V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

Радянська д_ержава у перiод непу (1921 - KiHelflJ 1920-хрр.)

тропавловсью> i «Севастополь» вiДОЗRИ з закликом до уряду

дотримуватися прав i свобод, проголошених у жовтнi 1917 р.

Заклику до Jlовалення влади Рад ця резолюцiя не мiстила, але

була спрямована проти всевладдя бiльшовицыюi' IIapTiY.

] березня на Якiрнiй площi Кронштадта вiдбувся мiтинг,

в якому взяли участь близько 16 тис. чоловiк. Його учасники

ухвалили резолюцiю з вимогами негайних перевиборiв Рад як

таких, якi не вiдповiдають волевиявленню робiтникiв i селян,

свободи слова i друку для трудящих, свободи зiбрань, звiль­ ~-!ення ycix полiтв'язнiв, дозволу на вiльне кустарне виробни­

цтво власною працею. Незабаром було створено Тимчасовий

революцiйний KOMiTeT (ТРК), який очолив старший писар лiн­ кора «Петропавловсью> С. l1етриченко. На його бiк nерейшла частина бiльшовицько"i органiзацi! фортецi на чолi з Ф. Перву­

шиним. Влада у MicTi без жодного пострiлу перейшла до рук

ревкому. У днi поветания близько 300 KOMYHicnB було взято пiд варту. Гаслами повсташrх морякiв стали «Влада Радам, а не партiям», «Геть контрреволюцiю справа i злiва» тощо. Повета­

лi розраховували на мирну «перебудову радянського ладу». Повiдомлення про подii' у Крон:штадтi викли:кали негатив­

ну реакцiю бiЛЬШОВИЦЬКОI верхiвки. 3 березня в Петроградi i губернiI було оголошено стан облоги. KOMiTeт оборони Пе­

трограда зробив кiлька спроб вплинути на повстанцiв за до­

помогою листiвок, якi з лiтакiв тисячами розкидалися над

Кронштадтом i його фортами. Для безпосереднього керiвни­ цтва придушенням повстання РНК направила до Петрограда

Л. Троцького, С. Каменева, М. Тухачевського, П. Дибенка та iнших бiльшовицьких лiдерiв.

Наказом голови РВРР вiд 5 березня1921 р. була вiднов­ лена 7-а армiя пiд КО~1андуванням М. Тухачевського. Проти 28-тисячного гарнiзону Кронштадта було кинуто близько 50 тис. солдатiв. Перший Ш"I)'рМ MicTa 8 березня зазнав невдачi, а оскiльки чимало червоноармiйцiв вiдмовилися виконувати наlCази командування, багато з них були розстрiлянi. У нiч на 17 березня пiсля iнтенсивн:оi" артпiдготовки розпочався новий штурм фортецi, i наСТУIIНОГО дня Кронштадт був захоплений

151

Роздiл 3

частинами РСЧА. Близько 8 тис. оборонцiв MicTa знайшли по­ рятунок у сусiднiй фiнляндil.

Слiд вiдзначити, що повстанцi були переконанi у своlй пра­

BOTi, оскiльки виступали проти «казенно'" комунiстичноУ твор­ чостi», проти узурпацiI влади бiльшовиками. Те, що антибiль­ шовицькi гасла вiддзеркалювали настро! не лише селян, а й

робiтникiв, особливо налякало лiдерiв РКП(б). До лiта 1921 р..

за участь у КРОНlIIтадтському повстаннi, за неповними да­

ними, до розстрiлу було присуджено понад 2100 чоловiк, а близько 6,5 тис. отримали рiзнi термiни ув'язнення.

fдея органiзацil привселюдного судового процесу над голо­

вними органiзаторами повстання не була реалiзована: голова ТРК lIетриченко i начальник артилерi'i Кронштадта колишнiй

генерал-майор цаРСЬКОl apMil о. Козловський перебували у

фiнляндiI. Бiльшовикам не вдалося також знайти конкретних

даних про участь у кронштадтських подiях «мiжнародного iмперiалiзму». Незважаючи на це, тривалий час iснувала офi­

цiйна версiя, яку lIiдтримувала й радянська iсторiографiя, що

головними органiзаторами повстання були меншовики, есери,

. ....

царсьК\ генерали та lНоземНl РОЗВIДувальНI центри.

MacoBi селянськi повстання весни 1921 р., доповненi кронштадтськими подiями, значно прискорили прийнятгя ра­ дянським керiвництвом рiшення про кардинальну змiну еко­ но.мiчно'i полiтики.

CmicTb HOBOi еИ8иомiqиоiпопiтики,i"i еВОJlюцiв та ПiДСVМИИ

Запровадження непу найчастiше пов'язують з ухвалою

Х з'Узду РКП(б) про лiквiдацiю продрозкладки i замiну П продо­

вольчи.м податком, проте рiшення про вiд.мову вiд реквiзицiйно­ го принципу хлiбозаготiвель було прийнято У вищих ешелонах влади трохи ранiше. Ленiн сформулював його у письмоваму виглядi ще 8 лютого 1921 р. Незабаром партiйнi комiтети гу­ бернiй i нацiональних респуБЛIК одержали схвалений 18 лютого Полiтбюро ЦК РКП(б) документ пiд назвою «Проект постанови ЦК про замiну розкладки натуральним податком» за пiдписом

152

РадЯf/ська держава у nер;од Нel1У (1921 - кi1Jець 1920-х рр.)

л. KaM€H€вa. В ньому пропонувалося завчасно, до початку

посiвноi" кампанi·j визначити загальну суму податку i середнiй

вiдсоток обкладання ним посiвних площ, з тим щоб селяни зна­

ли, скiльки хлiба вимагатиме держава. Пicля сплати податку Ум

надавалося право використовувати залишок врожаю на власнi

потреби, в тому числi реалiзувати хлiб «у мiсцевому господар­ ському оборотi», тобто На сiльських i мiстечкових базарах.

Цей документ став справжньою сенсацieю. Вiдмова вiд

реквiзицiй, на яких трималась вся система державного поста­

чання, повертала селян обличчям до ринку, що перебував пiд забороною фактично з весни 1918 р. Керiвництво державноi" партП вiдмовлялося вiд диктату на селi i вiдновлювало прин­ цип матерiаЛЬНОl зацiкавленостi в сiльськогосподарському ви­ робництвi. lншими словами, воно задовольняло основну ви­ могу «бандитiю} i «куркулiв>} про вiдновлення вiльно"i тopriB­

лi. Владнi органи на мiсцях добре розумiли, що з лiквiдацiею

продрозкладки повинен змiнитися весь економiчний лад, який

партiя наполегливо запроваджувала в 1918-1920 рр.

На Х з'i"здi РКП(б), який вiдкрився 8 березня 1921 р., допо­

вiдь В. Ленiна про замiну розкладки продовольчим податком, в якiй BiH наголосив на тому, що «тiльки угода з селянством може ВРЯ1увати соцiалiстичну революцiю, допоки не настала

революцiя в iнших краi"наю}, вже не зустрiла заперечень. У ре­

золюцi"i, яку прийняли делегати партiйного з'·iзду, недвозначно вiдзначалося, lЦO «розкладка як спосiб державних заготiвель продовольства, сировини i фуражу замiняЕ:ТЬСЯ наryральним

податком}}. По cYTi, це рiшення, яке й ПОКJJaЛО початок новiй економiчнiй полiтицi (неп), означало капiтуляцiю бiльшови­ KiB перед селянством, або, як висловився на Х з'"i"здi РКII(б) Д. Рязанов, «селянський Бресп>.

Декретом Раднаркому вiд 28 березня 1921 р. встановлювався хлiбний податок у розмiрi 240 млн пудiв замiсть 423 млн nyдiв,

що планувалося за розкладкою на 1920 р. За рахунок торгiвлi

й обмiну передбачалося додатково одержати ще 160 млн пудiв. ТИМ самим запланований MiHiMYM, що його держава планувала

отримати для споживання, мав досягти 400 млн пудiв.

153

Роздiл 3

Най6iднiша, малопристосована до працi чаСтина селянства,

яка була опорою бiльшовикiв на селi, вiд продподатку звiль­

нялася або одержувала сутп:вi пiльги. Так, у 1923-1924 рр.

його повнiстю або частково не сплачували 6 млн селянських

господаретв, приблизно четверта частюi:а вiд Ух загально"i

кiлькостi. Iliльгами користувалися й колективнi господарства.

HaToMicTF> найбiлып працездатна, заможна частина сiльського

населення, «куркулi», як Ух тодi називали, несла на своIх пле­ чах найбiльший тягар податкiв.

З метою якнайшвидшого вiдновлення сiльського господар­

ства селяни у 1922 р. одержали право здавати землю в оренду,

використовувати найманупрацю, об'€днуватися в коопера­

тиви. За короткий строк на селi виникли рiзноманiтнi Форми

кооперацi'i: об'еднання селян для збуту продукцii' CBOIX ·госпо­

дарств, купiвлi сiльськогосподарського реманенту, одержання кредитiв, обробки землi тощо. Цими формами у раки непу

було охоплено близько 25 % селянських господарств.

Сутп:вi перспективи вiдкрищIВ неп i перед мicькими жи­

телями. УряДовi постанови вiд 17 травня i 1О грудня 1921 р.

поклали початок частковiй денацiоналi~ацii' промисловос:гi. Декретом РНК РСФРР вiд 24 травня того ж року була дозволе­

на приватна торгiвля. I10ВСЮДИ почали вiдкриватися приватнi крамницi, магаЗини, 'iдальнi, кафе. I1риватним особам дозво­ лялося брати в оренду i вiдкривати дрiбнi пiдпри€мства (спо.. чатку з кiлькiстю робiтникiв до 20 ч~)Ловiк; а пiзнiше - дещо

бiльшс), започатковувати кооперативи, OKpeMi фабрики i за­

води передавалися в концесiю (аренду) iноземцям. Усьоro у

1921-1929 рр. Радянська Росiя отримала вiд захiдних ПIДПРИ­

€мцiв близько 2670 пропозицiй щодо створення концесiй, од­

нак далеко не Bci вони були реалiзованi. 30крема, у гiрничiй,

гiрничодобувнiй та деревообробнiй галузях прамисловостi

РСФРР i Грузi. у 1926-1927 рр. працювало лише 6'5 концесiй­

них пiдприемств. У серединi 1920-х рр. концесiйнi пiдпри€м,

ства давали майже 85 % марганцевоУ руди, понад 60 % добу- .

того свинцю i срiбла, 30 % золота, 26 % - цинку, 19 % - мiдi, 22 % - виготовленого адягу i галантереi'. Нерiдко створюва-

154

===Р=а=д=ЯI~ська державау nерiод непу (J 92J- кillець 1920-х рр.)

лися змiшанi акцiонернi пiдприеметва за участi державного,

кооперативного, приватного та iноземного капiталiв.

Майже вiдразу стали виникати синдикати - органiзацii" для

зак)'пiвлi сировини, планування ТОРГСJ3ельних опеРaJ~iй i збу­

ту однорiДНОi' продукцii". Дiяльнiсть синдикатiв, влаштування ОIlТОВИХ ярмаркiв i заснування товарних бiрж формували ри­ но'к засобiв виробництва.

Основою непу бiльшовики проголосили збереження «змич­

ки» мiж селянством i пролетарiатом, за допомогою яко'i вдало­

ся вiдстояти Радянську владу уроки громадянськоi' вiЙни. Доба новоУ економiчноУ полiтики не була перiодом безкрайньоi"сво­

боди приватнокапiталiстичного пiдприемництва. Уряд уважав

своТм завданням збереження створеного у пiеляжовтневi роки

державного сектору економiки ..:.. нацiоналiзованоi' промисло­

BOCTi. Державн'а власнiсть, беручи участь у ринкових змаган­

иях, мал'а бути непорушною i захищеною силою законiв вiд

можливоi' денацiоналiзацii". Цьому повинно було сприяти й те,

и(о у загальнодержавних масштабах Ленiн сподiвався замiсть торгiвлi налагодити так званий «товарообмiн» мiж державою

та П контрагентами. Проте вже наприкiнцi весни 1921 р. життя

спростувало цi сподiвання, i лiдеру партii' довелося змирити­ ся з iснуванням roргiвлi, а тому BiH пiдкреслював важливiсть для бiльшовикiв оволодiти цiею«командною висотою» еко­

номiкИ. В йога промовi на Всеросiйськiй продовольчiй нара­

д; 16 червня 1921 р. пролунав заклик вiдновити правильний грошовий обiг, створити мережу органiзацiй i пiдприемств державноУ торгiвлi, передусiм оптовоi', навчитися регулювати приватну торгiвлю за допомогою банкiв, кредитних установ i

податковоi" полiтики.

Налагоджения товарно-грошових вiдносин вимагало змiц­ нення фiнансовоУ системи. Невдовзi платними стали транс­

портнi, комунальнi та поштово-телеграфнi послуги. У 1922-

кольникова була проведена фiнансово-економiчна реформа:

наприкiнцi 1922 р. з'явилися червiнцi - тверда радянська

155

Роздiл 3

------==============~

валюта, яка забезпечувалася золотом, обслуговувала госпо­ дарський оборот та вiлыю обмiнювалася на iноземну валюту.

Того ж року були CTBOPCHi першi фондовi бiржi, де дозволяла­

ся вiльна кунiвля-продаж валюти i золота. Паралельний обiг у Kpai·Hi двох валют (знецiненоУ - радзнаку i стiйкоi" - червiнця), який несприятливо вiдбивався на становищi населения, було припинено иавеснi 1924 р., коли замiсть радзнакiв, що вилу­ чалися з обiгу, розпочався випуск державних казначейських бiлетiв - карбованцiв.

До 1923 р. була децентралiзована система управлiння про­

мисловiстю. Кiлькiсть головних komite-riв i центрiв ВРНГ

скоротилася втричi, майже втричi скоротилась i чисельнiсть

управлiнських кадрiв. Пiдпри€мства одержали бiльше само­

стiЙностi. Об'€днанi в трести, вони стали працювати на прин­

ципах госпрозрахунку, самофiнансування i самоокупностi. Нерентабельнi пiдприемства закривалися або здавалися в оренду. Лише за 1921-1922 рр. виникло понад 1О тис. при­ ватних пiдпри€мств. Як правило, вони здавалися в оренду колишнiм власникам на строк вiд 2 до 5 pOKiB взамiн 1015 % виробленоУ продукцiУ. Усього всерединi 1920-х pOKiB

приватний сектор давав вiд 20 до 25 % продукцi"i, ЩО виробля­

лася промисловiстю Радянського Союзу.

Незважаючи на часткову денацiоналiзацiю, держава зберi­ гала за собою «команднi висоти» економiки: енергетику, мета­

лургiю, нафтодобування i нафтопереробку, транспорт, зовнiш­

ню торгiвлю. У груднi 1925 р. на XIV з'Уздi ВКП(б) вiдзнача­

лося, що питома вага концесiй i оренди в кpa"iHi мiнiмалъна: першi налiчували 50 тис. робiтникiв, друга - 35 тис. Тьдi ж

було заявлено про необхiднiсть усунення економiчно"i залеж­ HOCTi вiд закордону.

Уроки нелу замiсть загальноУ трудовоУ повинностi i тру­

дових мобiлiзацiй, характерних для «военного комунiзму»,

утвердилося вiльне наймання робочоi" сили. Була лiквiдована

зрiвняльна система оплати працi. Бiльш квалiфiкована праця

оплачувалася краще малоквалiфiковано"i. Пiдпри€мства стали позбавлятися зайвих i непридатних робiтникiв. Зросло безро-

156

РадЯIIська дер:жава у nер;од I/eny (1921 - KillelfI> 1920-х РР.)

бiтгя. Для допомоги безробiтним створювалися бiржi праlti,

якi проводили Ух реестрацiю, навчання, допомагали матерiаль-

Документальнi дЖерела свiдчать, що нова економiчна по­

лiтика вводилася поступово i непослiдовно, а дi'j радянського

керiвництва не були позбавленi елементiв iмпровiзацi"i. ЯКIl.i,О у 1921 р. В. Леиiн говорив про иеп як про тимчасовий тактич­ ний вiдступ, то заpiK потому BiH характсризував неп як тривалу

стратегiчну лiнiю, запроваджену партiЕ:Ю «всерйоз i надовго».

Виходячи з ycie'i сукупностi ВИСЛОВ.lюваиь голови росiйського

уряду У 1921-1922 рр., цiлком слушною е думка професора С. Кульчицького, який зауважував, що JleHiH «вважав нову полiтику, що рахувалася з об'ективною реальнiстю ринку,

тривалою, але обмеженою в часi», тобто иеп для нього був «справою тактики, а стратегiчна мета за..1ишалася незмiн­ ною - побудова комунiстично'j "економiки, в якiй не залиша­ лося мiсця приватним власникам, tobapho-гроlUОВИМ вiдно­ синам i ринку».

Стратегiя caMoi' ново"!" економiчно'i полiтики передбачала вiд­ новлення roсподарських зв'язкiв мiж MicTOM i селом, змiцнення союзу робiтничого класу i селянства тапобудова фундамеюу

соцiалiзму. CYTHiCTb непу полягала в частковому поверненнi до

ринково"i економiки дожовтнево"i доби при збереженнi команд­ них важелiв у руках паpтiйно-державнога керiвництва.

Беручи до уваги динамiку розвитку нового економiчно­ го курсу, можна стверджувати, що у 1921-1923 рр. вiдбуло­ ея становления непу, а на ] 924-1926 рр. припав йога розквiт, пов'язаний з заверпrенням вiдбудовчого етапу пiслявоенного РОЗВИТК'j народного господарства та створенням необхiдних умов дл.ясистемно"i модернjзацi"i вiтчизняиоУ ekohoY-iки. Пiзнi­ ше, пiсля переходу до масштабно"i соцiалiстично"i реконструк­ цi'i народного господарства, веп почав згортатися, а з початком масовоУ колективiзацi"i сiльськоro roсподарства у 1929 р. був фактично остаточно лiквiдованиЙ.

Вершим серйозним випробуваШIЯМ для новоУ економiчно"i полiтики бiльшовикiв став голод 1921-1923 рр. У Поволжi, пiв-

]57

Роздiл 3

денних ryбернiях Укра"iни, Передураллi, на ГliвнiчномуКав­

казi i 3ахiдному Сибiру. Викликаний жоретокаю посу>юю, а головне - полiтикою ПРОДРОЗКi-ШДКИ, як ключавою складовою

«военного комунiзму», BiH охопив вiд 15 до 22 млн чоловiк, iз яких загинуло, за деякими оцiнками, 5-8 мiльЙонiв. COTHi

ТИСЯЧ селян перетворилися на бiженцiв. Особливо трагii{НИМ

було становище населення Пiвденно"i Укра'iни, про голод в'

якiй тривалий час замовчувалося, а i"i ПРОДОВОЛЬЧI запаси ви­

возилися до iнших голодуючих perioHiB.

18 липня 1921 р. при ВЦВК була створена Центральна ко­

мiсiя допомоги голоДУючим, яку очолив М. Калiнiн. Розпо'шв­ ся централiзований збiр продовольства, одягу, медикаментiв.

у районах, що не постраждали вiд посухи, було зiбрано прод­ податок, який дозволив частково органiзувати харчування го­

лодуючих i провести осiнню 1921 р. i весняну 1922 р. посiвнi KaMl1aHi"i в неврожайних губернiях.

у вiдповiдь на звернення радянськоro керiвництва до CBi-

товоУ громадськостi про доiюмогу вiдгукнулися рiзнi зару­

бiжнi об'еднання. А найпотужнiшою з них виявилася блаro­ дiйницька Американська органiзацiя допомоги (АРА), яка налагодила харчування до 10 млн чоловiк, квакери, одна iз американських релiгiйних органiзацiй, годувала 265 тис.;

МiжнароДна спiлка допомоги дiтям - 260 тис.; KoMiTeT, ор-

ганiзований слзветним норвезьки,м Гlолярним ДОСЛ1дником

Ф. Нансеном, - 138 тис.; шведський ЧервонийХрест - 87 ТИС.;

англiйськi профспiлки - 92 тис.; органiзацiя «Мiжнародна ро­

бiтнича допомога» - 78 тис. чоловiк. Вжитi заходи певною Mi-

рою етабiлiзували ситуацiю.

Боротьбу з голодом РКП(б) використала для пiдривупози­

цiй одного зi своУх найзапеклiших противникiв - православ­

Hoi' церкви. Iнiцiативу чергового наступу ца церкву взяв на

себе В. Ленiн, який наголошував на необхiдностi використати слушний момент i «провести вилучення цеРКОБНИХ цiннос­ тей найрiшучiшим i наЙШБИДШИМ чином», забезпечивши тим

самим «собi фонд у кiлька сотень мiльйонiв золотих l<арбо­

ванцiв» для roсподарського будiвництва. Причому пропону-

158

РадЯ1lська держава у nерiод lCеnу (1921 - кillец~ 1920-.>: рр.)

валося придушити опiр церковникiв «з такою жорстокiстю, щоб вони не забули цього впродовж кiлькох десятилiть». Вка­

зiвка вождя була виконана. 23 лютого 1922 р. ВЦВК видав «Декрет про вилучення церковних цiнностеЙ». За неповни­

ми пiдрахунками, церкву насильницьким шляхом позбавили 18 пудiв золота, 24,7 тис. пудiв срjбла, 4 пудiв перлiв, понад

пуд AlaMaHTiB та iнших цiнностеЙ. У грошовому еквiвалентi

це становило 2,5 млрд золотих карбованцiв. Iз них лише один

мiльярд пiшов на закупку продовольства, а iншi грошi були

витраченi на потреби CBiTOBo·j революцi"i. Поруч з фактичним пограбуванням церковного майна та фiзичним знищенням ба­

гатьох священикiв у цей час пiд керiвництвом Ленiна i Троць­

когоiнтенсивно проводилась робота, спрямована на розкол

РосiЙСЬКОI православноi" церкви.

Докорiнно вiдрiзняючись BiA «BO€HHOГO комунiзму», неп

сприяв успiшнiй вiдбудовi народного господарства. Вже з

1921 р. розпочалася реалiзацiя плану ГОЕЛРО. У 1922 р. дала струм Каширська електростанцiя поблизу Петрограда. у 1924-1926 рр. запрацювали lIIатурська, Ярославська, Вол­

ховська та деякi iншi ГЕе, що дозволило у 1,5 раза збiльшити випуск електроенергi"i у порiвняннi 3 1913 р. До 1923 р. було в основному подолано i транспортну кризу. Рух поi"здiв вiдно­ вився на територii".всiх радянських республiк.

3 1924 р: Путiловський у Петроградi, а згодом Харкiвський

i Коломенський машинобудiвнi заводи стали випускати трак­

тори, мо·сковськиЙ завод АМО - вантажнi автомобiлi.

у 1925 р. велика ПРО~lИсловiсть майже досягла рiвня 1913

року, а у 1926 р. перевершила Його. Водночас в окремих галу­

зях успiхи були скромнiшими. Так, виплавка чавуну досягла

ПОЛGВИНИ довоенного рiвня, хоча у порiвняннi з 1920 р. зросла

у 19 разiв. 8iдродження промисловоетi сприяло й збiльшенню

чисельностi робiтни·юго класу: у 1926 р. ца фабриках i заво­

дах' кра"iни працювало 2,3 млн чоловiк.

У серединi 1920-х рр. i:1риблизно до!ю€нного рiвня дося­

гло сiльське господарство ерер. у 1921-1922 рр. держава

одержала 233 млн пудiв зерна, у 1922-1923 рр. -429,6 млн, у

159

РоздL13

1923-1924 рр. -- 397 млн, У 1925-1926 рр. -:- 496 млн пудiв. За

цей же час державнi заготiвки масла збiльшилися у 3,1 раза, ясць -- у 6 разiв. Дещо повiльнiше розвивалося тваринництво. Наприклад, поголiв'я велико'" poгaTo'i худоби впродовж 19201925 рр. збiльшилося з 46 до 51 млн голiв, проте довоенноУ

чнселыюсТl досягги не вдалося.

Уроки здiйснення ново'!' економiчноУ полiтики на iТ долю випали серйознi випробування. Не встигла держава оговтатися

BiJJ. посухи i голоду, як краУну вразило нове потрясiнюt. Восени

1923 р. вибухнула криза збуту. 11" CYTHiCTb полягала в HeeKB'iBa-.

лентному обмiнi мiж MiCТOM i селом. Цiни на проl\1Исловi товари виявилися штучно завищеними, а на сiльськоюсподарськi - за­ мороженими. Утворилися так званi «ножицi цiю>, в результатi

яких селяни, що складали переважну 6iльшiсть населения, не могли купувати дорогi для них товари народного споживання.

Ускладнення в обмiнi мiж MicTOM i селом призвели до па­

дiння тсмпiв промислового виробництва, до затоварювання.

Нiчим 6уло платити робiтникам, що викликало 'ix незадово­ лення i протести. Держава змушена була знизити цiни на про­

мисловi товари, особливо на продукцiю легко'i промисловостi i на сiльськогосподарський реманент. Одночасно були лiдви­

шенi закупiвельнi цiни на продукцiю сiльського господарства i органiзовано кредит для селян. Кризу збу'l)' вдалося подо­ ла:ги, але повнiстю нееквiвалентний обмiн лiквiдувати не ВД8лося. Селяни не одержали повноi' кщ,пенсацi'j i продовжували хнилюватися. Наприкiнцi 1923 р. селянське повстання спа­

лахнуло в Амурськiй областi, а влiтку настушн;>го року --

в ГрузiУ. Одначе подiбнi виступи стали рiдкiстю i незабаром

припинилися.

Тримаючи курс на CBiTOBY революцiю, Радянська держава особливо була зацiкавлена у змiцненнi сBo€i' военно"!' могут­ HOCTi. Саме тому бiльшовиками значно бiльше уваги придi­

лялося вiдновленню важко'i промисловостi для наступного ви­ пуску бойово'i технiки та збро'i, тодi як легка промисловiсть,

що випускала товари для народу, вiдставала. Це обумовлюва­ ,'10 уповiльнення зростання житт€вого рiвня населення, при-

160