V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

РадЯliCьке сусniльсmво niслn «вiдлuгu»." сmа6iЛЬJtiсmь чu «засmiй)/

Основна, середня, маса iнтелiгенцi"i мала невисокi прибут­ ки, що знижувало престиж iнженерно"i спецiальностi, поро­ джувало невдоволення даноУ соцiально'i групи, i в результатi маIJО сприяло подальшому розвитку науково-технiчного про­

грееу. Хоча саме вона була найбiльш iмовiрною основою для

формування паросткiв громадянськоro суспiльства в СРСР.

Сво€рiдною <<транзитною» соцiальною групою було сту­ дентство. МОJJодiсть та завзяття долали побутовi труднощi, i на початh.)' 1960-х pOKiB в Радянському Союзi виникла цiла

субкультура «будзагонiвського способу життя», пов'язана з iH- тегруванням молодi до трудовоl дiяльностi.

Найчисленнiшою соцiальною верствою в СРСР залишалися

робiтники - 6] % населення. Ух середовище також вiдрiзняло­

ся неоднорiднiстю. Розшарування вiдбувалось за такими озна­ ками, як квалiфiкацiя, освiтнiй piBeHb, оплата працi. Вiдносна

захищенiсть робiтника на виробництвi нерiдко контрастувала з його беззахиснiетю за мiсцем проживання. Саме 1)'Т, зiштовл.),­

ючись з проблемами якостi життя, соцiального обслуговування та екологi'i, люди ставали соцiально уразливими.

Особливiстю соцiальних процесiв 1970-1980-х рр. у Радян­

ському Союзi стала поява специфiчно"i соцiальноi' групи - лi­ мiтникiв, меlllканцiв I1ровiнцi"i, якi шукали кращих умов про­

живання та бiльших заробiткiв. В економiчному планi лiмiт

надаваА аД:vJiнiстрацiям пiдпри€мств можливiсть обходитись без рацiоналiзацi! виробництва, у соцiальнаму - сприяв раз­ ростанню столиць i да певного часу допомагав стримувати

екстенсивнi теlщенцii" в економiцi.

Серйазнi змiни вiдбулись У 1960-х - серединi 1980-х рр. на селi. Полiтика влади по вiдношенню ДО селянства об'€ктивно

вела до «видавлювання» сiльського населения, його постiйно­

го вiдтоку до MicT. Соцiально-екоиомiчнi перетворення в аг­ ропромисловому комплексi призвели до того, що власника в селянинi було практично знищено. ПроДовЖ)'ючи курс на пiд­ вищення концентрацii" сiльroспвиробництва, було розгорну­ то кампанiю з лiквiдацiУ «неперспективних» сiл та поселень. Лише iз запровадженням давно назрiлих заходiв - введенням

461

Розцiл 8

гарантовано! оплати працi колгоспникам та за'10чаткуванням

ЖИТJlОВОГО будiвництва на селi - владi вдавалося утримувати

ситуац!ю в аграрному ceKTopi пiд контролем.

Стабiльнiсть у суспiльствi пiдтримувалась i завдяки зрос­

таючому, хоча i уповiльнено, рiвню життя населення. Статис­ ТИLJнi данi засвiдчують, що в середньому гю KpalHi на початку

] 980-х рр. збiльшилось споживання м'яса, овочiв, фруктiв,

ягiд. У той же час скоротилось споживання хлiбопродуктiв та картоплi, оБУМО8лене позитивними змiнами в CTpYKтypi хар­

чування населення.

у цiлому в ерер склалася сю:уацiя, коли при 'наявнос­

Ti коштiв у громадян. вiдверто не вистачало TOBapiB першоi

необхiдностi, що створювало ГОСТРУ соцiально-психологiч­

ну проблему в соцiумi. Упродовж 1960-1980-х рр. У життi радянського суспiльства зростала роль так званого «блату»; особливо на piBHi можновладцiв та пов'язаних з ними веРСТЕ населення. Часто-густо принцип «послуга за послугу» спра­ цьовував надiйнiше, нiж вiдверте хабарництво. Таким чином, ПОЗ"-1ТИВНИЙ сам по собi факт зростання рiвня прибуткiв у

1l0fднаннi з вiдсутнiстю якiсних TOBapiB перетворювався у фактор кризи. Але виявилось це не одразу, i в добу «застою» керiвництво срер пiдтримувало добробут своУх громадян на piBHi середньорозвинених краУн, а за деякими показниками наближалось до свiтових лiдерiв. ,

Вiдносно низька BapTicTb продуктiв, невелика квартпла~ та, безкоштовна oCBiTa та медичне обслуговування, загальне

пенсiйне забезпечення, вiдсутнiс-:,ь структурного безробiт­

тя - Bci цi фактори дозволяли населенню Радянського Союзу·

з вгевненiстю дивитись у маЙбутн€. У сiчнi 1970 р. розпо­ чався п~репис населення СРСР. За його давими, чисельнiсть

населеl'НЯ краi"ни склала 241,7 млн осiб, а вже у 1973 р. збiль­ шилась до 250 млн.

радянсы<e суспiльство наприкiнцi ] 960-х - на початку 1980-х рр. вiдрiзнялось достатньо складною стратифiкованою

структурою. Новом)' партiйно-державному керiвництву вда­ валося утримувати суспiльство у CTaHi вiдносно"i стабiльностi,

462

РадЯNське суспiльсmво пiсля «вiдлuгu»: сmабiлыlсmьb Чll (засmiй»(

хоча наростаi:Jчi проблеми економiчного, соцiально-полiтич­

ного, етнодемографiчного та геополiтичного характеру поволi

розхитували, здавалось би, непохитнi пiдвалини радянсько"i

системи.

ЕКiliН8мlиа впещатахтотапilаризмv

Новопризначений Голова Ради MiHicTpiB СРСР О. Косигiн

з санкцi"i ЦК КПРС розгорнув дiяльнiсть у напрямку реор·'

ганiзацi"i управлiння народним господарством, яке в oCTaHHi роки хрущовсько"i доби почало втрачати темпи рОЗВИТh.]'. BiH

добре розумiв, що однieю адмiнiстративною контрреформою,

тобто переходом вiд територiального принципу управлiння до галузевого, подолати негативнi тенденцii' в економiцi навряд чи вдасться. Тому в OCHOBi його пiдходу полягала iдея запро­ вадження у економiчну систему СРСР ринкових механiзмiв та

надання пiдприемствам бiльшо"i самостiЙностi.

Новий економiчний курс був затверджений рiшеннями

двох пленумiв ЦК КПРС 1965 р. Березневий пленум присвя­

чувався питанням реорганiзацii" сiльського господарства, а

жовтневий '-:"' промисловостi. Так почалась перебудова радян­ ськоУ економiки, що ввiйшла в iсторiю як eKOHOMiYHa 1965 р.,

або косигiнська реформа. 11 зразком, по C)Ti, стала непiвська

модель, але за вiдсутностi приватних пiДIlРИ€МСТВ. Реформування сiльського господарства планувалося здiй­

снити на OCHOBi по€днання суспiльних i приватних iHTcpeciB, посилення матерiальноi" зацiкавленостi колгоспникiв i пра­

цiвникiв радгоспiв. План обов'язкових закупiвель зерна було

зменшено й оголошено незмiнним на найближчi десять pOKiB. Подешевшала сiльськогосподарська TeXHiKa та запчастини. 3 колгоспiв та радгоспiв списувались борги державi, зменшу­

вались ставки прибуткового селянського податку. В parvlKax державних завдань господаретвам надавалась повна самостiй­ HiCTb у плануваннi виробництва.

у той же час у рiшеннях пленуму особливий акцент робив­

ся на пiдвищеннi ролi MiHicTepcTBa сiльського roсподарства

463

Роздiл 8

у Ilлануваннi роботи агропромислового комплексу i зрс:;тан­ Hi капiталовкладень, що фактично збiльшило приБУТf<И сiль­ госппостачальникiв у 1965 р. на 15 % У порiвняннi з попере­ днiм роком.

3мiни мали торкнутись i промисловостi. 3акликаючи до

ВlДмови BIД раднарroсП1В 1 ВlДновлення галузевого принпипу

управлiння, голова Радянського уряду пiдкреслював, що мова

йде не про звичайне повернення до централiзовано'i системн, а про i"i ПОЕ:днання з розширенням оперативно-господарсько'i

самостiйностi пiДПРИЕ:МСТВ. Головним у роботi промислових галузей замiсть валового обсягу ставав обсяг реалiзовано'i

продукцi'i. Таким чином виробник потрапляв у безгюсередню

залежнiсть вiд попиту на свою продукцiю. Натуральнi плановi показники замiнювались на вapTicHi, а заробiтна плата визна­ чалась piBHeM рентабельностi, прибутками та успiшним вико­

нанням планiв. Узагальнюючий результат господарювання ви­

мiрювався розмiрами прибутку. Процес переходу пiДПРИЕ:МСТВ на HOBi l'Оспрозрахунковi умови роботи вiдбувався поступово i завершився до кiнця BOCbMo'i п'ятирiчки.

У вiДl10вiдностi до завдань реформи визначалися головнi

напрямки господарчоi' дiяльностi у восьмiй п'ятирiчцi (19661970 рр.). Новий I1лан передбачав збiльшити ВИПУСК ПРОМИС­ ловоi' продукцi'i на 47-50 %, сiльськоroсподарськоi' - на 25, ре­ альнi доходи населения - в 1,5 раза у порiвняннi з 1965 р.

Нововведення Косигiна дозволили на певний час покращи­ ти ситуацiю. У другiй половинi 1960-х рр. вдалося збiлъшити

випуск ПРОМИСJIово'j продукцii' на 505 % i тим самим викона­

ти завдання восьмого п'ятирiЧНОl'О плану. У цей час R срер було побудовано 1900 великих пiДПРИЕ:МСТВ, у ТО]\'.У 4ислi TaKi унiкальнi об\:кти, як 3ахiдно-Сибiрський та Карагандинський металургiйнi комбiнати, Волзький трубний завод, Краснояр­ ську ГЕС та iH. Було закiнчено формування €диноi' енергетич­

ноу системи €вропейсько'i частини кра'iни, створена об'€ДHaHa

енерroсистема Центрального Сибiру.

3мiнювались i умови господарювання населi. Радгоспи

переходили на повний госпразрахунок, самостiйно з власних

464

РадЯНСhке сусniльсm(ю niСJlЯ «6iдлuгu»: с"!абiлы!сmьь Чll «засmiii»'/

коштiв покриваючи yci вироБНИI-fi видатки. До кiнця п'ятирiч­

ки У таких умовах праЦlOвало бiльше 40 % радянських госпо­

даретв. Економiчна реформа дозволила вiдмовитись вiд систе­ ми оплати працi колгоспникiв за трудоднями, яка зберiгалась ще з часiв MacoBoi· колективiзацii. Наприкiнцi 1966 р. щомiсяч­ на гарантована оплата працi була введена у бiльшостi колroс­ пiв. Уроки восьмоl п'ятирiчки вiдбувався процес подальшоro перетворення колroспiв у радroспи. В 1970 р. У KpalHi налiчу­ BaJlOCb 15 тис. радroспiв, а кiлькiсть колективних roсподарств

протяroм п'яти pOKiB скоротилась з 36,9 до 33,6 тис.

У результатi з 1966 до 1970 р. виробниl.I,ТВО сiльroСПIlРО­

дукцii" в Радянському Союзi збiльшилось на 21 %, однак пла­

HOBi завдання все piBHO залишились невиконаними. Реформа

не дала очiкуваних результатiв, що дозволило консерватив­

нiй частинi керiвництва держави побачити в нiй загрозу по­ лiтичнiй стабiльностi. Уповiльнення темлiв соцiально-еко­ номiчноro розвитку СРСР, ознаки якоro спостерiгались уже

наприкiнцi 1970-x рр., багато в чому пояснюеться зroртанням

економiчних новацiй о. Косигiна. Повернення до директив­

ного керування достатньо швидко нейтралiзувало лозитивнi

моменти реорганiзаЦji" народного господарства, хоча i сама ре­

форма була недосконалоlO.

П недолiки значною MipolO визначалися абсолютизацi­ ею прибуткiв як узагальнюючого eKoHoMiLIHoro показни­

ка. Справа в тому, що прибуткиможна було одержувати як за рахунок оптимiзацi"i виробництва, так i за допомогою

штучного пiдвищення цiн, випуску менш якiсно·j продукцi"i. у господарську систему все чаетiше впроваджувався меха­

нiзм iнфляцi"i. Реформа надавала пiДПРИЕ:мствам можливiсть

для маневру, але не створювала справжнього господаря,

оскiльки державна власнiсть зберiгала вiдчуження робiтни­

KiB BiA засобiв виробництва.

Нова надцентралiзацiя економiчного життя кра"iни була

пов'язана також зi змiною енергетично-промислово"i полiти­

ки. Вже у другiй половинi I 960-х рр. вище партiйно-державне керiвництво СРСР бере l\.-ypc на прискорений розвиток perio-

465

РоздiJI8

HiB Сибiру та Далекого Сходу. На фонi загострення вiдносин Радянського Союзу з КНР стратегiчного значения набувало

будiвництво Байкапо-Амурсько'i магiетралi (БАМу). До того ж, на початку 1970-х рр. CTpiMKO зростають cB1TOBi !1,i:ни на нафту i природний газ. Тому розро6ка Ух родовиш У 3аХ;ДНОМУ Си6i­ ру та слорудження тру60проводiв CTa€ одним з прiоритетних

завдань сировинно-енергетичноi' полiтики СРСР.

ЦС вимагало значних капiталовкладень, але вiдразу прино­

сило величезнi при6утки, якi компенсували нерента6ельнiс1'Ь

6агатьох галузей сiльськогосподарського та промислового ви­

ро6ництва. Орiентацiя на одержання «твердоУ» валюти, перш

за все за рахунок експорту eHeproHoci'iB фактично означала переорi€нтацiю краi'ни на екстенсивний шлях розвитку, але для керiвникiв держави таке рiшення 6уло кращим, принай­

казникам. Тим 6iльше, що у 1980-Ti рр. Захiдно-·Си6iрськиЙ

територiально-вир06ничий комплекс (ТВК) уже давав 6iльше

10 % свiтового 06сягу вид06утку нафти та газу, ПРИНОСЯЧl1

Kpai'Hi ста6iльнi при6утки.

3 друго'i половини 1960-х pOKiB OCHOBHi капiталОВКJlадсння

СРСР спрямовувались на схiд вiд Уралу. Вiдповiдно iнвести­

цi'i в eKOHOMiKY iнших регiонiв кра'iни, в тому числi i УРСР,

зменшувались. Водночас курс на цен;гралiзацiю управлiння

промисловими пiДПРИЕ:мствами на практицi призводив до Ух

псреl3сдення у загальносоюзне пщпорядкування.

г.еремога директивно-планового roсподарювания над па­

ростками ринково'i еI<ономiки 06умовлювалас.ь i зовнiшньо­ полiтичним фактором - «холодною вiЙною,}. Напружене во­ €нно-технiчне змагання зi США, краi'нами НАТО та Китаем призводило до мiлiтаризацiУ народного roсподарства СРСР.. Витрати на оборону поглинали практично' п'яту частину ва­ лового нацiонального продукту. Переважна бiльшiсть пiд­ при€мств у союзних рсспублiках виконувала 060ронне замов­ ления, що знижувало можливiсть iнтенсифiкаЦi'i цивiлыюго

виро6ництва.

466

Радянське сусni.льсmво niс.1Я ((вiдлuгu»: сmабiлыtiсmь Чll «засmiЙ».'I

Разом з тим слiд вiдзначити, що, незважаючи на Bci про­ тирiччя економiчного розвитку на ~тапi «розвинутого couia- лiзму», ГQСIIOдарський потенцiал, створений за роки восьма! i дев'ятоi' п'ятирiчок, виглядав досить значуще. Частка СРСР

у CBiТOBOMY промисловому Биробництвi складала в 1975 р. 12,8 %. А ось деякi безперечнi досягнення Радянсько"i держа­ ви у той час. Космонавт О. Леонов пiд час ПОЛЬОТj на кора­

блi «Восход-2» вперше вийшов у вiдкритий космос (березень

.1965 р.). Було проведено декiлька десяткiв заJJускiв lliлотованих космiчних апаратiв, для вивчення Мiсяця i космiчного простору

У 1965-1976 рр. здiйснено 22 польсти безпiлотних мiЖПJIанет­

них станцiй, а в

ша у CBiTi аВТQматична мiсячна станцiя «Луноход-I».

у листопадi 1966 р. почалося серiйне виробництво най­

бiльшого YCBiTi лiтака «Антей» (Ан-22). У груднi 1968 р.

сконструйовано перший у cBiТOBOMY авiабудуваинi надзвуко­

вий пасажирський лiтак Ту-144. 17 березия 1977 р. атомний

криголам «Арктика» досяг Пiвнiчного полюса. Влiтку 1978 р. у Kpai'Hi зiбрано рекордний урожай - 237 млн тонн зерна.

Наприкiнцi 1970-х - на початку 1980-х рр. ритми еконо­

мiчного розвитку Радянського Союзу уповiльнюються. Хоча заофiцiйними даними СРСР за piBHeM промислового вироб­

ництва посiдав перше Micue в Е:вропi та друге у CBiTi, пере­

вершуючи за деякими показниками иавiть США (видо6уток

нафти, газу, залiЗl10"i руди, виплавка чавуну i сталi, виробни­

ЦТВО TpaKтopiB, зернозбиральних комбайнiвтощо), цей перiод

характеризувався .погiршснняМ економiчно"i ситуацii" в KpalHi,

що конкретно IЩЯВИЛОСЬ У скороченнi приросту нацiоналыю­ го.Прибутку з 7,7 %у 1970 р. ДО 3,5 % У 1985 р., а також зни­ женнi зростання продуктивностi працi J 6,8 % до 3 %.

3а;вданнSJ одинадцято"i п'ятирiчки, затвердженi XXVI з'"jз­

дом КПРС (березень 1981 р.), не були виконанi по жодному з показникiв. HaToMicTb середнi темни збiльшення нацiональ­ ного доходу протягом 1970-х pOKiE зберiгалися на pi8Hi 4,9 % щорiчноro приросту. Альтернативнi статистичнi данi, приве­

денi у 1990 р. економiстами В. Поповим i М. Шмельовим,

467

РОЗДИ 8

дсмонструють, ЩО на початку 1980-х pOKiB нацiональний дохiд щорiчно збiльшувався на 2,1 %, тобто показники були

ненабагато нижчими рiвия бiльшостi розвинутих краТн cBiтy.

Дослiдження росiйського вченого М. Федоренка доводят, що в цiлому брежш::вський, андроповський та черненкiвський перiоди правлiння (1964-1985) характеризуються щорiчним

примноженням нацiонального багатства на 6,5 %, i лише у

горбачовську добу цей показник зменшився практично вдвiчi.

Проте ситуацiя в окремих галузях економiки, перш за все у

сiльському господарствi, викликала занепокоення радянсько­

го керiвництва. 3начнi капiталовкладения у цю галузь прин­

ципово не покращували загалъний стан справ. Селу, яке тра­

дицiйно виконувало функцii' донора промисловостi, все важче було вiдiгравати цю роль. KpiM проблем економiчних, на селi практично не вирiшувались питання соцiального забезпечен­

ня, що призводило до вiдтоку сiльського населення у MicTa.

3 1967 до 1985 р. щорiчно сiльськi райони Росiйсько'i Федера­

цii", Укра"t"ни та БiлорусiY залишало у середньому до 700 тис.

осiб. У багатьох perioHax кра'iни продукцiя, яку колгоспники продавали державi, була збитковою. Це й було головною при­ чиною занепаду сiльського господарства.

Пошуки виходу з кризово'i ситуацii' не полишали рамок

традицiйних методiв. М. Горбачов, який у 1978 р. став новим секретарем ЦК по сiльському господарству, очолив розробку

чергового проекту, спрямованого на оздоровлення аграрноТ

сфери. Цей документ, затверджений постановою пленуму ЦК

КПРС вiд 22 травия 1982 р., мав назву «ПроДовольча програма

СРСР на перiод до 1990 р. «Суть пропозицiй полягала у комп­ лексному використаннi всього арсеналу адмiнiстративно-бю­ рократичних засобiв для вирiшення продовольчоi" проблеми. В основу програми була покладена iдея агропромисловоi' iH-

теграцii' - встановлеиня виробиичих зв'язкiв мiж колгоспами,

радгоспами, пiдприемствами харчово"t" промисловостi, торго­ вельними, будiвельиими i транспортними органiзацiями. Усе

виробництво продуктiв замикалося в единому агропромисло­

вому комплексi. Однак нововведения не принесло потрiбного

468

РадЯ1tCьке сусniльсmво niс}/я «вiдлuгu»: сmа6iлыlсmьb Чll «засmiй»?

ефекту. За рахунок додаткових бюджетних асигнувань у оди­

надцятiй п'ятирiчцi вдалося подолати спад виробництва, але

намiчених показникiв так i не було досягнуто. Продук-гiв на

«душу населения» в Kpa"iHi бiльшс не ставало, а Радянський

Союз piK вiд рок)' збiльшував iмпорт продовольства. Виробничий потенцiал в СРСР залИlJJaВСЯ на достаПlЬО ви­

сокому piBHi, проте екстенсивнi тенденцi"i в економiцi все бiль­

ше стримували розвиток. Уже на початку 1980-х pOKiB все помiтнiшим виявилося вiдставання Радянського Союзу вiд США в oCBoeHHi космосу, прикладних галузях науки i особливо у комп'ютеризацi"i.

У першiй половинi 1980-х pOKi в Радянський Союз все ще мав потужну багатогалузеву eKoHoMiкy, забезпечену практич­ но BciMa видами сировини, кадрами вчених, iнженерiв, робiт­

никiв. Але подолати стагнацiю, надати бiльшого динамiзму

побудованiй у СРСР суспiльнiй системi, IlРИСКОРИТИ соцiаль­ но-економiчний розвиток кра"iни партiйно-державному KepiB-

ництву вже було не пiд силу.

СВЦi8J1ЬНО-ПОПiтиqне ЖИПR. Оdliцiйна iдеопоriа й iиаКОДVМСJВО

Консервативний полiтичний курс, який утверджувався в

Kpai"Hi пiсля жовтня 1964 року, супроводжувався припиненням

лiберально-демократичних перетворень. Брежн€вське KepiB-

ництво, ПРОГОЛОСИВПlи тезу про загострення iдеологiчноi" бо­ ротьби мiж соцiалiстичною i капiталiстичною системами та

необхiднiсть лiквiдацii впливу «агеитiв Заходу», розгорнуло масштабну пропагандистську роботу, а разом з цим поверну­ лося до репресiй проти iнакодумцiв.

У своему дослiдженнi «YKpai"Ha: два десятилiття «застою» (1966-1985)>> В. Литвин, аналiзуючи iдеологiю брежн€вськоi" доби, вiдмiчае: «Радянське суспiльство завжди трималося на iдеологii в ycix своУх зрiзах - полiтичному, економiчному, культурному i побутовому. Кремль маскував корекцi·j в iдеоло­ rii", якi виникали при змiнi полiтичного курсу, але сама iдеоло-

469

РОJДiл 8

гiя в своi'й OCHOBi мала бути незмiнною. Разом з тим державна партiя була зобов'язана «творчо· розвиватю> марксизм-ленi­ нiзм вiдповiдно до викликiв часу. Такий обов'язок покладався на партiйнi з'i'зди. Теоретичнi новацii' мiстились у звiтнiй до­

повiдi Генерального секретаря ЦК. Партiя в особi своУх пред­

ставникiв - делегатiв з''iзду затверджувала у резолюцi'j HOBi теоретичнi положення як керiвництво до дiЙ».

у СРСР з помпою святкувалися ювiле'i перемоги «8елико'i

революцii'», але обiЦЯllа партiею епоха комунiзму не настава­ ла. Тодi радянськi iдеологи надзвичайно прагматично вирiши­ ли це питання, винайшовши мiж соцiалiзмом i комунiзмом ще один iсторичний етап. Щоб дати йому назву, вони скориста­

лися ремаркою Ленiна про розвинутий соцiалiзм, пiсля чого

у звiтнiй доповiдi цк на ХХIУ з'i'здi КПРС Брежнев заявив: «Самовiдданною працею радянських людей побудоване роз­

винуте соцiалiстичне суспiльство, про яке у 1918 р. 8. 1. Jlеиiн

говорив як про майбутне нашоi' кра·iни».

Ще одним iдеологiчним витвором брежш:вськоi' доби була сформована концепцiя «новоУ iсторично'i спiльностi - радян­

ського народу», хоча поняття «радянськi люди», «радянський народ» увiйшли в полirичну лексику значно раНlше - ще за часiв В. JIeHiHa. ВIlРОДОВЖ багатьох десятилiть компартiйнi iдеологи не робили спроб запровадити дану термiнологiю в катеroрiальний апарат марксизму-ленiнiзму. Першу спробу розглянути радянський народ як цiлiсну етносоцiаль:ну кате­

горiю зробив М. Хрущов, виступаючи у жовтнi 1961 р. здопо­

вiддю на ХХl1 з''jздi партii·. Аргументи на користь йога позицi'j

пiдбиралися за слементами класичноro в марксизмi-ленiнiзмi

сталiнськоro визначення нацii': територiя, еКОНОМIчна Й духо­ вна спiльнicть, психiчнi риси. 8ираз Хрущова про нову iCTO- ричну спiльнiсть означав смiливу спробу глави держави визна­

чити cYКYnHicTb громадян СРСР як невiдоме ранiше явище в

процесi загальноmoдськоro розвитку. Радянський народ ставав iсторичною спiльнiсno, тобто потрапляв у логiчний ряд iнши~

катеroрiй - племенi, народностi, нацi'i. Хрущовська новацiя не

була забута, i теза про радянський народ увiйшла до звiтноi'

470