4.14. Фактори і методи ринкового ціноутворення

1.Коливання цін, ціна рівноваги

2.Фактори і методи ринкового ціноутворення

Методи ціноутворення

1, Розрахунок ціни за формулою: середні витрати виробництва плюс прибуток.

2.Встановлення ціни ні основі рівноваги попиту і пропозиції.

3. Аналіз беззбитковості та забезпечення цільового прибутку.

4. Встановлення цін, виходячи з відсутності та цінності товару. (. Сутність його полягає в тому, що головним чинником ціноутворення є не витрати продавця, а купівельне бажання покупця, врахування обставин, в яких здійснюється купівля-продаж.)

5.Урахування рівня поточних цін.( На думку підприємців, рівень поточних цін відображує справжню норму прибутку, гарантує певну рівновагу в ме­жах галузі.)

6. Встановлення цін закритих торгах.

7.Встановлення цін на новий товар.

Цінова політика

Основними складовими стратегії фірми у вирішен­ні проблеми ціноутворення є:

• — встановлення цін на новий товар (на новинку й імітатор);

• — ціноутворення в межах товарної номенклатури;

• — встановлення цін за географічною ознакою;

• — встановлення цін зі знижками і заліками;

• — встановлення цін для стимулювання збуту;

• — встановлення дискримінаційних цін. Реалізуючи вироблену стратегію, фірма встановлює

Етапи визначення цінової політики:

1) визначення цільового ринку;

2) аналіз торгової марки;

3) аналіз інших елементів стратегії маркетингу;

4) визначення загальної цінової політики;

5) розробка цінової стратегії;

6) встановлення конкретних цін.

Головними цільовими завданнями у фірми можуть бути:

— максимізація поточного прибутку;

— завоювання лідерства за часткою реалізованого на ринку товару й окремо за його якістю тощо

Етапи формування ціни:

1) фірма ретельно визначає цілі маркетингу: забез­печення виживання, максимізація поточного прибут­ку, завоювання лідерства за показниками частки рин­ку або якості товару;

2) фірма виводить криву попиту, що відображає ймовірну кількість товару, яку вдається продати на ринку протягом конкретного проміжку часу за цінами різного рівня;

3) здійснюється розрахунок зміни суми витрат фір­ми за різних рівнів виробництва;

4) вивчаються ціни конкурентів для використання їх як основи цінового позиціювання власного товару;

5) фірма обирає один із методів ціноутворення;

6) фірма встановлює остаточну ціну на товар з ура­хуванням її найповнішого психологічного сприйняття і обов'язковою перевіркою ціни, отриманої дистриб'ю­торами, дилерами, торговим персоналом, конкурента­ми тощо.

Вибираючи метод ціноутворення, зважають на такі фактори:

— за надто низької ціни отримання прибутку проб­лематичне;

— за мінімально можливої конкурентної ціни її ме­жею буде собівартість;

— за максимальної ціни межею є наявність у това­ру унікальних якостей і, зрештою, середньою межею буде ціна товару конкурентів і ціна товару-замінника.

У практиці ціноутворення фірми домінують такі методи:

— середні витрати плюс прибуток;

— беззбитковість і забезпечення цільового прибутку;

— встановлення ціни, орієнтуючись на прогнозова­ну цінність товару;

— встановлення ціни на основі рівня поточних цін;

— встановлення ціни на основі закритих торгів.