Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

.pdf
Скачиваний:
3
Добавлен:
08.03.2016
Размер:
37.25 Mб
Скачать

«Пере6удова» та розnад Радянського Союзу

«виконроби перебудови» не змогли виробити нових пiдходiв У

нацiональному питаннi, вважаючи, що СРСР Ma€ залишатиея «единою i неподiлыюю» державою з yciMa атрибутами влади, якi Еже стали традицiЙними.

Тим часом СИ1)'а'цiя в !<palHi продоюкувала загострювати­

ся. У 1988 р. бурхливi подi"i вiдбулися в HaripHoMY Карабасi, коли Вiрменiя й Азербайджан факгично опинилися у cTaHi r.i-

йни мiж собою, У 1989 р. - У CYMralTi, де в результатi криваво"i рiзнi, лише за офiцiйними даними, загинуло 32 людиии, та у Тбiлici, на площах i вулицях якого вiдбулися сутички грузин­

ських демонстрантiв з армiйськими пiдроздiлами, в ход: яких

були десятки вбитих i COTHi поранених.

Yci цi подi"i засвiдчили неспроможнiсть центрально"i вла­

ди захистити iнтереси Союзу. Ставка на силовi :\fетоди ви­

рiureння нацiональних проблем вже не могла зупинити про­

цес розпаду радЯНСЬКОl федерацii", а посилення в республiках екстремiстсько-нацiоналiстичних сил з усi€ю очевиднiстю демонструвало Ух орiентацiю на здобутrя ПОВНОГО CYBepeHi- тету та створення незалежних держав. У цьому зв'язку наве­ демо мiркування вiдомоro росiйськоro вченоro i полiтолога

С. Кара-Мурзи, який ДOC~:TЬ точно охарактеризував ситуацiю

на «нацiональному полi», що виниКJIЗ в умовах вепослiдовно"l

<<nеребудови». «В СРСР, - писав BiH, - HaBiTb у nepioJI. станов­ ления згуртованих нацiоналы-хx елiт (1970-ri роки), не було ще реальних нацiоналiетичних pyxiB, оскiльки у головнiй сферi roсподарства, матерiальному виробництвi мiжетнiчно'i конку­

ренцii не iснувало. Але вона вже була у сферi розподiлу, управ­

лiння та iнтелекгуально·( дiяльноетi, i як тiльки було зэдекларо­

вано «перехiд до ринку» ,! виникла перспектива приватизаu,ii',

республiканськi елiти за короткий tepi\-tiн створили нацiоналiс­ тичну iдеологiю i укорiнили"ii В свiдомiсть епiввiтчизникiв».

П.;:редусiм це стосувалоея Прибалтики, де еТБоренi у J 988

роцi niJI. прикриттям компартiй народнi фронти «на пiдтримl\.')'

перебудови» у 1989 р. вже перейшли на вiдкрито антирадян­

CbKi позицi"i сепаратизму. «ПрибaJrriйська модель» стала, по

суп, полiтичною й iдсологiчною матрицею для нацiоналiс-

531

Роздiл 9

тичних pyxiB i В iнших республiках СРСР. Аналiз ПРОГРaI\~ i дiй YCIX головних сепаратистських pYXiB показу€:, що, за словами

С. Кара-Мурзи, «Bci три i'x головнi iдеологiУ - демократiя, на­

цiоналiзм та iсламiзм - насправдi були iдеологiЧНИt\ш маска­

ми мiсцевих партiйно-державних елi1~ якими прикривалися

чисто прагматичнi цiлi подiлу держави та 'ii власностi». Питання про CYBepeHiTeT республiк було одним iз головних

пiд час проведення HaBecHi 1990 р. виборiв мiсцевих opraHiB

влади. I ЯКЩО ще piK тому Hi про яке вiдцiлення вiд Союзу

окремих республiк мова не Йшла. то тепер народн)' пiдтримку

одержали Ti рухи, якi наголошували на ПОВНОМУ державному

самовизначеннi i виходi зi складу СРСР. У Верховних Радах

Литви, Латвi"i. [CTOHiY, Грузi'i, BipMeHi"i i Молдавi'i перемогли

саме 1aKi сили. Серiя декларацiй про державний CYBepeHiTeT союзних республiк (перша - у листопадi 1988 р. в ECTOHii) одержала образну _назву «парад cYBepeHiTeTiB». Пiеля при­

йняття Декларацii' про росiйський державний CYBcpeHiTCT BiH

поширився i на багатонацiональну Росiю, де влiтку та восени

1990 р. реСJlублiками оголосили себе Татарстан, lliвнiчна Осетiя, Дю'естан, Якутiя та iншi, хоча реально "i"хнiй статус практично не змiнився. Республiки ж, що проголосили суве­ peHiTeT, заявили про верховенство СвоУх, республiканських, законiв над союзними, призупинивши дiю OCTaHHix. По CYTi, на просторах формально ще €:диного Союзу спалахнула так звана «вiйна законiв»

За оцiнкою аналiтикiв, «найважливiшим результатом «пара­ ДУ CYBepeHiTeTiB» стало помiтне перемiщення полiтично"i влади

в республiки. Неконституцiйне, стихiйне визволення республiк

вiд диктату Москви не стало спраюю-rьою перемогою iдей де­ MoкpaTi"i й нацiоналыюro вiдродження. Нестабiльнiсть у респу­ блiках посилилась: почастiшаJ1И спроби вирiшувати спiрнi I1РО­

блеми насильницьким шляхом, зростала недоброзичливiсть до нацiональних менlIТИН, порушувалися права людини».

Загроза некерованого розпаду Радянського Союзу, яка могла вилитися у вiйну та принести незлiченнi бiди йоro народам,

примусила полiтикiв як центру, так i рсспублiк, шукати шляхи

532

«llере6удовй» та розnад Радяnського Союзу

до переговорiв, компромiсiв, угод, що могли безболiсно ре­ формувати багатонацiональну Радянську державу. 3 цiE:ю ме­ тою 12 липня 1990 р. Рада Федерацi'i, яка була створена одно­

ч:асно iз запроваджеюшм посади Президента СРСР, заявила про необхiднiсть створення Союзу суверенних держав - новоУ

форми державного устрою, в якiй посднувалися б елементи федерацi"i i конфедерацi"i. "

17 березня 199 ~ р. У розпал полiтично"i i економiчно"i кри­ зи в державi вiдбувся всесоюзний референдум про необхiд­

иkгь збереження СРСР. У ньому взяли участь 80 % виБОРI\iв i понад двi третини з них висловилися за збереження Союзу у виглядi оновлено"i федерацiУ рiвноправних суверенних респу­ блiк. Однак, як показали подальшi подij', полiтики ycix piBHiB

ПРОН'норували народне волевиявлення.

HaBeCHi i влiтку 1991 р. У пiдмосковнiй резиденцi"J м: Гор­

бачова Ново-Огарьово проходили численнi наради глав реСIlУ­

блiк. У результатi була досягнута угода за формулою «9+ 1»,

тЬбто 9 союзних республiк (у роботi нарад не брали учаcтi пред­

ставники Литви, Латвii", ECTOHii', Молдови, Грузii" та BipMeHi"i) та Центр в особiЛрезидента СРСР домовилися про основи

взаемовiдносин мiж собою. Республiки одержували значнi

права, але й Центр зберiгав за собою найважливiшi важе­ лi управлiння: збройнi сили, фiнансову систему, транспорт, енергетику тощо. Ця угода повинна6ула лягти в основу нового союзного договору, пiдписання якого планувалося

20 серпня 1991 р. Проте незабаром ситуацiя в Kpa'iHi докорiн­ но зм~нилася.

у иiч на 19 серпня 1991 р. група високопоставлених дер­

жавних чиновникiв, членiв вищого керiвниuтва КПРС, зро­ била спробу здiйснити антиконституцiйний державнии пере­

ворот. 3мовою керували вiuе-президент кра'iни Г. ЯН-аЕ:В, го­

лова Кабiнету MiHiCTpiB В. Павлов, MiHicTP оборони маршал Д. Язов, MiHiCTP внутрiшнiх справ Б. Пуго, голова KOMiTe"ry держбезпеки В. Крючков. Серед змовникiв були керiвник вiй­

сы<во-промислового комплексу О. Бакланов, голова Селянськоi'

спiлки В. Стародубцев, керiвник групи помiчникiв Президента

533

Роздirr 9

========~==========

В. Болдiн. Змовники вiдсторонили вiд влади М. Горбачова,

який тодi леребував у Криму (лiзнiше з'ясувалося, що його

кримська iзоляцiя була лише умовною), запровадили надзви­ чайний стан та оголосили лро створення Державного KOMiTeTY по надзвичайному стану в СРСР (ДЮ-IС СРСР).

У «Зверненнi до радянськоro народу», яке розповсюдив

ДКНС, вiдзначалося, що «розпочата за iнiцiативою М. С. Iop- бачова полiтика реформ, задумана як засiб забезпечення дина­ мiчного РОЗВИТКУ краi"ни i демократизацi"i суспiльного житrя...

зайшла в глухий кут», що «скариставшись наданими свобода­

ми... виник.пи eKcTpeMicTCbKi сили, якi взяли курс на лiквiда­

цiю Радянського Союзу, развал держави i захоплення влади за будь-яку цiну».

Помiж антикризавих заходiв учасники ДКНС запропону­

вали традицiйний набiр комунiстичних гассл: «вiдновит"," ТРУ­

дову дисциплiну i порядок, лiдняти piBeHb виробниuтва, щоб

потiм рiшуче рушити вперед»; « ... розробити i здiйснювати KOHKPCTHi заходи щодо боротьби з 6езгосподарнiстю i розба­

зарюванням народного добра». Планувалося «призупинити

дiяльнiсть полiтичних партiй, громадських органiзацiй i ма­

сових pyxiB», «встановити контроль над засобами масовоУ iH-

формацЙ·» тощо.

3 метою иадання своУм заявам певно·i привабливостi серед населення змовники включили до свщ:i· «програмю) демагогiч­ Hi обiцянки знизити цiни, надати BciM бажаючим мiським жи­

телям земельнi дiлянки для садово-~-ороднiх робiт, полiпшити житлозе будiвництво i забезлечення населення житлом, покра­ щити безоплатне медичне обслуroвування i народну oCBiTY.

Документи ДКНС свiдчать, що це була авантюрна спроба

консервативно-комунiСТИ4НИХ сил, ЯКl втрачали свою владу i привiле"i, зiрвати важкий процес входження кра"iни у вiль-

ний CBiT.

Керiвники бiльшостi республiк зайняли вичiкувальну позицiю, i лише росiйське керiвництво закликало «дати гiдну вiд­

сiч заКОJlотника~l». До будинку ВерховноУ Ради РРФСР (<<Бi­ лого дому») були пiдтягнутi вiйська, якi мали заХОllИТИ його,

534

«ПереБJ>дова» та розnад РадЯl1Ського Союзу

розiгнати парламент, здiйснити арешти. Але переворот не мав

успiху. BiH був вкрай погано пiдготовлений, населения поста­

вилося до нього пасивно, Bci пол:ii", в яких взяла участь незна­ 'ша частина населения столицi (30-70 тис. чоловiк), вiдбува­ лися лише в центрi Москви. Двозначною була i роль вiйськ

(пiд командув.анням генералiв П. Грачова i О. Лебедя) в районi

«Бiлого дому». Хоча до штурму справа не дiйшла, акцiя щодо йо"го захисту вiдбулася.

Пicля загибелi У нiч з 20 на 21 серпня пiд стiН8МИ «Бiло­

го дому» трьох молодих москвичiв гострота ситуацi'j

ослабла. Вiйська почали залишати столиЦlО, вiдкрилася

наДЗВИ'Iайна сесiя Верховно! Ради РРФСР, дО Москвм по~

вернувся "«звi:пЬнеНИЙ» М. Горбачов, який охарактеризу­

вав 1I0ДП 19-21 серпня як змову i зняв ЧJJенiв ДКНС з IX посад. Ycix Ух було заарештовано. 1 хоча М. Горбачов по­

вер"нувся до виконання обов'язкiв Президента ерср,

реальна влада вже псрейшла до рук Президента Pocii"

Б. €льцИна. 6 верееня 1991 р. Державна Рада срер, створена

У ходi роботи V з'i"зду народних деflутатiв СРСР (2-5 верес­

ия), за iнiцiативою М. Горбачова ПРОГОJlосувала за визнання

незалежностi Прибалтiйських республiк, фактично iнi,йю­ вавши розпад Радянського Союзу. Це рiшення повнiстю

вiДПОl3iдало i рiшенням самого з"Узду, якi передбачали «при­ пинення дiяльностi» ВИЩИХ opraHiB державноi' влади СРСР - з'I"зду i ВерховноУ Ради, 11.1,0 мали право прийняття законiв,

спiльних для Bcix республiк. Як до з'Узду, так i пiсля нього iншi союзнi реСflублiки також проголосили свою державну

незалежнiсть i ПО'Iали змiцнювати власнi кордони. На змiну

«парадовi cYBepeHiTcTiB» прийшов «парад незалежностi». Драматичнi подii' серпня 1991 р. в iсторичнiй лiтературi оцi­

нюються по-рiзному, але iCHY€ принаймнi двi найбiльш попу­

лярнi УХ Bepci"i, якi, по cYTi, ВИКЛlOчають одна одну. Вiдповiдно

до першо"i у серпнi вiдбувся державний переворот, зроб_lений

елiтою старого партапарату з метою повернення до тоталi­

тарноУ системи; прихильники iншо"i вважають, що це БУ_lа не­

вдала спроба палацового перевороту з метою зберегти згiдно

535

Роздiл 9

з вол~ю народу Союз рср, а справжнiй переворот ставея на V з'i"здi народних депутатiв.

Пiд тиском обставин М. Горбачов змушений був залиши­

ти посаду Генерального секретаря i розпустити Центральний KOMiтeT кпрс. Дiяльнiсть Комунiс'Гичноi" партii" спочатi>.)' була

призупинена, а невдовзi й заборонена.

Пiеля серпневих подiй Горбачов спробував було. peaHi- мувати Ново-Огарьовський процес, але 110МУ f!:РОТflСТОЯ'­

ли фактично Bci керiвники союзних республiк, 'що назива­

ли себе самостiйними державами. Становище ще бiльше

ускладнилося у зв'язку з позицiЕЮ, яку зайняли Росiя та УкраУна. 1 грудня 199] року в Yкpa"iHi вiдбувся референдУМ, на якому бiльше

90 % його учаеникiв пiд1РИМали iдею незалежностi. Цю подiю

М. Горбачов сприйняв як трагiчну, в той час як Б. €льцин опублi­ кував заяву про визнання незалежностi Укра"t"ни.

8трудня 1991 р. У Бiловезькiй пущi в Бiлорусi лiдери Росiй­

еько"!" Федерацi·i, Укра"iни та Бiлорусi Б. €льцин, Л. Кравчук та С. Il1ушкевич тасмно вiд М. Горбачова прийняли рiшення про

припинення iснування СРСР i створення Спiвдружностi Неза­ лежних Держав (СНД). «Ми, Реепублiка Бiлорусь, Росiйська

Федерацiя (РРФСР), УкраТна, як держави-засновницi Союзу

РСР, якi пiдлисали Союзний Договiр 1922 року, далi званi Ви­

с·окими Доroвiрними Сторонами, констатусмо, що Союз РСР як суб'скт мiжнародного права i геополiтична реальнiсть при­ пиняс свое iснування», - такою була преамбула «Угоди про

створення Спiвдружностi Незалежних Держав».

2 J грудня 1991 р. на зустрiчi в Алма-Атj, на яку М. Горба­

чова HaBiTI> не запросили, 11 колишнiх радЯНСЬJ(ИХ реслублiк

оголосили про остаточне припинення iенування СРСР i ство­ рили СИД з координуючими функцiями. 25 грудня Горбачов склав з себе повноваження Президента СРСР, i того ж дня на Кремлi було спущено червоний еоюзний прапор та пiднято триколiрний прапор Росiйськоi" Федерацi"i.

Отже, як i багато iнших iмперiй, СРСР вибухнув зсередини i розпавея не внаслiдок BO€HHOY arpecii", а завдяки процесам глибокоi" дезiнтеграцii·, прискореним складними економiчними

536

((перебудово» та розnад Радянського Союзу

й соцiалъними проблемами. BTiM, безкровнiсть розпаду СРСР

наслравдi виявилася гiркою iлюзi€ю. Вже у 1992 р. конфлiкти, в OCHOBi яких лежало нацiонально-державне самовизначсння,

ВИЮlИкали збройну боротьбу В Молдавi"i i Приднiстров'i", в

Грузii·, Абхазi"i i Пiвденнiй OceTi"i, В Таджикистанi, у Пiвнiчнiй

OceTii" й Iнгушетii", в Чечнi.

Духова. НСИПR краiии вAoliv IlпереliVДОВИII

Курс нового партiйио-державного керiвництва СРСР на «прискорення» соцiально-економiчного розвитку краi"ни та «перебудову» Bcix сфер життя радянського суспiльства, який викликав запеклий опiр з боку значно"i частини партiйних функцiонерiв, вимагав максимального залучення до йога

реалiзацi"i представникiв ycix верств населения, подальшо­ го розширення соцiальноi" бази «перебудови», передусiм за рахунок iнтелiгенцii". За словами о. Барсенкова i о. Вдовi­

на, «значне розширення iнформованостi, пiдвищення рiвня критичностi проблем, якi обговорювалися, затребуванiсть paHillle lIе задiЯI-IОГО iнтелектуального потенцiалу - все це повинно було сприяти подоланню iдеологiчного догматl1ЗМУ i злам)' колишнiх стереотипiв полiтично"i поведiнки, що, у

пiдсумку, й мало прискорити процееи «перебудови» в ycix сферах».

3наЧllе мiсце в органiзацi"i iдейно"i опозицi"i консервативним

силам вiдводилося пресi. Саме вона, на думк)' М. Горбачова, могла взяти на себе роль «своерiдно·j опозицi"i» у суспiльствi,

розгорнувши боротьбу проти будь-яких проявiв консерватиз­ му, помилок i прорахункiв влади, застiйних явищ у партi"i i

державi. HaBecHi 1986 р. на чолi цiлоi" низки масових централь­ них видань з'явилися HOBi люди: головним редактором «Ново­

го мира» став С. 3алигiн, «3намени» - Г. Бакланов, «Огонь­

ка» - В. Коротич, «Московского комсомольца» - €. Яковлев, «Аргументов и фактов» -- В. Старков. Цi та деякi iншi газети i журнали у 1987-1991 рр. залИLПалися найгострiшими i найпо­

пулярнiшими В краi'иi.

537

Рюдiл 9

На з'i"здах кiнематографiстiв i театральних дiячiв у тому ж

1986 р. також було проведено змiну керiвництва: Ух вiдповiд­ но очолили Е. Климов та М. lllaTpoB. Численнi кадровi змiни

в редакцiях перiодичних видань та керiвництвi творчих спi­ лок мали на MeTi певну нейтралiзацiю паР'i ;ЙНОI опозицi'i, яка намагалася протидiяти реформам Горбачова.

Активним учасником «перебудовю> стало телебачення. Ве,· ликою популярнiстю У населення КОРИС'lувалися TaKi програ­

МИ, як «До i пiсля опiвночi», «П'яте колесо» i особливо «По­

гляд». Люди годинами проводили бiля блакитних eKpaHiB i пiд час трансляцiй суспiльно-полiтичних передач, популярних

диспутiв i публiчних лекцiЙ. Все це означало поступове подо­

Jlэння апатi"i i застою, властивих fюпереднiм десятилiттям; Одним iз найпомiтнiших ЯБИЩ в культурнiй сферi сталопе­

реосмислення iCTopi"i Радянськоi" держави. Початок йому було

покладено в доповiдi М. Горбачова «Великий Жовтень i пе­

ребудова, революцiя продовжу€тьсЯ) (1987 р.), де по-новому

оцiнювалися численнi iсторичнi rюдН. У жовтнi 1988 р. газета

«1 Iравда» опублiкувала серiю статей вiдомих радянських, icTO- рикiв 3 проблем соцiалiстичного будiвництва, iнДустрiалiзацiУ, колективiзацii' сiльського господарства. ЗОВН1шньо'i полiтики 1920-1930-х pOKiB. Почали з'являтися публiкацГi документiв,

якi ранiше були недоступнi наВIТЬ фахiвцям-iсторикам.

Не стояла осторонь процесу переосмислення минулого i художнялiтература. Про цеевiдчать хочаб п'ссаМ. Шатрова

«Далi... Далi... Далi>},романиА. Рибакова«Дiти Арбату»,«35-й»

та iншi. Чималий внесок у розвиток iсторич.ноi· caMocBi- домостi зробили публiцисти: Р. MeДBE~дcB, який у своlх есе «Про Сталi.на i сталiнiзм» намалював портрети вiдо­ мих керiвникiв ВКlI(б) i РадянськоУ держави" А. Анто­

HOb-ОВСiснкО публiкацiями «Кар"сра ката» про Л. Берiю,

«Театр Йосипа Сталiна», 1. Клямкiн, Ю~ Карякiн, О. ЦиПlЮ,

1. [Uмельов та iншi. Дехто iз сучасних iсторикiв за впливом на формування громадсько"!" думки та суспiльних настроУв

порiвню( публiциетику перiоду «перебудови» з поезi€ю доби хрущовсько"i «вiдлигю>.

538

_«Пере6удовm) та ро:зnад РадЯlIСЬКО,'О СОIOЗV

Дозволяючи HOBi iСТОРl1чнi лошуки, влада намагалася левною мiрою «виправити», «покращипm соцiалiЗI\1, про­ вести десталiнiзацiю громадського та iдеологiчного життя, запровадити «соцiалiстичний плюралiзм», тобто дозволити

рiзнi вiдтiнки лише паНУЮ40"i, комунiстично"i iдсологii". Од­ нак, як I1аГОЛОШУ€ ДОСJJiдник С. Карпачов, «опублiкованi

документи, наведенi численнi факти про ЗJlОЧИНИ режиму ШВИДКО зламали обмежуючi рамки, призвели до деленiнiза­

цilЙ розвiнчання в очах частини суспiльетва само"! KOMYHic-

тичноУ iде"l».

Важливою складовою кульryрного жипя кра'iни у до6у «перебудови» стало повернення в нього «iнтелекryальних ви­ гнанцiЕ» - iMeH i TBOpiB, якi на тривалий час були вилученi 3 культурноi~ спадщини народiв СРСР. Так, взимку 1987-1988 рр. уперше в СРСР було опублiковано роман Б. Пастернака «Док­ тор Живаго», який свого часу принiс письменнику Нобелiв­ ську премiю в галузi лiтератури. 3 1989 р. радянськi читачi

дiстали змогу познайомитися з творами iнших нобелiвських

лауреатiв - О. Солженiцина i лснiнградського поста Й. Брод­

-:ького, дiяльнiсть якого квалiфiкувалася раДЯНСЬКИi\IИ судови­

ми органами як «дармо"lдство», ЩО й призвело до вимушеноj'

емiграцi"i митця.

Читачам були поверненi оповiдання О. Волкова, В. Шла­ )\10ва, Л. Разгона, в ЯКИХ описувалося життя ув'язнених в

сталiнських концтаборах та lIа засланнi. Вийшли з друку численнi твори росiйських письменникiв-емiгрантiв стар­

шого поколiння (В. Набокова, М. Алданова, Б. Зайцева, В. Ходасевича, 1. Illмельова), а також тих, ХТО покинув Батькiвщину в oCTaHHi 10-15 pOKiB (Е. Jlимонова, 8. Вой­ новича, В. Аксьонова, М. Владимова, Л. Копелсва). вчених О. Зiнов'€ва, М. Восленського та iнruих. ПРОЙШЛИ виставки художникiв-смiгрантiв М. lIIемякiна, О. Целкова, СКУJlЬПТО­ piB i i художникiв раДЯ!IСЬКОГО авангарду тощо. До кра'iни повернувся один iз провiдних театральних режисерiв, засновник BIДOMOГO московського театру на Таганцi Ю. Любимов.

539

Роздi.i) 9

ОднiE:ю з особливостей доби «перебудови» 6уло те, що по­ ступова навколо гюпулярних газет i лiтературних журналiв

почали об'(днуватися представники рiзних iдейно-полiтичних течiЙ. 30крема, прихильникiв лiберально-демократич.них пе­

ретворень у Pocii' приваблювали журнали «Огонёю>, «3намя»,

«Смена», «Московские новости», нацiонально орiE:нтованих дiячiв та представникiв державницького напряму - «Наш

современник», «Молодая гвардия». Кожен iз цих часописiв ви~

ступав справжнiм рупором тих чи iнших iдейних переконань.

Державними премiями в галузi лiтерюури були вiдзначенi

А. Пристаsкiн, Ф. IскаlIдер, Б. Можа(в; широкi дискусii' ви­ кликали лiтературнi твори молодих письменникiв С. Каледi­ на,Ю. Полякова, О. Житинського та iнших.

у кiнематографi'i значний iHTepec у глядачiв мали картини «Покаяння» режисера Т. Абуладзе, «Чи легко бути молодим?»

Ю. Поднi€кса, «Так жити не можна» та «Асса» С. ГОВОРУХlна,

а також «Холодне лiто 53-го», «lнтердiвчинка», «Маленька Bipa» та iH. В основному це були фiльми про сучасне життя,

моральнi проблеми, якi хвилювали j якi доводилося вирiшу­ вати молодi.

Серед цillувальникiв серйозно'i музики великою популяр­ нiстю користувалися концертнi програми державного камер­

ного оркестру «Вiртуози МОСКВИ» пiд керiвництвом В. Спiва­

кова. Тривали дискусii' знавцiв навколо музичних TBOpiB

А. Шнiтке, С. Губайдулiно'i, В. Артем'(ва. Молодь вiддавала

перевагу численним рок-групам, серед ЯI<ИХ видiлялися TaKi ви­

конавцi, як В. Цой i його група «КiHO», рок-ансамблi «Алiса»,

«AквapiYM», «ДДТ», «Наутiлус Помпiлiус», «Машина часу>>. та iH. Серед естрадних артистiв лiдируючi позицi'i займали

А. Пугачава, В. Леонть(в, С. Ротару, В. Кузьмiн, а також HOBi

виконавцi О. С(ров, Ж. Бiлоусов, групи «Любе», «Браво».

у 1988 р. в Kpai'Hi з великим пiднесенням вiдзначалося ]ООО-лiтгя прийнятгя християнства на Pyci. Практично повнiстю 6уло припинене гонiння на церкву, а релiгiя стала важливим чинником культурного житгя. В ycix республiках почали вiд6удовуватися зруйнованi ранiше а60 перетворенi на склади чи

540

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.