Умови функціонування підприємства:

1. Підприємство є економічно самостійним товаровиробником. Це дає йому змогу на свій розсуд використовувати майно, що йому належить, визначати програму дій, обирати постачальників та спо­живачів, формувати ціни і розпоряджатися доходами, що залишають­ся після сплати податків.

2. Стимулом його діяльності є прибуток у процесі кругообороту капіталу.

3. Несе економічну відповідальність за результати господарської діяльності як поточними доходами, так і капіталом.

Риси підприємства:

• наявність єдиного майна, необхідного для здійснення пев­ного економічного процесу, що відособлює його економічно;

• технологічна зумовленість факторів виробництва (для виробництва хліба потрібні інші засоби виробництва і праців­ники, аніж для виробництва швейних виробів);

• певне місце у системі суспільного поділу праці (спеціа­лізація, кооперація, комбінування, інтеграція);

• певне місце в соціумі.

Класифікація підприємств за формою власності

• приватні (засновані на власності окремого громадянина з правом використання найманої праці);

• колективні (засновані на власності трудового колективу, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської чи ре­лігійної організації);

• державні (засновані на загальнодержавній та комунальній власності).

За рівнем концентрації та централізації виробництва і капіталу підприємства поділяють на малі (дрібні), середні та ве­ликі (крупні).

Україні чинне законодавство до малих відносить підприємства, чи­сельність зайнятих на яких не перевищує:

• у промисловості та будівництві — 200 осіб;

• в інших галузях виробничої сфери — 50;

• у науці та науковому обслуговуванні — 100;

• у галузях невиробничої сфери — 25; — у роздрібній торгівлі — 15 осіб.

4.6. Підприємництво і бізнес

1.Управління виробництвом як елемент підприємництва

2.Правові форми бізнесу

3.Закон України про підприємництво

підприємництво" уперше ввів у науковий обіг англійський вчений Р. Кантільон. Він розглядав його як особливу економічну функцію, важливою рисою якої є ризик. Підприємець, на його думку, вміє передбачати, прагне отримати дохід, але водночас го­товий до втрат.

Класики політичної економії Ф. Кене, Ж. Тюрго і, передусім, А. Сміт розглядали підприємця як власника, пов'язували підпри­ємницьку діяльність насамперед із власним інтересом підпри­ємця (особистим збагаченням), у процесі реалізації якого підпри­ємці сприяють найефективнішому задоволенню потреб суспіль­ства. З цією метою підприємець сам планує та організовує вироб­ництво, розподіляє отримані доходи тощо.

Інший англійській економіст Д. Рікардо розглядав підпри­ємця як звичайного капіталіста. Аналогічно оцінював роль підприємця К. Маркс. Водночас він виділяв відмінності між влас­ником і підприємцем.

Якісно нову оцінку підприємництва дав наприкінці XIX ст. англійський економіст А. Маршалл. Це виявляється у тому, що він виділив організацію виробництва, а згодом підприємницьку діяльність до такої організації, як четвертий окремий фактор виробництва (поряд із працею, землею і капіталом). Водночас він, а також представники маржиналізму (Л. Вальрас, К. Менгер, Ф. Візер) характеризували підприємця як менеджера.

Повніша характеристика підприємництва дається у працях американського економіста Й. Шумпетера. На його думку, зміст підприємництва розкривається у його функціях, таких як:

1. реформування та докорінна перебудова виробництва внаслі­док здійснення нових комбінацій щодо техніки і технології, ство­рення нових товарів, освоєння нових ринків, джерел сировини;

2. підприємництво є функцією будь-якої економічної систе­ми, виконання якої слід поєднувати з науковими розробками, маркетингом та іншими видами;

3. підприємець не обов'язково має бути капіталістом, власни­ком; ним може бути і управляючий.

Розвиток підприємництва в Україні гальмують надмір­но високий податковий тягар, корумпованість державних чинов­ників, рекет, недосконале і нестабільне законодавство, високі відсоткові ставки за кредит, захоплення значної частини ринку іноземними фірмами, низька платоспроможність населення та інші чинники.

Крім того, розвиток підприємництва в Україні гальмують не­достатня сформованість таких умов:

1. реального плюралізму форм власності;

2. розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва (консультаційних центрів з питань управління підприємствами, курсів і шкіл підготовки підприємців, інноваційних центрів тощо);стабільної, науково обґрунтованої економічної політики держави, в тому числі політики підтримки підприємництва;

3. раціональної економічної, зовнішньоекономічної політи­ки, зокрема продуманої політики протекціонізму, захисту вітчизняного товаровиробника. Необхідність такого захисту в Україні, здебільшого, проголошується;

4. ефективна та стабільна законодавча база щодо підприєм­ництва та ін.

В Законі України «Про підприємництво» зазначається, що підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству

Чинне законодавство України певною мірою обмежує мож­ливість займатися підприємницькою діяльністю деяким кате­горіям громадян:

• військовослужбовцям;

• службовим особам органів прокуратури, державної безпе­ки, МВС, суду, державного арбітражу, державного нотаріату;

• представникам органів державної влади та управління;

• громадянам, що мають судимість за економічні злочини тощо.

• організація власної справи спільно з автором перспективного винаходу.

Законом установлені й конкретні обмеження підприєм­ницької діяльності.

• Без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабі­нетом Міністрів України або уповноваженим ним органом, не можуть здійснюватися:

• пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копа­лин;

• ремонт спортивної, мисливської чи іншої зброї;

• виготовлення та реалізація медикаментів і хімічних речо­вин;

• виготовлення пива й вина;

• виготовлення горілчаних, лікерних і коньячних виробів;

• виготовлення тютюнових виробів;

• медична практика;

• ветеринарна практика;

• юридична практика;

• створення та утримання ігрових закладів, організація азартних ігор;

• торгівля алкогольними напоями та ін.

Ліцензія видається за заявою суб'єкта підприємницької діяльності, до якої додаються копії засновницьких документів. Рішення про видачу ліцензії або відмову приймається не пізніше, ніж за ЗО днів з дня одержання заяви і необхідних документів.

В лютому 1991 року був прийнятий Закон України "Про підприємництво", який заклав основи для роз­витку підприємницької діяльності в нашій державі.

Підприємницька діяльність здійснюється від імені і під майнову відповідальність певними суб'єктами. Згідно з Законом України "Про підприємництво" суб'єктами підприємницької діяльності виступають громадяни України, інших держав, не обмежені законом у працездат­ності, юридичні особи всіх форм власності. Не дозволяється займа­тися підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян: вій­ськовослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, держав­ного нотаріату, а також органам державної влади і управлінням, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Заборо­няється займатися підприємництвом також певним особам, зокрема тим, хто має непогашену судимість за крадіжки, хабарництво, інші корисливі злочини. Слід зазначити, що такі обмеження для ведення підприємницької діяльності не є українською новацією, вони існують у всіх ринкових країнах з метою позбавити осіб, що працюють у влад­них структурах, причетних до розробки законодавства, державних замовлень тощо, можливості створювати певні пільгові умови для якогось із суб'єктів, захистити суспільство від зловживань, корупції, не допустити нечесних і кримінальних осіб до господарської діяль­ності.

Об'єктом підприємництва виступає виробнича діяльність у широ­кому розумінні цього слова. Це може бути діяльність по виготовленню товарів, наданню різноманітних послуг, наприклад транспортування різних видів вантажів та людей, виконанню певних робіт та ін

До умов, які забезпечують організацію та функціонування підприєм­ництва, належать:

• державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності. Вона здійснюється відповідними органами державної адміністрації за місцем діяльності підприємця або ж за місцем його проживання. При цьому важливим моментом є те, що ця реєстрація за нашими законами здійснюється не на дозвільній, а на реєструючій основі. Це означає, що відмова в реєстрації підприємництва можлива тільки тоді, коли є порушення порядку його створення. У всіх ін­ших випадках така відмова є незаконною і підприємець може ос­каржити це рішення через суд;

• обов'язкове дотримання підприємцями відповідних вимог та со­ціальних гарантій щодо найманих робітників;

• дотримання підприємцями законодавства про підприємницьку діяльність;

• юридична відповідальність підприємця за його дії та можливість припинення діяльності підприємства.

Аналіз Закону України "Про підприємництво" та інших законо­давчих документів показує, що сьогодні вже створене досить надійне підґрунтя для розвитку підприємництва в Україні. На жаль ще не можна констатувати безпроблемність, динамізм цього процесу. Се­ред чинників, що гальмують процес становлення підприємництва в Україні, необхідно назвати такі: 1) не зовсім відпрацьований меха­нізм взаємодії держави з підприємницькими структурами — йдеться про економічну, матеріально-технічну, організаційну їхню підтрим­ку з боку держави; 2) ще не є достатнім фінансове забезпечення під­приємництва; 3) повільний рух іноземного капіталу в напрямі укра­їнського підприємництва; 4) кадрові проблеми — не вистачає людей, які мають здібності до підприємницької діяльності, відповідний ка­пітал та ін. Впливає на розвиток підприємництва й загальноеконо­мічна ситуація в країні — високі податкові ставки, низька платоспро­можність населення, розрив сталих економічних зв'язків тощо.