V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

СРСРу добу «вiдлuгzl»: свimЛО=l='=m=il=li=======

утворилися по два обласних комiтети партii" i по двj самостiйнi Ради депутатiв трудящих та Ух виконкоми. Першi повиннi були

вирiшувати пробле~1И населения, зайнятого в промисловостi, а iншi - громадян, щ)ацюючих у сiльському господарствi. Ви­ супаючи iдею ново! реформи, Хрущов пiдкреслював, що й така

структура не забезпечить бажаних результатiв, якщо не при­

значати до керiвництва енергiйних, талановитих людей. При

цьому вiи визнавав неприпустимою практику, коли непридатнi

працiвники тривалий час залишалися на керiвних посадах. Наприкiнцi 1962-го - на початку 1963 р. було проведено

укрупнення раднаргоспiв з метою вдосконалення системи пла­

нування на мiсцях. Однак змiн на краще вiд цих перетворень

не настало, що й послужило невдовзi приводом для лiквiдацi"i раднаргоспiв, а також дискредитацi"i самого поняття «терито­

рiальне управлiння» та iдей, закладених у flЬОМУ.

На початку 1960-х pOKiB економiчнi новацi"i Хрущова по­ чали давати збо"i. Проведена в 1961 р. грошова реформа не

мала очiкуваного ефекту. В народному господарствi про­

довжувалося зниження темпiв економiчного зростання.

В сiльському господарствi вони впали з 7,6 % на piK в пе­

рiод 1953-1958 pOKiB до 1,5 % за 1959-1964 рр. Зростання

продуктивностi працi за той же час скоротилося з 9 до 3 %.

У 19.63 р. Радянський Союз був вимушений закупити ] 2 млн тонн зерна за кордоном, на що держава витратила близько

1 млрд доларiв;

Icтoтнy роль у дискредитацii М. Хрущова та його еконо­ мiчнога курсу вiдiграла продовольча криза 1963-1964 рр. Ви-·

кликана вона була багатьма причинами як суб'(ктивного, так i

об'ективного характеру. Часто абсурднi рiшення директивно­ го плану щодо сiльського господарства негативно вiдбивалися на йога cTaHi, до чого додалися посуха i неврожай 1963 року. KpiM того, пiдтримка комунiстичних i антиколонiальних pYXiB у CBiTi, на що хрущовське керiвництво витрачало величезнi

кошти, в тому числi й значну кiлькiсть продуктiв харчування, породила серйознi проблеми з продовольчим постачанням у

Радянському Союзi.

421

Роздiл 7

Отже, за хрущовеьких чаеiв в економiцi еклалаея еупе­

речлива сиryацiя. 3 одного боку, обмеження повноважень

загальноеоюзно"i бюрократiУ, зменшення чисельноетi i"i апа­ рату та проведення заходiв з децентралiзацii економiки кра­ i'ни швидко принеоли cBoi' позитивнi наелiдки, аз iншого -

невиваженiеть дiй, iррацiоналiзм прийнятих рiшень самого

Хрущова блокував нормальний процее розвитку В~1роб­

ництва HaBiTb у тих межах, якi надавала iенуюча система. Тому спроби реформування народного roсподарства ерер у «хрущовське десятилiття», попри oKpeMi визначнi досяг­ нення i короткочасний перiод позитивно"i динаl\liки еконо­ мiчноro зростання, успiху не мали. Вони призвели лише до

поелаблеН;-:tя позицiй партiйно-державноro лiдера, а згодом i до усунення його вiд влади.

Дvиовна Ilвiдпиrаll в е.е.

Змiна полiтичного клiмату В KpaiHi обумовила лiбералiза­ цiю духовного життя суспiльетва. Представники творчоi [нте­

лiгенцiУ, вiдчуваючи загальну атмосферу «вiдлиги», створили цiлу низку свiжих, значно менш заангажованих лiтературних

TBOpiB, кiнокартин, театральних вистав. Особливо яскраво цi процеси проявилися у радянеькiй лiтературi, котра ПОСТУПОВО

звiльнялася BiA HaAMipHoi'нормативностi та офiцiозу.

Восени 1953 року в журналi «Новый мир» була надруко­ вана сталя В. Померанцева «Об искренности в литературе», в якiй проводилась думка щодо необхiдностi iCHYBaHH~ рiз­

них лiтературних шкiл та напрямкiв, а також можливiеть чесно писати, не хвилюючись про ймовiрнi иаслiдки. Уже нз­

ступного року на сторiиках радянськихжурналiв з'являють­ ея 3HaKoBi твори: у «Знамени» друкуються роздiли з роману

Б. Пастернака «Докroр Живаго», а в «Новом мире» - повiсть 1. Еренбурга «Вiдлига», що згодом дала назву новому етапу

радянськоУ icтopiY.

Однак певна частина лiтераторiв залишалася на консерва­

тивних позицiях, виявляючи нерiшучiеть у пiдтримцi.курс,у на

422

РОЗДiл 7

Покращення суспiльно-полiтично'j атмосфери в СРСР вiдо­

бразилося i на КУЛЬТУРНИХ зв'язках з iншими краlнами. Зна­ чний резонанс мали проведенi У MOCKBi Мiжнародний фес­

"гиваль молодi i студентiв (1957 р.) та перший Мiжнародний

музикальний конкурс iM. П. 1. ЧаЙковського. Наприкiнцi 1950-:< pOKiB у Радянському Союзi проводились ви.ставки захiдного

мистецтва, демонструвал.ися колекцi'! ДрездеНСЬКОl галере"',

полотна П. Пiкассо та iнших маЙстрiв.

Розвитку лiтератури сприяла поява НОВИХ лiтературно­ художнiх журна.пiв лiберального спрямування - «IOHOCTb»,

«Наш совремеЮ-lИЮ>, «Молодая гвардия», «Иностранная ли­

тература», а центром консолiдацi"i творчо'! iнтелiгенцi"i став

журнал «Новый мир», який у липнi 1958 РОКУ знову очолив

О. ТвардовськиЙ. Не залиПIИЛИСЬ непомiченими у суспiльствi наДРукованi на cTopiHKax цього журналу оповiдання В. ШУК­

шина, роман В. Дудiнцева «Не хлебом единым», але особливо

резонансною стала опублiкована У листопадi 1962 року повiсть

О. Солженiцина «Один день Ивана Денисовича» про долю по­ лiтв'язня Щ-854 у сталiнських таборах. Смiливо заявили про себе молодi талановитi поети Е'. €втушенко, Б. Ахмадулiна, А. Вознесенський, Р. РождественськиЙ.

ГуманiСТИЧl-li тенденцii' у розвитку радянсько"i лiтератури i кiнематографу ТИХ pOKiB найбiльш яскраво вiдобразились у ху­

ДОЖНЬОМУ осмисленнi теми вiйни, 111.0 по-новому прозвучали в оповiданнi М.UIолохова «Судьба че.ry:овека», у першiй частинi трилогi'i К. Симонова «Живые и мертвые», в фiльмах Г. Чух­

рая «::>аллада о солдате» i М. Калатозова «Летят журавли». . 3 iншоro боку, 3 санкцП Хрущова на початку 1957 року НС­

гативним ouiHKaM за «нiгiлiстичне перекручення радянсько'i дiйсноетi» було пiддано роман В. Дудiнцева «Не хлебом еди­

ным», восени 1958 року було розв'язано цькування Б. Пастер­ нака, роман якого «Доктор Живаго», надрукований на Заходi,

був вiдзначений Нобелiвською премiею'З лiтератури, а через

деякий час розпочато кампанiю проти художникiв-модернic­

TiB. Хрущов вимагав вiдображення у мистецтвi досягнень Ко­

мунiстичноi' партi'i i радянськоro народу, 8важаючи це голов-

424

ною метою будь-якого виду творчоетi. Такий тиск негативно сприйняла iнтелiгенцiя, поступово вiдчужуючись BiIl радян­

ського Jliдера та його непослiдовно"i й iррацiонально"i полiти­

ки, що обумовило неминучий конфлiкт мiж партiйним KepiB-

ництвом та певною частиною СУСПlльства.

у груднi 1960 року в «Юности» виходить стаття критика Ст. Рассадiна «11 Iестидесятники» - про письменникiв HOBOi' лi­ тературно"!" генерацii"та Ух творчiсть. Саме так ПОIlЯТТЯ «шiетде­

сятнию> з'явилося у загальному вжитку, i з того моменту стало позначати творчу iнтелiгенцiю демократичного спрямування

другоУ ПОJIОВИI-lИ 50-60-х pOKiB ХХ столiття.

Важко не погодитись з думкою дослiдника С. Кульчицького про те, що рух «шiстдесятникiю> у бiльшостi союзних peclIY- блil{ мав двi xapaKTepHi риси: загальносоюзну та нацiональ­

ну. Радянське СУСJliльство на той час :шаЧIIОЮ мiрою вже було цiлком двомовним i двокультурним" Росiяни й YKpai"Hui, бiло­ руси й прибалти (перш за все IIредставники творчо"i та науко­

во-технiчно"i iнтелiгенцii) читали тодi першi ДРукованi твори О" Солженiцина, вiршi €. €втушенка i Б. Ахмадулiно"i, слуха­

ли та спiвали пiснi Б. Окуджави i О. Галича. Про це не треба

забувати, як би деякi нацiонально aKtteHToBaHi дiячi нинi не

намагалися I1редставити волеЛlOбний рух тогочасно'" Украi'ни

як СУТО flацiональниЙ. Бiльшiсть радянсько"i iнтелiгенцi'i кiнця

50-60-х pOKiB ХХ етолiття в республiках зовсiм не мала нацiо­

!:;аЛЬНО-МОВI-IИХ прiоритетiв i жила епiльними прагненнями,

цiнностями та iдеалами.

В перiод «вiдлиги» в Радянеькому Союзi запроваджуваЛИСl> активнi спроби реформування освiти. Проголошений Хрущо­ БИМ у KBiTHi 1958 року на ХШ з'lздi 8ЛКСМ курс на перебудову народно! освiти був покликаний вирiшити головне завдання -- «подолати вiдiрванiсть шкiл та вищих навчальних закладiв BiJJ,

жипя». В основу реформи був по/(ладений принцип ПОfднання

ззгальноосвiтнього i полiтехнiчного навчання. Для реалiзацii' цього проекту державою були видiленi значнi кошти.

Хоча запропонована система була Досить своечасною i ВI1-

значала правильнi орiE:нтири рОЗВИТК)I, через низку причин

425

Роздiд 7

вона не змогла пiдняти oCBiтy В Kpai·Hi на принципово новий рiвень. Так, матерiалыю-технiчна база шкiл виявилась явно

недостатньоlO ДЛЯ реалiзацi"i завдань профееiйно"i пiдготовки

учнiв, не виправдовувалися i очiкування щодо високого про­ фесiоналiзму спецiалiстiв, пiдготовлених на вечiрнiх та зао­

чних вi.пдiленнях вищих наВLlальних закладiв, а саме цi форми

навчання в процесi реформування вважалися прiоритетними. 3ниження рiвня пiдютовки студентiв було зумовлено ТaJЮЖ

необхiднiетю для кожного абiтурieнта при BCTyni на денне

вiддiлення мати обов'язковий дворiчний стаж роботи на ви­ робництвi. Якiсть пiдготовки випускникiв вузiв та середнiх спецiальних закладiв певною MipOIO вiдставала вiд юлькiсно-

го i·x зростання.

[[роте iнтелектуальний piBeHb населення СРСР пiдви­

щувався, а за ПОICазниками rpaMoTHoCTi та кiлькiстю вищих

навчальних закладiв Радянський Союз випередив CBiTOBOГO лiдера - Сполученi I1Iтати Америки. За даними ЮНЕСКО,

СРСР у Ti роки посiдав перше мiсце не тiльки за кiлькiстю книг на одну людину, але й за кiлькiстю i тиражами переклад­

них видань.

Певний простiр для подальшого розвитку гуманiтарних до­

слiджень надавала 1l0ява нових журналiв: «История СССР}>, «Вопросы истории КПСС», «Новая и новейшая ИСТОРИЯ», «Вопросы языкознания}). «Мировая экономика и междуна­ родные отношения» та iH. Основними тенденцiями, характер­

ними для суспiльних наук у другiй половинi 1950-х рр., були

повернення до ленiнiзму, критика теоретично"i спадщини Ста­

лiна (у дозволених paJ\.JКax), романтизацiя комунiстичних iдей перiоду революцiЙно·i боротьби та 1920-х pOKiB.

у той же час KiHeЦb 1950-x - початок 1960-х pOKiB увiйшли В

ДИК<iJlЬНО, У наИКОРОТUll строки ВИРIШИТИ «решГ1ИНУ проолему»

у Kpai"Hi. «Вiдлига» перiоду правлiння М. С. Хрущова обернулася для представникiв рiзних релiгiйних конфесiй «лютимморозом»,

але найсильнiшоro удару БУJlО завдано по Руськiй православнiй

церквi як найбiльш впливовiй i численнiй у державi.

426

ерер у добу «6iдлuгu»: свimло й miIJi

3начна частина радянського керiВНИIцва цiлком щиро BJ- рила в те, ЩО в Kpa"iHi, звiльненiй вiд «кайданiв сталiнiзму», з'явиться можливiсть втiлити У дiйснiсть свiтлi iдеали заради майбутньоro всього людства. Комунiстична iдеологiя здавала­

ся житгездатною, такою, що далеко не ВИLJерпала CBo'i мож­

ливостi i, врештi-реШ1~ остаточно утвердиться. А якщо вона найближчим часом переможе, то в будь-яких альтернативах, у

тому числi й релiгiйнiй, не виникне необхiдностi.

Уже в другiй половинi 1950-х роюв вiдносно збалансованi державно-церковнi взщ:мозв'язки першого пiСЛЯВОЕ:ННОГО де­

сятилiтгя стали ПОСТУПОВО загострюватись. На ВИЩИХ щаблях

влади все бiльше стверджувалось переконання [Цодо можли­

BOCTi Jlобудови в СРСР у найближчому майбутньому KOl-.rунiс­

тичного СУСПlльства.

Важливим МОТИВОI\'l змiни курсу державно-цсрковно"i полi­ тики стало roстре вiдчутгя тривоги у ВИЩИХ ешелонах влади,

пов'язане з початком релiгiйного вiдродження в Рад.янському

Союзi. Американський iсторик У. Флетчер справедливо на­ писав про релiгiю в СРСР наступне: <<. .. коли УМОВИ ставали

спрнятливими (роки вiйни або чаСТКО130 початковий перiод

«вiдлиги» 1950-x pOKiB), вона швидко розвивалась». ОСНОВНИI\Ш напрямками державного впливу на життсдi­

яльнiсть релiгiйних органiзацiй було рiзке скорочення кiль­ KOCTi ·ix заклад.iв та установ, пiдрив матерiально-фiнаНСО80'j

бюи, тиск на рiзнi категорй вiруючих, аж до заборони деяким з них, особливо молодi та вiйськовослужбовцям, задовольня­ ти духовнi потреби.

ТИМ бiльше, що в СРСР уже був досвiд масових антирелi­

гiйних компанiй 1920-1930-x pOKiB, який враховувався владою

при переходi до черговоro вiд.критого наступу на релiгiю, але здiЙсr.::ювався вже на новiй iдеологiчнiй OCHOBi та у нових 110- лiтичних умовах. Схожiсть антирелiгiйних кампанiй полягала

ЛИlllе у прагненнi лiквiдувати церкву як значимий суспiльний iнститут, витiснити "t"i з громадського життя кра"iни. У той же час, у 1930-х раках офiцiйно нiколи не ставилося за мету 110- внiстю ЗНИIЦИТИ церкву, викорiнити релiгiю в кра"iиi, як це бу:1О

427

РО3ДU17

на початку 1960-х pOKiB. Варто хоча б згадати HaMip М. Хрущо­

ва «у 1970 poui показати по телебаченню останнього попа».

у перiод «вiдлигю> церква розглядалася як реакцiйне, «iде­ ологiчно далеке» вiд соцiалiзму й комунiзму явище. Тепер ке­ рiвництво Комунiстично"i партii· переслiдувало, в першу чер;:/, iдеологiчнi цiлi, щО ВПЛИНУJ10 вiдповiдно i на методи бороть- 611. 3начно бiльше уваги придiлялося пропагандистськiй, ате­

"iстичнiй роботi на OCHOBi «наукового» пiдходу, що вилилося

В створення спецiальних iнститутiв, установ та видань. KpiM того, вводилися елементи ново! радянсько"i обряДовостi, до

антирелiгiйно"i ariTaui"i залучали peHeraTiB - СВЯlЦсникiв, якi

зрiка.:1ИСЯ сану, або вiруючих, якi розiрвали з релiгiсIO. Проте «хрущовська полiтикю> вiдкритих антицерковних кампанiй i насильницько"i лiквiдацi"i релiгiйних органiзацiй в кpa·iHi зазна­ ла невдачi i була припинена у другiй половинi ] 960-х pOKiB.

Таким чином, динамiка оновлення суспiльнога життя в СРСР

визначалася напруженою боротьбою демократично! та консер­

ваТИВНОI тенденцiй, а суперечливий характер цих процесiв особливо чiтко простежувався у культурнiй сферi. Саме тому л.уховна атмосфера друга! половини 1950-х - початку 1960-х pOKiB у Рад.яНСЬКОМj Союзi позначалася не лише свiтлими подi·· ями, f{OTpi вселяли радiсть i надiю, а й сумними, HaBiTL> трагiч­ ними моментами, пов'язаними з тiею обставиною, ЩО партiйне

керiвництво на чолi з Хрущовим У CBO€MY ставленнi до культу­ ри та "ii дiячiв залишалося, по CYTi, на,сталiнських позицiях.

Внтони i СYfиlсть дисидеИJсьиоrо PVXI

На завершалыюму етапi хрущовського десятилiття ставаfIи дедалi помiтнiшими посилення iдеологiчного пресингу, вiд-

мова BIД серйозного аналiзу недол.iкiв iснуючо·i системи, на­ магання звести все до критики та розвiнчання «культу особи»

Сталiна. Державно-полiтичний наступ розгортався з новою силою, 3 ЧИi\'! були пов'язанi MaCOBi порушення прав людини в СРСР, переслiдування за погляди, Koтpi вiдрiзнялися вiд офi-

цiЙНОl лiнi"i.

428

ерер у добу <.вiдЛU211»:· свimло й miHi

=== --

Ускладнення вiдносин мiж партiйно-державним керIВНИ­

ЦТВОМ та широкими колами iнтелiгенцi"j свiдчило про вiдхiд

владних структур вiд курсу на десталiнi'3аuiю, IIроголошеного

на ХХ з'i'здi ЮIРс. Iнакше кажучи, хоча в псрiод <шiдлиги» й

були зробленi neBHi кроки на шляху демократизацii", вес ж не вдалоея лiквiдувати характерну для сталiнiзму iдеОJlогiзацiю Bcix сфер суспiльного жипя, включаючи культуру. Не було

IJOдолано T8Ki характернi для тоталiтаризму ЯБища, ЯК згуб­

на система монополii" в духовному жипi, повна нетерпимiст" до iHaKOДYMcTBa, нищення нацiональноi' та iсторичноУ пам'ятi.

Усе це спричинило утвердження в KpaYHi процесу ресталiнiза­

цП, проти чого й виступило молоде поколiння iнтелiгенцi"i­

перша генерацiя дисидентiв у СРСР.

ПОНЯ1тя «дисиденти» з'явилося в радянському суспiльствi у lIершiй половинi 1970-х pOKiB i застосовувалося до тих гро­ мадян, якi вiдверто не погоджувались' з офiцiйними доктри­

нами утих чи iнших галузях суспiльного жит(я i вступали у

протирiччя з iснуючоIO системою, що призвоДило /1.0 зiткнен­

ия з апаратом влади.

У дисидентському pyci прийнято видiляти три основних

напрямки:

-гро_~юдЯfiськi рухи (<<полiтичнi»), наймасштабнiшим се­ ред яких був правозахисний;

-релiгiЙlli mечiX (до яких, OKpiM традицiйних конфесiй, слiд зараховувати i рiзноманiтнi групи сектантського характеру --

адвентистiв сьомог6 ДНЯ, €вангельських християн-баптистiв,

п'ятдесятникiв тощо);

-нацiоuальuiРУХlJ (найпотужнiшими серед яких були укра­ i"i-fСЬКИЙ, литовський, естонський та латвiЙськиЙ).

Заслуroву€ на увагу розкриття CYTl-юстi даного ЯБища ро­ сiйськими дослiдниками о. Барсенковим та о. 8довiним, якi вважають, що пiСЛЯВОЕ:нне дисидентство, вiдрiзняючись вiд

.ycix iнших форм прояву незгоди з владою у попереднi часи,

булопереl<онане у неможливостi Бизнання iснуючим в срер

режимом цiнностi.опозицiЙних iдей та програм. Звiдси поста­

вала Ух rOTOBHiCTb використовувати екетраординарнi й нелегi-

429

Рuздiл 7

-==========.=========

тимнi способи ВПЛИВ.У, щО .у подальшому супроводжувалось активним створенням нелегальних pyxiB та груп. Дисиденти

прозахiдноi орiснтацii' часто при цьому спiвпрацн)вали з ВОРО­

жими до свосу краi'ни закордонними громадськими та держав-

зору самих шакодумЦ1В.

Характерними особливостями дисидентського руху в·

СРСР У 1950-Ti роки стали пiдпiльна дiяльнiсть i викорис­

тання такоУ можливостi для пропаганди своУх iдей, Я~ «там­

видав» i «самвидав».

Першим «ГУLfНИМ» випадком «тамвидаву» (публiкацii за кордоном. - Авт.) було видання в Iталii' роману Б. Пастернака «Доктор Живаго», I1ереданоro iноземним видавцям за сприян­ ня О. IBiHcbKO'i - громадянсысо', дружини письменника, за що вона й була засуджена у листопадi 1960 року.

У цей час молодим поетом О. Гiнзбургом було засновано

перший журнал так званого «самвидаву» - «Синтаксис», на

cTopiHKax якоro побачили CBiT ранiше забороненi твори Б. Ах­

мадулiно'i, Вс. Некрасова, Б. Окуджави, С. Гiнзбурга, В. Шала­

мова. Коли в 1960 роцi Гiнзбурга було заарештовано i звину­

вачено у антирадянськiй дiяльностi, естафету пiдхопили ·iншi

нредставники дисидентськоro руху - Галанськов, Буковський, Бак.штеЙн, Кузнецов, якi започаткували декiлька нових «сам­

Hi гуртки, бiльша частина яких мала соцiалiстичну орi€fпацiю

рiзних напрямкiв. Це гуртки математика Р. Пiменова й С1Удента

В. Трофiмова, а також група, що дiялапiд керiвництвом acni-

ранта iсторичного факульте1)' МДУ Л. Краснопевцева, Остав­ ИЯ, встановивши зв'язки з 1l0ЛЬСЬКИМИ опозицiонерами~ нама­

галася розробити нову концепцiю iCTopii' КПРС. Bci цi оргаиi­

зацi'i були виявленi й розгромленi правоохоронними органами,

а бiльшiсть Ух членiв засудженi за антирадянську дiяльнiеть.

3начним явищем суспiльного життя став виступ tенерал­

майора П. Григоренка, що вiдбувся у BepecHi 1961 року пiд

430