Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Posibnik_Polit_ekonomiya_Kovalova_dlya_met.doc
Скачиваний:
70
Добавлен:
07.03.2016
Размер:
2.62 Mб
Скачать

7.6. Теорії міжнародної торгівлі і торгова політика

1.Теорія порівняльних переваг і порівняльних витрат

2.Торгова політика

Згідно з принципом порівняльних переваг країна має спе­ціалізуватися на виробництві та експорті тих товарів, які вона може виробляти з відносно низькими витратами (виробництво яких про­дуктивніше, ніж в інших країнах). Імпортує ж вона ті товари, які ви­робляє з відносно вищими витратами (виробництво яких менш про­дуктивне, ніж в інших країнах).

Цей простий принцип робить зовнішню торгівлю взаємовигід­ною для всіх країн. Якщо в Україні вигідніше вирощувати пшеницю, а в Узбекистані — бавовну, то обмін цими товарами через канали зовнішньої торгівлі є обопільно вигідним.

Отже, завдяки вільній торгівлі, що грунтується на принципі порівняльних переваг, світова економіка має можливість досягти ефективнішого розміщення виробничих ресурсів та вищого рівня матеріального забезпечення громадян.

Зовнішня торгівля розвивається не стихійно. Вона регулюється міжнародними угодами та за допомогою економічних регуляторів, що застосовуються окремими країнами на власній території. Йдеть­ся про застосування так званих торгових бар'єрів, до яких належать заборонні мита та квоти на імпорт.

  • Торгове мито є своєрідним податком, який накладається на імпорт певної групи товарів з метою поповнення доходів бюджету.

  • Імпортні квоти визначають максимальний обсяг товарів, які можуть бути імпортовані за певний відрізок часу. Вони також засто­совуються з метою захисту внутрішнього товаровиробника.

  • Існують і немитні бар'єри, що обмежують імпорт. Серед них важ­лива роль належить стандартам якості, які застосовуються до імпорт­них товарів.

Обмеження імпорту — це захід, який не завжди є виправданим. Він не сприяє максимальному задоволенню потреб окремих спожи­вачів тієї чи іншої країни, призводить до зростання цін на імпортні товари. Закритий ринок є меншою мірою конкурентний.

За умов розвитку інтернаціоналізації виробництва формується інтер­національна вартість товару.

Система гатт ґрунтується на чотирьох принципах.

  1. ГАТТ — це свого роду «клуб» країн, що тяжіють до розширен­ня торговельних зв'язків одна з одною. Членство в цьому «клубі» добровільне: нікого не примушують приєднуватися до системи ГАТ. Коли якась країна виявляє бажання вступити до «клубу», вона має визнати правила міжнародної торгівлі, які діють у ньому.

  2. Країни, які належать до ГАТТ, надають усім іншим країнам статус найбільшого сприяння у взаємній торгівлі.

  3. Пом'якшення торговельних бар'єрів між країнами-членами ГАТТ здійснюється переговорами. Система ГАТТ і система вільної торгівлі — не одне й те саме. Навіть держави, що входять до складу ГАТТ, зберігають ряд митних тарифів на імпорт. Проте водночас організація ставить собі за мету сприяти усе більшій лібералізації міжнародної торгівлі, стимулюючи своїх членів до переговорів про взаємне скорочення торгових бар'єрів.

  4. Формування правил «.справедливоїторгівлі». Наприклад, країнам-членам ГАТТ не дозволяється збільшувати тарифи після того як вони погодилися на зниження їх під час переговорів. Члени ГАТТ мають право запроваджувати надзвичайні торговельні обмеження лише за виняткових умов, коли іноземний імпорт завдає дуже знач­ної шкоди їхній промисловості. Йдеться про такі обмеження, що можуть здійснюватися лише справедливим і недискримінаційним способом.

Міжнародна торгівля. Розвиток зовнішньої торгівлі історично став першою формою економічних зв'язків між різними народами і країнами. Сьогодні міжнародна торгів­ля — одна зі сфер міжнародних товарно-грошових відносин як сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу. Розрізняють міжнародну торгівлю товарами і послугами, проте як правило, під міжнародною торгівлею розуміють торгівлю товарами на світовому ринку.

Багато держав, які мають обмежену ресурсну базу і вузький внутрішній ринок просто не в змозі виробляти з достатньою ефективністю (прибутковістю) усі товари, які, по-перше, необхідні для внутрішнього споживання, а по-друге, розраховані на масовий ринок. Для таких країн зовнішня торгівля є вагомим засобом отримання потрібних товарів в обмін на реалізацію своїх. Зовнішньоторговельний оборот може досягати в таких країнах значної частки ВНП.

Загалом міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розви­вати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і таким чином збільшу­вати загальний обсяг виробництва. В цілому країни так само, як і окремі особи чи регіони їх, мають змогу вигравати за рахунок спеціалізації на товарах, які вони мо­жуть виробляти з найбільшою відносною ефективністю, та наступного їх обміну на това­ри, які вони не в змозі самі ефективно виробляти. В основі більш поглибленого розкрит­тя питання "чому країни торгують?" знаходяться дві обставини. По-перше, економічні ресурси (природні, людські, інвестиційні, товари) розподілені між країнами світу не­рівномірно; країни суттєво різняться щодо своєї забезпеченості економічними ресур­сами. По-друге, ефективне виробництво різноманітних товарів потребує різних техно­логій або комбінацій ресурсів.

Зовнішньоторговельний оборот будь-якої країни складається з експорту та імпорту.

Експорт (вивіз) товарів означає, що їх реалізація відбувається на зовнішньому ринку. Економічна ефективність експорту визначається тим, що дана країна вивозить ту продук­цію, витрати виробництва якої нижчі за світові. Розмір виграшу при цьому залежить ВІД співвідношення національних і світових цін даного товару, від продуктивності праці в країнах, що беруть участь у міжнародному обороті даного товару в цілому.

Імпорт (ввіз) товарів -- за нормальних умов країна купує товари, виробництво яких у цей час економічно не вигідне, тобто купуються вироби з меншими витратами, ніж витрати на виробництво даної продукції в країні. При підрахунку ефективності зовнішньої торгівлі визначається той економічний виграш, який отримує дана країна у зв'язку зі швидким задоволенням своїх потреб у певних товарах через імпорт: вивіль­нення ресурсів, які витрачаються на виробництво подібних товарів в країні.

Загальна сума світового міжнародного товарообороту обчислюється як загальна сума світового експорту. Це випливає з того, що експорт однієї країни є імпортом іншої. Рахунок ведеться за сумою експорту, а не імпорту, оскільки перший відіграє вирішальну роль в активному торговому балансі як співвідношенні експорту та імпорту. Для Украї­ни характерний стійкий пасив торгового балансу насамперед у зв'язку з імпортом енергоносіїв. Розв'язання цієї проблеми знаходиться на шляху структурної трансфор­мації економіки та її державного регулювання.

Основними характеристиками розвитку сучасної міжнародної торгівлі є такі.

1 . В сучасних умовах зростаючої інтернаціоналізації господарського життя темпи розвитку світової торгівлі мають тенденцію до випередження зростання виробництва.

  1. У міжнародну торговельну сферу щорічно надходить 1 /5 всього, що виробляється, вирощується та добувається на Землі.

  2. Участь окремих країн та їх угруповань у світовому обміні залежить від ступеня їх залучення до міжнародного поділу праці та інтеграції у світове господарство.

  1. Чітко діє тенденція до різкого збільшення у світовому товарообороті частки продукції обробної промисловості, яка стала перевищувати 3/4, тоді як у 1980 р ї частка становила близько 60 відсотків. Відповідно зменшується частка сировини.

  2. Найбільш значною і динамічною групою товарів на світовому ринку є машини та обладнання, частка яких досягла 1 /З обсягу світової торгівлі (у 60-х роках вона стано­вила приблизно 1/5).

Фритредерство полягає в проведенні лібералізації зовнішньої торгівлі та інших зовнішньоекономічних зв'язків країни при мінімальному втручанні держави в при­ватнопідприємницьку діяльність. Політика фритредерства зародилася в Англії в остан­ній третині XVIII ст. і розгорнулася в першій половині XIX ст. Вона була пов'язана з промисловим переворотом, завдяки якому Англія стала "майстернею світу". Країна за таких умов була зацікавлена у знятті перепон, насамперед у вигляді високих мит, на шляху ввезення англійських товарів в інші країни, знижуючи, в свою чергу, бар'єри на шляху ввезення зерна та певних видів сировини на свій ринок (відомі "хлібні закони"). Дешевий хліб ще більше підвищував конкурентоспроможність англійських промисло­вих товарів на зовнішніх ринках, оскільки вів до зниження вартості робочої сили в країні.

Протекціонізм — зовнішньоекономічна політика держави, що спрямована на підтрим­ку розвитку національної економіки і здійснюється за допомогою економіко-політич-них бар'єрів, які захищають внутрішній ринок від певних іноземних товарів (відповідні аналоги національного виробництва, неконтрольований ввіз іноземних капіталів тощо). При цьому інструментарієм зовнішньоекономічної політики держави є: мито, кількісні обмеження і заборона імпорту певних товарів, підтримка через стимулювання націо­нального експорту, валютне регулювання тощо. Для протекціонізму характерне фінан­сове заохочення національної економіки для розвитку конкурентоспроможного вироб­ництва і економічного зростання.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]