

кiнцi 1930-х рр. у його лавах перебувало близько 5 млн юнакiв i дiвчат. 3авдяки зусиллям комсомолу були I1роведенi числеш-j

мобiлiзацП мо;;юдi на новобудови перших п'ятирiчок. широкого

розмаху набув;стахановський рух, здiйснювалося шефство над

будiвництвом найважливiших промислових пiДПРИЕ:МСТВ. над вiйськово-морським i вiйськово-повiтряним флотами СРСР.

Змiни, якi до середини 1930-х рр. вiдбулися в гюлiтичнiй i соцiально-економiчнiй сферах життя РадЯl'/СЬКОГО Союзу i якi в офiцiйних партiйно-державних документах були на­

званi «побудовою основ соцiалiзму в срер», цк ВКП(б) на

початку 1935 р. вирiшив вiддзеркалити у Конституцi'J СРСР.

7 лютого розпочала роботу КОIIстиryцiйна комiсiя' на чолi з

Й. Сталiним. У l1роцесi роботи П учасники. яких налiчувався

31 чоловiк, зрозумiли, що необхiдно створити новий Основ­ ний Закон держави. ) 2 червня 1936 р. ЙОГО проект було опублi­

ковано в пресi, i незабаром розгорнулося йога обговорення.

яке тривало п'ять з половиною мiсяцiв, перетворившись на

могутню iдеологiчну, пропагандистську кампанilO прославлян­

ия Сталiна i радянського комунiстичного режиму. На VШ Нан­

звичайному з"iздi Рад 5 грудня i 936 р. нова Конституцiя СРСР була одноголосно приЙнята. На i"i OCHOBi згодом були розро­

бленi Конституцii' союзиих i автономних республiк.

1-й роздiл Констюуцi'i {<Суспiльний устрiй» юридично за­ крiпив головнi риси соцiалiстичного ладу. Гlолiтичною осно­

ВОЮ СРСР ПРОГОJIошувалися Ради депутатiв трудящих, а еконоМlЧНОЮ -- соцiалiстична система господарювання та со­

цiалiстична власн!сть (у державнiй i колгоспнiй формах) на засоби виробництва.

Другий роздiл Конституцi'i був присвячений державному

устрою СРСР. 3гiдно з Конституцi€ю Радянська держава була

федерацiею 11 соцiалiстич:них республiк - РСФРР, Украi'ни,

Бiлорусi'i, TYPKMeB:i'i, Узбекистану, Таджикистану, Казах~тану, Киргизi'i, Грузi'i, BipMeHi'j та Азербайджану. Водночас кiлька автономних областей (Кабардино-Балкарська, Чечено-Iнгуш­

ська, Пiвнiчно-Осетинська, Марiйська i KOMi) дiстали статус автономних республiк.

237

Роздiл 4

Конституцiя визначила i нову структуру вищих державни){

установ. Вищим органом державноi' влади кра'iни стала Вер­

ховна Рада СРСР, яка СЮJaдалася з двох палат: Ради Союзу i Ради НацiональностеЙ. Верховна Рада обирала Прези,цiю, яка здiйснювала вищу владу в Kpai'Hi у перiоди мiж сесiями Вер­

ховноу Ради (вона скликалася на два-три днi двiчi на piK) та

формувала уряд СРСР - Раду Народних KOMicapiB. Якщо Пре-'

зидiя Верховно'" Ради могла HaBiTb розпустити саму Верховну

Раду, то РНК позбавлявся законодавчих прав i переТ80рював­ ся на суто виконавчий орган влади. Нова Конституцiя вперlIIе

УСТ. 126 назвала ВКП(б) ядром ycix органiзацiй трудящих -

I громадських, i державних.

у Конституцii' 1936 р. значно розширився перелiк прав j

свобод громадян; були проголошенi права на працю, вiдпо­

чинок, пенсiйне забезпечення, oCBiry, рiвнопра~нiсть жiнки, рiвноправнiсть громадян незалсжно вiд раси чи нацiональнос­ Ti, свобода слова, cOBicTi, друку, зiбрань, мiтингiв, право на

об'еднання в громадськi органiзацii', HeAoтopKaHHicTb особи i

житла тощо. Водночас громадяни СРСР були зобов'язанi до­

тримуватися законiв, ДИСЦИlIлiни працi, захищати свою BiT- чизну i т. п.

3мiни торкнулися також виборчого закону; була ПРОГОJ10шена вiдмова вiд багатоступеневих виборiв i встановлене за­

гальне, пряме, piBHe виборче право при Ta€MHoMY голосуван­

Hi. Скоротилася кiлькiсть людей, позбавлених виборчих прав.

Ранiше до них вiдносилися куркулi, особи, якi експлуатували

чужу працю, колишнi помiщики тоща.

На жаль, зафiксованi Конституцi€ю права громадян суперечили реаЛlЯМ життя радянського суспiльства i не розповсюджувалися на все населения кра"iни, зокрема на колгоспникiв. Ло CYTi, вони iснували лише на паперi, а вiдповiднi роздiли Основного Закону служили лише демагогiчним прикриттям сталiнськоro свавiлля.

у груднi 1937 р. на OCHOBi положень ново'" Конституцii' вiдбулися вибори до Верховно'!, Ради СРСР. Як ранiше, так i

пiзнiше, це були вибори без виборiм, оскiльки на одне депу-

238

Форсована ,иодернiзацiя С!,СР i З,l1iцнення радЯNС"l<ого ...

татське крiсло ВКП(б) запропонувала лише по однiй канди­

датурi, яка не мала альтернативи. Вибори пройшли з великим

пiднесенням; у них взяли участь 97 % виборцiв. За запропоно­ BaHi кандидатури проголосувало 99 % ycix громадян, якi взя­ ли участь у голосуваннi. Це свiдчило про пiдтримку полiтики бiльшовицько'i партi'iбiльшiстю радянсысих людей, яким були близькi iдеали соцiалiзму i якi щиро вiрили в комунiетичну

перспекгиву.

Перша сесiя BepxoBHoi· Ради СРСР першого скликання у

сiчнi 1938 р. обрала Президiю ВерховноУ Ради СРСР, керiвни­ KiB палат та сформувала постiйнi KOMiciY вищого законодавчо­ го органу (бюджетну, законодавчу, з iноземних справ тощо).

Головою Президi'i ВерховноУ Ради СРСР став М. Калiнiн, а

новий Радянський уряд очолив В. МОЛОТОВ.

Безперечно, дiяльнiсть радянських opraHiB влади залиша­

мсяформальною, оскiльки Bci найважливiшi державнi рiшен­

ия приймалися Полiтбюро ЦК ВКП(б) i особисто Пвождем

й. Сталiним. Офiцiйним радянським органам влади залиша­

лося лишс схвалювати цi рiшення, ПРИЙМaIOчи правила гри сталiнськоУ диктатури.

Репресивна попiтииа- орrаИiЧНИЙ епементстапiиiзмv

Репресi'i як ск.падова частина iCTOpiY Радянсько'i держави не були характерною рисою полiтичного жипя лише Радянсько­

го Союзу. Вони проводилися i в самодержавнiй Росiйськiй iM- перiУ, i в iнших державах незалежио вiд Ух полiтичного i дер­ жавного ладу, полiтичноУ i суспiльно'i надбудови. Однак саме в СРСР репресi'i по-справжньому стали чи не найголовнiшим елементом державно"!" полiтики, оскiльки бiльшовицький ре­ жим Mir утримуватися при владi лише на OCHOBi посднання широкого застосування репресiй, особливо в першi 30 pOKiB

СБОГО iснування, зтотальним iдеологiчним тиском.

у Радянськiй державi першими полiтично значущими су­ довими процесами, що пройшли невдовзi пiсля громадянсько·"

вiйни, були процеси над украi"нськими i московськими ecepiB-

239

Роздiл 4

ськими центрами у 1921 та 1922 рр. Дещо пiзнimе, наприкiнцi

1920-х - на початку 1930-х рр., вiдбулося чимало як вiдкри­ тих, так i закритих судiв над старою iнтелiгенцiею, iнженер"

Jю-технiчними, науковими та культурними працiвниками, на

яких покладалася вiдповiдальнiеть за економiчнi провали, за якi наеправдi мали вiдповiдати владнi ОРГ.11-m.

Говорячи про поеилення, динамiку та масштаби, якi по­

лiтичний терор· набув у радянському суспiльствi у 1930-Ti

роки, слiд Ilередусiм звернути увагу на особистiеть генсека

ВКП(б) Й. Сталiна, позаяк його роль у здiйсненнi геноциду

радянських людей важко переоцiнити. Складаеться вражен­

ня, що репресi'i стали для нього одним iз найважливiших ва­

же,liв досягнення честолюбних цiлей щодо утвердження та змiцнення власноУ абсолютноУ влади i в той же час характер­

ним, неодмiнним атрибутом того суспiльства, яке BiH називав соцiалiстичним. На ХУI з'Уздi партП у 1930 р. BiH вiдверто за­

явив: «РепресiУ в галузi соцiалiстичного будiвництва е необ­

хiдним елементом наступу, але елементом Допомiжним, а не

головним».

Для розгорташlЯ масових репресi-й проти своУх реальних i

можливих супротивникiв Сталiн використав у6йвство 1 груд­

ия 1934 р. у Смольному члена Полiтбюро ЦК ВКП(б), секре­ таря ЦК ВКП(б) i Ленiнградського MicbKOMY партi"i С. Кipo­ ва. Це вбивство можна з певнiстю назвати злочином столiтгя. У наступнi чотири роки COTHi радянрьких громадян були роз­ стрiлянi як безпосередньо замiшанi в убиветвi КipoBa; бук­ вально тиеячi людей були знищенi як спiвучаеники ЯКОУсь riraHTCDKoi' змови, яка нiбито iснувала за лаштунками вбивства

KipoBa. Факгично ж його смерть стала фундаментом ycicY ВС­

летенськоУ споруди терору i насилля.

Першими з найбiльш гучних були процеси у справах «ле­

нiнградськоУ контрреволюцiйноi" зiнов'евсько"i групи r. Сафа­

рова, П. 3алуцького та iншюО> i «московського центру», до якого зарахували Г. 3iHOB'€Ba, Л. Каменева, Г. €вдокимова та

деяких iнших «контрреволюцiонерiв» у еiчнi ] 935 р. Кожен iз ИЮ( отримав вiд 5 до 1О pOKiB позбавлення волi" 18 сiчня

240