V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

(f7еребудова» mарозnад радянсы<гоo Союзу

майстернi церкви й собори. Церковнi свята вес бiльше входи­

ли у побут. Активiзувався християнський напрям у мистеuтsi, зокрема,В живопису дiстали можливiсть вiльно пращовати

о. Кондауров, В. Провотворов, В. Лiницький та iншi художни­ ки. Були знятi заборони на дiяльнiсть прапично Bcix релiгiйних

течiй: вiд кришна"i"тiв до свангельських християн-баптистiв. у цiлому знятrя рiзноманiтних iдеологiчних табу значно

пожвавило духовне життя краi."ни, вiдкрило шляхИ дЛЯ ТВОР­

чого розвитку представникiв ycix його напрямкiв та галузеЙ.

ВОдi-IOчас еiюномiчна криза, яку переживала краУна, складний i суперечливий персхiд до ринкових вiдносин посилили ко­ мсрuiалiзацiю культури, перетворення Т! виключно на джере­ лоодержання прибутку, сприяли проникненню, особливо в музичне середовище, примiтивних CMaKiB. У цьому виявилася

ще одна негативна риса процесу «перебудовю>, тепер у духовно­ культурнiй сферi.

30ВИiWИR попirика:втрата позицiй qи иове СВiТОСПРИЙИRПR

Головним завданням радянськоi" зовнiшньо"i полiтики в роки «перебудови» 6уло забезпсчення сприятливих умов ДJ1Я реформ усерединi краi."ни, т06то зниження рiвня конфронтацii" з провiдними краi."нами Заходу. Причому чим складнiшими i масштабнiшими були внутрiшнi проблеми розвитку Радян­ ськоУдержави, тим i"i зовнiшня полiтика ставала бiльш гнучкою i вiдкритою ДЛЯ сприйнятгя нових iдеЙ. Якщо у 1985-1988 рр. ще

робилися спроби зберегти зовнiшньополiтичнi принципи со­

цiалiзму, то у 1989-1991 рр. розпочався апивний процес здачi

прапично Bcix позицiй перед захiдними кра"iнами з метою

одержати Ух полiтичну i фiнансову пiдтримку. Уроки «перебу­ дови» на поступки йшов виключно Радянський Союз, а йога партнери зберiгали статус-кво. lншими словами, криза кому­

нiстичноУ системи примусила радянське керiвництво вiдмови­ тиея вiд спро6 досягти вiйськово"i переваги у CBiTi.

Iдейною основою зовнiшньоi' полiтики Радянськоi· держави стало висунуте М. Горбачовим «нове полiтичне мислення»,

541

Роздiл 9

в рамках яrcого належало вiдмовитися вiд нацiональних i кла­

СОВИХ iHTepeciB. що роз'€днують CBiTOBY спiльноту, i об'ед­ натися на OCHOBi загальнолюдських цiнностей (збереження навколишнього середовища, повiтряного i водного 6асейнiв, pecypciB планети, боротьба з гл06альними змiнами в П клiма­

Ti тощо). Миротворчий процес був iнiцiйований знаменитою Заявою Радянського уряду вiд 5 сiчня 1986 р., в якому мiети­

лася «програма ядерного розз6ро€ння до 2000 року».

В ходi налагодження партнерських CTOCYHKiB з краi"нами За­

ходу пiд час численних зару6iжних вiзитiв М. ГорбаLJова були вирiшенi три кардинальнi проблеми: 1) про припинення гонки

озБРОЕ:НЬ i j'x часткове скорочення; 2) про виведення радян­

ських вiйськ iз Афганiстану; 3) про розширення KOHTaKTiB мiж

краi'нами з рi'3НИМИ соцiальними системами. 30крема. пробле­ ма роззбросння сюrадалася з ДВОХ основних частин: лiквiдацi"i

вСРСР i CllIA ракет середньоУ та меншоi" дальностi В €вропi,

атакож зroртання програми стратегiчно"i оборонно"i iнiцiативи

(COI) президента США Р. Рейгана.

ужовтнi 1986 р. вiдбулася зустрiч радянськоro i американ­

ського лiдерiв у Рейк'явiку, яка поклала початок новому зо­ внiшньополiтичному курсу СРСР. М. Горбачов запропонував Р. Рейгану лiквiдувати Bci ракети середньоУ дальностi, при­

чому Радянський Союз йшов на бiльшi поступки, нiж США.

Хоча iнiцiатива радянського керiвництва не була позитивно зустрiнута американською стороною, цi пропозицii" мали значний мiжнародний резонанс. Зрештою, ОДНИМ iзваж­ ЛИБИХ результатiв радянсько-американського дiалогу стало пiдписання 8 грудня 1987 р. У США Договору про лiквiдацiю ракет середньо\ i меншоi" дальностi (РСМД). Радянський лi­ дер так оцiнив йоro значения: «Нехай 8 грудня 1987 року ста­ не датою, яка ввiйдедо пiдручникiв iCTopii". Датою, яка стане вододiлом, ЩО вiддiля€ еру наростання ядерно"i загрози вiд ери

деМlЛlТаризацii" житгя людства».

Угода, яка передбачала лiкв;дацiю 1752 радянських ракет i 869 американських, мала явно асиметричний характер_ До того Ж, СРСР одночасно лiквiдовував ракети малого радiуса

542

((Пере6удова» 111a РОЗl1ад Радяnського Союзу

дii" «Ока», якi дислокувалися в Сибiру i на Далекому Сходi й

про якi в договорi взагалi не Йшлося. BTiM, арифметичний про­

граш компенсувався загальним зниженням напруги, початком

реального процесу лiквiдацii" окремих класiв ракетноУ зброУ. у договорi !Додо лiквiдацii" РСМД вперше була зафiксова­

на згода раДЯliсько"i сторони контролювати Дотримання йоro умов не лиwе нацiональними засобами, але й шляхом прове­ дення мiжнародних iнспекцiй на мiсцях. Все це вiдцзеркалю­

вало новий загальний пiдхiд радянсыюro керiвництва до про­

блеми роззброе:ння.

За аналогiчним сценарiе:м розвивалася ситуацiя й у вiдно­ шеннi COl. Радянський Союз упродовж трьох pOKiB вимагав

вiдмови CIUA вiд 'й розroртання, зле врсштi-решт зняв своУ

запсречення. Однак i CIUA довелося вiдмовитися вiд створен­

ия протиракетно"i парасольки над Пiвнiчною Америкою вна­ слiдок недостатнього науково-технiчного потенцiалу. Разом з тим рiзниця У пiдходах до вирiшення проблеJ\.fИ скорочення

стратегiчних озбро€нь не дозволила дiйти зroди на перегово­ рах щодо скорочення ЦЬОГО виду озбро€нь. Невдалими були i Вiденськi переговори СТОСОВIЮ скорочення звичайних озБРОСIiЬ

в Центральнiй €вропi.

Упродовж 1985-1991 рр. СРСР посл!довно тримав курс на згортання своб участi у збройних конфлiктах в краУнах <<третього CBiтy». Прийнявши ще у 1985 р. rюлiтичне рiшення про виведення радянських вiйськ iз АФганiставу, керiвництво СРСР з рiзних причин, головним чином iдеологiчних, не могло здiйснити його У стислi строки. У 1987-1988 роках у Женевi

проходили складнi lIереговори мiж сре?, США Афганiстаном i Гlакистаном щодо припинення 60ЙОВИХ дiй на афганськiй зем­ лi та iY полiтичноro маЙбушього. Зрештою, 15 травия 1988 р.

радянськi вiйськовi частини почали залишати територiю Афга­

HlcTaHY. Ух виведення закiнLIИЛОСЯ 15 лютого 1989 р. Усьоro за

час вiйни в Афганiстанi СРСР, за офiцiйними даними, втратив

14 453 чоловiк убитими, 417 - зниклими безвiсти чи полонени­ ми, 53 753 - пораненими. Через Афганiетан пройшло близько 620 тис. радянських вiйеьковослуж60вцiв, причому щороку на

543

Роздi.'19

ЙОГО територj"i в середньому перебувало вiл. 80 }(О 104 тис. сол­ датiв i офiцерiв.

3ак:нчення афl'анськоi" вiйни сприяло покращенню вщно­ сии срер з Китаем. У травнi-ч'ервнi 1989 р. вiдбувся перший за останиi 30 pOKiB офiцiйний вiзит глави Радянсько'j держави

до Китаю. пiд час якого розпочалося врегулювання спiрних територiальних питань. Одночасно iз закiнченням афгаНСЬКО"i

епопe"i Радянський Союз припинив свою участь у з6ройних

конфлiктах в iнших «гарячих точках» (Ефiопi"i, Анголi, Мо­ замбiк)', HiKaparya), значно скоротив обсяги економiЧНОI до­ помоги дружнiм краТнам.

Реалiзацiя М. Горбачовим у рр. СВОеУ концеп­

цi'j «свободи вибору» та вiдмова СРСР вiд застосування сили у мiжнародних справах. у тому числi й СТОСОВНО своIх са­

телiтiв у Схiднiй €вропi, призвели до краху комунiстичних режимiв у ГIольщi, Угорщинi, Чехословаччинi, НДР, РУМУ­ Hi'j та Болгарi"i. У пiдсумку до кiнця 1989 р. У ю·х вiд6улися

«оксамитовi» (за винятком PYMYHi"i) антикомунiстичнi рево­

люцi"i й сформувалися HOBi полiтичнi системи, якi виключа··

ли «провiдну роль комунiстично"i партiI», сприяли розвитку ПОJliтичного Гlлюралiзму, передбачали проведення широких

ринкових реформ та переорiппацiю зЬвнiшньо"i [lОлiтики зi

Сходу на Захiд.

Помiтною складовою антикомунiСТИЧНОI революцii' в НДР була лiквiдацiя у 1989 р. символу «холодно"i вiйни» - Берлiн­ ськоУ стiни. яка тривалий час роздiляла еоцiалiетичний i вiль­ ний Cl3iT. Пiсля поразки KOMYHiCTiB на виборах у березнi 1990

року 3 жовтня ТОГО Ж року вiдбулося довroочiкуване об'{Сднання

Нiмеччини, а вже 1О листопада у ходi вiзиту М. Горбачова в уже Е"ДИНУ державу було пiдписано радянсько-нiмецький До­ rOBip про добросусiдство, партнерство i спiвробiтництво, яким

закрiнлювалися перемiни, що вiдбулися..

Важливою вiхою на ШЛЯХУ реалiзацi'j нового зовнiшньополi­ тичного курсу СРСР стала зустрiч М. Горбачова з президентом США Дж. Бушем на Мальтi у груднi 1989 р. Пiд час переговорiв буно намiчено у найближчi мiсяцi розпочати переговори про

544

«( П.<?ребудова» та РОЗl2ад РадЯl/ськогоС='О,--I-=ОЗ~У_-==

п'ятдесятивiдсоткове скорочення стратегiчних наступальних озброснь. Також передбачалося зменшення чисельностi вiйськ

у €вропi, радикальне скорочення запасiв хiмiчно"i збро"- тощо. На думку багатьох фахiвцiв, саме Мальта стала мiсцем. де вiд­

булася «здача СРСР i йога капiтуляцiя в «холоднiй вiЙнi».

у 1990 р. М. Горбачов одержав Нобелiвську I1ремiю миру. Громадськiсть срер вiдреагувала на це по-рiзному: з одного

боку, багато хто розумiв, що завдяки заслугам Горбачова була

припинена вiйна в Афганiетанi i рiзко знизилася небезпека ГJIo­

бального ядерного конфлiкту, а з iншого - для значно'j частини населення, особливо старшого поколiння, помiтнi поступки

Заходу означали нищiвну поразку СРСР у «холоднiй вiйнi» та

втрату Радянською державою своУх ключових позицiй У CBiTi.

Фактично мiжнародний авторитет М. Горбачова зростав обер­ нено пропорцiйно падiнню престижу Радянського Союзу.

Унаслiдок внутрiшньополiтичноi' кризи в СРСР У 19901991 рр. йога зовнiшньополiтичнi позицi'j ще бiльше ослабли. 28 червня 1991 р. припинила СВОС iснування Рада ЕКОНОl\'liчно"i Взасмодогюмоги, а 1 липня того Ж року глави делегацiй Бол­ гарП, Польщi, PYMYHi"i, Угорщини, Чехословаччини i Радян­ ського Союзу пiдписали у Празi протокол про припинення oдi'i

Варшавськоro договору про дружбу, спiвробiтницпю i Езаем­ ну допомогу вiд 14 травня 1955 р.

Важливим тестом на мiцнiсть нового зовнiшньополiтично­ го курсу СРСР стала йога участь у единому фронтi захiдних держав проти [раку пiд час гостро"!" воснно-полiтично"i КрИЗI1 у Перськiй затоцi(серпень 1990-го - лютий 1991 р.). Незва­

жаю4.И на ТС. що IpaK упродовж тривалого Llacy бун одним iз

найбiльш важливих торгавих napTHepiB срер на Близькому Сходi. радянське керiIЩИUТВО пiдтримало caHKui"i ООН проти IpaKY, в тому числi i застосування проти нього збройноi" сили.

У ЛИПiii 1991 р.. нашляху зближення Радянського Союзу з провiдними краi"нами було зроблено ще один важливий крок: М. Горбачова було запрошено на традицiйну щорiчнузустрiч лiдерiв так званоi" «велико"i сiмки» (США, Японii', Нiмеччини,

Францi"i, Англii', Iталi"iта Канади) у Лондонi. 1 хоча Президеюу

545

Роздiл 9

СРСР вiдмовили У наданнi масштабно! економiчно'i допоl\.Ю­ ги, сам факт його запрошення до англiЙськоi· столицi свiдчив

про авторитет «apxiTenopa перебудови» серед представникiв «клубу cBiТOBOl !lолiТИЧНОl елiти».

Найбiльш знач:ним зовнiшньополiтичиим документом

останнього перiоду iснування Радянсько'i державистав До­ rOBip про скорочеНl-IЯ стратегiчних наступальних озбро€нь

(CHO-I), пiдписаний представниками США i СРСР 31 лилня

1991 р. Цей документ передбачав, що кiлькiсть мiжконтинен­ тальних балiстичних ракет у кожно·j держави буде зменшена

на 30-40 %, щоб 'ix максимальний piBeHb в обох державах

не перевищував 1600 HocilB i 6000 зарядiв. Скорочення вра­

ховувало вiдмiнностi В CТPYI\.'-Ypi ядерних озброень. Доroвiр, що

передбачав як нацiональний, так i мiжнародний контроль за виконанням йога умов, став справжнiм проривом у справi СКО­ рочення арсеналiв двох наймогутнiших ядерних держав.

Своерiдною оцiнкою зовнiШНЬОl полiтики радянського ке­

рiвництва уроки «перебудови» можуть бути вiдвертi слова американськога президента Б. Клiнтона, з якими BiH У жовтнi 1995 р. звернувся до представникiв вищого армiйського ке­ рiвництва США: «OcTaHHi 10 pOKiB 110лiтика вiдносно СРСР i його союзникiв переконливо довела праВЮJьнiсть взятого нами курсу на усунення однie"i iз найсильнiших Kpa'iH cBiTY,

а також найсильнiшого вiйськового блоку. Використовуючи

прорахунки радянсько"i дипломатi'i, надзвич:айну самовпевне­

HiCTb Горбачова i йоro оточення, у тому числi й тих, хто вiд­

верто :зайняв лроамериканську позицiю, ми домоглися .ТОГО, що збирався зробити Трумен з Радянським Союзом за допо­ могою aToMHoi· бомби. IЦоправда, з однi€юiстотною вiдмiн­

нiстю - ми одержали сировинний придаток, не зруйновану атомом державу, яку було б нелегко створювати... в ходi так

звано"i перебудови, розхитавши iдеологiчнi основи срер,

ми зумiли безкровно вивести з вiйни за cBiToBe панування державу, яка склада€ головну конкуренцiю Америцi».

у кiнцевому пiдсумку розпад срер i виникнсння на йоl'O територi"i незалежних держав CYТТ€BO ускладнили супереч-

546

«Пере6удО(J(1» та розnад РадЯlfCького Союзу

HOCTi cBiTOBOrO iнтеграцiйноro процесу, обумовивши збiль­ шення кiлькостi «гарячих ТОЧОК», розширення мiжнародних

мiграцiйних потокiв, ускладнення боротьби з тероризмом.

варкобiзнесом i BciMR видами контрабанди, численними

негативними явищами. Вочевидь, автори так званоi «пере­

будови», i передусiм сам М. Горбачов, просто не уявляли

спочатку, чим врештi-решт може обернутися те, ЩО вони,

маючи «добрi намiри», затiяли. Об'(ктивно ж все це призве­ ло не лише до руйнацii само) Радянсько"i державн, а й багато

в чому до деструктивних, непередбачуваних наслiдкiв для cBiToBoro спiвтовариства в цiлому.

547

Ро:щiл 9

ДОИVМЕНТИ ТА МАПРIAПИ

ДОКУМЕНТ I

IЗ CTATТI М. ГОРБАЧОВА «СОЦIАЛlСТИЧНА IДЕЯ

I РЕВОЛЮЦIЙНА ПЕРЕБУДОВА»

ОnублiJ(овано в nреСЁ 26 листопада 1989 р.

'V. Нове обличчя соuiалiзму

... Народ втомився вiд чекань. Надто багато було закликiв i

обiuянок, якi не здiйснилися, щоб Ум можна було безоглядно

вiрити. Про iнтереси людини говорилося багато слiв, але вони

мало пiдкрiплювалися матерiальними ресурсами, реальними

справами. у пiдсумку, ставши великою i могутньою держа­

вою, краУна не створила для маси людей умов житгя, природ­ них для всякоi" цивiлiзовано'i держави. Цей парадокс однобо­ кого розвитку повинна усунути перебудова в ходi створення якiсно нового стану суспiльства, Opi€HТOBaHOГO на гуманiстич­ иi цiиностi соцiалiзму. Створюючи умови для повноцiнного життя нинiшнiх flOколiнь людей, ми забезпечу€мо i майбутн€

нашоi" краi"ни, майбутн€ соцiалiзму...

Нове обличчя соцiалiзму - це його людське обличчя, що по­

внiстю вiдповiда€ думцi Маркса, для якого суспiльство майбут­ ньоro € реальний, здiйснюваний на практицi гуманiзм. Iоскiль­ ки його створення е головною метою переБУДQВИ, ми можемо

цiлком певно сказати, що будуемо гу.маннuЙ соцiаI1iз.м...

Векономiчнiй сфер; nepeMiHa наl1l01 точки зару на соцiа­

лiзм призвела до розумiння того, що для прогресу сучасних

виробничих сил i зростання продуктивностi суспiЛЫlOl пра­ ui необхiдний розвиток рiзноманiтних форм соцiалiстично'i

власностi, створения нових економiчних механiзмil3 П реалi­ зацi}, якi ефективно органiзовують i СТИ~1У'nЮЮТЬ трудову дi­ яльнiсть людей.

у ходi цих перетвореиь нам HeMa€ потреби вiдмовлятися зiд

загальновiдомих переваг централiзму i планування у великих маСI1l'::"абах. Ми вщмовля€мось ВЩ бюрократичного централiз­ му на користь демократичного i тим самим - вiд формального,

548

___~=_____«Пере6удо~,!!~mарозnад РадЯl_~С_'IJ-=ко=г=()=(=:о=ю=з=у='~=~-===

по cYTi безсилого централiзму на користь реаj[blЮI'О, дiсвого.

Псевдоцентралiзм вiдомств повинен поступитися мiсцем на­

дiйним механiзмам управлiння за допо~югою добровiлышх асоцiацiй трудових колективiR...

уnолimuчному вiдношеннi оновлення соцiалiзму веде до

забезпечення справжнього народовладдя шляхом Формування механiзмiв громадянського с.Успiльства i правово"!' держави.

унас зазвичай негативне ставления викликав HaBiTb сам тер­ мiи «деМQкраТИ4НИЙ соцiалiзм», ЯКИЙ ототожнювався з виявом реформiстсько"i" опортунiстично"i лiнi"l в соцiалiстичному pyci. Наразi у нас Мова йде про демократизацiю не лише державно'i системи, а й всього суспiльного життя, демократизацiю, яка е MoryTHiM стимулом пiдвищения соцiально"i активностi й само­

дiяльиостi мас i яка створюс умови для ii" врояву.

3 розвитком демократП органiчно пов'язана iдея побудови соцiалiстично"i правово"l держави, яка означас верховенство за­

кону, нздання кожнiй особистостi широкого спектра соцiаль­ них i полiтичних прав i свобод у по€днаннi з високою вiдпо­ вiдальнiетю i дисциплiною, створення ефективно I1рацюючих

механiзмi~ управлiння.

Демократiя j'свобода - це великi uiHHOCTi J\lодсько'i цивiлi­

зацi'i, якi ми успадкову€мо i нагювню€мо соцiалiстичним змiс­

ТОМ... Тому ми можемо з повним правом сказати, що буду€мо

не лише гуманний, а й демократUЧ1lUЙ соцiаjiiз."",

Гlровiдною тенденцiсю у розвитку держави та iнших по­ лiтич'НИХ iНСТИ1)'тiв С дiалектичне пс€днаШ1Я iдеi' i праКТИI<И соцiалiстичноro сам:оуправлiння народу.,. з випробуваними багаторiчним досвiдом мсханiзмами представницько'i парла­ ментсько! демократi"i, що забезпечують чiт[{е роздiлення ви­ конавчо"iй законодаВЧОl влади, незалеЖl1iсть суду.

Соцiалiстичне самоуправлiння народу передбачае i розум­ не розме)h.'Ування «сфер впливу» мiж державними i рiзними ГРОJl,'lадськими СТРУК1)'рами, iнститутами громадянського сус­

пiльетва i в той же час «лроростання» самоуправлiнських за­

сад всерединi радянсько"i державностi, чому буде сприяти роз­ виток yciei" системи Рад народних депутатiв...

549

Роздi.J19

Усе бiльш глибоким i rрунтовним стае процее ОНОРпення еоцiалiзму в соцiальнiй сферi. В широкому ceHci -- це с.фера

суспiльного виробництва еамоУ людини, з йоге iнтересами i Ух

проявами в рiзних формах епiлкування. Вона включа€ в себе i побут, i сферу поелуг, i oCBiтy, i ОХОРОНУ здоров'я, i соu.iаль­ не забезпечення, i сферу Дозвiлля, тоб1'О сукупнiсть yeix со­ цiальних iнститутiв, якi спрямованi на обслуговування потреб

людини...

Хоча соцiальнi програми зараз знаходяться в центрi полi­

тики перебудови, ми лише починаемо приводити ·ix у вiдпо­

вiДНlСТЬ з потребами ЛЮДИНИ i принципами соцiалiзму. Ще доведеться позбутися i утриманеьких вимог окремих грун до держави, i вiд нав'язування людям бюрократичних уявлень

про соцiалiетичний епосiб життя...

Перебудова по-новому ставить питания щодо динамiки

еоцiальноi· структури {;успiльетва. Очевидно, що колишне уявлення про зроетаючу еоцiалыrу однорiднiсть сусгriльства у Mipy розвитку соцiалiзму € однобоким. Розма"iтгя соцiалiс­ тичних форм власностi.,яке виника€ замiеть едино"i державно'"

форми, означае, що зроетання еоцiалЬНОl однорiдностi в одно­ му вiдношеннi буде супроводжуватиея посиленням диферен­

цiацi·i в iншому...

Перебудова буквально виплеенула на поверхню еуспiльно­ го життя маеу проблем i еуперечностей у сферiмi:жuацiОllа'lЬ­ НИХ вiдносин. Цi проблеми виникли не сьогоднi. ВОНИ заро­ дилися тодi, КОЛИ нацiональнi оенови придушували, офiцiйно

огол:ошуючи «нацiонаЛI,не питання» вирiшеним... В у~ювах нинiшньоi" демократi"i й гласностi цi конфлiкти лише вийшли

на поверхню, на що треба дивитиея тверезо, оскiльки, не ВИЯВИВ­ ши реальнi проблеми, не можна i вирiшити i"x. Важливо лише

домогтиея того, щоб нацiональнi рухи на захист свого сувере­

HiTeтy, економiки i культури не були на шкоду iншим нацiям,

на шкоду всьому нашому Союзу, на шкоду перебудовi...

Оm:же, соцiалiзм, до якого ми рухасмося в ход; nеребудо­

ви. - це сусn;льсmво, яке сnирасmься на ефекmивну eKoHOMiKY,

на вищi досягнеюlЯ науки i mexuil<.."U, культури, на гу.:vюнiзованi

550