3.Прниципи побудови податкової системи

• Принципи оподаткування:

• обов'язковість;

• оптимальне поєднання економічної ефективності та соціальної справедливості;

• відносна стабільність у коротко- та середньостроковому періоді і гнучкість у довгостроковому періоді;

• прогресивний характер оподаткування;

• захист вітчизняного виробника;

— уникнення подвійного оподаткування.

Законодавством України визначені такі принципи по­будови та призначення податкової системи:

• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інве­стиційної активності;

• обов'язковість — впровадження норм сплати податків і зборів, визначених на підставі достовірних даних;

• рівнозначність і пропорційність у справлянні податків;

• рівність, недопущення будь-яких виявів податкової дискримі­нації;

• соціальна справедливість щодо різних верств населення;

• стабільність, забезпечення незмінності податків і зборів (обо­в'язкових платежів) та їхніх ставок, а також податкових пільг протя­гом бюджетного року;

• економічна обґрунтованість, встановлення податків на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можли­востей;

• рівномірність сплати, встановлення строків сплати податків і зборів, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надхо­дження коштів до бюджету для фінансування витрат;

• єдиний підхід до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, джерела спла­ти податку, строку та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

• доступність, забезпечення зрозумілості норм податкового зако­нодавства для платників податків.

Згідно з Законом України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 р. податки йдуть на формування доходної частини Зведеного бюджету нашої країни.

5.21Фіскальна політика держави

1.Суть, функції фіскальної політики держави

2.Мультиплікатори фіскальної політики

3.Автоматичні стабілізатори

4.Дискреційна фінансова політика

Економічні функції держави реалізуються через її економічну політику.

Економічна політика — це система макроекономіч-них цілей та засобів і методів їх досягнення

Найважли-івішими структурними елементами макроекономічної полі-[тики є такі складові:

• бюджетно-податкова (фіскальна);

• грошово-кредитна;

• зовнішньоекономічна;

• соціальна (політика доходів).

Кожна із зазначених складових може розглядатись як [інструмент (засіб) впливу на економіку з метою досягнен-[ня раніше визначених цілей.

Водночас кожна складова макроекономічної політики має [свою структуру щодо інструментів (засобів) впливу.

Наприклад, фіскальна політика використовує такі ін­струменти:

• податкові ставки;

• податкові пільги;

• база оподаткування;

• режим оподаткування;

• структура витрат;

• розподіл податкових надходжень за рівнями бюджетів;

• балансування бюджетів і т. ін.

Інстру ментами грошово-кредитної політики є:

• норма обов'язкових банківських резервів;

• норми міжбанківських кредитів;

• норма процента за державними облігаціями, терміни їх випуску і погашення;

• норма облікової процентної ставки тощо.

Інструментами зовнішньоекономічної політики є:

• зміни у валютному курсі;

• пільги для працюючих на експорт;

• митна політика;

Інструментами соціальної політики є:

• диференціація при оподаткуванні доходів;

• обов'язкове державне страхування на випадок бенробіття;

• соціальне страхування втрати працездатності;

• пенсійне страхування;

• різні види соціальної допомоги і т. ін.

Зрозуміло, що не будь-який інструмент придатний для реалізації будь-якої мети.

Наприклад, засоби фіскальної політики застосовують для:

стимулювання (обмеження) обсягів виробництва;

стимулювання (обмеження) сукупного попиту;

подолання диспропорцій в економіці;

впливу на рівень зайнятості;

перерозподілу доходів і т. ін.

За допомогою грошово-кредитної політики впливають н;і:

зміну сукупного попиту та сукупної пропозиції;

схильність до інвестиційної діяльності тощо.

Використання інструментів зовнішньоекономічної політики сприяє розширенню (обмеженню) експортних можлпвостей держави.

Соціальна політика через властиві їй засоби впливу здій снює перерозподіл доходів, обмежує безробіття, забезпечую чи необхідний рівень споживання у суспільстві.

Економічну політику можна здійснювати за допомогою економічних (як зазначено вище) та адміністративних засобів.

До адміністративних інструментів належать:

— законодавча та економічна діяльність держави;

• прогнозування та індикативне планування економічних процесів, обсягів виробництва, цін іт. ін.;

• прямий державний контроль над монопольними ринками;

• розробка державних норм та стандартів;

• ліцензування;

• квотування;

— консервування частини природних ресурсів тощо

Базовою теорією макроекономічної політики вважають [теорію голландського економіста, лауреата Нобелівської | премії з економіки (1969 р.) Яна Тінбергена. Він визначав (такі компоненти економічної політики:

• цілі економічної політики, спрямовані на максимізацію суспільного добробуту; ^/

• цільові показники, яких прагнуть досягти в процесі реалізації політики;

• засоби (інструменти) досягнення цілей;

• модель економіки, яка дасть змогу обрати оптимальну політику.

При вивченні моделей AD—AS, "кейнсіанського хреста", IS—LM фіскальна політика як фактор, що вплив.

Фіскальна політика — це урядовий вплив на еко­номіку через оподаткування, формування обсягу і структури державних витрат з метою забезпечення належного рівня зайнятості, запобігання й обмежен­ня інфляції та згубного впливу циклічних коливань.

Залежно від економічної кон'юнктури фіскальна полі­тика як складова стабілізаційної політики спрямовується на стимулювання сукупного попиту шляхом збільшення державних витрат на закупівлю товарів та послуг (G) і/або зменшення податків (Т) в період кризи або обмежує сукупний попит шляхом зменшення державних витрат та/або І збільшення податків в умовах піднесення та зростання

Основні завдання фіскальної політики полягають у перерозподілі національного доходу з метою:

• впливу на стан господарської кон'юнктури;

• нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм;

• підтримки належного рівня зайнятості;

• стимулювання економічного зростання.

Види фіскальної політики: