7.15. Економічні аспекти глобальних проблем

1.Причини виникнення, сутність і класифікація глобальних проблем.

2.Глобальні проблеми і шляхи їх розв’язання

3.Міжнародне співробітництво в розв’язанні глобальних проблем

Глобальні проблеми - загальні, всеохоплюючі проблеми, які не можуть вирішатись окремими державами. Вони породжуються специфікою розвитку продуктивних сил, географічного середовища, рівня прогресу, тобто розвитку НТП, природнокліматичними умовами.

Глобальні проблеми - особливий рядок соціальних явищ і процесів у сучасному світі, які за масштабами і значимістю відрізняються загально планетарним характером, пов’язані з життєвими інтересами народів світу і можуть бути вирішені шляхом взаємодії усіх країн світу

Оскільки глобалізація є наслідком історичного розвитку капіталістич­ної економіки упродовж, кількох століть, її можна вважати відносно но­вим суспільним феноменом, джерела якого беруть свій початок у далеко­му минулому.

Основною причиною глобальних проблем є розвиток технологічного способу виробництва.

Вчені багатьох країн світу звернули увагу на розвиток глобальних проблем. Леонтьєв, Тімберген, Пестель визначили глобальні проблеми.

Загладін, Максімов, Фролов розробили концепцію глобальних проблем - визначають основні причини, що породжують глобальні проблеми.

Головні розбіжності між прихильниками і противниками глобалізації починаються з дискусій про те, наскільки реально виправданим і науково обгрунтованим є висновок про утвердження глобальної економіки в су­часному світі та чи здатна вона за допомогою технологічних інновацій і глобального правління поєднати соціальний розвиток з економічним зро­станням у такий спосіб, щоб сприяти вирішенню глобальних проблем людства і подоланню глобальної нерівності.

Характерною ознакою переходу від світової до глобальної економіки та одним з найважливіших чинників цього процесу є глобалізація вироб­ництва!. Вона супроводжується переходом від фордизму до постфордизму, запровадженням гнучкого виробництва ТНК та нових технологій, які дають змогу своєчасно і ефективно реагувати на зміни попиту на ринках різних країн світу.

Сутність глобалізації виробництва полягає в інтеграції економічної діяльності підрозділами приватного капіталу у всесвітньому масштабі.

Глобалізація виробництва відбувається одночасно з глобалізацією про­дукції ТНК і значно прискорюється завдяки інтенсифікації маркетингової діяльності ТНК внаслідок широкого залучення новітніх технологічних, інформаційних та комунікаційних засобів, новітніх методів реклами прес­тижного та масового консюмеризму на підставі наукового вивчення спо­живчих мотивацій різних соціальних груп.

ІІ.У сучасній науці склалася така класифікація глобальних проблем:

• політичні і соціально-економічні проблеми — збереження миру і відвернення ядерної війни, обмеження гонки озброєнь і роззбро­єння, подолання бідності і відсталості країн і регіонів, сталість розвитку світового співтовариства;

• проблеми, пов'язані з природно-економічним розвитком, — еко­логічні, енергетичні, сировинні, продовольчі, збереження кліма­ту, проблеми Світового океану тощо;

• соціальні проблеми — міжнародні конфлікти, проблеми демогра­фії, питання культури, освіти і охорони здоров'я;

• проблеми, виникнення і невирішеність яких несе загрозу масової загибелі людей, — воєнні і регіональні конфлікти, злочинність, техногенні катастрофи, стихійні лиха;

• наукові проблеми — освоєння космічного простору, довгостро­кове прогнозування в різних галузях та ін.

проблеми та роозвязання

• Проблема збереження миру та роззброєння

Ідея міжнародної безпеки та збереження миру на Землі стала реа­лізовуватись на практиці у другій половині ХХ ст. У першій полови­ні минулого століття відбулися два світові конфлікти, під час яких було знищено величезну кількість людей і виробничих ресурсів, і потрібні були десятиліття для відбудови національних економік. "Холодна війна", розв'язана після Другої світової війни, тримала людство у страху впродовж майже сорока років, загрожуючи ще

Сучасний світ залишається нестабільним — глобальне протистояння змінилося посиленням і збільшенням кількості конфліктів локально­го характеру різного роду (в Африці, Південно-Східній Азії, Афга­ністані, на Близькому Сході і Кавказі та ін.), які можуть перетвори­тися на регіональні чи глобальні конфлікти із втягненням в них но­вих учасників.

Екологічна криза та форми її вияву

Екологічна проблема має багатовікову історію, однак особливо вона загострилася з другої половини ХІХ ст. по мірі індустріалізації планети. Особливо ускладнилися відносини суспільства і природи в XX ст., коли в процесі науково-технічної революції різко посилився антропогенний вплив на навколишнє середовище. Найсерйозніші проблеми подальшого розвитку суспільства пов'язані з деградацією довкілля на світовому і локальному рівнях. Внаслідок стихійної не-контрольованої діяльності людей природні багатства планети — во­да, повітря, земля — втрачають свою життєздатну силу. Значно по­силився негативний вплив на атмосферу, гідросферу, рослинний і тваринний світ, на біосферу загалом.

• Зростання потреб сучасного господарства призводить до великих втрат у природі. Так, за окремими розрахунками, людство вже втра­тило 2 млрд га колись продуктивних земель

Продовольча проблема, шляхи її розв'язання

Практично проблема продовольства для людини існувала зав­жди, це одна з найдавніших глобальних проблем. Голод як крайній її вияв і величезне соціальне лихо знекровлював людей у давнину, се­редні віки і навіть у новітні часи.

Продовольча проблема належить до категорії глобальних, ос­кільки для її розв'язання недостатньо зусиль окремих держав, а пот­рібне налагоджене співробітництво всіх країн незалежно від їх сус­пільного ладу. З нею безпосередньо пов'язані інші глобальні пробле­ми сучасності — демографічна, екологічна, енергетична та ін.

• Актуальною продовольча проблема є і для країн з перехідною економікою, в тому числі України, де загальний спад виробництва і фінансова нестабільність зумовили посилення кризових явищ в аг­рарному секторі, що супроводжувалося різким спадом сільськогос­подарського виробництв

• Екстенсивний шлях полягає насамперед у подальшому розширен­ні пасовиськ, орних, рибопромислових та інших угідь. Правда, про­дуктивних, придатних до обробітку земель у світі практично не зали­шилося

• .Інтенсивний шлях розв'язання глобальної продовольчої пробле­ми передбачає механізацію, хімізацію, іригацію, підвищення енерго­озброєності сільського господарства, використання високоврожай­них сортів сільськогосподарських культур, найпродуктивніших по­рід свійських тварин, тобто вжиття заходів, які дають змогу збільши­ти віддачу землеробства й тваринництва навіть у разі зменшення сільськогосподарських площ

Паливно-енергетична і сировинна проблеми

У розвитку світового господарства важливу роль відіграє комплекс проблем, пов'язаних з використанням енергетичних і сировинних ре­сурсів. Як засвідчили економічні потрясіння середини 70-х років, ці проблеми мають не тільки екологічний (забруднення довкілля та ін.), а й економічний характер, серйозно впливаючи на весь процес економіч­ного розвитку, і насамперед на стан виробничої, валютно-фінансової, зовнішньоекономічної діяльності значної кількості держав світу.

Отже, розв'язанню паливно-сировинної проблеми сприятиме вжиття таких заходів:

• впровадження нових технологій виробництва — енерго- і ресур­созберігаючих;

• використання нетрадиційних джерел сировини й енергії;

• раціональне розміщення виробництва та його структурна перебу­дова;

• всебічне використання країнами досягнень науки і широке поши­рення інновацій.

Проблеми економічної відсталості окремих країн і регіонів світу

У результаті національно-визвольної боротьби за незалежність, розпаду колоніальної системи в 50-60-х роках ХХ ст. на шлях суве­ренного розвитку стали десятки нових держав. За роки незалежності ці країни пройшли складний шлях соціально-економічних перетво­рень, досягли певних успіхів у процесі створення основ національної економіки. Разом з тим, переважній більшості країн, що розвивають­ся, невдалося істотно скоротити відставання від промислово розви­нених країн з ринковою економікою, розв'язати гострі соціальні проблеми.

В ООН використовують три критерії для віднесення країни до групи найменш розвинених:

• частка ВВП на душу населення не перевищує 350 дол. на рік;

• частка дорослого населення, яке вміє читати, не перевищує 20 %;

• частка продукції обробної промисловості у ВВП не перевищує 10 %.

Країни Африки, Азії і Латинської Америки, які належать до гру­пи країн, що розвиваються, істотно відрізняються між

собою за рів­нем економічного розвитку, темпами соціально-економічних пере­творень, мають національні, культурні та релігійні особливості, про­те більшості з них характерні спільні або близькі ознаки — слабо-розвиненість і економічна відсталість.

Глобальні проблеми світової економіки характеризуються такими загальними ознаками:

• вони пов'язані між собою і мають загальносвітовий характер, тобто зачіпають інтереси і долю всього або більшості людства;

• загрожують людству серйозним регресом умов життя і подальшо­го розвитку продуктивних сил або навіть загибеллю людської ци­вілізації;

• потребують термінового, негайного вирішення і спільних дій усього світового співтовариства.

Глобалізація: від фордизму до пост фордизму

Фордизму, як методу організації виробництва, притаманні такі харак­теристики:

• масове виробництво гомогенних виробів на великих підприємствах, які інтенсивно працюють;

• впровадження негнучких технологій типу складального конвеєра;

• ставка на виконання стандартних рутинних завдань, які повторюють­ся через визначені часові інтервали;

• зростання продуктивності праці за рахунок «ефекту масштабу», тобто зниження середніх витрат при збільшенні обсягу виробництва;

• застосування кваліфікованої робочої сили, інтенсифікація та гомоге­нізація праці;

• жорсткі ієрархічні та бюрократичні структури управління;

• створення сильних профспілкових об'єднань на виробництві та поси­лення уразливості виробництва внаслідок індустріальних конфліктів;

• укладення колективних угод між профспілками та менеджментом з питань заробітної плати та інших умов праці;

• підвищення заробітної плати завдяки організації робітників масових професій у профспілки, що зумовлює зростання попиту на товари масо­вого виробництва;

У цілому постфордизму як методу організації виробництва притаманні такі характеристики:

• зменшення попиту на масові товари поряд із збільшенням попиту на більш спеціалізовані, стилізовані і якісні товари;

• скорочення циклу виробництва спеціалізованих товарів з використан­ням менших і більш продуктивних систем;

• підвищення прибутковості гнучкого виробництва за рахунок упрова­дження нових комп'ютерних технологій;

• здійснення контролю за виробничим циклом та якістю продукції за допомогою гнучких систем;

• зменшення частки промислового виробництва і галузей промисловос­ті, які завдають шкоди навколишньому середовищу;

• використання більш гнучких, децентралізованих форм організації праці та управління виробничим процесом;

• реорганізація ринку праці з поділом його на ядро гнучко кваліфікова­них службовців та робітників і периферію низькооплачуваних та позбав­лених соціальних гарантій робітників, які виконують контрактну роботу;

• послідовне зниження частки традиційних «синіх комірців» і підвищен­ня ролі «білих комірців» у професійній структурі;

• залучення до виробничого процесу робітників з різноманітними професі­ями та досвідом роботи, надання їм більшої відповідальності та автономії;

• фемінізація багатьох виробничих процесів внаслідок запровадження нових технологій;

• зниження ролі профспілок у представництві інтересів нової, диферен­ційованої робочої сили, заміна централізованих колективних перегово­рів децентралізованими;

• перевага й автономія багатонаціональних корпорацій у глобальному процесі капіталістичного виробництва;

• зменшення обсягу соціальних послуг різним прошаркам населення у межах держави загального благоденства;

• новий міжнародний поділ праці, заснований на новій гнучкості, в ме­жах якого може бути організоване глобальне виробництво.

Згадана Міжнародна зустріч трудящих запропонувала власну модель розвитку, що заснована на таких вимогах:

1) проведення економічної політики, спрямованої на створення і по­ліпшення робочих місць;

2. підвищення заробітної плати і доходів населення;

2. нове підтвердження інституції колективних переговорів як механіз­му регулювання відносин між працею і капіталом;

2. прийняття Соціальної та Міжнародної хартій на захист і повагу головних прав трудящих;

3. збільшення бюджетних асигнувань на охорону здоров'я, освіту, со­ціальний захист і житлове будівництво;

4. втілення в життя політики, спрямованої на запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням на виробництві, забезпечення ефективного захисту здоров'я й життя людини праці.

Сучасна дійсність на всіх континентах не залишає сумніву в тому, що подальше ігнорування життєвих інтересів і демократичних прав трудя­щих не тільки прирікає на провал нинішні моделі модернізації та «наздога­няючого» розвитку, а й здатне спричинити глобальні соціальні потрясіння

Існує ІІІ сфери дії глобальних проблем:

І - взаємодія природи і суспільства (демографічна проблема, проблема забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством, збереженя навколишнього середовища, освоєння ресурсів світового океану, оволодіння космічним простором).

ІІ - суспільні взаємовідносини:

• Відносини між державами різних економічних устроїв

• Подолання економічної відсталості

• Локальні, регіональні та міжнародні кризи

• Урбанізація населення

• Озброєння і конверсія роззброєння

ІІІ - розвиток людини і забезпечення її майбутнього:

• НТП

• Винищення людства

• Боротьба з захворюваннями:

І місце - діабет

ІІ місце - туберкульоз

ІІІ місце - ракові захворювання і СНІД

ІV місце - наркоманія