3.3. Класифікація ринку

1. Принципи класифікації ринків. Ринок предметів споживання.

2. Ринок виробничих ресурсів, попит і пропонування:

–ринки основних виробничих ресурсів

–особливості попиту на фактори виробництва.

– пропонування факторів виробництва

Термін "критерій" означає певну ознаку, на основі якої здійснюється оцінка та кваліфіка­ція різних економічних явищ і процесів.

Найважливішим об'єктом ринку в політекономічному аспекті за умов капіталізму є робоча сила. Це зумовлене, по-перше, тим, що даний товар, його споживча вартість є єдиним джерелом вар­тості, а отже, додаткової вартості. По-друге, залежно від цього формується величина ринку на товари і послуги, на засоби ви­робництва.

Наступним за значенням в економічній системі капіталізму з погляду відносин безпосереднього виробництва (принцип примату виробництва) є ринок засобів виробництва або ринок капіталу — за класифікацією західних економістів. Це зумовлене тим, що для виробництва товарів і послуг необхідне поєднання (техніко-еконо-мічне та соціально-економічне) робочої сили із засобами виробниц­тва, від якого залежить тип суспільного способу виробництва, зміст соціально-економічної формації. Відносини економічної власності Щодо вторинного привласнення (у сфері обміну) засобів виробниц­тва виникають і розвиваються між різними групами класу капі­талістів, капіталістами і державою. Опосередковано у них беруть участь і наймані працівники через купівлю цінних паперів.

Водночас, з погляду ємндсті ринку важливу роль щодо ринку засобів виробництва відіграє ринок товарів і послуг (без ураху­вання ринку робочої сили, яка теж є специфічним товаром).

Для обслуговування названих вище ринків необхідний ринок грошей і валюти, або фінансовий (у вузькому значенні грошовий ринок, ринок позичкових капіталів, передусім короткотермінових позичкових капіталів). Суб'єктами відносин економічної власності на цьому ринку є різні групи капіталістів і, насамперед, банкіри, а також держава і широкі верстви населення.

У політекономічному аспекті ринок робочої сили виражає сукупність відносин економічної власності між власниками даного товару (найманими працівниками), влас­никами капіталістичних підприємств усіх типів та форм влас­ності з приводу умов купівлі-продажу робочої сили, економіч­ною формою реалізації яких є ціна на цей товар, її співвідношен­ня з вартістю робочої сили.

Крім ринку робочої сили виділяють ринок трудових ресурсів, на якому суб'єктами купівлі-продажу є не лише робоча сила еко­номічно активного населення, а й випускники вищих, середніх спеціальних та інших навчальних закладів, а також частина зай­нятих у домашньому господарстві.

Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією фор­муються дефіцитний, рівноважний або надлишковий ринки ро­бочої сили. Внаслідок перевищення пропозицією попиту заро­бітна плата відхиляється вниз від вартості товару "робоча сила" і навпаки.

У межах загальнонаціонального ринку робочої сили виділя­ють ринок робочої сили кваліфікованих, налівкваліфікованих і некваліфікованих працівників з відповідною диференціацією робіт і спеціальностей. Розрізняють також ринок переважно фізичної праці таін.

Існування ринку робочої сили визнається, здебільшого, у марк­систській політичній економії. Серед економічних теорій заходу визнається наявність ринку праці, хоча категорія "робоча сила" також вживається.

Поняття "ринок праці" відображає, передусім, відносини між найманими працівниками і капіталістами (або їх представника­ми — менеджерами різних ланок) з приводу використання робо­чої сили, контролю над процесом праці. Ця категорія внаслідок цього є вужчою, оскільки вона не включає армію безробітних та деякі інші категорії працездатного населення. Крім того, це по­няття відображає лише окремі сторони вартості робочої сили, тобто різні види прямої заробітної плати, але не включає оплату не-відпрацьованого часу (відпусток тощо) таін.

Ринок засобів виробництва. У політекономінному аспекті ринок засобів виробництва виражає сукупність відносин еко­номічної власності у сфері обміну між різними групами капіта­лістів (промислових, торговельних, банківських), суб'єктами дер­жавних підприємств, дрібними товаровиробниками (наприклад фермерами, які не наймають робочої сили) з приводу купівлі-продажу цих товарів, формою реалізації яких є, передусім, при­власнення прибутку через механізм цін.

Обсяг попиту на засоби виробництва та його динаміка зале­жать, передусім, від попиту на споживчі товари, виготовлені за допомогою цих знарядь праці тощо.

Водночас слід зазначити, що попит на засоби виробництва залежить також від величини відсотка (або ефективності вкла­день грошей у цінні папери). Зі зростанням відсотка попит на засоби виробництва (а отже, інвестиції та розширення виробниц­тва) зменшується і навпаки.

Попит на засоби виробництва певною мірою залежить від мож­ливості взаємозаміни окремих факторів виробництва, їх взаємо-доповнюваності. Наприклад, висока заробітна плата стимулює

Ринок предметів споживання. В політико-економічному таекіі ринок предметів споживання означає відносини економіч­ної власності між продавцями і покупцями з приводу відчужен­ая продавцями товарів та привласнення грошей, з одного боку, відчуження готівки і привласнення товарів, з другого боку, через механізм цін з метою отримання прибутків продавцями та задо­волення власних потреб у товарах покупцями тощо. _: В останні десятиріччя у повсякденне життя більшості насе­лення розвинених країн світу увійшли телефон, телевізор, магні­тофон, холодильник, автомобіль, комп'ютер, копіювальна техніка, факс, десятки інших предметів побутового призначення, які по-Іотно змінили структуру потреб, звичок і настроїв. >• Найдинамічнішим сегментом ринку предметів споживання « ринок послуг.

Послуга — особлива споживча вартість, що задовольняє певні потреби людини. Особливість послуг як товару (порівняно зі зви-ОДйним товаром, втіленим у речі) є те, що вона корисна не як річ, а як діяльність. Тому споживання послуг збігається з процесом їх створення, з діяльністю, їх неможливо накопичувати, транс-йеортувати тощо.

У розвинених країнах світу у сфері послуг зайнято понад 50 % працездатного населення, у США — до 75 %. Це свідчить про існування розвиненого ринку послуг.

У США наприкінці 90-х років у структурі сфери послуг понад 25 % займали фінансові послуги, страхування, операції з нерухо­містю; майже 22 % послуг надавались у сфері торгівлі, понад 25%

Важливою особливістю ринку послуг є й те, що у цій сфері у багатьох розвинених країнах світу зайнято майже 80 % праців­ників розумової праці і понад 85 % кадрів вищої кваліфікації. Найбільшою мірою до сфер інтелектуального обслуговування належать надання управлінських, фінансових і технологічних