V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

РадЯlIське сусniльсmво niсля «вiдлuгu»: сmабi'lы/iсmь '1и l<Засmiu»?

доповiдi Л. Брежнева на XXIV з,Iздi КПРС (1971 р.), ДО поста­ нови ЦК партiI з нагоди 50-У рiчницi заснування Радянського Союзу (1972 р.), а потiм до Конституцi'i СРСР 1977 р.

Теза про нову iсторичну епiльнiеть була зручною у про­

пагандистському ужитку. «Вiдтодi, - зазнача€ В. ЛИТВИН,­

з'являлася можливiсть розглядати радянеький народ не тiль­ ки як iнтсрнацiональну спiльнiеть соцiальноro тину, а й як сво€рiдну наднацiю. Нова категорiя не зачiпала нацiональних почуттiв росiйського i Bcix iнших народiв СРСР, не заважала заявам про дружбу республiк i розквiт соцiалiстичних нацiЙ.

Разоr.1 з тим вона сприяла русифiкацii' неросiйських народiв,

що здiйснювалася пiд прапором зближення всього населення

Радянськоro Союзу».

Проте нова iсторична спiльнiсть J/юдей у СРСР була не тiльки народженим мiфом, а й реальнiстю. Усучасних засобах масово'!, iнформацi'i, а подекуди й публiцистицi, визнання того,

що значна частина багатонацiонального населення Радянсько­

го Союзу вважалэ. себе радянським народом, часто ототожню­ €ться з певною Ух неповноцiннiстю, так званою «совковiстю».

YTiM, подiбнi точки зору не вiдмiняють факту iснування на piBHi суспiльноi' рефлексii' вiдчуття «радянськонародностi».

Росiйський суспiльствознавець С. Кара-Мурза вважа€, що

«згiдно з yciMa сучасними уявленнями про державу та нацН' радянський народ являв собою нормальну полiетнiчну нацiю, не менш реальну, нiж американська, бразильська або iндiй­ ська.. :». Серйозним аргументом на користь такоУ позицii' €

збiльшення етнiчних змiillаних шлюбiв. Так, перепие населен­ ия 1959 р. зафiксував в СРСР 10,3 % сiмей, утворених на мiж­

нацiональнiй OCHOBi, у 1970р. -J3,5 %, у 1979 р. -14,9 %, а в 1989 р. - 17,5 %, що иаочно'свiдчило про iнтериацiоналiзацiю

найбiJ1ЬШ iнтимноi' родинно-осо5истоi' сфери.

у момент приходу до влади брежн€вського керiвництва

недостатньою Бизначенiстю у питаннях нацiоналЬНОI полi­

тики скористалися деякi республiканськi партiйно-державнi лiдери. У 1965-1966 рр. перший секретар цк КП Украi'ни П. Шелестсанкцiонував заходи, спрямованi напiдвищення ста-

471

Роздiд 8

====================

тусу YKpai'HcbKo·j мови. На V з'i'здi письменникiв Украi·ни, який

вiдбувся у листопадi 1966 р., обговорювалась мовна проблема,

що викликало широкий громадський резонанс у республiцi. 23 лютого 1967 р. вiдповiдними указами Президii' BepxoBHoi·

Ради СРСР звання Героя Соцiалiстично!Працi присвоено поету п. Тичинi та драматургу о. КорнiЙчуку. Вищi навчальнi закла­ ди отримали вказiвку щодо переходу до вик-падання украУн­ СЬКОIO мовою. Урочистi заходи проводились з нагоди 200-рiччя вiд дня народження 1. Котляревського.

Свосрiдним апогеем такого офiцiйного неонацiонал-кому­ нiстичного «вiдродження» стало видання 1969 р. книги п.

Шелеста «УкраУна наша радянська». 1 ось в цей момент мос­

KOBCbKi керманичi «прокинулись». У журналi «KOMYHiCT Укра­ i"шш (1973 р., N!! 4) з'явилась редакцiйна статrя пiд назвою «о серьезных недостатках одной книги», яку обroворювали на Bcix мiських та обласних партактивах в УРСР. Пiсля цього

книга була вилучена з продажу, а 27 квiтня 1973 р. за рiшен­

ням пленуму цк КПРС ·ii автора вiдправлено на «вiдпочинок за станом здоров'я».

На законодавчому piBHi апофеvзом iдеологiчноi· роботи ста­ ло прийнятrя новоУ КОНСТИ'I)'цii" СРСР. У TpaBHi 1977 р. на пле­

HYMi ЦК партiУбуло схвалено проект нового Основного Закону

з рекомендацiями Верховнiй Радi СРСР щодо винесення ЙОГО

на всенародне обroворення. 4 червня 1977 р. газета «Правда»

опублiк)'вала цей проект, а 12 червня 'було надруковано ГiMH СРСР У змiненiй редакцii·~ яку здiйснив один з йога aBTopiB

С. Михалков. Всенародне обroворення тривало майже чотири

мiсяцi, пiсля чого у жовтнi 1977 р. позачергова сесiя Верха"'

вноУ Ради СРСР затвердила нову КОНСТИ'I)'цiю.

За основу КОНСТИ'I)'цii" ] 977 р. було взято текст Радяисько"i Конституцi"i 1936 р. Проте на вiдмiну вiд попереднього BapiaH-

та з'явилося й дещо концеП'I)'ально нове. Так, одии 3 роздiлiв,

трактуючи питания зовнiшньоi" полiтики, закрiплював прин­

цип iнтернацiоналiзму у вiдносинах СРСР з соцiалiстичними краi"нами i державами, що звiльнилися вiд колонiально"i за­

лежностi. На практицi ж це положення часто ВС'I)'пало у про-

472

РадЯ1lське суспiльсmво пiсля ((вiдлuгю!: сmабillhlliсmь чu roасmlЙil./

тирiччя iз зобов'язаннями дотримання ПРИНЦИlIУ суверенноУ piBHOCTi i права народiв на самовизначення, виправдовуючи зовнiшньополiтичну експансiю Радянського Союзу,

Уперше в Основному Законi вiдображався реальний меха­

нiзм влади в срср, Комунiстичиа партiя називалась «KepiB- ною силою раДЯJ-!СЬКОГО суспiльства, ядром його полiтично'i системи» (ст, 6). Нормативне пiдтвердження реальноi' ролi

партi'i рiзко пiдвищувало значення партiйного апарату по Bcix

ланках владно'i вертикалi, l1еретворювало членство в партii' на обов'язкову умову Kap'€pHOГO росту,

КонституцiE:ю гарантувалися HOBi форми «безпосередньо"i демократii'»: референдум, TaKi громадянськi права, ЯК можли­ BiCTb оскарження дiй посадовИ'л осiб, судовий захист Bi.r: пося­

гань на честь та гiднiсть. Уперше в нiй закрiплювались права

на охорону здоров'я, житла; на користування досягненнями

культури; на свободу творчоетi. Проте реалiзацiя практично

Bcix названих прав, як i свобод - слова, друку, зiбрань. залиша­

лась часто-густо нездiЙсненною. Деяка суперечнiсть мiстилась i у тих конституцiйних положениях, якi належали до сфери ре­

гутовання нацiонаЛЬНIL'( вiдиосии. Так, Осиовний Закон роз­

рiзняв серед радянських народiв «нацii' i иародностi», але не

визначав жодних критерi"iв для такого розрiзнення,

Таким чином, Конституцiя СРСР 1977 р. остаточно закрiплю­ вала консервативний курс брежн€всько'i внутрiшньо'i i зовнiш­ ньоУ полiтики, додавала законних пiдстав жорсткому iдеологiч­

НОМУ контролю партi'i над суспiльством, залишала поза увагою

складнi протирiч4Я у нацiональному питаниi.

Хрущовська «вiдлигз» розворушила свободолюбивi, у тому числi й нацiональнi, прагнення серед пеВНОl частини iнтелi­ генцii' у союзних республiках. TaKi групи сприйняли усунення Хрущова як вiдкриття нових можливостей для вiлыюго са­ моствердження. YTiM, остаточний вiдхiд нового керiвництва

СРСР вiд лiберально-демократичиого ,,-)'рсу породив нову хвилю опозицiйних настроУв у радянському суспiльствi. Через «самвидав» почала поширюватись непiдцензурна пу6лiцисти­

ка та художня лiтература" що з середини 60-х poкiB ставала

473

Роцiл 8

все бiльш полiтизованою. ОДНИМ з таких яскравих прикладiв с праця украlнського дисидента 1. Дзюби «Iнтернаuiоиалiзм чи

русифiкаuiя?», присвячена питанию нацiонально-культурно­ мовно"!" полiтики в YKpalHi за часiв РаДЯНСЬКОl влади. У KBiTHi 1967 р. В. Чорновiл передав у «самвидав» збiрку «Лихо вiд

РОЗУIVIУ», в якiй оприлюднювалися факти стосовно долi радян­

ських полiтв'язнiв, кинутих за грати у 1960-х роках.

А ось що писав про «самвидаю> тих poKiB голова КДБ срер

Ю. Андропов У записцi до ЦК КПРС (лютий i 969 р.): «Остан­ HiM часом серед iнтелiгенцii' й молодi розповсюджуютвся iдео­ логiчно шкiдливi матерiали у виглядi публiкацiй з полiтичних, економiчних i фiлософських питань, лiтературних TBopiB, КО'­ лсктивних листiв У партiйнi й урядовi iHcTaHuiY, до судових ор­ "aHiB i прокуратури, спогадiв «жертв культу особи», названих Ух авторами i розповсюДЖУвачами «позацензурою лiтературою» або «самвидавом». У цих матерiалах OKpeMi недолiки KOMYHic- тичного будiвиицтва видаються за типовi явища, перекручупь­

ся iсторiя КПРС i Радянськоi' держави, виражаcrься незгода з

заходами партi"i та уряду в нацiональному питаннi, в розвитку економiки i кулы)'ри, пропагуються рiзнi ОПОР1унiстичнi теорП

«удосконаленню> соцiа.пiзму в СРСР, висуваються вимоги щодо лiквiдацii' цензури, реабiлiтаuii' осiб, засуджених за антирадян­

ську агiтацiю i пропаганду, пропонуюгься змiни до Конституцii' СРСР. ДО розгювсюдження TBopiB «позацснзурно'i лiтератури» примазуються j спекулятивнi елементи, якi збувають цю про­ д)'кцiю за грошi i отримують :3 цього матерiальну вигоду. Для

пропаганди «самвидаву» iнодi використовуються напiвофiцiйнi

диспути, кою,),рСИ пiеень, I\онцерти, що влаштовуються клуба­ ми самодiяльноетi, лiтературними об'сднаинями, чому сприяе перебування у рядi випадкiв на чолi таких колективiв безприн­ ципних в полiтичному вiдношеннi керiвникiв. Факти виготов­

лення i розповсюдження «самвидаву» фiксувалися найчастiше

уMOCKBi. Поява подi6них TBOpiB i документiв мала мiсце також

уЛенiнградi, Киевi, Одесi, Новосибiрську, Ризi, MiHCbКY, Xap~

Iювi, Свердловську, Карагандi, Пiвденно-Са..халiнсьh.)', Обнiн­

ську i деяких iНIIIИХ MicTax i районах кра'iни...

474

РадЯНСhке сусniльсmво niсля ((вiдлuгш): сmабiлыlсmhh '111 ((засmiЙN?

Враховуючи, що розповсюдження полiтично шкiдливо·i лi­

тератури негативно впливаЕ: на виховання радянських грома­

дян, особливо iнтелiгенцi·i й молодi, органи держбезпеки вжи­

вають заходiв, спрямовэ!{их на припинення дiялыюстi aBTopiB i розповсюджувачiв «самвидаву» i локалiзацiю негативного

впливу «rlOзацензурних» TBopiB на радянських людей... ». Уже "3 друго"!" половини 1960-х рр. значно посилюпься

iдеологiчний контроль за культурними установами, засоба­ ми масово"!" iнформацi"i. У сiчнi 1969 р. вийшла постанова ЦК КПРС «flpo пiдвищення вiдповiдальностi керiвникiв opraHiB

друку, радiо, телебачення, Ki нематографi·i, закладiв культури i мистецтва за iдейно-полiтичний piBeHb публiкованих мате­

рiалiв i репертуару». Цензура все частiше ззбороняла випуск

художнiх i публiциетичних TBopiB, органiзацiю виставок, по­ каз кiнофiльмiв. Прiоритет вiдцавався iсторико-революцiйнiй, BOE:hho-патрiотичнiй та виробничiй тематикам.

Така ситуацiя лише ПОСИJПовала протести вiльно МИСJlячо"i частини населения. Iдеологiчну та органiзацiйну опозицiю владi в умовах «розвинутоro соцiалiзму» складали рiзноманiт­

иi в iдейному вiдношеннi дисидентськi рухи. Це i соцiалiсти, i русофiли як консервативного, TaKi лiберального наПРЯI\'lкiв, i HOBi захiдники, представленi лiберально-демократичними, со­ цiалъно-д.емократичними та €вро-комунiетичними вапрямка­ Ми. У другiй половинi 1960-х pOKiB у союзних республiках все активнiше дiяли нацiоналiстичнi та релiгiйнi течi"i. Незважаю­ чи на рiзиицю поглядiв i програм, спiльними рисами дЛЯ ВСЬО­ го дисидентського руху були активне нееприйняття iенуючих

у краiиi порядкiв, прагнення до свободи i реал:iзацi"i прав 11Ю­

Дини. 3 часом дисидентський рух набував дедалi виразнiших антирадянських та антикомунicтичних напрямiв.

Вiдомий украi·нськиЙ дослiдник с. Кульчицький вiдзначас,

що дисидентсво в урср розroрталося на тлi й у взаемозв'язку

нацюнал-демократичноro та наЦJOнаЛlСТИЧНОro спрямування

в межах усього СРСР, головним чином У РосН. Там упроДОВЖ

] 960-х pOKiB серед частини членiв Комунiстичноi· партii,

475

Роздi.1I 8

~-============-=====

у 10МУ числi й тих, хто займав помiтнi посади, поширювалося прагне,ння до оновлення Bci€i" радянськоi" системи на бiльш де­

мократичвих засадах.

У розвитку ДИСИ,iJ,ентського руху можна видiлити декiлька етапiв: становлення - 1964-1972 рр.; КрИЗа -- 1973-1974 рр.;

мiжнародне визнання i розширення дiяльностi - 1974-1979 рр; '3вуження 'iiпiд ударами репресiй - 1980-1985 рр.

Бiльшiсть дослiдникiв уважа€, що днем народження пра­ возахисного руху в СРСР € 5 грудня 1965 р., коли на площi iM. ПУШl{iна в MOCKBi вiдбулася перша демонстрацiя пiд пра­ возахиеними гаслами, спрямованими на захист письменникiв

А. Синявського та Ю. Данiеля. Серед правозахисникiв найбiльш

помiтними постатями були академiк А. Сахаров, В. Чалiдзе, А. Амальрик, Л. Богораз, Н. Горбаневська. Правозахисний рух дiстав розповсюдження не лише в MOCKBi та Ленiнградi, а й

у багатьох СОЮЗних республiках, у т. ч. i в YKpai"Hi, де поруч '3 боротьбою за права людини частина iнакодумцiв вимагала

надання CBoi'Mнародам самостiйностi й незалежноетi.

У 1966 р. розпочався пеРlllИЙ у пiслясталiнськi часи резо­

нансний процес з СУТО лiтературноi" справи - над Синявським i Данiе.llем, а у 1968 р. краУна дiзналась про гучнi суди над

Ю. Галанськовим i О. Гiнзбургом, а також над членами Все­ росiйськоro еоцiал-християнського союзу звiльнення Hapoдy~ Громадською реакцi€ю на розroртаНJ;lЯ полiтичних репресiй

на теренах Радянського Союзу став початок виходу у «сам­ видавi~) iнформацiйного органу «Хроника текущих событий»

(KBiTeHb 1968 р.), в яком)' подавалась iнформацiя про полi­ тичнi репресii" й iHllli утиски громадянських, конституцiйно визнаних в СРСР прав i свобод.

3начиу роль у розвитку дисиденства вiдiграли непiдцензур­

на публiкацiя роботи А. Сахарова «Размышления о прогрессе,

мирном сосуществовании и интеллектуальной свободе», що фактично являла собою план першого етапу горбачовсько"i «перебудови», демонстрацiя протесту проти введения вiйськ

у Чехословаччину i суд над "ii учасниками, виключення у лис­

топадi 1969 р. О. Солженiцина iз Спiлки письменникiв СРСР

476

РадЯNське с:,,'спillЬСl1l1JO пiсля «(вiдлuгш>: сmабiльнiсmь Чll «засmiй»?

у зв'язку з публiкацiE:ю на Заходi йоro pOMaHiB «В круге пер­ ВОМ», «Раковый корпус» та присудженням письменнику Но­ белiвсько"i премiУ у )970 р. У BepecHi 1973 р. О. Солженiцин

звернувся з листом до керiвництва Радянського Союзу, нама­ гаючиеь переконати владну BepxiBкy у необхiдноетi вiдмови вiд комунiстичноi" iдеологi., пiсля чого доля ЙОГО подальшоro перебування в Kpai"Hi була вирiшена.

За даними l{ДБ, за перiод з 1967 до 1971 р. У СРСР було ВИ­ явлено 3906 груп «антирадянських елементiв». Практично Bci дисиденти в бiльшiй чи меншiй Mipi переслiдувалися владою.

Багато з них були кинутi ДО в'язниць, таборiв, спецiалышх

психiатричних лiкарень, адского примусово вiдправляли за

кордон. У 1974 р. СРСР залИJlIИЛИ О. Солженiцин, А. Синяв­

ський, Н. Коржавiн, О. Галич, В. Войнович, В. Некрасов та

багато iнших представникiв творчоi" iнтелiгенцi"i.

Саме у 1970-х р. правозахисний рух стае однi€ю з голо­

вних складових дисиденства в Радянському Союзi. У листо­

падi 1970 р. В. Чалiдзе створив KOMiTeT захисту прав людини, до якого ввiйшли А. Сахаров та '-iЛен-кореспондент АН СРСР 1. Шафаревич. KOMiTeT дiяв до 1973 р. Вручення академiку Сахарову Нобелiвсько'i премi'i у груднi 1975 р.. поря.д з ви­ сланням з СРСР О. Солженiцинз. принесли радянському дисидентському руху мiжнародне визнання I ВJДповiдно по­

ширили ЙОГО вплив на маеи у своi'й Kpa'iHi.

Серед дисидентiв соцiал-демократичноi' орkнтацii' найбiль­

шу популярнiсть здобули брати Р. i Ж. Медведеви. 3начною Mi- рою пiд 'ix ВПЛИ80М зароджувалось вi:lЬНОДУМСТВО А. Сахаро­ ва. Icторик Р. Медведев з 1964 до 1970 р. щомiсячно випускав

тиражем двадцять-сорок примiрникiв непiдцензурнi мзтерiа­

ли, опублiкованi у 1972 р. в Амстердамi пiд назвою «Полити­ ческий дневник». До 1968 р. BiH закiнчив роБОl)' над книгою «К суду истории», в якiй розглядав злочини сталiнсы<mm режиму. Наступного року саме за цю книгу його було виключено з Ко­ мунiстичноi' партii'. У 1975-1976 рр. BiH редагував нелсгальний

журнал «ХХ век», десять HoMepiB якого побачили CBiT у Радянському Союзi, а два з них перевидавались у ЛонДонi.

477

Роздiл 8

Цi роботи зробили автора вiдомим як В Радянському Союзi,

так I за кордоном.

У TpaBHi 1976 р. у MOCKBi за iнiцiативою А. Сахарова та 10. Орлова створено групу по нагляд:у за виконанням рiшень

Гельсинксько"iнаради -такзвану Гельсинкську групу. За короткий

час подiбнi осередки, пов'язанi з московським, виникають у сто­ лицях чотирьох союзних республiк - Ки€вi, Вiльнюсi, Тбiлiсi та €peBaHi. УкраУнськугромадськугрупусприя:ннявиконаннюГель­ синських угод засновано 9 листопада 1976 р. О'юлив'ii письмен­ ник М. Руденко, а до складу ввiйшли О. Бердник, П. ["риroренко,

яКl ОРlентувалися на суто легалыIY ДIЯЛЬНlСТЬ I розраховува.ли

на пiдтримку мiжнародно"i громадськостi, розпочалися негайно у MOCKBi та Киевi. В лютому 1977 р. заарештовано Ю. Орлова та М. Руденка, а невдовзi така ж доля чекала переважну бiль­ шiсть iнших членiв УкраУнськоУ гельсинксько'i спiлки.

Пiеля арешТ)' напрИЮfщi ] 970-хРОЮВ 500 провiдникiвдисидент­

ського руху BiH виявився фактично обезглавленим i дезорганi­

зованим. Проте евяткування владою розгрому опозицi"i було передчаеним. У 1981-1985 рр. продовжували етворнщатиея

незалежнi громадеькi групи й органiзацi"i правозаХИСНОl спря­

MOBaHocTi. Погiршення економiчноi' ситуацii', ескалацiя неого­ лошеноi" вiйни в Афганiстанi посилювали опозицiйнi настроУ в суспiльствi. А. Сахаров за cBoi'вiдкритi антивоеннi виступи

у груднi 1980 р. був позбавлений ycix державних нагород i Bik

правлений у м. Горький.

У цiлому iдe"i та досвiд, розробленi й набутi опозицiсю у 1965-1985 рр., СТВОРИЛИ значнi концептуальнi й соцiально1l0лiтичнi передумови для тих трансформацiй, якi очiку~али Радянський Союз на завершальному етапi йога iCTOpii".

~lVnb1YP~i процеси в ерер

У 1966 р. на ХХIII з'i"здi партi"i Л. I. Брежнев зартикулював головнi iдеологiчнi домiнанти у розвитку культурних процесiв у Kpa·iHi. BiH виетупив проти двох крайностей, що з'явилися,

478

=-Ра~Я:fCьке сусniльсmво niсля ((вiдлu2U»: сmабiлы/iсmь Чl/ юасmiU».?

на його думку, у художнiй культурi - «очорнения» та «лаку­

вання дiЙсностi». Голова компартiйноi' органiзацii" Молдавii" 1.

Бодюл бiльш чiтко озвучив позицiю вищого керiвництва, пiд­

давiJJИ критицi повiсть О. СОJIженiцина «Один день Ивана Де­

НИСОВИЧЮ>. 3 того моменту на художнi твори, присвяченi тра­ гiчним cTopiHKaM недавнього минулого, з'являлося все бiльше

негативних вiдгукiв з боку офiцiйних iнстанцiЙ.

Друга половина 60-х - початок 80-х рр. стали '{асом змiни iдеологiчних постулатiв i основ Функцiонування радянськоi'

культури. Дух.овний вакуум заповнювався теоретичними на­ становами, що зводили в абсолют радянську форму органiза­

цП суспiльства. Пiд впливом адмiнiетративного тиску втихали жвавi дискусi'i, породженi лiбералiзмом «вiдлиги». А ryMaHic-

тичне·гасло «Все в iм'я людини, все для блага людини!), про­ rciЛОIиене Програмою КПРС, залишалось привабливою, але

нездiйсненною декларацiею. Характерною особливiстю «за­

СТIЙНОГО» перiоду стало посилення адмiнiстрування як методу

керiвництва культурним життям суспiльства.

Дозволений плюралiзм лiтературного i громадсько-полi­ ТИ4НОГО процесу вiдображався у тенденцiях, що позначились

дiяльнiетю декiлькох журналiв. Погляди лiберальноi" частини iнтелiгенцii" репрезентував журнал «Новый мир», сталiнiсти

об'€дналися навколо «Октября» i «Огонька», нацiонал-дем:о­ крати друкували своУ твори в «Молодой гвардии» та «Нашем

современнике». Але ситуацiя дуже скоро змiнилася.

у лютому 1970 р. на засiданнi ceKpeTapiaтy Спiлки пись­

менникiв рiзкiй критицi було пiддано редакцiю журналу «Но­

вый мир» на чолi з О. Твардовським. Формальним приводом

стала публiкацiя за кордоном йоro поеми «По праву памяти». Спроби лiтературно! громадськостi захистити поета успiху не мали, i BiH змушений був залишити посаду редактора. Таким чином, демократична лiнiя ХХ-ХХII з'i"здiв партi'i, яка прово­ дилась на cтopiHKax журналу, перервалася. Протидi"i iдеологiв неосталiнiзму зазнали також представники «сiльсько! прози»:

Ф. Абрамов, В. Белов, В. Распутiн, Б. Можа€в, В. Астаф'св,

якi демонстрували у cBo'ix творах негативнi наслiдки колек-

479

тивiзацi"i на селi, знецiнення народно"!" культури, трагедiю чер­

гового перетворення народу у мовчазну масу або соцiологiчну марiоиетку режиму.

у «застiйний» перiод чимала кiлькiсть значних лiтератур­

них TBopiB не доходила до громадськостi, оскiльки не вкла­ далася у встановленi iдеологi€ю канони. Фiльми талановитих кiнорежисерiв О. Германа, А. Тарковського не стали надбан­ ням масового глядача, поповнюючи архiви -держкiнофонду, або виnускалися обмеженою кiлькiстю коniй i демонструва­ лися на закритих площадках. Деякi визначнi проза"iки, поети,

дiячi театру i кiнематографii' вимушенi були залишити Kpai"нy

через нестерпнi умови працi. Пiсля заборони кiлькох спек­ таклiв ви'iхав за кордон головний режисер Театру на TaraHui

Ю. Любимов, залишився працювати на чужинi А. Тарков­ ський, емiгрували художники О. Целков, М. ILIемякiн, поети 1. Бродський, Н. Коржавiн, О. Галич, прозаi'к В. Некрасов,

скульптор Е. Н€iзв€стниЙ. Ламалися людськi долi, а краУна

втрачала свiй jнтелеКlуальний та творчий потенцiал.

3 середини 60-х рр. у Радянському Союзi виника€ неофi­

цiйна, напiвлегальна культура. IУ виникнення, попри заборони i переслiдування з боку влади, пов'язане з духовними пошу­

ками людей, Ух прагненням знову долучитися до загальнолюд­

ських цiнностеЙ. Цей процес розпочався в суспiльствi тодi,

коли запрограмований комунiстичною iдеологi€ю культурний

розвиток для багатьох вже став неспр'ийнятним, i виникла ре­

альна потреба в «альтернативнiй» культурi.

Природарадянськогоандерграунда € надзвичайно складною.

Заборона вiльно'i творчостi обуrvювила i"i подальше нелегальне iснування. Ра,дянське неофiцiйне мистецтво змушене було пiти у «пiдпiлля», щоб забезпечити CBO€ виживання й розвиток, по­ родивши власну систему «житгеза6езпечення», ево} засоби 06- Miнy духовною та iнтещжгуальною iнформацi€ю. Саме таким внутрiшнiм модусом неофiцiйно'i культури i 6ув «самвидав». Завдяки його появi тисячi радянсы<их громадян вперше про-· читали IlрОЗУ М. Зощенка i М. ьулгакова, ро60ТИ З. Фройда та М. Судзуки, не говорячи вже про «за60ронених» росiйських

480