5.14. Фактори та показники відтворення робочої сили

1.Специфічність її фази відтворення робочої сили на сучасному етапі

2.Особливості відтворення робочої сили на сучасному етапі

3.Проблеми політики зайнятості в УкраїніТема:Політекономія К.Т.Кривенко Т.19, п. 4.

Найважливішою підсистемою, як за­значалось, є продуктивні сили, а в їхніх межах людина (основна продуктивна сила), відтворення якої за умов капіталістичного способу виробництва здійснюється, передусім, як відтворення ро­бочої сили. Загалом відтворення основної продуктивної сили означає процес відтворення фізичних і духовних здібностей лю­дини, основних рис людини економічної (людини-працівника і людини-власника), її біологічної та соціальної сторін.

На нижчій стадії розвитку капіталізму робоча сила була пе­реважно низької якості (низький рівень освіти, кваліфікації, по­треб тощо). Тому для її відтворення найважливішим було задо­волення фізіологічних потреб (у т. ч. членів сім'ї), що здійснюва­лося за рахунок заробітної плати. На вищій стадії найважливі­шою умовою відтворення робочої сили є задоволення соціальних потреб. Так, на харчування у СІЛА нині витрачається лише до 17 % сімейного бюджету.

Сутність відтворення робочої сили полягає у безперервному відновленні та підтриманні фізичних сил і розумових здіб­ностей людини

У цьому процесі відбуваються постійне відновлення та підви­щення трудової кваліфікації людей, зростання їхнього загальноосві­тнього і професійного рівня.

У процесі відтворення головної продуктивної сили суспільства виникає ряд проблем, які потребують коригування. Це природний рух населення на засадах відтворення робочої сили, залучення працівників у процес виробництва, розподіл і перерозподіл трудо­вих ресурсів між підприємствами, галузями, регіонами, зайнятість населення.

Природний рух населення показує приріст населення за резуль­татами обліку процесів народжуваності та смертності населення. Це, по суті, демографічна проблема, але економічна теорія має певною мірою враховувати її для вивчення відтворення робочої сили.

У кожній країні є свої особливості природного руху населення. На нього впливають такі чинники, як рівень індустріального розвит­ку, урбанізація, соціальні умови, традиції культури і побуту, конк­ретно історичні чинники, тривалість життя тощо.

В Україні спостерігається тенденція падіння природного при­росту населення. Головною причиною цього є скорочення наро­джуваності.

Демографічні процеси за своєю природою не є об'єктами прямо­го регулювання. Однак є непрямі методи його регулювання. В краї­нах, де усталилась тенденція падіння природного приросту населен­ня, має здійснюватись активна демографічна політика як складова частина загальної соціально-економічної політики держави. Вона передбачає здійснення сукупності соціально-економічних, правових, морально-психологічних і медико-демографічних заходів, що впли­вають на демографічний процес.

5.15. Господарський механізм, його сутність та елементи

1.Організаційно-економічні відносини та господарський механізм

2.Функції господарського механізму

3.Структура господарського механізму

4.Основні теорії державного регулювання

Господарський механізм - це система організаційно-економічних форм господарювання, методів управління та правових норм, за допомогою яких суспільство (держава) додержується об'єктивних вимог економічних законів з урахуванням конкрет­них ситуації в народному господарстві

Функції господарського механізму:

1. реалізація панівного типу власності;

2.Поєднання і взаємодія продуктивних сил і економічних відносин;

3. узгодження та забезпечення руху економічних інтересів;

4. створення умов для розв’язання суперечностей;

5, формування «поля» взаємодії між механізмом дії і механізмом використання економічних законів.

Структура господарського механізму:

• • підсистема планування — прогнозування, довгострокове, середньострокове і поточне планування, директивне й індикативне ланування тощо;

• підсистема стимулювання — економічні важелі і стимули економічної діяльності, прискорення науково-технічного прогре­ у, кредитно-фінансова система;

• • підсистема організації — форми організації і управління ви­робництвом з відповідною регламентацією прав та обов'язків кономічних суб'єктів

Економічна теорія довела, а практика підтвердила, що ринко­вий механізм повинен бути доповнений механізмом державного регулювання економіки. Він охоплює такі основні напрями:

• забезпечення правової основи і соціального клімату, що прияє ефективному функціонуванню економіки;

• компенсація негативних сторін ринку;

• проведення фіскальної політики — вилучення частки доходів осподарюючих суб'єктів з метою формування держбюджету тощо.